Опубліковано УКРІНФОРМ від 6 вересня 2023 року.


Поліклінічне відділення міської лікарні №8 в Одесі після реконструкції, здійсненої за підтримки ПРООН, зможе приймати на третину більше пацієнтів  Проєкт реконструкції поліклінічного корпусу міської лікарні №8 в Одесі реалізували в межах фінансової угоди між Україною та Європейським інвестиційним банком (ЄІБ). Підтримку надала програма розвитку Організації Об'єднаних Націй в Україні (ПРООН). Кореспонденти Укрінформу дізнавалися, як змінилася після цього робота медзакладу. НЕ ВІРИЛИ, ЩО ПІД ЧАС ВІЙНИ МОЖЛИВІ ТАКІ ЗМІНИ Поліклінічний корпус міської лікарні №8 в Одесі побудували у 1964-му році. З тих пір його капітально не ремонтували. До лікарні, що завжди славилася своїми висококваліфікованими фахівцями, з року в рік зверталося все більше пацієнтів. Тож стаціонар медзакладу ще у 1984-му році перемістили до окремої чотириповерхової будівлі. А до поліклініки дійшли руки лише у 2016-му році, коли розробили план її реконструкції. Через рік проєкт підтримала ПРООН в Україні. На його реалізацію потрібно було близько мільйона євро, з яких ЄІБ надав 600 тисяч, решту коштів внесло місто. Реконструкцію розпочали в 2020-му році. Як пояснила головний лікар Марія Бобкова, відремонтували приміщення поліклініки на кошти ЄІБу, а на виділені місцевою владою гроші придбали нові меблі. “Спочатку терміни виконання ремонтних робіт зсувалися через коронавірус, потім – через повномасштабну війну. Але 4 липня цього року оновлена поліклініка відкрила свої двері для одеситів. Ми маємо зовсім інше, сучасне відділення. Хоча багато хто не вірив, що під час війни можливі такі зміни”, – каже Бобкова. За її словами, відділення перепланували задля раціонального використання простору. Фундамент будівлі укріпили, в цокольному приміщенні облаштували спеціальні кімнати для персоналу. Замінили інженерні комунікації, системи вентиляції та електропостачання, що вкрай важливо для лікарні. Також утеплили фасад, перекрили дах, замінили вікна, двері, підлогу. Співробітники лікарні навчені минулорічним досвідом, тож готуються до можливих відключень світла цієї зими. У стаціонарному відділенні вже встановили потужний генератор, найближчим часом аналогічний має з'явитися і в поліклініці. Незабаром тут планують відкрити травмпункт із сучасним рентген-кабінетом, на який давно чекали одесити. “Із Польщі для рентген-кабінету везуть свинцеві плити. Відкриття комунального травмпункту в лікарні вкрай важливе. Адже у нашому Київському районі проживає до 300 тисяч людей – приблизно стільки ж, як у Черкасах. Травмпункт працюватиме цілодобово”, – розповіла Бобкова. У поліклініці також мають відкрити кабінет функціональної діагностики. ВРАХУВАЛИ ПОТРЕБИ ЛЮДЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ Перед входом до поліклініки облаштували спеціальний підіймач, що замінив старий незручний пандус. Широкі двері дозволяють людям у інвалідних візках без перешкод потрапити до медзакладу. На першому поверсі – спеціальна вбиральня. У кабінеті гінеколога встановили оглядове крісло, сконструйоване з урахуванням потреб людей з інвалідністю. “У мене є постійні пацієнтки у візках. Після реконструкції їм зручно відвідувати поліклініку, зокрема, гінекологічний кабінет. Коли згадуємо, у яких умовах працювали раніше, волосся стає дибки”, – зауважує лікар Андрій Амбросійчук. Інші кабінети, зокрема процедурний, також облаштували в такий спосіб, аби людям з інвалідністю було зручно. “Ми чекали на ремонт понад 30 років. А тут стільки всього зробили, повністю оновили кабінет”, – каже процедурна сестра Людмила Сєдунова.   МЕДЗАКЛАД МОЖЕ ОБСЛУГОВУВАТИ ПОНАД 300 ПАЦІЄНТІВ ЩОДНЯ Хірург-травматолог Павло Бердов розповідає, що хірургічний кабінет повністю перепланували. “У нашому розпорядженні також – два повноцінних кабінети для перев’язок, гіпсувальна кімната. Всюди встановили нове обладнання. Робота в таких умовах – це крок у майбутнє”, – каже Бердов. Він працює в Одесі з червня минулого року. Разом із родиною евакуювався з Херсона. Наприкінці квітня виїжджав із окупованого на той час міста під мінометними обстрілами росіян. Лікар розповідає, що Одесу обрав недаремно: дуже любить море. Каже, що планує з рідними тут залишитися. У поліклініці також приймають терапевт, отоларинголог, кардіолог, гастроентеролог, ендокринолог, окуліст, гінеколог, уролог. Є й амбулаторія сімейної медицини та лабораторія, де, зокрма, проводять комплексне біохімічне дослідження крові. Медзклад наразі може обслуговувати понад 300 пацієнтів щодня, що на третину більше, аніж до реконструкції. “Ми закінчуємо ремонт у травматології, рентген-кабінеті. Та більшість фахівців у поліклініці вже надають послуги. Найпопулярнішими