Нове
Історія
05 жовтня 2026
Хто поруч із пораненими? Відновлення українських ветеранів неможливе без підтримки жінок, які про них піклуються.
Дізнатися більше
Історія
02 жовтня 2026
Війна в Україні стала «катастрофою у сфері прав людини» і має бути закінчена, – Фолькер Тюрк
Дізнатися більше
Виступ
02 жовтня 2026
Звернення Генерального секретаря ООН з нагоди Міжнародного дня ненасильства
Дізнатися більше
Нове
Пресреліз
01 жовтня 2026
Біженці з України зробили внесок у розмірі 2,4% у ВВП Польщі у 2025 році, свідчить новий аналіз Deloitte для УВКБ ООН
У 2025 році біженці з України забезпечили, за оцінками, 2,4 відсотка ВВП Польщі, що еквівалентно приблизно 94 млрд польських злотих, або 24,4 млрд доларів США. Про це йдеться у третьому виданні звіту «Аналіз впливу біженців з України на економіку Польщі», підготовленого компанією Deloitte на замовлення УВКБ ООН, Агентства ООН у справах біженців.Дані свідчать, що рівень зайнятості серед біженців з України в Польщі зріс на 7 відсоткових пунктів порівняно з попереднім роком і досяг 76 відсотків. Цей показник є зіставним із рівнем зайнятості серед громадян Польщі. Водночас немає жодних доказів того, що зростання участі біженців у робочій силі негативно вплинуло на зайнятість польських працівників.Результати дослідження показують, що біженці дедалі частіше забезпечують себе власними силами, працюючи в країні. У 2025 році доходи від зайнятості становили 87 відсотків сукупного доходу домогосподарств біженців, тоді як медіанна заробітна плата після сплати податків у період із 2023 до 2025 року зросла на 45 відсотків. У 2025 році польські соціальні виплати становили лише 10 відсотків їхніх доходів, а виплати з України — 2 відсотки.Відчутний вплив на економікуЗбільшення кількості працевлаштованих осіб сприяє розширенню пропозиції робочої сили, зростанню споживання, а також збільшенню податкових надходжень і внесків на соціальне страхування. У результаті, згідно з висновками Deloitte, у 2025 році внесок біженців з України у ВВП Польщі становив, за оцінками, 2,4 відсотка, що еквівалентно приблизно 94 млрд польських злотих, або 24,4 млрд доларів США.«Економічна інтеграція біженців може приносити користь як самим біженцям, так і громадам, які їх приймають. Біженці стають менш залежними від гуманітарної допомоги, натомість перетворюються на споживачів і платників податків, водночас зміцнюючи свою самозабезпеченість. Можливість забезпечувати себе власною працею є основою незалежності людей, які були змушені залишити Україну. Створення сприятливих умов для їхнього професійного розвитку, визнання кваліфікацій і забезпечення доступу до кар’єрних шляхів, що відповідають їхній освіті та навичкам, дає їм змогу повніше використовувати свої знання, навички й потенціал та справляти дедалі більш позитивний вплив на економіку», — зазначає Джун Шірато, виконувач обов’язків Представника Управління Верховного комісара ООН у справах біженців у Польщі.Біженці представлені на ринку праці не лише як наймані працівники, а й як підприємці. Приблизно 13 відсотків людей працездатного віку повідомляють, що є самозайнятими, а кожен п’ятий із них наймає інших працівників.«Польський ринок праці добре адаптувався до збільшення пропозиції робочої сили завдяки біженцям з України. Компанії адаптуються шляхом посилення спеціалізації та змін у своїх організаційних структурах. Нові працівники часто доповнюють наявні ресурси компаній, а не безпосередньо конкурують із місцевими працівниками. Цей механізм сприяє зростанню продуктивності та розширює можливості компаній для розвитку. Додатковий потенціал полягає в ефективнішому використанні кваліфікацій і професійного досвіду біженців», — зазначає д-р Александер Лашек, старший менеджер і керівник групи економічного аналізу Deloitte.Нереалізований потенціал біженцівОднією з головних проблем залишається невідповідність між кваліфікаціями біженців і професіями, за якими вони працюють. Близько 62 відсотків біженців працездатного віку мають вищу освіту, проте лише 29 відсотків працевлаштованих працюють на керівних посадах або за професіями, що потребують високої чи технічної кваліфікації.Серед громадян України, які мають номер PESEL UKR, 38 відсотків зайняті на найпростіших роботах, порівняно з 9 відсотками серед громадян Польщі. Одним із бар’єрів є доступ до регульованих професій. Згідно з неповними даними Управління соціального страхування Польщі, ZUS, близько 4 відсотків осіб із номерами PESEL UKR працюють за такими професіями, порівняно з 12 відсотками громадян Польщі.Біженці в системі охорони здоров’яУ міру зростання участі біженців у робочій силі змінюється і те, як вони користуються послугами державних установ. Система охорони здоров’я є наочним прикладом.Зростання зайнятості означає, що дедалі більша частка біженців отримує доступ до системи як застраховані особи та робить внесок у її фінансування шляхом сплати внесків на соціальне страхування. У 2025 році сума внесків на медичне страхування, сплачених біженцями до Національного фонду охорони здоров’я Польщі, NFZ, на 50 млн польських злотих перевищила вартість профінансованих для них медичних послуг.Водночас збільшення кількості лікарів та інших медичних працівників з України допомогло зменшити кадровий дефіцит у цій сфері.Повний звіт доступний за посиланням.
1 of 5
Пресреліз
27 липня 2026
Організація Об’єднаних Націй в Україні продовжує підтримувати найважливіше – людей, родини та громади
У 2025 році ООН допомагала громадам протистояти наслідкам безперервних атак, переміщення та пов’язаних із ними труднощів, водночас закладаючи підґрунтя для відновлення країни в умовах війни. Майже 7 мільйонів людей отримали доступ до покращених послуг з електро- та теплопостачання; понад 700 тисяч дітей і молодих людей долучилися до освітніх програм та можливостей для розвитку нових навичок; майже пів мільйона внутрішньо переміщених осіб отримали цільову підтримку. Разом з тим, гуманітарні партнери надали екстрену та життєво необхідну допомогу 5 мільйонам людей. Упродовж 2025 року Організація Об’єднаних Націй допомагала Україні захищати людей та інвестувати в їхній потенціал із особливою увагою до вразливих громад і керуючись принципом «нікого не залишити осторонь». Понад 200 000 людей отримали допомогу завдяки посиленню системи безоплатної правової допомоги; майже 350 центрів життєстійкості та ветеранських просторів розширили доступ до психосоціальної та соціальної підтримки на рівні громад. Цифрові інновації також сприяли підвищенню доступності освітніх послуг і послуг соціального захисту для вразливих груп населення. ООН також надавала стратегічні рекомендації щодо формування політики й технічну експертну підтримку для просування реформ відповідно до національних пріоритетів України. Ця робота охоплювала підтримку приведення трудового законодавства у відповідність до міжнародних стандартів; розширення можливостей для жінок, зокрема у сфері протимінної діяльності; зміцнення екологічного врядування у сферах управління відходами, водними та лісовими ресурсами; а також просування реформ у сферах житлової політики та соціального захисту. Людиноцентричний підхід залишався основою діяльності ООН, однак наша робота була б неможливою без сильного лідерства Уряду України та тісної співпраці з донорами, міжнародними фінансовими установами й організаціями громадянського суспільства. Діяльність ООН в Україні у 2025 році стала можливою завдяки фінансуванню обсягом 914,4 мільйона доларів США, наданому партнерами-донорами, серед яких KfW, Японія, Норвегія, Швеція, Європейський Союз та інші. Упродовж другого року реалізації Рамкової програми співробітництва на 2025–2029 роки ООН і надалі підтримуватиме Україну в просуванні відновлення під керівництвом Уряду України, яке буде інклюзивним і «зеленим», передбачатиме інвестиції в людей, зміцнюватиме громади та інституції, створюватиме нові можливості й посилюватиме довгострокову стійкість, не залишаючи нікого осторонь. Основні результати діяльності ООН у 2025 році: Охорона здоров’я, освіта та соціальна підтримка. ООН допомогла 732 000 людей отримати доступ до соціального захисту, забезпечила 167 000 людей допоміжними медичними засобами реабілітації, підтримала навчання понад 811 700 учнів і студентів та сприяла оцифруванню 2,75 мільйона актових записів цивільного стану з метою забезпечити людям по всій Україні доступ до необхідних послуг. Протимінна діяльність, гідна праця та відновлення інфраструктури. ООН сприяла безперебійному наданню послуг електро- та теплопостачання для 6,6 мільйона людей, допомогла 1,3 мільйона дітей навчитися безпечної поведінки у разі виявлення вибухонебезпечних предметів, підтримала обстеження 1,6 мільйона гектарів сільськогосподарських земель та розширення можливостей працевлаштування для 23 000 молодих людей. Довкілля, енергетична стійкість і зелене відновлення. Підтримка ООН сприяла просуванню зеленого відновлення України через посилення систем водопостачання, які обслуговують понад 16 мільйонів людей, розчищення 600 000 тонн уламків і запуск 139 проєктів зеленого інвестування у 69 громадах. Права людини, правова допомога та інклюзивна участь. Підтримка ООН сприяла зміцненню системи правосуддя, захисту прав людини та соціальної інклюзії в Україні: понад 213 000 людей отримали правову допомогу, для більш ніж 47 000 людей у 56 громадах було відновлено доступ до основних послуг, а 11 000 працівників правоохоронних органів пройшли навчання з міжнародних стандартів у сфері прав людини.
1 of 5
Публікація
17 вересня 2026
Захист цивільних осіб під час збройного конфлікту — серпень 2026 року
РезюмеУ серпні 2026 року в Україні загинули щонайменше 372 цивільні особи та 2 349 були поранені. Загальна кількість загиблих і поранених цивільних осіб була другою за величиною серед місячних показників у 2026 році після липня (448 загиблих; 2 675 поранених).За перші вісім місяців 2026 року в Україні загинуло та було поранено більше цивільних осіб, ніж за весь 2025 рік. Кількість жертв серед цивільних осіб із січня по серпень 2026 року (2 222 загиблих; 13 058 поранених) була на 55 відсотків більшою, ніж за аналогічний період 2025 року, і більш ніж вдвічі перевищувала показник за аналогічний період 2024 року.*У серпні далекобійні засоби ураження (ракети та безпілотники) залишалися основною причиною жертв серед цивільних осіб, на них припало 47 відсотків загальної кількості (194 загиблих; 1 077 поранених). Більшість жертв від застосування цих засобів ураження була зафіксована далеко від лінії фронту в міських центрах.Безпілотники малої дальності були основною причиною жертв серед цивільних осіб поблизу лінії фронту (91 загиблий; 727 поранених), на них припало 30 відсотків загальної кількості жертв серед цивільних осіб у серпні.Цивільні особи загинули або були поранені у 13 областях України та в місті Києві. Найбільшу кількість загиблих і поранених було задокументовано в Києві (31 загиблий; 106 поранених), Херсоні (25 загиблих; 334 поранених), Кривому Розі (16 загиблих; 147 поранених) та Запоріжжі (11 загиблих; 131 поранений).Підтверджені дані включають 4 загиблих і 35 поранених цивільних осіб на окупованій Російською Федерацією території України. Згідно з публічними заявами російської влади щодо окремих інцидентів у серпні, щонайменше 85 осіб загинули та 498 були поранені на окупованій території, а щонайменше 113 осіб загинули та 736 були поранені в Російській Федерації. Однак через відсутність незалежних джерел інформації ММПЛУ не змогла підтвердити переважну більшість цих повідомлень.Кількість атак на компанії у сферах роздрібної торгівлі, харчової промисловості та логістики різко зросла. Деякі з найбільших компаній України: Fozzy Group, Епіцентр, Нова пошта, Rozetka, Аврора та Varus зазнали щонайменше 32 атак порівняно з 11 у липні. У Російській Федерації компанії Wildberries та Ozon зазнали щонайменше 17 атак.*Січень-серпень 2024 року: 1 392 загиблих і 5 496 поранених; січень-серпень 2025 року: 1 694 загиблих і 8 165 поранених.
