Долі за цифрами гуманітарної допомоги: трагічна втрата матері

Авторка: Аліна Басюк, редагування Софії Борисенко, УКГС ООН
 

15 липня, коли ракета влучила в житловий будинок в Одесі, Галина та її 20-річний син Олександр разом з бригадиром ремонтували дах будівлі. Вони працювали в межах програми «ВідновиДІМ», яку підтримує Фонд енергоефективності.

Коли ми з колегами прибули на місце обстрілу, щоб доповнити підтримку, яку надавали місцеві органи влади та гуманітарні партнери, квартира та сусідні будинки були охоплені вогнем. Тривали пошуково-рятувальні роботи, оскільки під завалами могли залишатися люди. На місці вже працювала команда екстреного реагування Товариства Червоного Хреста України, яка надавала першу допомогу пораненим і допомагала доправляти їх до лікарень.

Разом із психологинею шведської неурядової організації Operation Aid ми надавали підтримку Галині, яка зазнала поранень і перебувала в стані шоку.

У пошуках роботи та безпеки

Галина та її двоє дітей, Олександр і 15-річна Олена, нещодавно переїхали до Одеси з прифронтового населеного пункту на Дніпровщині в пошуках тимчасової роботи та безпеки.

Метою програми «ВідновиДІМ» є допомога з ремонтом пошкодженого внаслідок обстрілів житла. Того сонячного ранку вони розпочали роботу ще вдосвіта. Менш ніж за годину в дах будівлі влучила ракета. Поранена Галина змогла самостійно вибратися з-під завалів, після чого її доправили до лікарні.

Але вона майже одразу повернулася на місце удару, оскільки не знала, що сталося з її сином. Вона знову і знову повторювала останнє слово, яке почула від нього в перші миті після вибуху:

«Мамо...»

Упродовж кількох годин, коли доля Олександра залишалася невідомою, поруч із Галиною перебувала психологиня, тоді як рятувальники продовжували розбирати завали. Усі сподівалися, що Олександр вцілів.

За кілька годин надійшла сумна звістка: Олександр та ще один його колега загинули внаслідок удару. Ця непоправна втрата назавжди змінила життя Галини.

Ця родина приїхала до Одеси, сподіваючись забезпечити себе та знайти безпечніше місце. Натомість війна забрала в них сина і брата.

Поки війна триває, обстріли й надалі призводять до загибелі та поранення мирних мешканців, руйнують житло й критично важливу інфраструктуру та ламають людські долі по всій Україні.

Це була вже п’ята поспіль доба обстрілів Одеси.

Через три дні після цього удару внаслідок обстрілу у зоні відпочинку на узбережжі поблизу порту Чорноморськ загинув 16-річний хлопець, ще кілька мирних мешканців, які перебували там на відпочинку, зазнали поранень.

Найвищі втрати серед мирних жителів

За даними останньої доповіді Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, у червні кількість загиблих і поранених мирних мешканців в Україні досягла найвищого рівня з квітня 2022 року. 

Гуманітарні організації продовжують надавати екстрену допомогу, послуги соціально-правового захисту та психосоціальну підтримку, щоб допомогти людям подолати втрату близьких, пережити травму та наслідки руйнувань.
 

За перші шість місяців 2026 року гуманітарні організації надали допомогу майже 1,3 мільйона людей, які постраждали внаслідок обстрілів по всій Україні, відповідно до Плану гуманітарних потреб і реагування на 2026 рік.

Підтримка включала медичну та психологічну допомогу, забезпечення гарячим харчуванням і матеріалами для термінового ремонту пошкодженого житла, правову допомогу та інші необхідні послуги, щоб постраждалі від війни люди могли задовольнити свої найнагальніші потреби після обстрілів.

Втім, гуманітарні потреби продовжують зростати через посилення обстрілів по всій країні. Упродовж перших шести місяців 2026 року кількість загиблих і поранених мирних мешканців була на 37% вищою, ніж за аналогічний період 2025 року, та на 114% вищою, ніж за той самий період 2024 року. 

За кожним екстреним викликом, кожним гуманітарним заходом і кожною цифрою — люди, які пережили біль і втрату.

Ті болісні години невідомості, які Галина провела в очікуванні звістки про свого сина, повторюючи його останнє слово: «Мамо…», назавжди залишаться в моїй пам’яті.

І таких людей, які втратили найдорожче, багато по всій Україні. Це ще одне нагадування про людську ціну цієї війни та про нагальну потребу продовжувати підтримку людей, життя яких назавжди змінила війна.