Нове
Пресреліз
31 липня 2026
Генеральний секретар ООН засуджує атаки на цивільне населення в Україні та закликає до негайного припинення вогню
Дізнатися більше
Пресреліз
29 липня 2026
У Всесвітній день боротьби з торгівлею людьми Генеральний секретар ООН закликає привернути увагу до примусового онлайн-шахрайства.
Дізнатися більше
Історія
29 липня 2026
Відновлення в історіях людей
Дізнатися більше
Нове
Пресреліз
27 липня 2026
Організація Об’єднаних Націй в Україні продовжує підтримувати найважливіше – людей, родини та громади
У 2025 році ООН допомагала громадам протистояти наслідкам безперервних атак, переміщення та пов’язаних із ними труднощів, водночас закладаючи підґрунтя для відновлення країни в умовах війни. Майже 7 мільйонів людей отримали доступ до покращених послуг з електро- та теплопостачання; понад 700 тисяч дітей і молодих людей долучилися до освітніх програм та можливостей для розвитку нових навичок; майже пів мільйона внутрішньо переміщених осіб отримали цільову підтримку. Разом з тим, гуманітарні партнери надали екстрену та життєво необхідну допомогу 5 мільйонам людей. Упродовж 2025 року Організація Об’єднаних Націй допомагала Україні захищати людей та інвестувати в їхній потенціал із особливою увагою до вразливих громад і керуючись принципом «нікого не залишити осторонь». Понад 200 000 людей отримали допомогу завдяки посиленню системи безоплатної правової допомоги; майже 350 центрів життєстійкості та ветеранських просторів розширили доступ до психосоціальної та соціальної підтримки на рівні громад. Цифрові інновації також сприяли підвищенню доступності освітніх послуг і послуг соціального захисту для вразливих груп населення. ООН також надавала стратегічні рекомендації щодо формування політики й технічну експертну підтримку для просування реформ відповідно до національних пріоритетів України. Ця робота охоплювала підтримку приведення трудового законодавства у відповідність до міжнародних стандартів; розширення можливостей для жінок, зокрема у сфері протимінної діяльності; зміцнення екологічного врядування у сферах управління відходами, водними та лісовими ресурсами; а також просування реформ у сферах житлової політики та соціального захисту. Людиноцентричний підхід залишався основою діяльності ООН, однак наша робота була б неможливою без сильного лідерства Уряду України та тісної співпраці з донорами, міжнародними фінансовими установами й організаціями громадянського суспільства. Діяльність ООН в Україні у 2025 році стала можливою завдяки фінансуванню обсягом 914,4 мільйона доларів США, наданому партнерами-донорами, серед яких KfW, Японія, Норвегія, Швеція, Європейський Союз та інші. Упродовж другого року реалізації Рамкової програми співробітництва на 2025–2029 роки ООН і надалі підтримуватиме Україну в просуванні відновлення під керівництвом Уряду України, яке буде інклюзивним і «зеленим», передбачатиме інвестиції в людей, зміцнюватиме громади та інституції, створюватиме нові можливості й посилюватиме довгострокову стійкість, не залишаючи нікого осторонь. Основні результати діяльності ООН у 2025 році: Охорона здоров’я, освіта та соціальна підтримка. ООН допомогла 732 000 людей отримати доступ до соціального захисту, забезпечила 167 000 людей допоміжними медичними засобами реабілітації, підтримала навчання понад 811 700 учнів і студентів та сприяла оцифруванню 2,75 мільйона актових записів цивільного стану з метою забезпечити людям по всій Україні доступ до необхідних послуг. Протимінна діяльність, гідна праця та відновлення інфраструктури. ООН сприяла безперебійному наданню послуг електро- та теплопостачання для 6,6 мільйона людей, допомогла 1,3 мільйона дітей навчитися безпечної поведінки у разі виявлення вибухонебезпечних предметів, підтримала обстеження 1,6 мільйона гектарів сільськогосподарських земель та розширення можливостей працевлаштування для 23 000 молодих людей. Довкілля, енергетична стійкість і зелене відновлення. Підтримка ООН сприяла просуванню зеленого відновлення України через посилення систем водопостачання, які обслуговують понад 16 мільйонів людей, розчищення 600 000 тонн уламків і запуск 139 проєктів зеленого інвестування у 69 громадах. Права людини, правова допомога та інклюзивна участь. Підтримка ООН сприяла зміцненню системи правосуддя, захисту прав людини та соціальної інклюзії в Україні: понад 213 000 людей отримали правову допомогу, для більш ніж 47 000 людей у 56 громадах було відновлено доступ до основних послуг, а 11 000 працівників правоохоронних органів пройшли навчання з міжнародних стандартів у сфері прав людини.
1 of 5
Пресреліз
06 липня 2026
ЖАХІТТЯ НЕ ПРИПИНЯЄТЬСЯ: ЩЕ ОДНА НІЧ ОБСТРІЛІВ КИЄВА
Лише за кілька днів після попереднього масованого обстрілу цієї ночі мешканці Києва знову пережили жахіття ударів Збройних сил Російської Федерації. У кількох житлових районах столиці люди оплакують рідних. У деяких на їхніх очах їхні домівки перетворилися на руїни. Станом на зараз повідомляється про понад десять загиблих і десятки поранених мирних мешканців, серед яких є діти.Окрім столиці, упродовж вихідних обстріли в Сумській області забрали життя кількох мирних мешканців, ще десятки людей, зокрема діти, зазнали поранень. На Дніпровщині, Київщині, Херсонщині, Запоріжжі та в інших областях також повідомлять про значні втрати серед мирних мешканців і масштабні руйнування цивільної інфраструктури, що спричинило перебої комунальних послуг.Коли я буваю на місцях ударів, щоб висловити солідарність із постраждалими, неможливо дивитися на те, скільки страждань зазнають люди. Бачити, як вони плачуть над тілами загиблих рідних і друзів або чекають, поки рятувальники розбирають завали, щоб дізнатися про долю близьких. Бути свідком руйнування того, що громади створювали роками.Нищівні наслідки для мирних мешканців продовжують зростати як уздовж лінії фронту, так і в містах по всій країні.Знову і знову повторюємо: міжнародне гуманітарне право вимагає докладати всіх можливих зусиль для захисту мирних мешканців та цивільної інфраструктури. Неприйнятно, що обстріли руйнують домівки та забирають життя невинних людей.
1 of 5
Публікація
14 липня 2026
Захист цивільних осіб під час збройного конфлікту — червень 2026 року
РезюмеУ червні 2026 року в Україні загинули щонайменше 293 цивільні особи та 1 990 були поранені. Після різкого зростання, задокументованого у травні, кількість жертв серед цивільних осіб продовжила зростати, досягнувши найвищого загального показника загиблих і поранених цивільних осіб з квітня 2022 року.[1] Кількість жертв серед цивільних осіб у червні була на 10 відсотків більшою, ніж у травні 2026 року (282 загиблих; 1 794 поранених), і на 37 відсотків більшою, ніж у червні 2025 року (249 загиблих; 1 416 поранених). Протягом перших шести місяців 2026 року кількість жертв серед цивільних осіб (1 396 загиблих; 7 978 поранених) була на 37 відсотків більшою, ніж за аналогічний період 2025 року (1 122 загиблих; 5 734 поранених), і на 114 відсотків більшою, ніж за аналогічний період 2024 року (940 загиблих; 3 442 поранених). У червні далекобійні засоби ураження (потужні ракети широкої зони ураження та безпілотники) залишалися основною причиною жертв серед цивільних осіб, на які припало 45 відсотків від загальної кількості (126 загиблих; 907 поранених). Більшість жертв від застосування цих засобів ураження була зафіксована далеко від лінії фронту в міських центрах, як-от у Києві та Дніпрі. Поблизу лінії фронту кількість жертв серед цивільних осіб внаслідок атак безпілотників малої дальності досягла найвищого місячного показника з 24 лютого 2022 року (89 загиблих; 588 поранених). Авіабомбардування (44 загиблих; 280 поранених), артилерійські обстріли та атаки із застосуванням реактивних систем залпового вогню (27 загиблих; 171 поранений), а також інциденти, пов’язані з вибухонебезпечними пережитками війни та мінами (7 загиблих; 44 поранених), також продовжували призводити до жертв серед цивільних осіб. Переважна більшість жертв серед цивільних осіб [2] у червні була зафіксована на підконтрольній Уряду України території. Цивільні особи загинули або були поранені у 13 областях України та в місті Києві. Найбільшу кількість загиблих і поранених у червні 2026 року зафіксовано в Запоріжжі (23 загиблих і 229 поранених), Херсоні (18 загиблих і 236 поранених), Дніпрі (25 загиблих і 77 поранених) та Києві (11 загиблих і 112 поранених). У червні продовжувались атаки російських збройних сил по енергетичній інфраструктурі України. Також було задокументовано різке зростання кількості атак, здійснюваних українськими збройними силами по об’єктах генерації, розподілу та передачі електроенергії в окупованому Криму. Щонайменше 12 таких атак призвели до аварійних і планових відключень електроенергії.
