Повінь була «лише початком»: руйнування Каховської греблі через два роки

Каховська гребля в Україні була зруйнована рівно два роки тому, що стало найбільшою екологічною катастрофою на сьогоднішній день, яка є наслідком триваючого вторгнення Росії в Україну. Ця катастрофа безпосередньо вплинула на понад 100 000 людей та призвела до затоплення понад 620 квадратних кілометрів.

Окрім масового переміщення населення, катастрофа створила гуманітарну та екологічну кризу, загрожуючи спалахами захворювань та спричиняючи руйнування екосистем. Втрати та збитки від цієї події оцінюються в 14 мільярдів доларів.

Євгенія Клещева з UN News цього тижня зустрілася з Романом Шахматенком, головою проєктів у сфері енергетики та довкілля Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні, щоб обговорити довгострокові наслідки руйнування дамби.

Служба новин ООН: Минуло два роки з моменту руйнування Каховської дамби. Як би ви оцінили нинішню ситуацію і як сьогодні живуть люди в постраждалих регіонах?

Роман Шахматенко: Це дуже важлива тема, тому що ми не повинні забувати про наслідки катастрофи - а це дійсно катастрофа.

Першочергово всіх, звісно, турбували масштабні повені. Ці повені завдали колосальної шкоди - не тільки житловим будинкам та інфраструктурі, а й стали причиною втрати біорізноманіття, загибелі тварин і удару по цілих екосистемах. Це завдало серйозної шкоди навколишньому середовищу і тій екосистемі, яку створювала Каховка. Хоча Каховське водосховище - це штучний об'єкт, воно стало повноцінною екосистемою. Воно забезпечувало середовище існування для безлічі видів, зокрема для занесених до Червоної книги, що перебувають на межі зникнення.

Цю тендітну екосистему було зруйновано. І це було тільки початком. Далі - перерозподіл водних потоків, що вплинуло на водопостачання значної частини сходу і південного сходу України. Це напряму вплинуло на домогосподарства і, звісно, сільське господарство.

Хоча природа відновлюється доволі швидко, і ми вже бачимо певні ознаки відновлення - попри забруднення та наноси - перерозподіл водних ресурсів залишається серйозною загрозою для людей у регіоні: у Кривому Розі, Марганці, Нікополі та інших населених пунктах, які раніше отримували воду з Каховки.

Навіть зараз, попри екстрені заходи уряду і міжнародних організацій, людям все ще важко справлятися з ситуацією. Системи зрошення значною мірою пошкоджені або знищені. Це ставить під загрозу сільськогосподарське виробництво, а отже - і продовольчу безпеку в країні. Багато громад досі стикаються з нестачею прісної води.

Служба новин ООН: Розкажіть про роботу ПРООН. Як ви підтримували місцеві громади та відновлення інфраструктури?

Роман Шахматенко: Коли сталася катастрофа на Каховській дамбі, ми одразу зрозуміли: повінь - це тільки початок. Ми, звісно, допомагали громадам - надавали генератори для насосів, обладнання для розчищення завалів та утилізації сміття. Але стало зрозуміло, що проблема водопостачання, особливо в Дніпропетровській області, потребує більш стійких рішень.

Багато громад у цьому регіоні і до руйнування дамби зазнавали труднощів із доступом до води, а тепер втратили його повністю. Ми розуміли, що гуманітарної допомоги буде недостатньо - потрібні були рішення хоча б на середньострокову перспективу. Тому ми почали зі встановлення станцій водоочищення. Це обладнання дало змогу людям використовувати забруднену воду з доступних джерел - наприклад, з річок Інгулець і Саксагань - і очищати її.

Але однією лише фільтрацією було не обійтися. Громади розкидані на великій відстані одна від одної. Тому ми також надали автоцистерни для розвезення води. Ці станції водоочищення та автомобілі досі працюють, забезпечуючи людей водою навіть через два роки.

Крім того, ми провели важливе дослідження забруднення ґрунту. Разом із державними екологічними інспекціями ми направили місію в район Каховської дамби для аналізу наявності важких металів та інших забруднювальних речовин. Ми взяли 40 проб і провели аналіз більш ніж за 300 показниками. Це була небезпечна місія - регіон обстрілюють і ризик для життя фахівців був високий. Проте ми зібрали первинні надійні дані. У той момент у публічному просторі було багато оцінок, але дуже мало з них ґрунтувалися на реальних зразках. Ми вважаємо, що це був важливий внесок у загальну роботу держави та українського народу з подолання наслідків катастрофи.

У Нікополі ми разом із місцевою владою встановили насос, який дозволив відновити водопостачання. Місто щодня піддається обстрілам, але завдяки цьому насосу більша частина населення знову отримала доступ до води. Це був по-справжньому героїчний крок місцевих фахівців.

Звичайно, ми також проводили оцінки руйнувань, аналіз стану населених пунктів, масштабів пошкоджень будівель. Але, на мій погляд, саме згадані заходи дали найбільший ефект.

Служба новин ООН: А які довгострокові екологічні наслідки цієї катастрофи і як ПРООН планує боротися з ними?

Роман Шахматенко: Довгострокові наслідки поки що ми побачимо ще в майбутньому. Втрата біорізноманіття, загибель водних організмів та інших видів, які вже не вдасться відновити - це вже зафіксовано. Щонайменше шість видів ссавців опинилися під загрозою зникнення через війну та руйнування дамби.

Відновлення підземних вод і мікроклімату займе, за оцінками, щонайменше три десятиліття. Це завдання на десятиліття вперед, і Україні доведеться ним займатися довго після закінчення війни.

Інфраструктурні наслідки також величезні. Системи зрошення, які не працюють або були зруйновані, впливають і на екологічну ситуацію, і на сільське господарство. Тому я вважаю, що Україна зіткнулася з унікальним викликом, який необхідно буде пріоритизувати в післявоєнний період.

Служба новин ООН: Можете розповісти про те, що ви бачили в постраждалих районах?

Роман Шахматенко: Нещодавно ми відвідали одну з громад, якій передали установку очищення води. Ці станції автономні - вони працюють від сонячної енергії та забезпечують чисту воду. На місці також є водовоз.

Станцію встановили в місцевій школі. Щодня в певний час люди приходять по воду, а водовоз об'їжджає довколишні села. Це стало важливою частиною повсякденного життя громади.

І це стало можливим завдяки підтримці Європейського Союзу. Люди, які живуть у надзвичайно важких умовах, отримали доступ до базових благ. Це, на мій погляд, важливий приклад того, як міжнародні партнерства реально допомагають на місцях.

Аудіоверсія інтерв'ю доступна тут.

Джерело: Служба новин ООН.