Нове
Історія
14 травня 2026
Відновлюючи сили та надію: як ВООЗ і ЄС допомагають людям в Україні повертатися до життя
Дізнатися більше
Пресреліз
12 травня 2026
Вантажівка ВПП ООН з продовольством для прифронтових громад зазнала удару безпілотника на Дніпропетровщині, водія поранено
Дізнатися більше
Пресреліз
11 травня 2026
22 громади з усієї країни розроблять безбар’єрні маршрути за підтримки ПРООН та Мінрозвитку
Дізнатися більше
Нове
Цілі сталого розвитку в Україні
The Sustainable Development Goals are a global call to action to end poverty, protect the earth’s environment and climate, and ensure that people everywhere can enjoy peace and prosperity. These are the goals the UN is working on in the United Arab Emirates:
Пресреліз
23 лютого 2026
Опубліковано оновлену оцінку потреб України на відновлення та відбудову
КИЇВ, Україна, 23 лютого 2026 року — Через чотири роки з моменту вторгнення Росії в Україну за даними оновленої спільної Швидкої оцінки завданої шкоди та потреб на відновлення (RDNA5), оприлюдненої сьогодні Урядом України, Групою Світового банку, Європейською Комісією та Організацією Об’єднаних Націй, станом на 31 грудня 2025 року загальна вартість відбудови та відновлення в Україні становить майже 588 мільярдів доларів США (понад 500 мільярдів євро) впродовж наступного десятиліття. Це майже втричі перевищує прогнозований номінальний ВВП України за 2025 рік.За підтримки партнерів із розвитку Уряд України вживає значних заходів для виконання пріоритетних завдань із відновлення та відбудови на 2026 рік, включаючи публічні інвестиційні проєкти та основні програми з підтримки відновлення, такі як програми підтримки фінансування за зруйноване житло, розмінування та багатосекторальні програми економічної підтримки загальною вартістю понад 15 мільярдів доларів США. До того ж, за наявною інформацією, зібраною у рамках оцінки RDNA, з лютого 2022 року вже було задоволено потреби на суму у щонайменше 20 мільярдів доларів США шляхом проведення невідкладних ремонтних робіт та заходів із раннього відновлення у житловому, енергетичному, освітньому, транспортному та інших критично важливих секторах. «Через чотири роки після повномасштабного вторгнення Росії загальна вартість відновлення та відбудови України наразі оцінюється у майже 588 мільярдів доларів США впродовж наступного десятиліття, що майже втричі перевищує прогнозований номінальний ВВП України за 2025 рік», – зазначила Прем’єр-міністр України Юлія Свириденко. «На тлі безпрецедентних російських атак на енергетичну інфраструктуру та житлові будівлі по всій Україні цієї зими наш народ демонструє стійкість, а наші підприємці продовжують працювати. Нам все ще вдається швидко відновлюватися та розвиватися далі. Я вдячна командам Світового банку, ЄС та ООН за підтримку наших зусиль у протистоянні викликам. Ця допомога дозволяє нам здійснювати невідкладний ремонт об’єктів критичної інфраструктури, щоб країна продовжувала жити, а також реалізовувалися систематичні заходи з відновлення, приділяючи особливу увагу проєктам у секторі енергетики та відновленню житла для наших людей». Оновлена оцінка, яка охоплює завдану шкоду за майже чотири роки, зокрема, 46 місяців у період із лютого 2022 року по грудень 2025 року, демонструє, що пряма завдана шкода Україні наразі сягнула понад 195 мільярдів доларів США (166 мільярдів євро), порівняно зі 176 мільярдами доларів США (150 мільярдів євро) в оцінці RDNA4 у лютому 2025 року. Найбільш постраждалими секторами є житловий, транспортний та енергетичний сектори. Завдана шкода, збитки та потреби і надалі лишаються зосередженими у прифронтових областях та великих мегаполісах. В енергетичному секторі, який зазнав посилених атак тоді, як Україна переживає рекордно сувору зиму, з моменту оцінки RDNA4 спостерігається зростання кількості пошкоджених або зруйнованих об’єктів на приблизно 21%, включаючи об’єкти генерації, передачі та розподілу електроенергії, а також системи централізованого теплопостачання. У транспортному секторі потреби зросли приблизно на 24% порівняно з оцінкою RDNA4, що є результатом посилення атак на залізницю та порти протягом 2025 року. Станом на 31 грудня 2025 року 14% житла було пошкоджено або зруйновано, що вплинуло на понад три мільйони домогосподарств. «Попри масштабні пошкодження, які постійно збільшуються та завдають шкоди людям, економіці та інфраструктурі України, вся країна продовжує рухатися вперед із надзвичайною силою і рішучістю», – зазначила Анна Б’єрде, Керівний директор Світового банку з питань операційної діяльності. «Група Світового банку твердо налаштована підтримувати відновлення та реконструкцію України, а також допомагати народу України створювати робочі місця, можливості та надію для стійкої, сучасної та конкурентоспроможної економіки».Приватний сектор України продемонстрував надзвичайну стійкість в умовах безпрецедентних потрясінь і відіграватиме критично важливу роль у відновленні та відбудові. Оцінка RDNA5 наголошує на тому, що розкриття повного потенціалу приватних інвестицій – як внутрішніх, так і міжнародних – залежатиме від сталих реформ, спрямованих на поліпшення бізнес-середовища, посилення конкуренції, розширення доступу до фінансування, усунення обмежень у сфері праці та приведення виробництва у відповідність із екологічними і цифровими стандартами ЄС. Важливу роль також будуть відігравати сприяння сталому та інклюзивному розвитку і створення робочих місць, а також інтегровані підходи до стійкого відновлення на місцевому рівні, наприклад, через пілотну урядову програму комплексного відновлення. Результати оцінки RDNA5 доповнюють порядок денний реформ та інвестицій на наступні два роки Програми Ukraine Facility, що ґрунтується на процесі вступу до ЄС.«Агресивна війна Росії принесла руйнування, небачені поколіннями», – сказала комісарка ЄС з питань розширення Марта Кос. «Ця оцінка показує масштаб виклику та можливості, що стоять перед нами. Наша відповідь чітка: ми відбудуємо Україну як сильну, сучасну країну ЄС. Завдяки сміливим реформам та Інвестиційній рамковій програмі для України як нашим інструментам для мобілізації інвестицій у великих масштабах, ми перетворимо спустошення на процвітання та просунемо Україну на шляху до ЄС».*Від загальної суми потреб у довгостроковій перспективі потреби на відбудову та відновлення є найвищими у транспортному секторі (понад 96 мільярдів доларів США (82 мільярди євро)).Наступними є сектор енергетики (майже 91 мільярд доларів США (77 мільярдів євро)), житловий сектор (майже 90 мільярдів доларів США (77 мільярдів євро)), торгівля і промисловість (понад 63 мільярдів доларів США (54 мільярди євро)) та сільське господарство (понад 55 мільярдів доларів США (47 мільярдів євро)). Вартість управління вибухонебезпечними предметами та витрати на розчищення залишків руйнувань становлять майже 28 мільярдів доларів США (24 мільярди євро), незважаючи на певний прогрес у проведенні обстежень та розмінуванні, що допомогло обмежити збитки в цьому секторі.«Люди є центральним елементом у відновленні», – зазначив Матіас Шмале, Координатор системи ООН в Україні та Гуманітарний координатор. «Найважливішим активом України є її народ. Повернення біженців, реінтеграція ветеранів та участь жінок на ринку праці будуть визначати економічне відновлення так само, як і приплив капіталу та відновлення інфраструктури. Відновлення має бути орієнтованим на людей та базуватися на потребах громад».В оцінці RDNA5 відзначаються зусилля Уряду України з побудови передової, інклюзивної та стійкої економічної моделі, заснованої на плануванні повоєнного відновлення та довгострокового зростання, і підкреслюється ключова роль, яку відіграватимуть вступ до ЄС та реформи у межах Ukraine Plan і програм за підтримки Міжнародного Валютного Фонду та Групи Світового Банку. Нова післявоєнна економічна стратегія Уряду – Ukraine Economy of the Future (UEF) — фокусується на макрофіскальній стабільності, реформах у сфері врядування та забезпечення верховенства права, динамічному приватному секторі, відновленні інфраструктури, а також інвестиціях у людський капітал і соціальну стійкість. Ці зусилля допоможуть зміцнити довіру громадян, інвесторів та партнерів, а також забезпечити прискорене наближення України до ЄС та довгострокове процвітання. Примітка редактора: У всіх обчисленнях в євро використовується курс обміну долара США до євро станом на 31 грудня 2025 року.*Цю цитату було оновлено після публікації.Контакти: У Вашингтоні: Еймі Стіллвел, Старший спеціаліст із зовнішніх зв’язків, Світовий банк, (202) 294-5321, astilwell@worldbankgroup.org У Києві: Віктор Заблоцький, Спеціаліст із зовнішніх зв’язків, Світовий банк, +380 (67) 466-7690, vzablotskyi@worldbank.orgУ Києві: Марія Шапошникова, Спеціаліст із комунікацій, Представництво ООН в Україні, +38050 4578443, mariia.shaposhnikova@un.orgПовний текст звіту доступний за посиланням.