[1] 842 загиблих та 1 905 поранених.
[2] 2 226 жертв серед цивільних осіб на підконтрольній Уряду України території та 57 – на території, окупованій Російською Федерацією.
[1] 842 загиблих та 1 905 поранених.
[2] 2 226 жертв серед цивільних осіб на підконтрольній Уряду України території та 57 – на території, окупованій Російською Федерацією.
1 of 5
Пресреліз
30 червня 2026
Медична допомога для громад поблизу лінії фронту за 5–60 км від активних бойових дій
Працюючи на відстані 5–60 км від активних бойових дій, ці команди охоплюють населення, яке опинилося в пастці через постійні обстріли та жорсткі обмеження безпеки.Ініціативу реалізує Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) у партнерстві з Міністерством охорони здоров'я України та Академією сімейної медицини України (АСМУ) за фінансової підтримки Європейського Союзу.Допомога найвразливішимВиїзні команди первинної допомоги охоплюють близько 30 000 найвразливіших людей, які перебувають поблизу лінії фронту. Більшість пацієнтів — літні мешканці та жінки з дітьми: жінки становлять понад 70% усіх пацієнтів, що відображає демографічну реальність цих громад. Кожна десята консультація стосується людини з інвалідністю, а близько 14% пацієнтів — внутрішньо переміщені особи (ВПО), які переїхали з інших районів і не мають можливості евакуюватися далі від небезпеки.У селі Маріївка Запорізької області місцева мешканка Юлія Сілютіна описує реальний стан справ: «Транспорту немає, а ситуація з безпекою тут украй небезпечна. Атаки дронів по автівкам, людям, навіть дітям. Ми навіть не можемо викликати швидку — немає мобільного зв'язку. Для людей тут ці команди — один із небагатьох джерел допомоги, що залишилися».З 121 охопленого населеного пункту 61 розташований на відстані 5–25 км, 43 — 26–40 км і 17 — 41–61 км від лінії фронту. Географічне охоплення постійно коригується відповідно до змін безпекової ситуації та пересування лінії фронту.«Там, де інфраструктура зруйнована, а медичні працівники виїхали, люди все одно потребують стабільної первинної медичної допомоги. Саме це і забезпечує ця інтервенція — кваліфікований персонал із місцевих громад, який добирається до тих, у кого немає іншого виходу», — д-р Ярно Хабіхт, Представник ВООЗ в Україні.«Вторгнення Росії в Україну позбавило громади поблизу лінії фронту доступу до базових медичних послуг. Ці виїзні бригади заповнюють цю прогалину — доставляючи допомогу найвразливішим людям у найнебезпечніших районах», — зазначила Маріанна Франко, керівник офісу гуманітарної допомоги ЄС в Україні.Найбільшу частку консультацій становлять неінфекційні хвороби, поряд із психологічною підтримкою, лікуванням інфекційних захворювань та імунізацією — що підкреслює потребу в сталій первинній медичній допомозі.Рішення для раннього відновлення На відміну від інших проеєктів мобільних клінік, призначених для короткострокового екстреного реагування, цей захід розрахований також і на ранній етап відновлення. Команди первинної допомоги укомплектовані лікарями та медсестрами з існуючої системи охорони здоров'я України — багато з яких мешкають у сусідніх громадах. Окрім надання медичної допомоги, програма сприяє утриманню медичних працівників у прифронтових районах, забезпечуючи присутність кваліфікованого персоналу на момент початку відновлення.Безперервність допомоги підтримується завдяки інтеграції з національною системою охорони здоров'я, повторним спостереженням за пацієнтами, цифровими медичними записами та маршрутами направлення до вищих рівнів медичної допомоги в разі потреби. Тісна координація з регіональними органами охорони здоров'я, місцевими громадами, Кластером охорони здоров'я та гуманітарними партнерами забезпечує безперебійне надання медичної допомоги в постраждалих від війни районах.
1 of 5
Пресреліз
26 червня 2026
ЮНІДО зміцнює партнерства задля зеленого відновлення промисловості України на URC2026
ЮНІДО була представлена делегацією високого рівня на чолі з паном Юко Ясунагою, заступником Генерального директора та керуючим директором Директорату корпоративних послуг та операцій. Делегація провела зустрічі з представниками урядів України та Польщі, партнерами у сфері розвитку, міжнародними фінансовими установами, представниками приватного сектору та іншими зацікавленими сторонами, щоб розвивати партнерства задля сталого промислового розвитку України. Упродовж Конференції ЮНІДО наголошувала на ролі зеленого, стійкого та інклюзивного промислового розвитку у відновленні й трансформації промислового потенціалу України, підвищенні конкурентоспроможності підприємств, залученні інвестицій, підтримці громад і регіонів, а також в узгодженні зусиль із відновлення з принципами сталого розвитку та цілями європейської інтеграції.«URC2026 вкотре засвідчила, що відновлення промисловості України потребує практичних дій, тісної координації та довгострокової відданості»,– зазначив пан Ясунаґа. «ЮНІДО й надалі застосовуватиме свою технічну експертизу, партнерства та виконавчу спроможність, щоб підтримувати відновлення, яке зміцнює підприємства, створює можливості для людей і прискорює перехід до зеленішого промислового майбутнього».«Зелене відновлення промисловості має ключове значення для зміцнення економіки України, створення робочих місць і просування на шляху до європейської інтеграції», – сказав міністр економіки, довкілля та сільського господарства України Олексій Соболєв. «Співпраця з ЮНІДО допомагає втілювати національні пріоритети у практичні проєкти, які поєднують українські підприємства, громади та установи з міжнародною експертизою, технологіями та інвестиціями». ЮНІДО та Уряд України спільно реалізують Програму ЮНІДО із зеленого відновлення промисловості України (2024-2028) – рамкову основу співпраці Організації в країні. За цільового обсягу фінансування у 250 млн доларів США вже мобілізовано понад 210 млн доларів США на 10 активних проєктів, які підтримують людей, бізнес, інвестиції та зелений перехід.«Програма ЮНІДО в Україні ґрунтується на національному лідерстві та потребах, визначених спільно з українськими партнерами», – зазначила Соломія Омелян, керівниця Регіонального бюро ЮНІДО в Європі та Центральній Азії. «Поєднуючи підтримку у формуванні політик, розвиток спроможностей, технологічну співпрацю та сприяння інвестиціям, ми допомагаємо пов’язати пріоритети відновлення України з конкретними можливостями для бізнесу, громад і місцевих спільнот».Під час URC2026 ЮНІДО долучилася до дискусій щодо модернізації промисловості, сприяння залученню інвестицій та сталого відновлення, зокрема до панельної дискусії «Фабрики майбутнього: шляхи до відновлення промисловості України». ЮНІДО також провела воркшоп «Індустріальні парки як платформи для масштабування виробництва в Україні: стимули, стратегічні інвестори та промислові кластери для відновлення промисловості», який модерував Штефан Сікарс, старший координатор ЮНІДО з питань України. Семінар висвітлив роль індустріальних парків як платформ для відбудови та масштабування виробничих потужностей, залучення стратегічних інвесторів, зміцнення промислових кластерів і стимулювання регіонального економічного розвитку. Захід об’єднав представників органів влади, індустріальних парків, установ із залучення інвестицій та приватного сектору для обговорення того, як організовані промислові майданчики можуть підтримати довгострокову конкурентоспроможність України.«Індустріальні парки можуть допомогти перетворити пріоритети відновлення на інвестиційно привабливі проєкти», – зазначив пан Сікарс. «Коли інфраструктура, бізнес-послуги, технології, навички та стимули державної політики зосереджуються в одному місці, підприємствам легше масштабувати виробництво, інтегруватися в ланцюги доданої вартості та робити внесок у більш конкурентоспроможне відновлення промисловості».Окремо пан Ясунаґа зустрівся з Міхалом Барановським, заступником міністра економічного розвитку та технологій Польщі. Зустріч стала нагодою обговорити співпрацю ЮНІДО з Польщею на підтримку сталого відновлення промисловості України, зокрема внесок Польщі до Програми ЮНІДО із зеленого відновлення промисловості України (2024-2028). У центрі розмови були залучення приватного сектору, сприяння інвестиціям і можливості для зміцнення економічної співпраці між Україною та Польщею, зокрема через технологічні партнерства, модернізацію промисловості, енергоефективність, рішення у сфері циркулярної економіки, сталу інфраструктуру та інновації.Ішлося також про потенційні зв’язки між польськими установами й підприємствами та ініціативами, які підтримує ЮНІДО, громадами, малими й середніми підприємствами, промисловими кластерами та інноваційними екосистемами в Україні. У межах Конференції ЮНІДО підписала лист про наміри з Державним агентством з енергоефективності та енергозбереження України (Держенергоефективності), що закладає основу для поглибленої співпраці у сферах енергоефективності, декарбонізації промисловості та зеленого відновлення, зокрема щодо інноваційних механізмів фінансування та підтримки Фонду декарбонізації України.