2024: Історії випробувань і стійкості людей, які постраждали від війни в Україні

Момент, коли ти відчув себе знов потрібним, змінює все

Українські ветерани, які повертаються до цивільного життя, знаходять нову ціль у житті завдяки курсу з механізованого та інноваційного розмінування для ветеранів з інвалідністю. Курс, що тривав два з половиною тижні, спорядив учасників широким спектром навичок – від управління машинами для механічного розмінування до засвоєння національних стандартів і принципів протимінної діяльності. Найголовніше - курс дозволив їм застосувати свої навички й досвід для того, щоб робити позитивний внесок у життя суспільства з очищення земель від мін і вибухових пристроїв.

«Після травми чи поранення ветеранам дуже важливо знову відчути себе потрібними – своїм близьким, країні та й зрештою собі. Це особливе відчуття. Знати, що про тебе не забули. Знати, що ти потрібен. Знати, що ти важливий», - пояснює Микола, який закінчив курс і тепер готовий використовувати набуті знання й навички для повернення безпеки та надії тисячам людей.

Нове життя для громади

Іванківська громада в Україні у 2022 році зазнала серйозних руйнувань. Багато домівок і громадських будівель були пошкоджені або зруйновані. У 2023 році громада стала пілотним об’єктом для ініціативи з відновлення, очолюваної ООН. Основні заходи у цій ініціативі включали ремонт місцевого ліцею та культурного центра, створення спортивного комплексу, відбудову понад 250 приватних будинків і встановлення 18 будинків швидкого спорудження для сімей, оселі яких не підлягали ремонту. 

Іванківський селищний голова Тетяна Свириденко підкреслила значущість цих зусиль, заявивши: «Процес відбудови є важливим сигналом для місцевого населення про те, що Іванківська громада повертається до нормального життя». Аналогічні громадські ініціативи координуються різними агенціями ООН в інших містах і областях України, зокрема у Маркарові, Дрогобичі, Миколаєві тощо.

«Зелена» енергія підтримує ферму у горах

«Я ніколи не думала, що ми можемо настільки залежати від електрики. Під час відключень світла або в разі пошкодження ліній електроживлення – що часто буває в горах – сонячні панелі та генератор дуже допомагають нам», - каже Оксана, яка живе в Івано-Франківській області й разом зі своїм чоловіком утримує гірську ферму. 

Ферма вирощує 156 овець і виробляє 11 видів сиру, зокрема вурду та бриндзю – традиційні карпатські сорти з унікальним смаком і захищеним статусом географічного походження. Це не просто сири, вони є частиною культурної самобутності цього регіону. 

Проте війна все змінила. Кількість відвідувачів різко скоротилася, а інфраструктура, й без того вразлива через розташування у горах, насилу справлялася.  Тривалі та непередбачувані відключення електрики порушили повсякденну діяльність ферми. 

За підтримки ФАО і Європейського Союзу сім’я придбала необхідне обладнання та встановила сонячні батареї. Ці «зелені» технології не тільки покращують щоденну діяльність, а й привносять екологічно відповідальну практику в сутність традиційного гірського фермерства.

Починаючи все спочатку, але вдома

Віра та її чоловік майже закінчили ремонт свого будинку в Бородянці, селищі поблизу Києва, коли повномасштабне вторгнення в Україну все змінило. В їхню домівку поцілив снаряд, через що будинок став непридатним для ремонту, а вони були змушені втекти й залишити життя, заради побудови якого вони так старанно працювали.

Після цього ООН взяла на себе очищення території від уламків та вибухонебезпечних предметів, завдяки чому територія стала безпечною для життя, та надала подружжю будинок швидкого монтажу. Ця допомога дозволила їм повернутися до своєї громади, а не жити тривалий час у статусі переміщених осіб.

Тепер, повернувшись до Бородянки, Віра та її чоловік поволі відбудовують своє життя. Сад, який колись був їхньою гордістю, став символом стійкості та відродження. Хоча глибокі сліди від війни залишаються, рішучість подружжя відновити те, що було втрачено, є доказом сили народу України.