1 of 5
Пресреліз
28 вересня 2026
ДЛЯ МІЛЬЙОНІВ ЛЮДЕЙ В УКРАЇНІ ЖИТТЯ СТАЄ ВСЕ БІЛЬШ НЕБЕЗПЕЧНИМ
Протягом останніх тижнів Збройні сили Російської Федерації здійснюють безперервні обстріли по всій території України, внаслідок яких загинули та зазнали поранень мирні мешканці, зокрема діти. Були зруйновані та пошкоджені житлові будинки, школи, медичні заклади, підприємства та інші об’єкти цивільної інфраструктури в Києві, Дніпрі, Харкові, Одесі, Сумах і Запоріжжі, а також в інших містах і областях країни.Щоденне життя стає дедалі небезпечнішим для мирних мешканців у будь-який час доби. Піти до школи, дістатися до роботи, зробити покупки, звернутися по медичну допомогу чи просто побути вдома дедалі частіше вже не так безпечно, як має бути.Сьогодні внаслідок ударів було пошкоджено медичний центр та будівлю Академії наук у центрі Києва, де через пожежу були заблоковані люди. У Дніпрі під удар потрапив бізнес-центр, що знову призвело до постраждалих серед мирних мешканців. Для багатьох родин багатогодинні повітряні тривоги, вибухи, перебування в укриттях і постійні перебої стали частиною повсякденного життя. Діти проводять години не в навчальних класах. Громади знову і знову стикаються з невизначеністю, страхом і втратами.Ми не можемо допустити, щоб страх, руйнування та обстріли стали звичною реальністю повсякденного життя.Повне дотримання норм міжнародного гуманітарного права вимагає захисту мирних мешканців і цивільної інфраструктури, які не мають потрапляти під обстріли.
1 of 5
Долучайтесь
14 вересня 2026
Хочете отримати захопливе уявлення про роботу Організації Об’єднаних Націй у Відні?
Долучайтеся до Програми професійного наставництва, яка проходитиме з 24 жовтня до 24 листопада 2026 року.
1 of 5
Історія
05 жовтня 2026
Хто поруч із пораненими? Відновлення українських ветеранів неможливе без підтримки жінок, які про них піклуються.
З наближенням п’ятої річниці повномасштабної війни дедалі більше українських ветеранів повертаються додому після ампутацій та інших тяжких поранень. Але що насправді чекає на них удома і хто зустрічає їх після повернення?Коли ми говоримо про відновлення ветеранів, найчастіше уявляємо реабілітаційний центр: протезиста, який підганяє протез, фізичного терапевта, який рахує повтори вправ, перші кроки між паралельними брусами. Усе це надзвичайно важливо. Але що довше я працюю поруч із ветеранами та організаціями, які їх підтримують, то більше переконуюся: важлива частина відновлення починається саме тоді, коли ветеран повертається додому.Відновлення не закінчується за дверима реабілітаційного центру. Встановлення та коригування протезів, відновлення рухливості, подолання болю, візити до лікарів і облаштування житла відповідно до нових потреб можуть тривати місяцями, а іноді й роками. І значну частину цього шляху ветеран проходить удома поруч із дружиною, партнеркою, матір’ю, сестрою чи донькою. Тому я знову і знову повертаюся до одного запитання: хто подбає про поранених і хто подбає про жінок, які щодня поруч із ними?Момент, до якого ніхто не готуєтьсяПотреба України в лікуванні травм і реабілітації величезна. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), потреба в реабілітаційних послугах уже значно перевищує наявні можливості.Такі центри, як UNBROKEN і Superhumans, працюють на межі своїх можливостей, тоді як потреба в їхніх послугах продовжує зростати.Міжнародна організація з міграції зазначає, що ветерани з інвалідністю нерідко стикаються одразу з цілим комплексом потреб у медичній допомозі, житлі, доході та психологічній підтримці.Найбільше мене непокоїть момент повернення додому. Ветеран, який отримував системну підтримку, може повернутися до будинку без ліфта, ванної кімнати, не пристосованої для крісла колісного, обмежених можливостей пересування та рідних, яким ніхто не пояснив, як безпечно допомагати близькій людині. Саме тоді, коли ці труднощі стають частиною щоденного життя родини, вони часто стають менш помітними для системи.Важливо наголосити: ампутація не означає автоматичної залежності від інших. Багато ветеранів зможуть значною мірою повернутися до самостійного життя. Однак декому буде потрібна допомога, щоб пересісти з ліжка у крісло колісне, прийняти душ, одягнутися, дістатися потрібного місця, користуватися спеціальним обладнанням чи оформити документи. Тому ще до виписки має бути зрозуміло, що ветеран може робити самостійно, яку підтримку він отримуватиме надалі та яку саме допомогу очікують від його рідних.Що насправді означає «турбота родини»«Турбота родини» звучить тепло й природно. Але за цими словами часто залишається непомітним те, хто насправді бере на себе цю роботу і якою є її ціна для цієї людини.В Україні жінки вже виконують непропорційно велику частку неоплачуваної роботи з догляду та домашніх справ. Коли поранений ветеран повертається додому, до приготування їжі, прибирання, догляду за дітьми чи старшими родичами, організації побуту та прийому ліків можуть додатися допомога з пересуванням і гігієною, реабілітаційні вправи та додаткові візити до лікарів.
Цифри промовисті. За даними ООН Жінки, що посилається на останню Швидку оцінку завданої шкоди та потреб на відновлення, у 2023 році жінки в Україні витрачали на неоплачувану роботу, зокрема догляд, 55 годин на тиждень, тоді як чоловіки - 39. У 2024 році лише на догляд за дітьми жінки витрачали вже 56 годин на тиждень порівняно з 49 годинами до повномасштабної війни.Ці дані не стосуються безпосередньо догляду за пораненими ветеранами. Однак вони показують, який обсяг неоплачуваної роботи вже може лежати на жінках ще до того, як до нього додається нова відповідальність.І йдеться не лише про час. Якщо ветеран потребує значної допомоги, партнерці чи іншій членкині родини іноді доводиться скорочувати робочий день, відмовлятися від роботи чи навчання або взагалі залишати оплачувану роботу. В інших родинах жінка, навпаки, може стати основною годувальницею, водночас продовжуючи доглядати за близькою людиною. У будь-якому разі це може впливати на її доходи, незалежність і можливість самостійно планувати власне майбутнє.Ціна такої турботи не лише фінансова. Догляд потребує фізичних сил, емоційного ресурсу та постійної організації: записатися до лікаря, знайти необхідне обладнання, оформити допомогу, організувати транспорт і бути поруч із людиною, яка живе з болем або переживає психологічні труднощі.З часом і поступом реабілітації ці обов’язки можуть змінюватися. Але вони не обов’язково зникають після того, як ветеран залишає реабілітаційний центр.Саме тому, на мою думку, на відновлення ветеранів потрібно дивитися і крізь призму гендерної рівності. Питання не лише в тому, чи доглядатимуть за ними жінки. Важливо розуміти, що саме лягає на їхні плечі, як це змінює їхнє власне життя і яку підтримку отримують вони самі.Ризики, про які ми маємо говоритиПовернення додому може принести із собою труднощі, з якими жодна родина не повинна залишатися сам на сам.Ветеран може повернутися з депресією, психологічною травмою, хронічним або фантомним болем. Дехто може стикнутися з проблемним вживанням алкоголю чи інших речовин, намагаючись упоратися з болем, важкими переживаннями або труднощами повернення до цивільного життя. Рідні можуть бути важливою емоційною опорою, але професійна допомога та лікування болю мають залишатися відповідальністю системи охорони здоров’я.Родини мають знати, що така допомога існує і куди по неї звертатися.
Змінюватися можуть і звичні ролі в родині. Наприклад, ветеран може більше піклуватися про дітей, поки його партнерка стає основною годувальницею. В іншій родині жінці, навпаки, доведеться скоротити оплачувану роботу, щоб доглядати за близькою людиною. Такі моделі можуть добре працювати, однак усталені уявлення про ролі чоловіків і жінок іноді ускладнюють пошук нового балансу.Ми також маємо говорити про безпеку. Дослідження «Voices from Ukraine 2024», проведене під егідою ЮНФПА, висвітлює проблему домашнього насильства та насильства з боку інтимного партнера в умовах війни, економічну залежність, стигму й бар’єри на шляху до отримання допомоги. Серед них — труднощі, з якими стикаються постраждалі, коли йдеться про насильство з боку чоловіків, які повернулися з війни. Це якісне дослідження, тому воно не показує, наскільки поширеним є насильство саме в родинах ветеранів. Водночас воно нагадує, чому підтримка тих, хто здійснює догляд, має передбачати конфіденційну інформацію та безпечний доступ до допомоги.Жінці, яка живе в небезпечних для неї стосунках, може бути складно навіть звернутися по допомогу. Вона може не мати можливості конфіденційно зателефонувати, грошей на дорогу, людини, з якою можна залишити дітей, або впевненості, що її звернення залишиться конфіденційним. Економічна залежність може ще більше ускладнювати цей крок.Це не означає, що поранених ветеранів слід сприймати як потенційних кривдників. Ветерани з інвалідністю самі можуть потребувати захисту й підтримки. Йдеться про інше: служби, які працюють із родинами, не можуть автоматично вважати ситуацію безпечною лише тому, що догляд відбувається вдома.Саме тому питання захисту не можна залишати на потім. Запитати жінку, чи почувається вона в безпеці, недостатньо, якщо немає конфіденційних механізмів перенаправлення та належної підтримки. Інакше ми ризикуємо виявити проблему, не запропонувавши їй безпечного шляху до допомоги.Бар’єри, які залишаються за дверима домуТе, що послуга формально існує, ще не означає, що людина, яка доглядає за близьким, справді може нею скористатися.Крісло колісне, зручне в реабілітаційному центрі, може просто не проходити у двері квартири. Соціальні виплати, протезування, допомога з житлом і психосоціальна підтримка часто належать до компетенції різних установ. Родинам доводиться самостійно шукати потрібні послуги, підтверджувати право на них і проходити необхідні процедури паралельно продовжуючи щоденний догляд.
