Історія школи на Чернігівщині: повернення до навчання у безпечних умовах

Все змінилося, коли 1 березня 2022 року росіяни заїхали в село великою колоною, а згодом — і окупували селище. Мешканці боялися виходити на вулицю, а виїхати було вкрай важко. 

Пані Валентина, вчителька місцевої школи, згадує цей період із сумом:

“Ми з родиною нікуди не виїжджали з села. Але були моменти, коли ворожі війська стояли десь за 300 метрів від нашого будинку. Було дуже страшно. Тоді ми втекали в ліс на весь день, бо залишатися в хаті було небезпечно. Вже почалося мародерство, розкрадання худоби. Ми спеціально не закривали двері і вікна, щоб, якщо росіяни вже й заходили в будинок, то хоча б нічого не руйнували”. 

Окупація тривала місяць, проте надовго залишила слід у пам’яті місцевих жителів. Люди тижнями залишалися без зв’язку, без достатнього забезпечення продуктами та ліками, а також без електроенергії. Просто зарядити телефон та вийти на зв’язок з рідними для багатьох стало викликом.

Одинадцятикласниця Поліна навчається в школі у Пісках з 1 класу. Сьогодні вона готується до випускних іспитів. Вона мріє стати маркетологинею та у вільний від навчання час грає на гітарі. Її родина прийняла рішення залишатися в селі. Вона поділилася спогадами з життя в окупації:

“Спочатку у нас довго не було світла, потім ми відразу на початку війни потрапили в окупацію. Щодня було чутно танки, вибухи. Тоді було дійсно страшно”.

В перші місяці повномасштабного вторгнення школа Поліни зазнала пошкоджень. Було вибито вікно, пошкоджено дах.

“Ми не знаємо точно, як саме це сталося, але думаємо, що від автоматної черги. У той день російські військові розлютилися, та їздили селом, обстрілюючи все на шляху. Коли був сезон дощів, все почало затікати через утворені щілини в даху. Ми намагалися силами вчителів та батьків хоч якось врятувати будівлю”, — згадує Валентина Самсон.

Згодом, коли село було деокуповане, ЮНОПС відремонтувало одну з будівель школи завдяки фінансуванню від ЄС. Були проведені всі необхідні роботи. Проте через відсутність укриття навчальний заклад хотіли зовсім закрити. Щоб цього не сталося, ЮНОПС вирішило побудувати модульне укриття — окрему захисну споруду, призначену для короткочасного захисту від уламків та вибухових хвиль. 

“Ми були дуже щасливі, коли дізналися, що ЮНОПС, окрім ремонту школи, буде будувати і укриття. Ми розуміли, що діти мають навчатися очно — це дуже важливо для соціалізації та навчального процесу. Зараз із появою укриття у нас є повністю відпрацьований алгоритм дій під час повітряної тривоги: щойно ми чуємо сирени, всі вчителі організовано переводять дітей в укриття, де вони продовжують навчання до сигналу відбою загрози”, — розповідає пані Валентина, директорка школи. 

Денис, учень 11 класу, розповів, що всі дуже швидко звикли до навчання в нових умовах.

“В модульному укритті є все необхідне для того, щоб продовжувати навчальний процес. У нас тут три зони: в одній — початкові класи, в другій — середні, а в третій — старші. У кожного учня є своє закріплене місце в укритті.”

Учні школи щасливі, що можуть щодня приходити та бачити своїх друзів. Попри війну, що триває, вони всі готуються до іспитів, мріють про успішний вступ до вищих навчальних закладів та чекають на завершення війни.

Про проєкт

Проєкт «Відновлення шкіл в Україні», який фінансується Європейським Союзом та реалізується ЮНОПС, має на меті відремонтувати заклади освіти, пошкоджені під час триваючої війни в Україні. Бюджет проєкту становить 30 мільйонів доларів США, і він охоплює Чернігівську, Київську, Сумську та Харківську області, зосереджуючись на школах, що потребують легкого або середнього ремонту. 

Головна мета проєкту — забезпечити доступ до відремонтованих навчальних закладів, що збільшить частку дітей, які отримують очне навчання. Відновлюючи понад 70 шкіл, проєкт допомагає повернути закладам безпечне середовище, де діти зможуть продовжувати освіту без перерв.