Майже через чотири роки після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну гуманітарні команди продовжують пристосовуватися до смертельно небезпечних реалій роботи в умовах сучасної війни.Для працівників на передовій, таких як Олег Кемінь із Всесвітньої продовольчої програми ООН (WFP), це означає поїздки уздовж майже 1 000-кілометрової лінії зіткнення між Україною та Росією, де ударні дрони становлять постійну смертельну загрозу. В ексклюзивному інтерв’ю UN News Олег розповідає про свою роботу фахівця з безпеки та виклики, з якими стикається, коли намагається доставити продовольчу допомогу найбільш вразливим громадам.Він зазначає, що перепочинку майже немає навіть далеко від фронту: міста, зокрема столиця Київ, регулярно зазнають обстрілів і занурюються в темряву — саме так було й напередодні нашої розмови.Розмову з Деніелом Джонсоном було скорочено та відредаговано для зручності читання.Олег Кемінь: «Кожна така ніч, з обстрілами, дуже виснажлива для нас. Енергетична інфраструктура України постійно під ударами, тож кожна атака може означати нові блекаути по всій країні. Крім того, з’являються нові жертви, а це завжди додаткова напруга.Люди, які проводять безсонні ночі в укриттях, не можуть працювати так само, як зазвичай. Як фахівець з безпеки, я постійно відстежую повітряні тривоги і попереджати їх про небезпеку.»UN News: Як ви справляєтеся з постійною загрозою атак?Олег Кемінь: «Наступного місяця буде вже чотири роки з початку війни. Я добре пам’ятаю перші удари, першу повітряну тривогу, це було дуже страшно. До цього неможливо звикнути, особливо коли бачиш руйнування і наслідки атак. Але люди якимось чином пристосовуються до всього.
Іноді, коли ти на роботі й дуже втомлений, можеш не почути сигнал тривоги ні в застосунку, ні сирену на вулиці. Буває й так, що прокидаєшся від першого вибуху, і вже немає можливості дістатися до укриття, бо атака триває.Ти виробляєш певні механізми не стільки щоб “впоратися”, скільки щоб чітко розуміти ситуацію і дієш за екстреними процедурами. Наприклад, коли атака завершується, ми одразу вирішуємо: чи починати перевіряти, чи все добре з персоналом, чи оцінювати потреби.По всій країні люди, які працюють в енергетичних службах або на водоканалах, роблять усе можливе, щоб підтримувати більш-менш нормальне життя й відновлювати електропостачання. У столиці ми маємо більше можливостей для швидкого ремонту, але в деяких містах, навіть на лівому березі Києва, світла не було досить довго.»UN News: Де сьогодні в Україні потреби є найбільшими?Олег Кемінь: «Серед найбільш вразливих громад Покровськ, Куп’янськ, Костянтинівка та Добропілля. Усі ці міста сьогодні в новинах. Раніше ми регулярно направляли туди гуманітарні колони. І дуже боляче спостерігати, як із поступовим наближенням лінії фронту з цих міст наче витікає життя. Під час першої поїздки це ще звичайне місто. Але з часом зачиняються магазини, дедалі більше будівель зазнають руйнувань, на вулицях стає все менше людей. А під час останньої місії ти бачиш уже майже порожнє місто і людей, яким просто нікуди більше йти.»UN News: Як гуманітарні команди захищаються від атак дронів?Олег Кемінь: «Наразі в прифронтових районах дуже багато FPV-дронів — дистанційно керованих апаратів. Вони відносно невеликі, і зазвичай кожен із них керується оператором. Коли наші гуманітарні колони рухаються в такі зони, ми заздалегідь повідомляємо обидві сторони конфлікту про GPS-координати маршрутів через стандартну Систему гуманітарних сповіщень (Humanitarian Notification System, HNS), щоб конвої могли безпечно дістатися до місця призначення.Але це стосується лише транспортних засобів ООН. Інші цивільні та військові машини в колоні залишаються вразливими. Тому для захисту від дронів Збройні сили України облаштовують так звані “коридори” — сітки, натягнуті на опорах уздовж дороги на відстані 10–15 кілометрів.