Нове
Історія
25 серпня 2026
У День Незалежності України представники ООН закликали припинити насильство та підтримати український народ напередодні зими
Дізнатися більше
Пресреліз
25 серпня 2026
Генеральний секретар ООН та Президентка Червоного Хреста закликають до запровадження правил щодо автономних систем озброєнь
Дізнатися більше
Пресреліз
25 серпня 2026
Генеральна директорка ЮНОВ та Виконавча директорка УНЗ ООН Моніка Джума відвідала Україну з нагоди 35-ї річниці незалежності
Дізнатися більше
Нове
Історія
26 серпня 2026
From Public Service to UN Security Leadership: USG UNDSS Hennis-Plasschaert’s Journey of Service
On the occasion of World Humanitarian Day, we spoke with Jeanine Hennis-Plasschaert, United Nations Under-Secretary-General for Safety and Security, about her journey in public service, the evolving nature of security, and the importance of diversity and leadership in the field. In the reflection below, she shares her experiences and perspectives on these themes. If you had told me, when I was starting out as a civil servant at the European Commission in Brussels and later in Latvia, that I would one day become a politician or the UN's Under-Secretary-General (USG) for Safety and Security, I would not have believed you. It was in Latvia, then an EU accession country, that my political instincts first awakened. There, I saw firsthand how easy it is to take freedom and fundamental rights for granted, and exactly why we must never do so. After the Commission, I moved to the private sector, but politics kept pulling me back. Eventually, I spontaneously applied to become a political assistant for the city of Amsterdam. The deputy mayor told me, quite frankly, that my CV did not match local politics at all. I acknowledged that but asked for the opportunity anyway. He agreed on a trade: he would teach me everything about politics, and I would teach him everything about the European Union. That is how it all began. Two years later, I ran for the European Parliament and was elected twice. Later, my party asked me to move into national politics. I ran and was elected to parliament twice more. During the subsequent government formation, I was appointed Minister of Defence, the first woman to hold that post in the Netherlands. I served for five years before deciding to leave national politics and join the United Nations. I went on to serve as the first woman Special Representative of the Secretary-General (SRSG) in Iraq, then as the UN Special Coordinator in Lebanon, and today as the first woman USG for the United Nations Department of Safety and Security (UNDSS). What it Means to Be "The First Woman" ?Honestly, when I was appointed Minister of Defence, I did not dwell much on being the first woman in the role. I was aware of it, but I did not see it as a defining factor. The same was even more true when I became SRSG in Iraq. People warned me that life would be exceptionally difficult and that access to a country like Iraq would be restricted for a woman. None of that proved true. People were welcoming. I quickly learned that much of it is about the position you hold and your ability to deliver, rather than your gender. When I was selected to lead UNDSS, I did not think about the gender dimension; I thought about the job that needed to be done. Defining Security Security is a broad term and can mean different things to different people, but to me it is profoundly personal. I grew up in an environment that was safe and stable. I could do what I wanted within the boundaries set by my parents, never really thinking about the fact that the freedom I enjoyed was something many other people had to fight for. It was only when I left my country and deployed to places recovering from long conflicts that I had a wake-up call. For me, safety and security are deeply connected to freedom and fundamental rights, the very things we can never take for granted. Why Diversity in Security is Critical?Encouraging more women to enter this field is not just desirable; it is critical. Security has long been viewed as a man's world, and to some extent it still is. But we need diverse security teams, both in policymaking and on the ground. Security always operates within a broader social context. Many of the relationships built on the ground, particularly with women in communities, are essential to creating and maintaining safe and secure environments. I am cautious about claiming that women see security differently from men. It is easy to fall into stereotypes, and experience has taught me that stereotypes rarely hold up in practice. What I do know is that delivering results requires balanced teams. A team of only women will not get you there, and neither will a team of only men. It is about balance and making sure a team can address every aspect of what safety and security require. The Role of UNDSS and the Context in Ukraine Many people do not fully understand what UNDSS does. At its core, UNDSS is an enabler. We look after the safety and security of UN personnel and operations around the world, including in Ukraine, a country that is understandably drawing much of the world's attention right now. However, security is a collective responsibility. No single entity, including UNDSS, can carry it alone; it begins with the individual. Our purpose is to make it possible for personnel to operate on the ground and serve those in need. To achieve this, we must protect those who protect others. That requires robust analysis, good coordination, careful planning, thorough preparation, and constant readiness to deploy. Evolving Landscapes and Technology Technology is advancing at an extraordinary pace. Drones are now a defining feature of modern warfare, which means we must adapt just as rapidly. To meet these challenges, the UN system must function as one team with one mission. No individual UN entity, whether an agency, fund, programme or the Secretariat, can manage this alone. UNDSS is an indispensable enabler in that effort. Without sound security and effective risk management that recognizes the evolving threat environment and how it is shaped by technology, the UN's vital work simply cannot be done.Looking Ahead I stepped into this role seven weeks ago, fully aware of the challenges ahead. My goal is to help build a UN system that truly operates as one team with one mission, supported by a UNDSS that can deliver fully on its mandate.
1 of 5
Пресреліз
27 липня 2026
Організація Об’єднаних Націй в Україні продовжує підтримувати найважливіше – людей, родини та громади
У 2025 році ООН допомагала громадам протистояти наслідкам безперервних атак, переміщення та пов’язаних із ними труднощів, водночас закладаючи підґрунтя для відновлення країни в умовах війни. Майже 7 мільйонів людей отримали доступ до покращених послуг з електро- та теплопостачання; понад 700 тисяч дітей і молодих людей долучилися до освітніх програм та можливостей для розвитку нових навичок; майже пів мільйона внутрішньо переміщених осіб отримали цільову підтримку. Разом з тим, гуманітарні партнери надали екстрену та життєво необхідну допомогу 5 мільйонам людей. Упродовж 2025 року Організація Об’єднаних Націй допомагала Україні захищати людей та інвестувати в їхній потенціал із особливою увагою до вразливих громад і керуючись принципом «нікого не залишити осторонь». Понад 200 000 людей отримали допомогу завдяки посиленню системи безоплатної правової допомоги; майже 350 центрів життєстійкості та ветеранських просторів розширили доступ до психосоціальної та соціальної підтримки на рівні громад. Цифрові інновації також сприяли підвищенню доступності освітніх послуг і послуг соціального захисту для вразливих груп населення. ООН також надавала стратегічні рекомендації щодо формування політики й технічну експертну підтримку для просування реформ відповідно до національних пріоритетів України. Ця робота охоплювала підтримку приведення трудового законодавства у відповідність до міжнародних стандартів; розширення можливостей для жінок, зокрема у сфері протимінної діяльності; зміцнення екологічного врядування у сферах управління відходами, водними та лісовими ресурсами; а також просування реформ у сферах житлової політики та соціального захисту. Людиноцентричний підхід залишався основою діяльності ООН, однак наша робота була б неможливою без сильного лідерства Уряду України та тісної співпраці з донорами, міжнародними фінансовими установами й організаціями громадянського суспільства. Діяльність ООН в Україні у 2025 році стала можливою завдяки фінансуванню обсягом 914,4 мільйона доларів США, наданому партнерами-донорами, серед яких KfW, Японія, Норвегія, Швеція, Європейський Союз та інші. Упродовж другого року реалізації Рамкової програми співробітництва на 2025–2029 роки ООН і надалі підтримуватиме Україну в просуванні відновлення під керівництвом Уряду України, яке буде інклюзивним і «зеленим», передбачатиме інвестиції в людей, зміцнюватиме громади та інституції, створюватиме нові можливості й посилюватиме довгострокову стійкість, не залишаючи нікого осторонь. Основні результати діяльності ООН у 2025 році: Охорона здоров’я, освіта та соціальна підтримка. ООН допомогла 732 000 людей отримати доступ до соціального захисту, забезпечила 167 000 людей допоміжними медичними засобами реабілітації, підтримала навчання понад 811 700 учнів і студентів та сприяла оцифруванню 2,75 мільйона актових записів цивільного стану з метою забезпечити людям по всій Україні доступ до необхідних послуг. Протимінна діяльність, гідна праця та відновлення інфраструктури. ООН сприяла безперебійному наданню послуг електро- та теплопостачання для 6,6 мільйона людей, допомогла 1,3 мільйона дітей навчитися безпечної поведінки у разі виявлення вибухонебезпечних предметів, підтримала обстеження 1,6 мільйона гектарів сільськогосподарських земель та розширення можливостей працевлаштування для 23 000 молодих людей. Довкілля, енергетична стійкість і зелене відновлення. Підтримка ООН сприяла просуванню зеленого відновлення України через посилення систем водопостачання, які обслуговують понад 16 мільйонів людей, розчищення 600 000 тонн уламків і запуск 139 проєктів зеленого інвестування у 69 громадах. Права людини, правова допомога та інклюзивна участь. Підтримка ООН сприяла зміцненню системи правосуддя, захисту прав людини та соціальної інклюзії в Україні: понад 213 000 людей отримали правову допомогу, для більш ніж 47 000 людей у 56 громадах було відновлено доступ до основних послуг, а 11 000 працівників правоохоронних органів пройшли навчання з міжнародних стандартів у сфері прав людини.
