Нове
Прес-реліз
21 березня 2023
Управління ООН з прав людини презентує нові доповіді щодо поводження з військовополоненими та загальної ситуації з правами людини в Україні
Дізнатися більше
Прес-реліз
18 березня 2023
Коментарі для преси – щодо продовження Чорноморської ініціативи щодо зерна
Дізнатися більше
Прес-реліз
17 березня 2023
Ярмарок закупівель та постачальників у Києві – запрошення для українських підприємців
Дізнатися більше
Нове
Прес-реліз
20 грудня 2022
УКРАЇНА: ГУМАНІТАРНА КООРДИНАТОРКА ВИДІЛЯЄ 20 МІЛЬЙОНІВ ДОЛАРІВ НА ПІДТРИМКУ МІСЦЕВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ І ВОЛОНТЕРСЬКИХ ГРУП, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ НА ПЕРЕДОВІЙ ГУМАНІТАРНОГО РЕАГУВАННЯ
«Відколи війна почалася наприкінці лютого ці групи завжди були основою гуманітарного реагування в Україні і навіть більше. Вони перебувають на передовій, беручи на себе ризики, щоб переконатися, що люди, чиї життя були пошматовані місяцями війни, отримують підтримку для задоволення своїх щоденних потреб: у воді, їжі, ліках, притулку, в той час як їхні будинки були пошкоджені», – пояснила Деніз Браун.
Гуманітарна спільнота в Україні провела кілька зустрічей з цими групами в різних частинах країни. «Робота, яку вони виконують, вражає. Проте через 10 місяців їхні ресурси вичерпані, і їм потрібна допомога, щоб продовжувати надавати життєво важливу допомогу народу України», – сказала Деніз Браун.
Завдяки цій новій виплаті гуманітарні фонди, якими керує OCHA, виділять понад 252 мільйони доларів США на операції з порятунку життя в Україні відколи почалося вторгнення Російської Федерації 24 лютого, у тому числі 192 мільйони доларів від UHF та 60 мільйонів доларів від Центрального фонду реагування в надзвичайних ситуаціях (CERF). Понад 55 мільйонів доларів було спрямовано на проекти та організації, що підтримують лікарні, центри для внутрішньо переміщених осіб та інші критично важливі об’єкти генераторами, а також людей зимовими поставками, оскільки Україна зіткнулася з серйозною енергетичною кризою посеред зими. «Це було б неможливо без неймовірної підтримки наших донорів. Ми дякуємо їм від імені гуманітарної спільноти та народу України», – підсумувала Деніз Браун.
***
Примітка для редакторів:
- Український гуманітарний фонд, яким керує OCHA, є найбільшим у світі з 20 діючих об’єднаних фондів на базі країни (CBPF), які створюються, коли виникає нова надзвичайна ситуація або коли існуюча гуманітарна ситуація погіршується.
– У період з 2019 року по лютий 2022 року UHF виділив 24 мільйона доларів 26 партнерам, які реалізують 64 проекти на сході України, щоб підтримати щонайменше 1,25 мільйонів осіб, які потребують гуманітарної допомоги.
- З лютого і з цим новим оголошенням фонд виділив майже 192 мільйони доларів США на підтримку 109 проектів 56 партнерів, включаючи 30 міжнародних неурядових організацій, 18 національних неурядових організацій і 8 агентств ООН. Близько 44 мільйонів доларів із загальної суми асигнувань було спрямовано безпосередньо національним організаціям.
- Також з лютого UHF розширила базу своїх партнерів, збільшивши кількість відповідних партнерів з 51 за довоєнних часів до 93 сьогодні, включаючи 35 національних НУО.
За додатковою інформацією просимо звертатись до:
Наталія Пушкарук +380 50 442 8374, nataliia.pushkaruk@un.org
Пресрелізи УКГС ООН доступні на сайті www.unocha.org або www.reliefweb.int.
1 of 3
Прес-реліз
20 грудня 2022
ЗВЕРНЕННЯ ЗАСТУПНИКА ГЕНЕРАЛЬНОГО СЕКРЕТАРЯ ООН З ГУМАНІТАРНИХ ПИТАНЬ, КООРДИНАТОРА НАДЗВИЧАЙНОЇ ДОПОМОГИ МАРТІНА ГРІФФІТСА ДО ПРЕСИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ЙОГО МІСІЇ В УКРАЇНУ
Дякую Вам, пане Прем’єр-міністре, дякую, Денисе [Шмигалю], за те, що Ви змогли прийняти мене. Я згадував, як ми з Вами зустрічалися в цій самій будівлі багато місяців тому, на самому початку війни. І для мене велика честь повернутися сюди знову. Я надзвичайно вдячний Вам за цю можливість.
Мені пощастило відвідати на початку цього тижня Миколаїв і Херсон, а зараз я в Києві, де маю можливість зустрітися з Прем’єр-міністром і керівниками державних органів, а також із представниками гуманітарних агенцій. Я хотів би скористатися цією нагодою, щоб поділитися з Вами кількома висновками, які я зробив за результатами цих поїздок і зустрічей.
Насамперед я був надзвичайно вражений тісним партнерством між міжнародною гуманітарною спільнотою, представником якої я є, та органами влади Вашої країни, Вашим Урядом, а також, що дуже важливо, з обласними органами влади, з адміністраціями Миколаєва і Херсона. Я зустрічався з мерами цих двох міст, а також із керівниками місцевих громад. Ці відносини є надзвичайно міцними й водночас дуже ефективними. Потреби визначаються. Допомога надається.
І тому я хотів би подякувати Вам за ті максимально конструктивні й відкриті відносини між нами, які, як мені повідомляла кожна як міжнародна, так і місцева гуманітарна агенція, кожен партнер, що працює на передовій, було створено незважаючи на невимовно складну ситуацію, коли кожен Ваш день наповнений трагедіями й необхідністю ухвалювати рішення. Ви надали нашим агенціям і нашим партнерам час, щоб вони змогли виконувати свою роботу. І за це я Вам безмежно вдячний.
З початку війни міжнародні гуманітарні агенції надали допомогу майже 14 млн людей, і ми будемо робити це й надалі під Вашим керівництвом.
Але дозвольте мені сказати декілька слів про Миколаїв і Херсон.
Як я вже сказав, ми були в Херсоні. Голова обласної адміністрації провів цей день із нами, з мером, з людьми. Ми побачили центри, де здійснюється розподіл харчових продуктів, одягу, матраців, вирішуються питання з притулком. І все це організовано завдяки зусиллям органів місцевої влади, їхньому чуйному ставленню до людей у ці важкі часи. Я відвідав школу, де ЮНІСЕФ облаштував дитячий центр. Поки ми були в Херсоні, ми чули, як до нас наближається артилерія. Ми чули звуки обстрілу, що стали частиною повсякденного життя в Херсоні. Я не сказав би, що нам щось загрожувало, але це стало для нас іще одним нагадуванням про те, наскільки невизначеним залишається життя та майбутнє багатьох людей, навіть на Херсонщині, де вдалося повернути під контроль Уряду таку значну частину території.
У Миколаєві ми зустрілися з кількома сім’ями, які мешкають у притулку, що надав очільник області вимушеним переселенцям із Херсона. Частина цих сімей знаходиться в Миколаєві вже впродовж кількох місяців, а деякі з них були змушені покинути свої домівки нещодавно після того, як їхні села, розташовані вздовж дороги між Миколаєвом і Херсоном, було повністю зруйновано. Наступного дня ми побачили ці села, мешканці яких повертаються туди щодня, аби спробувати почати життя заново.
