Момент, коли ти відчув себе знов потрібним, змінює всеУкраїнські ветерани, які повертаються до цивільного життя, знаходять нову ціль у житті завдяки курсу з механізованого та інноваційного розмінування для ветеранів з інвалідністю. Курс, що тривав два з половиною тижні, спорядив учасників широким спектром навичок – від управління машинами для механічного розмінування до засвоєння національних стандартів і принципів протимінної діяльності. Найголовніше - курс дозволив їм застосувати свої навички й досвід для того, щоб робити позитивний внесок у життя суспільства з очищення земель від мін і вибухових пристроїв. «Після травми чи поранення ветеранам дуже важливо знову відчути себе потрібними – своїм близьким, країні та й зрештою собі. Це особливе відчуття. Знати, що про тебе не забули. Знати, що ти потрібен. Знати, що ти важливий», - пояснює Микола, який закінчив курс і тепер готовий використовувати набуті знання й навички для повернення безпеки та надії тисячам людей. Нове життя для громадиІванківська громада в Україні у 2022 році зазнала серйозних руйнувань. Багато домівок і громадських будівель були пошкоджені або зруйновані. У 2023 році громада стала пілотним об’єктом для ініціативи з відновлення, очолюваної ООН. Основні заходи у цій ініціативі включали ремонт місцевого ліцею та культурного центра, створення спортивного комплексу, відбудову понад 250 приватних будинків і встановлення 18 будинків швидкого спорудження для сімей, оселі яких не підлягали ремонту. Іванківський селищний голова Тетяна Свириденко підкреслила значущість цих зусиль, заявивши: «Процес відбудови є важливим сигналом для місцевого населення про те, що Іванківська громада повертається до нормального життя». Аналогічні громадські ініціативи координуються різними агенціями ООН в інших містах і областях України, зокрема у Маркарові, Дрогобичі, Миколаєві тощо. «Зелена» енергія підтримує ферму у горах«Я ніколи не думала, що ми можемо настільки залежати від електрики. Під час відключень світла або в разі пошкодження ліній електроживлення – що часто буває в горах – сонячні панелі та генератор дуже допомагають нам», - каже Оксана, яка живе в Івано-Франківській області й разом зі своїм чоловіком утримує гірську ферму.  Ферма вирощує 156 овець і виробляє 11 видів сиру, зокрема вурду та бриндзю – традиційні карпатські сорти з унікальним смаком і захищеним статусом географічного походження. Це не просто сири, вони є частиною культурної самобутності цього регіону. Проте війна все змінила. Кількість відвідувачів різко скоротилася, а інфраструктура, й без того вразлива через розташування у горах, насилу справлялася.  Тривалі та непередбачувані відключення електрики порушили повсякденну діяльність ферми. За підтримки ФАО і Європейського Союзу сім’я придбала необхідне обладнання та встановила сонячні батареї. Ці «зелені» технології не тільки покращують щоденну діяльність, а й привносять екологічно відповідальну практику в сутність традиційного гірського фермерства.Починаючи все спочатку, але вдомаВіра та її чоловік майже закінчили ремонт свого будинку в Бородянці, селищі поблизу Києва, коли повномасштабне вторгнення в Україну все змінило. В їхню домівку поцілив снаряд, через що будинок став непридатним для ремонту, а вони були змушені втекти й залишити життя, заради побудови якого вони так старанно працювали.Після цього ООН взяла на себе очищення території від уламків та вибухонебезпечних предметів, завдяки чому територія стала безпечною для життя, та надала подружжю будинок швидкого монтажу. Ця допомога дозволила їм повернутися до своєї громади, а не жити тривалий час у статусі переміщених осіб.Тепер, повернувшись до Бородянки, Віра та її чоловік поволі відбудовують своє життя. Сад, який колись був їхньою гордістю, став символом стійкості та відродження. Хоча глибокі сліди від війни залишаються, рішучість подружжя відновити те, що було втрачено, є доказом сили народу України. Допомагаємо сім’ям перенести тяжкі випробуванняАльона, мати трьох дітей, перебувала у скрутній фінансовій ситуації й не могла знайти стабільну роботу, поки її діти жили у школі-інтернаті у центральній частині України. У 2022 році, коли в Україні почалася повномасштабна війна, Діана та її сестри повернулися додому. Проте, фінансове становище сім’ї було вкрай складним. За допомогою ООН Альона знайшла стабільну роботу та вдосконалила свої материнські навички, завдяки чому сімейна динаміка покращилася.