Жінці, яка не має з ким залишити дітей або ветерана, може бути складно зберегти роботу, пройти навчання чи навіть потрапити на власний прийом до лікаря. З часом догляд, який і без того потребує значних сил, може дедалі більше позначатися на її здоров’ї, доходах і самостійності.«Voices from Ukraine 2024» називає серед бар’єрів вартість поїздок, брак доступного транспорту й часу, недостатню поінформованість, необхідність доглядати за дітьми, стигму, недовіру та побоювання щодо конфіденційності. Особливо гостро ці перешкоди відчуваються, коли жінці потрібна психосоціальна, юридична допомога чи захист, але вона не може отримати їх безпечно та конфіденційно.Саме тому підтримка не може обмежуватися лише інформацією про те, куди можна звернутися. Важливо, щоб жінка справді могла отримати необхідну допомогу, дістатися до неї, оплатити пов’язані витрати, знайти для неї час і скористатися нею безпечно.Якою має бути підтримкаПерехід від реабілітації до життя вдома охоплює одразу багато сфер: охорону здоров’я, ветеранські та соціальні послуги, житло, працевлаштування і протидію гендерно зумовленому насильству. Родині часто доводиться взаємодіяти з кожною із цих систем окремо, хоча всі труднощі виникають одночасно.Тому підтримка має починатися ще до виписки ветерана і продовжуватися після його повернення додому.По-перше, під час планування виписки важливо враховувати не лише потреби самого ветерана, а й умови, до яких він повертається. Потрібно розуміти, що він може робити самостійно, як продовжуватиметься реабілітація, яке обладнання та зміни в оселі необхідні й чи буде потрібна допомога рідних.По-друге, людина, яка братиме на себе догляд, має сприйматися не просто як частина системи підтримки ветерана, а як людина з власними потребами, вибором і правами. Вона має отримати необхідну інформацію та практичну підготовку до тих завдань, які погоджується виконувати. Водночас доступ ветерана до послуг не повинен залежати від готовності родичів безоплатно здійснювати догляд.По-третє, родинам потрібні зрозуміла інформація та допомога в отриманні необхідних послуг і виплат. Реабілітація, протезування, соціальний захист, транспорт, облаштування житла, догляд за дітьми, психосоціальна підтримка та допомога з працевлаштуванням не мають перетворюватися на лабіринт, у якому родина повинна розбиратися самотужки.По-четверте, підтримки потребують і ті, хто здійснює догляд, щоб зберегти власне здоров’я, добробут і можливість працювати. Залежно від обставин це може бути тимчасова допомога з доглядом, підтримка з доглядом за дітьми, допомога з працевлаштуванням або доходом, гнучкий доступ до послуг і психосоціальна підтримка.І нарешті, система має передбачати безпечний і конфіденційний доступ до захисту. Жінки повинні отримувати інформацію про послуги у випадках гендерно зумовленого насильства без необхідності повідомляти про пережите насильство. Якщо жінка сама звертається по допомогу або фахівці виявляють ризики, вона повинна мати доступ до безпечних механізмів перенаправлення, орієнтованих на потреби постраждалої.Усе це не обмежує самостійність ветерана навпаки. Належна підтримка людини, яка про нього піклується, створює умови для того, щоб ветеран міг поступово повертати незалежність, а його близькі не мусили жертвувати заради цього власним здоров’ям, доходом чи майбутнім.Від зобов’язань до дійУкраїна ще десятиліттями дбатиме про своїх поранених. І вже сьогодні держава, громадянське суспільство та Організація Об’єднаних Націй мають можливість зробити так, щоб після завершення реабілітації родини не залишалися сам на сам із усіма труднощами вдома.Для Уряду України та установ, які займаються реабілітацією, це означає враховувати потреби тих, хто здійснюватиме догляд, ще на етапі підготовки ветерана до виписки: оцінювати умови вдома та подальші потреби в допомозі, налагоджувати зв’язок між реабілітаційними центрами й місцевими медичними, ветеранськими, соціальними та житловими службами, а також спрощувати доступ до інформації про виплати, необхідне обладнання та облаштування житла.Для громадянського суспільства, ветеранських і жіночих організацій та організацій людей з інвалідністю це означає посилювати підтримку родин: розробляти практичні рекомендації та мережі взаємодопомоги, допомагати орієнтуватися в доступних послугах і виплатах, а також забезпечувати доступ до психосоціальної підтримки, допомоги з працевлаштуванням, доглядом за дітьми та можливості тимчасово передати догляд іншій людині.Для Організації Об’єднаних Націй та міжнародних партнерів це означає допомагати розбудовувати та поєднувати ці системи. Зокрема, об’єднувати експертизу у сферах реабілітації, інклюзії людей з інвалідністю, зайнятості, соціального захисту, психічного здоров’я та протидії гендерно зумовленому насильству; підтримувати державу й українські організації у впровадженні підходів, які враховують потреби всієї родини; а також фінансувати дослідження й оцінювання, що враховують результати як для ветеранів, так і для людей, які про них піклуються.Важливо також почати зі здатності слухати. Досвід жінок, які здійснюють догляд, поранених ветеранів, фахівців із реабілітації та організацій людей з інвалідністю має визначати, якою буде ця підтримка та які прогалини ще потрібно усунути. Але консультації мають вести до конкретних дій, а не замінювати їх.Ми не повинні обирати між підтримкою ветеранів і підтримкою жінок, які поруч із ними. Якщо ми хочемо, щоб поранені ветерани могли відновлювати своє життя з гідністю та якомога більшою самостійністю, маємо подбати й про те, щоб жінки, які допомагають їм на цьому шляху, не несли весь тягар відновлення самотужки.
Цифри промовисті. За даними ООН Жінки, що посилається на останню Швидку оцінку завданої шкоди та потреб на відновлення, у 2023 році жінки в Україні витрачали на неоплачувану роботу, зокрема догляд, 55 годин на тиждень, тоді як чоловіки - 39. У 2024 році лише на догляд за дітьми жінки витрачали вже 56 годин на тиждень порівняно з 49 годинами до повномасштабної війни.Ці дані не стосуються безпосередньо догляду за пораненими ветеранами. Однак вони показують, який обсяг неоплачуваної роботи вже може лежати на жінках ще до того, як до нього додається нова відповідальність.І йдеться не лише про час. Якщо ветеран потребує значної допомоги, партнерці чи іншій членкині родини іноді доводиться скорочувати робочий день, відмовлятися від роботи чи навчання або взагалі залишати оплачувану роботу. В інших родинах жінка, навпаки, може стати основною годувальницею, водночас продовжуючи доглядати за близькою людиною. У будь-якому разі це може впливати на її доходи, незалежність і можливість самостійно планувати власне майбутнє.Ціна такої турботи не лише фінансова. Догляд потребує фізичних сил, емоційного ресурсу та постійної організації: записатися до лікаря, знайти необхідне обладнання, оформити допомогу, організувати транспорт і бути поруч із людиною, яка живе з болем або переживає психологічні труднощі.З часом і поступом реабілітації ці обов’язки можуть змінюватися. Але вони не обов’язково зникають після того, як ветеран залишає реабілітаційний центр.Саме тому, на мою думку, на відновлення ветеранів потрібно дивитися і крізь призму гендерної рівності. Питання не лише в тому, чи доглядатимуть за ними жінки. Важливо розуміти, що саме лягає на їхні плечі, як це змінює їхнє власне життя і яку підтримку отримують вони самі.Ризики, про які ми маємо говоритиПовернення додому може принести із собою труднощі, з якими жодна родина не повинна залишатися сам на сам.Ветеран може повернутися з депресією, психологічною травмою, хронічним або фантомним болем. Дехто може стикнутися з проблемним вживанням алкоголю чи інших речовин, намагаючись упоратися з болем, важкими переживаннями або труднощами повернення до цивільного життя. Рідні можуть бути важливою емоційною опорою, але професійна допомога та лікування болю мають залишатися відповідальністю системи охорони здоров’я.Родини мають знати, що така допомога існує і куди по неї звертатися.
Змінюватися можуть і звичні ролі в родині. Наприклад, ветеран може більше піклуватися про дітей, поки його партнерка стає основною годувальницею. В іншій родині жінці, навпаки, доведеться скоротити оплачувану роботу, щоб доглядати за близькою людиною. Такі моделі можуть добре працювати, однак усталені уявлення про ролі чоловіків і жінок іноді ускладнюють пошук нового балансу.Ми також маємо говорити про безпеку. Дослідження «Voices from Ukraine 2024», проведене під егідою ЮНФПА, висвітлює проблему домашнього насильства та насильства з боку інтимного партнера в умовах війни, економічну залежність, стигму й бар’єри на шляху до отримання допомоги. Серед них — труднощі, з якими стикаються постраждалі, коли йдеться про насильство з боку чоловіків, які повернулися з війни. Це якісне дослідження, тому воно не показує, наскільки поширеним є насильство саме в родинах ветеранів. Водночас воно нагадує, чому підтримка тих, хто здійснює догляд, має передбачати конфіденційну інформацію та безпечний доступ до допомоги.Жінці, яка живе в небезпечних для неї стосунках, може бути складно навіть звернутися по допомогу. Вона може не мати можливості конфіденційно зателефонувати, грошей на дорогу, людини, з якою можна залишити дітей, або впевненості, що її звернення залишиться конфіденційним. Економічна залежність може ще більше ускладнювати цей крок.Це не означає, що поранених ветеранів слід сприймати як потенційних кривдників. Ветерани з інвалідністю самі можуть потребувати захисту й підтримки. Йдеться про інше: служби, які працюють із родинами, не можуть автоматично вважати ситуацію безпечною лише тому, що догляд відбувається вдома.Саме тому питання захисту не можна залишати на потім. Запитати жінку, чи почувається вона в безпеці, недостатньо, якщо немає конфіденційних механізмів перенаправлення та належної підтримки. Інакше ми ризикуємо виявити проблему, не запропонувавши їй безпечного шляху до допомоги.Бар’єри, які залишаються за дверима домуТе, що послуга формально існує, ще не означає, що людина, яка доглядає за близьким, справді може нею скористатися.Крісло колісне, зручне в реабілітаційному центрі, може просто не проходити у двері квартири. Соціальні виплати, протезування, допомога з житлом і психосоціальна підтримка часто належать до компетенції різних установ. Родинам доводиться самостійно шукати потрібні послуги, підтверджувати право на них і проходити необхідні процедури паралельно продовжуючи щоденний догляд.