Програма ЮНІДО із зеленого відновлення промисловості вже дала відчутні результати. Упродовж 2024-2025 років ЮНІДО допомогла 255 підприємствам удосконалити бізнес-практики та системи управління й підвищити конкурентоспроможність, сприяла розробленню 156 інвестиційних пропозицій і мобілізувала понад 4,5 млн доларів США державних і приватних інвестицій та співфінансування. Понад 900 жінок, молодих людей, внутрішньо переміщених осіб і ветеранів отримали підтримку в межах спеціальних ініціатив із розширення економічних можливостей, що сприяло створенню понад 400 робочих місць і понад 100 нових підприємств.Заходи Програми також допомогли скоротити або уникнути 37,136 тонн викидів CO₂, заощадити 62,527 МВт/год енергії, заощадити 364 тонни виробничих матеріалів і скоротити чи припинити використання 100 тонн забруднювальних і небезпечних речовин.У межах діяльності з трансферу технологій за результатами двох конкурсів проєктних пропозицій надано 47 грантів, а в пріоритетних секторах розпочато підготовку техніко-економічних обґрунтувань для оцінювання технічної та комерційної життєздатності інноваційних рішень. Понад 500 осіб взяли участь у вебінарах та заходах із налагодження контактів і пошуку ділових партнерів у межах проєктів. Очікується, що понад 30,000 людей здобудуть нові навички.Спираючись на результати URC2026, ЮНІДО й надалі тісно співпрацюватиме з Урядом України, партнерами у сфері розвитку, приватним сектором і місцевими зацікавленими сторонами, щоб масштабувати практичні заходи, які відновлюють і трансформують промислову базу України, створюють гідні робочі місця, стимулюють інновації та підтримують більш стійку, інклюзивну та сталу економіку.Довідково:Програму ЮНІДО із зеленого відновлення промисловості України (2024–2028) реалізує Організація Об’єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО) у співпраці з Урядом України за провідної ролі Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України. Програму підтримують Австрія, Болгарія, Глобальний екологічний фонд, Європейський Союз, Німеччина, Польща, Чехія, Швейцарія та Японія.Для запитів ЗМІ:Максим Кицюк, національний комунікаційний експерт, Тимчасовий програмний офіс ЮНІДО в Україні, m.kytsiuk@unido.org
1 of 5
Історія
29 липня 2026
Відновлення в історіях людей
Родини повертаються до своїх громад, діти знову йдуть до школи, фермери відновлюють свої землі, жінки долають стереотипи на ринку праці, а місцеві лідери працюють заради безпечнішого та екологічнішого майбутнього. За кожним кроком на шляху до відновлення стоїть людська історія.До школи, до дитинства У прифронтовому селі Безруки Харківської області війна зупинила навчання. Поруч гуркотіли танки, місцева школа зазнала пошкоджень і була змушена зачинити свої двері.Згодом Юлія Безрук, директор школи, дізналася, що в межах проєкту з ремонту шкіл, який фінансує Європейський Союз, UNOPS замінить у школі вікна та забезпечить її конструкційну стійкість. А коли вона почула, що підвальне приміщення школи переобладнають на укриття, її радості не було меж.«Ви навіть не уявляєте, наскільки все змінилося», — каже Юлія, ідучи яскраво розмальованим підземним коридором, який вона перетворила на художню галерею. Угорі розташовані системи вентиляції та сигналізації, а також лінії зв’язку. Їх видно, але вони не привертають зайвої уваги.Тепер діти можуть приходити сюди на позакласні заняття, а їхні батьки — спокійні, знаючи, що діти перебувають у безпеці. Маленька Катерина навчилася тут читати й писати. Михайло, який на рік старший, розповідає про багатьох друзів, яких тут знайшов. А Каміла, яка незабаром закінчить початкову школу, каже, що нарешті може займатися гімнастикою, чого не могла робити вдома.Завдяки цьому проєкту, реалізованому UNOPS за підтримки Європейського Союзу, понад 15 000 дітей знову можуть навчатися очно.Учителі в Україні створюють краще майбутнє для дітей Упродовж 20 років Юрій Ткаленко допомагає учням Черкаської області навчатися та розвиватися. У 2025 році він долучився до навчальної програми ЮНЕСКО, що фінансується Глобальним партнерством заради освіти та реалізується за підтримки Міністерства освіти і науки України. Програма допомагає посилити реформу «Нова українська школа».«Навчання ніколи не припиняється. Нова навчальна програма зосереджена на дитині та адаптує освіту до її потреб», — каже Юрій.Такі вчителі, як Юрій, допомагають формувати майбутнє освіти в Україні. Вони приносять нові ідеї у класи та підтримують кожну дитину на її шляху до знань.Матері дарують життя і нову надію Під час війни народження дитини потребує надзвичайної мужності. Для таких жінок, як Анастасія з Донецької області, шлях до материнства означав необхідність залишити дім і поїхати до Харкова, щоб отримати спеціалізовану медичну допомогу.Там, у захищеному пологовому відділенні, вона безпечно народила хлопчиків-близнюків, попри всі труднощі та невизначеність, спричинені війною.«Я боялася народжувати. Але життя триває», — каже Анастасія. У її словах звучить мужність багатьох жінок по всій Україні, які продовжують обирати надію навіть посеред війни. «Лікарі справді врятували нас», — додає вона.У прифронтових регіонах захищені пологові відділення допомагають жінкам народжувати, а медичні працівники підтримують матерів і новонароджених у складних обставинах. UNFPA в Україні у партнерстві з Європейським Союзом продовжує підтримувати цю надзвичайно важливу роботу.Як «Школа нянь» допомагає жінкам на ринку праці Для багатьох матерів в Україні надійний догляд за дітьми відкриває шлях до повернення на роботу. Вони можуть відновлювати кар’єру та підтримувати свої родини, знаючи, що їхні діти отримують професійний догляд.Завдяки «Школі нянь» МОП 80 жінок здобули кваліфікацію з догляду за дітьми віком від народження до трьох років. Майже половина з них знайшла роботу невдовзі після сертифікації.Програма допомагає жінкам перейти від неформальної зайнятості до більш стабільної роботи, а батькам дає впевненість у тому, що їхні діти перебувають у руках кваліфікованих фахівців.Зараз програма розширюється завдяки загальнонаціональній мережі тренерів. Вона створює гідні робочі місця для жінок, допомагає матерям повернутися до роботи та покращує догляд за маленькими дітьми по всій Україні.У дорозі заради своєї громади Після завершення навчання в межах проєкту She Drives, що реалізується за підтримки ООН Жінки, Оксана працює водійкою на комунальному підприємстві. Вона перевозить пасажирів Кривим Рогом, містом із найдовшими дорогами в Україні.До участі у програмі Оксана працювала приймальницею вантажу та багажу. Вона завжди любила водити, але ніколи не уявляла себе за кермом великогабаритного транспорту. Коли Оксана побачила оголошення про проєкт She Drives у соціальних мережах, вона вирішила спробувати, хоча й сумнівалася, що пройде відбір.Тепер Оксана працює на одному з найдовших маршрутів міста та продовжує зміцнювати впевненість у собі як професіоналці.«Для багатьох пасажирів усе ще незвично бачити жінку за кермом автобуса, але їхня вдячність мотивує мене», — каже вона. «Якщо хочете щось зробити, не бійтеся спробувати. Я хотіла змінити своє життя, і я це зробила».«Важливо знати, що ми не самі» У прифронтовому Запоріжжі директорка лікарні Ганна Макаренкова пережила одні з найважчих днів війни. Її команда лікувала складні вибухові травми та надавала допомогу численним цивільним, евакуйованим із Маріуполя та інших зруйнованих міст. Від початку повномасштабного вторгнення команда лікарні допомогла понад 25 000 пацієнтам. Медичні працівники часто продовжували працювати під обстрілами та під час відключень електроенергії.«Сили продовжувати працювати мені дають мої колеги», — каже Ганна. «Їхня невтомна праця та відданість справі мотивують мене».За підтримки Європейського Союзу та ПРООН лікарня отримала нові автономні джерела живлення. Завдяки їм життєво необхідне обладнання продовжує працювати навіть тоді, коли електромережа виходить із ладу. Для Ганни ця підтримка означає більше, ніж електроенергію. Вона дає їй та її колегам відчуття, що їхню роботу цінують і що у своїй боротьбі за порятунок життів вони не самі.На шляxу до відновлення сил і надії «Рух – це життя», – каже Наталія, поки її чоловік Олександр за підтримки фізичного терапевта вчиться користуватися кріслом колісним.Подружжя жило в Костянтинівці, де Олександр дбав про господарство та допомагав сусідам. Одного ранку він зазнав поранень унаслідок удару безпілотника. Олександр втратив обидві ноги та одне око.Упродовж трьох місяців Наталія не відходить від чоловіка. Вона доглядає за ним після операцій і допомагає заново опановувати повсякденні дії. Спочатку Олександр майже не міг рухатися та втратив мотивацію. Потім із ним почав працювати фізичний терапевт Ілля, який навчив його тримати рівновагу та пересідати у крісло колісне.«Я думаю, що в нас усе буде добре», – каже Наталія. «Будемо жити й радіти життю. Тому що життя триває».За фінансової підтримки Європейського Союзу ВООЗ допомагає навчати фахівців із реабілітації по всій Україні оцінювати потреби людей, підбирати та налаштовувати крісла колісні. Понад 300 фахівців уже пройшли таке навчання, а дев’ятеро стали сертифікованими тренерами.Історії цих людей і мільйонів інших відображають не лише виклики, спричинені війною, а й величезні зусилля, яких люди щодня докладають, щоб відновити своє життя. Організація Об’єднаних Націй спільно з партнерами готова й надалі підтримувати українців. Огляд роботи, проведеної ООН спільно з партнерами у 2025 році для підтримки людей, доступний за посиланням.