1 of 5
Публікація
13 серпня 2026
Protection of Civilians in Armed Conflict — July 2026
SummaryAt least 437 civilians were killed and 2,610 injured in Ukraine in July 2026, a 30 per cent increase compared to June 2026 (298 killed; 2,041 injured) and a 70 per cent increase compared to July 2025 (312 killed; 1,482 injured). The number of civilians killed was the highest since May 2022.[1] The number of child casualties (17 killed; 166 injured) was the highest since April 2022.[2]Long-range weapons (missiles and drones) remained the leading cause of civilian casualties, accounting for 38 per cent of the total (183 killed; 967 injured). Most casualties from these weapons occurred far from the frontline in urban centres.Civilian casualties from aerial bombardments (105 killed; 753 injured) increased by 143 per cent compared with June 2026 (45 killed; 308 injured), with glide bombs becoming the second leading cause of civilian casualties.Civilian casualties caused by short-range drones near the frontline reached their highest monthly level since 24 February 2022 (111 killed; 710 injured) and caused 27 per cent of all casualties.Civilians were killed or injured across 14 regions of Ukraine and the city of Kyiv. The highest numbers of killed and injured were documented in the cities of Kyiv (54 killed; 202 injured), Kherson (34 killed; 424 injured), Zaporizhzhia (27 killed; 280 injured), and Sumy (20 killed; 152 injured).The verified figures include 25 civilians killed and 50 injured in territory of Ukraine occupied by the Russian Federation. Increasingly limited publicly available information about civilian casualties in occupied territory has made verification more challenging and means that the actual number of civilian casualties there is likely significantly higher.The armed forces of Ukraine attacked power generation, distribution and transmission facilities in occupied Crimea at least 31 times, a significant increase compared with June 2026 (12 attacks). The attacks resulted in emergency or scheduled power outages. The Russian armed forces also attacked Ukraine’s energy infrastructure.Attacks on sea vessels and seaport infrastructure in Odesa and Mykolaiv regions intensified. At least 39 such attacks, including at least 20 on sea vessels, caused damage to vessels or seaport infrastructure, with some also resulting in civilian casualties, including among port and vessel personnel (19 killed; 25 injured).These attacks negatively affected the international transport of goods and agricultural products through the Black Sea.[1] HRMMU documented at least 589 civilians killed and 1,152 injured in May 2022.[2] HRMMU documented at least 62 children killed and 149 injured in April 2022.
1 of 5
Пресреліз
31 липня 2026
Генеральний секретар ООН засуджує атаки на цивільне населення в Україні та закликає до негайного припинення вогню
Генеральний секретар знову наголошує на своєму заклику до термінової деескалації, що має привести до повного, негайного та безумовного припинення вогню.Наші колеги з Управління ООН з координації гуманітарних питань (OCHA) повідомляють, що гуманітарні організації реагують на чергову хвилю масштабних нічних ракетних атак, продовжуючи водночас підтримувати людей, які постраждали від бойових дій уздовж лінії фронту.За даними, які українська влада надає нашим колегам на місцях, унаслідок атак, що сталися вчора та в перші години сьогоднішнього дня, загинуло щонайменше дванадцять цивільних осіб, серед них троє дітей, а понад 100 людей дістали поранення. У кількох регіонах було пошкоджено житлові будинки, школи та інші об’єкти цивільної інфраструктури. Співробітники Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні працюють на місцях ударів для перевірки цих повідомлень.Після цих атак наші партнери на місцях, Товариство Червоного Хреста України та неурядові організації, які отримують підтримку агентств ООН, оперативно мобілізувалися для надання першої допомоги, психосоціальної підтримки, допомоги з тимчасовим прихистком та інших видів допомоги постраждалим мешканцям Дніпропетровської області, Львова та Києва, доповнюючи зусилля місцевих аварійно-рятувальних служб і органів влади.Тим часом наші гуманітарні партнери продовжують нарощувати обсяги допомоги по всій Україні. Цього тижня ми разом із партнерами доправили гуманітарний конвой із життєво необхідними медичними та гігієнічними засобами до прифронтових громад Дніпропетровської області.Упродовж першої половини цього року гуманітарні організації надали щонайменше один вид гуманітарної допомоги майже 2,5 мільйона людей по всій Україні.Відео брифінгу для преси доступне за посиланням.
1 of 5
Публікація
01 травня 2026
Дані для розвитку: практичні приклади роботи команд ООН у країнах Європи та Центральної Азії
Україна продовжує долати надзвичайні виклики, пов'язані з війною та її впливом на людей, громади й критичну інфраструктуру по всій країні. У цих умовах зібрати достовірну інформацію та управляти нею особливо складно. Водночас точні дані залишаються вкрай важливими для надання невідкладної допомоги, відновлення, планування та проведення реформ.Для підтримки цієї роботи Організація Об’єднаних Націй тісно співпрацювала з Урядом України, Державною службою статистики України та місцевими органами влади, щоб забезпечити безперебійну роботу критично важливих систем даних і заповнити інформаційні прогалини. Через адаптацію збору даних до умов війни та впровадження нових цифрових інструментів ООН допомогла підтримати доступ до своєчасної та достовірної інформації для ухвалення рішень з головною метою — допомагати людям отримувати послуги, допомогу й підтримку, необхідні для відновлення їхнього життя.Системи моніторингу переміщення та даних про населення надавали актуальну інформацію про населення, зокрема про внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Це допомагало національним і місцевим органам влади вдосконалювати соціальний захист, житлові програми та планування відновлення.Інформаційні системи та опитування у сфері охорони здоров’я посилили національну звітність щодо ВІЛ, громадського здоров’я та доступу до медичних послуг. Моніторинг роботи закладів охорони здоров’я в режимі реального часу та системи екстреного звітування допомагали органам влади ефективніше реагувати в районах, постраждалих від війни.Оцінювання потреб вразливих груп населення, зокрема дітей, жінок і людей з інвалідністю, було включено, наприклад, до Багатоіндикаторного кластерного обстеження домогосподарств (MICS). Це дало змогу зробити вразливих людей більш помітними та належним чином враховувати їх потреби під час планування і прийняття рішень.Геопросторові інструменти та інструменти міського планування допомагали громадам визначати пріоритети й покращувати планування місцевого відновлення завдяки вдосконаленим системам картографування та ефективнішому використанню просторових даних.Моніторинг об’єктів культурної спадщини за допомогою супутникових знімків давав змогу органам влади відстежувати пошкодження, спричинені війною, та визначати пріоритети у сфері захисту й відновлення.
1 of 5
Історія
25 серпня 2026
У День Незалежності України представники ООН закликали припинити насильство та підтримати український народ напередодні зими
Високопосадовці ООН попередили про посилення російських атак безпілотниками та ракетами, від яких дедалі більше потерпає цивільне населення. Вони закликали до повного, негайного й безумовного припинення вогню відповідно до Статуту ООН.Моніторингова місія ООН з прав людини повідомила, що липень став найбільш смертоносним місяцем для цивільного населення за останні понад чотири роки: щонайменше 437 людей загинули, а понад 2 600 зазнали поранень. У першій половині цього року кількість жертв серед цивільного населення зросла на 37 відсотків порівняно з аналогічним періодом минулого року. У серпні Київ і багато інших міст зазнали десятків нічних атак із застосуванням балістичних ракет, унаслідок яких були зруйновані та пошкоджені склади із запасами продовольства, торговельні центри, житлові будинки та інші об’єкти цивільної інфраструктури.Атака дронів Заступник Генерального секретаря ООН з гуманітарних питань і Координатор надзвичайної допомоги Том Флетчер, який минулого тижня перебував в Україні, розповів, як на власні очі бачив, що війна із застосуванням безпілотників «руйнує цивільне життя». У 2026 році кількість атак із застосуванням FPV-дронів зросла на 60 відсотків. Він описав Херсон як антиутопічний ландшафт із зонами ураження та дронами-камікадзе, де дороги й будівлі вкриті антидроновими сітками. Найпростіші повсякденні справи для людей, які досі там живуть, як-от похід за продуктами або прогулянка із собакою, перетворилися на перегони зі смертю.«Я зустрів чоловіка, який відновлювався після атаки FPV-дрона, що сталася, коли він продавав фрукти. Інший чоловік втратив обидві кінцівки, переніс три операції та отримав 17 переливань крові», – розповів Флетчер.У лікарні поблизу лінії фронту 70 відсотків цивільних пацієнтів проходили лікування від вибухових травм, переважно спричинених такими безпілотниками. Цивільне населення живе під постійною загрозою атак безпілотників. Від них не захищений ніхто. Люди стежать за сигналами повітряної тривоги та змінюють свої маршрути, але через близькість до лінії фронту вони часто мають у кращому разі лише хвилину, щоб дістатися укриття. Наслідки війни продовжують поширюватисяЧерез чотири з половиною роки після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну кількість жертв серед цивільного населення продовжує зростати, заявила Раді Безпеки заступниця Генерального секретаря ООН з політичних питань і питань миробудування Розмарі ДіКарло.Мільйони українців і далі потерпають від постійного насильства, порушення звичного життя та неможливості повернутися додому. Водночас наслідки війни відчувають не лише українці, і вони поширюються далеко за межі України. «Наслідки війни продовжують відчуватися в усьому регіоні. Випадки порушення повітряного простору сусідніх країн стають дедалі частішими. Нещодавно вони торкнулися Латвії, Молдови та Румунії. Я також хочу висловити наше глибоке занепокоєння через безперервні масштабні атаки в Чорному та Азовському морях», – наголосила Розмарі ДіКарло.У день 35-ї річниці незалежності України вона знову заявила про повну солідарність із народом України, а також підтвердила незмінну підтримку з боку ООН та її непохитну відданість суверенітету, незалежності й територіальній цілісності України в межах її міжнародно визнаних кордонів і повагу до них.Вона назвала безперервні смерті та ескалацію «нестерпними» й закликала докласти всіх дипломатичних зусиль для повного, негайного й безумовного припинення вогню. Це має стати кроком до справедливого, тривалого та всеосяжного миру відповідно до міжнародного права і Статуту ООН.Дотримання міжнародного гуманітарного права є обов’язковимГуманітарні працівники також наражаються на дедалі більшу небезпеку. У період із січня по липень десять гуманітарних працівників загинули й майже 40 зазнали поранень, а щонайменше 20 складів були зруйновані. Попри небезпеку, у першій половині 2026 року гуманітарні організації надали допомогу понад 3 мільйонам людей. Том Флетчер закликав Раду Безпеки захищати міжнародне гуманітарне право, забезпечувати захист гуманітарної діяльності та готуватися до складної зими. Він також закликав підтримати підготовку до важкого зимового періоду. Якщо атаки на енергетичну інфраструктуру триватимуть, люди можуть знову пережити зиму без надійного доступу до таких життєво необхідних послуг, як опалення, водопостачання та електроенергія.«Ми не можемо змиритися з майбутнім, у якому від цивільних людей просто очікують, що вони навчаться краще виживати попри страждання, яких завдає їм війна. Людям, яких я зустрів в Україні, не потрібні нові слова захоплення їхньою стійкістю. Їм потрібен захист. Їм потрібна допомога. І понад усе їм потрібно, щоб ця війна закінчилася».