Невеликі дрони не мають достатньої швидкості, щоб пробити таку сітку, тож застрягають у ній. Це не ідеальний захист — радше остання надія, але вона все ж існує. Усередині такого коридору почуваєшся трохи безпечніше, бо навколо машини є хоча б якийсь рівень захисту.Водночас війна постійно змінює все. Уже існують способи долати такі сітки, або ж дрони шукають у них прогалини, особливо восени й узимку, коли сильний вітер може пошкоджувати накриття. Це створює подвійний ризик: якщо сітка намотується на колесо, автомобіль зупиняється і стає повністю беззахисним.» UN News: Що ви можете розповісти про людей, які потребують допомоги Всесвітньої продовольчої програми ООН?Олег Кемінь: «Минулого літа ми їздили з місіями до віддалених громад Харківської області, на північному сході України, поблизу російського кордону. Є села, які ми тоді змогли відвідати й оцінити потреби, але зараз дістатися туди вже неможливо — це зона активних бойових дій. Попри це, люди там досі живуть.В одному з таких сіл я мав змогу запитати одну з мешканок, літню жінку, чому вона не виїжджає. Вона відповіла: “Тут могили мого чоловіка і моїх дітей. Мені більше нікуди йти. Єдине, що я можу доглядати їхні могили”. Інші люди казали: “Це наша земля. Це дім, у якому я виріс. Його збудували ще мої прадіди. Це моя земля, і я не хочу її залишати”.Люди продовжують жити в цих громадах. Дістатися до них вантажівками було неможливо, тож ми зняли задні сидіння з наших броньованих автомобілів, заповнили їх продовольчими наборами до самого верху і буквально пробиралися через багнюку. Машини наших партнерів застрягали, і нам доводилося їх витягувати. Люди жили зовсім поруч із лінією бойових дій лише за 4,5 кілометра від російського кордону, де активність дронів з обох боків була дуже високою. Саме тому іноді ми привозимо таким громадам подвійну кількість продовольчих наборів, бо ніколи не знаємо, чи зможемо дістатися до них у найближчі місяці.»UN News: Що ще ви можете розповісти про українські громади, до яких вам вдалося дістатися?Олег Кемінь: «Переважно це люди старшого віку, особливо пенсіонери. Дуже часто вони кажуть нам: “Це наша земля. Це дім, у якому ми виросли. Його збудували ще наші прадіди. Це наша земля, і ми не хочемо її залишати”. Інколи ми зустрічали людей, які намагалися виїхати до європейських країн або на захід України. Але через вік вони не змогли знайти роботу з доходом, достатнім, щоб орендувати житло, і змушені були повернутися додому — у громади, де тривають бойові дії. Для людей з інвалідністю та їхніх родин переїзд із таких громад також є надзвичайно складним. Держава пропонує евакуацію та допомогу, але багато людей усе одно вирішують залишатися. Саме їм ми й надаємо підтримку в громадах, розташованих найближче до лінії фронту, де магазини зачинені й продовольство майже не надходить. У громадах трохи далі від фронту, де працюють ринки, за підтримки донорів ми надаємо грошову допомогу, щоб люди могли самі обрати, чим доповнити свій продуктовий кошик». UN News: Один із важливих напрямів роботи Всесвітньої продовольчої програми ООН — зробити сільськогосподарські землі знову безпечними, щоб українці могли повернутися до роботи на своїй землі. Розкажіть про це, будь ласка.Олег Кемінь: «Так, ми залучені до робіт із розмінування. Україна - це велика аграрна країна, і значна частина її земель, а саме до 25–30 відсотків, забруднена нерозірваними боєприпасами та вибухонебезпечними залишками війни.Тому WFP працює над розмінуванням, щоб знову зробити ці землі придатними для сільськогосподарських робіт. Як відомо, українське зерно допомагає годувати країни Африки та багато інших регіонів світу. Тож одна з наших цілей - це долучатися до цієї роботи, щоб боротися з голодом не лише в Україні, а й у глобальному масштабі, зокрема завдяки українському зерну».Це інтерв’ю вперше було опубліковане на UN News.