1 of 5
Пресреліз
31 березня 2026
Генасамблея ООН ухвалила знакову резолюцію для посилення роботи системи ООН
Генеральний секретар Антоніу Гутерреш привітав ухвалення резолюції, назвавши її «історичною» та «великим кроком», що закладає критично важливу основу для системи ООН XXI століття, більш ефективної, підзвітної та краще оснащеної для досягнення результатів у світі, що змінюється.«Ухвалена сьогодні резолюція відображає спільне розуміння повного життєвого циклу мандатів і спільну відданість посиленню кожного його етапу», - заявив Генеральний секретар державам-членам. «Ця резолюція допомагає перетворити амбіції Ініціативи UN80 на конкретні практичні дії».Сильніший підхід до життєвого циклу мандатівМандати - рішення, ухвалені державами-членами, які спрямовують діяльність Організації Об’єднаних Націй і лежать в основі здатності Організації забезпечувати мир і безпеку, розвиток, права людини та гуманітарну допомогу.Резолюція посилює весь життєвий цикл мандатів, запроваджуючи заходи для:• Посилення створення мандатів: забезпечення більшої дисципліни, узгодженості та прозорості, а також заохочення до формування чіткіших, точніших і більш сфокусованих мандатів, підкріплених кращою інформацією для ухвалення рішень з самого початку;• Посилення впровадження: через більш орієнтовану на користувача та дані звітність, кращу координацію та ефективніше використання ресурсів;• Посилення перегляду та підзвітності, зокрема шляхом формування культури безперервного вдосконалення, що ґрунтується на доказах, підзвітності та результатах.Лідерство держав-членів за підтримки СекретаріатуРезолюція спирається на роботу неформальної спеціальної робочої групи Генеральної Асамблеї з перегляду впровадження мандатів, яку співголовували посол Браян Воллес (Ямайка) та посол Керолін Швальгер (Нова Зеландія).Робочу групу було створено Генеральною Асамблеєю у вересні 2025 року для розгляду пропозицій, викладених у доповіді Генерального секретаря щодо перегляду впровадження мандатів, розробленій у межах другого напрямку роботи Ініціативи UN80. У доповіді було проаналізовано, як створюються, впроваджуються та переглядаються мандати ООН, і запропоновано конкретні заходи для посилення кожної з цих функцій.Резолюція передбачає створення формальної спеціальної робочої групи з перегляду впровадження мандатів, відкритої для всіх держав-членів і спостерігачів. Серед її завдань - розробка кращих практичних шаблонів, посилення положень щодо перегляду та подальший аналіз чинних мандатів.Підтверджуючи провідну роль держав-членів у цьому процесі, Генеральний секретар окреслив, як Секретаріат ООН підтримуватиме робочу групу, зокрема через:• єдину контактну точку для делегацій з питань, пов’язаних із мандатами та процесами;
• розширену інформацію про вартість типових видів діяльності, передбачених мандатами, а також раннє інформування про фінансові наслідки нових мандатів;
• посилену координацію виконання між підрозділами Секретаріату та ширшою системою ООН;
• зміцнення підходів, орієнтованих на результати, більш адаптовану та зручну звітність, а також подальший розвиток Реєстру джерел мандатів ООН та інших цифрових інструментів прозорості.Від ухвалення до впровадженняНазвавши резолюцію «великим кроком», але «лише початком», Генеральний секретар зазначив, що система ООН працюватиме як єдина, узгоджена організація під керівництвом робочої групи з метою покращення підтримки та реалізації мандатів.Ініціатива UN80, започаткована Генеральним секретарем у березні 2025 року та підтримана Генеральною Асамблеєю в резолюції 79/318, є загальносистемною спробою переосмислити роботу ООН - щоб кожен мандат, кожен долар і кожне рішення приносили більший ефект для людей і планети.Контакти для ЗМІ: Секретаріат UN80: un80contact@un.org
• розширену інформацію про вартість типових видів діяльності, передбачених мандатами, а також раннє інформування про фінансові наслідки нових мандатів;
• посилену координацію виконання між підрозділами Секретаріату та ширшою системою ООН;
• зміцнення підходів, орієнтованих на результати, більш адаптовану та зручну звітність, а також подальший розвиток Реєстру джерел мандатів ООН та інших цифрових інструментів прозорості.Від ухвалення до впровадженняНазвавши резолюцію «великим кроком», але «лише початком», Генеральний секретар зазначив, що система ООН працюватиме як єдина, узгоджена організація під керівництвом робочої групи з метою покращення підтримки та реалізації мандатів.Ініціатива UN80, започаткована Генеральним секретарем у березні 2025 року та підтримана Генеральною Асамблеєю в резолюції 79/318, є загальносистемною спробою переосмислити роботу ООН - щоб кожен мандат, кожен долар і кожне рішення приносили більший ефект для людей і планети.Контакти для ЗМІ: Секретаріат UN80: un80contact@un.org
1 of 5
Публікація
16 березня 2026
Protection of Civilians in Armed Conflict — February 2026
SummaryConflict-related violence in February 2026 killed at least 188 people and injured 757. Total casualties were similar to January 2026, but 31 per cent higher than in February 2025 (130 killed; 592 injured) and 83 per cent higher than in February 2024 (156 killed; 360 injured).
Attacks with long-range weapons (missiles and drones) caused about 36 per cent of all civilian casualties (60 killed; 276 injured), most of them in cities and towns far from the frontline.
Near the frontline, short-range drone attacks remained the primary cause of civilian casualties (52 killed; 222 injured). Aerial bombs caused 47 per cent more casualties in February (40 killed; 107 injured) compared with January (17 killed; 83 injured).
The vast majority of civilian casualties (97 per cent) occurred in areas under the control of the Government of Ukraine. Civilians were killed or injured across 15 regions of Ukraine and the city of Kyiv.
Repeated attacks by Russian armed forces on Ukraine’s energy infrastructure, including 6 combined large-scale coordinated strikes, continued to cause extensive disruptions to electricity, heating, and water across the country. At least 10 individual strikes targeted combined heating and power plants (CHPPs) responsible for residential heating, as temperatures remained well below freezing.
Attacks with long-range weapons (missiles and drones) caused about 36 per cent of all civilian casualties (60 killed; 276 injured), most of them in cities and towns far from the frontline.
Near the frontline, short-range drone attacks remained the primary cause of civilian casualties (52 killed; 222 injured). Aerial bombs caused 47 per cent more casualties in February (40 killed; 107 injured) compared with January (17 killed; 83 injured).
The vast majority of civilian casualties (97 per cent) occurred in areas under the control of the Government of Ukraine. Civilians were killed or injured across 15 regions of Ukraine and the city of Kyiv.
Repeated attacks by Russian armed forces on Ukraine’s energy infrastructure, including 6 combined large-scale coordinated strikes, continued to cause extensive disruptions to electricity, heating, and water across the country. At least 10 individual strikes targeted combined heating and power plants (CHPPs) responsible for residential heating, as temperatures remained well below freezing.