Жінці, яка не має з ким залишити дітей або ветерана, може бути складно зберегти роботу, пройти навчання чи навіть потрапити на власний прийом до лікаря. З часом догляд, який і без того потребує значних сил, може дедалі більше позначатися на її здоров’ї, доходах і самостійності.«Voices from Ukraine 2024» називає серед бар’єрів вартість поїздок, брак доступного транспорту й часу, недостатню поінформованість, необхідність доглядати за дітьми, стигму, недовіру та побоювання щодо конфіденційності. Особливо гостро ці перешкоди відчуваються, коли жінці потрібна психосоціальна, юридична допомога чи захист, але вона не може отримати їх безпечно та конфіденційно.Саме тому підтримка не може обмежуватися лише інформацією про те, куди можна звернутися. Важливо, щоб жінка справді могла отримати необхідну допомогу, дістатися до неї, оплатити пов’язані витрати, знайти для неї час і скористатися нею безпечно.Якою має бути підтримкаПерехід від реабілітації до життя вдома охоплює одразу багато сфер: охорону здоров’я, ветеранські та соціальні послуги, житло, працевлаштування і протидію гендерно зумовленому насильству. Родині часто доводиться взаємодіяти з кожною із цих систем окремо, хоча всі труднощі виникають одночасно.Тому підтримка має починатися ще до виписки ветерана і продовжуватися після його повернення додому.По-перше, під час планування виписки важливо враховувати не лише потреби самого ветерана, а й умови, до яких він повертається. Потрібно розуміти, що він може робити самостійно, як продовжуватиметься реабілітація, яке обладнання та зміни в оселі необхідні й чи буде потрібна допомога рідних.По-друге, людина, яка братиме на себе догляд, має сприйматися не просто як частина системи підтримки ветерана, а як людина з власними потребами, вибором і правами. Вона має отримати необхідну інформацію та практичну підготовку до тих завдань, які погоджується виконувати. Водночас доступ ветерана до послуг не повинен залежати від готовності родичів безоплатно здійснювати догляд.По-третє, родинам потрібні зрозуміла інформація та допомога в отриманні необхідних послуг і виплат. Реабілітація, протезування, соціальний захист, транспорт, облаштування житла, догляд за дітьми, психосоціальна підтримка та допомога з працевлаштуванням не мають перетворюватися на лабіринт, у якому родина повинна розбиратися самотужки.По-четверте, підтримки потребують і ті, хто здійснює догляд, щоб зберегти власне здоров’я, добробут і можливість працювати. Залежно від обставин це може бути тимчасова допомога з доглядом, підтримка з доглядом за дітьми, допомога з працевлаштуванням або доходом, гнучкий доступ до послуг і психосоціальна підтримка.І нарешті, система має передбачати безпечний і конфіденційний доступ до захисту. Жінки повинні отримувати інформацію про послуги у випадках гендерно зумовленого насильства без необхідності повідомляти про пережите насильство. Якщо жінка сама звертається по допомогу або фахівці виявляють ризики, вона повинна мати доступ до безпечних механізмів перенаправлення, орієнтованих на потреби постраждалої.Усе це не обмежує самостійність ветерана навпаки. Належна підтримка людини, яка про нього піклується, створює умови для того, щоб ветеран міг поступово повертати незалежність, а його близькі не мусили жертвувати заради цього власним здоров’ям, доходом чи майбутнім.Від зобов’язань до дійУкраїна ще десятиліттями дбатиме про своїх поранених. І вже сьогодні держава, громадянське суспільство та Організація Об’єднаних Націй мають можливість зробити так, щоб після завершення реабілітації родини не залишалися сам на сам із усіма труднощами вдома.Для Уряду України та установ, які займаються реабілітацією, це означає враховувати потреби тих, хто здійснюватиме догляд, ще на етапі підготовки ветерана до виписки: оцінювати умови вдома та подальші потреби в допомозі, налагоджувати зв’язок між реабілітаційними центрами й місцевими медичними, ветеранськими, соціальними та житловими службами, а також спрощувати доступ до інформації про виплати, необхідне обладнання та облаштування житла.Для громадянського суспільства, ветеранських і жіночих організацій та організацій людей з інвалідністю це означає посилювати підтримку родин: розробляти практичні рекомендації та мережі взаємодопомоги, допомагати орієнтуватися в доступних послугах і виплатах, а також забезпечувати доступ до психосоціальної підтримки, допомоги з працевлаштуванням, доглядом за дітьми та можливості тимчасово передати догляд іншій людині.Для Організації Об’єднаних Націй та міжнародних партнерів це означає допомагати розбудовувати та поєднувати ці системи. Зокрема, об’єднувати експертизу у сферах реабілітації, інклюзії людей з інвалідністю, зайнятості, соціального захисту, психічного здоров’я та протидії гендерно зумовленому насильству; підтримувати державу й українські організації у впровадженні підходів, які враховують потреби всієї родини; а також фінансувати дослідження й оцінювання, що враховують результати як для ветеранів, так і для людей, які про них піклуються.Важливо також почати зі здатності слухати. Досвід жінок, які здійснюють догляд, поранених ветеранів, фахівців із реабілітації та організацій людей з інвалідністю має визначати, якою буде ця підтримка та які прогалини ще потрібно усунути. Але консультації мають вести до конкретних дій, а не замінювати їх.Ми не повинні обирати між підтримкою ветеранів і підтримкою жінок, які поруч із ними. Якщо ми хочемо, щоб поранені ветерани могли відновлювати своє життя з гідністю та якомога більшою самостійністю, маємо подбати й про те, щоб жінки, які допомагають їм на цьому шляху, не несли весь тягар відновлення самотужки.
1 of 5
Історія
02 жовтня 2026
Війна в Україні стала «катастрофою у сфері прав людини» і має бути закінчена, – Фолькер Тюрк
Під час виступу на Раді з прав людини в Женеві пан Тюрк заявив, що моніторингова місія підтвердила близько 15 280 загиблих і поранених цивільних осіб в Україні протягом перших восьми місяців цього року, у середньому понад 400 щотижня, що на 55 відсотків більше, ніж за той самий період 2025 року.«Повномасштабне вторгнення, розв’язане Російською Федерацією, щотижня вбиває та ранить сотні людей, тоді як лінія фронту майже не рухається», – зазначив він та додав, що під час нещодавніх атак було уражено багатоквартирні будинки, школи, медичні центри, залізниці та магазини.Справжня жорстокістьВерховний комісар ООН з прав людини заявив, що в нещодавній доповіді моніторингової місії зафіксовано «шокуючі масштаби сексуального насильства щодо цивільних осіб і військовополонених».З понад 1000 задокументованих випадків 89% було пов’язано з діями російської сторони, а 11% – української. Більшість постраждалих становили чоловіки (зокрема в місцях тримання під вартою), проте жертвами ставали також жінки й діти, насамперед на окупованих територіях.«Це лише один із жахливих проявів жорстокості, що стала визначальною рисою цієї війни. Поряд із миром має бути й відповідальність», – зазначив він.«Лабораторія війни дронів»Пан Тюрк заявив, що люди по всій Україні живуть у постійному страху, а повітряна тривога в Києві тривала 33 години протягом одного 48-годинного періоду на початку цього тижня.Поблизу ліній фронту застосування Російською Федерацією авіаційних керованих бомб у Донецькій, Харківській, Сумській та Запорізькій областях призвело до загибелі й поранення майже 2 500 цивільних осіб упродовж перших восьми місяців року. Це на 62 відсотки більше, ніж за той самий період минулого року.«Україна є лабораторією війни дронів», – сказав він, закликавши до невідкладних міжнародних дій для подолання масштабних людських втрат, спричинених цією зброєю в усьому світі.За його словами, напади на енергетичну інфраструктуру та комерційну власність різко почастішали, а російські удари по супермаркетах і продовольчих компаніях уже спричиняють тимчасову нестачу овочів і молочних продуктів у деяких районах. «З наближенням зими українці побоюються, що найгірше ще попереду».За його словами, близько 2 000 людей опинилися заблокованими в Олешках без водопостачання, електроенергії та газу.Пан Тюрк заявив, що, за повідомленнями, кількість жертв серед цивільного населення в Російській Федерації також зросла, хоча його Управління не змогло повністю перевірити ці повідомлення, оскільки йому не було надано доступу.Він закликав російське керівництво «замислитися над тим, що ця війна робить із їхнім власним суспільством», яке, за його словами, занурюється у страх, заперечення та мілітаризовану економіку, «яка ставить смерть і руйнування вище за охорону здоров’я та освіту».Пан Тюрк також заявив, що його непокоять порушення прав людини, пов’язані з присутністю бійців із третіх країн.Його співробітники опитали військовополонених із 36 країн, яких утримує Україна. Багато з них заявили, що їх обманом змусили приєднатися до російських збройних сил. Кроки до мируПан Тюрк закликав до заходів зі зміцнення довіри, заснованих на правах людини, щоб відновити динаміку руху до переговорів.Вони могли б включати домовленість про припинення нападів на економічні об’єкти та енергетичну інфраструктуру, локальні припинення вогню на лініях фронту, надання цивільним особам можливості виїхати, а також повний обмін військовополоненими.«Міжнародній спільноті, і особливо державам, які мають вплив, я кажу: будь ласка, зробіть усе можливе, щоб уже зараз наблизити мир шляхом переговорів, перш ніж ця трагедія стане ще страшнішою», – сказав він.Джерело: UN news.
1 of 5
Історія
24 вересня 2026
На Генасамблеї ООН закликали захистити цивільних і досягти справедливого миру в Україні
Цього року до загальних дебатів долучаться 130 глав держав та урядів, щоб бути почутими щодо найважливіших питань сьогодення.Востаннє на посаді Генерального секретаря ООН Антоніу Гутерріш відкрив загальні дебати закликом пам’ятати, що мир, розвиток і права людини є нероздільними засадами Статуту ООН, а людську гідність і права неможливо відокремити від безпеки та можливостей. «В Україні повномасштабне вторгнення Росії втягнуло суверенну державу в жорстоку війну, що є кричущим порушенням Статуту», – зазначив Генеральний секретар ООН. «Ми повинні захищати Статут без подвійних стандартів. Захищати цивільне населення без винятків. Забезпечувати безперешкодний гуманітарний доступ».До виступу на загальних дебатах 23 вересня долучився Президент України Володимир Зеленський із закликом до припинення війни. Окрім загальних дебатів, згадки про Україну лунали і під час засідання Ради Безпеки. Головний фокус — зростання кількості жертв серед цивільних, російські атаки на українські міста далеко від лінії фронту, захист цивільного населення, доступ гуманітарної допомоги на окуповані території України Російською Федерацією та необхідність досягнення справедливого і тривалого миру відповідно до Статуту ООН. Заступниця Генсекретаря і миробудівних питань Розмірі ДіКарло зазначила, «Тільки за перші 8 місяців в Україні було вбито або поранено більше цивільних, ніж за весь 2025 рік. Велика кількість жертв серед цивільного населення, зареєстрована на даний момент у вересні, свідчить про те, що ця надзвичайно тривожна тенденція продовжується».Вона підтвердила підтримку суверенітету й територіальної цілісності України та закликала посилити дипломатичні зусилля задля негайного, повного й безумовного припинення вогню.51 країна-член ООН закликала Росію негайно й безумовно припинити вогонь у повному обсязі та долучитися до змістовного мирного процесу. Відповідну спільну заяву було оприлюднено перед засіданням Ради Безпеки ООН.Більше інформації про загальні дебати за посиланням.
1 of 5
Історія
16 вересня 2026
Підтримка життєво необхідної медичної допомоги на сході України
За фінансової підтримки Центру порятунку та гуманітарної допомоги імені Короля Салмана (KSrelief) ЮНОПС постачає спеціалізоване медичне обладнання, щоб допомогти медичним працівникам на сході України рятувати життя в надзвичайно складних умовах війни.Дорогою до Харкова майже всюди помітні наслідки війни. Пошкоджена придорожня інфраструктура, автозаправні станції та складські приміщення поступово заростають літньою зеленню.У самому Харкові, за 30 кілометрів від кордону з Росією, сирени повітряної тривоги, що сповіщають про загрозу ударів дронами та ракетами, стали частиною повсякденного життя. Для регіональної системи охорони здоров’я це означає подвійне навантаження: медики мають надавати допомогу дедалі більшій кількості людей із тяжкими вибуховими травмами, водночас працюючи в умовах постійного фізичного та емоційного напруження, яке переживає місцеве населення.Щоб посилити спроможність медичних закладів там, де навантаження на систему охорони здоров’я є найбільшим, ЮНОПС у партнерстві з Центром порятунку та гуманітарної допомоги імені Короля Салмана (KSrelief) закуповує та постачає необхідне діагностичне й хірургічне обладнання. Перше обладнання надійшло влітку 2026 року, а подальші масштабні поставки триватимуть до кінця року. Підтримка Харкова та Ізюма у цифрах30 км — відстань до районів активних бойових дій у Харківській області+15 000 операцій щороку проводять за підтримки одного лише обласного діагностичного центру24/7 допомога: мобільне діагностичне обладнання дає змогу надавати допомогу навіть під час відключень електроенергії та повітряних тривогПідтримка кількох медичних закладів: необхідне обладнання постачається до закладів охорони здоров’я Харкова та областіМобільність для довгострокового відновлення«Життя з протезом — це навичка, яку потрібно опанувати».
Андрій Чугаєв, медичний директор обласного реабілітаційного центру.В обласному реабілітаційному центрі в Харкові команди ортопедів, фізичних терапевтів і психологів місяцями працюють із пацієнтами, допомагаючи їм адаптуватися до протезів кінцівок.Щоб проводити необхідні обстеження без зайвого болю та необхідності переміщувати пацієнтів, центр отримав мобільний рентгенівський апарат на акумуляторному живленні.«Нове обладнання відкриває для нас нові можливості», — пояснює доктор Чугаєв.