спеціалістами влітку були хірург та отоларинголог. Лікарям стало комфортно працювати. А пацієнти, які роками відвідують наш заклад та пам’ятають, у якому він був стані, просто у захваті”, – розповідає Марія Бобкова. Надзвичайна кредитна програма для відновлення України (UERP) – багатогалузевий рамковий кредит Європейського інвестиційного банку в розмірі 200 мільйонів євро. Завдяки такій ініціативі місцеві органи влади мають можливість відновити соціальну інфраструктуру, покращити умови життя внутрішньо переміщених осіб та громад, що їх приймають. У межах програми вже успішно відремонтували понад 100 об’єктів освіти, охорони здоров’я, соціального житла та іншої важливої соціальної інфраструктури в Україні. Йдеться про Донецьку, Луганську, Харківську, Дніпропетровську, Запорізьку, Полтавську, Одеську, Херсонську та Київську області. Програму впроваджують Міністерство відновлення, Міністерство фінансів та органи місцевого самоврядування за технічної підтримки ПРООН. Ганна Бодрова, Одеса
Фото – Ніни Ляшонок

Інтерв'ю УКРІНФОРМ від 26 липня 2023 року За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, від початку повномасштабної війни відбулося понад 1000 атак на українську систему охорони здоров’я, що є порушенням норм міжнародного гуманітарного права. На сьогодні верифіковані 1067 атак на систему охорони здоров’я: здійснені 952 атаки на медустанови, постраждали 74 медичних працівники та 27 пацієнтів, пошкоджено 124 одиниці медичного транспорту. Це найбільша кількість ударів, яку ВООЗ фіксувала у будь-якій гуманітарній надзвичайній ситуації. Атаки по системі охорони здоров'я також призвели до закриття аптек. Кожна п'ята людина у країні має проблеми з доступом до основних лікарських засобів, тоді як у зонах окупації та активного конфлікту – кожна третя. Отже, яка ситуація з медичними препаратами в Україні? Яка ситуація на тимчасово окупованих територіях? Які епідемії загрожують Україні через повномасштабну війну Росії? Про це, а також про освітні програми та ініціативи ВООЗ щодо підготовки українських лікарів і роботу в умовах війни – в інтерв’ю Укрінформу розповів представник ВООЗ в Україні Ярно Хабіхт.   ВІЙНА В УКРАЇНІ СПРОВОКУВАЛА БЕЗПРЕЦЕДЕНТНУ ГУМАНІТАРНУ КРИЗУ - За останні 15 місяців повномасштабної війни в Україні було зафіксовано понад 1000 ударів по системі охорони здоров’я. Як можна змусити РФ припинити такі удари та компенсувати шкоду? Які механізми має ВООЗ? - Це найбільша кількість ударів, яку ВООЗ фіксувала у будь-якій надзвичайній гуманітарній ситуації. Війна в Україні спричинила неабиякі виклики для життя всіх українців, спровокувавши гуманітарну кризу безпрецедентного масштабу. Дуже важливо, що існує офіційна платформа для сповіщення про удари по системі охорони здоров'я та відповідна методологія, і це джерело інформації, яка надходить до Ради Безпеки ООН. Чи можете ви собі уявити, що без такої платформи кожен мав би змогу повідомляти про удари по системі охорони здоров'я так, як він це розуміє, і до якого рівня непорозуміння та ймовірної дезінформації це могло би призвести? Роль ВООЗ полягає в тому, щоби підтвердити факти ударів по системі охорони здоров'я, підкреслити їхній негативний вплив на людей у громаді та вплив на доступ до медичних послуг. Інші органи в системі Організації Об'єднаних Націй, такі як Рада Безпеки, чи такі механізми, як Міжнародний кримінальний суд (МКС), мають повноваження розслідувати удари по системі охорони здоров’я, і ВООЗ співпрацює з ними відповідно до встановлених процедур, коли це необхідно. - Яка ситуація з медичними препаратами в Україні? Чого бракує найбільше? Чи знаєте ви про ситуацію на тимчасово окупованих територіях? - За моїми спостереженнями, зокрема під час нещодавніх візитів до прифронтових та інших постраждалих від війни районів, удари по системі охорони здоров'я серйозно вплинули на доступ населення до основних медичних послуг і ліків, а також на закриття аптек. Кожна п'ята особа в Україні має проблеми з доступом до основних лікарських засобів, тоді як у зонах окупації та активного конфлікту ця цифра зростає до кожної третьої особи. Попри значне поліпшення ситуації порівняно з першими днями повномасштабного вторгнення, високі ціни на медичні препарати і їхня доступність залишаються перешкодою для отримання ліків. За інформацією домогосподарств, знеболювальні, кардіологічні препарати та ліки від високого тиску входять у першу трійку засобів, які складно отримати. Проведена ВООЗ оцінка медичних потреб виявила, що частка тих, хто відчуває складнощі через зростання вартості ліків, збільшилася, водночас лише 7% респондентів повідомили, що не змогли придбати необхідні препарати у квітні 2023 року проти 22% – у