Вони не знають, коли їм вдасться відновити свої будинки, і це є нагадуванням про дві речі. Перша — це неймовірний виклик, який потрібно буде подолати, щоб відбудувати селища, де ці люди жили раніше. Але водночас є люди, які хочуть повернутися додому, які твердо вирішили повернутися додому.
І це має велику цінність і викликає неймовірне захоплення цими людьми.
Надзвичайно гострими залишаються три проблеми. Ви згадали про них як про пріоритетні потреби. Перше, що цілком очікувано, — це електроенергія. Я був абсолютно приголомшений тим, якою мірою наявність електроенергії є передумовою всього іншого. Без електроенергії немає тепла. Температура продовжує знижуватися.
Без електроенергії неможливо надавати медичні послуги, не працює транспорт, немає світла.
І в багатьох районах Херсона електропостачання здійснюється у надзвичайно обмеженому обсязі. Тому ті зусилля, які Ви, Денисе, робили в цей самий день у Парижі, щоб визначити ремонт об’єктів енергетичної інфраструктури абсолютно першочерговим пріоритетом, є неймовірно важливими для мешканців Херсона. І голова Херсонської ОДА намагається переналаштувати лінії електропередач, якими електроенергія надходить в область, сподіваючись, що після завершення ремонту їх не буде пошкоджено знову.
Це питання є ключовим саме тому, що від відсутності електроенергії потерпає цивільне населення, яке відповідно до міжнародного права не повинне страждати під час конфлікту. Ця проблема має першочерговий пріоритет.
На другому місці — розмінування, і ми про це щойно говорили. Мені, наприклад, сказали, що тільки в Херсонській області налічується приблизно пів мільйона гектарів сільськогосподарських земель, що потребують розмінування. Відновлення неможливе без розмінування території. На мою думку, як Ви мені раніше сказали, Україна, ймовірно, є найбільш забрудненою мінами країною у світі. Тому для міжнародної спільноти буде нагальним пріоритетом у зв’язку з мінами зробити все, що від нас залежить.
Нарешті, навіть під час війни люди хочуть бачити майбутнє і, можливо, це є особливо важливим саме під час війни. Головним пріоритетом для людей є відновлення складових частин місцевої економіки. Люди хочуть повернутися на роботу. Вони хочуть, щоб їхні діти повернулися у школи, вони хочуть, аби працював транспорт. Вони хочуть, щоб економіка працювала, щоб знову були робочі місця. І я є одним із тих, хто допомагатиме Вам відновити роботу приватного сектора економіки. Навіть зараз і навіть у таких місцях, як Херсон, де війна все ще триває і люди на правому березі щодня зазнають обстрілів, ми, представники ООН, зробимо все, що в наших силах, аби допомогти Вам перезапустити економіку, дати їй новий імпульс.
1 of 3
Прес-реліз
26 серпня 2022
Secretary-General's remarks to the Security Council - on Ukraine
Mr. President, Mr. President of Ukraine, Excellencies,
Today marks a sad and tragic milestone – six months since Russia’s 24th of February invasion of Ukraine.
During this devastating period, thousands of civilians have been killed and injured, including hundreds of children.
Countless others have lost their family members, friends and loved ones.
The world has seen grave violations of international human rights law and international humanitarian law committed with little to no accountability.
Millions of Ukrainians have lost their homes and their worldly possessions, becoming internally displaced or refugees.
With the onset of winter, humanitarian needs continue to rise rapidly with millions of people in need of assistance and protection.
As these needs skyrocket, it is imperative that humanitarian actors in Ukraine have safe and unhindered access to all people requiring assistance, no matter where they live.
Mr. President,
The consequences of this senseless war are being felt far beyond Ukraine. We are seeing new vulnerabilities emerge in a global environment already worn out by conflicts, inequality, pandemic-induced economic and health crises, and climate change – with a disproportionate impact on developing countries. The acceleration of already high food, fertilizer and fuel prices has triggered a global crisis that could drive millions more into extreme poverty, magnifying hunger and malnutrition, while threatening to raise the global humanitarian caseload to new highs and erase hard-won development gains. Vulnerable communities are grappling with the largest cost-of-living crisis in a generation and high commodity and transportation costs are having major repercussions for existing humanitarian operations. Mr. President,
Under-Secretary-General Rosemary DiCarlo will brief the Council on the impact of the armed conflict in Ukraine, both inside and outside the country over the past six months. As I mentioned on Monday, I wanted to take this opportunity to provide a brief update on my recent travel to Ukraine. I would like to have been able to do the same yesterday based on my experience in discussions about Zaporizhzhia, but unfortunately I was out of New York with a [inaudible] planned that was impossible to change at such a short notice. My visit was an important opportunity to follow up on the landmark deal that has brought a measure of hope, especially to developing countries and millions of vulnerable people bearing the brunt of the global food crisis, some of them on the edge of famine. I can report to the Council that the Black Sea Grain Initiative, signed in Istanbul in July, is progressing well – with dozens of ships sailing in and out of Ukrainian ports, loaded so far with over 720,000 metric tonnes of grains and other food products. This deal would not have been possible without the constructive approach of both Ukraine and Russia and the efforts of the government of Türkiye. During my visit to Lviv, I met with Ukrainian President Zelenskyy and Turkish President Erdogan. I thanked them for their continued engagement to support the implementation of the Initiative to ensure the safe passage of Ukrainian food products and fertilizers to those in need and to the world at large. I was filled with emotion visiting the port of Odesa and the Joint Coordination Centre in Istanbul. On my visit to Odesa, I went aboard a bulk carrier called the MV Kubrosli Y as it was being loaded with about 10,000 metric tonnes of wheat. It was deeply moving to peer into the hold of this cargo ship and see wheat pouring in. Even if in a limited way, the storied port of Odesa – which had been paralyzed for months – is slowly coming to life thanks to the Initiative. In Istanbul, I saw the WFP-chartered ship, the MV Brave Commander. It was proudly flying the UN flag with its cargo destined for the Horn of Africa where millions of people are at risk of famine. I then had the opportunity to walk up the long and narrow gangway of the SSI Invincible II heading to pick up Ukrainian grain in the port of Chornomorsk. The vessel will carry one of the largest hauls of grain leaving Ukraine to date – more than 50,000 metric tonnes. Mr. President,
Just a few weeks ago, much of this would have been hard to imagine. We are seeing a powerful demonstration of what can be achieved, in even the most devastating of contexts, when we put people first. As I stressed in Odesa and Istanbul, what I saw was the more visible part of the solution. The other part of this package deal is the unimpeded access to global markets of Russian food and fertilizers, which are not subject to sanctions. It is critical that all governments and the private sector cooperate to effectively bring them to market. Together with the task team led by Rebeca Grynspan, I will continue my intense contacts for that purpose. In 2022, there is enough food in the world – the problem is its uneven distribution. But if we don’t stabilize the fertilizer market in 2022, there simply will not be enough food in 2023. Many farmers around the world are already planning to reduce areas for cultivation for next season. Getting much more food and fertilizers out of Ukraine and Russia at reasonable costs is vital to further calm commodity markets and lower prices for consumers. I once again commend the parties for their engagement in this process and urge them to continue to build on this progress. I also renew the call I made in Odesa for a massive scaling up of support to the developing countries getting hammered by the global food crisis. The shipment of grain and other foodstuffs is crucial, but it won’t mean much if countries cannot afford them. Developed countries and International Financial Institutions must do more to ensure that developing countries can fully capitalize on the opportunities of the Black Sea Grain Initiative. Mr. President,
Despite progress on the humanitarian front, fighting in Ukraine shows no signs of ending, with new potential areas of dangerous escalation appearing. Two places were ever-present in my mind – and in my discussions in Ukraine — Zaporizhzhia and Olenivka. I remain gravely concerned about the situation in and around Europe’s largest Nuclear Power Plant in Zaporizhzhia. The warning lights are flashing. Any actions that might endanger the physical integrity, safety or security of the nuclear plant are simply unacceptable. Any further escalation of the situation could lead to self-destruction. The security of the Plant must be ensured, and the Plant must be re-established as purely civilian infrastructure. In close contact with the IAEA, the UN Secretariat has assessed that we have in Ukraine the logistics and security capacity to support any IAEA mission to the Zaporizhzhia Nuclear Power Plant from Kyiv, provided both Russia and Ukraine agree. I welcome expressions of support for such a mission and urge that to happen as soon as possible. Mr. President,
I am deeply disturbed by the allegations of violations of International Humanitarian Law and violations and abuses of human rights related to the armed conflict. International Humanitarian Law protects prisoners of war. The International Committee of the Red Cross must have access to them wherever they are held. The United Nations Human Rights Monitoring Mission in Ukraine -- and the UN Independent International Commission of Inquiry on Ukraine -- continue to monitor, document and report with a view to supporting the investigation of alleged violations. Work is also ongoing to deploy the recently established Fact-Finding Mission to Olenivka to look into the incident on 29 July. This mission must be able to freely conduct its work - to gather and analyze necessary information - and to find the facts. It is imperative that the mission has safe, secure and unfettered access to all relevant places and persons and to all relevant evidence without any limitation, impediment or interference. Mr. President, Excellencies,
On this 31st anniversary of Ukraine’s independence, I wish to congratulate the Ukrainian people. The people of Ukraine and beyond need peace and they need peace now. Peace in line with the UN Charter. Peace in line with international law. Thank you.