1 of 5
Пресреліз
16 березня 2026
Звіт ФАО: сільське господарство залишається життєво важливою опорою для сільських родин у постраждалій від війни Україні
Звіт про продовольчу безпеку та сільськогосподарські засоби до існування в Україні, що ґрунтується на інтерв’ю з понад 2 800 домогосподарствами у дев’яти прифронтових областях, дає детальне уявлення про те, як сільські родини справляються з тривалими наслідками війни.Звіт показує, що попри виклики сільське господарство залишається життєво важливою «подушкою безпеки». Чотири з десяти домогосподарств займаються агровиробництвом, і для багатьох родин це безпосереднє джерело харчів, яке також допомагає зменшити вплив ринкових збоїв і зростання цін. Водночас у звіті наголошується, що ситуація із засобами до існування в селах погіршується: кожне третє домогосподарство повідомило про зниження доходів за останній рік.Фінансовий тиск змушує родини вдаватися до кроків, які допомагають пережити короткострокові труднощі, але підривають їхню стійкість у майбутньому. Понад 75% опитаних домогосподарств повідомили, що витрачають заощадження, позичають гроші або скорочують базові витрати, зокрема на медицину та освіту.«Для багатьох сільських родин в Україні сільське господарство – це не лише джерело доходу, а життєва опора, яка допомагає прогодувати сім’ю та зберегти відчуття стабільності попри війну», – зазначила голова офісу ФАО в Україні Шахноза Мумінова. «Підтримка фермерів і сільських домогосподарств необхідна не лише для забезпечення продовольчої безпеки сьогодні, а й для відновлення та зміцнення стійкості громад у майбутньому».Висновки також підкреслюють складне становище найбільш вразливих груп. Внутрішньо переміщені особи, домогосподарства, очолювані жінками, а також родини, що проживають поблизу лінії фронту, частіше зазнають потрясінь і мають значно вищі ризики продовольчої нестачі.«Дослідження показує, що багато сільських домогосподарств і надалі покладаються на фермерство як на ключовий спосіб подолання труднощів», – зазначив керівник підрозділу оцінки, досліджень і MEAL ФАО в Україні та один з авторів звіту Азіз Карімов. «Однак зниження доходів, постійні потрясіння та обмежений доступ до ресурсів поступово послаблюють цю “подушку безпеки”, роблячи вразливі домогосподарства ще більш незахищеними».Дані для підтримки агросектору та сільських громадЗвіт дає важливе розуміння того, як війна впливає на продовольчу безпеку та засоби до існування на рівні домогосподарств. Він поєднує економічні чинники, труднощі виробництва та вплив потрясінь, пояснюючи, чому багато сільських родин стають дедалі вразливішими, навіть продовжуючи займатися фермерством.Отримані результати лягли в основу Плану реагування ФАО на надзвичайні ситуації та раннє відновлення в Україні на 2026–2028 роки, а також використовуються партнерами Кластера продовольчої безпеки та засобів до існування для планування заходів зі зміцнення стійкості агросектору. Завдяки цим даним підтримка фермерів і сільських громад може бути більш адресною та ефективною.У той час як Україна продовжує долати наслідки війни, скоординовані зусилля держави, гуманітарних організацій і міжнародних партнерів залишаються критично важливими. Підтримка фермерів і сільських родин є ключовою для стабілізації продовольчих систем, збереження засобів до існування та недопущення подальшого погіршення ситуації з продовольчою безпекою в селах.Основні висновкиСільське господарство залишається ключовим джерелом засобів до існування: 40% опитаних домогосподарств займаються агровиробництвом, з яких 86% виробляють продукцію переважно для власного споживання.Домогосподарства, що займаються сільським господарством, рідше стикаються з нестачею їжі та мають більш різноманітний раціон.Сільські родини зазнають зростаючого фінансового тиску: кожне третє домогосподарство повідомило про зниження доходів, а 48% тих, хто залежить від аграрних доходів, відзначили їх скорочення.У прифронтових районах економічна вразливість особливо висока: 42% домогосподарств живуть за рахунок пенсій, 36% – соціальних виплат, а 3% не мають жодного доходу.Виробництво скорочується: 30% рослинників повідомили про зменшення врожаю (до 45% у Херсонській області), а 20% тваринників втратили худобу через війну.Понад 75% домогосподарств використовують стратегії виживання: витрачають заощадження, позичають кошти або скорочують базові витрати, зокрема на медицину та освіту.Переміщення населення суттєво вдарило по тваринництву: 70% евакуйованих були змушені залишити худобу.Найбільш вразливими залишаються внутрішньо переміщені особи, домогосподарства, очолювані жінками, та родини поблизу фронту – вони частіше стикаються з нестачею їжі та змушені вдаватися до негативних стратегій виживання.
1 of 5
Пресреліз
30 березня 2026
УВКБ ООН підтримує ремонт спільних приміщень у багатоквартирних будинках, завдяки чому понад 7 500 родин змогли отримати державну компенсацію.
З 2023 року УВКБ ООН здійснило або підтримало ремонт у понад 100 багатоквартирних житлових будинках. Завдяки цьому більш як 7 500 домогосподарств змогли податися на компенсацію в межах державної програми «єВідновлення».Згідно з національними правилами, власники квартир можуть претендувати на компенсацію лише після того, як спільні частини будинку - дах, сходові клітини, під’їзди чи вікна - відремонтовані та визнані безпечними. У багатьох пошкоджених війною будинках вартість таких робіт є надто високою для мешканців, тому цілі будівлі залишаються поза програмою.Відновлюючи ці спільні простори, УВКБ ООН допомагає прибрати одну з головних практичних перешкод для отримання компенсації. Роботи виконуються як підрядними організаціями, так і через надання будівельних матеріалів місцевій владі у доповнення до зусиль самих громад.
Лише у 2025 році УВКБ ООН підтримало ремонти в Чернігівській, Харківській, Запорізькій, Дніпропетровській та Миколаївській областях. Це дало змогу понад 1 700 родинам (загалом 3 250 людям) отримати право податися на компенсацію.Ця робота є частиною ширшого підходу УВКБ ООН, спрямованого на те, щоб внутрішньо переміщені та постраждалі від війни люди в Україні мали доступ до державної програми компенсацій, зокрема й через надання безоплатної правової допомоги. Разом із місцевими громадськими організаціями УВКБ ООН надає правову допомогу, щоб люди могли відновити свої житлові, земельні та майнові права, відновити втрачені документи, підтвердити право власності або пройти процедури спадкування, необхідні для отримання компенсації. У 2025 році УВКБ ООН надало понад 39 000 юридичних консультацій та допомогло тисячам людей розібратися з процедурами та подолати бюрократичні бар’єри, зокрема більш як 2 200 справ завершилися відновленням документів або майнових прав.«Завдяки комплексному підходу, який поєднує підтримку у сфері житла та захисту, ми робимо все, щоб ніхто не залишився поза увагою і щоб люди могли скористатися державною програмою компенсацій. Для багатьох родин, чиї домівки були пошкоджені внаслідок російських атак, це — справжня можливість почати відновлення. Поєднуючи практичні ремонти, правову допомогу та адвокацію, ми допомагаємо прибрати бар’єри для тисяч людей уже сьогодні й водночас закладаємо основу для подальшого відновлення», — зазначає Представниця УВКБ ООН в Україні Бернадетт Кастель-Голлінгсворт.Ремонт спільних просторів є частиною ширшої житлової програми УВКБ ООН в Україні, яка підтримує постраждалі від війни та переміщені родини. Вона включає надання матеріалів для екстреного ремонту одразу після обстрілів (з 2022 року допомогу отримали понад 565 000 людей), а також відновлення житла, уже відремонтовано майже 55 000 будинків.Робота УВКБ ООН в Україні стала можливою завдяки щедрій підтримці урядів і приватних донорів, зокрема Данії, Європейського Союзу, Німеччини, Японії, Норвегії, Швеції, Швейцарії, Великої Британії та Сполучених Штатів Америки.Детальніше:UNHCR Ukraine Brief: People-Centred Recovery in Action – Unlocking Compensation
Лише у 2025 році УВКБ ООН підтримало ремонти в Чернігівській, Харківській, Запорізькій, Дніпропетровській та Миколаївській областях. Це дало змогу понад 1 700 родинам (загалом 3 250 людям) отримати право податися на компенсацію.Ця робота є частиною ширшого підходу УВКБ ООН, спрямованого на те, щоб внутрішньо переміщені та постраждалі від війни люди в Україні мали доступ до державної програми компенсацій, зокрема й через надання безоплатної правової допомоги. Разом із місцевими громадськими організаціями УВКБ ООН надає правову допомогу, щоб люди могли відновити свої житлові, земельні та майнові права, відновити втрачені документи, підтвердити право власності або пройти процедури спадкування, необхідні для отримання компенсації. У 2025 році УВКБ ООН надало понад 39 000 юридичних консультацій та допомогло тисячам людей розібратися з процедурами та подолати бюрократичні бар’єри, зокрема більш як 2 200 справ завершилися відновленням документів або майнових прав.«Завдяки комплексному підходу, який поєднує підтримку у сфері житла та захисту, ми робимо все, щоб ніхто не залишився поза увагою і щоб люди могли скористатися державною програмою компенсацій. Для багатьох родин, чиї домівки були пошкоджені внаслідок російських атак, це — справжня можливість почати відновлення. Поєднуючи практичні ремонти, правову допомогу та адвокацію, ми допомагаємо прибрати бар’єри для тисяч людей уже сьогодні й водночас закладаємо основу для подальшого відновлення», — зазначає Представниця УВКБ ООН в Україні Бернадетт Кастель-Голлінгсворт.Ремонт спільних просторів є частиною ширшої житлової програми УВКБ ООН в Україні, яка підтримує постраждалі від війни та переміщені родини. Вона включає надання матеріалів для екстреного ремонту одразу після обстрілів (з 2022 року допомогу отримали понад 565 000 людей), а також відновлення житла, уже відремонтовано майже 55 000 будинків.Робота УВКБ ООН в Україні стала можливою завдяки щедрій підтримці урядів і приватних донорів, зокрема Данії, Європейського Союзу, Німеччини, Японії, Норвегії, Швеції, Швейцарії, Великої Британії та Сполучених Штатів Америки.Детальніше:UNHCR Ukraine Brief: People-Centred Recovery in Action – Unlocking Compensation
1 of 5
Історія
14 травня 2026
Відновлюючи сили та надію: як ВООЗ і ЄС допомагають людям в Україні повертатися до життя