вересні 2022 року. Із досліджень фінансового захисту ми також знаємо, що ліки є основним чинником фінансових труднощів для українців і основною причиною особистих витрат населення. Тому важливо залучати до співпраці суб'єктів, зокрема аптеки, які в Україні здебільшого є приватними. Їхнє відновлення, особливо на територіях, які були нещодавно повернуті під контроль уряду України, має вирішальне значення для забезпечення доступу населення до медичних препаратів, зокрема через фінансовану урядом програму “Доступні ліки”. ВООЗ організувала низку конвоїв із допомогою у нещодавно звільнені та підконтрольні українському уряду постраждалі райони у вигляді медикаментів, засобів для надання невідкладної допомоги, щоб медичні заклади продовжували надавати основні послуги, які рятують життя. Від 24 лютого 2022 року ВООЗ доправила в Україну близько 3300 метричних тонн медичних засобів. - Розкажіть про наслідки підриву Каховської дамби. Що буде з водопостачанням, екологією, інфекціями? - Трагедія на Каховській дамбі спричинила масові руйнування та людські страждання, завдала значної шкоди інфраструктурі й довкіллю. Деякі райони залишилися без електрики та питної води. Оскільки Каховське водосховище було важливим джерелом води для багатьох великих і малих міст, розташованих на півночі, заході та півдні країни, руйнування дамби призвело до порушення або забруднення джерел водопостачання в усіх цих регіонах із ризиком виникнення захворювань, що передаються через воду. Затоплення відбувається у промисловій зоні з викидами хімічних речовин у воду, що може спричинити забруднення та серйозний вплив на людей і тварин протягом декількох років із підвищеним ризиком захворювань, зокрема холери, діареї тощо. ВООЗ надає підтримку органам влади та медичним працівникам у профілактиці захворювань, які передаються через воду, та працює над моніторингом можливих спалахів недуг із першого дня після аварії. Наша команда надала Херсонській і сусіднім областям набори для боротьби з холерою, оскільки вони були майже безцінними у поточній ситуації. Інші медичні засоби також доставлені до чотирьох лікарень, які протягом кількох місяців надаватимуть допомогу близько 11 тис. пацієнтів для забезпечення загальних потреб, потреб у травматології та хірургії, а також для лікування поширених дитячих захворювань. Це було зроблено в рамках щотижневих міжвідомчих конвоїв ООН та наших власних місій, спрямованих на охоплення найбільш постраждалих районів. Наша команда також допомагає МОЗ і Центру медицини катастроф України координувати роботу понад 100 волонтерів-медиків у Херсонській і Миколаївській областях, які отримають доплату до своєї зарплати за додаткові заходи. Крім того, тривалий вплив на психічне здоров'я жителів постраждалих громад є одним із ризиків, на який ми маємо звертати увагу спільно з МОЗ і партнерами. Для оцінки потреб у цій галузі ВООЗ здійснила місію в Миколаївській області, відвідавши центри первинної медичної допомоги, центри для внутрішньо переміщених осіб (ВПО) та психіатричну лікарню. Попередні результати вказують на те, що жителі Херсонської області, які мешкають у центрах для ВПО, потребують більшої психологічної та психосоціальної підтримки. Опитані ВПО відзначають тривожність, часті перепади настрою, порушення сну. Допомога з боку ВООЗ у цій надзвичайній ситуації триває. ПОТРЕБИ У ПОСЛУГАХ СФЕРИ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я ТА ПСИХОСОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ В УКРАЇНІ Є ВИСОКИМИ - Які існують освітні програми та ініціативи ВООЗ для підготовки українських лікарів? Як працювати в умовах війни? Як допомагає ВООЗ, чи вдалося залучити фахівців до роботи в Україні? - Із початку війни ВООЗ, залучаючи міжнародних і національних тренерів, підтримує Міністерство охорони здоров'я України (МОЗ) у збільшенні можливостей для близько 10 тисяч медичних працівників із низки напрямків, зокрема таких, як психічне здоров'я, лікування травм і реабілітація, надання допомоги при масових ураженнях, хімічний захист, інфекційні захворювання, а також виявлення та контроль спалахів. Крім того, ВООЗ провела серію вебінарів із клінічного менеджменту та безпеки медичного персоналу у зв'язку з хімічними, біологічними, радіологічними та ядерними загрозами для понад 1200 медичних тренерів в Україні. Після таких вебінарів тренери мають можливість ділитися своїми знаннями з медичними працівниками по всій країні. Крім того, 726 лікарів швидкої допомоги та опорних лікарень в 11 областях пройшли навчання з хімічного захисту, знезараження й обробки. Тож ми маємо досить щільний графік тренінгів із обміну передовим досвідом у різних областях, щоб українські медпрацівники у