У Межовій, де проживає близько 14 000 людей, вже знайшли прихисток 5 000 вимушених переселенців.Серед них і 87-річна Ангеліна, яка зараз знаходиться у місцевому транзитному центрі. Через загострення бойових дій вона була змушена залишити рідний Мирноград, коли оголосили обов'язкову евакуацію. “Я мусила поспіхом виїжджати з дому, і я забула зачинити двері”, — розповідає пані Ангеліна, в якої тремтить голос. Вона хвилюється за свою кішку та двох собак, які залишилися дома, і сподівається, що сусідка подбає про них. “Вона й сама не дуже добре почувається, але я молюся, щоб вона не залишила моїх улюбленців“, – каже пані Ангеліна.Попри все вона сподівається повернутися додому. “Я скоро повернуся, у мене там вся моя бібліотека”, — каже жінка, мабуть, не повністю усвідомлюючи, що може пройти тривалий час, перш ніж вона зможе повернутися. На початку серпня бойові дії поблизу Мирнограда загострились, і поки щодо немає ознак того, що ситуація зміниться на краще. 
Місцеві органи влади у сусідній Дніпропетровській області створили кілька транзитних центрів, у тому числі у Межовій. Тут евакуйовані люди можуть залишитися на деякий час, перш ніж їхати далі у більш безпечні регіони України. Вони отримують харчові продукти, гігієнічні засоби, а також психологічну підтримку, правову допомогу та інші основні послуги, що надають місцеві органи влади та гуманітарні організації. Деякі такі евакуйовані люди, як пані Ангеліна, будуть розміщені у місцях тимчасового проживання або самостійно знайдуть житло. Під час нещодавньої поїздки на схід Гуманітарний координатор в Україні Матіас Шмале відвідав транзитний центр у Межовій та колишній транзитний центр за 30 км від нього у Покровську в Донецькій області. За два дні до його приїзду центр у Покровську був сильно пошкоджений через удар Збройних сил Російської Федерації, й наразі не може приймати евакуйованих людей. “Це неприйнятно, — зазначив пан Шмале.  — У таких місцях, як цей центр, люди мають бути у безпеці”. Під час зустрічей з представниками обласних органів влади в Донецькій та Дніпропетровській областях пан Шмале запевнив, що гуманітарна спільнота продовжуватиме надавати допомогу постраждалим від війни людям, доповнюючи зусилля уряду.

Завдяки підтримці Європейського Союзу, ЮНОПС відновлює пошкоджені внаслідок військових дій школи, даруючи надію на краще майбутнє.Школа в Харкові, яка раніше була осередком радості та знань, перетворилася на мовчазний спогад про виклики, які принесла війна. Спортивний майданчик, де діти колись весело каталися на велосипедах, зараз майже завжди порожній. Колись у цій школі була унікальна велопрограма, що залучала не лише учнів та вчителів, але й директорку школи. Деякі школярі навіть здобували спортивні нагороди, і їхні перемоги святкувала вся громада.Тепер, через два з половиною роки після початку повномасштабної війни, цей майданчик залишається порожнім. Лише кілька дітей з околиць іноді приходять сюди пограти. Він став мовчазним свідком руйнівних наслідків війни. Ця школа зазнавала ударів тричі: у березні, квітні і серпні 2022 року. Найбільш руйнівним став останній, який припав на 23 серпня — день міста Харкова. Ракети влучили поруч із будівлею, розбивши вікна, пошкодивши стіни і стелю. На щастя, в той момент у школі нікого не було.«Перший удар стався через місяць після початку вторгнення — страшний час для Харкова. Ми були налякані й спантеличені», — згадує директорка школи Алла Зуб. Колись у цій школі навчались понад 770 учнів. Заклад мав обладнання для комфортних умов навчання, в тому числі ліфт для людей з інвалідністю. Сьогодні багато учнів розсіяні по різних куточках світу, а деякі навчаються в тимчасових класах у харківському метро. І учні, і персонал, зокрема директорка школи Алла, з нетерпінням чекають на день, коли всі зможуть повернутися до своєї улюбленої школи.