1 of 5
Історія
21 серпня 2026
Ресурс замість руїн: як Харків вчиться видобувати матеріали з власних руйнувань
Станом на 1 серпня 2026 року їх накопичилося понад 202,9 тисячі тонн – орієнтовно стільки матеріалу, скільки міститься у двадцяти багатоповерхових будинках.Ще рік тому Іванна Назаренко не працювала у сфері управління відходами. Сьогодні вона бачить у цій горі не лише наслідок війни, а сировину.Іванна очолює відділ управління проєктами розвитку, комунікацій та міжнародного співробітництва комунального підприємства «Муніципальна компанія поводження з відходами» Харківської міської ради. Підхід, який змінив її погляд на цю гору матеріалу, називається urban mining – міський видобуток. Єдиний майданчикЗа оцінкою міського голови Ігоря Терехова, серед великих українських міст Харків має найвищий ступінь руйнувань. У липні 2026 року він повідомив, що в місті пошкоджено близько 13 тисяч об’єктів, з них близько 10 тисяч – житлові будинки. Близько 4 тисяч будинків уже відновлено. Обстріли тривають і обсяг відходів від руйнувань зростає щомісяця.Комплекс, яким управляє підприємство Іванни – єдиний у Харкові майданчик, офіційно визначений міською владою для приймання та обробки таких відходів. Саме сюди звозять те, що залишається після влучань.«Понад 200 тисяч тонн – це не просто цифра. Це величезний виклик, який водночас відкрив можливості», – говорить Іванна. «Ми почали ставити собі питання: як зробити так, щоб ці відходи не накопичувалися, а ставали цінним ресурсом, який працюватиме на відновлення міста та не завдаватиме шкоди довкіллю?» Побачити ресурс там, де раніше бачили сміттяВідповідь Іванна почала шукати у пілотній ініціативі ЮНІДО з міського видобутку, що тривала з липня 2025 до липня 2026 року в межах проєкту «Зелене відновлення промисловості шляхом розвитку на рівні громад в Україні». Ініціатива охопила 50 громад Сумської, Чернігівської та Харківської областей, і мета в неї була одна – змінити ставлення до відходів від руйнувань: від сприйняття їх як сміття до розуміння як ресурсу для відновлення.Сам підхід ґрунтується на простій ідеї: матеріали, що вже перебувають у міському середовищі – у будівлях, інфраструктурі, покриттях, – після належного сортування та обробки можуть повертатися в економічний обіг замість того, щоб ставати відходами. Місто в цій логіці – не звалище, а родовище.«Спочатку це була абсолютно нова для мене сфера», – згадує Іванна. «Але що більше я занурювалася в навчання, знайомилася з міжнародним і національним досвідом та бачила, як такі підходи працюють в інших муніципалітетах, то більше розуміла: це не просто цікава концепція, а реальний інструмент для відновлення українських міст».Гайдельберг, Штутгарт, БородянкаІніціатива не обмежувалася вебінарами. Іванна пройшла відбір і стала однією з п’ятьох представників й представниць громад Сумщини, Чернігівщини та Харківщини, які поїхали на навчальний візит до Німеччини.У листопаді 2025 року вони працювали в Гайдельберзі, Геппінгені та Штутгарті. Дивилися, як колишні військові містечка та промислові зони перетворюють на нові житлові квартали за принципами циркулярності. Як будівлі отримують «матеріальні паспорти» – опис того, з чого будинок складається і що з нього можна буде дістати, коли його розбиратимуть. Як працюють дробарки й сортувальні лінії.Найсильніше враження справило не окреме рішення, а те, що всі вони складалися в один ланцюг – від демонтажу та сортування до переробки й повернення матеріалу в будівництво. Міський видобуток перестав бути концепцією і став послідовністю операцій, кожну з яких можна побачити на власні очі.У лютому 2026 року Іванна з колегами поїхали до Бородянки на Київщині – подивитися, як подібні підходи працюють уже в українських умовах: із українським законодавством, українськими бюджетами та досвідом відбудови після руйнувань.«Ми знайомилися з людьми, які вже реалізували подібні рішення, вивчали реальні кейси, спілкувалися з експертами та будували партнерства», – каже Іванна. «Багато з цих знайомств продовжуються й сьогодні та вже переросли у професійну співпрацю, яка допомагає розвивати тему міського видобутку в Харкові». Дев’ять тисяч тоннНа майданчику матеріал спершу сортують – вилучають метал, деревину та пластик. Мінеральну частину подрібнюють. Приблизно половину того, що виходить, становить подрібнений бетон, ще близько 15 відсотків – метал.Станом на 1 серпня 2026 року підприємство переробило понад 9,1 тисячі тонн. Ще близько 193,8 тисячі тонн чекають своєї черги: за нинішньої потужності – близько 3 780 тонн на місяць – на це знадобилося б понад чотири роки безперервної роботи.Перші вторинні матеріали вже працюють: ними облаштовують під’їзні шляхи та елементи благоустрою. Наступне завдання – довести їх до будівництва.Щоб це стало можливим, підприємство звернулося до лабораторій українських університетів і разом із ними перевірило, як поводиться відсів – дрібна фракція, що лишається після дроблення, – у складі нових будівельних матеріалів. Робили це фактично на тому, що було: мінімальна матеріально-технічна база, власне обладнання і команда, готова пробувати.Паралельно в Харкові з’явилося бачення того, як має працювати управління не лише відходами від руйнувань, а й відходами будівництва та знесення, – з дорожньою картою та зрозумілим порядком взаємодії між усіма, кого це стосується.Що стримуєПопри перші результати, масштабувати переробку заважає те, чого підприємство не може вирішити самотужки. В Україні досі немає технічних регламентів і стандартів для вторинної сировини, а її сертифікація не врегульована – тобто матеріал можна подрібнити, але важко офіційно підтвердити його придатність для будівництва. Щоб забрати матеріал із пошкодженого об’єкта, потрібна згода власника. А стимулів застосовувати вторинні матеріали у будівництві майже немає.Окремий виклик – сама війна. Сортувати матеріал безпосередньо на місцях демонтажу заважають повітряні тривоги та ризик повторних ударів. А частину техніки регулярно доводиться відволікати на розбір завалів після нових атак на Харків – тих самих завалів, які згодом приїдуть на цей майданчик. Як ідея потрапила у плани містаОдним із результатів ініціативи став план дій із міського видобутку для Харкова – з конкретними кроками щодо переробки та повторного використання відходів від руйнувань. Усього таких планів розробили п’ять, для громад трьох областей.Напрацьоване не залишилося в межах плану. У березні 2026 року міський видобуток увійшов до проєкту Стратегії розвитку Харківської міської територіальної громади – документа, за яким місто планує своє майбутнє. Стратегія ще готується, її ухвалення очікують у 2027 році. Тему також враховано у стратегічній екологічній оцінці громади, а наступний крок – місцевий план управління відходами.Для Іванни це найвагоміший результат: поняття, з яким вона познайомилася рік тому, стало частиною того, як місто планує своє відновлення.Тим часом команда веде переговори з європейськими компаніями про технології та спільні проєкти. Погляд у майбутнєІванна переконана, що потенціал підходу значно ширший за роботу з наслідками війни.«Urban Mining – це не лише про відходи від руйнувань. У перспективі цей підхід має охопити й аварійний та застарілий житловий фонд. Це дасть можливість зберігати природні ресурси, повторно використовувати матеріали та будувати сучасну модель циркулярної економіки, яка стане важливою складовою відновлення наших міст після війни».Такий погляд змінює саме визначення відбудови. Ідеться не про заміну зруйнованого новим, а про збереження цінності матеріалів, які вже існують у місті, скорочення видобутку первинної сировини та зменшення навантаження на довкілля. «Участь у цьому проєкті стала не просто новим професійним досвідом. Вона змінила моє бачення того, як навіть найбільші виклики можна перетворювати на можливості для розвитку, якщо поруч є команда однодумців, готовність навчатися та бажання впроваджувати нові рішення».На харківському майданчику досі лежить 193,8 тисячі тонн. Але це вже не лише наслідок руйнувань – це матеріал, у якому місто вчиться бачити власний ресурс.Довідково:Пілотна ініціатива «Міський видобуток для сталого відновлення: нарощування спроможності у Сумській, Чернігівській та Харківській областях» тривала з липня 2025 до липня 2026 року та охопила 50 громад. У межах ініціативи було розроблено п’ять муніципальних планів дій із міського видобутку – для Попівки та Глухова в Сумській області, Прилук у Чернігівській області, а також Мерефи та Харкова в Харківській області.У межах проєкту було визначено та розроблено 34 потенційні пілотні ініціативи як зелені рішення на рівні громад. Сім із них було відібрано для реалізації, зокрема ініціативу з міського видобутку. Разом ці сім пілотних ініціатив, що реалізуються в межах проєкту «Зелене відновлення промисловості шляхом розвитку на рівні громад в Україні», охоплюють широкий спектр пріоритетів відновлення громад, зокрема енергоефективне муніципальне планування, рішення циркулярної економіки для промислових відходів, міський видобуток, очищення стічних вод, інтегроване управління водними та енергетичними ресурсами, міжмуніципальні рішення у сфері біогазу та відновлюваної енергетики, а також стале управління водними ресурсами.Проєкт є частиною Програми ЮНІДО із зеленого відновлення промисловості України (2024-2028) та реалізується Організацією Об’єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО) за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ) та у партнерстві з Міністерством економіки та довкілля України.