цей складний час мали змогу підвищувати кваліфікацію для порятунку життя та здоров'я людей. - Як вами надається психологічна допомога українським лікарям і пацієнтам? - За глобальними оцінками ВООЗ, кожна п'ята людина (22%), яка проживає на території, що постраждала від конфлікту в будь-який час упродовж останніх 10 років, має певну форму психічного розладу. Застосування таких оцінок до населення України означає, що приблизно 10 мільйонів осіб можуть мати психічні розлади. Це спонукає до висновку, що потреби у послугах із охорони психічного здоров'я та психосоціальної підтримки в Україні є високими. Для задоволення цих потреб ВООЗ працює в декількох напрямках. Разом із партнерами ми впроваджуємо програму дій для подолання прогалин у галузі психічного здоров'я (mhGAP), розширюючи доступ до послуг шляхом залучення працівників первинної медичної допомоги (сімейних лікарів, педіатрів, терапевтів, фельдшерів, медсестер). Загалом майже 3 тисячі працівників первинної ланки пройшли навчання за програмою mhGAP в Україні. І майже 30 тисяч учасників пройшли самостійний онлайн-курс. Крім того, 475 тренерів навчатимуть представників різних секторів (медичні та соціальні служби, правоохоронні органи, освітні заклади, неурядові організації, залізниця, підприємства), які допомагають дорослим у складних життєвих обставинах навчитися долати стрес. ВООЗ також підтримує Міністерство охорони здоров'я у посиленні можливостей команд із психічного здоров'я (CMHTs) для надання спеціалізованої психіатричної допомоги людям із тяжкими психічними розладами на рівні громад як альтернативи стаціонарному лікуванню. Як головний технічний партнер Усеукраїнської програми ментального здоров'я, ініційованої Першою леді України пані Оленою Зеленською, ВООЗ підтримує цю ініціативу, що спрямована на розвиток системи надання послуг із психічного здоров'я та психосоціальної підтримки. - Чи існують програми допомоги жінкам і дітям, які зазнали сексуальних домагань під час війни? - Жодного толерування таких актів гендерно зумовленого насильства в Україні та в усьому світі бути не може. Також вплив сексуального та іншого гендерно зумовленого насильства на здоров'я постраждалих може бути вагомим. Це включає проблеми з фізичним, психічним, сексуальним і репродуктивним здоров'ям. ВООЗ і партнерські організації, такі як Фонд народонаселення ООН (UNFPA), фокусують увагу на правах постраждалих і їхній потребі у доступі до своєчасної медичної допомоги. Така допомога, зазвичай, передбачає екстрену контрацепцію, вакцинацію від правця та гепатиту В, профілактику ІПСШ (інфекцій, що передаються статевим шляхом, – ред.), постконтактну профілактику ВІЛ-інфекції та підтримку психічного здоров'я. У співпраці з МОЗ України Всесвітня організація охорони здоров’я провела тренінги з надання послуг постраждалим від гендерно зумовленого насильства для понад 200 медичних працівників із 8 областей, які отримали відповідні знання та навички, включаючи медичну допомогу, навички спілкування з постраждалими та їхнє скерування для отримання послуг, доступних для таких осіб поза межами сектора охорони здоров'я. Заплановано більше заходів із розбудови цього потенціалу. РИЗИК СПАЛАХУ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ЗРОСТАЄ ЧЕРЕЗ РУЙНУВАННЯ ІНФРАСТРУКТУРИ - Чого очікувати влітку стосовно інфекційних захворювань: які епідемії загрожують Україні через повномасштабну війну Росії? Багато говорили про можливість спалаху холери в Маріуполі. Чи триває підготовка програм і вакцин? Чи відомо вже про випадки захворювань? - Відомо, що ризик спалаху підвищується, коли відбувається руйнування інфраструктури водопостачання, санітарії та гігієни, а теплі кліматичні умови весною та літом сприяють передачі інфекції. Згідно з аналізом ситуації, проведеним ВООЗ у травні, ризик виникнення холери, наприклад, не дорівнював нулю, але ймовірність була низькою. У разі спалаху холери наслідки можуть бути серйозними, а тому ця недуга класифікується як така, що становить загальний помірний ризик для громадського здоров'я. Відповідно до аналізу ризиків, підготовленого після підриву Каховської греблі, небезпека захворювань, що передаються через воду, включаючи холеру, може бути вищою, особливо на територіях, які постраждали від затоплення. В Україні ще не було зареєстровано жодного випадку захворювання на холеру, але система охорони здоров'я готова до дій у разі виникнення такої загрози. Наразі ми можемо говорити про підконтрольну уряду територію, дані для якої є доступними. Раннє виявлення спалаху та лікування мають вирішальне значення, тому ВООЗ підтримує епідеміологічний нагляд за допомогою збору даних і надає тест-системи лабораторіям для виявлення холери