1 of 5
Історія
23 липня 2026
Життя всупереч війні: як діти повернулися до навчання в гімназії на Чернігівщині
Понад 30 діб тут тривали бойові дії та окупаційний режим. На початку квітня село звільнили, але слідів війни це не стерло. У місцевій гімназії снаряди, що падали неподалік, вибили вікна та пошкодили спортивний зал. Через руйнування та постійну небезпеку дітям довелося перейти на онлайн-навчання.Згодом завдяки фінансуванню ЄС ЮНОПС відремонтувало будівлю гімназії, і школа змогла знову відчинити двері. Проте була інша проблема: старий підвал хоч і рятував під час тривог, але зовсім не був пристосований для тривалого перебування. Щоб повернути дітям комфорт і безпеку, згодом ЮНОПС повністю відремонтувало та облаштувало підвальне приміщення. Тепер там є все необхідне для безперервного освітнього процесу.В середині травня 2026 року ремонтні роботи повністю завершили, тож учні змогли закінчити навчальний рік в офлайн-форматі. «Я радий, що тепер у нас є укриття. Ми вже звикли: коли лунає тривога, відразу спускаємося вниз і продовжуємо урок там. Кожен клас знає своє закріплене місце, тому все відбувається дуже швидко», — ділиться Ілля, восьмикласник гімназії. Навіть зараз, влітку, коли тривають канікули, шкільні коридори не порожніють. Діти приходять на додаткові консультації з предметів, і іноді доводиться спускатися в укриття, адже повітряні тривоги в регіоні лунають часто.«Після 9 класу я планую вступати до коледжу. Розумію, що зараз важливо відвідувати школу, аби краще підготуватися. Іноді над нашим селом літає багато безпілотників, але коли я в школі, точно знаю: в укритті я в безпеці. І моїм батькам так теж спокійніше», — розповідає дев'ятикласниця Софія. Для гімназії відремонтоване укриття стало не просто технічним вирішенням проблеми. Це те, що дозволило школі залишитися школою: місцем, де є друзі, де триває життя і де навчання не зупиняється. Про проєктПроєкт «Відновлення шкіл в Україні», який фінансується Європейським Союзом та реалізується ЮНОПС, має на меті відремонтувати заклади освіти, пошкоджені під час триваючої війни в Україні. Бюджет проєкту становить 30 мільйонів доларів США, і він охоплює Чернігівську, Київську, Сумську та Харківську області, зосереджуючись на школах, що потребують легкого або середнього ремонту.Головна мета проєкту — забезпечити доступ до відремонтованих навчальних закладів, що збільшить частку дітей, які отримують очне навчання. Відновлюючи понад 70 шкіл, проєкт допомагає повернути закладам безпечне середовище, де діти зможуть продовжувати освіту без перерв.
1 of 5
Історія
22 липня 2026
Ціна бездіяльності та ціна надмірних дій: екологічна дилема протимінної діяльності
Протимінна діяльність - це не лише проста формула «міни - це погано, а розмінування - це добре». Кожне рішення очищати територію чи ні має свою екологічну ціну. Заплющувати на це очі означає бути нечесними з донорами, урядами та громадами. Якщо ми справді прагнемо зробити протимінну діяльність екологічно відповідальною, потрібно відкрито говорити про компроміси та реальну вартість таких рішень.Сектор, який стосується кожного аспекту відновленняПротимінна діяльність стосується кожного аспекту життя країни, забрудненої мінами. Неможливо відбудувати школу, звести лікарню, проїхати дорогою чи зорати поле, якщо існує загроза мін. Водночас протимінна діяльність - це також питання довкілля, незалежно від того, чи звикли ми розглядати її саме в такому контексті.В Україні однією з пропозицій стало використання «зелених» облігацій для будівництва вітрових електростанцій на замінованих територіях: очистити невелику ділянку для встановлення турбіни з мінімальними витратами, дозволити їй виробляти електроенергію та приносити дохід, а отримані кошти спрямовувати на розмінування решти території - по одній турбіні за раз. Це справді «зелений» проєкт, у якому відновлювана енергетика фінансує очищення замінованих земель, водночас створюючи незалежне й стале джерело чистої енергії.На іншому кінці цього спектра - руйнування Каховської ГЕС 6 червня 2023 року, яке українська влада тоді назвала екологічною катастрофою. Внаслідок руйнування за лічені дні з водосховища вилилося близько 18 кубічних кілометрів води, що призвело до затоплення міст і сільськогосподарських угідь нижче за течією Дніпра та змусило тисячі людей залишити свої домівки. Потужний потік води пройшов через прибережні позиції та колишні райони бойових дій, зрушивши з місця міни й нерозірвані боєприпаси та перенісши їх разом із паливом, агрохімікатами й військовими відходами на території, які раніше не були ні нанесені на карти, ні очищені.Екологічні наслідки цієї катастрофи - токсичні речовини та уламки, що були знесені вниз за течією, стало набагато складніше ліквідувати саме тому, що постраждалі території вже були забруднені мінами або підозрювалися як забруднені. Фахівці не могли безпечно дістатися затоплених ділянок, щоб оцінити масштаби шкоди чи розпочати відновлювальні роботи, доки ці території не були перевірені на наявність вибухонебезпечних предметів.Водночас і самі вибухонебезпечні залишки війни, особливо складніші види боєприпасів, із часом виділяють хімічні речовини в ґрунт. Тобто доти, доки вони залишаються в землі, триває процес її забруднення. Навіть наш стандартний метод знищення старих боєприпасів, а саме відкрите спалювання, означає викид токсичних речовин в атмосферу, щоб усунути небезпеку, яка перебуває в землі.Аргументи на користь стриманого підходу: «Червона зона» та Демілітаризована зона (DMZ)Втім, не всі забруднені території потребують розмінування, і в деяких випадках найкращим рішенням може бути залишити їх недоторканими. Після Першої світової війни Франція оголосила частину колишніх полів битв «Червоною зоною» (Zone Rouge) - територією, яку визнали надто небезпечною або надто дорогою для очищення, і вирішили не проводити там розмінування. Тоді ця зона охоплювала понад 1 000 км², а сьогодні її площа скоротилася приблизно до 100 км². Водночас саме ця територія нині є однією з найбагатших на біорізноманіття у Франції. Схожий приклад - Демілітаризована зона (DMZ) між Північною та Південною Кореєю. Десятиліття без людського втручання, значною мірою через мінне забруднення, зробили її однією з найбагатших на біорізноманіття смуг суші у світі. Майже напевно розмінування цієї території порушить сформований природний баланс.Це не означає, що від розмінування слід відмовитися. Йдеться про необхідність оцінювати кожну територію окремо, ставлячи питання: чи не забезпечить збереження цієї ділянки в її нинішньому стані кращий екологічний результат, ніж її очищення? Саме таке питання має стати одним із критеріїв визначення пріоритетів.В Україні для цього потенційно можна використати GRIT - національну цифрову платформу, розроблену Українським центром гуманітарного розмінування спільно з Міністерством економіки, Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів і Міністерством аграрної політики та продовольства України за підтримки ПРООН. Уже сьогодні GRIT використовує понад 30 шарів даних із державних і комерційних джерел, зокрема інформацію про мінні поля, характеристики ґрунтів і лісів, супутникові знімки та переміщення населення. За допомогою моделей штучного інтелекту та машинного навчання (AI/ML) система визначає пріоритетність розмінування залежно від його впливу на людей, сільське господарство, інфраструктуру та економічне відновлення.Наступним логічним кроком могло б стати використання цієї ж логіки та наявних даних для визначення територій, які доцільно залишити довгостроковими «червоними зонами», замість того щоб спрямовувати обмежені ресурси на їхнє очищення заради мінімального практичного результату.Шкода, якої ми завдаємо, коли намагаємося допомогтиМеханізовані машини для розмінування, зокрема фрези, цепові машини (flails) та їхні комбіновані системи, суттєво прискорюють очищення територій. Водночас вони подрібнюють ґрунт, руйнують кореневі системи й структуру ґрунту, сприяють вивільненню накопиченого вуглецю та можуть назавжди змінити біомасу певної ділянки. Я на власні очі бачив, як в Афганістані родючі землі фактично були знищені саме через такий підхід: верхній шар ґрунту, розпушений машиною, вітер зніс уздовж цілої долини.Усе це не означає, що ми маємо відмовитися від використання механізованих машин. Це означає, що їхнє застосування потребує ретельного планування з урахуванням типу ґрунту, пори року та погодних умов. Крім того, сектору варто значно більше уваги приділяти відновленню земель після розмінування. Навіть такі прості рішення, як внесення добрив, висівання насіння чи обробка ділянки швидкорослими покривними культурами одразу після проходу машини, можуть допомогти ґрунту швидше відновитися, замість того щоб залишати подрібнену землю відкритою та вразливою. Поки що ми не маємо достатньо відповідей на ці питання. Саме тому ми повинні їх шукати.