1 of 5
Історія
19 серпня 2026
Дорогою до прифронтових громад
Водії Всесвітньої продовольчої програми ООН (ВПП) розповідають, що означає підтримувати рух гуманітарних конвоїв уздовж 1200-кілометрової лінії фронту в Україні, де за останній рік різко зросла кількість ударів по гуманітарному транспорту.Робочий рейс розпочався як завжди. Василь, водій Всесвітньої продовольчої програми, сидів за кермом вантажівки, що була частиною гуманітарного конвою. Він прямував до Білозерки, невеликого міста у Херсонській області, приблизно за 10 кілометрів від лінії фронту.У складі чотирьох вантажівок конвой віз гуманітарну допомогу: ліки, засоби гігієни та засоби для відновлення житла, для 1400 мешканців, що залишилися в містечку, де раніше проживало 9000 людей. На під’їзді до Білозерки на дорозі вибухнув невеликий дрон. За мить ще один, ближче. «Ми застрибнули в броньований автомобіль і швидко поїхали», — згадує Василь (прізвища у цій статті не вказуються з міркувань безпеки). Поки вони віддалялися, почули кілька влучань поспіль. За якийсь час вони повернулися, але машина вже вигоріла дотла.Дрони влучили саме в кабіну, де ще кілька хвилин тому сидів Василь. «Якби я був усередині, навряд чи вижив би», — каже він.Ніхто з конвою не постраждав. Але гуманітарний вантаж, який вони везли, згорів дощенту.Такі історії стають дедалі звичнішими для Василя та інших водіїв гуманітарних конвоїв в Україні. Вони щодня у дорозі, щоб доставити продукти та іншу життєво важливу допомогу людям, які живуть найближче до лінії фронту; там, де магазини часто зачинені, або ціни вкрай високі. Тільки ВПП, як міжнародна гуманітарна організація, що працює в Україні, щомісяця забезпечує продовольчою та грошовою допомогою понад 600 тисяч українців у прифронтових громадах. Також, спираючись на свій досвід у галузі логістики, ВПП щотижня відправляє свої вантажівки у конвої, перевозячи не лише продукти, а й вантажі інших агенцій ООН та неурядових організацій: медикаменти, засоби для відновлення житла. Доставка вантажу стала можлива за підтримки Європейського Союзу. За останній рік кількість атак дронів зросла, що суттєво ускладнило пересування та доставку допомоги: під удар дедалі частіше потрапляють вантажівки, легкові автомобілі та автозаправні станції. Антидронові сітки, які влада встановила над сотнями кілометрів головних автошляхів у прифронтових регіонах, знижують загрозу лише частково.Власна система моніторингу безпеки ВПП зафіксувала в Україні 120 інцидентів, що торкнулися роботи організації та її партнерів, починаючи з 2023 року. Тільки цього року зафіксовано 43 інциденти, що утричі більше, ніж загальна кількість, зареєстрована за весь 2023 рік. «Емоційно було важко, — згадує Василь. — Усвідомлення того, що мої діти могли залишитися без батька, прийшло пізніше. Мабуть, це найважче.Раніше ми були обережними, — додає він. — Тепер ми втричі обережніші».Василь народився в невеликому містечку Рівненської області і вже двадцять років за кермом: керував мікроавтобусами й автобусами задовго до війни. Навіть сьогодні, проїжджаючи в спокійніші дні повз соняшникові поля, він іноді зупиняється, щоб купити пиріжків та свіжих овочів у придорожніх продавців, та згодом привезти додому дружині та двом донькам.Дружина щоразу хвилюється, коли він вирушає у робочу подорож. Він рідко розповідає їй усі подробиці, щоб зайвий раз не тривожити, водночас його доньки розуміють, який це ризик, і підтримують його рішення продовжувати. «У цю мить нічого не відчуваєш»Андрій (ім'я змінено з міркувань безпеки) працює у гуманітарній сфері з 2012 року. За чотирнадцять років роботи він не переживав нічого подібного до того, що сталося лише за останній рік — адже двічі конвої, у яких він брав участь, потрапляли під удар.Перша атака сталася у березні 2026 року в Донецькій області, менш як за 20 кілометрів від лінії фронту. Андрій їхав останньою машиною в колоні, коли дрон ударив по вантажівці попереду.«Я подумав, що це просто гілка впала. А потім вантажівка раптом спалахнула, — згадує він. — Дотримуючись протоколу, я швидко здав назад».Його команда витягла пораненого водія з кабіни й відвезла до найближчої лікарні, де йому зробили операцію. Усі вижили.«У цю мить нічого не відчуваєш, — каже Андрій. — Просто робиш свою справу. Страшно до і після. Під час — робиш те, що потрібно. А страх приходить пізніше, коли починаєш усвідомлювати те, що сталося».Другий удар стався цього липня, за 20 хвилин їзди від фронту у Дніпропетровській області, коли конвой Андрія повертався після відвантаження допомоги.«У наш броньований автомобіль влучили, і машину підкинуло, — розповідає Андрій. — Але, на щастя, усі залишилися неушкодженими. Машина ще їхала, тож ми продовжили шлях до Дніпра». Він описує пильність, яка ніколи не полишає його. «Ми весь час озираємось у дорозі. Звісно, страшно, завжди страшно, — каже він, — бо ці удари прилітають наче блискавка. Ніколи не знаєш, коли почнеться і коли скінчиться».Водій розповідає, ще після першого удару у його пам’яті залишився образ: ночами накривають спогади, і картина розірваної вантажівки зринає в найнесподіваніші миті. «Їздити стає дедалі важче», — визнає він.Але його рішучість не змінилася.«Наша робота — допомагати людям вижити, — каже Андрій. — Тому ми продовжуємо. Для нас мета будь-якого виїзду залишається незмінною — повернутися живими».Для людей, які чекають на цю допомогу, продуктові набори ВПП — це чи не єдина опора. Мешканці населених пунктів поблизу зони бойових дій розповідають про щоденну боротьбу за доступ до найнеобхіднішого: оскільки магазини зачинені, а можливостей для заробітку майже немає. Багато з тих, хто залишився — люди старшого віку або люди з інвалідністю, а дорога до найближчого магазину стала вкрай небезпечною.«Нам нелегко дістатися до магазинів, бо дрони літають постійно, — каже Тетяна, яка живе в прифронтовому селі Херсонської області. — Ми не знаємо, коли вони пролетять над нами». Там, де дорога веде додому«Робочі рейси повертають мене додому, навіть якщо лише на годину. Я знаю кожну стежку, кожен поворот, — каже водій Олександр. — Кожен раз я там наче вдома».Його рідне містечко всього за кілька кілометрів від маршрутів, якими він тепер їздить на роботі, настільки близько, що, здається, можна його побачити. Каже, іноді дім знаходиться лише за два поля, але водночас цілком недосяжний: по той бік лінії фронту, на окупованій території Донецької області.«Це важка туга, — каже він. — Знати, що твоя земля зовсім поруч, і не мати змоги туди потрапити».Земля дає про себе знати щойно наближаєшся, каже він. Особливий запах Донбасу: димний, металевий дух териконів (прим. конусоподібних пагорбів шахтної породи, що стали символом донбаського краєвиду), упереміш зі запахом випаленого степового різнотрав'я і солодким ароматом літніх садів, що саме дозрівають. Це важкий аграрний край, просякнутий запахом землі, яка завжди годувала людей.«Тут навіть тиск повітря відчувається інакше, — каже він. — Просто знаєш, що ти вдома».Попри всі ризики, Олександр, Андрій і Василь продовжують щотижня допомагати доставляти продукти й гуманітарну допомогу сотням тисяч співвітчизників, які досі живуть у прифронтових районах. Утім, від початку року ВПП втратила доступ до 354 населених пунктів через погіршення безпекової ситуації, через що понад 15 000 людей, які раніше покладались на доставку гуманітарної допомоги, опинилися відрізаними від цієї підтримки.Логістичний кластер ВПП, який координує щотижневі гуманітарні конвої до прифронтових районів України, щедро фінансується Європейським Союзом.