«Я на зв'язку з багатьма сім'ями і знаю, як сильно вони хочуть повернутися до нормального життя», — говорить Алла.«Відвідування школи та спілкування з однолітками — це надзвичайно важлива частина дитинства. Мені боляче бачити, як діти позбавлені цього. Ще з пандемії Covid-19 ми мусимо давати собі раду з обмеженнями в очному навчанні, і це впливає на всіх: дітей, батьків і вчителів». Незважаючи на те, що війна вплинула на життя багатьох, надія не зникла. Завдяки проєкту «Відновлення шкіл в Україні», що фінансується Європейським Союзом та реалізується ЮНОПС, у школі провели ремонтні роботи. Замінено пошкоджені вікна і двері, відновлено класи, встановлено нові сучасні меблі. Тепер відновлена будівля знову готова приймати учнів, хоча поки невідомо, коли саме це станеться.Відновлення цієї школи є частиною широкої ініціативи ремонту освітніх закладів у Київській, Харківській, Чернігівській та Сумській областях. В межах проєкту вже відновлено 33 школи у цих регіонах та планується відновити понад 75 шкіл загалом.«Освіта є основою розвитку та процвітання, тому Європейський Союз активно працює над тим, аби забезпечити українським дітям доступ до якісного навчання, незважаючи на всі виклики, які приносить вторгнення Росії», — зазначила Маріанна Франко, керівниця Офісу гуманітарної допомоги Європейського Союзу в Україні. «Ми вважаємо, що школи повинні бути відремонтовані якнайшвидше. Ми також підтримуємо створення відповідних укриттів, щоб навчальні середовища були якомога безпечнішими, а діти в Україні могли втілювати свої мрії й амбіції».Наразі школа залишається майже порожньою, в ній періодично перебуває обмежений штат працівників. Учні старшої школи навчаються онлайн, що зовсім не просто, враховуючи через часті перебої в електропостачанні, спричинені атаками на енергетичну інфраструктуру України.Родини учнів молодшої школи вимушені обирати між онлайн-навчанням або відвідуванням занять у станціях метро. Це непросте рішення, адже постійні повітряні тривоги серйозно ускладнюють дітям шлях до метрошкіл.Однак у тиші все ще є надія.«Цей проєкт дарує мені, і, я сподіваюся, іншим, відчуття надії на майбутнє. Хочеться вірити, що ми на крок ближче до життя, яке мали раніше», — розмірковує Алла. Ця ініціатива, яка є інвестицією в майбутнє України, має на меті створення безпечних і комфортних умов, де діти зможуть продовжувати свою освіту без перерв.«Школи часто є серцем місцевих громад, тому для нас честь підтримувати їхнє відновлення. У проєкту ще багато роботи, але команда залишається відданою меті підтримати всі обрані школи якомога швидше», — пояснює Пол Крукшенк, старший менеджер проєкту. «Ми усвідомлюємо, що будівлі, де ми працюємо, є частиною критично важливої соціальної інфраструктури», — додає він.Очікуючи повернення учнів, громада тримає в серці надію, що одного дня сміх і енергія дітей знову заповнять двір школи. А поки будівля слугує свідченням стійкості громади, яка відмовляється дозволити війні знищити її дух.Про проєкт Проєкт «Відновлення шкіл в Україні», що фінансується Європейським Союзом і реалізується ЮНОПС, має на меті відновлення освітніх закладів, які постраждали під час війни в Україні. Ініціатива з загальним бюджетом у 30 млн дол. США реалізується в Чернігівській, Київській, Сумській та Харківській областях, та зосереджена на школах, що потребують ремонту легкого та середнього ступеня. Основною метою проєкту є забезпечення доступу до відремонтованих шкільних приміщень, що збільшить кількість дітей, які отримують очну освіту. Відновивши понад 75 шкіл, проєкт допоможе створити безпечне та привітне середовище, де діти зможуть продовжувати навчання без перерв.  