Відсутній четвертий вимір: часПротимінна діяльність не є статичною і, безумовно, не є статичними пов’язані з нею екологічні ризики та переваги. Розглядати її як окремий знімок у певний момент часу означає не бачити суті. Деякі забруднювальні речовини вже зараз потрапляють у ґрунт або воду й потребують термінового реагування. Інші боєприпаси не почнуть руйнуватися ще протягом тридцяти років, а деякі ніколи не спричинять значного забруднення. Це ставить цілком обґрунтоване питання: що краще уже сьогодні очищати складну ділянку, завдаючи при цьому значного впливу на довкілля, чи зачекати десять років, доки технології розмінування, цілком можливо з використанням автономних систем, дадуть змогу виконати цю роботу з набагато меншими екологічними та людськими втратами?Та сама логіка стосується і ризику для людей. Кожне завдання, яке отримує сапер, має не лише фінансову вартість, а й реальну ймовірність того, що людина, яка його виконує, загине або втратить кінцівку. Якщо порівняти це з очікуванням у п’ять років на безпечніші, дешевші й автономні альтернативи, розрахунок виходить непростим. Але ми зобов’язані чесно робити його заради наших фахівців, а не просто діяти за замовчуванням.Зміна клімату вже змінює картину ризиківЕкстремальна спека та різкі перепади температур прискорюють руйнування вибухонебезпечних предметів і можуть спричиняти розпад окремих вибухових речовин на менш стабільні сполуки. Проте найбільший ризик пов'язаний із їхнім переміщенням: повені та зсуви переносять вибухонебезпечні предмети з відомих, позначених і добре вивчених територій у місця, де ніхто не очікує їх виявити.В Україні, де у великій кількості використовувалися легкі пластикові міни ПФМ-1 («пелюстка»), паводкові води можуть переносити їх далеко за межі будь-яких нанесених на карти небезпечних зон. Саме це ми спостерігали після руйнування Каховської ГЕС. Можна стверджувати, що сьогодні це найбільший ризик для протимінної діяльності, пов'язаний зі зміною клімату: небезпека полягає не в тому, що вибухонебезпечні предмети стають більш небезпечними там, де вони лежать, а в тому, що ми взагалі втрачаємо розуміння того, де вони знаходяться.Спочатку бачення, потім ресурси, а не навпакиУсе сказане вище не матиме великої цінності, якщо сектор не буде чесним щодо вартості таких рішень. Якщо система ООН у сфері протимінної діяльності вирішить, що екологічно відповідальне програмування має стати стандартною практикою, це цілком виправданий вибір. Але він не є безкоштовним. Якщо 10% робочого часу керівника програми спрямувати на врахування екологічних аспектів, а потім помножити це приблизно на два десятки програм у різних країнах, це вже не дрібниця, якою можна знехтувати. Це реальні кошти від кількох сотень тисяч до приблизно одного мільйона доларів США на рік.Водночас відносно невеликі початкові інвестиції у якісніші дані та інструменти планування з часом можуть суттєво скоротити ці постійні витрати. Але хтось має ухвалити рішення про такі інвестиції. І хтось має чесно сказати донорам, що вищі екологічні стандарти мають свою ціну.Десять років тому ми вже намагалися реалізувати подібний підхід через ініціативу Greening in the Red. Вона породила багато добрих намірів, але майже не дала практичних результатів, оскільки так і не стала частиною стратегічного планування та не отримала окремого фінансування. Висновок був простим: службова записка із закликом працювати краще - це ще не політика.Не така вже й проста історіяКажу це як людина, яка працює у сфері протимінної діяльності вже тридцять років: тут немає простих відповідей на кшталт «міни - це погано, розмінування - це добре». Протипіхотна міна на колишній лінії фронту, якщо вона огороджена та позначена, сьогодні становить незначний ризик для людей. Та сама міна через двадцять років, коли огорожі вже не буде, окопи заростуть або зникнуть, а лінія фронту залишиться лише спогадом, стане зовсім іншою проблемою. Водночас кілька розкиданих мін на території, яка більше ніколи не використовуватиметься, можуть завдати меншої шкоди довкіллю, залишаючись у землі, ніж пальне, спалене, і техніка, залучена для їхнього вилучення.Якщо протимінна діяльність справді прагне враховувати екологічний вимір, це має проявлятися у трьох речах: у баченні, яке сектор протимінної діяльності в Україні визначає для себе; у стратегії, що випливає з цього бачення; та в ресурсах, виділених для її реалізації. Усе інше - це лише добрі наміри без чіткого плану досягнення результату. А в нашій сфері, як і в багатьох інших, добрі наміри без належного обґрунтування та реалістичного плану рідко витримують перевірку бюджетним комітетом.
1 of 5
Історія
20 липня 2026
E=mc²: формула, якої не викладають у гуманітарних мандатах
Віталій Захарчук, старший національний координатор із запобігання сексуальній експлуатації та нарузі Офісу Координатора системи ООН в Україні.Шістнадцять років у громадянському суспільстві й дванадцять у гуманітарній сфері навчили мене одного: коли суспільство сприймає вразливі групи як тягар, воно програє. Людей з інвалідністю, ветеранів, внутрішньо переміщених осіб, представників ЛГБТКІ+ спільноти зазвичай записують до «отримувачів допомоги». Донори вимагають їх «залучати», організації «фокусуються на їхніх потребах», а система й далі сприймає цю роботу як витрати, а не інвестицію.Уже багато років я пояснюю колегам протилежне за допомогою шкільної формули Ейнштейна: E дорівнює m, помноженій на c у квадраті. E — це енергія, тобто результат: сильна й стійка громада, у якій кожен може реалізувати свій потенціал. m — це маса. У моїй аналогії — кожен житель громади, зокрема ті, кого ми називаємо вразливими. У фізиці навіть грам речовини приховує величезну енергію. У суспільстві кожна людина має потенціал, який часто залишається невидимим лише через бар’єри навколо неї. А c² — це прискорювач: доступна інфраструктура, відсутність дискримінації, довіра та рівні можливості. Саме вони перетворюють пасивну масу громади на активну енергію розвитку.На практиці це виглядає так. Традиційний підхід бачить у людині з інвалідністю статтю витрат. Інклюзивний підхід розуміє: варто прибрати бар’єр — і отримувач допомоги може стати платником податків, волонтером, автором ідей, активним громадянином. Пандус або низькопідлоговий автобус потрібні не лише людині на кріслі колісному. Ними користуються батьки з дитячими візочками, старші люди, травмовані пасажири та кур’єри з важкими сумками. Один елемент доступності підвищує мобільність одразу кількох груп — у цьому й полягає сенс прискорювача c².Є й інший ефект, про який говорять рідше: соціальна синергія. У фізиці розщеплення ядра запускає ланцюгову реакцію. У громаді залучення різних людей створює нові зв’язки. Коли за одним столом ухвалення рішень сидять бізнес, влада, активісти й люди з різним життєвим досвідом, з’являються нестандартні, але дієві рішення. Це не гасло — я бачив це на власні очі, координуючи мережу PSEA в Україні.Найчастіше мене запитують: чи можлива інклюзія зараз, коли менше ресурсів, часу й безпеки? Моя відповідь незмінна. Інклюзія не конкурує з виживанням громади за той самий ресурс — вона допомагає цей ресурс не втратити. Виключаючи частину людей з ухвалення рішень, громада просто списує частину маси m у власній формулі, а потім дивується, чому енергії менше, ніж могло б бути. Війна не скасовує цієї арифметики. Вона лише підвищує ціну помилки: людину, яку не почули до 2022 року, тепер значно важче знайти, бо вона могла виїхати, втратити документи або опинитися в окупації.Формальна інклюзія і те, чого вона не бачитьВійна не створює проблему формальної інклюзії. Вона її оголює.В Україні діють будівельні норми, покликані зробити приміщення доступними для людей з інвалідністю. На папері все виглядає бездоганно. На практиці я регулярно бачу пандуси під кутом, яким неможливо піднятися без сторонньої допомоги, або входи, що формально відповідають нормам, але мають настільки важкі двері, що людина на кріслі колісному не може відчинити їх сама.Ще один приклад того, як формальна відповідність не враховує реального досвіду людини: кімнати для годування й сповивання дітей традиційно розміщують лише в жіночих вбиральнях. Батькові з немовлям на руках таке приміщення просто недоступне. Інклюзія існує в написі на дверях, але не в логіці простору.Іноді буває навпаки. У Львові, а згодом і в офісі гуманітарної організації в Києві, я бачив гендерно нейтральні вбиральні, які через технічні особливості приміщення водночас зробили доступними для людей на кріслах колісних. Там також були засоби менструальної та особистої гігієни. Без гучних заяв про інклюзивність і звітів про «залучення вразливих груп» — просто рішення людей, які подумали про те, як реальна людина користуватиметься цим простором.