в областях із високим рівнем ризику. - В Україні було зафіксовано спалах поліомієліту. Яка ситуація зараз? - Уперше спалах було виявлено у жовтні 2021 року. ВООЗ спільно з МОЗ України і партнерами забезпечили загальнонаціональну кампанію з імунізації, яка триває, незважаючи на такі виклики, як масове переміщення населення та руйнування медичних закладів. Попри ці перешкоди, станом на 3 липня 2023 року було введено понад 207 тисяч доз інактивованої поліомієлітної вакцини (ІПВ). ВООЗ разом з іншими партнерами Глобальної ініціативи з ліквідації поліомієліту (GPEI) провела комплексну оцінку епіднагляду за поліомієлітом, вакцинації, логістики вакцин, лабораторних можливостей і комунікаційних зусиль, щоб проаналізувати ситуацію на місцях і зібрати важливі дані для загальної оцінки проведених заходів із реагування на поліомієліт. Незважаючи на величезні виклики та невизначеність, із якими стикається Україна через війну, команда з оцінки реагування на спалах (OBRA) не виявила жодних доказів продовження передачі циркуляційного деривату вакцинного поліовірусу 2-го типу (cVDPV2) в Україні. На основі цих висновків Європейському регіону ВООЗ було рекомендовано розглянути можливість офіційного закриття спалаху поліомієліту в Україні у вересні, якщо будуть виконані всі рекомендації щодо епіднагляду та вакцинації. - Якою є ситуація із COVID-19 в Україні та світі? - Згідно з отриманими даними, 6 регіонів ВООЗ продовжують повідомляти про зниження захворюваності на COVID-19. В Україні показники захворюваності та госпіталізації на національному рівні теж знижуються. Показник щоденної госпіталізації хворих на COVID-19 залишається на низькому рівні – у середньому 156 випадків за день (дані на 29 червня 2023 року). Частка ліжок у відділеннях інтенсивної терапії, зайнятих пацієнтами з COVID-19, також залишається низькою. Завершення COVID-19 як глобальної надзвичайної ситуації в галузі охорони здоров'я, оголошене раніше Генеральним директором ВООЗ, не є закінченням COVID-19 як глобальної загрози для здоров'я. Тому ми повинні стежити за ситуацією, інтегруючи епіднагляд за COVID-19 із ширшим епіднаглядом за респіраторними інфекціями, а також продовжувати геномне секвенування для раннього виявлення нових штамів та еволюції загроз для здоров'я. В обох галузях Україна досягла значного прогресу. З іншого боку, ефективна архітектура готовності до надзвичайних ситуацій у сфері охорони здоров'я та реагування на них допомогла нам взятися до подолання надзвичайних ситуацій іншого характеру, коли почалося повномасштабне вторгнення. НЕЗВАЖАЮЧИ НА ВІЙНУ, УКРАЇНА ПРАГНЕ ДО РЕФОРМ - Цього року виповнилося 75 років із дня заснування організації. Якими є основні досягнення та виклики? Що потребує вдосконалення? - Робота ВООЗ та її партнерів протягом останніх 75 років, спрямована на покращення громадського здоров'я, вплинула на життя людей в усьому світі. Від розробки життєво важливих вакцин проти смертельних хвороб, таких як віспа, поліомієліт, кір, до відкриття сучасних антибіотиків і укладання глобальної угоди про припинення вживання тютюну – ці досягнення мали значний вплив на світ. Крім того, розроблені нові діагностичні засоби, препарати та методи лікування туберкульозу, ВІЛ, раку, деменції та багатьох інших хвороб і станів, що сприяло подальшому поліпшенню здоров'я населення планети. Однак, як нагадує нам Генеральний директор ВООЗ д-р Тедрос Адханом Гебреєсус, важливими є не минулі 75 років, а наступні 75. Мета нашої команди – і далі покращувати здоров'я та добробут усіх людей в Україні, навіть попри жахіття, спричинені війною. В Україні ВООЗ залишається відданою справі забезпечення функціонування системи охорони здоров'я та докладає всіх можливих зусиль для її швидкого відновлення. Відновлення системи охорони здоров'я – один із пріоритетів ВООЗ в Україні – виходить за рамки відновлення фізичних будівель медичних закладів. Ми прагнемо підтримати країну у відновленні основних послуг, таких як реабілітація, первинна медична допомога, епідеміологічний нагляд тощо, які є критично важливими для загального відновлення країни. Високоякісні медичні послуги та препарати надають відчуття безпеки, сприяють зміцненню довіри до місцевої та національної влади, дають змогу людям повернутися до своїх домівок. Крім того, ми зробили ментальне здоров'я життєво важливим компонентом медичної допомоги. ВООЗ разом із Першою леді України Оленою Зеленською, Офісом Президента та МОЗ України започаткували критично важливу ініціативу із психічного здоров'я та психосоціальної підтримки, визначивши пріоритетність численних заходів для загальносистемного реагування на потреби українців у цій галузі. У зв'язку із вторгненням Російської