1 of 5
Історія
10 серпня 2026
Невидима інфраструктура: як дані допомагають Україні реагувати у надзвичайних умовах та підтримувати людей
Лікарня поблизу лінії фронту має визначити, які послуги є найбільш необхідними. Громада може розчистити лише частину завалів зруйнованих будівель і мін. Школа повинна вирішити, чи можуть діти безпечно повернутися до навчання, тоді як інша школа потребує відбудови. Переміщеній родині потрібне житло, але його потребують і багато інших. Ветерану потрібна робота, як і жінці з двома дітьми.Організація Об’єднаних Націй використовує дані, щоб надавати точну й надійну інформацію, планувати та координувати гуманітарне реагування, управляти програмами, звітувати про результати, розподіляти ресурси та комунікувати з громадськістю. Водночас ООН використовує дані не лише у власній роботі. Вона також ділиться міжнародним досвідом із національними органами влади та установами, щоб в умовах обмежених ресурсів і складних обставин вони могли спиратися на надійну інформацію для підтримки людей і громад. Це особливо важливо для України під час війни, адже дані допомагають відповісти на три ключові запитання: Де потрібна підтримка? Коли необхідно діяти? Що потрібно зробити для максимальної ефективності? Незалежно від того, чи є дані публічними або призначеними для внутрішнього використання, вони необхідні для ухвалення обґрунтованих рішень у надзвичайних ситуаціях, а також для планування відновлення та відбудови.Медичні послуги життєво необхідніПід час війни медичний заклад може залишатися неушкодженим, але не в змозі надавати необхідні послуги через пошкоджене обладнання, нестачу персоналу, перебої зі зв’язком або відключення електроенергії. Тому недостатньо просто порахувати будівлі. Місцева влада повинна розуміти, яких медичних послуг потребують люди та які заклади можуть їх надати.Дослідження, проведені ВООЗ, документують вплив війни на населення України. Вони мають вирішальне значення для розуміння того, яких медичних послуг люди потребують найбільше як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі. Водночас Система моніторингу доступності ресурсів і послуг у сфері охорони здоров’я (HeRAMS) допомагає місцевим органам влади в режимі реального часу відстежувати роботу медичних закладів у прифронтових і постраждалих від війни районах. У межах цієї роботи ВООЗ у партнерстві з Міністерством охорони здоров’я запровадила єдину національну систему екстреної звітності в усіх 24 областях. Система зареєструвала понад 8 500 надзвичайних подій і попереджень та забезпечила аналітику в режимі реального часу. Це дає командам змогу реагувати швидше, особливо коли через відключення електроенергії та перебої зі зв’язком кожна хвилина важлива.Завдяки даним команди бачать не лише місце розташування медичного закладу, а й те, чи працює він, які послуги залишаються доступними та де потрібні мобільні медичні бригади.Крім того, розуміння довгострокового впливу війни на здоров’я українців допомагає планувати реформування системи охорони здоров’я загалом. Наприклад, психічному здоров’ю та психологічним послугам традиційно приділяли недостатньо уваги. Нині вони стають дедалі важливішими, оскільки все більше людей повідомляють про психологічні наслідки війни. Розуміння демографічних змін, переміщення та житлових потребВід початку повномасштабного вторгнення населення України зазнало безпрецедентних змін унаслідок людських втрат, переміщення та складних життєвих обставин. Щоб допомогти Україні краще зрозуміти ці зміни, Фонд ООН у галузі народонаселення співпрацював із Державною службою статистики України над модернізацією збору даних. Одним із важливих кроків став перехід від паперових опитувань до телефонних інтерв’ю з комп’ютерною підтримкою, а також створення власного контакт-центру Держстату. За оцінками, 3,9 мільйона людей в Україні є внутрішньо переміщеними особами, а майже 5,8 мільйона українців залишаються біженцями за кордоном. Переміщення не є статичним процесом: люди виїжджають, повертаються, а потім можуть знову залишити свої домівки.Щоб посилити спроможність України збирати дані про переміщення, УВКБ ООН підтримало включення відповідних запитань до офіційних опитувань домогосподарств. Водночас МОМ продовжує підтримувати Матрицю відстеження переміщень (Displacement Tracking Matrix (DTM). УВКБ ООН також долучилося до розвитку Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи, платформи «Шлях ВПО», опитувань щодо намірів населення та з питань захисту в Україні, проведеного у співпраці з Офісом Омбудсмана.Ці зусилля допомагають перетворювати зібрані свідчення на практичну підтримку людей, які повернулися додому, та внутрішньо переміщених осіб, зокрема у сферах житла, працевлаштування та доступу до державних і муніципальних послуг.Зробити вразливі групи видимими Керуючись принципом «Не залишити нікого осторонь», ООН продовжує підтримувати вразливі групи населення. Діти, жінки, переміщені люди, люди з інвалідністю та інші групи можуть стикатися з особливими викликами, які залишаються непомітними, якщо дані не є достатньо деталізованими.У 2025 році ЮНІСЕФ співпрацював із Державною службою статистики України, щоб включити показники, пов’язані з дітьми, до Мультиіндикаторного кластерного обстеження (MICS) та бази даних TransMonEE. Це дало змогу краще зрозуміти складні реалії життя дітей, які постраждали від війни в Україні, та сформувати відповідну доказову базу. Цільова вибірка дослідження охопила 24 000 домогосподарств у 1 000 кластерах у всіх підконтрольних уряду регіонах.ООН Жінки підготувала доказову базу для формування гендерно-відповідальної енергетичної політики, тоді як МОП і ЮНІСЕФ досліджували питання догляду за дітьми, розширення економічних можливостей жінок і впливу війни на зайнятість. Результати цих досліджень допомагають планувати регіональне відновлення та економічну реінтеграцію переміщених і вразливих працівників. Дослідження УНЗ ООН щодо ризиків торгівлі людьми та незаконного переправлення мігрантів серед переміщеного населення також використовуються під час розроблення національної стратегії України з протидії торгівлі людьми.Крім того, ЮНЕСКО підтримала низку досліджень для оцінювання впливу війни на молодь, дітей з особливими потребами у навчанні, жінок-журналісток тощо.Усі ці ініціативи мають спільну мету: деталізовані дані допомагають забезпечити, щоб групи з особливими потребами не залишалися непомітними за загальними національними показниками.Від потреб громад до рішень з відновленняМісцева влада розуміє потреби своїх громад і жителів так, як часто не можуть зрозуміти люди ззовні. Вона відіграє ключову роль в ухваленні рішень щодо відновлення, але для цього потребує детальної інформації про пошкоджену інфраструктуру, завали, державні та муніципальні послуги, житло і тенденції переміщення населення у своїх громадах. На місцевому та регіональному рівнях ПРООН посилила спроможність органів влади управляти даними та інформацією, зокрема у сфері оцінювання пошкоджень і поводження з будівельними відходами. У межах проєкту "Посилення відновлення в Україні на основі фактичних даних" загальнонаціональна діагностика більш ніж 950 громад дала змогу сформувати базові дані, які стали основою для цільової підтримки п’яти пілотних громад у використанні геоінформаційних систем.Міжнародна організація з міграції, зі свого боку, співпрацювала з Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України, щоб запустити єдину геоінформаційну систему моніторингу розвитку регіонів і територіальних громад. Цей інструмент підтримує процес децентралізації в Україні та дає місцевим громадам змогу збирати й аналізувати дані, необхідні для ухвалення рішень щодо відновлення та розвитку.Крім того, ООН-Хабітат співпрацювала з партнерами для вдосконалення національної бази даних містобудування України. Водночас ЮНЕСКО оцінила та підтвердила пошкодження 514 культурних пам'яток. Попри свою технічність, ці ініціативи допомагають відповідати на цілком практичні запитання: Які ризики загрожують безпеці громади? У яких районах немає основних послуг? Куди насамперед слід спрямувати обмежене фінансування на відновлення? І як відбудувати краще, ніж було? Від даних до дійДані самі по собі не можуть відремонтувати лікарню, надати житло чи відбудувати об’єкт культурної спадщини. Однак вони поєднують потреби з рішеннями, а рішення з ресурсами. Дані також посилюють підзвітність, даючи установам і громадськості змогу запитувати не лише про те, який обсяг підтримки було надано, а й куди її спрямували та що змінилося завдяки їй.Робота з даними часто залишається невидимою: додано новий набір даних, об’єднано бази, проведено опитування, модернізовано систему звітності або оновлено карту. Проте за кожною цифрою стоять будинок, громада, родина або послуга. Надійні дані роблять їх видимими для Організації Об’єднаних Націй, державних органів, донорів і партнерів. Тож зробімо так, щоб кожен підрахунок мав значення.Більше інформації про роботу ООН в Україні у сфері даних доступно за посиланням.