Попри війну, постійні труднощі та скорочення фінансування, ООН в Україні протягом усього року продовжувала працювати пліч-о-пліч із місцевими партнерами та органами влади, щоб підтримати людей у громадах по всій країні, які цього найбільше потребують. Саме спільні зусилля дозволяють нам надавати допомогу швидше, ефективніше та з фокусом на потреби людей. Запрошуємо ознайомитися з добіркою подій та результатів 2025 року від агенцій ООН, що працюють в Україні.Зміцнення стратегічного партнерства між Україною та ООН Рамкова програма співробітництва між Україною та ООН у галузі сталого розвитку є головною угодою про партнерство між Урядом України та Організацією Об’єднаних Націй на 2025–2029 роки. Вона визначає, як ООН підтримуватиме відновлення та розвиток України в умовах, коли країна й надалі стикається з наслідками повномасштабного вторгнення.Медична допомога на передовій: ВООЗ Понад 50 модульних клінік і баз екстрених медичних команд допомагають людям поблизу лінії фронту.47 з них повністю працювали у 2025 році.Тут надають первинну медичну допомогу, роблять щеплення та рятують життя в екстрених ситуаціях.Клініки можна розгорнути за 10-14 днів, вони оснащені генераторами та всім необхідним медичним обладнанням.Відновлення безпечних просторів для навчання українських дітей: ЮНОПС У 2025 році відремонтовано 18 шкіл і 39 укриттів.Понад 14 000 учнів змогли повернутися до безпечного очного навчання.Школи стають безпечними просторами для навчання й спілкування.Проєкт втілений завдяки підтримці Європейського Союзу. «Я дуже хочу нарешті ходити до школи, а не навчатися онлайн», - Карина, учениця 5 класу.Відновлення безпечного землеробства в Україні: ФАО та Всесвітня продовольча програма ООН 3 900 гектарів у Харківській та Миколаївській областях було обстежено на наявність вибухонебезпечних предметів.6 500 сільських домогосподарств отримали підтримку для відновлення виробництва продовольства.291 малий фермер отримав допомогу.30 000 сільських домогосподарств і 1 800 фермерів отримали насіння, теплиці, набори для зрошення, навчання та гранти на відновлення джерел доходу.У Сумській області 1 568 родин отримали грошову допомогу та пройшли навчання у сферах аквакультури, бджільництва та молочного виробництва.2,37 мільйона гектарів сільськогосподарських земель було оцінено на предмет збитків, завданих війною; понад 22 000 гектарів отримали підтримку для відновлення обробітку.141 малий і середній грант та 7 великих грантів було надано фермерам і постачальникам.51 000 зразків рослинних генетичних ресурсів було збережено, а також посилено цифрові системи управління у сферах сільського господарства, лісового господарства та рибальства.Надання життєво важливої допомоги дітям та їхнім сімʼям: ЮНІСЕФ 4,2 мільйона людей отримали доступ до безпечної питної води.1,1 мільйона людей отримали підтримку для опалення взимку.415 321 дітей та опікунів отримали доступ до первинної медичної допомоги.472 976 людей скористалися послугами з психічного здоров’я та психосоціальної підтримки.1,5 мільйона людей отримали інформацію з мінної безпеки.59 219 родин із дітьми отримали грошову допомогу.Жінки в центрі відновлення України: ООН Жінки Альянс із 96 учасників координує зусилля, щоб відновлення було справедливим і гендерно чутливим.Сім мільйонів євро інвестовано у розширення можливостей жінок.Підтримка інклюзивного відновлення для жінок у сільських громадах, ветеранок, постраждалих від CRSV та жінок із діаспори.Програми, що відкривають жінкам шлях до нетрадиційних професій: від протимінної діяльності до роботи водійками громадського транспорту.Допомога родинам відновлювати домівки й повертатися до життя: УВКБ ООН Понад 50 000 осель відремонтовано від початку повномасштабного вторгнення.Підтримка орієнтована під потреби кожної родини: місцеві підрядники, будівельні матеріали або грошова допомога.