The consequences of this senseless war are being felt far beyond Ukraine. We are seeing new vulnerabilities emerge in a global environment already worn out by conflicts, inequality, pandemic-induced economic and health crises, and climate change – with a disproportionate impact on developing countries. The acceleration of already high food, fertilizer and fuel prices has triggered a global crisis that could drive millions more into extreme poverty, magnifying hunger and malnutrition, while threatening to raise the global humanitarian caseload to new highs and erase hard-won development gains. Vulnerable communities are grappling with the largest cost-of-living crisis in a generation and high commodity and transportation costs are having major repercussions for existing humanitarian operations. Mr. President,
Under-Secretary-General Rosemary DiCarlo will brief the Council on the impact of the armed conflict in Ukraine, both inside and outside the country over the past six months. As I mentioned on Monday, I wanted to take this opportunity to provide a brief update on my recent travel to Ukraine. I would like to have been able to do the same yesterday based on my experience in discussions about Zaporizhzhia, but unfortunately I was out of New York with a [inaudible] planned that was impossible to change at such a short notice. My visit was an important opportunity to follow up on the landmark deal that has brought a measure of hope, especially to developing countries and millions of vulnerable people bearing the brunt of the global food crisis, some of them on the edge of famine. I can report to the Council that the Black Sea Grain Initiative, signed in Istanbul in July, is progressing well – with dozens of ships sailing in and out of Ukrainian ports, loaded so far with over 720,000 metric tonnes of grains and other food products. This deal would not have been possible without the constructive approach of both Ukraine and Russia and the efforts of the government of Türkiye. During my visit to Lviv, I met with Ukrainian President Zelenskyy and Turkish President Erdogan. I thanked them for their continued engagement to support the implementation of the Initiative to ensure the safe passage of Ukrainian food products and fertilizers to those in need and to the world at large. I was filled with emotion visiting the port of Odesa and the Joint Coordination Centre in Istanbul. On my visit to Odesa, I went aboard a bulk carrier called the MV Kubrosli Y as it was being loaded with about 10,000 metric tonnes of wheat. It was deeply moving to peer into the hold of this cargo ship and see wheat pouring in. Even if in a limited way, the storied port of Odesa – which had been paralyzed for months – is slowly coming to life thanks to the Initiative. In Istanbul, I saw the WFP-chartered ship, the MV Brave Commander. It was proudly flying the UN flag with its cargo destined for the Horn of Africa where millions of people are at risk of famine. I then had the opportunity to walk up the long and narrow gangway of the SSI Invincible II heading to pick up Ukrainian grain in the port of Chornomorsk. The vessel will carry one of the largest hauls of grain leaving Ukraine to date – more than 50,000 metric tonnes. Mr. President,
Just a few weeks ago, much of this would have been hard to imagine. We are seeing a powerful demonstration of what can be achieved, in even the most devastating of contexts, when we put people first. As I stressed in Odesa and Istanbul, what I saw was the more visible part of the solution. The other part of this package deal is the unimpeded access to global markets of Russian food and fertilizers, which are not subject to sanctions. It is critical that all governments and the private sector cooperate to effectively bring them to market. Together with the task team led by Rebeca Grynspan, I will continue my intense contacts for that purpose. In 2022, there is enough food in the world – the problem is its uneven distribution. But if we don’t stabilize the fertilizer market in 2022, there simply will not be enough food in 2023. Many farmers around the world are already planning to reduce areas for cultivation for next season. Getting much more food and fertilizers out of Ukraine and Russia at reasonable costs is vital to further calm commodity markets and lower prices for consumers. I once again commend the parties for their engagement in this process and urge them to continue to build on this progress. I also renew the call I made in Odesa for a massive scaling up of support to the developing countries getting hammered by the global food crisis. The shipment of grain and other foodstuffs is crucial, but it won’t mean much if countries cannot afford them. Developed countries and International Financial Institutions must do more to ensure that developing countries can fully capitalize on the opportunities of the Black Sea Grain Initiative. Mr. President,
Despite progress on the humanitarian front, fighting in Ukraine shows no signs of ending, with new potential areas of dangerous escalation appearing. Two places were ever-present in my mind – and in my discussions in Ukraine — Zaporizhzhia and Olenivka. I remain gravely concerned about the situation in and around Europe’s largest Nuclear Power Plant in Zaporizhzhia. The warning lights are flashing. Any actions that might endanger the physical integrity, safety or security of the nuclear plant are simply unacceptable. Any further escalation of the situation could lead to self-destruction. The security of the Plant must be ensured, and the Plant must be re-established as purely civilian infrastructure. In close contact with the IAEA, the UN Secretariat has assessed that we have in Ukraine the logistics and security capacity to support any IAEA mission to the Zaporizhzhia Nuclear Power Plant from Kyiv, provided both Russia and Ukraine agree. I welcome expressions of support for such a mission and urge that to happen as soon as possible. Mr. President,
I am deeply disturbed by the allegations of violations of International Humanitarian Law and violations and abuses of human rights related to the armed conflict. International Humanitarian Law protects prisoners of war. The International Committee of the Red Cross must have access to them wherever they are held. The United Nations Human Rights Monitoring Mission in Ukraine -- and the UN Independent International Commission of Inquiry on Ukraine -- continue to monitor, document and report with a view to supporting the investigation of alleged violations. Work is also ongoing to deploy the recently established Fact-Finding Mission to Olenivka to look into the incident on 29 July. This mission must be able to freely conduct its work - to gather and analyze necessary information - and to find the facts. It is imperative that the mission has safe, secure and unfettered access to all relevant places and persons and to all relevant evidence without any limitation, impediment or interference. Mr. President, Excellencies,
On this 31st anniversary of Ukraine’s independence, I wish to congratulate the Ukrainian people. The people of Ukraine and beyond need peace and they need peace now. Peace in line with the UN Charter. Peace in line with international law. Thank you.