«Наші пацієнти часто мають множинні травми, і мобільний рентгенівський апарат дає змогу обстежити їх усі. Він також мобільний та автономний, а це означає, що в разі надзвичайної ситуації ми можемо використовувати його в укритті, і він продовжить працювати навіть під час відключення електроенергії». Точність в операційнійЗа кілька кварталів звідси, у великій обласній лікарні, де щороку проводять понад 15 000 операцій, лікарі стикаються з іншим викликом: одночасно надавати допомогу кільком пацієнтам із тяжкими травмами.Новий хірургічний рентгенівський апарат типу C-arm дає змогу хірургам отримувати зображення кісткових структур у режимі реального часу безпосередньо під час операцій.«Зараз ми маємо справу з травмами, яких до війни раніше не зустрічали», — розповідає пан Антон, завідувач відділення рентгенології та діагностики. «Один із викликів, з яким ми стикаємося, — коли після надзвичайної події одночасно надходить кілька пацієнтів у тяжкому стані. Лікарня має бути належно оснащена та мати достатньо персоналу, щоб надавати їм допомогу одночасно. Нове обладнання допомагає нам вирішувати це завдання». Відновлення доступу до життєво необхідної медичної допомоги поблизу лінії фронтуНа південний схід від Харкова, у місті Ізюм, менш ніж за 30 кілометрів від району активних бойових дій, місцева лікарня продовжує надавати допомогу мешканцям громади, попри значні пошкодження, яких вона зазнала на початку війни.ЮНОПС та KSrelief передали лікарні спеціалізований біохімічний аналізатор крові та медичні холодильники, щоб забезпечити належне функціонування її банку крові — критично важливого ресурсу для надання невідкладної хірургічної допомоги. «Стійкість медичних працівників, з якими ми зустрілися в Ізюмській лікарні, вражає», — зазначила керівниця програмного напряму ЮНОПС Марія Запашник. «ЮНОПС пишається тим, що разом із KSrelief може забезпечити їх необхідним обладнанням, яке допомагає безпечно та ефективно виконувати свою роботу». Від екстреного реагування до сталої медичної допомогиУ реабілітаційних відділеннях Харкова та операційних Ізюма кожна нова одиниця обладнання — це більше, ніж сучасна технологія. Це додатковий час для медиків і можливість забезпечити доступ до життєво необхідної допомоги навіть під обстрілами. Оснащуючи медичні команди, які працюють поблизу лінії фронту, обладнанням, здатним працювати під час відключень електроенергії та в кризових умовах, ЮНОПС і KSrelief підтримують українських медичних працівників, забезпечуючи їх ресурсами, необхідними для порятунку життів.
Андрій Чугаєв, медичний директор обласного реабілітаційного центру.В обласному реабілітаційному центрі в Харкові команди ортопедів, фізичних терапевтів і психологів місяцями працюють із пацієнтами, допомагаючи їм адаптуватися до протезів кінцівок.Щоб проводити необхідні обстеження без зайвого болю та необхідності переміщувати пацієнтів, центр отримав мобільний рентгенівський апарат на акумуляторному живленні.«Нове обладнання відкриває для нас нові можливості», — пояснює доктор Чугаєв.
«Наші пацієнти часто мають множинні травми, і мобільний рентгенівський апарат дає змогу обстежити їх усі. Він також мобільний та автономний, а це означає, що в разі надзвичайної ситуації ми можемо використовувати його в укритті, і він продовжить працювати навіть під час відключення електроенергії». Точність в операційнійЗа кілька кварталів звідси, у великій обласній лікарні, де щороку проводять понад 15 000 операцій, лікарі стикаються з іншим викликом: одночасно надавати допомогу кільком пацієнтам із тяжкими травмами.Новий хірургічний рентгенівський апарат типу C-arm дає змогу хірургам отримувати зображення кісткових структур у режимі реального часу безпосередньо під час операцій.«Зараз ми маємо справу з травмами, яких до війни раніше не зустрічали», — розповідає пан Антон, завідувач відділення рентгенології та діагностики. «Один із викликів, з яким ми стикаємося, — коли після надзвичайної події одночасно надходить кілька пацієнтів у тяжкому стані. Лікарня має бути належно оснащена та мати достатньо персоналу, щоб надавати їм допомогу одночасно. Нове обладнання допомагає нам вирішувати це завдання». Відновлення доступу до життєво необхідної медичної допомоги поблизу лінії фронтуНа південний схід від Харкова, у місті Ізюм, менш ніж за 30 кілометрів від району активних бойових дій, місцева лікарня продовжує надавати допомогу мешканцям громади, попри значні пошкодження, яких вона зазнала на початку війни.ЮНОПС та KSrelief передали лікарні спеціалізований біохімічний аналізатор крові та медичні холодильники, щоб забезпечити належне функціонування її банку крові — критично важливого ресурсу для надання невідкладної хірургічної допомоги. «Стійкість медичних працівників, з якими ми зустрілися в Ізюмській лікарні, вражає», — зазначила керівниця програмного напряму ЮНОПС Марія Запашник. «ЮНОПС пишається тим, що разом із KSrelief може забезпечити їх необхідним обладнанням, яке допомагає безпечно та ефективно виконувати свою роботу». Від екстреного реагування до сталої медичної допомогиУ реабілітаційних відділеннях Харкова та операційних Ізюма кожна нова одиниця обладнання — це більше, ніж сучасна технологія. Це додатковий час для медиків і можливість забезпечити доступ до життєво необхідної допомоги навіть під обстрілами. Оснащуючи медичні команди, які працюють поблизу лінії фронту, обладнанням, здатним працювати під час відключень електроенергії та в кризових умовах, ЮНОПС і KSrelief підтримують українських медичних працівників, забезпечуючи їх ресурсами, необхідними для порятунку життів.
1 of 5
Історія
16 вересня 2026
Від Лаосу до України: застереження радника ООН із протимінної діяльності щодо майбутніх наслідків касетних боєприпасів
З нагоди Третьої оглядової конференції Конвенції про касетні боєприпаси у В’єнтьяні, Лаоська Народно-Демократична Республіка, ми поспілкувалися з Полом Геслопом, старшим радником із протимінної діяльності Офісу Координатора системи ООН в Україні.Він ділиться своїм досвідом і поглядом на касетні боєприпаси - зброю, яку свого часу створювали для ураження великих танкових формувань часів Холодної війни, а сьогодні вона змінюється та застосовується по-новому безпосередньо на лінії фронту в Україні.Застереження з В’єнтьянаЦього тижня я перебуваю у В’єнтьяні на Третій оглядовій конференції Конвенції про касетні боєприпаси, також відомої як Конвенція Осло. Її ухвалили в Осло, Норвегія, а понад 16 років тому відкрили для підписання. Конвенція об’єднала країни навколо заборони використання, накопичення, виробництва та передачі касетних боєприпасів.Кожні п’ять років держави-учасниці зустрічаються, щоб оцінити досягнутий прогрес, сприяти ширшому приєднанню до Конвенції та визначити подальші кроки. Сьогодні її ратифікували понад 100 країн.Я приїхав сюди, щоб розповісти про те, що ми бачимо в Україні. Водночас Лаос - це далеко не просто місце проведення цієї конференції. Ймовірно, це країна, яка найбільше у світі постраждала від забруднення вибухонебезпечними залишками війни у В’єтнамі. Україна вже рухається до того, щоб стати однією з найбільш забруднених вибухонебезпечними предметами країн світу. Якщо не вжити необхідних заходів, з часом масштаби цього забруднення можуть навіть перевищити рівень Лаосу. Важливо усвідомити можливі наслідки ще до того, як це станеться.Що таке касетні боєприпасиКасетні боєприпаси - це окремий вид озброєння. Їх можуть застосовувати за допомогою артилерії, реактивних систем залпового вогню або авіації. Контейнер запускають або скидають, і на заданій висоті чи відстані він розкривається, вивільняючи численні суббоєприпаси. За визначенням Конвенції, касетний боєприпас містить кілька таких суббоєприпасів, зазвичай вісім або більше.Суббоєприпаси можуть мати різне призначення. Одні є протипіхотними та призначені для ураження людей уламками. Інші - протитанкові: вони використовують кумулятивний заряд, щоб пробити відносно тонку верхню броню техніки та вивести з ладу екіпаж, двигун або системи озброєння. Деякі також містять запалювальні компоненти, призначені для займання складів боєприпасів або пального.Такі боєприпаси можуть бути ефективними проти військових цілей, однак вони становлять надзвичайно високу небезпеку. У разі застосування проти цивільного населення їхня дія є невибірковою.Зброя, що уражає великі площіЗа своєю суттю касетні боєприпаси - це зброя, призначена для ураження цілей на значній площі. Один контейнер, скинутий з літака, може накрити територію розміром з одне-два футбольні поля. А батарея реактивних систем залпового вогню здатна охопити площу в один квадратний кілометр - понад мільйон квадратних метрів.До широкого поширення високоточних боєприпасів касетну зброю розробляли насамперед для знищення великих скупчень радянських танків і піхоти або сил країн Варшавського договору в разі їхнього наступу на Західну Європу. Саме для такого масштабу бойових дій її і створювали.Починаючи з Фолклендської війни 1980-х років, касетні боєприпаси застосовували майже в усіх великих збройних конфліктах між державами, зокрема в Афганістані, Іраку, Лівані у 2006 році та у значних масштабах в Україні. Про їхнє застосування також повідомлялося в інших сучасних збройних конфліктах.Довгострокова загроза вибухонебезпечних залишків війниГоловна проблема касетних боєприпасів - високий рівень відмови суббоєприпасів. Якщо контейнер містить 100 суббоєприпасів і 10–20% із них не вибухають, після лише одного удару на землі можуть залишитися від 10 до 20 вибухонебезпечних предметів. Вони можуть зберігати свою небезпеку десятиліттями.Таку зброю зазвичай застосовують у динамічних бойових умовах проти рухомих цілей, зокрема колон чи броньованих патрулів, але її також можуть використовувати проти стаціонарних оборонних позицій або портових зон. Місця її застосування часто документуються недостатньо. Територія, яка сьогодні є полем бою, завтра може знову стати сільськогосподарським угіддям. А в місті місцем, де розташовані школа, медичний пункт, лікарня, дитячий майданчик або житловий квартал.Саме тоді й починається довгострокова небезпека. Цивільні часто повертаються невдовзі після того, як бойові дії віддаляються. Багато суббоєприпасів фактично можуть спрацьовувати від дій самої людини. Їхні механізми взведення можуть залежати, наприклад, від обертання або опору парашута, однак після цього вони залишаються надзвичайно чутливими до зовнішнього впливу. Тому боєприпас може здаватися безпечним, хоча навіть незначного руху може бути достатньо для його детонації.Фермер, який обробляє поле, може лише трохи зрушити кумулятивний суббоєприпас і цього буде достатньо, щоб він здетонував. Боєприпас, створений для пробиття броні танка, здатний пробити трактор і смертельно уразити людину, яка ним керує. А дитина, яка підніме осколковий суббоєприпас, фактично може тримати в руках бойову гранату.Технічно такий боєприпас може не відповідати визначенню міни, що спрацьовує від дій людини. Однак наслідки можуть бути такими самими. Саме тому касетні боєприпаси розглядаються міжнародним гуманітарним правом як зброя невибіркової дії.Від Лаосу до УкраїниСаме ця проблема привела мене до В’єнтьяна. Камбоджа, Лаос і В’єтнам уже десятиліттями живуть із наслідками забруднення територій касетними боєприпасами. Їхній досвід містить важливі уроки, які Україні варто враховувати вже зараз, поки війна триває.Сьогодні багато територій України, де застосовували касетні боєприпаси, залишаються зонами бойових дій або військовими позиціями, доступ цивільних до яких обмежений. Справжній масштаб проблеми стане очевидним після припинення вогню або укладення мирної угоди, коли люди почнуть повертатися на землі, де вони могли не бути роками.Саме тоді невибірковий характер цієї зброї становитиме особливу загрозу для цивільного населення і насамперед для дітей. Небезпечна еволюціяНайбільше мене непокоїть те, як швидко змінюються ці технології.Раніше застосування касетних боєприпасів потребувало відносно складних систем доставки, доступних переважно державам. Тому їх використання здебільшого обмежувалося традиційними збройними конфліктами між державами. Сьогодні ситуація стрімко змінюється.В Україні ми бачимо нестандартні суббоєприпаси, виготовлені за допомогою 3D-друку, які доставляють дронами. Поєднання дешевого децентралізованого виробництва та широкодоступних засобів доставки значно спрощує можливість застосування такої зброї. Кількість таких боєприпасів і площа забруднених ними територій зростають щодня.Це наближає таку зброю до здатності завдавати ураження у масових масштабах, її навіть можна розглядати як зброю масового ураження. У будь-якому разі наслідки для цивільного населення дедалі більше набувають невибіркового характеру.Протягом останніх шести місяців ми спостерігаємо зміщення від застосування на полі бою та поблизу лінії фронту до повідомлень про використання доставлених дронами та надрукованих на 3D-принтерах суббоєприпасів у цивільних районах. Спочатку про такі випадки повідомляли на сході України, але зараз ця тенденція поширюється далі на захід.Взимку контролювати цю загрозу стає ще складніше. Засипаний снігом суббоєприпас стає невидимим, але залишається смертельно небезпечним для людини, яка може на нього наступити, або автомобіля, який може на нього наїхати. Навесні, коли сніг тане, на поверхні знову з’являється велика кількість таких небезпечних предметів.Важливість данихЦі наслідки не є неминучими. Але щоб не допустити ще масштабнішої проблеми, потрібні точні та надійні дані.Якщо місця ударів, кількість застосованих боєприпасів, погодні умови, стан ґрунту та його тип не фіксуються належним чином, розмінування стає повільнішим, дорожчим і небезпечнішим. Натомість точні дані дають змогу краще визначати забруднені території та значно ефективніше планувати й проводити роботи з очищення.Без такої інформації громади можуть жити поруч із цією небезпекою на роки довше, ніж це було б необхідно.Погляд у майбутнєНавіщо представнику ООН брати участь в оглядовій конференції у В’єнтьяні?Одна з причин - продемонструвати, що Організація Об’єднаних Націй бачить реальну цінність Конвенції про касетні боєприпаси. Майже напевно вона вже допомогла врятувати тисячі цивільних від загибелі та важких травм, обмеживши застосування зброї, яка за своєю природою має невибіркову дію.Але передусім я тут, щоб застерегти від самозаспокоєння.Світ пам’ятає про небезпеку наземних мін, але часто забуває, наскільки тісно з цією проблемою пов’язані касетні боєприпаси. На практиці суббоєприпас може спрацювати від дій самої людини, навіть якщо технічно він не відповідає визначенню наземної міни.Якщо вже зараз не реагувати на зміни у технологіях, системах доставки та тактиці застосування цієї зброї, першими ціну заплатять цивільні в Україні. Згодом ця загроза може поширитися й далі, якщо інші учасники збройних конфліктів як державні, так і недержавні перейматимуть цей досвід і використовуватимуть подібні методи.Мій головний пріоритет у В’єнтьяні й після конференції зробити так, щоб уроки В’єтнаму, Камбоджі та Лаосу були враховані в Україні до того, як ми зіткнемося з такими ж довгостроковими наслідками, а не після.