Федерації ВООЗ надає пріоритетне значення реагуванню на надзвичайні ситуації, завдяки цим зусиллям ми вже охопили допомогою понад 9 мільйонів осіб. - Що ви думаєте про систему охорони здоров’я в Україні? Що має бути реформовано, а що навпаки – може бути хорошим прикладом для ЄС? - ВООЗ працює в Україні вже тривалий час і долучається до розвитку системи охорони здоров'я, визначення напрямку реформ, а також надання гуманітарної підтримки з початку війни 2014 року та ескалації у лютому 2022 року. Система охорони здоров'я України працює в дуже динамічному середовищі. Не минуло і 6 років, відколи у 2017 році було ухвалено закон про медичну реформу, а сьогодні країна має абсолютно нову архітектуру системи охорони здоров'я зі створеним національним замовником, постачальниками, які отримали значно більшу незалежність, прозорою діяльністю національного агентства із закупівель, новим підходом до первинної медичної допомоги, кардинально зміненими системами реабілітації та психічного здоров'я. Реформи тривають, незважаючи на війну, і ми сподіваємося побачити більше політичної волі та рішучості, щоб і надалі робити систему охорони здоров'я ефективнішою, більш орієнтованою на людей, а не на заклади, з обґрунтованою політикою громадського здоров'я, що також важливо у контексті прагнень України до членства в ЄС. У багатьох частинах світу, коли починається війна, все інше зупиняється. Але унікальність України полягає в тому, що ми бачимо, як прагнення реформ триває, незважаючи на весь тиск. І для міжнародних організацій, які розглядають можливість підтримки України зараз і в майбутньому, дуже важливо бачити цю відданість реформам, ухвалення складних, іноді непопулярних рішень заради довгострокової стабільності та ефективності системи. Попри те, що з 24 лютого 2022 року в Україні верифіковано понад 1000 атак на систему охорони здоров'я, ВООЗ разом із органами охорони здоров'я та відданими справі медичними працівниками працює над тим, щоб українці отримували необхідні медичні послуги. Уся система охорони здоров'я продемонструвала неабияку стійкість і фахову відданість у ці скрутні часи, що, на нашу думку, частково пов'язано з раніше проведеними реформами. ВООЗ докладає всіх можливих зусиль для забезпечення функціонування системи охорони здоров'я та її швидкого відновлення. Варто зазначити, що Україна посідає важливе місце у галузі охорони здоров'я та розвитку, надаючи можливість іншим державам вивчати її досвід. Крім того, Україна є членом системи управління ВООЗ, включаючи Постійний комітет Регіонального комітету (SCRC). У травні 2023 року міністр охорони здоров'я України Віктор Ляшко також увійшов до складу Виконавчої ради Всесвітньої організації охорони здоров'я. - Яким було 24 лютого 2022 року для вас? Як повномасштабне вторгнення Росії розпочалося для вас особисто? - День, коли Російська Федерація розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, залишиться в нашій пам'яті на все життя. Того дня важливо було підтримувати зв'язок із командою, щоби знати, чи всі в порядку і в безпеці, а також тримати контакт із органами охорони здоров'я, щоби зрозуміти їхні потреби та повідомити, що ми працюємо та готові надати допомогу. Ми готувалися заздалегідь до забезпечення медикаментами, проводили різні тренінги, надавали медичні матеріали. Водночас, останні 500+ днів були напруженими з точки зору забезпечення реагування на потреби громадського здоров'я. Крім того, ситуація постійно змінюється. - Як зараз відбувається робота команди ВООЗ в Україні? Що змінилося після повномасштабного вторгнення Росії? Як ви реорганізували налагоджені процеси? Із якими складнощами стикнулися? - На 24 лютого 2022 року ми мали невелику групу зі 100 осіб. Зараз наша команда налічує вже близько 300 осіб у різних містах України, включно з Києвом, Дніпром, Одесою, Полтавою, Львовом та іншими містами. Крім того, раніше співробітники ВООЗ здебільшого перебували в Києві, маючи лише кілька офісів у Донецькій і Луганській областях. Уся наша робота з національними та місцевими органами влади, а також із громадськістю триває. Роль ВООЗ, як і під час реагування на COVID-19, полягала не лише в консультуванні щодо курсу діяльності та у діалозі чи наданні ширшої технічної допомоги, але й значною мірою у роботі на місцях, як-от проведення ситуаційного аналізу того, що відбувається в лікарнях, у центрах первинної медичної допомоги, як ми працюємо у сфері громадського здоров'я з метою епіднагляду за захворюваннями. Уся робота продовжилася, лише набула більших масштабів. Ірина Драбок, Гаага   Фото: Представництво ВООЗ в Україні

 