Усередині її чоловік Олександр під наглядом фізичного терапевта вчиться користуватися кріслом колісним.Останні три місяці Наталія не відходить від чоловіка ні на крок. Вона доглядала за ним після кількох складних операцій — обробляла рани та шви, допомагала заново вчитися найпростішим речам: їсти, пити, знову сідати.Ще донедавна подружжя жило у Костянтинівці, у невеликому будинку, який вони будували багато років, мріючи провести пенсію серед природи.«Але ми ніколи не були людьми, які можуть сидіти без діла», — з усмішкою згадує Наталія.«У нас було велике господарство — кури, гуси, а інколи й п’ять чи сім свиней. Але найбільше Саша любив своїх нутрій. Він постійно був зайнятий ними — будував нові клітки, відсаджував самок від самців або возив їх до ветеринара, якщо вони хворіли. Я іноді жартувала: “Та йди вже поцілуй своїх нутрій”. Але, звісно, допомагала йому, бо він так їх любив. Він завжди був доброю і працьовитою людиною — якщо комусь потрібна була допомога, він приходив першим. А коли до нашого міста перестали завозити хліб, він разом із хлопцями з сусідньої Дружківки добровільно взявся його доставляти».Того ранку сусід попросив Олександра допомогти з роботою по господарству. Як і завжди, він погодився. За кілька хвилин у подвір’я сусіда влучив дрон Shahed.«Спочатку я навіть не зрозуміла, що сталося, — згадує Наталія. — Я лише почула страшний крик — нелюдський крик. Коли вибігла надвір, на траві лежав кросівок… із відірваною ногою всередині. Дорогою до лікарні Саша весь час повторював одне й те саме: “Де мій кросівок? Ти взяла його із собою?”»Сусіди загинули миттєво. Олександр вижив, але лікарям довелося ампутувати йому обидві ноги та видалити одне око. Потім почався довгий і складний шлях реабілітації.Тривалий час Олександр майже не міг рухатися. Більшість часу він проводив лежачи й поступово втрачав мотивацію. Навіть сидіти на ліжку вдавалося лише кілька хвилин — сильний біль у спині робив це нестерпним.«Поки не з’явився Ілля», — каже Наталія. Ілля — фізичний терапевт лікарні. Лише кілька днів тому він почав працювати з Олександром — навчати його пересідати у крісло колісне, тримати рівновагу та користуватися руками. Ще зовсім недавно навіть це здавалося неможливим.«А тепер Сашу не зупинити, — усміхається Наталія. — Іноді Ілля каже: “Мабуть, на сьогодні досить”. Але Саша просить продовжувати. Каже, що хоче якомога швидше знову стати самостійним — стати на протези».Люди, які втратили обидві нижні кінцівки або зазнали травм спинного мозку, часто змушені заново вчитися жити — і в багатьох випадках їхня мобільність тривалий час залежить від крісла колісного. Саме тому надзвичайно важливо забезпечити індивідуальний підбір, щоб крісло було зручним, безпечним і підтримувало людину у повсякденному житті.За даними Національної служби здоров’я України, від початку повномасштабної війни близько 12 000 людей зазнали травм спинного мозку. І це лише частина тих, хто нині потребує тривалої реабілітації та допоміжних засобів для пересування.Саме тому фахівців по всій Україні навчають правильно оцінювати потреби пацієнтів, підбирати та налаштовувати крісла колісні відповідно до міжнародних стандартів.За останні три роки таке навчання пройшли понад 300 фахівців з реабілітації, а дев’ять українських спеціалістів стали сертифікованими тренерами, які допомагають передавати ці знання колегам.Це дає змогу поступово розширювати доступ до якісних реабілітаційних послуг по всій країні — від кластерних до надкластерних лікарень — щоб більше пацієнтів могли отримувати необхідну підтримку там, де проходять лікування. Проєкт реалізується за фінансової підтримки Європейського Союзу.«Думаю, у нас усе буде добре», — лагідно усміхається Наталія. «Можливо, колись ми навіть знову заведемо господарство. Будемо жити… і радіти життю. Бо життя триває».
1 of 5
Історія
08 травня 2026
У процесі відновлення України є прихований виклик, масштаби якого ми досі не оцінюємо належним чином.
Потреби України у відновленні вражають своїми масштабами. За останньою оцінкою збитків і потреб, протягом наступного десятиліття країні знадобиться 587,7 мільярда доларів США — майже утричі більше за її ВВП. Міжнародні партнери мобілізували безпрецедентну підтримку, створивши складну й добре скоординовану систему допомоги. Сьогодні є детальне розуміння потреб і обсягів фінансування.Пошкодження картографуються, потреби оцінюються, реформи відстежуються, а виділення коштів часто залежить від виконання конкретних показників. Україна стала одним із найбільш контрольованих процесів відновлення у сучасній історії.Водночас жоден із механізмів, які сьогодні визначають відновлення України, не був створений для того, щоб оцінювати, чи здатні інституції, які стоять за цими процесами, реально працювати та забезпечувати результат. Саме в цьому і полягає прихований виклик. Стійкість - це поняття, яке часто використовують неправильноСлово «стійкість» стало одним із найуживаніших в Україні для опису надзвичайної здатності українців витримувати умови, яких не повинно переживати жодне суспільство. Таке трактування зрозуміле, але воно не повністю передає суть.Здатність виживати в надзвичайно складних умовах - це не зовсім про стійкість. Часто це просто відсутність іншого вибору.У ширшому розумінні стійкість - це про здатність державних систем продовжувати надавати послуги під тиском, адаптуватися до нових обставин і зберігати довіру людей. І сьогодні ніхто системно не оцінює це в архітектурі відновлення України.А це має значення. Відновлення не може бути успішним, якщо спроможність державних інституцій не є повноцінною частиною цього процесу.Система, створена для іншого типу викликівБільшість моделей відновлення починаються з однакових запитань: що було зруйновано, скільки це коштуватиме і хто це фінансуватиме? Це важливі питання, але їх недостатньо. В основі таких підходів лежить припущення: якщо є фінансування і погоджені реформи, то реалізація відбудеться автоматично.Україна сьогодні перевіряє це припущення в умовах, для яких не була створена жодна система відновлення. Це не постконфліктна країна. Україна одночасно веде повномасштабну війну, забезпечує послуги для мільйонів внутрішньо переміщених людей і постраждалого населення, управляє мільярдами міжнародної допомоги та продовжує впроваджувати реформи в умовах воєнного стану.Це система, яка постійно працює під колосальним тиском і майже на межі своїх інституційних можливостей. І сьогодні питання вже не лише в тому, чи зможе Україна відбудуватися, а й у тому, чи витримають державні інституції навантаження, яке на них покладене.Чотири фактори тиску і одна «сліпа зона»Сьогодні здатність держави забезпечувати відновлення поступово послаблюється через чотири взаємопов’язані фактори, які нинішня система відновлення майже не враховує.Потреби і спроможність рухаються у протилежних напрямках. Прифронтові області зазнали 82% усіх задокументованих руйнувань. Саме регіони, які несуть найбільший тягар війни, водночас найбільше втратили фінансову та інституційну спроможність.Обсяги фінансування не завжди означають реальний результат. У бюджеті на 2026 рік на соціальний захист передбачено 468,5 млрд грн (10,5 млрд доларів США) для підтримки ВПО, ветеранів та вразливих родин. Паралельно діють масштабні гуманітарні програми грошової допомоги. Проте попри це майже 80% домогосподарств у прифронтових районах досі не можуть забезпечити свої базові потреби.Міжнародне фінансування стає дедалі менш передбачуваним. США припинили бюджетну підтримку, а дефіцит фінансування на 2026 рік оцінюється приблизно у 52 млрд доларів США, з яких станом на кінець першого кварталу забезпечено лише 5,5 млрд. Водночас скорочується і гуманітарне фінансування, що найбільше впливає на найвразливіших людей.Під тиском опиняється й інституційна спроможність держави. Мобілізація, еміграція та внутрішнє переміщення зменшили кількість досвідчених держслужбовців та адміністраторів. Ці втрати не видно в аналітичних таблицях чи дашбордах, але саме вони визначають, чи здатна система працювати. Сьогодні держава змушена робити більше — маючи менше людей.Прогалина у вимірюванні - у самому центрі відновленняСистеми, які сьогодні визначають відновлення України, є складними й у багатьох аспектах ефективними. Оцінки збитків показують, що саме було зруйновано і скільки ресурсів потрібно. Цифрова платформа DREAM відображає, які проєкти зареєстровані, профінансовані чи завершені. Показники МВФ та ЄС допомагають оцінювати, чи впроваджуються необхідні системи та реформи.Кожен із цих інструментів виконує своє завдання. Але жоден не відповідає на головне питання: чи здатні інституції, відповідальні за реалізацію відновлення, реально працювати і де саме, та за яких умов?Наприклад, у системі DREAM зареєстровано понад 12 тисяч проєктів, але менше 10% із них повністю профінансовані. Україні, безумовно, потрібно більше коштів. Водночас історично спроможність держави ефективно освоювати публічні інвестиції ніколи не перевищувала 30%. Тобто проблема полягає не лише у фінансуванні, а й у спроможності реалізації. Самі по собі додаткові кошти не закриють розрив у відновленні.Те, що вимірюється, зрештою й визначає управлінські рішення. Але нинішні механізми відновлення не оцінюють ключовий фактор - здатність державних систем працювати під постійним тиском. А те, чого не видно, неможливо посилити.Наслідки цього вже помітні.По-перше, спотворюються пріоритети. Коли рівень спроможності не оцінюється, інвестиції спрямовуються туди, де простіше реалізовувати проєкти. У результаті зростає ризик нерівності між регіонами, а прифронтові області, де навантаження на систему найбільше, можуть отримувати менше підтримки, ніж реально потребують.По-друге, дедалі складнішим стає перехід від гуманітарної допомоги до сталого відновлення. Гуманітарна підтримка припиняється не тому, що люди більше її не потребують, а тому, що закінчуються кошти. У 2026 році, на тлі скорочення гуманітарного фінансування, цей момент уже настав. Успішність такого переходу має оцінюватися тим, чи можуть люди отримувати базові послуги, забезпечувати свої потреби та ставати більш самостійними. Але зараз ці рішення ухвалюються без достатнього розуміння, чи витримають це системи, які мають перебрати на себе відповідальність.По-третє, це ще більше стримує приватні інвестиції. Приватний капітал орієнтується не лише на масштаби руйнувань, а насамперед на передбачуваність і довіру до системи. Безпекова ситуація важлива, але не єдиний фактор. На значній частині території України головним обмеженням залишається відсутність чіткого розуміння реальної спроможності інституцій на місцях. Механізми страхування ризиків важливі, але самі по собі вони не забезпечать обсяг приватних інвестицій, необхідних для відновлення України.Потрібно ставити інші запитанняКоли система стикається зі складними викликами, природною реакцією часто стає посилення координації: створення нових платформ, робочих груп чи додаткових механізмів аналізу. Але саме цього підходу варто уникати.Проблема не в нестачі діалогу. Проблема - у відсутності спільного, заснованого на даних розуміння того, де системи реально здатні працювати ефективно, а де їм потрібна додаткова підтримка. Без цього будь-яка координація лише створює видимість узгодженості навколо неповної картини.Щоб закрити цю прогалину, потрібен новий підхід до розвитку державної спроможності з чітким розумінням того, що на практиці означає стійкість: чи можуть системи працювати під тиском, адаптуватися до змін і зберігати довіру людей.На практиці це означає три ключові зміни. Для гуманітарних партнерів - ухвалювати рішення про перехід від гуманітарної допомоги до відновлення, спираючись не лише на обсяги фінансування, а й на реальну спроможність систем. Для інституцій розвитку 0 адаптувати свої інструменти до умов конкретних регіонів, а не орієнтуватися лише на загальнонаціональні показники. Для держави - чітко визначати, де система вже може ефективно працювати, де потребує посилення, а де все ще необхідна додаткова підтримка.Докази того, що проблема спроможності існує, вже є. Але досі немає єдиної системи, яка б об’єднувала ці дані, аналізувала їх на національному та місцевому рівнях і перетворювала на практичні рішення для тих, хто ухвалює рішення. Вікно можливостей все ще відкритеМайбутнє відновлення України визначатиметься не лише тим, що було зафіксовано, профінансовано чи включено до планів. Вирішальним стане те, чи зможуть державні інституції працювати, адаптуватися та зберігати довіру людей в умовах постійного тиску.Можливість правильно вибудувати цей процес все ще є. Але система відновлення, яка не здатна оцінювати спроможність держави працювати в кризових умовах, не зможе забезпечити те відновлення, про яке заявляє.Необхідні підходи та інструменти вже існують. Питання лише в тому, щоб інтегрувати їх у саму систему управління відновленням.