1 of 3
Історія
13 березня 2023
МОМ допомагає Київському метрополітену покращити умови бомбосховища
Офіційна церемонія передачі за участю мера столиці України Віталія Кличка відбулася через кілька годин після того, як масштабна атака російських ракет і дронів призвела до руйнувань у кількох районах Києва і поранення трьох людей. Постраждали й інші області України, зокрема щонайменше п'ятеро людей загинули на Львівщині.
Наразі 46 станцій київського метрополітену слугують бомбосховищами під час повітряних тривог. «У перші місяці російського вторгнення понад 40 000 людей шукали безпеки в столичному метро», – зазначив Віталій Кличко.
«Тоді коли весь світ захоплюється стійкістю людей в Україні, ми пишаємося тим, що підтримуємо зусилля комунальних підприємств Києва та інших міст, які першими відповідають на потреби тих, хто постраждав від війни», – сказав Голова Представництва МОМ в Україні Ан Нгуєн.
Нічний авіаналіт 9 березня на Київ та інші міста України тривав майже сім годин. «Протягом такого тривалого періоду часу матраци, надані МОМ, будуть надзвичайно корисними, а розкладні стільці та ковдри будуть у нагоді навіть під час коротких повітряних нальотів», – зазначив керівник Київського метрополітену Віктор Брагінський.
За фінансування від Європейського Союзу та Уряду Франції МОМ надала комунальному підприємству понад 10 000 розкладних стільців, 1 500 ковдр та 1 500 матраців. Такий самий обсяг допомоги було передано і метро Харкова – міста, яке залишається прифронтовою мішенню численних атак на сході України.
З початку вторгнення Російської Федерації в Україну 24 лютого 2022 року МОМ підтримала близько трьох мільйонів постраждалих від війни людей у країні різними видами допомоги.
1 of 5
Історія
08 березня 2023
Історія Наталії, яка допомагає людям, які пережили катування, цивільним особам, яких було поранено та членам сімей загиблих цивільних осіб
Вона — одна з багатьох українських жінок, які допомагають іншим, як чоловікам, так і жінкам, подолати жахливі наслідки грубих порушень прав людини, яких Україна зазнала протягом минулого року.
Наталія Мельник працювала з людьми, які пережили катування, ще до початку повномасштабного збройного нападу Російської Федерації на Україну в лютому 2022 року, але вона зазначає, що з того часу кількість людей, які звертаються за допомогою, зросла в 100 разів. Тому вона почала надавати підтримку цивільним особам, яких було поранено та членам сімей загиблих цивільних осіб. Наталія є координаторкою проєктів і програм у громадській організації «Блакитний Птах», яка допомагає людям, які пережили катування. Організація майже повністю складається з жінок. Наталія, 45 років, зазначає, що її організація вже вдвічі збільшила кількість працівників, але навіть якщо у них буде в п’ять разів більше людей, то цього все одно буде недостатньо, щоб задовольнити зростаючі потреби. Тому вони вирішили заручитися допомогою інших.
«Зараз ми навчаємо багатьох медичних та соціальних працівників, психологів, передаємо свій досвід, щоб якомога більше людей могли отримати допомогу», каже вона, зазначаючи, що серед людей, яким допомагає її організація, є жертви катувань, а також сім’ї тих, хто зник безвісти або був убитий під час нападів на цивільні цілі. Блакитний Птах також планує проводити тренінги для журналістів, які часто не знають як говорити з жертвами порушень прав людини, не травмуючи їх ще більше.
Наталія каже, що дев’яносто відсотків бенефіціарів її організації – це колишні військовополонені чи цивільні особи, які перебували в неволі. За її словами, їм потрібне все, починаючи від юридичної та психологічної допомоги до соціальної підтримки, медичного лікування, доступу до ліків, стаціонарного лікування чи реабілітаційних закладів.
Але Наталія зазначає, що деякі з тих, хто пережив катування ніколи не звертаються за допомогою, оскільки вважають, що те, що з ними сталося, ніби ні в якому порівнянні з іншими випробуваннями, які проходить Україна.
«Вони не звертаються до поліції, тому що вважають, що те, що їх тримали і били два-три дні, не так вже й страшно, що країна зайнята більш терміновими справами, і що потрібно допомагати тим, хто постраждав більше», каже вона. Але Наталія застерігає, що неповідомлення про насильство потенційно позбавляє жертв майбутнього правосуддя та ускладнює притягнення до відповідальності.
Вона стверджує, що деякі постраждалі можуть не вважати свій досвід достатньо травматичним, але вони також ризикують зіштовхнутися з серйозними психологічними та фізичними наслідками внаслідок того, що вони пережили.
Вона пояснює, що небажання деяких повідомляти про пережите інколи ускладнює оцінку реальної кількості тих, хто пережив катування.
На питання про те, чим вона пишається, Наталія каже, що особливу гордість викликає те, що вона та її колеги змогли допомогти іншим, навіть коли самі перебували у надзвичайно складній ситуації.
«Ми самі на певний час змушені були виїхати, стали внутрішньо переміщеними особами, без одягу, без звичних побутових речей і сиділи в підвалах під час обстрілів, але навіть ховаючись на станціях метро, наші психологи все одно надавали людям психологічну допомогу», згадує вона.
Історія Наталії – лише одна з багатьох історій жінок в Україні, які документують порушення прав людини та борються з їхніми тяжкими наслідками. У цей день — Міжнародний жіночий день — ми хотіли б відзначити важливу роль, яку жінки-правозахисниці відіграють у просуванні прав людини в Україні.
1 of 5
Історія
07 березня 2023
Грошова допомога дозволяє сім'ям в Україні налагодити повсякденне життя
Присадибною ділянкою Любові Яковлєвої бігає життєрадісний чорний пес, який вітає всіх відвідувачів, виляючи не лише хвостом, а й усім тілом. Чотирилапий друг Карандаш допомагає Любові не відчувати себе самотньою тепер, коли її чоловік помер, а діти та онуки приїздять лише на свята чи канікули. Власне, це була ідея онуків подарувати їй цей клубочок енергії, щоб їхня бабуся не відчувала себе такою самотньою у своєму селі Вишневе, розташованому в Дніпропетровській області на південному сході України.
Граючись із песиком, Любов розповідає про те, як вона народилася в концтаборі в Німеччині під час Другої світової війни. «Коли почалася Друга світова війна, мій батько пішов у партизани, а маму, вагітну на той час, забрали до концтабору, – згадує Любов. – Я народилася під час війни, далеко від рідної країни. І ось тепер, наприкінці життя, я знову стикаюся з війною на своїй батьківщині».
Любов ніколи не думала, що їй доведеться знову пережити війну, але зараз її головна турбота – це діти та онуки.
«Моє серце плаче за всіх дітей, які, як і я в дитинстві, страждають від цієї війни».
На своєму невеликому подвір'ї Любов вирощує овочі, щоб прогодувати себе та свою сім'ю. Коли влітку 2022 року вона отримала грошову допомогу від Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО), вона використала її не лише на власні базові потреби, а й на потреби своїх онуків, попри те, що вони живуть далеко.
«Ці гроші я витратила на своїх онуків. Ми купили шкільне приладдя, трохи продуктів та дров для опалення взимку», – додала Любов.
«Я навіть не думала, що отримаю якісь гроші. Я спочатку не вірила, – зі сльозами на очах розповіла Любов. – Я вдячна ФАО за цю підтримку і всім, хто допоміг мені подати заявку та отримати допомогу».
Був змушений покинути свій дім
Олександр Мирошниченко, який зараз також проживає у Дніпропетровській області, знайшов прихисток у будинку свого друга після того, як був змушений покинути власний дім у місті Попасна Луганської області. Починаючи з 2014 року, його місто періодично зазнавало обстрілів, але він завжди був сповнений рішучості залишатися вдома. Однак цього разу все було інакше.