Даніель Белль – Голова Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні (ММПЛУ), яка була створена у 2014 році для моніторингу та звітування про ситуацію з правами людини в країні. Після повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну 24 лютого 2022 року місія активізувала свою роботу з документування порушень прав людини та Міжнародного гуманітарного права, скоєних усіма сторонами конфлікту. Даніель Белль – спеціалістка з прав людини, яка має більш ніж двадцять років досвіду роботи. Вона переважно очолювала правозахисні команди ООН з моніторингу прав людини в конфліктних і постконфліктних ситуаціях.Повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну триває вже третій рік. Як ви опишете ситуацію з правами людини в Україні на даний момент?Вторгнення має величезний вплив на український народ. Понад 10 000 цивільних осіб загинули, а більше 20 000 отримали поранення. Безперервні обстріли руйнують будинки, лікарні, школи та інфраструктуру, знищуючи цілі квартали та села. Нещодавно відбулась велика атака на дитячу лікарнюя в Києві. Мільйони людей були змушені покинути свої домівки, що призвело до роз’єднання сімей. Позасудові страти, катування, насильницькі зникнення, свавільні затримання та сексуальне насильство здійснюються безкарно. В Російській Федерації конфлікт також має посилений негативний вплив на цивільних осіб, а також є руйнування та пошкодження цивільної інфраструктури. Легко загубитися в масштабах цих цифр, але наші публічні доповіді – це не просто статистика. За кожною цифрою стоїть людська історія, часто з жахливими стражданнями.Як місія проводить свою роботу в умовах конфлікту?Наші команди працюють на місцях щодня. Ми звертаємося до обох сторін з проханням надати доступ до постраждалих районів і намагаємося використати цей доступ максимально ефективно. Ми є єдиною агенцією ООН, яка має моніторингову присутність поблизу лінії фронту, що дозволяє нам щодня спілкуватися з людьми, які безпосередньо страждають від конфлікту. Це дає нам можливість вести найточніший і найнадійніший облік впливу конфлікту на цивільне населення та вивчати його ширші наслідки на права людини. Наприклад, у жовтні минулого року ракета влучила в кафе в маленькому українському селі Гроза, внаслідок чого загинуло 59 осіб, які перебували на поминках. Ми провели 36 годин у Грозі, обійшли всі вулиці, розмовляли з місцевими жителями та збирали деталі про обставини нападу. Це дозволило нам підтвердити, що всі загиблі були цивільними, і провести первинну оцінку відповідальності за атаку та її законності. Окрім роботи на місцях, ми надаємо технічні консультації національним правозахисним установам і допомагаємо розробляти закони та політику, що відповідають міжнародним стандартам у сфері прав людини.ММПЛУ була створена з метою посилення захисту прав людини в Україні, сприяння доступу до правосуддя та забезпечення притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні прав людини. Як ММПЛУ сприяє притягненню до відповідальності?Наші публічні доповіді є ключовим інструментом підзвітності, оскільки вони публічно висвітлюють факти. Українські суди, зокрема Конституційний Суд, використовують наші доповіді для ухвалення важливих рішень у сфері прав людини. Міжнародні та регіональні органи, як-от Міжнародний суд ООН і Європейський суд з прав людини, також посилалися на нашу роботу у своїх нещодавніх рішеннях. Окрім того, наша база даних є важливим історичним документом, що закладає підґрунтя для майбутніх процесів підзвітності, встановлення істини, забезпечення справедливості та репарацій.
 “Ми продовжимо ретельно документувати всі факти, щоб гарантувати, що одного дня відповідальність настане".ДАНІЕЛЬ БЕЛЛЬ, ГОЛОВА МІСІЇ ООН З ПРАВ ЛЮДИНИ В УКРАЇНІ
ММПЛУ працює в країні з березня 2014 року. Як змінилася її робота?ММПЛУ є єдиною міжнародною організацією, яка протягом 10 років продовжує діяти тут. Наша діяльність еволюціонувала разом із змінами у ситуації з правами людини. Наприклад, у нещодавній доповіді висвітлено серйозні порушення прав людини та гуманітарного права, скоєні Російською Федерацією за останні 10 років з моменту окупації і незаконної анексії Криму. Після початку повномасштабного вторгнення ми зосередилися на захисті цивільних осіб у збройному конфлікті, аналізуючи ширші аспекти, як-от сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом, або вплив конфлікту на дітей і жінок. Проте суть нашої роботи залишилась незмінною: ми продовжуємо зосереджуватись на ключових питаннях прав людини та на тих сферах, де ми можемо вплинути на ситуацію. Наприклад, ММПЛУ є єдиною організацією ООН, яка моніторить та звітує про судові процеси української влади за колабораційну діяльність, що вже дало позитивні результати. Нещодавно ми відзначили тенденцію до зменшення випадків, коли українські суди засуджували осіб за «колабораціоністські дії», які могли б законно вимагатися окупаційною владою.
