Вимушене переміщення з території України, окупованої Російською Федерацією: примусове переміщення і депортація, перешкоди для повернення та права внутрішньо переміщених осіб, 24 лютого 2022 року – 31 грудня 2025 року

Резюме
1. У цій тематичній доповіді Управління Верховного Комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) задокументовано випадки прямого і непрямого примусового переміщення і депортації осіб з території України, окупованої Російською Федерацією, перешкоди для повернення переміщених осіб на окуповану територію, а також обмеження можливостей осіб, переміщених з окупованої території, щодо повноцінної реалізації їхніх прав на території, підконтрольній Уряду України. Доповідь охоплює період з 24 лютого 2022 року по 31 грудня 2025 року.

2. У доповіді надається оцінка діям, які можуть становити примусове переміщення або депортацію згідно з міжнародним гуманітарним правом (МГП), на відміну від переміщення, спричиненого безпосередньо активними бойовими діями. Хоча велика кількість цивільного населення тікала від бойових дій, переміщуючись як всередині України, так і за її межі, увага у доповіді зосереджена на переміщенні в результаті широкомасштабних і систематичних дискримінаційних заходів, запроваджених окупаційною владою, які позбавили цивільне населення реального вибору можливості залишитися на окупованій території чи повернутися на неї. Такі заходи впроваджувалися шляхом погроз, затримання, катування та жорстокого поводження, а також кримінального переслідування за законами, що не відповідають МГП та міжнародному праву прав людини (МППЛ), і мали дискримінаційний вплив на конкретні групи населення. Ті, хто постраждав від таких заходів, стикаються зі специфічними факторами уразливості порівняно з особами, переміщеними виключно внаслідок бойових дій, зокрема з підвищеним ризиком тривалого переміщення.

3. У доповіді задокументовано випадки примусового переміщення і депортації осіб, які сприймалися окупаційною владою як нелояльні або такі, що не дотримуються нав’язаної політики, зокрема через мирне та законне вираження своєї ідентичності або відмову виконувати незаконні вимоги. Крім того, у доповіді аналізується, як правова та адміністративна політика на окупованих територіях створили примусові умови, що змусили цивільне населення виїхати та перешкоджали його поверненню.

4. Переміщені особи мають право на добровільне повернення в умовах безпеки та з гідністю до своїх домівок або місць постійного проживання. Для цих людей, незалежно від причини їхнього початкового переміщення, політика та дії окупаційної влади становлять значні перешкоди для повернення. Для багатьох вибір полягає між прийняттям порушень їхніх основоположних прав або відмовою від повернення взагалі. Масштабна конфіскація приватної власності, що належить переміщеним особам, робить повернення ще складнішим, а обмеження та заборони на в’їзд на окуповану територію повністю блокують можливість повернення.

5. Порівняно з особами, які були вимушено переміщені в межах підконтрольної Уряду території, внутрішньо переміщені особи (ВПО), які прибувають з окупованої території, стикаються зі специфічними перешкодами на шляху до повноцінної реалізації своїх прав. Прогалини у документах, що посвідчують особу та про реєстрацію актів цивільного стану, невизнання документів про освіту або трудового стажу, а також обмежений доступ до компенсації за житло (часто через правила та процедури, не адаптовані до реалій окупації) створюють кумулятивні несприятливі умови. Планування відновлення, орієнтоване на потреби людей, вимагає усунення таких прогалин для забезпечення рівного доступу до послуг, незалежно від місця походження.

6. Російська Федерація повинна припинити впровадження політик та практик, що не відповідають МГП та МППЛ, і усунути перешкоди для повернення переміщених осіб, незалежно від їхньої національності, політичних поглядів, культурної ідентичності, релігійної приналежності та сексуальної орієнтації. Міжнародна спільнота повинна забезпечити, щоб мирні переговори передбачали змістовний розгляд становища та інтересів переміщених осіб і безпосередньо стосувалися їхнього добровільного, безпечного та гідного повернення до місць походження на окупованій території з повним дотриманням їхніх прав та міжнародного гуманітарного права. Тим часом українська влада повинна впроваджувати цілеспрямовані заходи для захисту прав осіб, переміщених з окупованої території, забезпечити задоволення їхніх специфічних потреб та доступ до довгострокових рішень, зокрема до місцевої інтеграції.