Хочете дізнатися про внесок ООН у відновлення України? Перегляньте інформаційну панель ПРОГРАМИ ООН З ВІДНОВЛЕННЯ В УКРАЇНІ. Прозорість та підзвітність є основою нашого підходу. Ми прагнемо зробити дані доступними для всіх зацікавлених сторін. Ця інтерактивна інформаційна панель пропонує всебічний огляд програм з відновлення, які впроваджує ООН в Україні, відповідно до Перехідної рамкової програми ООН в Україні. Перехідна рамкова програма ООН в Україні є стратегічним документом системи розвитку ООН, спрямованим на підтримку реагування Уряду України на економічні та соціальні наслідки, спричені вторгненням Росії та війною проти України. Метою Перехідної рамкової програми є об'єднання залучених сторін навколо спільного бачення діяльності, що охоплюює гуманітарну сферу, відновлення та розвиток, а також соціальну інклюзію. ООН в Україні надає підтримку окремим особам, громадам та установам у зміцненні систем та розбудові стійкості, зосереджуючись на таких пріоритетних сферах як відновлення інфраструктури, охорона здоров'я, освіта, соціальний захист, продовольча безпека, засоби до існування, енергетика та довкілля. Інформаційна панель, яка оновлюється щоквартально, надає детальну інформацію про програми, сектори та ресурси, інвестовані ООН та її партнерами, включаючи національні, міжнародні та місцеві зацікавлені сторони, які беруть участь у реалізації ініціатив з відновлення.   Основні функції інформаційної панелі: Огляд програм: Ознайомтеся з широким спектром діючих програм в Україні, згрупованих за основними напрямками, такими як соціальний захист, освіта, енергетика та навколишнє середовище, охорона здоров'я, відновлення інфраструктури, засоби до існування та економічне зростання. Геопросторова візуалізація: Перегляньте інтерактивну карту, що відображає географічний розподіл реалізації програм у різних регіонах України. Ця функція дозволяє проводити регіональний аналіз ініціатив ООН. Візуалізація: Інформаційна панель використовує різноманітні методи візуалізації даних, включаючи діаграми, графіки та інфографіку, щоб представити складну інформацію у зрозумілій для всіх аудиторій формі.   Дані про гуманітарне реагування, що здійснюється під керівництвом ООН та спільно з гуманітарними партнерами, можна переглянути на веб-сайті Управління ООН з координації гуманітарних справ в Україні.

Спеціалісти Моніторингової місії ООН з прав людини зустрілися з двома мешканками селища Димер Київської області, чиїх цивільних родичів забрали російські солдати, коли окупували цей район наприкінці лютого торік. Чоловіки досі затримані.   «Тут росіяни допитували наших хлопців. Тут вони їли, тут ходили в туалет, все відбувалося тут», – розповідає Анна Муштакова, стоячи в котельні місцевого ливарного заводу в Димері, невеликому містечку за 46 кілометрів на північ від столиці України Києва. «Є свідки, які дійсно казали, що стріляли в стелю, залякували наших хлопців», – каже пані Муштакова, вказуючи на всіяну дірками стіну котельні ливарного заводу, заставлену обладнанням. Пані Муштакова, віком близько п'ятдесяти років, сказала, що не бачила свого чоловіка Івана з другого дня вторгнення. Арешти почалися наступного дня після того, як росіяни окупували Димер. «Вони увійшли 25 лютого, а наступного дня почали заарештовувати людей», – згадує вона. Вона розповіла, що востаннє бачила Івана перед тим, як він пішов з дачного маєтку, де вони обидва працювали і жили в той час, щоб забрати свого брата в сусідньому селі. Вона пам'ятає, що сказала йому «не йди нікуди, це війна», але він все одно пішов. Вона зрозуміла, що щось не так, коли вони не повернулися. Вона розповіла, що ходила в Димер кожні два-три дні, відчайдушно намагаючись дізнатися, що сталося з її чоловіком. «Вони роздягли та обшукали мене на блокпосту, що вони шукали? – питає вона. – Я ходила, питала сусідів, встромляла записочку в двері, але результату не було. Сусіди нічого не бачили», – каже вона. Пані Муштакова пам'ятає, що на початку квітня, у день, коли українські війська звільнили цю територію, усі кинулися до ливарного заводу, який росіяни перетворили на імпровізовану в'язницю, шукати бодай щось, щоби зрозуміти, що сталося з їхніми близькими. Під час нещодавньої зустрічі зі спеціалістами Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні (далі – Місія) в червні пані Муштакова та дві інші місцеві жінки розповіли, що згодом вони знайшли деякі документи та посвідчення особи їхніх чоловіків у сейфі ливарного заводу, який росіяни лишили непошкодженим, коли тікали від наступу українських військ. Місія проводить моніторинг та публічно звітує про ситуацію з правами людини в країні з метою посилення захисту прав людини, сприяння доступу до правосуддя та забезпечення притягнення винних у порушенні прав людини до відповідальності. Місія