Різниця між цими прикладами і є справжньою перевіркою інклюзії. Норма в документі нічого не гарантує. Важливо, чи пройшов хтось шлях людини, для якої цю норму створили.Те саме стосується гуманітарних програм під час війни. Пункт обігріву може відповідати всім стандартам Sphere і залишатися недоступним для людини на кріслі колісному, якщо на вході є 15-сантиметровий поріг. Повідомлення про виплати можна перекласти кількома мовами, але воно буде марним для людини з порушенням слуху, якщо єдиний канал інформування — гучномовець на площі. Формальна відповідність і реальна доступність — не одне й те саме. Побачити різницю може лише той, хто перевіряє сам результат, а не звіт про нього.Коли інклюзія стає питанням гідності, а не звітностіДва роки тому я переніс операцію, і під час тривалої реабілітації м’язи живота підтримував лише корсет. Пересуваючись Києвом у такому стані, я вперше зрозумів, наскільки це боляче й складно — не абстрактно, а фізично. У метро перехожі, які просто поспішали, штовхали мене в живіт. Одного разу захід відбувався на «мінус першому» поверсі готелю, і мені довелося самому долати круті сходи. Офіси, готелі, громадські простори й установи декларують інклюзивність на своїх сайтах. Але майже ніхто не перевіряє її на практиці, бо люди, які пишуть ці заяви, часто не уявляють, що означає пересуватися, коли щось у твоєму тілі працює не так, як мало б.Саме тут інклюзія перестає бути словом у проєктному звіті. Вона стає питанням того, чи проживе людина день без болю й приниження.СЕНД: чому вразливість — це завжди про владуСЕНД — сексуальна експлуатація, наруга та домагання — у гуманітарному контексті насамперед стосується балансу влади. Не у військовому сенсі, а в сенсі повноважень і залежності. Що вразливішою є людина або група, то більшою стає асиметрія влади між нею і тим, хто контролює ресурси.Ця залежність має пряму, майже механічну логіку. Людина, яка втратила дім, майно й документи, може сприймати гуманітарного працівника як єдиного «воротаря» до базових благ: їжі, прихистку, грошової допомоги. Що менше альтернативних джерел підтримки має людина, то сильнішою є залежність і то менше в неї важелів для захисту своїх прав, якщо щось піде не так.Саме тому принцип Leave No One Behind у системі ООН в Україні — не декларація, а наскрізне правило, на якому ґрунтуються програми гуманітарного реагування та відновлення.Та сама логіка лежить в основі програм європейської інтеграції. Але правило на папері й правило на практиці — це знову різниця між формою і змістом.На тренінгах із СОГІССО я іноді пропоную вправу: уявіть, що прокинулися в іншому тілі, як у фільмі про обмін тілами. Що ви відчуваєте в перші секунди? Питання здається наївним, але воно виявляє найпоширенішу помилку сектору: рішення щодо вразливих груп часто ухвалюють люди, які знають про їхні проблеми лише зі стереотипів, а не зсередини. За зачиненими дверима, без жодного представника спільноти, про яку йдеться.Межа між справжньою участю й імітацією проходить через повноваження, а не риторику. Консультація для галочки виглядає так: організацію запрошують на зустріч, вислуховують, дякують, фотографують для звіту — а програма продовжує працювати так, як її спроєктували до цієї розмови. Іноді це навіть називають «консультацією зі стейкхолдерами» й формально ставлять позначку про залучення громади. Але якщо через місяць учасники не можуть назвати жодної зміни, що сталася завдяки їхнім словам, справжньої участі не було.Справжня участь виглядає інакше. Організація, створена спільнотою, може змінити вже запущену програму, якщо бачить, що вона шкодить або просто не працює, навіть коли програму вже профінансовано й бюджет затверджено. Вона може впливати на рішення про фінансування, а не лише на формулювання в описі проєкту. Різниця проста: у першому випадку з організацією консультуються, у другому — вона має реальний голос або право вето там, де раніше вирішували лише донор і виконавець. Якщо після зустрічі зі спільнотою нічого структурно не змінилося, це була не участь, а вистава.Активізм теж заслуговує на план виходу на пенсіюУ розмовах із колегами я часто наголошую: гуманітарний сектор звик запрошувати на зустрічі, консультації та панелі тих самих людей — тих самих експертів і знайомі обличчя ще з 2014–2015 років. Не через погані наміри, а тому що так простіше й безпечніше: перевірені контакти, знайомий рівень англійської, звична манера виступати.Але активізм, як і будь-яка інша сфера, потребує природної зміни поколінь. За останнє десятиліття виросло багато лідерів громадянського суспільства. Частині з них ми допомогли, а частину роками залучали, не інвестуючи в тих, хто прийде наступним. У 2005–2015 роках інституції вкладалися в конкретних людей, і вони стали опорою громадянського суспільства, з яким ми працюємо сьогодні. Хто замінить їх, якщо ми й далі звертатимемося лише до вже відомих лідерів?«Розвиток нових лідерів» відбувається на двох пов’язаних рівнях. Перший — лідери зсередини самих вразливих спільнот: людина з інвалідністю або представник ЛГБТКІ+ спільноти, яка з часом стає голосом своєї групи в мережі, а не залишається об’єктом чужого представництва. Другий — нове покоління фахівців із PSEA та гендерних питань, які приходять з іншим досвідом і очікуваннями від роботи.Нове покоління активістів і волонтерів відрізняється від попереднього. І тут я визнаю власне упередження: вони не готові витрачати особистий ресурс на адміністрування й мікроменеджмент так, як звикли ми. Вони хочуть вкладати всю енергію у створення нових продуктів і рішень, а не у звітність заради звітності. Це можна сприйняти як слабкість. Я ж бачу в цьому інший, часто ефективніший розподіл ресурсу, до якого системі потрібно навчитися пристосовуватися.Ці два рівні розвитку лідерства живлять один одного не лише в теорії. Коли до мережі долучається представник ЛГБТКІ+ спільноти, який сам пройшов шлях від отримувача допомоги до фахівця з адвокації, він приносить знання, яких не дасть жоден зовнішній тренінг: точне розуміння того, де система не працює для людей з подібним досвідом. І навпаки, молодий фахівець із PSEA, який навчається не на підручникових кейсах, а в прямому діалозі з такими лідерами, розвивається швидше й чесніше, ніж я дванадцять років тому.Що насправді заважає і чому справа не в грошахКоли запитують про найбільшу структурну перешкоду, найпростіше назвати фінансування організацій, створених спільнотами, бюрократію ООН або безпекові обмеження воєнного часу. Усе це реальні бар’єри. Але найважче змінити не фінансування, а готовність системи змінюватися й іти на компроміс.Важливо не плутати компроміс із поразкою. Майже завжди можна знайти стратегію, за якої міжнародна організація не втрачає контролю над якістю та підзвітністю, а місцева ініціатива — свою ідентичність і темп роботи. Але спершу потрібно визнати: нинішній розподіл влади між донором і локальною організацією не є нейтральним.Практичний бік такого компромісу зазвичай простий, але незручний для великої системи. Скоротіть форму звітності до обсягу, який невелика організація реально може заповнити без окремого адміністратора. Прийміть менш досконалий, але вчасно поданий звіт замість ідеального із двомісячним запізненням. Дайте команді з трьох людей такий самий голос на координаційній зустрічі, як агенції зі ста працівниками. Жодна з цих змін не потребує додаткових коштів — лише готовності перерозподілити те, що вже є.Коли донор або агенція запитує, з чого почати, я даю одну пораду: взуйтеся й пройдіть шлях свого бенефіціара. Не образно, а буквально. Дістаньтеся пункту видачі допомоги тим самим маршрутом, яким іде людина з інвалідністю або мати з дитиною. Заповніть ту саму форму зворотного зв’язку, яку має заповнити людина без доступу до інтернету. Постояйте в черзі, яку у звіті називають «незначною затримкою в наданні послуг». Це одразу зніме половину питань про те, чому програма не працює так, як задумано на папері.Мережа, якої боятиметься кривдникМене іноді запитують, якою я бачу PSEA Network Ukraine через три–п’ять років, якщо підхід, що поєднує інклюзію та справжнє лідерство організацій, створених спільнотами, дійсно запрацює. Моя відповідь доволі конкретна.Це мережа, якою керують локальні організації, а не міжнародна структура, що лише консультується з ними. Вона матиме підтримку міжнародної спільноти, а також достатню вагу й мандат, щоб кожна людина в Україні розуміла: звернувшись до неї, вона справді отримає захист. А кривдник, ким би він не був, знатиме, що на нього чекають реальні наслідки, а не формальний лист із проханням пояснити ситуацію.Це не питання одного тренінгу або одного меморандуму про співпрацю. Це питання того, чи готова система передати частину своєї влади людям, які сьогодні перебувають по інший бік цієї асиметрії.