Її дочка Діана розповідає: «У свій вільний час моя мама, сестри і я йдемо гуляти чи малюємо разом. Коли мама на роботі, ми проводимо час із моїм дідусем. Він робить нас більш дисциплінованими й допомагає нам у навчанні».Програма ЮНІСЕФ «Кращий догляд для кожної дитини» співпрацює з соціальними службами з метою надання підтримки сім’ям, які опинилися у скрутному становищі, особливо в умовах війни.  Зі зміцненням системи підтримки сімей, програма створює безпечніше та більш дбайливе середовище для дітей, забезпечуючи задоволення їхніх емоційних, психологічних і фізичних потреб.Через кілька років потрясінь українські діти надолужують відставання у навчанніВ умовах війни, що триває в Україні, такі діти, як восьмирічна Альона з Запорізької області, зіткнулася з істотними перешкодами у своїй освіті. Після того, як через війну Альона весь перший клас і частину другого провчилася в режимі онлайн, вона нарешті особисто зустріла багатьох із своїх 11 однокласників, коли її ліцей перевели на змішану форму навчання.«Коли я була у дитсадку, почався коронавірус. А коли я була у першому класі, спалахнула війна», - згадує вона. Щоб подолати ці виклики, ЮНІСЕФ активно підтримує освітні ініціативи, зокрема заняття, які дають змогу учням з 3 по 10 клас двічі на тиждень відвідувати уроки математики та української мови для відновлення втрачених знань. Окрім академічної підтримки, тривають зусилля для забезпечення безпечного освітнього середовища. Ці ініціативи є стратегічним кроком на захист освіти в умовах кризи, даруючи українським дітям не лише знання, а й відчуття нормальності та надії на майбутнє.Рішення для охорони здоров’я громад, постраждалих від війниУ селі Циркуни, що у Харківській області, було зруйновано місцевий заклад охорони здоров’я, через  що мешканці залишилися без життєво важливих медичних послуг. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) врахувала нагальну потребу та у партнерстві з Міністерством охорони здоров’я України у вересні 2024 року встановила  у селі модульну амбулаторію первинної медико-санітарної допомоги. Ця нова амбулаторія, штат якої складається з п’яти медичних спеціалістів, зараз щорічно обслуговує близько 12 тисяч пацієнтів та забезпечує здоров’я громади.Аналогічні модульні пункти були встановлені в медичних закладах інших регіонів, що дозволяє обслуговувати понад 50 тисяч українців, постраждалих від війни. Кожна амбулаторія може бути встановлена за 10-14 днів. Вона спроєктована як довгострокове рішення зі строком служби понад 10 років. Ці амбулаторії розраховані на експлуатацію під час аварійних відключень електропостачання, для чого всі вони обладнані генератором, який забезпечує безперебійне живлення. Підтримання життєздатності еко-індустріальних парків в УкраїніПроєкт Глобальної програми з еко-індустріальних парків (GEIPP) в Україні, започаткований ЮНІДО у 2020 році за підтримки уряду Швейцарії, допомагає місцевим громадам шляхом підвищення рівня екологічності та ефективності індустріальних парків. Ці еко-індустріальні парки створюють безпечніші робочі місця, більш здорові умови та кращі економічні можливості для людей. Програма працює з такими парками, як «БВАК» (Біла Церква), «Агромаш» (Запоріжжя) і «Патріот» (Суми), з метою більш розумного використання енергії та ресурсів. Один із прикладів – компанія «Тривіум Пекеджинг Україна» у Білій Церкві, яка шляхом утилізації відхідного тепла зменшує витрати на енергію та покращує умови праці.Після аудиту, проведеного ЮНІДО, «Тривіум Пекеджинг Україна» впровадило низку рішень з утилізації відхідного тепла. «З 2020 року ми активно співпрацюємо з ЮНІДО по впровадженню енергозберігаючих проєктів. Одна з головних цінностей компанії – це сталий розвиток», - каже Людмила Терещенко, заступниця директора компанії «Тривіум Пекеджинг Україна» (Біла Церква). Українські жінки у прифронтовому місті вчаться водінню тракторівМісто Снігурівка, де мешкає близько 10 тисяч людей, було відомо як сільськогосподарський район завдяки своїм родючим полям та сприятливому клімату для вирощування овочів, і більшість його жителів працювало у сільському господарстві. Для розв’язання проблеми дефіциту кваліфікованих кадрів у сільськогосподарському секторі, особливо у таких постраждалих від війни регіонах, як Миколаївська область, і для забезпечення гендерно орієнтованого місцевого відновлення програма підготовки трактористок, яку організувала ПРООН, зібрала жінок із різними біографіями – від вісімнадцятирічної студентки до 47-річної водійки мікроавтобусу й матері трьох дітей.