1 of 5
Історія
07 серпня 2026
Долі за цифрами гуманітарної допомоги: трагічна втрата матері
Авторка: Аліна Басюк, редагування Софії Борисенко, УКГС ООН
15 липня, коли ракета влучила в житловий будинок в Одесі, Галина та її 20-річний син Олександр разом з бригадиром ремонтували дах будівлі. Вони працювали в межах програми «ВідновиДІМ», яку підтримує Фонд енергоефективності.Коли ми з колегами прибули на місце обстрілу, щоб доповнити підтримку, яку надавали місцеві органи влади та гуманітарні партнери, квартира та сусідні будинки були охоплені вогнем. Тривали пошуково-рятувальні роботи, оскільки під завалами могли залишатися люди. На місці вже працювала команда екстреного реагування Товариства Червоного Хреста України, яка надавала першу допомогу пораненим і допомагала доправляти їх до лікарень.Разом із психологинею шведської неурядової організації Operation Aid ми надавали підтримку Галині, яка зазнала поранень і перебувала в стані шоку.У пошуках роботи та безпекиГалина та її двоє дітей, Олександр і 15-річна Олена, нещодавно переїхали до Одеси з прифронтового населеного пункту на Дніпровщині в пошуках тимчасової роботи та безпеки.Метою програми «ВідновиДІМ» є допомога з ремонтом пошкодженого внаслідок обстрілів житла. Того сонячного ранку вони розпочали роботу ще вдосвіта. Менш ніж за годину в дах будівлі влучила ракета. Поранена Галина змогла самостійно вибратися з-під завалів, після чого її доправили до лікарні. Але вона майже одразу повернулася на місце удару, оскільки не знала, що сталося з її сином. Вона знову і знову повторювала останнє слово, яке почула від нього в перші миті після вибуху:«Мамо...»Упродовж кількох годин, коли доля Олександра залишалася невідомою, поруч із Галиною перебувала психологиня, тоді як рятувальники продовжували розбирати завали. Усі сподівалися, що Олександр вцілів.За кілька годин надійшла сумна звістка: Олександр та ще один його колега загинули внаслідок удару. Ця непоправна втрата назавжди змінила життя Галини.Ця родина приїхала до Одеси, сподіваючись забезпечити себе та знайти безпечніше місце. Натомість війна забрала в них сина і брата.Поки війна триває, обстріли й надалі призводять до загибелі та поранення мирних мешканців, руйнують житло й критично важливу інфраструктуру та ламають людські долі по всій Україні.Це була вже п’ята поспіль доба обстрілів Одеси.Через три дні після цього удару внаслідок обстрілу у зоні відпочинку на узбережжі поблизу порту Чорноморськ загинув 16-річний хлопець, ще кілька мирних мешканців, які перебували там на відпочинку, зазнали поранень.Найвищі втрати серед мирних жителівЗа даними останньої доповіді Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, у червні кількість загиблих і поранених мирних мешканців в Україні досягла найвищого рівня з квітня 2022 року. Гуманітарні організації продовжують надавати екстрену допомогу, послуги соціально-правового захисту та психосоціальну підтримку, щоб допомогти людям подолати втрату близьких, пережити травму та наслідки руйнувань.
За перші шість місяців 2026 року гуманітарні організації надали допомогу майже 1,3 мільйона людей, які постраждали внаслідок обстрілів по всій Україні, відповідно до Плану гуманітарних потреб і реагування на 2026 рік.Підтримка включала медичну та психологічну допомогу, забезпечення гарячим харчуванням і матеріалами для термінового ремонту пошкодженого житла, правову допомогу та інші необхідні послуги, щоб постраждалі від війни люди могли задовольнити свої найнагальніші потреби після обстрілів. Втім, гуманітарні потреби продовжують зростати через посилення обстрілів по всій країні. Упродовж перших шести місяців 2026 року кількість загиблих і поранених мирних мешканців була на 37% вищою, ніж за аналогічний період 2025 року, та на 114% вищою, ніж за той самий період 2024 року. За кожним екстреним викликом, кожним гуманітарним заходом і кожною цифрою — люди, які пережили біль і втрату.Ті болісні години невідомості, які Галина провела в очікуванні звістки про свого сина, повторюючи його останнє слово: «Мамо…», назавжди залишаться в моїй пам’яті.І таких людей, які втратили найдорожче, багато по всій Україні. Це ще одне нагадування про людську ціну цієї війни та про нагальну потребу продовжувати підтримку людей, життя яких назавжди змінила війна.
15 липня, коли ракета влучила в житловий будинок в Одесі, Галина та її 20-річний син Олександр разом з бригадиром ремонтували дах будівлі. Вони працювали в межах програми «ВідновиДІМ», яку підтримує Фонд енергоефективності.Коли ми з колегами прибули на місце обстрілу, щоб доповнити підтримку, яку надавали місцеві органи влади та гуманітарні партнери, квартира та сусідні будинки були охоплені вогнем. Тривали пошуково-рятувальні роботи, оскільки під завалами могли залишатися люди. На місці вже працювала команда екстреного реагування Товариства Червоного Хреста України, яка надавала першу допомогу пораненим і допомагала доправляти їх до лікарень.Разом із психологинею шведської неурядової організації Operation Aid ми надавали підтримку Галині, яка зазнала поранень і перебувала в стані шоку.У пошуках роботи та безпекиГалина та її двоє дітей, Олександр і 15-річна Олена, нещодавно переїхали до Одеси з прифронтового населеного пункту на Дніпровщині в пошуках тимчасової роботи та безпеки.Метою програми «ВідновиДІМ» є допомога з ремонтом пошкодженого внаслідок обстрілів житла. Того сонячного ранку вони розпочали роботу ще вдосвіта. Менш ніж за годину в дах будівлі влучила ракета. Поранена Галина змогла самостійно вибратися з-під завалів, після чого її доправили до лікарні. Але вона майже одразу повернулася на місце удару, оскільки не знала, що сталося з її сином. Вона знову і знову повторювала останнє слово, яке почула від нього в перші миті після вибуху:«Мамо...»Упродовж кількох годин, коли доля Олександра залишалася невідомою, поруч із Галиною перебувала психологиня, тоді як рятувальники продовжували розбирати завали. Усі сподівалися, що Олександр вцілів.За кілька годин надійшла сумна звістка: Олександр та ще один його колега загинули внаслідок удару. Ця непоправна втрата назавжди змінила життя Галини.Ця родина приїхала до Одеси, сподіваючись забезпечити себе та знайти безпечніше місце. Натомість війна забрала в них сина і брата.Поки війна триває, обстріли й надалі призводять до загибелі та поранення мирних мешканців, руйнують житло й критично важливу інфраструктуру та ламають людські долі по всій Україні.Це була вже п’ята поспіль доба обстрілів Одеси.Через три дні після цього удару внаслідок обстрілу у зоні відпочинку на узбережжі поблизу порту Чорноморськ загинув 16-річний хлопець, ще кілька мирних мешканців, які перебували там на відпочинку, зазнали поранень.Найвищі втрати серед мирних жителівЗа даними останньої доповіді Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, у червні кількість загиблих і поранених мирних мешканців в Україні досягла найвищого рівня з квітня 2022 року. Гуманітарні організації продовжують надавати екстрену допомогу, послуги соціально-правового захисту та психосоціальну підтримку, щоб допомогти людям подолати втрату близьких, пережити травму та наслідки руйнувань.
За перші шість місяців 2026 року гуманітарні організації надали допомогу майже 1,3 мільйона людей, які постраждали внаслідок обстрілів по всій Україні, відповідно до Плану гуманітарних потреб і реагування на 2026 рік.Підтримка включала медичну та психологічну допомогу, забезпечення гарячим харчуванням і матеріалами для термінового ремонту пошкодженого житла, правову допомогу та інші необхідні послуги, щоб постраждалі від війни люди могли задовольнити свої найнагальніші потреби після обстрілів. Втім, гуманітарні потреби продовжують зростати через посилення обстрілів по всій країні. Упродовж перших шести місяців 2026 року кількість загиблих і поранених мирних мешканців була на 37% вищою, ніж за аналогічний період 2025 року, та на 114% вищою, ніж за той самий період 2024 року. За кожним екстреним викликом, кожним гуманітарним заходом і кожною цифрою — люди, які пережили біль і втрату.Ті болісні години невідомості, які Галина провела в очікуванні звістки про свого сина, повторюючи його останнє слово: «Мамо…», назавжди залишаться в моїй пам’яті.І таких людей, які втратили найдорожче, багато по всій Україні. Це ще одне нагадування про людську ціну цієї війни та про нагальну потребу продовжувати підтримку людей, життя яких назавжди змінила війна.
1 of 5
Пресреліз
25 серпня 2026
Генеральна директорка ЮНОВ та Виконавча директорка УНЗ ООН Моніка Джума відвідала Україну з нагоди 35-ї річниці незалежності
Пані Джума взяла участь в офіційних заходах з нагоди річниці, долучилася до представників української влади та міжнародної спільноти у відзначенні цієї знакової для народу України події та підтвердила солідарність у цей складний час, коли від початку повномасштабного вторгнення Росії минуло понад чотири роки. Під час візиту пані Джума зустрілася з низкою високопосадовців України, зокрема із заступником керівника Офісу Президента України Ігорем Жовквою, Міністром закордонних справ України Андрієм Сибігою та заступницею Міністра закордонних справ України Мар’яною Бецою. Сторони обговорили можливості розширення співпраці та шляхи узгодження підтримки УНЗ ООН із пріоритетами й потребами України. Вона також зустрілася з помічником Генерального секретаря ООН, Координатором системи ООН і Гуманітарним координатором в Україні Матіасом Шмале, щоб обговорити координацію в межах системи ООН в Україні та роль УНЗ ООН у ній. Поряд із цими зустрічами пані Джума підтвердила незмінну підтримку антикорупційних органів, установ системи правосуддя та правоохоронних органів України з боку УНЗ ООН. Вона зустрілася з Міністром внутрішніх справ України Іваном Вигівським, Міністром юстиції України Денисом Масловим та високопосадовцями, які очолюють діяльність країни у сфері протидії злочинності й наркотикам – загрозам, що посилилися в умовах тривалої війни. Вона також провела переговори з головою Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) Віктором Павлущиком, директором Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) Семеном Кривоносом, а також із представниками Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) і Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України щодо зміцнення прозорості та доброчесності в українських інституціях. Крім того, вона відвідала Київський слідчий ізолятор і залізничний вокзал Київ-Пасажирський, де ознайомилася з результатами роботи УНЗ ООН із підтримки пенітенціарної системи України та протидії незаконному обігу вогнепальної зброї. «Для мене було великою честю представляти Генерального секретаря ООН у Києві та розділити з українським народом цей надзвичайно важливий момент, коли Україна відзначала 35-річчя своєї незалежності», – сказала пані Джума. «Незабутнє враження справили на мене стійкість українців, їхня непохитна рішучість і віра в безпечніше майбутнє».Цей візит підкреслив незмінну солідарність Організації Об’єднаних Націй з Україною та її народом у час, коли країна відзначає 35 років незалежності в умовах війни.