1 of 5
Пресреліз
23 вересня 2026
ООН Жінки: перебої з енергопостачанням в Україні особливо сильно впливають на жінок, і їхні потреби мають бути враховані під час підготовки до наступної зими
Підтримка понад 2,1 мільйона найбільш вразливих людей у подоланні очікуваних нових перебоїв з електро-, тепло- і водопостачанням цієї зими – один із ключових напрямів Плану реагування гуманітарної спільноти впродовж осінньо-зимового періоду 2026–2027 років. Потрібно приділяти більше уваги специфічним потребам і викликам, з якими стикаються жінки, зокрема зі зростаючим навантаженням, пов’язаним з доглядом за дітьми та іншими членами родини. Оцінка ООН Жінки показує, що жінки зазнали значно сильнішого впливу енергетичної кризи взимку 2025-2026 рр., ніж чоловіки: вони стикалися з більшими фінансовими труднощами, безпековими ризиками та негативним впливом на здоров'я, при цьому мали менше ресурсів для того, щоб впоратися з цим. Майже три чверті жінок (73,8%) повідомили, що не мають резервного джерела енергії, такого як генератор, акумуляторна система або портативна зарядна станція, тоді як серед чоловіків показник становив трохи більше половини (51,5%). Схожа ситуація може повторитися і цієї зими, якщо не буде враховано специфічні потреби та виклики жінок. Жінки також мають менше фінансових ресурсів для покриття додаткових витрат, при цьому – більше обов'язків з догляду за дітьми та іншими членами родини. У 2025-226 рр., 56,3% жінок, порівняно з 35,4% чоловіків, повідомили про помірні або серйозні фінансові труднощі, через які їм було складно забезпечувати себе продуктами харчування, одягом та предметами першої необхідності. Жінки значно частіше брали на себе основний догляд за дітьми (44,3% жінок проти 26,4% чоловіків). Відключення ускладнюють виконання цього обов'язку – від забезпечення дітей їжею та водою до підтримки тепла, гігієни та можливості забезпечити умови для продовження навчання. Перебої з енергопостачанням також безпосередньо впливають на безпеку та здоров’я жінок: 41,9% з них повідомили, що через ці перебої почувалися менш безпечно, порівняно з 24,3% чоловіків, а 38,5% жінок зазначили, що відключення негативно вплинули на їхнє фізичне здоров’я, порівняно з 22,8% чоловіків. 2 Чотири з десяти осіб, які доглядають за дітьми (41,1 %), та за особами з інвалідністю (43,1 %), повідомили, що витрачають більше часу на догляд. Домогосподарства з дітьми частіше повідомляли про додаткову домашню роботу (близько 40%, порівняно з 30,5% серед тих, хто не має дітей) та додатковий час на забезпечення електроенергією чи опаленням (близько 49% та 35,5% відповідно). Фінансове навантаження також є значним: 18,1 % осіб, які доглядають за людьми з інвалідністю, були змушені позичати гроші або брати кредити, що більш ніж удвічі перевищує загальний показник. На основі результатів Оцінки структура ООН Жінки в Україні рекомендує такі заходи для підготовки до зими 2026–2027, адресовані Уряду України, Гуманітарній команді ООН, країнам - донорам і гуманітарним партнерам: 1. Визнати осіб, які доглядають за іншими, серед яких здебільшого жінки, пріоритетною групою під час підготовки до зими та надавати їм грошову і психосоціальну підтримку. До цієї групи належать одинокі батьки, сім’ї з дітьми до п'яти років, а також ті, хто доглядає за людьми старшого віку чи людьми з інвалідністю. 2. Допомагати домогосподарствам, які мають велике навантаження через догляд за близькими, отримати акумулятори, зарядні станції, генератори та інші рішення для резервного енергопостачання – у вигляді прямої грошової допомоги або самих пристроїв. 3. Надавати грошову допомогу та субсидії на електроенергію й опалення економічно вразливим домогосподарствам, очолюваним жінками, до настання пікового періоду перебоїв у грудні 2026 року – лютому 2027 року, зокрема домогосподарствам у містах. 4. Зробити пункти незламності та пункти обігріву безпечними й доступними для жінок, людей старшого віку, людей з інвалідністю та тих, хто за ними доглядає, під час тривалих перебоїв з енергопостачанням. Йдеться, зокрема, про опалення, освітлення, зв'язок, можливість заряджати пристрої, доступні санітарні умови та облаштовані для дітей місця для навчання й ігор. 5. Відстежувати перебіг підготовки до зими за даними, розподіленими за статтю, віком та інвалідністю. Важливо контролювати такі показники, як доступ до електропостачання, отримання грошової допомоги, зростаюче навантаження, пов’язане з доглядовою працею і те, наскільки люди почуваються в безпеці. До підготовки, впровадження і моніторингу цих заходів варто залучати жіночі організації. «Жінки готуються до чергової зимової енергетичної кризи, маючи ще менше доступу до безпеки, засобів до існування, освіти, охорони здоров'я та можливості брати участь у прийнятті рішень. Водночас потреби жінок зростають, а міжнародна гуманітарна допомога та допомога у сфері розвитку, спрямована на подолання гендерної нерівності, скорочується. Рішення щодо інвестицій у підвищення стійкості енергетичної системи та підготовки до зимового періоду ухвалюються вже зараз, і вкрай важливо, щоб вони враховували пріоритети жінок, а жіночі правозахисні організації мали достатньо ресурсів для продовження надання життєво необхідних послуг і цієї зими», — зазначає Сабін Фрейзер Гюнеш, Представниця ООН Жінки в Україні. Про Оцінку Оцінка гендерного впливу енергетичної кризи в Україні поєднує кількісне та якісне дослідження. Кількісний компонент включав загальнонаціональне репрезентативне опитування 1 200 дорослих респондентів в Україні (732 жінки та 468 чоловіків), яке проводилося 25–26 лютого 2026 року методом телефонних інтерв’ю (CATI). Номери телефонів генерувалися випадковим чином з використанням телефонних кодів трьох найбільших мобільних операторів України. Опитування не охоплювало українців та українок, які наразі перебувають за кордоном. Окрім загальнонаціональної вибірки, у Києві було проведено окреме опитування 800 дорослих. Якісна частина дослідження включала 10 інтерв'ю з ключовими інформантами та вісім фокус-групових обговорень за участю жінок і чоловіків у Києві, Івано-Франківську, Одесі та Харкові. Цю Оцінку замовила ООН Жінки в межах глобальної ініціативи TransformCare, а провела організація Voluntas за фінансової підтримки Програми допомоги з міжнародного розвитку від Уряду Великої Британії (UK International Development). Погляди, висловлені в цій публікації, належать авторкам/ам і не обов’язково відображають позицію ООН Жінки, Організації Об’єднаних Націй або будь-якої з її афілійованих організацій. Цю публікацію профінансовано в межах Програми допомоги з міжнародного розвитку від Уряду Великої Британії (UK International Development); проте висловлені погляди не обов'язково відображають офіційну політику уряду Великої Британії.