«Я працюю у полях із самого дитинства. Мій брат був трактористом, отже це сімейна успадкована риса. Чи уявляла я себе колись на водійському сидінні цього велетня? Ні. Чи можу я бачити себе там у майбутньому? Звісно!» - каже Надія, одна зі слухачок курсу водіння.Готуючись узяти у свої руки кермо управління у сільськогосподарському майбутньому своєї громади, вони не тільки навчаються водити трактори, а й стають опорою економічного відновлення.Двічі втратила дім, але не готова здатисяЗа останнє десятиріччя війна в Україні спричинила переміщення мільйонів людей, серед яких – 41-річна Яна Любимова. Змушена покинути домівку двічі – 2014 року в Кадіївці та 2022 року в Старобільську, – Яна перетворила особисті нещастя на адвокацію. Вона виступила співзасновницею організації «Ефективна громада», аби допомагати переміщеним особам, а у 2020 році стала головою Ради з питань внутрішньо переміщених осіб (Ради ВПО) Луганської області, яка усуває прогалини у відносинах між переміщеними особами та владою. Розповідаючи про свій життєвий шлях, Яна зазначила: «Чи зробила б я щось інакше, якщо б знала, що за 10 років я двічі втрачу свою домівку? Ні, я б спробувала допомагати ще більше. У ті моменти, коли виникає враження, ніби я більше не можу цього робити, я думаю про людей, які не здатні допомогти собі. Я вирішую бути відповідальною за них. І я не можу дозволити собі зупинитися». Разом із партнерами УВКБ ООН продовжує підтримувати понад 100 рад ВПО.Підтримка правосуддя та відповідальності в УкраїніЛіна, яка втекла з міста Енергодар на південному сході України після того, як його окупували російські збройні сили, розповіла, як мешканці міста піддаються дедалі більшому тиску, коли їх змушують отримувати російські паспорти, щоб полегшити повсякденне життя.  «Медичні послуги не надаються людям з українськими паспортами, тому вони змушені отримувати російські документи», - сказала вона, додавши, що найбільше страждають люди похилого віку та особи з інвалідністю. Завдяки своїй ретельній роботі з документування та підготовки доказових доповідей про ситуацію з правами людини Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні сприяє механізмам забезпечення відповідальності та полегшує доступ жертв і постраждалих до правосуддя.Історія про виживання, лідерство та підтримку українських жінокЛюдмила Гусейнова, активістка з Новоазовська – міста, яке окуповане Росією з 2014 року, - присвятила себе підтримці дітей-сиріт і адвокації з відстоювання прав жінок. Її відмова визнати російський контроль призвела до арешту, а потім до більш ніж трьох років ув’язнення, сексуального насильства й катувань. Людмила взяла участь у тренінгу для жінок-параюристок, які працюють з постраждалими від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, організованому ООН Жінки та її партнером, Асоціацією українських жінок-юристок «ЮрФем». Вона вважає цей тренінг безцінним для допомоги іншим жінкам у перенаправленні до юристів, відновленні документів та супроводі постраждалих у судовому процесі.«Я роблю все, що можу, щоб допомогти цим жінкам, адже я досі пам’ятаю їхні сльози, їхні очі, в які я дивилася. Ми використаємо всі можливості, щоб донести їхній біль до всіх і щоб якомога більше людей дізнались про них», - пояснює Людмила., filtered_html