   Які тенденції щодо порушень ви спостерігаєте останнім часом?З березня цього року ми спостерігаємо тривожне зростання кількості жертв серед цивільного населення, деі липень став найсмертоноснішим місяцем для з найбільшою кількістю жертв серед цивільних осіб в Україні з жовтня 2022 року. Це зростання пов'язане зі скоординованими атаками російських збройних сил по всій Україні, зокрема авіаударами по лікарняному комплексу в Києві та застосуванням вибухової зброї в населених пунктах, що завдають найбільшої шкоди на території, підконтрольній уряду України. Крім того, масштабні атаки на енергетичну інфраструктуру значно знизили потужність електропостачання, що призводить до щоденних відключень електроенергії для мільйонів людей по всій країні. Ці відключення, які часто тривають багато годин, обмежують доступ до води, мобільного зв'язку, інтернету, громадського транспорту і ускладнюють навчання дітей, адже багато з них навчаються дистанційно. Найбільше страждають вразливі групи населення, зокрема люди похилого віку та особи з інвалідністю. У Російській Федерації конфлікт також нещодавно призвів до того, що велика кількість цивільних осіб була змушена покинути свої домівки, що має серйозні наслідки для реалізації прав людини.Якою є ситуація з правами людини військовополонених та цивільних затриманих?З лютого 2022 року ми взяли інтерв'ю у понад 600 звільнених українських цивільних осіб та військовополонених, включно з тими, кого було звільнено з російського полону під час нещодавніх обмінів навесні та влітку. Ми продовжуємо документувати систематичне і регулярне застосування тортур та жорстокого поводження російською владою проти цивільних осіб і військовополонених. Свідчення тих, хто вижив, свідчать про неймовірну жорстокість. Що стосується російських військовополонених, які перебувають в українському полоні, ми маємо безперешкодний доступ до офіційних місць їхнього утримання від української влади. У цих випадках ми задокументували свідчення про катування в транзитних пунктах після їхньої евакуації з поля бою. Важливо зазначити, що наша взаємодія з українською владою та адвокація сприяють змінам. Після публічного повідомлення про катування і жорстокого поводження з російськими військовополоненими та звернення до української влади ми спостерігали покращення в умовах їхнього утримання та поводженні з ними.Які основні виклики у вашій роботі?Найбільший виклик полягає в тому, що ми не маємо доступу до українських територій, що знаходяться під контролем Російської Федерації, або до постраждалих територій самої Російської Федерації, незважаючи на наші численні запити. Тому нам доводиться застосовувати креативні методи для проведення моніторингу. Наприклад, ми їдемо до лінії фронту і зустрічаємось з людьми, які живуть на територіях, що раніше були під російською окупацією. У нас є віддалена команда, що працює з Молдови, яка забезпечує конфіденційну та безпечну комунікацію з особами, які живуть на окупованих територіях. Ми також підтримуємо регулярну моніторингову присутність у Сумах, у місті, яке до початку серпня було єдиним відкритим пунктом перетину кордону з Росією, де люди могли покинути окуповану територію. Моя команда опитувала людей, коли вони вперше перетинали лінію розмежування. У березні ми опублікували доповідь, що ґрунтується на більш ніж 2300 інтерв'ю з жертвами та свідками, в якому детально описані широкомасштабні порушення, вчинені Російською Федерацією в процесі збільшення контролю над населенням на окупованих територіях.Як ви протидієте дезінформації? Яку методологію ви використовуєте?ММПЛУ вважається авторитетним джерелом завдяки нашій ретельній методології УВКПЛ. Наші доповіді ґрунтуються на даних, зібраних і підтверджених під час польових місій, відвідувань місць утримання під вартою, моніторингу судових процесів, а також на особистих і дистанційних інтерв'ю з жертвами, свідками, родичами, адвокатами, представниками уряду та громадянського суспільства. Окрім цього, ми використовуємо інформацію з судових документів, офіційних звітів, відео- та фотоматеріалів. Зокрема, ми спираємося на численні та різноманітні джерела, кожне з яких ретельно оцінюється на достовірність і надійність. Ми не обмежуємося інформацією з інших джерел або пошуком в інтернеті; наша робота базується на детальних дослідженнях на місцях.Як співробітники виконують свою роботу у світлі ситуації, що склалася?Безпека персоналу є ще одним важливим викликом. В умовах війни наближення до лінії фронту становить серйозну небезпеку. Наші співробітники віддані своїй справі, розуміючи критичну важливість їхньої роботи. Окрім стресу, що викликаний постійними вибухами і повітряними тривогами, складно говорити з людьми про їхні страждання. Ми спілкуємося з людьми щодня, коли вони перебувають у найвразливішому стані, стикаючись із жахливими стражданнями. Це, безумовно, відображається на їхньому самопочутті.