1 of 5
Пресреліз
21 вересня 2026
Комісія ООН наголосила на негативному впливі систематичних російських ударів по енергетичній інфраструктурі, мілітаризацією освіти та вербуванням іноземних громадян
Протягом складної зими 2025–2026 років, коли температура опускалася до 20 градусів морозу, російські збройні сили продовжували систематично завдавати ударів по критично важливій енергетичній інфраструктурі України. Унаслідок цих атак було пошкоджено або зруйновано додаткові енергетичні установки, лінії електропередачі, об'єкти теплопостачання та газової інфраструктури. Мільйони цивільних осіб постраждали від тривалих відключень електроенергії, нестачі опалення або його повної відсутності.Опитані Комісією цивільні особи повідомили, що температура в їхніх квартирах опускалася настільки низько, що це спричиняло проблеми зі здоров'ям, у тому числі психологічні розлади. 74-річна мешканка Києва, яка проживає на 18-му поверсі, розповіла Комісії, що через низькі температури, які ще більше погіршувалися внаслідок відключень електроенергії, ліфти часто зупинялися, і вона неодноразово залишалася замкненою у своїй квартирі, потерпаючи від холоду. «Не було можливості ні зайти, ні вийти. Я лежала, мерзла й голодувала, без ліків, без усього», — сказала вона. Українська влада задокументувала випадки смерті та травм, пов'язаних із переохолодженням. Ті, хто мав таку можливість, виїжджали з домівок на найхолодніші місяці.«Безперервні атаки на енергетичну інфраструктуру роблять умови життя цивільного населення дедалі нестерпнішими. Ми стурбовані тим, що майбутню зиму буде ще важче пережити», — заявив голова Комісії Ерік Мьосе.Комісія також відстежувала повідомлення про атаки українських збройних сил на об'єкти інфраструктури на території Російської Федерації та на підконтрольних Росії територіях України. Ці повідомлення свідчать про збільшення кількості жертв серед цивільного населення, а також про пошкодження або знищення цивільних об'єктів. Однак через відсутність доступу та необхідної інформації Комісія не змогла розслідувати ці інциденти.Ще одним питанням, яке розглядала Комісія, було нав'язування українським дітям російського патріотичного та військового виховання. З 2022 року Російська Федерація посилює увагу до патріотичного виховання в межах своїх навчальних програм, які згодом було поширено на окуповані території. До шкільних програм включили заняття, присвячені патріотичним уявленням про Росію, зокрема для дітей віком від трьох років. Українських дітей на окупованих територіях примушують відвідувати школи, де навчання ведеться за російськими програмами та прославляється Російська Федерація. Невиконання цих вимог супроводжується погрозами та примусом.Модулі практичної військової підготовки, що передбачають поводження зі зброєю, а також військові навчання, є частиною обов'язкової навчальної програми для дітей віком від 14 років. Російські молодіжні організації, які фінансуються державою та розширили свою присутність на окупованих територіях, ще більше посилюють патріотичну індоктринацію та військову підготовку. Таке патріотичне й військове виховання має глибокий вплив на дітей. Деякі з них вважають цю систему нестерпною і воліють тікати на території, підконтрольні уряду України. Часто вони змушені вирушати в дорогу самотужки, наражаючись на значні ризики для безпеки та стикаючись із труднощами.Третім напрямом поточних розслідувань Комісії є вербування іноземних громадян для участі у збройному конфлікті. Багато іноземних громадян свідомо та добровільно вступили до російських або українських збройних сил.Комісія зосередила увагу на іноземних громадянах із низки країн різних континентів, які зрештою опинилися на службі в російській армії після того, як їх було введено в оману. Агенти та посередники заманювали їх обіцянками високооплачуваної цивільної роботи та організовували їхній переїзд до Російської Федерації. Незабаром після прибуття їх змушували підписувати контракти з Міністерством оборони Росії. Переважна більшість цих людей не володіли російською мовою та не розуміли умов контрактів, які підписували, після чого опинялися на передовій. Крім того, російська влада примушувала деяких іноземних громадян, які перебували на території Російської Федерації, зокрема осіб, які відбували покарання у вигляді позбавлення волі, вирушати на війну в Україну.Багато новобранців загинули невдовзі після прибуття на передову, зникли безвісти, отримали поранення або потрапили в полон до українських збройних сил. Їхні сім'ї, переживаючи болісну невизначеність, змушені здалеку шукати інформацію про долю своїх близьких, тоді як вербувальники, як правило, блокують їхні дзвінки.У зв'язку з продовженням війни Комісія висловлює занепокоєння з приводу тривалих тяжких фізичних і психологічних травм, випробувань, яких зазнали постраждалі та їхні сім’ї, а також масштабних і руйнівних наслідків, з якими вони стикаються. Комісія знову наголошує на важливості судової та позасудової відповідальності, а також багатосторонньої підтримки постраждалих.Комісія представить результати поточних розслідувань у своїй доповіді на 81-й сесії Генеральної Асамблеї ООН у жовтні 2026 року.КІНЕЦЬДовідкова інформація: Незалежна міжнародна комісія з розслідування щодо України була створена Радою з прав людини ООН для розслідування всіх імовірних порушень та утисків прав людини та порушень міжнародного гуманітарного права, а також пов'язаних із ними злочинів у контексті агресії Російської Федерації проти України. До складу Комісії входять Ерік Мьосе (голова), Пабло де Грейф та Врінда Ґровер.Для запитів від ЗМІ та додаткової інформації, будь ласка, звертайтеся до: Саулє Мухаметрахімової, радниці зі зв’язків із ЗМІ при Комісії з розслідування щодо України, saule.mukhametrakhimova@un.org або (+43-1) 26060-83450 або (+43-676) 3493464; Тода Пітмана, радника зі зв’язків із засобами масової інформації відділу підтримки розслідувань Ради ООН з прав людини, todd.pitman@un.org або (+41) 76 691 1761; або Паскаля Сіма, пресофіцера Ради з прав людини, simp@un.org
1 of 5
Пресреліз
15 вересня 2026
ЮНІДО сприяє впровадженню практичних рішень і розвитку партнерств для водоканалів України
Конференція, що відбулася 2-3 вересня під назвою «Від відновлення до стійкості: зелені шляхи для водоканалів України», об’єднала представників водоканалів і громад, органів державної влади, міжнародних партнерів з розвитку, технологічних та інженерних компаній, галузевих асоціацій і громадянського суспільства.
У центрі дискусій були нагальні операційні виклики та довгострокова модернізація, зокрема європейські стандарти, енергоефективність та енергетична незалежність, цифровізація та інтелектуальний облік, скорочення втрат води, очищення стічних вод, розвиток кадрового потенціалу, міжнародні партнерства між водоканалами та підвищення готовності критичної інфраструктури.
Конференція стала завершальним етапом ширшої ініціативи ЮНІДО та «Укрводоканалекології» з розбудови спроможності. На чотири технічні вебінари зареєструвалися 340 учасників із водоканалів з усіх регіонів України. Вебінари охопили питання стандартів і технічного регулювання, сталості та енергоефективності, екологічних, соціальних та управлінських аспектів (ESG) і енергоменеджменту, а також водо- й енергозбереження.
Ініціатива також включала навчальний візит до Дрездена, Барута та Берліна, Німеччина. Представники українських водоканалів ознайомилися з європейськими підходами до очищення стічних вод, використання відновлюваної енергії, енергоефективних технологій, управління водоканалами та імплементації директив ЄС, а також обмінялися досвідом із муніципальними підприємствами та галузевими установами різного масштабу.
Конференція у Трускавці дала змогу розглянути ці напрацювання в українському контексті. Під час сесії, присвяченої переходу від реагування на надзвичайні ситуації до готовності, відновлення та розвитку, було наголошено на визначенні пріоритетів на основі оцінки вразливості, завчасному розміщенні критично важливого обладнання, фізичному захисті, резервному енергопостачанні та альтернативних джерелах водопостачання як взаємодоповнювальних складових готовності водоканалів.
Конференція також об’єднала взаємодоповнювальні напрями експертизи ЮНІДО. У межах Програми EU4Green Recovery East, що фінансується Європейським Союзом, результати оцінювання інфраструктури очищення стічних вод в Україні, зокрема трьох пілотних очисних споруд у Дрогобичі, Кременчуці та Пустомитах, засвідчили пріоритетність таких напрямів, як надійність інфраструктури, оброблення осаду, дані та облік на рівні технологічних процесів, і стали підґрунтям для подальшої роботи з оптимізації процесів та підвищення енергоефективності.
Учасники також розглянули потреби сектору у сфері людського капіталу. Концепція платформи практичної підготовки фахівців водного сектору у Львові акцентувала на поєднанні інвестицій в інфраструктуру з розвитком навичок через практичні навчальні середовища, лабораторії, симуляції та професійні стандарти.
Під час інших сесій розглядалися питання інтелектуального управління водними ресурсами, цифрового обліку та підходів до скорочення втрат води на основі даних, сталого інвестування, європейських регуляторних вимог, а також співпраці між українськими громадами та міжнародними партнерами.
За результатами дискусій було визначено можливості для подальшої співпраці, зокрема у сферах практичної підготовки фахівців, посилення міжнародних партнерств, підвищення готовності до надзвичайних ситуацій, цифрового управління водними ресурсами та модернізації інфраструктури відповідно до європейських стандартів і місцевих потреб.Довідково:«Від відновлення до стійкості: зелені шляхи для водоканалів України» – одна із семи пілотних ініціатив, розроблених у межах проєкту «Зелене відновлення промисловості шляхом розвитку на рівні громад в Україні». Ці пілотні ініціативи втілюють міжнародну експертизу у рішеннях, адаптованих до місцевих умов, у таких сферах, як енергоефективне муніципальне планування, циркулярна економіка, міський видобуток, очищення стічних вод, інтегроване управління водними та енергетичними ресурсами, відновлювана енергетика та стале управління водними ресурсами.Проєкт реалізується Організацією Об’єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО) у межах Програми ЮНІДО із зеленого відновлення промисловості України (2024-2028) за фінансової підтримки Уряду Німеччини через Федеральне міністерство економічного співробітництва та розвитку (BMZ) та у партнерстві з Міністерством економіки та довкілля України. Конференцію організовано у співпраці з «Укрводоканалекологією» та Трускавецькою міською радою.Для отримання додаткової інформації:Доріна Наті, фахівчиня з промислового розвитку, d.nati@unido.org
Максим Кицюк, національний комунікаційний експерт, m.kytsiuk@unido.org
У центрі дискусій були нагальні операційні виклики та довгострокова модернізація, зокрема європейські стандарти, енергоефективність та енергетична незалежність, цифровізація та інтелектуальний облік, скорочення втрат води, очищення стічних вод, розвиток кадрового потенціалу, міжнародні партнерства між водоканалами та підвищення готовності критичної інфраструктури.
Конференція стала завершальним етапом ширшої ініціативи ЮНІДО та «Укрводоканалекології» з розбудови спроможності. На чотири технічні вебінари зареєструвалися 340 учасників із водоканалів з усіх регіонів України. Вебінари охопили питання стандартів і технічного регулювання, сталості та енергоефективності, екологічних, соціальних та управлінських аспектів (ESG) і енергоменеджменту, а також водо- й енергозбереження.
Ініціатива також включала навчальний візит до Дрездена, Барута та Берліна, Німеччина. Представники українських водоканалів ознайомилися з європейськими підходами до очищення стічних вод, використання відновлюваної енергії, енергоефективних технологій, управління водоканалами та імплементації директив ЄС, а також обмінялися досвідом із муніципальними підприємствами та галузевими установами різного масштабу.
Конференція у Трускавці дала змогу розглянути ці напрацювання в українському контексті. Під час сесії, присвяченої переходу від реагування на надзвичайні ситуації до готовності, відновлення та розвитку, було наголошено на визначенні пріоритетів на основі оцінки вразливості, завчасному розміщенні критично важливого обладнання, фізичному захисті, резервному енергопостачанні та альтернативних джерелах водопостачання як взаємодоповнювальних складових готовності водоканалів.
Конференція також об’єднала взаємодоповнювальні напрями експертизи ЮНІДО. У межах Програми EU4Green Recovery East, що фінансується Європейським Союзом, результати оцінювання інфраструктури очищення стічних вод в Україні, зокрема трьох пілотних очисних споруд у Дрогобичі, Кременчуці та Пустомитах, засвідчили пріоритетність таких напрямів, як надійність інфраструктури, оброблення осаду, дані та облік на рівні технологічних процесів, і стали підґрунтям для подальшої роботи з оптимізації процесів та підвищення енергоефективності.
Учасники також розглянули потреби сектору у сфері людського капіталу. Концепція платформи практичної підготовки фахівців водного сектору у Львові акцентувала на поєднанні інвестицій в інфраструктуру з розвитком навичок через практичні навчальні середовища, лабораторії, симуляції та професійні стандарти.
Під час інших сесій розглядалися питання інтелектуального управління водними ресурсами, цифрового обліку та підходів до скорочення втрат води на основі даних, сталого інвестування, європейських регуляторних вимог, а також співпраці між українськими громадами та міжнародними партнерами.