«Коли війна загострилася в лютому 2022 року, ми думали, що постріли будуть на околицях міста, як у 2014 році, але потім ми зрозуміли, що все відбувається інакше, і нам довелося рятуватися від потужних бомбардувань».
Олександр разом з дружиною та прикутою до ліжка матір'ю виїхав з Попасної в березні 2022 року і переїхав до свого друга в село Лозуватка.
Того літа ФАО підтримала Олександра та його родину багатоцільовою грошовою допомогою. Розмір грошової допомоги залежить від розміру домогосподарства для задоволення основних потреб всіх членів домогосподарства протягом трьох місяців.
«Коли ми виїжджали з Попасної, то взяли тільки найнеобхідніше. Я пенсіонер. Моя дружина працювала на скляному заводі в Попасній, але потім її скоротили, тому моя пенсія була єдиним джерелом доходу, – розповів Олександр. – Грошова допомога, надана ФАО, була для нас дуже важливою. Ми змогли купити пральну машину та холодильник, не нові, але в хорошому стані. Ми дуже вдячні за допомогу донорам і всім, хто брав участь в оформленні та виплаті допомоги».
Надала притулок іншим
Галина Войтюк – мешканка села Комісарівка Дніпропетровської області. Вона піклується про двох онуків, які живуть разом з нею. Галина пенсіонерка, але займається вирощуванням овочів та фруктів для консервування на зиму.
Після початку війни в лютому 2022 року Галина відчинила двері свої домівки для сім'ї з шести осіб – матері з п'ятьма дітьми, які приїхали до Комісарівки з Харківської області. Вони прожили разом два з половиною місяці, поки ситуація не стабілізувалася і вони змогли повернутися додому. Згодом Галина почала приймати ще одну сім'ю – подружжя з двома маленькими дітьми, які також були змушені тікати від бойових дій.
«Найближчим часом вони навряд чи повернуться додому. Чоловік знайшов роботу в сусідньому селі, а жінка доглядає за дітьми», – розповіла Галина.
Галина дозволяє подружжю жити з нею безплатно, поки вони стануть на ноги. Однак її дохід дуже низький.
«Моя пенсія і допомога на дітей дуже маленькі, а діти потребують багато грошей».
На щастя, Галина та її сім'я отримали допомогу. «Завдяки багатоцільовій грошовій допомозі від ФАО я купила онукові велосипед, а онуці – планшет для навчання в коледжі. [Раніше] я не могла купити їм багато чого, тому ця допомога була дуже важливою», – зауважила Галина.
Загалом, за підтримки Бельгії, Центрального фонду реагування на надзвичайні ситуації (CERF), Європейського Союзу та власних фондів для реагування в надзвичайних ситуаціях, ФАО підтримала 2 620 сільських домогосподарств (6 877 осіб) у Дніпропетровській, Запорізькій, Миколаївській та Херсонській областях. Грошові виплати ФАО забезпечують гнучку підтримку, яка дозволяє сім'ям реагувати на власні першочергові потреби та допомагати іншим у своїх громадах.
Контакти
ВІКТОРІЯ МИХАЛЬЧУК
Координаторка з питань комунікацій ФАО в Україні
Viktoriia.Mykhalchuk@fao.org
+38 (098) 605 5061
FAO News and Media
(+39) 06 570 53625
FAO-Newsroom@fao.org
Журналістам та редакторам: Запити на фотографії, аудіо- та відеоматеріали направляйте за адресою FAO-newsroom@fao.org, або телефонуйте: (+39) 06 570 53625.
FAO-Newsroom@fao.org
Журналістам та редакторам: Запити на фотографії, аудіо- та відеоматеріали направляйте за адресою FAO-newsroom@fao.org, або телефонуйте: (+39) 06 570 53625.
1 of 5
Історія
27 лютого 2023
Україна: “Cаме слово “криза” не може повністю передати те, що ми бачимо на місцях”, - блог Координаторки системи ООН в Україні
Через рік з початку російського вторгнення 24 лютого 2022 року народ України залишається стійким, але водночас “гуманітарна допомога є необхідною, як і раніше”, — каже найвища посадовиця ООН у країні.
Деніз Браун є Координаторкою системи ООН в Україні й Гуманітарною координаторкою.
Працюючи в Києві, вона скеровує зусилля біля 20 агенцій ООН, де працює близько 2 600 людей, переважно українців.
Пані Браун розповідає UN News про виклики підтримки громад у країні, де триває війна.
“Упродовж останнього року умови роботи в Україні були досить важкими, і в деяких випадках ми змушені були призвичаїтися до вкрай складних обставин.
Постійно звучать сирени повітряної тривоги, а це означає, що декілька разів на день ми маємо спускатися в укриття. Якщо порахувати різні зустрічі й наради за останні 12 місяців, що ми проводили саме в укритті, зокрема з Гуманітарною командою країни або представниками держав-членів ООН, це загалом складе понад місяць.
Допомога народу України
Наші дні тут також дуже часто непередбачувані. Такого поняття як “типовий день” не існує, але один день я пам’ятаю дуже чітко. Це було 10 жовтня, коли о 8:20 ранку центр Києва зазнав повітряної атаки, лише за 1,2 кілометра від мого офісу. Коли я почула цей вибух, від якого здригнувся офіс, я подумала, що саме час бігти в укриття.
Нашим ключовим пріоритетом є підтримка народу України, зокрема шляхом надання гуманітарної допомоги. Ми працюємо якомога ближче до лінії фронту, що вимагає ретельного планування та координації зусиль.
Я регулярно відвідую прифронтові громади, оскільки я наполягаю на тому, щоб саме персонал ООН брав участь у доставленні допомоги за найважчих умов. Ми маємо всі необхідні для цього спроможності, досвід і ресурси. Тому ми проводимо досить багато часу в таких місцях, як Херсон, а також у різних громадах Харківської, Запорізької та Донецької областей.
У листопаді, коли Уряд України відновив контроль над Херсоном, ми мали велику надію. Три дні по тому ми вже були в місті, і те, що ми там побачили, справило на нас неймовірне враження. Люди виходили на вулиці й вітали нас, коли наші вантажівки з найнеобхіднішими товарами в’їхали до міста. Але, як ви бачили минулого тижня, протягом кількох місяців після звільнення місто перебувало під обстрілами, унаслідок яких загинули мирні мешканці, загинули волонтери й постраждали працівники гуманітарних організацій. Є таке відчуття, що для Херсону це ніколи не закінчиться.
Але, з іншого боку, у Херсоні ніколи не скінчиться сила й надія людей, які залишилися в місті та казали, що не збираються виїжджати. Це свідчить про силу, переконання та стійкість українського народу.
Відбудова громад
У січні під час поїздки в район Соледара по дорозі я бачила громади повністю зрівняні із землею. Я переконана, що завдяки цілеспрямованості народу України такі міста й селища буде відновлено, навіть попри те, що для цього може знадобитися багато часу. Хоробрість і рішучість у досягненні своєї мети визначає настрої місцевої громади. У тих місцях, які я відвідую, це вражає мене найбільше.
Кожного разу коли я приїжджаю в громаду, я знаходжу час, аби поспілкуватися з її мешканцями, зустрітися та поговорити з волонтерами, представниками місцевих органів влади й очільниками міст. Найбільше мені запам’яталися зустрічі з двома жінками, які очолюють міську владу в Херсоні та Оріхові в Запорізькій області, за три кілометри від лінії фронту. В останньому я була менш ніж три години, і за цей час ми нарахували близько 20 вибухів на відстані від п’яти до десяти кілометрів. Це були просто постійні вибухи.