1 of 5
Пресреліз
25 серпня 2026
Генеральний секретар ООН та Президентка Червоного Хреста закликають до запровадження правил щодо автономних систем озброєнь
Три роки тому ми закликали держави встановити конкретні заборони та обмеження щодо автономних систем озброєнь. Сьогодні ми повторюємо цей заклик із ще більшою нагальністю. Основні занепокоєння залишаються незмінними, проте ризики зросли. Ми небезпечно наблизилися до перетину моральної червоної лінії: автономного визначення та ураження людей машинами.Розвиток військових технологій відбувається рекордними темпами, що створює дедалі більший тиск на існуючі правові рамки. З часу нашого попереднього звернення розрив між технологічними можливостями та нормативними обмеженнями лише зріс. Використання передових технологій на полі бою підвищує ризик завдання шкоди цивільному населенню та цивільній інфраструктурі, а також посилює страждання мирних жителів під час збройних конфліктів.Розробка та застосування автономних систем озброєнь є подальшою ескалацією цього процесу, оскільки вони зменшують рівень людського контролю над застосуванням сили. Автономні системи озброєнь вже не належать до віддаленого майбутнього. Перегони за дедалі більшою автономністю озброєнь уже тривають. Водночас самі науковці та інженери, які створюють ці системи, б'ють на сполох. Якщо архітектори цієї технології закликають до встановлення меж, держави не можуть дозволити собі залишатися пасивними.Цей рік має стати переломним. Держави вже заклали важливе підґрунтя для роботи в межах Генеральної Асамблеї ООН та Групи урядових експертів у рамках Конвенції про конкретні види звичайної зброї. Досягнуто значного прогресу у формуванні спільного розуміння того, який рівень людського судження та контролю є необхідним, а також яких заходів потрібно вжити для забезпечення дотримання міжнародного гуманітарного права, врахування етичних аспектів і зменшення людських страждань.Держави повинні проявити політичну мужність і перейти від поступових обговорень до рішучих дій. Необхідно негайно розпочати переговори щодо термінового ухвалення юридично обов'язкового міжнародного інструменту для регулювання автономних систем озброєнь із чітко визначеними заборонами та обмеженнями.Нездатність діяти швидко та рішуче коштуватиме людських життів. Це означатиме, що майбутні покоління успадкують світ, у якому відсутність чітких і конкретних заборон та обмежень щодо таких видів зброї відкриє шлях до практик, що підриватимуть захист, який міжнародне гуманітарне право покликане гарантувати. Це буде світ, у якому дедалі важче буде забезпечити відповідальність, оскільки встановлення вини за помилки та порушення чинних норм ставатиме все складнішим.Держави несуть відповідальність як перед тими, хто вже страждає від наслідків нинішніх конфліктів, так і перед тими, хто успадкує світ, який формується сьогодні. Майбутні покоління запитають, чи діяли лідери тоді, коли ще існувала можливість встановити межі до того, як ця зброя пошириться поза межами контролю. Майбутня Сьома конференція з перегляду Конвенції про конкретні види звичайної зброї, яка відбудеться в листопаді, надає державам найчіткішу можливість ухвалити рішення про початок переговорів щодо юридично обов'язкового міжнародного документа. Ретельна робота, виконана протягом останніх трьох років, створює ідеальну основу для таких переговорів і не повинна бути втрачена.Ми закликаємо держави скористатися цим моментом.Продовження розробки систем озброєнь, які спрощують ведення війни, лише підриватиме наші спільні зусилля зі створення більш мирного світу.Шлях є зрозумілим. Потреба є нагальною. Інновації повинні служити людству, а не наражати його на небезпеку.Брифінг для преси доступний за посиланням.
1 of 5
Пресреліз
22 серпня 2026
Російська атака вразила торговельний центр, де перебувало багато цивільних осіб, – спеціалісти ООН з прав людини
У суботу спеціалісти Місії відвідали місце влучання та лікарню, опитали постраждалих і свідків та зібрали інформацію про загиблих і поранених.21 серпня близько 16:30 за київським часом далекобійний безпілотник, запущений російськими збройними силами, влучив у торговельний центр «Сонячна галерея» у Кривому Розі. Приблизно через 30 хвилин у той самий торговельний центр влучив другий безпілотник. ММПЛУ встановила, що на момент атаки торговельний центр працював і в ньому перебувало багато цивільних осіб.За даними української влади, внаслідок двох ударів загинули щонайменше 16 цивільних осіб, а 128 були поранені, зокрема щонайменше 23 дитини. На момент публікації ММПЛУ зібрала імена 10 загиблих, а також імена та дані про вік 21 дитини, пораненої внаслідок атаки. Станом на другу половину дня 22 серпня пошуково-рятувальні роботи тривали.«Той факт, що по торговельному центру було завдано двох ударів з інтервалом приблизно у 30 хвилин, переконливо свідчить про те, що саме він був ціллю цієї атаки», – сказала голова ММПЛУ Даніель Белль. «Наші спостереження та інтерв’ю з постраждалими і свідками наразі не виявили жодної військової присутності, діяльності чи техніки на цьому місці, які могли б зробити торговельний центр військовим об’єктом. Натомість ми побачили відкритий торговельний центр, переповнений цивільними особами у п’ятницю по обіді».Свідки, з якими ММПЛУ провела інтерв’ю, розповіли про паніку та велику кількість постраждалих після атаки. Один працівник магазину сказав: «Люди лежали на підлозі, стікали кров’ю і кричали, інші тікали. Навколо було дуже багато поранених. Я бачив двох закривавлених молодих дівчат». Інший працівник сказав: «Я пам’ятаю пил, поранених людей і паніку після атаки. Це був звичайний торговельний центр, а в п’ятницю по обіді там саме була година пік, тому було людно».Усі опитані також сказали, що не бачили військовослужбовців, військової техніки чи будь-якої військової діяльності в торговельному центрі або поблизу нього.Міжнародне право забороняє навмисні атаки на цивільних осіб і зобов’язує сторону, яка здійснює атаку, під час воєнних операцій постійно дбати про збереження життя і здоров’я цивільних осіб та захист цивільних об’єктів.Ця атака сталася після кількох ударів російських збройних сил останніми днями, які призвели до великої кількості жертв серед цивільних осіб у різних регіонах України. Внаслідок нічної атаки із застосуванням далекобійних безпілотників і ракет 19-20 серпня в Києві та Київській області, за повідомленнями, загинули щонайменше 16 цивільних осіб, а 40 отримали поранення.Кількість жертв серед цивільних осіб в Україні різко зросла у 2026 році. Протягом перших семи місяців 2026 року ММПЛУ підтвердила, що насильство, пов’язане з конфліктом в Україні, призвело до 12 477 жертв серед цивільних осіб (1 839 загиблих і 10 638 поранених). Це на 44 відсотки більше, ніж за аналогічний період 2025 року (1 434 загиблих і 7 216 поранених), і більш ніж удвічі більше, ніж за аналогічний період 2024 року (1 188 загиблих і 4 560 поранених).
1 of 5
Пресреліз
21 серпня 2026
ЧЕРЕЗ БЕЗЖАЛЬНИЙ УДАР ПО ТОРГОВЕЛЬНОМУ ЦЕНТРУ В КРИВОМУ РОЗІ ЗАГИНУЛИ КІЛЬКА МЕШКАНЦІВ ТА БІЛЬШ НІЖ СТО ЗАЗНАЛИ ПОРАНЕНЬ
Поки в Києві оплакують мирних мешканців, які загинули вчора, сьогодні Збройні сили Російської Федерації завдали удару по центру Кривого Рогу в Дніпропетровській області. Кадри із загиблими та пораненими людьми в людному торговельному центрі в п’ятницю вдень вражають своєю жорстокістю. За попередніми повідомленнями, щонайменше 14 людей загинули, і ще більш ніж 100 зазнали поранень, зокрема кілька дітей.Поки рятувальники ліквідовували наслідки першого обстрілу, за пів години було завдано повторного удару.Висловлюю щирі співчуття родинам, які втратили своїх близьких, та бажаю повного одужання всім постраждалим.Протягом останніх тижнів удари по кількох густонаселених містах України призвели до руйнування або пошкодження житлових будинків, лікарні, закладу освіти, ринків, громадського транспорту, а сьогодні і торговельного центру, що докорінно змінило життя звичайних людей.Міжнародним гуманітарним правом заборонено невибіркові удари по цивільному населенню та цивільних об’єктах. Мирні мешканці завжди мають бути захищені.