Формула E=mc² працює тут так само, як і всюди: енергія з’являється не тоді, коли ми згадуємо людей як масу у звіті. Вона з’являється, коли ми прибираємо бар’єр між їхнім потенціалом і можливістю його реалізувати.Усе це починається не зі стратегічного документа. А з рішення людини, яка читає цей текст: пройти шлях, яким вона ще ніколи не ходила; сісти за стіл, до якого її раніше не запрошували; або скоротити форму, доцільність якої вона ніколи не ставила під сумнів. Формула працює лише тоді, коли хтось застосовує її на практиці.
Формула E=mc² працює тут так само, як і всюди: енергія з’являється не тоді, коли ми згадуємо людей як масу у звіті. Вона з’являється, коли ми прибираємо бар’єр між їхнім потенціалом і можливістю його реалізувати.Усе це починається не зі стратегічного документа. А з рішення людини, яка читає цей текст: пройти шлях, яким вона ще ніколи не ходила; сісти за стіл, до якого її раніше не запрошували; або скоротити форму, доцільність якої вона ніколи не ставила під сумнів. Формула працює лише тоді, коли хтось застосовує її на практиці.
1 of 5
Історія
09 липня 2026
Світ обговорює, як зробити ШІ безпечним і корисним для людей
6–7 липня 2026 року дипломати, експерти, посадовці, представники громадянського суспільства та агенцій ООН зібралися, щоб обговорити одне головне питання: «Як зробити так, щоб ШІ працював задля гідності, можливостей і прогресу людей?»Майбутнє з ризиками та можливостямиВідкриваючи перший Глобальний діалог з управління ШІ, Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш попередив: штучний інтелект розвивається швидше, ніж світові інституції встигають реагувати.«Над нашими суспільствами проводиться експеримент — без плану і без згоди», — застеріг Гутерреш. Він наголосив, що суспільства вступають у нову епоху без чітких правил, спільних запобіжників і справжньої суспільної згоди. Вплив ШІ на всі сфери людського життя стрімко зріс за останні два роки. Він уже змінив багато робочих місць, освіту, споживання інформації та повсякденне життя. Цілі галузі переглядають трудові практики й стандарти найму, а продуктивність людей дедалі частіше несправедливо порівнюють із можливостями ШІ.Вразливі спільноти опиняються під ще більшим ризиком, коли ШІ використовують для поширення ненависті та мізогінії. «Зловмисники тепер можуть створювати й поширювати дипфейки, синтетичні зображення, контент із привласненням особи та інші форми візуального зловживання швидше, дешевше і з меншими технічними навичками», — пояснила Калліопі Мінґейру з ООН Жінки.Водночас експерти говорять не лише про небезпеки, а й про можливості, які ШІ відкриває для людей і суспільств: доступ до знань, навичок і рішень, яких раніше не було. ШІ може допомагати лікарям швидше виявляти хвороби, підтримувати дітей, які потребують додаткової допомоги в навчанні, давати фермерам точніші прогнози, а також сприяти сталому відновленню та розвитку.«За умови правильного використання і широкого доступу ШІ може стиснути десятиліття розвитку до кількох років», — сказав Генеральний секретар. «Для країн, які відбудовуються, модернізуються і захищають демократичні інституції, відповідальний ШІ може стати потужним інструментом».«Інноваціям потрібні запобіжники»Головний меседж простий: інноваціям потрібні правила. Ми довіряємо авіації не тому, що вона не може бути небезпечною, а тому, що для неї існують правила. Те саме — з автомобілями. Уявіть світ без правил дорожнього руху. Автомобіль — це інструмент, але правила потрібні тим, хто за кермом. Так само і з ШІ.«ШІ — це інструмент, від якого можуть отримати користь мільйони людей. Але водночас, якщо він опиниться в поганих руках, його можуть використовувати для примусу, підриву довіри, послаблення демократичних структур, пропаганди та атак на інформаційну доброчесність», — пояснив Рейн Таммсаар, співголова Глобального діалогу з управління ШІ, Постійний представник Естонії при ООН. Генеральний секретар ООН застеріг, що багато країн досі мали обмежений вплив на рішення, які можуть визначати їхнє майбутнє. Саме тому ООН стає платформою, де держави-члени можуть обговорювати й визначати пріоритети глобальних дій на основі безпеки, червоних ліній, спроможності та прозорості.Безпека має бути на першому місці, особливо коли йдеться про дітей. Права людини також мають залишатися в центрі уваги, зокрема у таких сферах, як робота поліції, охорона здоров’я, правосуддя та соціальні послуги.«Жодна дитина не має ставати об’єктом експериментів із нерегульованим ШІ».Країни не повинні залишатися осторонь революції ШІ лише тому, що їм бракує обчислювальних потужностей, даних, навичок або інвестицій. ООН планує підтримувати мережі та фінансові механізми, які допоможуть країнам розвивати власні можливості у сфері ШІ, особливо країнам, що розвиваються. У системі ООН ШІ вже використовують на практиці для допомоги людям. Він допомагає Всесвітній продовольчій програмі швидше й ефективніше доставляти продовольство. Він також підтримує ініціативу UNICEF та ITU, яка допомагає підключати молодь до інтернету. Крім того, ШІ допомагає виявляти ризики, раніше помічати ознаки криз, робити мережі безпечнішими та підтримувати команди, які працюють у складних умовах.Український контекстУкраїна продовжує цифрову трансформацію, відновлення та європейську інтеграцію в надзвичайно складних умовах повномасштабного вторгнення Росії.Українці живуть в інформаційному середовищі, де правда постійно перебуває під атакою. Дезінформація, фейкові відео, маніпульовані зображення та автоматизовані онлайн-кампанії стали частиною ширшої реальності війни. Використання ШІ може ще більше посилити ці проблеми, а його застосування у військових дронах створює реальні ризики для цивільного населення.Водночас якщо використовувати ШІ відповідально, він може допомагати відбудовувати й захищати суспільство. Український уряд уже має певний прогрес у використанні ШІ для розмінування. Надалі такі інструменти можуть підтримати відновлення, державні послуги, освіту, охорону здоров’я та демократичну стійкість.Майбутнє ШІ ще не визначене. І саме зараз завдання полягає в тому, щоб побудувати це майбутнє людством, разом із людством і для всього людства.Додаткова інформація про Глобальний діалог щодо ШІ доступна за посиланням.Виступ Генерального секретаря ООН під час відкриття сесії.
1 of 5
Пресреліз
31 липня 2026
Генеральний секретар ООН засуджує атаки на цивільне населення в Україні та закликає до негайного припинення вогню
Генеральний секретар знову наголошує на своєму заклику до термінової деескалації, що має привести до повного, негайного та безумовного припинення вогню.Наші колеги з Управління ООН з координації гуманітарних питань (OCHA) повідомляють, що гуманітарні організації реагують на чергову хвилю масштабних нічних ракетних атак, продовжуючи водночас підтримувати людей, які постраждали від бойових дій уздовж лінії фронту.За даними, які українська влада надає нашим колегам на місцях, унаслідок атак, що сталися вчора та в перші години сьогоднішнього дня, загинуло щонайменше дванадцять цивільних осіб, серед них троє дітей, а понад 100 людей дістали поранення. У кількох регіонах було пошкоджено житлові будинки, школи та інші об’єкти цивільної інфраструктури. Співробітники Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні працюють на місцях ударів для перевірки цих повідомлень.Після цих атак наші партнери на місцях, Товариство Червоного Хреста України та неурядові організації, які отримують підтримку агентств ООН, оперативно мобілізувалися для надання першої допомоги, психосоціальної підтримки, допомоги з тимчасовим прихистком та інших видів допомоги постраждалим мешканцям Дніпропетровської області, Львова та Києва, доповнюючи зусилля місцевих аварійно-рятувальних служб і органів влади.Тим часом наші гуманітарні партнери продовжують нарощувати обсяги допомоги по всій Україні. Цього тижня ми разом із партнерами доправили гуманітарний конвой із життєво необхідними медичними та гігієнічними засобами до прифронтових громад Дніпропетровської області.Упродовж першої половини цього року гуманітарні організації надали щонайменше один вид гуманітарної допомоги майже 2,5 мільйона людей по всій Україні.Відео брифінгу для преси доступне за посиланням.