Ці мерки вирішили залишитися й невпинно працюють, щоб допомагати своїм громадам. Саме з ними ми й підтримуємо постійний зв’язок.
Під час поїздки в громади поблизу Соледара я також зустріла неймовірну жінку, лікарку. Вона привела мене до медпункту, що вона його облаштувала у власному будинку після того, як було зруйновано сільський медичний пункт, і розповіла про своє рішення залишитися і надавати допомогу односельцям.
Думаю, що я ніколи не забуду цих хоробрих жінок.
Гуманітарні потреби
Війна триває, й бойові дії посилюються, тому ми можемо обґрунтовано очікувати, що це й надалі впливатиме на людей. В Україні існує гуманітарна криза, але саме слово “криза” не може повністю передати те, що ми бачимо на місцях.
Не існує якоїсь одної головної потреби; натомість такі потреби є численними. Найбільш складною ситуація є поблизу лінії фронту, де зрівняно із землею будинки та зруйновано медичні заклади. Одну з лікарень, яку я відвідала під час поїздки до Харківської області, було знищено через місяць після моєї поїздки.
Ці громади мають потребу у всьому, і саме тому ми докладаємо максимальних зусиль, щоб доставити їм гуманітарну допомогу. Ми також приділяємо особливу увагу допомозі у подоланні психологічних травм, від чого найбільше страждають діти, але чим ближче до лінії фронту, тим ситуація складніша.
По той бік лінії фронту
Ми маємо доступ до всієї території, підконтрольної Уряду України, але доступ до районів, що знаходяться за лінією фронту, є надзвичайно обмеженим. З лютого 2022 року лінію фронту не вдалося перетнути жодному гуманітарному конвою. Ми постійно звертаємося із запитами про надання такого доступу до Міністерств оборони як України, так і Російської Федерації, і, хоча ми постійно отримуємо позитивну відповідь з українського боку, ми ще жодного разу не отримали такої відповіді від Російської Федерації.
Нам надзвичайно важливо отримати доступ до районів по інший бік лінії фронту. Ми готові вирушити туди хоч вже завтра, якщо отримаємо “зелене світло”, але для цього нам потрібні гарантії безпеки. Вкрай важливо, щоб люди по інший бік лінії фронту якнайшвидше отримали необхідні їм товари і допомогу, адже, я переконана, вони перебувають у надзвичайно складній ситуації.
Люди продовжують страждати. І допоки триває ця війна, ми будемо надавати підтримку народу України, який змушений переживати всі жахіття військового вторгнення”.
1 of 5
Історія
21 лютого 2023
7 причин, чому світ має продовжувати підтримувати заходи гуманітарного реагування в Україні
Рік невимовних страждань, втрат і руйнувань. Рік, який змінив життя всіх в Україні — кожної дитини, жінки та чоловіка.
Тисячі мирних жителів, зокрема дітей, загинули, отримали поранення та зазнали травм. Було знищено засоби існування, зруйновані цілі міста.
Попри це, народ України продовжує вражати світ своєю неймовірною солідарністю та стійкістю. Мешканці України підтримали одне одного, створили тисячі волонтерських об'єднань та діставалися до громад на лінії фронту, щоби люди, які не мали можливості виїхати, одержали необхідну допомогу. Гуманітарні організації доповнили цю неймовірну допомогу та солідарність завдяки підтримці міжнародної спільноти і громадян усіх країн, які прийшли на допомогу Україні.
Минулого року разом ми допомогли 16 мільйонам людей в Україні.
Але рік потому війна все ще триває.
7 причин, чому світ має продовжувати підтримувати заходи гуманітарного реагування в Україні.
18 мільйонів людей потребують гуманітарної допомоги.
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну 24 лютого минулого року призвело до різкої ескалації конфлікту, який тривав на сході країни з 2014 року.
Лише за кілька тижнів від початку війни кількість людей, які потребували гуманітарної допомоги, зросла з менш ніж 3 мільйонів до майже 18 мільйонів.
І навіть сьогодні в людей залишаються вкрай гострі потреби.
Мільйони людей мусили шукати порятунку далеко від дому.
Війна спричинила кризу переміщення такого масштабу, якого нещодавня історія не знала. За перші місяці повномасштабного вторгнення майже 8 мільйонів людей в Україні стали переселенцями. Стільки ж виїхали за кордон, залишивши свої родини, домівки, речі та втративши робочі місця.
Відтоді криза переміщення лише загострювалася. Майже 5,5 мільйона людей повернулись додому, але мільйони все ще продовжують виїжджати, рятуючись від бойових дій на сході.
Сьогодні понад 5,5 мільйона людей все ще є переселенцями в Україні, майже 8 мільйонів стали біженцями за кордоном.
Порушено медичні послуги, постачання води та електроенергії.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), минулого року майже 70 % випадків у світі, коли постраждали медичні заклади, персонал чи пацієнти, відбулися саме в Україні. Лікарні в країні потрапляли під обстріли та удари саме тоді, коли в них була найбільша необхідність. Наразі медичні послуги порушено, зокрема на сході.
Крім того, через війну в Україні пошкоджені системи водопостачання. Мільйони людей щодня не мають чистої питної води та змушені користуватись небезпечними джерелами водопостачання. Ситуація особливо складна у прифронтових громадах по обидва боки лінії фронту, де мешканці вже майже рік не мають водопостачання. Донецьк, який знаходиться під російським військовим контролем, зіткнувся з цією проблемою ще раніше.
Крім того, енергетична криза, спричинена ударами по українській інфраструктурі з жовтня 2022 року, додала ще один вимір гуманітарної кризи. Без електропостачання не працюють лікарні, немає водопостачання і мешканці залишаються без опалення у своїх квартирах узимку.
Україні необхідна підтримка, щоби забезпечити роботу лікарень, надавати основні послуги та питну воду людям.
Залишаються ризики щодо продовження навчання.
Коли російські сили захопили Бучу, Михайло викладав у місцевій школі та вирішив залишитись, щоб вберегти школу.
Упродовж року заклади освіти в Україні потрапляли під обстріли, зазнавали руйнувань або використовувались у військових цілях, що перешкоджало навчанню. Майже 40 % шкіл в Україні відновили лише навчання онлайн, але навіть такі заняття перериваються через перебої електропостачання та послуг інтернету.
Ті школи, які залишилися, стикаються з неймовірними складнощами, потерпаючи від енергетичної кризи та постійних повітряних тривог. Зараз діти в школі проводять багато годин у підвалах або укриттях.
В Україні 5,3 мільйона дітей потребують підтримки, щоб продовжити навчання.
Люди переживають неймовірно важкі психологічні травми.
Війна вже залишила невидимі глибокі шрами у мешканців України. За оцінками ВООЗ, майже у 10 мільйонів людей можуть виникнути гострий стрес, тривожність, депресія, посттравматичний стресовий розлад або ризик зловживання шкідливими речовинами.
Сім'ї були розділені, і в кожного мешканця України є родичі або знайомі, які загинули або отримали поранення. Під удари та обстріли потрапили міста й будинки, лікарні й навіть дитячі майданчики.
Серед інших жахіть війни — випадки пов’язаного з війною сексуального насильства, від якого постраждали здебільшого жінки та дівчата, але також полонені чоловіки, утримувані російськими збройними силами. Для українських чоловіків виникли й інші виклики, зокрема пов'язані з призовом, що вплинуло на їхню свободу пересування.
Війна також вплинула на економіку та сільське господарство, що мало значні наслідки у всьому світі.