Оновлення закинутих будинків у селах для вимушено переміщених родин, які облаштовують життя в нових громадах. « Тепер, коли дах відремонтували, я впевнена, що зможу пережити цю зиму», - каже Лариса.Повернення до активного життя: підтримка ветеранів: ЮНІДО «Завдяки цьому протезу я можу рухатися далі й жити повноцінно», - Олег, ветеран.3D-друковані протези допомагають відновити рухливість.Понад 30 ветеранів отримали підтримку, 10 протезистів пройшли навчання цифровим технологіям.Створення робочих місць і використання новітніх технологій сприяє успішній реінтеграції ветеранів.Посилення безпеки на залізниці в Україні: УНЗ ООН Понад 90 співробітників залізничної безпеки пройшли навчання з виявлення вогнепальної зброї.Підготовка охоплювала роботу з рентген-обладнанням, ідентифікацію зброї та сучасні методи виявлення.Для постійного навчання створено цифрові модулі та посібники з понад тисячею зображень.Передано 26 стаціонарних і 52 ручних детекторів для підвищення безпеки пасажирів і персоналу.Народження життів навіть під обстрілами: Фонд Народонаселення ООН Захищені та укріплені пологові відділення створені, щоб убезпечити жінок і новонароджених.У Херсоні відбулося понад 118 пологів в укриттях у 2024–2025 роках.Надано життєво необхідну допомогу: мобільні інкубатори, неонатальне обладнання та медикаменти.Нові підземні медичні простори будуються в Харкові.Інформаційна кампанія з протидії торгівлею людьми: МОМ Виставка на Центральному залізничному вокзалі Києва продемонструвала людям, як можна розпізнати ризики; у 2026 році виставка побуває в понад 10 містах.Кампанію вже побачили до понад два мільйони людей онлайн і ще три мільйони завдяки зовній рекламі.У 2025 році підтримку отримали 154 постраждалі, більшість із них чоловіки.Найчастіше люди стикаються з трудовою експлуатацією.Формування майбутнього українських міст: ООН-Хабітат Вісім муніципальних просторових планів уже схвалено для підтримки відновлення.Планування базується на даних громад, адже мета не лише залучати інвестиції, а й враховувати реальні потреби людей.Ці плани допомагають впроваджувати відновлення сьогодні і закладають основу для сталого розвитку міст у майбутньому.Відновлення і підтримка громад: ПРООН Понад 200 000 доларів США спрямовано на обладнання та меблі для підрозділів ДСНС у Харкові, щоб рятувальники могли безперервно працювати.Чотири когенераційні установки забезпечують енергією 350 соціальних об’єктів у Запорізькій області.Професійна освіта та перекваліфікація: модернізовано 2 навчальні центри (Київ і Вінниця), де нині 300 студентів проходять навчання; спеціальні програми для ВПО та ветеранів.Сапери ДСНС отримали навчання й 15 сучасних захисних костюмів, які використовуються в 8 регіонах України.Центр «Оселя Садгора» надає житло, навчання та підтримку з працевлаштування для дорослих людей з інвалідністю.Гуманітарна допомога та підтримка протягом зими: УКГС ООН У 2025 році гуманітарні партнери допомогли 4,4 мільйонам людей, попри те що фінансування становило лише 45% від потреб.У межах Плану зимового реагування 1 мільйон людей отримали засоби для опалення, утеплення та необхідні зимові речі.Підтримка та солідарність із ЛГБТКІ+ спільнотами в Україні: ЮНЕЙДС Підтримали XVIII Національну ЛГБТKI+ конференцію в Києві (листопад 2025 року).Участь у дискусіях про безпечні, інклюзивні та гідні простори для кожної людини.Утверджено підтримку прав людини в умовах зростання антиправових викликів.Зелене відновлення: перший Форум стейкхолдерів України: ЮНЕП Запущено Платформу зеленого відновлення України.Понад 300 учасників: представники уряду, ООН, ЄС, громадянського суспільства та приватного сектору.Обговорення зосередилися на зеленому фінансуванні, біорізноманітті, управлінні та створенні “зелених” робочих місць.