Допомагаємо сім’ям перенести тяжкі випробування

Альона, мати трьох дітей, перебувала у скрутній фінансовій ситуації й не могла знайти стабільну роботу, поки її діти жили у школі-інтернаті у центральній частині України. У 2022 році, коли в Україні почалася повномасштабна війна, Діана та її сестри повернулися додому. Проте, фінансове становище сім’ї було вкрай складним.

За допомогою ООН Альона знайшла стабільну роботу та вдосконалила свої материнські навички, завдяки чому сімейна динаміка покращилася.

Її дочка Діана розповідає: «У свій вільний час моя мама, сестри і я йдемо гуляти чи малюємо разом. Коли мама на роботі, ми проводимо час із моїм дідусем. Він робить нас більш дисциплінованими й допомагає нам у навчанні».

Програма ЮНІСЕФ «Кращий догляд для кожної дитини» співпрацює з соціальними службами з метою надання підтримки сім’ям, які опинилися у скрутному становищі, особливо в умовах війни.  Зі зміцненням системи підтримки сімей, програма створює безпечніше та більш дбайливе середовище для дітей, забезпечуючи задоволення їхніх емоційних, психологічних і фізичних потреб.

Через кілька років потрясінь українські діти надолужують відставання у навчанні

В умовах війни, що триває в Україні, такі діти, як восьмирічна Альона з Запорізької області, зіткнулася з істотними перешкодами у своїй освіті. Після того, як через війну Альона весь перший клас і частину другого провчилася в режимі онлайн, вона нарешті особисто зустріла багатьох із своїх 11 однокласників, коли її ліцей перевели на змішану форму навчання.

«Коли я була у дитсадку, почався коронавірус. А коли я була у першому класі, спалахнула війна», - згадує вона.

Щоб подолати ці виклики, ЮНІСЕФ активно підтримує освітні ініціативи, зокрема заняття, які дають змогу учням з 3 по 10 клас двічі на тиждень відвідувати уроки математики та української мови для відновлення втрачених знань. Окрім академічної підтримки, тривають зусилля для забезпечення безпечного освітнього середовища. Ці ініціативи є стратегічним кроком на захист освіти в умовах кризи, даруючи українським дітям не лише знання, а й відчуття нормальності та надії на майбутнє.

Рішення для охорони здоров’я громад, постраждалих від війни

У селі Циркуни, що у Харківській області, було зруйновано місцевий заклад охорони здоров’я, через  що мешканці залишилися без життєво важливих медичних послуг. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) врахувала нагальну потребу та у партнерстві з Міністерством охорони здоров’я України у вересні 2024 року встановила  у селі модульну амбулаторію первинної медико-санітарної допомоги. Ця нова амбулаторія, штат якої складається з п’яти медичних спеціалістів, зараз щорічно обслуговує близько 12 тисяч пацієнтів та забезпечує здоров’я громади.

Аналогічні модульні пункти були встановлені в медичних закладах інших регіонів, що дозволяє обслуговувати понад 50 тисяч українців, постраждалих від війни. Кожна амбулаторія може бути встановлена за 10-14 днів. Вона спроєктована як довгострокове рішення зі строком служби понад 10 років. Ці амбулаторії розраховані на експлуатацію під час аварійних відключень електропостачання, для чого всі вони обладнані генератором, який забезпечує безперебійне живлення.

Підтримання життєздатності еко-індустріальних парків в Україні

Проєкт Глобальної програми з еко-індустріальних парків (GEIPP) в Україні, започаткований ЮНІДО у 2020 році за підтримки уряду Швейцарії, допомагає місцевим громадам шляхом підвищення рівня екологічності та ефективності індустріальних парків. 

Ці еко-індустріальні парки створюють безпечніші робочі місця, більш здорові умови та кращі економічні можливості для людей. Програма працює з такими парками, як «БВАК» (Біла Церква), «Агромаш» (Запоріжжя) і «Патріот» (Суми), з метою більш розумного використання енергії та ресурсів. Один із прикладів – компанія «Тривіум Пекеджинг Україна» у Білій Церкві, яка шляхом утилізації відхідного тепла зменшує витрати на енергію та покращує умови праці.

Після аудиту, проведеного ЮНІДО, «Тривіум Пекеджинг Україна» впровадило низку рішень з утилізації відхідного тепла. «З 2020 року ми активно співпрацюємо з ЮНІДО по впровадженню енергозберігаючих проєктів. Одна з головних цінностей компанії – це сталий розвиток», - каже Людмила Терещенко, заступниця директора компанії «Тривіум Пекеджинг Україна» (Біла Церква).