1 of 5
Історія
05 травня 2026
Україна змінює майбутнє протимінної діяльності
Коли люди замислюються про протимінну діяльність в Україні, найчастіше вони уявляють небезпеку. Заміновані поля, пошкоджені дороги, нерозірвані боєприпаси і довгий слід, який залишає війна.Усе це правда. Але водночас Україна стає чимось більшим - одним із ключових світових центрів інновацій у виявленні, управлінні та очищенні територій від мін.Те, що відбувається тут сьогодні, може не лише вплинути на відновлення України, а й змінити підходи до протимінної діяльності у світі.За оцінками міжнародних організацій, десятки тисяч квадратних кілометрів території можуть бути забруднені вибухонебезпечними предметами. Деякі оцінки свідчать, що до близько 30% території країни може бути потенційно небезпечною. Проблема історичного масштабуУкраїна стикається з одним із найбільших викликів забруднення за останні десятиліття.Після років бойових дій на великих територіях значні площі можуть містити міни, нерозірвані снаряди, касетні боєприпаси та інші вибухонебезпечні предмети. Масштаб проблеми величезний. Але цифри не завжди відображають повну картину.Не кожна територія, яку позначають як небезпечну, насправді є забрудненою. Важливо розуміти різницю: є ділянки, де ризик лише можливий, є ті, де його підозрюють, є підтверджено забруднені, і є ті, що справді потребують розмінування.Це має значення, адже якщо кожен квадратний кілометр розглядати однаково, відновлення стає повільнішим, дорожчим і менш ефективним.Головний виклик - не лише очищення землі, а швидке й точне визначення реальних ризиків. Україна як точка переломуПротимінна діяльність уже не раз змінювалася за останні десятиліття.Спочатку вона перейшла від суто військового завдання до гуманітарного. Згодом міжнародні стандарти покращили організацію операцій. Пізніше нові конфлікти із застосуванням саморобних вибухових пристроїв змусили галузь трансформуватися знову.Сьогодні Україна може стати наступним переломним моментом. Чому? Тому що технології нарешті досягли рівня, який дозволяє суттєво змінити підходи.Штучний інтелект, дрони, робототехніка, цифрове картування, комбіновані сенсори та точна GPS-навігація - це вже не майбутнє, а інструменти, які доступні зараз.І саме Україна має і нагальну потребу, і потенціал, і масштаб, щоб тестувати їх у реальних умовах. Технології можуть зробити розмінування швидшим і безпечнішимТрадиційні методи залишаються повільними, трудомісткими та небезпечними.Часто сапери змушені вручну перевіряти кожен сигнал у ґрунті, а це займає час і наражає їх на ризик.Нові інструменти змінюють ситуацію: дрони можуть за лічені хвилини створювати карти місцевості; сенсори - виявляти сигнали під поверхнею; штучний інтелект - аналізувати тисячі даних і визначати зони з високою ймовірністю забруднення; роботи - працювати в небезпечних зонах дистанційно, а точний GPS фіксувати ризики з точністю до сантиметрів.Це означає менше людей у небезпеці, швидші рішення і більше очищеної землі.Україна не створює всі ці технології з нуля, але стає місцем, де вони поєднуються по-новому і змінюють підходи до протимінної діяльності. Протимінна діяльність - це більше, ніж просто розмінуванняЗанадто часто її оцінюють лише цифрами: кількість вилучених вибухових пристроїв;площа очищених територій;кількість залучених команд.Ці показники важливі, але не відображають повної картини.Головне питання, що стає можливим після розмінування: чи можуть фермери повернутися до роботи?чи діти можуть безпечно ходити до школи?чи відновлюються дороги?чи з’являються інвестори?чи повертаються додому сім’ї?Розмінування - це основа відновлення. Адже неможливо будувати житло, лікарні, школи чи енергетичну інфраструктуру на небезпечній землі.Без розмінування відбудова сповільнюється. Без відбудови відновлення зупиняється. Чому це важливо для всього світуПроблема забруднення в Україні - не лише внутрішня.До повномасштабної війни Україна була одним із ключових виробників продовольства у світі.Коли сільськогосподарські землі недоступні, це впливає на глобальні поставки продовольства.Ціни на їжу зростають далеко за межами Європи. Для заможніших домогосподарств це незручно, але для країн, які вже стикаються з голодом, - критично.Те саме стосується енергетики, транспорту і торгівлі.Події на українських полях можуть впливати на життя людей за тисячі кілометрів.Саме тому підтримка протимінної діяльності в Україні - це не благодійність, а інвестиція у глобальну стабільність. Потрібні більш розумні підходи до фінансуванняРозмінування - дорогий процес. Але не кожен вкладений ресурс має однаковий ефект.Іноді очищення сильно забрудненої території може коштувати більше, ніж її економічна цінність.Це не означає, що такі території не потрібно очищати. Це означає, що рішення мають бути більш зваженими, на основі даних і довгострокових результатів.Україна також дає можливість по-новому подивитися на фінансування, поєднуючи державні кошти, приватні гарантії та міжнародну підтримку.Це може дозволити масштабувати рішення швидше, ніж лише за рахунок грантів. Важливо вимірювати те, що дійсно має значенняОдин із головних уроків - ми часто вимірюємо не те.Справжній результат - це створені робочі місця, відновлені доходи, повернення людей додому, участь жінок у нових сферах.В Україні все більше жінок долучаються до протимінної діяльності і це важливий крок для ширших соціальних змін. Час для лідерстваУкраїна не обирала цей виклик, але може вплинути на те, як світ на нього реагуватиме.Сьогодні країна має шанс очолити нове покоління протимінної діяльності - швидшої, розумнішої, безпечнішої і тісніше пов’язаної з відновленням економіки.Для цього потрібні сталі партнерства, підтримка донорів, ефективне регулювання та відкритість до інновацій.Але також потрібна зміна підходу.Адже розмінування - не кінцева мета. Це фундамент, який робить можливим усе інше відновлення.Якщо Україні це вдасться, вона не лише очистить свою землю, вона допоможе світу по-новому реагувати на подібні виклики в майбутньому.
1 of 5
Історія
04 травня 2026
Від діалогу до дій: молодь і партнерства
Разом із командою Офісу Координатора системи ООН та за підтримки ЮНІСЕФ і УВКБ ООН, Голова ООН в Україні зустрівся зі студентами Національного університету «Львівська політехніка». Під час обговорення йшлося про роль ООН в Україні та у світі, а також про вплив війни та пов’язані з нею виклики.У межах візиту делегація також зустрілася з очільником Львівської обласної військової адміністрації, представниками організацій, що працюють у сфері прав жінок, та членами ветеранської організації, щоб обговорити пріоритети реагування та відновлення.Залучення молоді є ключовим для розвитку діалогу, поглиблення розуміння та врахування голосу нового покоління у прийнятті рішень сьогодні й у майбутньому.Дивіться фотоісторію нижче.