 Ми щиро дякуємо всім агенціям ООН за їхню роботу й відданість, українському громадянському суспільству, зокрема нашим місцевим партнерам, за їхню самовідданість і небайдужість, і, звісно, українському народу, чия мужність і стійкість не перестають вражати. 

35-річна підприємниця Юлія Завальнюк є співзасновницею Villa Verde – квіткової ферми в селі Колонщина, що за 46 кілометрів від Києва. Попри те, що бойові дії пошкодили обладнання та інфраструктуру ферми, вона продовжила вирощувати квіти, ставши символом стійкості та незламності.Зараз її місія полягає в тому, щоб створити інклюзивне робоче середовище, забезпечити робочими місцями жінок старшого віку та стати джерелом натхнення для інших.Від розкішних готелів до вирощування квітів«Я виросла в Криму, який з 2014 року окупований», — пояснює Юлія. Вона з теплотою згадує своє дитинство на березі моря з бабусею і дідусем, в оточенні домашніх тварин.У сім років вона переїхала до Києва разом з батьками, які були підприємцями. Їхня наполеглива праця навчила її, як важливо бути незалежною та вміти керувати власним життям. Вона згадує, що саме тоді вперше мріяла стати успішною, забезпечувати свою сім'ю та управляти підприємством, орієнтованим на мету.Під час навчання готельної справи у Швейцарії, а згодом і роботи в розкішних готелях по всій Європі, вона вдосконалила свої бізнес-навички та розвинула пристрасть до сфери надання послуг. «Я люблю перевершувати очікування, — каже вона. — Я люблю гостей, які ставлять перед нами складні завдання. Коли ти підходиш з посмішкою та відкритим серцем і кажеш: я тут. Я готова розв'язати вашу проблему, просто дозвольте мені це зробити».На рішення Юлії зайнятися фермерством надихнула її мати, яка після багатьох років роботи в сімейному бізнесі вийшла на пенсію, але незабаром захотіла повернутися. «Через пів року вона сказала: «Я втомилася від пенсії. Вирощуймо квіти!» — з посмішкою згадує вона.У 2019 році Юлія разом з матір'ю орендували гектар землі й посадили свої перші півонії. До кінця 2021 року бізнес розширився до п'яти гектарів, на яких росли півонії, бузок і гортензії, а також були встановлені автоматичні системи поливу та опалення. Саме тоді, коли вона планувала подальший розвиток бізнесу, все змінилося. «Я була у відрядженні на виставці в Мілані, а наступного дня прокинулася й почула: «Почалася війна», — із сумом згадує дівчина. Її перша думка: «У мене так багато квітів. Хто їх буде поливати? Я мушу повернутися й поливати свої квіти».Адаптація до нових реалійЮлія отримала відео від її сусідів, на яких було видно, як горіла основна будівля ферми. Під час атаки 5 березня 2022 року вогонь поширився на запаси палива та пелети, знищивши інфраструктуру, зокрема системи водопостачання та обладнання. 19 квітня вона повернулася до деокупованого села, де вже було відновлено електропостачання. «Я не плакала», – каже вона. «Я подумала: гаразд, я можу продати ці металеві панелі й повернути частину грошей. То що тут найцінніше?» Під час її відсутності сусіди власноруч поливали рослини в теплиці, подарувавши їй крихту надії.Незабаром Юлія отримала підтримку від донорів, яка допомогла відбудувати Villa Verde. На фермі відновили основні системи поливу й перейшли на штучне зрошення. «Раніше цей процес автоматизувала сучасна італійська техніка, яка змішувала й розподіляла добрива, — пояснює вона. — Сьогодні ми використовуємо простіші механізми, як-от резервуари для води й розчинення добрив власноруч. Це не дуже вишукано, але працює».