1 of 5
Пресреліз
29 липня 2026
До 75-ї річниці Конвенції про статус біженців Генеральний секретар закликає поновити відданість захисту біженців.
Сьогодні ця обіцянка опинилася під загрозою. Кількість конфліктів зростає, переслідування тривають, а дедалі більше людей змушені залишати свої домівки. Водночас право шукати притулок надто часто ставиться під сумнів, обмежується або заперечується.Конвенція про статус біженців не є пережитком минулої епохи. Вона залишається такою ж необхідною сьогодні, як і в момент її ухвалення. Це не перешкода, яку слід обходити, а фундамент, який потрібно підтримувати через забезпечення доступу до захисту, справедливих і гуманних процедур надання притулку та поваги до принципу невислання (non-refoulement) без будь-якої дискримінації.Це також означає відмову від політики перекладання відповідальності за захист на інші країни, покарання людей за пошук безпеки або надання захисту залежно від національності, релігії, етнічного походження чи маршруту прибуття.Це вимагає справжньої міжнародної співпраці та справедливого розподілу відповідальності, включаючи підтримку країн і громад, які приймають найбільшу кількість біженців, часто маючи при цьому обмежені ресурси.
1 of 5
Пресреліз
29 липня 2026
У Всесвітній день боротьби з торгівлею людьми Генеральний секретар ООН закликає привернути увагу до примусового онлайн-шахрайства.
У всьому світі людей заманюють фальшивими обіцянками гідної роботи, але натомість вони потрапляють у пастку злочинних мереж і змушені брати участь у шахрайських схемах проти інших людей.Шахрайські операції завдають збитків мільйонам людей і приносять величезні незаконні прибутки транснаціональній організованій злочинності. Потужні нові технології, зокрема штучний інтелект, допомагають шахраям розгортати свою діяльність із тривожною швидкістю.Ця зростаюча загроза потребує єдиної глобальної відповіді, яка об'єднає розвідувальні служби, правоохоронні органи та фінансових регуляторів для виявлення злочинних мереж і позбавлення їх джерел фінансування.У 2024 році держави-члени ухвалили Конвенцію Організації Об'єднаних Націй проти кіберзлочинності, знакову угоду, спрямовану на зміцнення транскордонного співробітництва. Я закликаю уряди в усьому світі ратифікувати Конвенцію, протидіяти корупції, яка сприяє діяльності злочинців, а також забезпечити, щоб технологічні компанії припиняли зловживання на своїх платформах. Водночас ми повинні підтримувати постраждалих від діяльності шахрайських центрів, допомагаючи їм відновитися та повернутися до повноцінного життя.Торгівля людьми в усіх її формах є грубим порушенням прав людини. Лише працюючи разом, ми можемо раз і назавжди покласти край цій експлуатації.Якщо ви або хтось із ваших знайомих може потерпати від експлуатації, примусової праці, сексуальної експлуатації, погроз чи вилучення документів, допомога доступна. Зателефонуйте на номер 527, щоб отримати конфіденційну інформацію, підтримку та перенаправлення до відповідних служб допомоги. Більше інформації доступно за посиланням.
1 of 5
Пресреліз
22 липня 2026
Гуманітарна спільнота представила план реагування на осінньо-зимовий період для допомоги 2,1 мільйона людей в Україні
У той час як Україна готується до чергового осінньо-зимового періоду в умовах продовження війни, гуманітарні організації сьогодні представили План реагування на осінньо-зимовий період 2026–2027 років (далі – План), для якого необхідно залучити 358,4 млн доларів США для допомоги 2,1 мільйона людей.Загострення бойових дій, повторні вимушені переміщення людей та систематичні удари по критичній енергетичній інфраструктурі поглиблюють вразливість людей, особливо мешканців прифронтових районів. З урахуванням досвіду минулорічного осінньо-зимового періоду в Плані враховано наслідки обстрілів енергетичної інфраструктури, що спричинили перебої електро-, тепло- та водопостачання й вплинули на мільйони людей по всій Україні як біля лінії фронту, так і далі в міських центрах.З огляду на провідну роль Уряду України у забезпеченні потреб, пов’язаних із осінньо-зимовим періодом, завданням цього Плану є доповнення цих зусиль та підтримка найбільш вразливих людей. З жовтня 2026 року до березня 2027 року гуманітарна спільнота планує надавати допомогу з опаленням, ремонтом житла, медичну допомогу, послуги у сфері захисту, а також продовольчу та грошову допомогу.“Підготовка до зими не може починатися з першим снігом — вона має починатися вже зараз, — зазначив Гуманітарний координатор в Україні Матіас Шмале. — Минулої зими ми побачили, що через обстріли енергетичної інфраструктури родини можуть залишатися без опалення, електро- та водопостачання кілька днів, а іноді й тижнів під час сильних морозів. Гуманітарні організації вже зараз готуються до зими, щоб надати допомогу людям ще до настання холодів”.“Я вдячний донорам, які вже зробили перші внески, — додав він. — Завдяки їхній підтримці гуманітарні партнери мають змогу завчасно розпочати підготовку. У цьому Плані реагування на осінньо-зимовий період визначено пріоритети та ресурси для своєчасного реагування. Проте додаткове фінансування буде критично важливим, щоб найбільш вразливі люди по всій Україні отримали необхідну допомогу до настання зими та протягом усього складного осінньо-зимового періоду”.План реагування на осінньо-зимовий період відповідає пріоритетам, визначеним у Плані гуманітарних потреб і реагування на 2026 рік, та передбачає підтримку найбільш вразливих людей. Особлива увага приділяється мешканцям прифронтових громад, людям, які щойно були змушені залишити свої домівки, евакуйованим, постраждалим від обстрілів, а також вразливим групам людей, що можуть залишитися без підтримки. Для доповнення двосторонньої донорської підтримки та усунення критичних прогалин з урахуванням змін потреб людей Гуманітарний фонд для України виділив 50 млн дол. США.“Люди в Україні вже пережили більше, ніж будь-хто мав би витримати, — зазначив пан Шмале. — Проте самою лише витривалістю неможливо обігріти домівки, відновити електропостачання чи усунути наслідки війни, яка все ще триває. Разом ми зможемо зробити так, щоб найбільш постраждалі люди мали практичну допомогу, щоб пережити ще одну зиму в безпеці та гідних умовах”.***Матеріали:План реагування упродовж осінньо-зимового періоду 2026–2027 років (цифрова версія) – анг., укр.План реагування упродовж осінньо-зимового періоду 2026–2027 років (PDF) – анг., укр.
1 of 5
Пресреліз
20 липня 2026
Внаслідок атак по всій Україні діти продовжують гинути й зазнавати поранень; пошкоджено склад ЮНІСЕФ і знищено критично важливі запаси гуманітарної допомоги
19 липня склад у Білогородці, який використовувався ЮНІСЕФ, було серйозно пошкоджено внаслідок атак з боку збройних сил Російської Федерації. Було знищено гуманітарні вантажі, призначені для дітей і сімей, які постраждали від війни в Україні.Наразі триває оцінка повного масштабу завданої шкоди. На момент атаки на складі зберігалося понад 106 000 одиниць гуманітарної допомоги орієнтовною вартістю 3,9 млн доларів США. Серед них — генератори, питна вода, гігієнічні набори та резервуари для зберігання води, які є критично важливими для гуманітарної діяльності ЮНІСЕФ в Україні, особливо для підтримки дітей і сімей у прифронтових районах та напередодні зими.Ця атака стала частиною чергової жахливої безсонної ночі для дітей. Сигнали повітряної тривоги та вибухи годинами лунали у Києві та області. Повідомляється про жертви та пошкодження житлових будинків. ЮНІСЕФ разом із партнерами продовжує надавати допомогу постраждалим дітям і сім’ям.ЮНІСЕФ глибоко стурбований тим, що діти в Україні й надалі гинуть і дістають поранення. У червні було зафіксовано найбільшу з 2022 року кількість дітей, які загинули або були поранені, за один місяць: 7 дітей загинули, ще 116 дістали поранення. Ми висловлюємо щирі співчуття їхнім родинам.Атаки, що тривають, також ускладнюють надання гуманітарної допомоги. Пошкодження гуманітарних складів і напади на гуманітарних працівників перешкоджають доставці життєво необхідної допомоги дітям і сім'ям, які постраждали від війни.Ці атаки мають припинитися. Діти та гуманітарна інфраструктура повинні бути захищені. Найбільше ж діти в Україні потребують сталого миру».Вітторіо Паоло Міланес, Спеціаліст із комунікацій, Представництво ЮНІСЕФ в Україні, Тел: +380 50 3915344, Електронна пошта: vpmilanes@unicef.org
1 of 5
Нові публікації
1 / 11
Матеріали
28 травня 2026
1 / 11