Дані для розвитку: практичні приклади роботи команд ООН у країнах Європи та Центральної Азії

Україна продовжує долати надзвичайні виклики, пов'язані з війною та її впливом на людей, громади й критичну інфраструктуру по всій країні. У цих умовах зібрати достовірну інформацію та управляти нею особливо складно. Водночас точні дані залишаються вкрай важливими для надання невідкладної допомоги, відновлення, планування та проведення реформ.

Для підтримки цієї роботи Організація Об’єднаних Націй тісно співпрацювала з Урядом України, Державною службою статистики України та місцевими органами влади, щоб забезпечити безперебійну роботу критично важливих систем даних і заповнити інформаційні прогалини. Через адаптацію збору даних до умов війни та впровадження нових цифрових інструментів ООН допомогла підтримати доступ до своєчасної та достовірної інформації для ухвалення рішень з головною метою — допомагати людям отримувати послуги, допомогу й підтримку, необхідні для відновлення їхнього життя.

Системи моніторингу переміщення та даних про населення надавали актуальну інформацію про населення, зокрема про внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Це допомагало національним і місцевим органам влади вдосконалювати соціальний захист, житлові програми та планування відновлення.

Інформаційні системи та опитування у сфері охорони здоров’я посилили національну звітність щодо ВІЛ, громадського здоров’я та доступу до медичних послуг. Моніторинг роботи закладів охорони здоров’я в режимі реального часу та системи екстреного звітування допомагали органам влади ефективніше реагувати в районах, постраждалих від війни.

Оцінювання потреб вразливих груп населення, зокрема дітей, жінок і людей з інвалідністю, було включено, наприклад, до Багатоіндикаторного кластерного обстеження домогосподарств (MICS). Це дало змогу зробити вразливих людей більш помітними та належним чином враховувати їх потреби під час планування і прийняття рішень.

Геопросторові інструменти та інструменти міського планування допомагали громадам визначати пріоритети й покращувати планування місцевого відновлення завдяки вдосконаленим системам картографування та ефективнішому використанню просторових даних.

Моніторинг об’єктів культурної спадщини за допомогою супутникових знімків давав змогу органам влади відстежувати пошкодження, спричинені війною, та визначати пріоритети у сфері захисту й відновлення.