Попри труднощі, Villa Verde продовжує адаптуватися та вирощувати свіжі саджанці півоній, зокрема класичну Sarah Bernhardt і кремово-білу Colonel Owen Cousins. «Я думаю, ми були першими в Україні, хто почав вирощувати гортензії в місцевих умовах, тому що це дуже складна квітка», — з гордістю каже вона.Невдовзі її діяльність розширилася на аграрну галузь, зокрема вирощування сортів дині «Cherry» та батату, з метою отримати 2 тони органічного врожаю.Сила та натхнення квіткового бізнесуДо повномасштабної війни Villa Verde дотримувалася принципу рівних можливостей для чоловіків і жінок. Але коли чимало чоловіків пішли на фронт, жінки залишилися без джерел доходу. Усвідомлюючи це, Юлія змінила політику працевлаштування й надала пріоритет жінкам незалежно від віку та сімейних обов'язків. Розуміючи їхню потребу балансувати між роботою та особистим життям, а також усвідомлюючи, що одного дня вона може опинитися в подібній ситуації, вона проявила солідарність та адаптувалася до нових умов.З 2022 року Villa Verde створює два нових робочих місця щороку; сьогодні на фермі працюють чотири жінки старшого віку. Залучення на роботу місцевих жінок змінило життя багатьох. «Я, можливо, не знаю всього, — зізнається Юлія. — Але жінки з сільської місцевості знають деякі техніки й можуть прийти та поділитися своїми ідеями. Ми враховуємо це. Ми вносимо зміни, і вони відчувають, що вони тут не просто робоча сила. Вони є частиною бізнесу. Вони можуть впливати на наші рішення».Її відданість економічній інклюзивності та створенню робочих місць узгоджується з напрямком «Кліматична справедливість» Порядку денного дій «Пекін+30» – добровільної, орієнтованої на дії платформи для прискорення впровадження Пекінської декларації та Платформи дій і Порядку денного на період до 2030 року.Навіть під час війни вона активно сприяє економічній незалежності жінок, поширюючи свій досвід на Конгресі з економічного уповноваження жінок, організованому ООН Жінки в Україні. Вона також зміцнила свою бізнес-модель завдяки навчанню в межах ініціативи ООН Жінки «Розширення можливостей жінок у бізнесі».Зміна, яка зародилася з попелуЗіткнувшись з війною, Юлія побачила нагоду для переосмислення та зміни суспільних норм. «Ми маємо скористатися цією нагодою», — розмірковує вона. «Жінкам завжди надавали другорядну роль, а найважливішими вважалися чоловік та сім’я; ніколи не йшлося про те, що жінка є важливою. Жінка просто мала бути присутньою, але не для того, щоб творити зміни чи бути рушійною силою».Нині вона бачить зміни. У її селі все більше жінок започатковують власний бізнес — від вирощування яблук до виготовлення шкарпеток ручної роботи. Завдяки розбудові місцевих виробничих мереж та створенню сприятливих податкових умов сільські жінки досягають економічної незалежності. Натхненні історією Юлії, деякі її сусідки навіть відкрили власні квіткові бізнеси, підтверджуючи, що жінки можуть бути рушійною силою економічних трансформацій в Україні. Вона вірить, що квіти –це більше, ніж просто товар, вони символізують надію. Квіти місцевого виробництва свіжіші та якісніші, ніж імпортні. Як Нідерланди прославилися тюльпанами, так і Україна, на її переконання, може прославитися півоніями.