За результатами дискусій було визначено можливості для подальшої співпраці, зокрема у сферах практичної підготовки фахівців, посилення міжнародних партнерств, підвищення готовності до надзвичайних ситуацій, цифрового управління водними ресурсами та модернізації інфраструктури відповідно до європейських стандартів і місцевих потреб.Довідково:«Від відновлення до стійкості: зелені шляхи для водоканалів України» – одна із семи пілотних ініціатив, розроблених у межах проєкту «Зелене відновлення промисловості шляхом розвитку на рівні громад в Україні». Ці пілотні ініціативи втілюють міжнародну експертизу у рішеннях, адаптованих до місцевих умов, у таких сферах, як енергоефективне муніципальне планування, циркулярна економіка, міський видобуток, очищення стічних вод, інтегроване управління водними та енергетичними ресурсами, відновлювана енергетика та стале управління водними ресурсами.Проєкт реалізується Організацією Об’єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО) у межах Програми ЮНІДО із зеленого відновлення промисловості України (2024-2028) за фінансової підтримки Уряду Німеччини через Федеральне міністерство економічного співробітництва та розвитку (BMZ) та у партнерстві з Міністерством економіки та довкілля України. Конференцію організовано у співпраці з «Укрводоканалекологією» та Трускавецькою міською радою.Для отримання додаткової інформації:Доріна Наті, фахівчиня з промислового розвитку, d.nati@unido.org
Максим Кицюк, національний комунікаційний експерт, m.kytsiuk@unido.org
1 of 5
Пресреліз
02 вересня 2026
Глобальне потепління перевищить 1,5°C, але найгірших наслідків ще можна уникнути
У доповіді «Обмежити перевищення» (Limiting Overshoot) зазначається, що найкращим із доступних варіантів залишається шлях «перевищення, пік і зниження». Він передбачає тимчасове перевищення рівня потепління на 1,5°C, обмеження найвищої, або пікової, температури та подальше її зниження. Мета полягає в тому, щоб зробити це перевищення якомога меншим і коротшим та якнайшвидше повернути температуру до рівня нижче 1,5°C.«Пекельна спека, масштабні лісові пожежі та смертоносні повені цього літа попереджають нас про те, що чекає попереду. Ми повинні зробити перевищення рівня 1,5 градуса якомога меншим і коротшим. Для цього нам необхідно значно підвищити рівень наших амбіцій», – заявив Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш.Цей шлях дасть змогу обмежити пікове підвищення температури завдяки негайному та послідовному скороченню викидів парникових газів, зокрема метану, на шляху до досягнення нульового рівня викидів. Після цього температуру потрібно буде знижувати шляхом досягнення від'ємного рівня викидів, тобто вилучення з атмосфери більшої кількості парникових газів, ніж до неї потрапляє (Carbon Dioxide Removal).Водночас він передбачає впровадження заходів з адаптації, які зменшуватимуть вразливість суспільств, громад та економік до нинішніх, очікуваних і непередбачуваних наслідків зміни клімату. Однак можливості адаптації мають певні межі, а деякі наслідки будуть незворотними, особливо якщо не вдасться обмежити пікове підвищення температури. У доповіді наголошується, що такий шлях допоможе зменшити ризики та наслідки, зробити адаптацію менш складною і менш витратною, а також підвищити шанси на подальше зниження температури.«Якщо температура залишатиметься вищою за 1,5°C, хороших наслідків не буде. Екстремальні хвилі спеки в усьому світі вже показують, що кліматичні наслідки наставатимуть швидше, будуть сильнішими та триватимуть довше, забиратимуть більше життів і спричинятимуть серйозніші потрясіння», – заявила Виконавча директорка ЮНЕП Інґер Андерсен. «Саме зараз ми повинні подвоїти зусилля у сфері боротьби зі зміною клімату. Ми можемо і повинні стати на правильний шлях, скорочуючи викиди парникових газів, зміцнюючи стійкість та адаптацію і забезпечуючи, щоб перевищення рівня 1,5°C було якомога меншим і коротшим».Руйнівні наслідкиНавіть за найоптимістичнішим сценарієм глобальна температура досягне пікового рівня, який буде на 1,8°C вищим порівняно з доіндустріальним періодом. Це перевищує ціль Паризької угоди щодо обмеження потепління до 1,5°C. Більшість інших сценаріїв передбачає ще вищі пікові температури.Після перевищення рівня 1,5°C кліматичні ризики та наслідки посилюватимуться з кожною додатковою часткою градуса і з кожним роком. Очікується посилення екстремальних погодних явищ, втрата екосистем, а також затоплення малих острівних держав, що розвиваються, і низинних прибережних міст. Прогнозується значна шкода для здоров’я людей, продовольчої безпеки, водопостачання, природи, міст, інфраструктури та економік.У доповіді також попереджається, що зі збільшенням масштабу та тривалості підвищення температури зростає ймовірність перетину незворотних кліматичних переломних точок. До них належать дестабілізація великих льодовикових щитів, деградація Амазонських тропічних лісів і порушення Атлантичної меридіональної перекидної циркуляції. Це система океанічних течій, яка переносить теплу поверхневу воду на північ, а холодну глибинну – на південь, і відіграє важливу роль у регулюванні клімату. Деякі кліматичні наслідки можуть виникнути раптово, тоді як інші поступово накопичуватимуться із часом.З огляду на масштаб ризиків та додаткові переваги кліматичних заходів у доповіді міститься заклик до прискорених, спільних і глобальних дій, щоб перейти на шлях «перевищення, пік і зниження». Наприклад, швидкий перехід від викопного палива до відновлюваних джерел енергії допоможе поліпшити якість повітря та здоров’я населення, знизити витрати на енергію і розширити доступ до електроенергії. Від того, наскільки швидкими та рішучими будуть ці дії, залежатимуть форма і траєкторія цього шляху.Умови для покращенняДля успішних кліматичних дій необхідні сильна політична воля, ефективна багатостороння співпраця, дієва політика, інклюзивне врядування та достатнє фінансування. Усі заходи мають ґрунтуватися на принципах рівності та справедливості. Країни, які несуть більшу відповідальність за зміну клімату, повинні діяти швидше за інших і демонструвати найвищий рівень амбіцій.У доповіді також зазначається, що скорочення викидів і адаптація до зміни клімату взаємно посилюють одне одного, тому мають відбуватися одночасно та враховувати нові ризики. Пріоритет необхідно надавати заходам, які допомагають досягти цілей як зі скорочення викидів, так і з адаптації. Одним із таких прикладів є природоорієнтоване охолодження.Заходи з адаптації, які впроваджуються сьогодні, створюють основу для майбутніх зусиль. Проте адаптація повинна стати трансформаційною та здатною реагувати на нові нелінійні ризики, які можуть розвиватися непередбачувано або виникати раптово. Це стосується і ризиків, які можуть перешкоджати зусиллям зі скорочення викидів.У доповіді підкреслюється, що досягнення нульового рівня викидів є важливим етапом на шляху до чистих негативних викидів. Видалення вуглекислого газу з атмосфери має доповнювати постійне скорочення викидів парникових газів, а не замінювати його.Водночас видалення вуглекислого газу зможе зробити реальний внесок у повернення температури до рівня нижче 1,5°C лише за умови, що пікове потепління залишатиметься значно нижчим за 2°C, а всі залишкові викиди буде скорочено. Для відповідального застосування методів видалення вуглекислого газу та управління їхніми наслідками для екологічної цілісності, справедливості й масштабів використання потрібні надійні механізми врядування.Реагування на майбутнє, що змінюєтьсяЧерез роки бездіяльності, навіть якщо температуру вдасться повернути до рівня нижче 1,5°C, певні втрати будуть незворотними, а деякі умови зміняться назавжди. Багато громад можуть бути змушені переселитися або змінити джерела засобів до існування, а суспільствам доведеться пристосовуватися до нових умов.Ці зміни порушують складні питання справедливості, влади та політичної легітимності. Для їх розв’язання будуть потрібні нові інклюзивні механізми врядування, які допоможуть розв’язати складні питання із залученням різних груп суспільства.Ця доповідь нагадує, що шлях «перевищення, пік і зниження» є новим рубежем кліматичної політики наступного покоління. Однак розв’язання складних питань не можна відкладати та залишати наступному поколінню. Щоб такий шлях залишався можливим, необхідно діяти негайно. ПРИМІТКИ ДЛЯ РЕДАКТОРІВДодаткові цитати«Кожна частка градуса потепління понад 1,5°C посилює кліматичні наслідки та робить їх дедалі серйознішими, а народи й держави Тихоокеанського регіону одними з перших відчувають їх на собі. Ми знаємо, що масштаби проблеми зростають, але водночас посилюється й готовність до дій. Світова енергетична криза нагадує про необхідність зменшити залежність від викопного палива, прискорити перехід до відновлюваних джерел енергії та зміцнити міжнародну співпрацю у сфері клімату. COP31 дає можливість перетворити наші амбіції на конкретні дії, а Туреччина, Австралія та країни Тихоокеанського регіону мають провести практичну конференцію COP, зосереджену на конкретних рішеннях». – Кріс Боуен, міністр Австралії з питань зміни клімату та енергетики і президент переговорного процесу COP31.«Кожна частка градуса має значення, а кожен рік перебування вище рівня 1,5°C збільшує кліматичні ризики та ймовірність незворотних втрат. Доповідь про перевищення чітко показує, що перевищення рівня 1,5°C не можна розглядати як нову кінцеву точку. Це ситуація, масштаб і тривалість якої ми повинні терміново зменшити, щоб згодом повернути процес у зворотному напрямку. Для цього необхідні швидке й послідовне скорочення викидів, а також амбітні заходи з адаптації для захисту людей, громад та екосистем. COP31 має перетворити цю нагальність на конкретні дії. Нам необхідно прискорити глобальну електрифікацію, скоротити викиди метану від відходів, зміцнити кліматичну стійкість міст і підвищити стійкість морських та прибережних екосистем. Водночас скорочення викидів і адаптація мають просуватися разом. Від рішень, які ми ухвалюємо сьогодні, залежатиме, наскільки високою буде пікова температура, як довго вона залишатиметься на цьому рівні та наскільки безпечно ми зможемо повернутися до рівня 1,5°C». – Його Високоповажність Мурат Курум, призначений Президент COP31.Про Програму ООН з навколишнього середовищаЮНЕП є провідним глобальним голосом у сфері довкілля. Програма забезпечує лідерство та заохочує партнерство у справі захисту навколишнього середовища, надихаючи та інформуючи держави й народи, а також створюючи для них можливості поліпшувати якість життя без шкоди для майбутніх поколінь.Для отримання додаткової інформації звертайтеся:Відділ новин і роботи зі ЗМІ, Програма ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП)
1 of 5
Пресреліз
01 вересня 2026
ВООЗ в Україні: новий Представник – Сільвіу Доменте
На цій посаді він замінить доктора Ярно Хабіхта, який протягом восьми років очолював ВООЗ в Україні.Ми раді вітати Сільвіу в Україні та бажаємо йому успіхів у новій ролі. За освітою він лікар-хірург, має ступінь магістра громадського здоров’я Лондонської школи гігієни та тропічної медицини.Понад 30 років доктор Доменте працює у сфері охорони здоров’я, майже 20 з них - у ВООЗ. Пан Сільвіу очолював Представництва ВООЗ у Молдові, Греції та Грузії.Щиро дякуємо доктору Ярно Хабіхту за вісім років керівництва ВООЗ в Україні — за його роботу під час реформування системи охорони здоров’я, пандемії COVID-19 та повномасштабної війни.Разом із новим Представником ВООЗ в Україні продовжить підтримувати систему охорони здоров’я за трьома ключовими напрямами: реагування, відновлення та реформа — у тісній співпраці з Міністерством охорони здоров’я України, партнерами та іншими зацікавленими сторонами.Дізнайтеся більше про Стратегію співпраці ВООЗ з Україною на 2024–2030 роки за посиланням.
1 of 5
Нові публікації
1 / 11
Матеріали
28 травня 2026
Матеріали
11 серпня 2026
1 / 11