1 of 5
Історія
04 травня 2026
Історія школи на Чернігівщині: повернення до навчання у безпечних умовах
Все змінилося, коли 1 березня 2022 року росіяни заїхали в село великою колоною, а згодом — і окупували селище. Мешканці боялися виходити на вулицю, а виїхати було вкрай важко. Пані Валентина, вчителька місцевої школи, згадує цей період із сумом:“Ми з родиною нікуди не виїжджали з села. Але були моменти, коли ворожі війська стояли десь за 300 метрів від нашого будинку. Було дуже страшно. Тоді ми втекали в ліс на весь день, бо залишатися в хаті було небезпечно. Вже почалося мародерство, розкрадання худоби. Ми спеціально не закривали двері і вікна, щоб, якщо росіяни вже й заходили в будинок, то хоча б нічого не руйнували”. Окупація тривала місяць, проте надовго залишила слід у пам’яті місцевих жителів. Люди тижнями залишалися без зв’язку, без достатнього забезпечення продуктами та ліками, а також без електроенергії. Просто зарядити телефон та вийти на зв’язок з рідними для багатьох стало викликом.Одинадцятикласниця Поліна навчається в школі у Пісках з 1 класу. Сьогодні вона готується до випускних іспитів. Вона мріє стати маркетологинею та у вільний від навчання час грає на гітарі. Її родина прийняла рішення залишатися в селі. Вона поділилася спогадами з життя в окупації:“Спочатку у нас довго не було світла, потім ми відразу на початку війни потрапили в окупацію. Щодня було чутно танки, вибухи. Тоді було дійсно страшно”. В перші місяці повномасштабного вторгнення школа Поліни зазнала пошкоджень. Було вибито вікно, пошкоджено дах.“Ми не знаємо точно, як саме це сталося, але думаємо, що від автоматної черги. У той день російські військові розлютилися, та їздили селом, обстрілюючи все на шляху. Коли був сезон дощів, все почало затікати через утворені щілини в даху. Ми намагалися силами вчителів та батьків хоч якось врятувати будівлю”, — згадує Валентина Самсон.Згодом, коли село було деокуповане, ЮНОПС відремонтувало одну з будівель школи завдяки фінансуванню від ЄС. Були проведені всі необхідні роботи. Проте через відсутність укриття навчальний заклад хотіли зовсім закрити. Щоб цього не сталося, ЮНОПС вирішило побудувати модульне укриття — окрему захисну споруду, призначену для короткочасного захисту від уламків та вибухових хвиль. “Ми були дуже щасливі, коли дізналися, що ЮНОПС, окрім ремонту школи, буде будувати і укриття. Ми розуміли, що діти мають навчатися очно — це дуже важливо для соціалізації та навчального процесу. Зараз із появою укриття у нас є повністю відпрацьований алгоритм дій під час повітряної тривоги: щойно ми чуємо сирени, всі вчителі організовано переводять дітей в укриття, де вони продовжують навчання до сигналу відбою загрози”, — розповідає пані Валентина, директорка школи. Денис, учень 11 класу, розповів, що всі дуже швидко звикли до навчання в нових умовах.“В модульному укритті є все необхідне для того, щоб продовжувати навчальний процес. У нас тут три зони: в одній — початкові класи, в другій — середні, а в третій — старші. У кожного учня є своє закріплене місце в укритті.” Учні школи щасливі, що можуть щодня приходити та бачити своїх друзів. Попри війну, що триває, вони всі готуються до іспитів, мріють про успішний вступ до вищих навчальних закладів та чекають на завершення війни.Про проєктПроєкт «Відновлення шкіл в Україні», який фінансується Європейським Союзом та реалізується ЮНОПС, має на меті відремонтувати заклади освіти, пошкоджені під час триваючої війни в Україні. Бюджет проєкту становить 30 мільйонів доларів США, і він охоплює Чернігівську, Київську, Сумську та Харківську області, зосереджуючись на школах, що потребують легкого або середнього ремонту. Головна мета проєкту — забезпечити доступ до відремонтованих навчальних закладів, що збільшить частку дітей, які отримують очне навчання. Відновлюючи понад 70 шкіл, проєкт допомагає повернути закладам безпечне середовище, де діти зможуть продовжувати освіту без перерв.
1 of 5
Пресреліз
12 травня 2026
Вантажівка ВПП ООН з продовольством для прифронтових громад зазнала удару безпілотника на Дніпропетровщині, водія поранено
Вантажівка рухалася в колоні разом із двома броньованими пасажирськими автомобілями ВПП, у яких перебувало загалом семеро співробітників. Після успішного розвантаження продовольства в населених пунктах Зоряне та Слов'янка Дніпропетровської області, вантажівка була пошкоджена FPV-дроном, водія було поранено. Два інші автомобілі покинули місце події, а водія негайно доставили до лікарні. Поки вантажівка була знерухомлена, у неї кілька разів влучили інші безпілотники.
Усі транспортні засоби мали чітке маркування як автомобілі ВПП ООН.
«Шокує і обурює те, що цивільні особи та гуманітарні працівники змушені ризикувати власною безпекою, щоб доставити життєво необхідну допомогу прифронтовим громадам, які перебувають у відчайдушних умовах», — заявив Річард Рейган, директор ВПП ООН в Україні. «Ці постійні напади на гуманітарні конвої та пункти видачі допомоги загрожують людям, яких ми підтримуємо, і створюють ризик відрізати їх від допомоги, від якої вони залежать», — додав Рейган.
За останні два роки ВПП ООН зафіксувала понад 80 нападів на свої автомобілі, склади, пункти розподілу допомоги, а також на транспортні засоби та майно своїх місцевих гуманітарних партнерів в Україні.
Незважаючи на підвищені безпекові ризики, ВПП ООН продовжує щомісяця підтримувати майже 600 000 осіб, надаючи критично важливу продовольчу та грошову допомогу у прифронтових регіонах України. Минулого місяця ВПП ООН роздала продуктові набори 157 000 осіб поблизу лінії фронту. Довідково: Всесвітня продовольча програма Організації Об'єднаних Націй є найбільшою у світі гуманітарною організацією, яка рятує життя в надзвичайних ситуаціях та використовує продовольчу допомогу для побудови шляху до миру, стабільності та процвітання для людей, які відновлюються після конфліктів, стихійних лих та наслідків зміни клімату.Контакти для преси:
Антуан Валлас, ВПП/Київ +380 952501154, antoine.vallas@wfp.org
Олександр Маріаш, ВПП/Київ +380 999724356, oleksandr.mariash@wfp.org
Усі транспортні засоби мали чітке маркування як автомобілі ВПП ООН.
«Шокує і обурює те, що цивільні особи та гуманітарні працівники змушені ризикувати власною безпекою, щоб доставити життєво необхідну допомогу прифронтовим громадам, які перебувають у відчайдушних умовах», — заявив Річард Рейган, директор ВПП ООН в Україні. «Ці постійні напади на гуманітарні конвої та пункти видачі допомоги загрожують людям, яких ми підтримуємо, і створюють ризик відрізати їх від допомоги, від якої вони залежать», — додав Рейган.
За останні два роки ВПП ООН зафіксувала понад 80 нападів на свої автомобілі, склади, пункти розподілу допомоги, а також на транспортні засоби та майно своїх місцевих гуманітарних партнерів в Україні.