Українські жінки у прифронтовому місті вчаться водінню тракторів

Місто Снігурівка, де мешкає близько 10 тисяч людей, було відомо як сільськогосподарський район завдяки своїм родючим полям та сприятливому клімату для вирощування овочів, і більшість його жителів працювало у сільському господарстві.

Для розв’язання проблеми дефіциту кваліфікованих кадрів у сільськогосподарському секторі, особливо у таких постраждалих від війни регіонах, як Миколаївська область, і для забезпечення гендерно орієнтованого місцевого відновлення програма підготовки трактористок, яку організувала ПРООН, зібрала жінок із різними біографіями – від вісімнадцятирічної студентки до 47-річної водійки мікроавтобусу й матері трьох дітей.

«Я працюю у полях із самого дитинства. Мій брат був трактористом, отже це сімейна успадкована риса. Чи уявляла я себе колись на водійському сидінні цього велетня? Ні. Чи можу я бачити себе там у майбутньому? Звісно!» - каже Надія, одна зі слухачок курсу водіння.

Готуючись узяти у свої руки кермо управління у сільськогосподарському майбутньому своєї громади, вони не тільки навчаються водити трактори, а й стають опорою економічного відновлення.

Двічі втратила дім, але не готова здатися

За останнє десятиріччя війна в Україні спричинила переміщення мільйонів людей, серед яких – 41-річна Яна Любимова. Змушена покинути домівку двічі – 2014 року в Кадіївці та 2022 року в Старобільську, – Яна перетворила особисті нещастя на адвокацію. 

Вона виступила співзасновницею організації «Ефективна громада», аби допомагати переміщеним особам, а у 2020 році стала головою Ради з питань внутрішньо переміщених осіб (Ради ВПО) Луганської області, яка усуває прогалини у відносинах між переміщеними особами та владою.

Розповідаючи про свій життєвий шлях, Яна зазначила: «Чи зробила б я щось інакше, якщо б знала, що за 10 років я двічі втрачу свою домівку? Ні, я б спробувала допомагати ще більше. У ті моменти, коли виникає враження, ніби я більше не можу цього робити, я думаю про людей, які не здатні допомогти собі. Я вирішую бути відповідальною за них. І я не можу дозволити собі зупинитися». 

Разом із партнерами УВКБ ООН продовжує підтримувати понад 100 рад ВПО.

Підтримка правосуддя та відповідальності в Україні

Ліна, яка втекла з міста Енергодар на південному сході України після того, як його окупували російські збройні сили, розповіла, як мешканці міста піддаються дедалі більшому тиску, коли їх змушують отримувати російські паспорти, щоб полегшити повсякденне життя. 

«Медичні послуги не надаються людям з українськими паспортами, тому вони змушені отримувати російські документи», - сказала вона, додавши, що найбільше страждають люди похилого віку та особи з інвалідністю. 

Завдяки своїй ретельній роботі з документування та підготовки доказових доповідей про ситуацію з правами людини Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні сприяє механізмам забезпечення відповідальності та полегшує доступ жертв і постраждалих до правосуддя.

Історія про виживання, лідерство та підтримку українських жінок

Людмила Гусейнова, активістка з Новоазовська – міста, яке окуповане Росією з 2014 року, - присвятила себе підтримці дітей-сиріт і адвокації з відстоювання прав жінок. Її відмова визнати російський контроль призвела до арешту, а потім до більш ніж трьох років ув’язнення, сексуального насильства й катувань.

Людмила взяла участь у тренінгу для жінок-параюристок, які працюють з постраждалими від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, організованому ООН Жінки та її партнером, Асоціацією українських жінок-юристок «ЮрФем». Вона вважає цей тренінг безцінним для допомоги іншим жінкам у перенаправленні до юристів, відновленні документів та супроводі постраждалих у судовому процесі.

«Я роблю все, що можу, щоб допомогти цим жінкам, адже я досі пам’ятаю їхні сльози, їхні очі, в які я дивилася. Ми використаємо всі можливості, щоб донести їхній біль до всіх і щоб якомога більше людей дізнались про них», - пояснює Людмила.