1 of 5
Пресреліз
20 серпня 2026
Виступ Тома Флетчера Координатора надзвичайної допомоги ООН з нагоди Всесвітнього дня гуманітарної допомоги
Дякую, Стефане [Стефан Дюжаррік, Речник Генерального секретаря ООН], дякую за Ваші слова та за заяву Генерального секретаря на знак солідарності з гуманітарними працівниками в усьому світі. Для нас це важкий день. Це день скорботи, і я разом з вами віддаю шану гуманітарним працівникам, які щодня наражаються на надзвичайні ризики, ризики, з якими вони взагалі не повинні стикатися. Адже за трагічними цифрами, які щойно навів Стефан, стоять конкретні люди: наші колеги, наші друзі, родини. І вони – найкращі серед нас. І те, що ми спостерігаємо, — це не тимчасове зростання. Це ганьба. Це нормалізація насильства щодо нашої спільноти, і ми не можемо це прийняти. Ми цього не приймаємо. Ми не дозволимо, щоб це насильство, ці вбивства гуманітарних співробітників стали нормою. Тому сьогодні нам боляче. Ми вшановуємо пам’ять наших друзів і колег та підтверджуємо, що продовжимо цю місію. Місію, якій вони були віддані і якій зрештою віддали життя. Ми знову підтверджуємо свою відданість цій роботі на знак пошани до їхньої пам’яті.Як зазначив Стефан, майже 1 000 гуманітарних працівників були вбиті, поранені або викрадені. І винними у такому насильстві щодо гуманітарних працівників є саме держави. Причиною цього є відчуття безкарності, відсутності відповідальності для тих, хто натиснув на спусковий гачок, хто віддав наказ, хто надав зброю та створив умови, за яких її можна було використати таким чином. Я працюю на цій посаді вже майже два роки і не можу пригадати справді результативні розслідування цього довгого переліку загибелі гуманітарних працівників, свідками яких ми стали.Саме тому напередодні Всесвітнього дня гуманітарної допомоги я зараз в Україні. Останні два дні я провів у Херсоні, який нині є одним з епіцентрів небезпеки. Місто потерпає від масштабного застосування безпілотних літальних апаратів (БпЛА) у житлових районах. На жаль, це одне з тих місць, де по-справжньому відчувається ця антиутопія, яка може стати реальністю для багатьох із нас у майбутньому. Але для людей тут і в багатьох регіонах, де ми працюємо, від Сомалі до Судану, від Гази до Лівану, вона вже стала частиною повсякденного життя.Як сказав Стефан, цей день започатковано на згадку про трагедію в готелі Canal 23 роки тому. Але сьогодні такі трагедії відбуваються щодня, і дедалі частіше вони пов’язані з небезпечним поєднанням технологічних інновацій і сучасних методів ведення війни. Від чого потерпають мирні мешканці та гуманітарні працівники.Мене особливо це вразило, коли я чотири рази проїхав дорогою між Миколаєвом і Херсоном, яку українці називають «дорогою смерті». Поки не побачиш це на власні очі та не відчуєш сам, важко описати кілометри і кілометри доріг, вкритих захисними сітками, щоб хоча б частково захиститися від БпЛА. Важко передати й відчуття постійної загрози, коли в телефоні без упину лунають сигнали повітряної тривоги , а постійна присутність БпЛА спричиняє спільне для всіх відчуття тривоги.Я ніде не бачив, а ви знаєте, що я працюю в дуже складних регіонах світу, щоб БпЛА настільки визначали, як щодня живуть і про що говорять люди. Усі, від дітей, яких я зустрічав в укриттях, до містян, гуманітарних працівників і моїх колег, можуть за звуком відрізнити FPV-дрон від дрона на оптоволокні, БпЛА середньої дальності дії чи баражуючого боєприпасу, які становлять серйозну загрозу в нашій роботі. Ця зброя стала тут частиною повсякденного життя і навіть розмов людей. І це справді лякає.Я зустрів мирних мешканців, які втратили кінцівки внаслідок ударів FPV-дронів, які зараз скрізь. І найжахливіше те, що оператор такого дрона добре бачить, що саме він робить. Якщо кружляє дроном над людиною, яка продає овочі та фрукти на ринку, або над гуманітарним працівником, який доставляє продукти, то має можливість добре роздивитися їх, перш ніж завдати удару, який може вбити або скалічити людину на все життя.Я відвідав лікарню, де медики розповіли мені, що близько 70 % їхніх пацієнтів мають вибухові травми внаслідок ударів БпЛА. 70 %. Через цю загрозу вони переміщують палати та операційні під землю, намагаючись убезпечити пацієнтів від ударів. Нам самим довелося бігти до укриття через одну з таких загроз. Я мав можливість потримати у руках дрон, який завдав значних пошкоджень херсонській лікарні. Він коштує близько 300 доларів США. Тож ми бачимо дедалі дешевші й доступніші засоби ураження.Я зустрічався з родинами, які намагаються продовжувати жити попри всі ці виклики: сплять під землею, навчаються онлайн, і відчайдушно день за днем борються за виживання. Вони не здаються. Вони продовжують жити попри всі труднощі. Сьогодні вранці я познайомився із Сергієм. Це надзвичайна людина і справжній гуманітарний працівник. Він доставляє гарячі обіди для місцевої гуманітарної організації. Внаслідок удару БпЛА він втратив ногу. У лікарні він просив пришити її назад. Після лікування уже за кілька тижнів він повернувся до роботи та почав координувати команди, які доставляють їжу людям. Я побачив лікарів, які працюють цілодобово в умовах надзвичайної небезпеки. Волонтерів, які евакуюють людей із громад поблизу лінії фронту. Учора ми були лише за кілометр від лінії фронту, і, як це часто буває, найбільше для допомоги роблять самі мирні мешканці та місцеві організації, на які ми значною мірою покладаємося. Я ще раз віддаю належне їхній мужності попри ці виклики як тут, так і в інших країнах світу.Тут особливо гостро відчувається цей антиутопічний світ зон смерті та дронів-камікадзе, які дедалі частіше стають смертельною зброєю для дедалі більшої кількості людей, без належної відповідальності за її застосування [...]. Складається враження, що не лише той, хто вбиває, фізично все далі від своєї жертви, а й відповідальність та справедливість все далі від постраждалого. Водночас технології змінюються буквально щотижня, а БпЛА стають дедалі складнішими та досконалішими. Однак є те, що не змінюється і не повинно змінюватися щотижня, — це міжнародне гуманітарне право. Воно покликане захищати нас, захищати мирних мешканців від будь-яких видів зброї, якими б технологічно досконалими вони не були. Саме тому необхідні розслідування. Необхідне притягнення винних до відповідальності. Необхідно, щоб міжнародна спільнота забезпечувала дотримання норм міжнародного гуманітарного права.І, звичайно, це стосується не лише України. Я на власні очі бачив, як ударні дрони змінюють характер війни в усьому світі. Кілька тижнів тому в Сомалі жінки розповідали мені, що тікають не від голоду чи насильства, а від БпЛА, які їх переслідують, оскільки люди дедалі більше експериментують із дешевшими й доступнішими технологіями. Від Судану до Колумбії, від Гази до Лівану через ці недорогі ударні дрони, що дають змогу вбивати людей на дедалі більшій відстані, наслідки війни відчуваються все далі. Лише за перші п’ять місяців цього року в Судані загинула тисяча мирних мешканців.Ці цифри не є сталими, вони продовжують зростати. Зростає й кількість загиблих дітей.Тому необхідно, щоб держави забезпечували дотримання норм міжнародного гуманітарного права. Необхідно, щоб компанії, які виробляють і постачають таку зброю, розуміли вимоги міжнародного гуманітарного права, усвідомлювали, як застосовується ця зброя, а також розуміли свої обов’язки та відповідальність. Інакше, я боюся, що кількість постраждалих від застосування цієї зброї й надалі зростатиме, і наступного року ми знову зберемося тут, щоб оприлюднити чергову трагічну статистику.Проте самого лише занепокоєння з боку держав-членів ООН недостатньо. Нам потрібні дії вже зараз.І, звичайно, БпЛА можуть і допомагати в гуманітарній діяльності. Вони можуть доставляти вакцини до громад, куди ми інакше не змогли б дістатися. Кілька тижнів тому я був у Венесуелі після землетрусу й бачив, як дрони використовують для пошуку людей під завалами. Тож ці технології можуть використовуватися і на благо. Проте значна частина того застосування, що ми спостерігаємо сьогодні, є негуманною та безвідповідальною.Ми повинні забезпечити, щоб в умовах, коли світова економіка дедалі більше переходить на воєнні рейки, застосування цієї зброї регулювалося належним чином. Ми також маємо подбати про те, щоб технології не випереджали людяність і щоб технологічний розвиток не випереджав механізми відповідальності.Тож завершую тим, із чого почав. Я хочу віддати належне нашим надзвичайним колегам-гуманітарним працівникам у всьому світі, які продовжують виконувати цю роботу. Місцевим організаціям, неурядовим організаціям, гуманітарним установам ООН та місцевим партнерам, які й надалі мужньо виконують цю роботу, шукають нові підходи, попри всі виклики та небезпеку.Коли під удар потрапляє один із нас, це удар по всій гуманітарній спільноті.Для ЗМІ:У Нью-Йорку: Ірі Канеко (Eri Kaneko), kaneko@un.org, +1 917 208 8910
У Женеві Geneva: Єнс Лерке (Jens Laerke), laerke@un.org, +41 79 472 9750
У Женеві Geneva: Єнс Лерке (Jens Laerke), laerke@un.org, +41 79 472 9750
1 of 5
Нові публікації
1 / 11
Матеріали
28 травня 2026
Матеріали
11 серпня 2026
1 / 11