Незважаючи на підвищені безпекові ризики, ВПП ООН продовжує щомісяця підтримувати майже 600 000 осіб, надаючи критично важливу продовольчу та грошову допомогу у прифронтових регіонах України. Минулого місяця ВПП ООН роздала продуктові набори 157 000 осіб поблизу лінії фронту. Довідково: Всесвітня продовольча програма Організації Об'єднаних Націй є найбільшою у світі гуманітарною організацією, яка рятує життя в надзвичайних ситуаціях та використовує продовольчу допомогу для побудови шляху до миру, стабільності та процвітання для людей, які відновлюються після конфліктів, стихійних лих та наслідків зміни клімату.Контакти для преси:
Антуан Валлас, ВПП/Київ +380 952501154, antoine.vallas@wfp.org
Олександр Маріаш, ВПП/Київ +380 999724356, oleksandr.mariash@wfp.org
1 of 5
Пресреліз
11 травня 2026
22 громади з усієї країни розроблять безбар’єрні маршрути за підтримки ПРООН та Мінрозвитку
Практична освітня програма допоможе представникам і представницям громад створити доступні й зручні для різних категорій населення маршрути, що з’єднають ключові об’єкти повсякденного життя: адміністративні будівлі, соціальні установи, парки та інші громадські простори. Цьогоріч у відборі до Школи заявки подали 139 громад з усієї країни. До участі у навчанні обрали 22 команди із 12 областей: Дніпропетровської, Миколаївської, Сумської, Полтавської, Львівської, Тернопільської, Івано-Франківської, Хмельницької, Рівненської, Волинської, Чернігівської, Кіровоградської та Одеської. 66 учасників та учасниць отримають чотириденне теоретичне навчання у Києві, візьмуть участь у практичному модулі з ментором безпосередньо на маршруті, а опісля продовжать роботу за підтримки експертів. Загалом школа триватиме 3 місяці, її завершать презентацією проєктів безбар’єрних маршрутів. «Безбар’єрність — це про те, наскільки якісно людина може жити у своїй громаді: вільно пересуватися в громадських місцях, відвідувати заклади та отримувати послуги. Розвиток компетенцій фахівців та фахівчинь у громадах є надзвичайно важливим — саме вони ухвалюють рішення, які визначають щоденний досвід людей», — сказав Христофорос Політіс, заступник Постійного представника ПРООН в Україні. «Школа Безбар’єрних Маршрутів — це про конкретні рішення в громадах. Минулорічні учасники не просто пройшли навчання — вони почали змінювати підхід до безбар’єрності, мислити не окремими об’єктами, а повноцінними маршрутами, якими люди користуються щодня. Сьогодні ми масштабуємо цей підхід: 22 нові громади працюватимуть над маршрутами, які мають зробити міський простір справді доступним — від дому до лікарні, ЦНАПу, транспорту чи іншої важливої локації. Це вже питання не лише інфраструктури, а можливості всіх людей повноцінно жити, працювати та бути частиною громади», — зазначила заступниця Міністра розвитку громад та територій України Наталія Козловська. Ініціативу започаткували у 2025 році на запит Міністерства розвитку громад та територій України за фінансової підтримки Уряду Японії. Навчання є частиною флагманської програми Мінрозвитку «Рух без бар’єрів», яку створили за ініціативи Першої леді України Олени Зеленської «Без бар’єрів». «Громади без бар’єрів — це громади, у яких доступність стає частиною щоденних рішень і планування для всіх мешканців. Саме на рівні громади безбар’єрність з бачення перетворюється на практику. Особливо цінно, що команди не обмежуються навчанням. Вони одразу працюють над реальними маршрутами доступності — просторами, які змінюють повсякденний досвід людей: шлях до лікарні, школи, зупинки, роботи чи сервісів», — сказала Тетяна Ломакіна, радниця-уповноважена Президента України з питань безбар’єрності. У 2025 році навчання в межах Школи пройшли 61 учасник із 15 громад, які розробили проєкти безбар’єрних маршрутів. Проєктні рішення демонструють, як норми доступності можуть інтегруватися у процесі відновлення — від адаптації міських просторів до переосмислення публічної інфраструктури. Школа безбар’єрних маршрутів 2026 продовжує цю роботу. «Японія залишається відданою підтримці відновлення України у спосіб, що є справді доступним для ветеранів, людей з інвалідністю, людей старшого віку та родин із дітьми. Для нас безбар’єрність — це не лише про інфраструктуру, а насамперед про людську гідність, незалежність та рівні можливості для повноцінної участі в житті громади. Разом із ПРООН та нашими українськими партнерами ми інвестуємо у знання та навички фахівців, які формують середовище, зручне та доступне для кожного», – сказав Хіротака Кавакамі, перший секретар відділу економіки та економічного співробітництва Посольства Японії в Україні. Школа безбар’єрних маршрутів доповнює низку ініціатив ПРООН у сфері просування доступності та універсального дизайну. Зокрема, завдяки 3 циклам Школи універсального дизайну від ПРООН вже підготували близько 170 фахівців з усієї країни, які розробляють інклюзивні рішення у своїх громадах. Частина цих проєктів уже впроваджується, а напрацьований досвід покладений в основу альманахів розроблених проєктів — практичного видання, що може слугувати для масштабування таких підходів в Україні. Для запитів медіа: Юлія Самусь, керівниця відділу комунікацій та адвокації ПРООН в Україні, yuliia.samus@undp.org
1 of 5
Пресреліз
11 травня 2026
3000 атак на систему охорони здоров’я в Україні верифіковано ВООЗ з початку повномасштабного вторгнення
Масштаб і регулярність цих атак постійно наражають на небезпеку пацієнтів і працівників охорони здоров’я, ставлячи під загрозу надання життєво необхідної допомоги. Відповідно до міжнародного гуманітарного права, поранені та хворі, персонал охорони здоров`я, медичні заклади і транспорт мають бути захищеними.Держави-члени також зобов’язані вживати всіх можливих заходів для захисту цивільного населення та цивільної інфраструктури, включно з послугами охорони здоров’я, а також забезпечувати швидке та безперешкодне надання гуманітарної допомоги цивільним, які її потребують, відповідно до чинних процедур контролю.Від центрів первинної медичної допомоги до пологових будинків, від бригад екстреної медичної допомоги до фармацевтичних складів, війна торкнулася кожної складової системи охорони здоров’я. Найбільше постраждали саме заклади охорони здоров’я: близько 80% підтверджених атак завдали пошкоджень амбулаторіям, лікарням та іншим центрам надання медичної допомоги. Окрім постраждалих, такі атаки порушують надання послуг, руйнують критично важливу інфраструктуру та поступово виснажують систему охорони здоров’я.«Кожна така атака є порушенням міжнародного гуманітарного права. За кожною атакою стоїть життя пацієнта, позбавленого доступу до медичної допомоги, медиків, котрі ризикують здоров’ям та життям, та громади, що залишилася без підтримки», — наголосив Ганс Генрі П. Клюге, Регіональний директор ВООЗ у Європі. «Це не може ставати нормою. Відповідно до міжнародного гуманітарного права, медична допомога захищена. Це не рекомендація і не орієнтир — це є обов’язковим до виконання зобов’язанням для всіх сторін будь-якого конфлікту. ВООЗ і надалі документуватиме кожну атаку на систему охорони здоров’я та адвокатуватиме захист працівників охорони здоров’я в Україні».Медичний транспорт залишається одним із найбільш вразливих елементів системи охорони здоров’я з точки зору ризиків для життя і безпеки пацієнтів та медичних працівник. Близько 20% задокументованих атак - це атаки на автомобілі швидкої допомоги та інший медичний транспорт, де майже кожен третій такий інцидент супроводжувався жертвами та пораненнями. Транспортування пацієнтів і пересування медичних бригад стало однією з найнебезпечніших складових надання медичної допомоги в умовах надзвичайних ситуацій.«Лише від початку цього року 186 атак на систему охорони здоров’я, підтверджених ВООЗ, призвели до загибелі 15 людей і щонайменше 81 людина зазнала поранень. І ці цифри продовжують зростати. Порівняно з аналогічним періодом 2025 року, кількість загиблих зросла майже вчетверо, а кількість поранених — майже вдвічі. Такі тенденції не лише підвищують ризики для медичних працівників, а й ще більше порушують безперервність надання допомоги тим, хто її найбільше потребує», — наголосив Доктор Ярно Хабіхт, Голова офісу ВООЗ в Україні.«Система спостереження атак на охорону здоров’я ВООЗ моніторить та перевіряє наслідки атак на систему охорони здоров’я для посилення системної адвокації дотримання міжнародного гуманітарного права та захисту медичної допомоги відповідно до Резолюції Ради Безпеки ООН 2286 (2016) та Резолюції Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я 65.20 (2012), що засуджують атаки на медичних працівників і медичні заклади та закликають до заходів із запобігання насильству й забезпечення відповідальності», — додав Доктор Ярно Хабіхт, Голова офісу ВООЗ в України. Зростання гуманітарних потреб у сфері охорони здоров’яТривале руйнування медичної інфраструктури суттєво обмежує можливості медичних працівників надавати необхідну допомогу і зобов’язує гуманітарні медичні програми постійно адаптуватися до нових викликів. Це відбувається на тлі стрімкого зростання потреб: за даними Організації Об’єднаних Націй, 12,7 мільйона людей в Україні потребують гуманітарної допомоги, з яких 9,2 мільйона — медичної підтримки. Кількість жертв серед цивільного населення, за оцінками, зросла на 31% порівняно з 2025 роком.«За останніми оцінками, потреби у відновленні сектору охорони здоров’я України впродовж наступних десяти років уже становлять 23,6 мільярда доларів США. Водночас ми робимо все можливе, щоб пацієнти мали доступ до необхідної медичної допомоги. Ми вдячні ВООЗ та всім нашим партнерам за системну підтримку, яка допомагає підтримувати та зміцнювати систему охорони здоров’я в цих надзвичайно складних умовах», — зазначив Міністр охорони здоров’я України Віктор Ляшко.Довгострокова підтримка системи охорони здоров’я УкраїниПопри постійні атаки та зростання гуманітарних потреб, підтримка й зміцнення системи охорони здоров’я України залишаються критично важливими для забезпечення безперервного доступу мільйонів людей до життєво необхідних медичних послуг.Лише минулого року ВООЗ в Україні забезпечила:
• доступ до базових медичних послуг для 1,9 мільйона людей;
• Постачання ліків та обладнання майже до 1000 медичних закладів;
• навчання для понад 2500 медичних працівників;
• медичну евакуацію за кордон для більш ніж 6400 пацієнтів, котрі потребували спеціалізованого лікування.У тісній координації з Міністерством охорони здоров’я, місцевою владою та партнерами ВООЗ продовжує адаптувати свою підтримку до розвитку ситуації, допомагаючи медичним закладам залишатися функціональними, захищаючи медичних працівників там, де це можливо, та зміцнюючи стійкість системи охорони здоров’я. ВООЗ працює в Україні з 1994 року, підтримуючи систему охорони здоров’я країни. Її діяльність спрямована не лише на реагування на нагальні гуманітарні потреби, а й на відновлення та реформування системи охорони здоров'я, відновлення послуг, перерваних війною, а також просування інституційних змін, які визначатимуть розвиток сектору на десятиліття вперед, забезпечуючи кращий доступ до медичної допомоги та покращення здоров’я населення.