Невдовзі після смертоносного обстрілу дитячої лікарні в Києві в липні 2024 року команда спеціалістів та експертів ООН з прав людини прибула на місце події. Вони опитували медичний персонал, батьків та місцевих мешканців, ретельно відстежуючи та документуючи наслідки війни. Поки команда працювала, приголомшені діти сиділи на лікарняних ліжках, розташованих у парках і на вулицях, їхні тіла все ще були підключені до медичних крапельниць, а з-під уламків піднімався дим.Повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну завдає величезних страждань народу України. Тисячі цивільних осіб загинули, безперервні атаки продовжують руйнувати будинки, лікарні та школи. Цілі райони та села були стерті з лиця землі. Мільйони людей були змушені покинути свої домівки, розриваючи сім’ї. Безкарно здійснюються позасудові страти, катування, насильницькі зникнення, свавільні затримання та сексуальне насильство.Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні (ММПЛУ) була створена у 2014 році для моніторингу та звітування щодо ситуації з правами людини в Україні. З 24 лютого 2022 року місія активізувала свою діяльність з документування порушень Міжнародного права прав людини та Міжнародного гуманітарного права, скоєних усіма сторонами конфлікту. Мета – захист прав людини, сприяння притягненню винних до відповідальності і встановленню справедливості.Голова місії Даніель Белль вважає, що постійний моніторинг і документування порушень прав людини є ключем до того, щоб одного дня підзвітність і правосуддя стали реальністю. За словами Белль, 75 співробітників місії щодня спілкуються з людьми, які безпосередньо постраждали від конфлікту, щоб надати «достовірну та надійну інформацію з перших вуст про порушення прав людини і тенденції у сфері захисту цивільного населення по всій країні, в тому числі на окупованих територіях». “Ми є єдиною агенцією ООН, яка має моніторингову присутність поблизу лінії фронту, що дозволяє нам щодня спілкуватися з людьми, які безпосередньо страждають від конфлікту.“ДАНІЕЛЬ БЕЛЛЬ, ГОЛОВА МІСІЇ ООН З ПРАВ ЛЮДИНИ В УКРАЇНІЗавдяки ретельному документуванню та підготовці доказових доповідей про ситуацію з правами людини, місія сприяє механізмам підзвітності та полегшує доступ жертв і постраждалих до правосуддя.«За кожною доповіддю стоять людські історії» — зазначає Даніель. «Я не хотів виїжджати»83-річний Віктор був серед тисяч людей, евакуйованих із півночі Харківської області під час наступу російської армії у травні 2024 року. Мешканці розповідали, що їм доводилося ховатися в підвалах без електрики днями або навіть тижнями через інтенсивні артилерійські обстріли та авіаційні бомбардування.Віктор поділився, що його будинок, розташований лише за два кілометри від кордону, був зруйнований бомбою, яка також поранила одного з його синів. Деякі люди втікали, взявши лише кілька сумок з одягом, інші — своїх домашніх тварин. Багато жінок прибули до державних центрів допомоги для переміщених осіб у босоніжках і легких літніх сукнях.«Я залишився, бо це був мій дім. Я не хотів виїжджати», — сказав Віктор у центрі допомоги в Харкові. Люди похилого віку та особи з інвалідністю стикаються з особливими труднощами під час примусової евакуації, але Віктору вдалося дістатися до безпечного місця завдяки допомозі своєї онуки. «Виїхати було важким рішенням. Я старий, і мені важко ходити. Я не знаю, де тепер буду жити».Під час збройного наступу команди ММПЛУ виїжджали на місця, щоб провести ґрунтовні інтерв’ю з людьми, які були евакуйовані з прифронтових районів. «Я взяла з собою лише одну валізу»Коли Ліна згадує своє минуле життя, у неї на очах бринять сльози. «У нас було все: добрі зарплати, квартири, гарна погода» — каже вона.Ліна втекла з міста Енергодар на південному сході України після того, як його окупували російські війська.«Я взяла з собою лише одну валізу. Мені довелося залишити маму, яка була прикута до ліжка, під наглядом медсестри та брата» — розповідає Ліна.Її мати померла в березні 2023 року, але Ліна твердо вирішила виконати останню обіцянку, яку дала їй.