зустрічається з жертвами та свідками порушень прав людини, щоб з перших вуст почути їхні розповіді та задокументувати будь-які порушення. Ця робота гарантує, що людські втрати війни в Україні будуть зафіксовані та збережені, і це допоможе забезпечити відповідальність. Місія розпочала свою роботу в березні 2014 року. Жінки розповіли, що шукали підказки в написах на стінах, видряпаних на забрудненій коричнево-сірій бетонній стіні імпровізованої кімнати для тримання під вартою. Коли спостерігачі ООН відвідали це місце 15 місяців потому, графіті з датами, іменами тих, кого вивозили, і тих, хто приїжджав, усе ще можна було побачити. «10 забрали, тут нас 28», – написано в одному рядку, вирізаному на стіні, можливо, гострим каменем. 43-річна мешканка Димера Ольга Манухіна, мати трьох дітей, чоловіка і сина якої росіяни забрали понад 15 місяців тому, сказала, що впізнала почерк свого чоловіка на стіні. «У кутку знизу був напис рукою мого чоловіка про те, що вони тут знаходились. Прізвища, де проживають, номера телефонів – на випадок, коли хтось побачить, і могли дати знати мені, що вони тут були, що вони живі», – розповіла вона. Згідно з доповідями ООН, російські війська затримали велику кількість цивільних осіб протягом декількох днів після окупації частини сходу України, а також  районів на північ від Києва. У доповіді, оприлюдненій у червні, Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні повідомила, що провела 1 136 інтерв'ю із жертвами, свідками та іншими особами. За даними Місії, було задокументовано понад 900 випадків свавільного тримання під вартою цивільних осіб, зокрема дітей і людей літнього віку, протягом перших 15 місяців після вторгнення Росії в Україну. У доповіді зазначається, що більшість цих випадків була вчинена Російською Федерацією і затримані часто зазнавали катувань і жорстокого поводження. Деякі з них були свавільно страчені. Місцеві жителі розповіли, що 44 чоловіка різного віку і різного фаху були вивезені російськими збройними силами тільки з одного Димера, міста з населенням 5 500 жителів. Для пані Муштакової перша реальна підказка надійшла із соціальних мереж від чоловіка, який тримався під вартою разом із її чоловіком. «Він особисто мені все розповів, як страждав мій чоловік», – сказала вона. Пані Муштакова розповіла, що саме так вона дізналася, що Івана затримали на російському блокпосту. «Без пояснень обставин його повалили на землю, побили й кинули в ангар, де він просидів 7 днів. Потім його перевели в інший ангар ще на сім днів. Після цього його вивезли», – розповіла вона. Пані Манухіна каже, що її 20-річний син Данило працював на тому самому ливарному заводі, який згодом став його в'язницею. «Вони просто забрали його з дому, просто прийшли й забрали мого чоловіка і сина, – каже вона, стискаючи в руках фотографію своїх зниклих чоловіків. - Їм щось не сподобалося в його телефоні – якась смс-ка. Їх було 7 чоловіків. 6 залишилося на вулиці із сином, а ще один зайшов із чоловіком до хати. Подивився по хаті, перевірив усі телефони, і ті, хто були на вулиці, заставили дитину роздягнутися, підняти всі речі, тому що в нього татуювання на тілі», – згадує вона. Вона кричала, щоб їх відпустили. Російський солдат сказав «забираємо на допити, й батька, й сина». «Усе», – це були останні слова Максима, які він вимовив, поцілувавши її на прощання, з уже зв'язаними за спиною руками.   Ніколи не здаватися Після понад 15 місяців болісного очікування жінки Димера досі не знають, де утримують їхніх близьких, і як з ними поводяться, але вони чули, що чоловіків перевезли до Білорусі, а потім до різних в'язниць у Росії. Жінки розповіли, що знають про те, що чоловікам видали змінний одяг, лише тому, що натрапили на фотографії, на яких вони були одягнені у військову форму. Кажуть, що повідомили про зникнення чоловіків українській владі, як тільки українські збройні сили відновили контроль над територією. Їх попросили набратися терпіння. Більшість жінок із Димера отримали листи від своїх близьких через Національне інформаційне бюро України, але в листах було мало інформації про справи їхніх близьких, не кажучи вже про те, де вони перебувають. Пані Манухіна розповіла, що єдиний лист, який вона отримала від чоловіка, містив простий опис його розкладу та житлових умов. На той лист Пані Махуніна написала ще шість, але відповіді так і не отримала. «Зворотної адреси немає, вони не повідомляють», – зазначила вона. Нещодавно до міста приїжджала високопосадовиця Уряду України, згадує одна з димерських жінок. Вона спитала, як у них справи та взяла за руку. Вона сказала, що справи погані – син у полоні. «Усіх повернемо додому, тільки потрібен час», відповіла посадовиця.