Через війну сильно постраждало сільське господарство по всій країні, а тисячі аграріїв залишись без доходів. Кожна третя родина має труднощі з доступом до продовольства. Упродовж року через бойові дії були знищені родючі угіддя та збіжжя, що вплинуло на збір врожаю та посівну. І це додалось до труднощів, спричинених закриттям українських портів упродовж понад півроку, аж до серпня 2022 року. Тисячі людей залишились без засобів існування в той час, як війна зруйнувала економіку України.
Замінування територій також ускладнює відновлення сільськогосподарських робіт, навіть після припинення бойових дій.
Окрім того, нестача посівного матеріалу, добрив, палива та засобів захисту рослин вплинула на сільськогосподарське виробництво як в Україні, так і у світі загалом. Ціни на продовольство на світових ринках стрімко зросли.
Збільшення заходів розмінування вкрай необхідно для відновлення сільськогосподарських робіт, щоб селяни могли продовжувати виробництво. Також мають працювати порти, щоби запобігти перебоям у постачанні українських зернових. Ці умови сприятимуть продовольчій безпеці малих фермерських господарств та дозволять запобігти наступній можливій світовій кризі, пов’язаній з голодом.
Мільйони людей досі не отримують необхідної підтримки.
З початку повномасштабної війни 24 лютого гуманітарні організації невпинно працювали, щоб забезпечити необхідною підтримкою майже 16 мільйонів людей в Україні, яким вона була необхідна.
Ми доставляли тисячі тонн вантажів із харчовими продуктами, водою, ліками, матеріалами для ремонту, гігієнічними засобами та генераторами у постраждалі громади та людям, які виїхали на захід. Ми допомагали людям виїхати із зон бойових дій. Ми провели найбільший у світі розподіл гуманітарної грошової допомоги в нашій історії, надавши допомогу понад 6 мільйонам людей в Україні. Зараз ми збільшуємо підтримку у сфері психічного здоров'я, захисту дітей та заходів розмінування для постраждалих людей, які намагаються відновити свої життя.
Попри це, підтримка громад у районах під російським військовим контролем залишається надзвичайно обмеженою. Ми вже бачили, як гуманітарна дипломатія може змінювати світ на краще. Прикладом цього є Чорноморська зернова ініціатива та евакуація цивільних громадян із металургійного комбінату “Азовсталь”. Нам потрібні такі ж дії та дипломатична підтримка, щоби гуманітарні організації в Україні могли допомагати людям, незалежно від того, хто вони та де проживають.
Ми можемо та маємо продовжувати підтримку народу України!
Кожен внесок важливий.
Автор: Савіано Абреу, УКГС ООН, за підтримки Комунікаційної групи Гуманітарної команди країни
1 of 5
Прес-реліз
21 березня 2023
Управління ООН з прав людини презентує нові доповіді щодо поводження з військовополоненими та загальної ситуації з правами людини в Україні
Голова місії Матільда Богнер презентуватиме доповідь під час пресконференції
о 13:00 (київський час) у п’ятницю, 24 березня 2023 року,
в Українському кризовому медіацентрі (вул. Хрещатик, 2, (Український дім), Київ).
Пресконференція проходитиме англійською мовою з перекладом на українську мову та мову жестів.
Трансляція буде доступна за посиланням.
Довідкова інформація: Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні почала роботу в березні 2014 року. Місія проводить моніторинг, публікує доповіді та здійснює адвокацію щодо ситуації з правами людини в країні з метою сприяння доступу до правосуддя та притягнення винних до відповідальності. Після збройного нападу Російської Федерації на Україну Місія сфокусувалася на моніторингу того, як напад вплинув на ситуацію з правами людини в країні. У зв’язку з бойовими діями Місія перемістила частину своїх офісів і зараз присутня в Ужгороді, Києві, Одесі та Дніпрі, а також в Кракові та Кишиневі, та регулярно відвідує інші міста. Місія продовжує дистанційно стежити за ситуацією з правами людини в Криму. Щодня спеціалісти та спеціалістки з прав людини спілкуються з жертвами та свідками порушень прав людини по всій країні, у тому числі з територій, окупованих Російською Федерацією.
КІНЕЦЬ
За додатковою інформацією або інтерв’ю, будь ласка, звертайтесь до
Кріса Яновські +380952300437 krzysztof.janowski@un.org або
Катерини Гірняк +380504868364 kateryna.girniak@un.org
1 of 5
Прес-реліз
18 березня 2023
Коментарі для преси – щодо продовження Чорноморської ініціативи щодо зерна
Чорноморську ініціативу щодо зерна, підписану в Стамбулі 22 липня 2022 року, було продовжено. Ініціатива передбачає сприяння безпечному судноплавству задля експорту зерна та продуктів харчування і добрив, включаючи аміак, із визначених українських морських портів. Протягом перших двох термінів, близько 25 мільйонів метричних тонн зерна та продуктів харчування було перевезено до 45 країн світу, що сприяло зниженню світових цін на продовольство та стабілізації ринків.
Ми висловлюємо вдячність Уряду Туреччини за дипломатичну та операційну підтримку Чорноморської ініціативи щодо зерна.
Чорноморська ініціатива щодо зерна, а також Меморандум про взаєморозуміння щодо сприяння доступу російських продуктів харчування та добрив на світові ринки мають вирішальне значення для глобальної продовольчої безпеки, особливо для країн, що розвиваються.
Ми залишаємося рішуче відданими обом угодам і закликаємо всі сторони подвоїти зусилля для їх повної імплементації.
Стефан Дюжаррік, речник Генерального секретаря
Нью-Йорк, 18 березня 2023 року
1 of 5
Прес-реліз
17 березня 2023
Ярмарок закупівель та постачальників у Києві – запрошення для українських підприємців
Дата та час проведення: 28 березня 2023 року, з 13:00 до 19:00
Місце проведення: Готель Intercontinental Kyiv, вул. Велика Житомирська, 2A а також онлайн через Zoom.
Захід має на меті підвищити обізнаність українського бізнесу щодо практики закупівель ООН та пропонує учасникам унікальний майданчик, де українські підприємці зможуть дізнатися більше про роботу агенцій ООН в Україні, а також про категорії товарів та послуг, які закуповуються через закупівельну платформу Організації Об'єднаних Націй.
Ярмарок має на меті залучити до участі близько 200 підприємців, а також урядовців, представників ООН та бізнес-спільнот. Окрім загальної презентації закупівель ООН, під час заходу відбудуться панельні дискусії з представниками агенцій ООН та бізнесів, які мають досвід роботи з міжнародними організаціями. Ці дискусії будуть зосереджені на кращих практиках, тендерних процедурах, минулому досвіді та законодавчих особливостях.
Запрошуємо українських підприємців взяти участь у заході.
Будь ласка, зареєструйтесь на захід за посиланням до 23 березня 23:59.
Мова заходу – українська та англійська.
Довідкова інформація:
У 2021 році обсяг закупівель Організації Об'єднаних Націй (ООН) у всьому світі склав 29,5 млрд. доларів США. З цієї суми українські бізнеси отримали контракти на 213 млн. доларів США, що становить 0,72% від загального обсягу.
Обсяги закупівель ООН у сфері гуманітарної допомоги та відновлення в Україні значно зросли і очікується подальший ріст у 2023 році. ООН в Україні сьогодні представлена 24 установами, багато з яких здійснюють значні закупівлі. У 2022 році місцеві постачальники продовольства, товарів і послуг отримали від ООН контракти на суму майже 300 млн. доларів США.