«Я пообіцяла їй, що повернуся» — каже вона. «Ми думали, що це станеться через кілька місяців, але минуло вже понад два роки».Ліна, яка працює в Запоріжжі, допомагає іншим українцям, які покинули окуповані території. Вона розповіла, як мешканці міста піддаються дедалі більшому тиску, коли їх змушують отримувати російські паспорти, щоб полегшити повсякденне життя.«Медичні послуги не надаються людям з українськими паспортами, тому вони змушені отримувати російські документи» — сказала вона, додавши, що найбільше страждають люди похилого віку та особи з інвалідністю.У нещодавній доповіді ММПЛУ детально описано заходи, які вживає Російська Федерація для поширення російської мови, громадянства, законів і навчальних програм на окупованих територіях України, а також для придушення української культури та ідентичності. “У нас був красивий дім”«У нас був красивий дім з великим садом та бджолами, ми виготовляли власний мед. Нас поважали в нашій громаді. Але нам довелося все це залишити. Чому це сталося з нами?» — запитує Поліна.67-річна Поліна та її 65-річний чоловік Олександр є українськими біженцями, які зараз живуть у Молдові. Обоє мають проблеми з серцем і були змушені покинути своє село в Миколаївській області на півдні України після того, як п’ять днів переховувалися у своєму підвалі з онуками під час обстрілів російськими військами.«Звуки вибухів були неймовірно страшними. Це було жахіття. Багато будинків були зруйновані. Одна з бомб впала всього за 40 метрів від нашого дому. Ми чули вибухи з підвалу і думали, що якщо бомба влучить сюди, наш дім стане нашою могилою» — розповідає Поліна, колишня вчителька.Побоюючись за своє здоров’я, подружжя вирішило виїхати у квітні 2024 року. Зараз вони живуть у невеликій квартирі в столиці Кишиневі разом зі своїм старшим онуком, 16-річним Андрієм, який займається ремонтами, щоб допомогти сплачувати оренду.«Ми приїхали без одягу на літо. Не знаємо, що буде далі. Онук приїхав допомагати, але ми не можемо дозволити собі платити за оренду» — сказав Олександр, колишній електрик.Мільйони цивільних були змушені залишити все. Багато з них пережили травми і потребують підтримки, особливо найвразливіші категорії населення. Завдяки програмі перенаправлення Управління ООН з прав людини в Молдові, яка допомагає вразливим українським біженцям, Поліна та Олександр отримали необхідні ліки від місцевої благодійної організації.Поліна та Олександр, які в жовтні цього року святкуватимуть 50 річницю шлюбу, зізнаються, що немає дня, коли б вони не мріяли повернутися до свого саду, де вирощували абрикоси, яблука, персики, сливи та тримали корів.«Ми дуже сумуємо за нашими синами та онуками» — каже Поліна, показуючи фотографію усміхненої 14-місячної онуки на мобільному телефоні. “Поля забруднені вибухівкою”Мало які місця зазнали такого руйнування, як Тернові Поди та навколишні села. Колись тут мешкало 150 людей, а зараз залишилося лише восьмеро.Це колись процвітаюче фермерське поселення на півдні Миколаївської області стало полем запеклих боїв у перші місяці повномасштабного вторгнення в 2022 році. Більшість сіл перетворилися на міста-привиди, а їхні будинки та школи залишилися в руїнах.«Коли ми повернулися півроку тому, все було знищено» — каже 55-річний Олександр.Олександр і його дружина Лариса нещодавно відремонтували дах і займаються пересаджуванням саду, незважаючи на те, що майже щодня чують вибухи з боку фронту, що за 30 км від їхнього будинку. Над територією іноді пролітають ракети, випущені з протилежного берега Дніпра, і постійно чути гул військових безпілотників.«Поля забруднені вибухівкою. Щодня ми знаходимо снаряди та інші боєприпаси біля нашого дому» — каже 58-річна Лариса.Одна літня сусідка зізналася, що сумує за сільськими дітьми. «У нас були школи. Тепер у них немає дітей» — сказала вона.Незважаючи на відсутність електрики, Олександр і Лариса сповнені рішучості залишитися.«Я народився в цьому будинку і хочу знову в ньому жити» — сказав він.Співробітники ООН з прав людини подорожують поблизу лінії фронту та щодня зустрічаються з людьми в громадах, які безпосередньо постраждали від конфлікту.