Навіть під час війни люди продовжують купувати квіти, бо вони дарують радість і усмішки. Для Юлії вирощування квітів також є сенсом життя й щоденною рутиною. «Квітам байдуже, чи є війна в Україні. Їм потрібні вода й тепло».Вона черпає силу в словах Жанни д'Арк: «Я не боюся... Я народилася для цього». З посмішкою вона додає: «Тут, на фермі, я не боюся комах, хвороб, погодних умов чи ракетних атак, бо я народилася, щоб вирощувати квіти».Ця історія є частиною регіональної комунікаційної кампанії «Нестримні» в межах Пекін+30 (Beijing+30), метою якої є відзначення 30-ї річниці Пекінської декларації та Платформи дій. Погляди, висловлені в цій історії, є поглядами головної героїні та автора/-ки й не обов'язково відображають погляди ООН Жінки, Організації Об'єднаних Націй або будь-якої з її асоційованих організацій.

8 грудня понад понад 80 студентів і молодих лідерів взяли участь у спільному заході ООН та Національного університету “Львівська Політехніка”. Молодь говорила про те, що важливо для регіону сьогодні, та пропонувала ідеї, які можуть стати основою майбутніх проєктів за підтримки системи ООН.  Молодь зустріли представники університету та агенцій ООН у сучасному просторі – освітньо-спортивному центрі Leoland. Захід відкрили Голова ООН в Україні Матіас Шмале та проректорка університету Ірина Хомишин. У своїх промовах вони наголосили: голос молоді має вирішальне значення, адже саме молоді люди першими помічають зміни й можуть задавати нові напрямки. Також виступили представники ЮНЕСКО та ЮНІСЕФ, розповівши про програми, які вже працюють для молоді у регіоні. Під час зустрічі Голова ООН в Україні розвіяв кілька поширених міфів про організацію, а також закликав молодь шукати відповіді на сучасні виклики та долучатися до їх розв’язання. Друга частина заходу була практичною: учасники визначали найнагальніші проблеми своїх громад, пропонували інноваційні рішення та презентували ідеї проєктів, які ООН могла б підтримати чи реалізувати. Для цього молоді лідери працювали в групах над такими темами, як ментальне здоров’я, інтеграція молоді-переселенців, доступне житло, інклюзивність тощо, об’єднуючи різні навички та досвід, а головне розуміючи як ніхто, що їм потрібно, щоб залишитися жити і розвиватися у своїх громадах. Серед інсталяцій та інтерактивних зон молодь активно ділилася своїм баченням відновлення України та обмінювалася досвідом. Також учасники відвідали відкриття фотовиставки «Спільні життя, спільне майбутнє», створеної з нагоди 80-річчя Організації Об’єднаних Націй. Виставка демонструє, як проєкти ООН впливають на життя людей по всій країні, допомагають громадам відновлюватися, знаходити нові можливості та будувати майбутнє, у якому ніхто не залишиться осторонь. Під час виступу Матіас Шмале зазначив: «В ООН ми працюємо над тим, щоб ця війна нарешті завершилася справедливо для України і відповідно до Статуту ООН. Але навіть після завершення бойових дій нам усім доведеться пройти довгий шлях відновлення. І саме молодь відіграватиме ключову роль у тому, якою Україна буде в майбутньому. Ваші ідеї і ваша активність дуже важливі».Цей захід вже став другим такого формату цього року. Перший пройшов у Харкові у жовтні. Сподіваємося, що наступного року ми зможемо завітати і в інші регіони України. Адже саме молодь творить те майбутнє, яке ми будуємо разом.