Захист прав, відновлення гідності: УВКБ ООН надає правову підтримку переміщеним людям в Україні

Людмила та Валерій навіть не думали, що у віці понад 70 років житимуть далеко від дому. Десятиліттями вони жили в Лисичанську Луганської області на сході України – у своїй квартирі, сповненій спогадів. Однак 24 лютого 2022 року добре знайомий їм світ розколовся на друзки.

Безпілотники та ракети щодня невпинно кружляли над містом, змушуючи будинок хитатися, а вікна тремтіти. Подружжю доводилося щодня ховатися в підвалі свого будинку. 

«Не було ні світла, ні води, ні газу. Абсолютно нічого. Не було можливості зв'язатися з нашими родичами. Ми стояли в довжелезних чергах, щоб отримати хліб, а над нашими головами пролітали ракети і звуки стрілянини здригали місто», – згадує Людмила.

Вона виїхала першою. Через виснаження і постійний стрес, сил бігти до підвалу щоразу, коли лунав сигнал повітряної тривоги, більше не було. Тож жінка приєдналася до своїх сусідів, у яких було місце в машині, щоб знайти безпечний прихисток в іншому місці країни. Валерій залишився з котом, сподіваючись, що зможе захистити їхній дім. Обоє вірили, що за два-три тижні бої закінчаться, і Людмила скоро зможе повернутися. 

Але лише через кілька днів війна буквально постукала в їхні двері. Вибух міни повністю розніс стіну, сильно поранивши Валерію руку. 

«Я не знаю, як вижив. Пам'ятаю дим. Усе літало навколо мене, всюди пил, скло. Я падав. Якимось чином я прокинувся», – згадує він.  

За кілька годин його евакуювали до Краматорська Донецької області для термінової операції, а через кілька днів – перевезли на лікування до Дніпра. За збігом обставин, а може, за покликом долі, Людмила раніше евакуювалася саме в це місто, і коли дізналась, що її чоловік також тут, помчала до лікарні. Подружжя знову було разом. 

Втеча від війни часто означає залишити все позаду — не лише домівку, а й документи, необхідні для доступу до прав і отримання підтримки. Внутрішньо переміщені особи, як Людмила та Валерій, під час поспішної евакуації втрачають документи, що посвідчують особу, документи на майно та медичні записи. Іншим потрібна допомога, щоб подати заяву на компенсацію за зруйноване житло, отримати довідку про інвалідність або отримати доступ до інших послуг чи підтримки. Без юридичної допомоги орієнтуватися в цих складних процесах може бути надзвичайно важко під час стресу. 

За підтримки таких донорів, як народ Японії, УВКБ ООН та його НУО-партнери надають юридичну допомогу внутрішньо переміщеним та постраждалим від війни особам в Україні. Валерію допомогли отримати довідку особи з інвалідністю та підтвердити статус постраждалого від війни, а також отримати соціальні виплати. Сім'я також отримала грошову допомогу від УВКБ ООН, яка дозволила придбати ліки, теплий одяг і взуття.

«Завдяки допомозі, яку ми отримали, до пенсії Валерія додалось ще 30%. Це дозволяє нам оплачувати комунальні послуги в центрі тимчасового проживання, де ми перебуваємо. Нам потрібні ліки, і тепер у нас є гроші, щоб їх купити. Для нас це дійсно важливо», – сказала Людмила.

З початку повномасштабного вторгнення УВКБ ООН разом зі своїми партнерами надало понад півмільйона юридичних консультацій для людей, допомагаючи їм відновити втрачені або пошкоджені документи та отримати підтвердження власності на майно, щоб полегшити доступ до адміністративних і соціальних послуг і пільг, включаючи компенсацію за пошкоджене та зруйноване житло.

Війна забрала в них усе — дім, стабільність, колишнє життя. Але натомість допомогла побачити доброту людей, яких вони зустрічали. «Ми хочемо миру», – каже Людмила. «Ми хочемо додому. Ми хочемо, щоб усі були живі та в безпеці. Це найголовніше».