• доступ до базових медичних послуг для 1,9 мільйона людей;
• Постачання ліків та обладнання майже до 1000 медичних закладів;
• навчання для понад 2500 медичних працівників;
• медичну евакуацію за кордон для більш ніж 6400 пацієнтів, котрі потребували спеціалізованого лікування.У тісній координації з Міністерством охорони здоров’я, місцевою владою та партнерами ВООЗ продовжує адаптувати свою підтримку до розвитку ситуації, допомагаючи медичним закладам залишатися функціональними, захищаючи медичних працівників там, де це можливо, та зміцнюючи стійкість системи охорони здоров’я. ВООЗ працює в Україні з 1994 року, підтримуючи систему охорони здоров’я країни. Її діяльність спрямована не лише на реагування на нагальні гуманітарні потреби, а й на відновлення та реформування системи охорони здоров'я, відновлення послуг, перерваних війною, а також просування інституційних змін, які визначатимуть розвиток сектору на десятиліття вперед, забезпечуючи кращий доступ до медичної допомоги та покращення здоров’я населення.
1 of 5
Пресреліз
09 травня 2026
Заява Речника Генерального секретаря щодо України та Російської Федерації
Генеральний секретар знову закликає до негайного, повного, безумовного й тривалого припинення вогню як першого кроку на шляху до справедливого, стійкого та всеосяжного миру відповідно до Статуту Організації Об’єднаних Націй, норм міжнародного права та відповідних резолюцій ООН.Стефан Дюжаррік, Речник Генерального секретаряНью-Йорк, 9 травня 2026 року
1 of 5
Пресреліз
08 травня 2026
Як скоординовані евакуації забезпечують доступ до необхідної медичної допомоги за кордоном
Кожен етап цього процесу і кожен залучений спеціаліст відіграють критично важливу роль, тому координація та довіра між партнерами є визначальними. Медична евакуація — це не лише про транспортування. Це про збереження життя через систему, яка безперебійно функціонує на багатьох рівнях. Ключовий механізм координаціїВпровадження медичних евакуацій забезпечує спеціалізована команда фахівців у Міністерстві охорони здоров’я. Сформувавши списки пацієнтів, які потребують лікування або подальшої реабілітації, недоступних в Україні, першим етапом процесу MEDEVAC є подання запитів через Координаційний центр реагування на надзвичайні ситуації (ERCC). Країни-партнери з ЄС та ЄЕЗ визначають свої можливості щодо прийому пацієнтів і видів допомоги, яку вони можуть надати.Коли стан пацієнтів дозволяє транспортування з лікарень в Україні, де вони проходять лікування, регіональні служби екстреної медичної допомоги спільно організовують їх перевезення до медевакуаційного хабу у Львові. Надалі Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги координує транспортування пацієнтів з України медичними автобусами до закордонних медичних закладів, де вони можуть отримати допомогу в межах механізмів тимчасового захисту.Станом на початок 2026 року українських пацієнтів у межах MEDEVAC було перевезено для отримання безоплатної, високоякісної медичної допомоги до закладів охорони здоров’я у 33 країнах.Упродовж усього процесу Всесвітня організація охорони здоров’я надає технічний та експертний супровід, а Європейський Союз забезпечує фінансову й операційну підтримку.Спільна робота як єдина системаОлександр Толубаєв, медичний директор лікарні імені І. І. Мечникова, зазначає:
«Наша лікарня приймає пацієнтів із прифронтових та прилеглих регіонів зі складними станами, які потребують тривалої реабілітації та спеціалізованої допомоги. Ми відіграємо важливу роль у виявленні таких пацієнтів і формуванні списків на медичну евакуацію. Тісна координація та ефективна взаємодія між медичними закладами і партнерами є критично важливими для того, щоб пацієнти вчасно отримували необхідну допомогу».З іншого боку країни лікарка з медицини невідкладних станів Юлія Коштовська, яка працює у складі команди медичної евакуації Львівського обласного центру ЕМД, ділиться:
«Я залучена до медичних евакуацій із першого місяця роботи тут. У середньому беру участь в одній евакуації на місяць. Найбільше мені запам’яталася перша — тоді евакуювали пацієнтів із тяжкими опіками. Наші пацієнти дають нам силу і мотивацію. Бачити, через що вони пройшли, в якому вони стані, і водночас, як вони продовжують вірити, залишаються сильними і борються далі, неймовірно надихає».Ярема Качмар, заступник директора Львівського обласного центру ЕМД, який координує роботу великих команд медичних працівників і диспетчерів на фінальних етапах MEDEVAC в Україні, описує ключові виклики роботи з пацієнтами зі складними станами: «Тривалі перевезення, які часто займають десятки годин, підвищують ризик ускладнень і потребують стабілізації пацієнтів на значних відстанях, включно з проведенням інтенсивної терапії. Пацієнти часто перебувають у нестабільному стані та потребують постійного моніторингу й медичних втручань у дорозі. Діагностичні та реанімаційні можливості під час транспортування обмежені порівняно з умовами лікарні. Водночас команди мають забезпечувати підтримку критично хворих пацієнтів, проводять вентиляцію легень, інфузійну терапію та знеболення, без доступу до стаціонарної допомоги».Міжнародна медична евакуація поєднує медицину, логістику та кризове управління, вимагаючи від команд екстреної допомоги не лише клінічної експертизи, а й високого рівня координації, стійкості та відповідальності.«Медична евакуація є невід’ємною частиною безперервного ланцюга медичної допомоги. Командна робота залишається нашим головним джерелом сили, вона базується на взаємній довірі, підтримці колег і чіткій координації між диспетчерами, бригадами ЕМД та медичними закладами. Не менш важливою є комунікація з пацієнтами та їхніми родинами. Навіть повідомлення про успішне лікування після евакуації здатне відновити наші внутрішні ресурси і нагадати, заради чого ми працюємо », — підсумовує Ярема.Станом на сьогодні в межах програми медичної евакуації MEDEVAC вже евакуйовано 6 663 пацієнтів.
«Наша лікарня приймає пацієнтів із прифронтових та прилеглих регіонів зі складними станами, які потребують тривалої реабілітації та спеціалізованої допомоги. Ми відіграємо важливу роль у виявленні таких пацієнтів і формуванні списків на медичну евакуацію. Тісна координація та ефективна взаємодія між медичними закладами і партнерами є критично важливими для того, щоб пацієнти вчасно отримували необхідну допомогу».З іншого боку країни лікарка з медицини невідкладних станів Юлія Коштовська, яка працює у складі команди медичної евакуації Львівського обласного центру ЕМД, ділиться:
«Я залучена до медичних евакуацій із першого місяця роботи тут. У середньому беру участь в одній евакуації на місяць. Найбільше мені запам’яталася перша — тоді евакуювали пацієнтів із тяжкими опіками. Наші пацієнти дають нам силу і мотивацію. Бачити, через що вони пройшли, в якому вони стані, і водночас, як вони продовжують вірити, залишаються сильними і борються далі, неймовірно надихає».Ярема Качмар, заступник директора Львівського обласного центру ЕМД, який координує роботу великих команд медичних працівників і диспетчерів на фінальних етапах MEDEVAC в Україні, описує ключові виклики роботи з пацієнтами зі складними станами: «Тривалі перевезення, які часто займають десятки годин, підвищують ризик ускладнень і потребують стабілізації пацієнтів на значних відстанях, включно з проведенням інтенсивної терапії. Пацієнти часто перебувають у нестабільному стані та потребують постійного моніторингу й медичних втручань у дорозі. Діагностичні та реанімаційні можливості під час транспортування обмежені порівняно з умовами лікарні. Водночас команди мають забезпечувати підтримку критично хворих пацієнтів, проводять вентиляцію легень, інфузійну терапію та знеболення, без доступу до стаціонарної допомоги».Міжнародна медична евакуація поєднує медицину, логістику та кризове управління, вимагаючи від команд екстреної допомоги не лише клінічної експертизи, а й високого рівня координації, стійкості та відповідальності.«Медична евакуація є невід’ємною частиною безперервного ланцюга медичної допомоги. Командна робота залишається нашим головним джерелом сили, вона базується на взаємній довірі, підтримці колег і чіткій координації між диспетчерами, бригадами ЕМД та медичними закладами. Не менш важливою є комунікація з пацієнтами та їхніми родинами. Навіть повідомлення про успішне лікування після евакуації здатне відновити наші внутрішні ресурси і нагадати, заради чого ми працюємо », — підсумовує Ярема.Станом на сьогодні в межах програми медичної евакуації MEDEVAC вже евакуйовано 6 663 пацієнтів.
1 of 5