З питань участі у заході, будь ласка, звертайтеся до Марії Лемберг (mariia.lemberg@un.org) та Ахмада Мохсені (ahmad.mohseni@un.org)
1 of 5
Прес-реліз
16 березня 2023
ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ, НЕВИБІРКОВІ НАПАДИ НА ІНФРАСТРУКТУРУ ТА СИСТЕМАТИЧНЕ І ПОВСЮДНЕ ЗАСТОСУВАННЯ ТОРТУР СВІДЧАТЬ ПРО ЗНЕВАГУ ДО ЦИВІЛЬНОГО НАСЕЛЕННЯ, ЗАЯВЛЯЄ КОМІСІЯ ООН З РОЗСЛІДУВАННЯ ПОРУШЕНЬ В УКРАЇНІ
До воєнних злочинів належать напади на цивільне населення та об'єкти енергетичної інфраструктури, умисні вбивства, незаконне позбавлення волі, тортури, зґвалтування та інші види сексуального насильства, а також незаконне переміщення та депортація дітей.
Докази Комісії свідчать про те, що російська влада вчинила умисні вбивства цивільних осіб або осіб, позбавлених боєздатності, на територіях, які опинилися під її контролем, що є воєнними злочинами і порушенням права на життя.
Російські збройні сили здійснювали напади із застосуванням вибухової зброї в населених пунктах, явно нехтуючи шкодою та стражданнями, завданими цивільному населенню, та не вживаючи необхідних запобіжних заходів. Ці атаки були невибірковими та непропорційними у порушення міжнародного гуманітарного права. Таке використання вибухової зброї в населених пунктах було однією з основних причин жертв серед цивільного населення. Комісія була вражена масштабами руйнувань, які вона побачила під час своїх візитів.
Серійні атаки російських збройних сил на енергетичну інфраструктуру України з 10 жовтня 2022 року можуть бути прирівняні до злочинів проти людяності, вважає Комісія, яка заявила, що це питання вимагає подальшого розслідування. Підрив роботи енергетичної інфраструктури призвів до того, що цілі регіони та мільйони людей залишалися протягом певного періоду без електропостачання чи опалення, особливо під час морозів.
Комісія встановила систематичність повсюдного незаконного позбавлення волі на територіях, підконтрольних російським збройним силам, спрямованого на численні категорії людей – чоловіків, жінок та дітей. Ув'язнення та утримання під вартою у спеціальних установах по всій Україні та в Російській Федерації супроводжувалося послідовним застосуванням тортур російською владою до певних категорій осіб. Один колишній ув'язнений зазнав побоїв як «покарання за те, що розмовляв українською» і за те, що «не пам’ятав слова гімну Російської Федерації». На думку Комісії, така систематична практика катувань може становити злочини проти людяності і потребує подальшого розслідування.
Комісія виявила численні випадки зґвалтувань, сексуального та ґендерно зумовленого насильства, скоєних російською владою у процесі обшуків помешкань в населених пунктах, що опинилися під їхнім контролем, а також під час незаконного ув'язнення. Сексуальне насильство, рівнозначне тортурам, та погрози застосування такого насильства щодо жінок і чоловіків були суттєвими аспектами катувань, застосованих російською владою.
Розглядаючи питання переміщення дітей з України до Російської Федерації, Комісія із занепокоєнням констатувала порушення прав людини та міжнародного гуманітарного права. Ситуації, пов'язані з переміщенням і депортацією дітей, які вона вивчила, прирівнюються до воєнних злочинів. Свідки розповіли Комісії, що багато з переміщених дітей молодшого віку не змогли встановити контакт зі своїми родинами і можуть втратити зв'язок із ними на невизначений час. Затримка з репатріацією цивільних осіб також може бути прирівняна до воєнного злочину.
Комісія також задокументувала невелику кількість порушень, скоєних українськими збройними силами, у тому числі ймовірні невибіркові атаки та два випадки, що кваліфікуються як воєнні злочини, коли по російським військовополоненим стріляли, їх було поранено та піддано тортурам.
Крім того, що ті, хто вижив, поділилися з Комісією своїми глибокими втратами і травмами, вони підкреслили значущість встановлення винних та притягнення їх до відповідальності. Один чоловік, чий батько був страчений російськими збройними силами в Ізюмському районі, сказав Комісії: «Вони покарали невинних людей; тепер ті, хто винен, якщо вони ще живі, мають бути покарані за всією суворістю закону».
Комісія рекомендує розслідувати всі порушення і злочини та притягнути винних до відповідальності як на національному, так і на міжнародному рівні. Вона закликає до застосування комплексного підходу до питання притягнення до відповідальності, що включає як кримінальну відповідальність, так і право жертв на встановлення істини, репарації та неповторення.
У процесі підготовки цієї доповіді Комісія відвідала 56 населених пунктів та опитала 348 жінок і 247 чоловіків. Слідчі Комісії оглянули місця руйнувань, захоронень, місця ув'язнення і катувань, а також залишки зброї, та ознайомилися з великою кількістю документів і звітів.
КІНЕЦЬ
З повним текстом доповіді можна ознайомитися тут.
Організація інтерв’ю з членами Комісії з розслідування порушень в Україні можлива за попереднім запитом.
Додаткова інформація: Рада ООН з прав людини створила Незалежну міжнародну комісію з розслідування порушень в Україні з метою розслідування всіх ймовірних порушень та утисків прав людини, порушень міжнародного гуманітарного права та пов’язаних із ними злочинів, які могли бути скоєні в контексті агресії Російської Федерації проти України. У березні 2023 року Комісія зобов’язана представити Раді ООН з прав людини результати своєї роботи та надати рекомендації, включаючи питання притягнення до відповідальності винних у цих порушеннях. Комісія складається з Еріка Мьосе (Голова), Ясмінки Джумхур та Пабло де Грейфа.
Контакти для ЗМІ: Саулє Мухаметрахімова, радниця зі зв’язків із засобами масової інформації при Комісії з розслідування порушень в Україні; тел.: (+43-1) 26060-83450; моб.: (+43-676) 3493464; електронна пошта: saule.mukhametrakhimova@un.org.
1 of 5
Прес-реліз
14 березня 2023
ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ ЗМІ - Пресконференція Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідування порушень в Україні
Комісари Ерік Мьосе (Голова), Ясмінка Джумхур та Пабло де Грейф проінформують засоби масової інформації щодо останніх результатів роботи та рекомендацій Комісії
Дата та час: четвер, 16 березня 2023 р., о 14:00 за центральноєвропейським часом.
Пресконференція транслюватиметься в прямому ефірі через службу веб-трансляції ООН https://media.un.org/en/webtv
Місце проведення заходу для особистої участі: Палац Націй у Женеві.
Для дистанційної участі: платформа Zoom [журналістам, які підтвердять свою участь, будуть надіслані посилання та пароль].
Представникам ЗМІ, які бажають взяти участь у пресконференції, необхідно надіслати електронного листа на адресу електронної пошти saule.mukhametrahimova@un.org для отримання акредитації.
Загальна інформація:
Незалежна міжнародна комісія ООН з розслідування порушень в Україні є незалежним органом, уповноваженим Радою з прав людини ООН, серед іншого, розслідувати всі ймовірні порушення та утиски прав людини та порушення міжнародного гуманітарного права, а також пов’язані з ними злочини, в контексті агресії проти України з боку Російської Федерації. Комісія має представити свій звіт із висновками та рекомендаціями Раді з прав людини 20 березня 2023 року.
Більше інформації про Комісію тут
Контакти для ЗМІ: Саулє Мухаметрахімова, радниця Комісії зі зв’язків із засобами масової інформації saule.mukhametrakhimova@un.org / +43 676 3493464
Контакти для ЗМІ: Саулє Мухаметрахімова, радниця Комісії зі зв’язків із засобами масової інформації saule.mukhametrakhimova@un.org / +43 676 3493464
1 of 5
Нові публікації
1 / 11
Матеріали
16 лютого 2023
1 / 11