Свій тринадцятий день народження Назар святкував не вдома серед рідних і друзів, а в лікарняній палаті, що за останні кілька місяців стала для нього другим домом.  Назар згадує, що ранок 4 листопада 2024 року був звичайним собі ранком понеділка. Шкільні онлайн-уроки закінчилися, і він пішов погуляти з товаришем неподалік від дому. «Це було за трасою. Я навіть не пам'ятаю, куди саме ми йшли», — розповідає хлопець. Друг Назара помітив на землі якийсь предмет і пожбурив його вбік. Це був нерозірваний снаряд. Боєприпас вибухнув, спричинивши поранення ніг у Назара і пошкодження тулуба в ​​​​​​його друга. Телефони хлопців відкинуло вибуховою хвилею, але Назар зумів проповзти багнюкою з травмованими ногами, дістатися телефона й покликати на допомогу. «Нам подзвонили і сказали, що він дзвонив у швидку, що в нього відірвані ноги, але швидка спершу не повірила», — розповідає мама Назара Євгенія.  Хлопця повезли до міста Барвінкове, де розташована найближча лікарня. Там Назару надали невідкладну допомогу й одразу відправили у спеціалізовану лікарню в Харків, до якої довелося добиратися ще три години.   «Перший місяць було тяжко, бо нам не давали прогнозів. Сказали, що треба дивитися на стан м'яких тканин: якщо буде все добре, то значить, все добре, а якщо почнеться відмирання, будуть частково ампутувати», — згадує Євгенія.  Загалом відтоді Назар пережив 14 операцій: він мав переломи, глибокі осколкові поранення та геморагічний шок. Довелося частково ампутувати праву стопу. За весь час із того жахливого дня наприкінці листопада Назара лише двічі відпускали додому між курсами лікування. «Реабілітація в нас тільки зараз починається. Перша операція була, коли ми приїхали до лікарні, потім було ще дві операції з пересадки шкіри. Буквально два тижні тому йому зняли пластини. І от уже почався етап реабілітації», — розповідає мати хлопця.  В останній раз Назар приїхав додому з милицями та ходунками. Після поранення йому можна було лише сидіти чи лежати. Нині за допомогою ходунків хлопець вчиться ходити заново.    Його фізичне відновлення триває. Однак зцілити душевні рани здатні значна підтримка та час. «Коли ми вперше приїхали до Назара, він не дуже йшов на контакт. Напевно, це була така реакція дитини на те, що сталося, — розповідає соціальна працівниця  Міжнародного комітету порятунку Олена Гунченко. — Під час наступних візитів Назар уже більше контактував, розповідав про навчання, про свої хобі й навіть ділився спогадами про деякі моменти події, яка сталася».  Олена розповідає, що про поранення Назара дізналася з новин. У той же день розшукала контакти мами й зателефонувала, щоб запропонувати підтримку. Грошова допомога, психосоціальна підтримка та допоміжні засоби реабілітації, зокрема милиці та ходунки, були надані в межах програми допомоги постраждалим дітям, що підтримується ЮНІСЕФ та Міжнародним комітетом порятунку та фінансується Європейським Союзом. Ця підтримка сприятиме одужанню Назара та допоможе родині краще забезпечувати додаткові потреби, які хлопчик має після нещасного випадку. Назар каже, що до травмування відвідував уроки з мінної безпеки у школі, однак навіть не думав, що його рідний населений пункт може бути замінованим. Проте село Нікополь на Ізюмщині розташоване близько до лінії фронту й часто обстрілювалося. Тому тут лишаються нерозірвані боєприпаси в місцях, де вони становлять високу загрозу для людей, особливо дітей. «Загроза від нерозірваних залишків війни може ховатися де завгодно — навіть у місцях, які здаються знайомими і безпечними. Саме тому наші просвітницькі зусилля спрямовані на те, щоб донести до дітей і молодих людей чіткі й практичні правила безпеки: ніколи не підходь і не чіпай незнайомі предмети, одразу розкажи про знахідку дорослому, якому ти довіряєш, і повідом про небезпеку за номером 101», — пояснює  фахівчиня ЮНІСЕФ із соціальних і поведінкових змін Світлана Кісільова.  Нині хлопець продовжує навчатися онлайн у школі, а також читає книги на новому планшеті, який отримав у межах програми підтримки, орієнтованої на потреби дітей. Каже, що найкраще йому дається алгебра, а до поранення він любив грати у футбол з друзями.  За кілька тижнів Євгенія та Назар знову вирушать до Харкова на реабілітацію.  Соціальна працівниця Олена говорить, що, на жаль, Назар — не єдина дитина на Харківщині, якій вона надавала підтримку після поранення. «Дуже багато в мене таких випадків із пораненими дітьми, понад 30. Це різні вибухові травми, в тому числі й від обстрілів саме в Харкові», — ділиться вона із сумом. Для підтримки дітей, які були травмовані внаслідок вибуху мін та інших вибухонебезпечних предметів, у 2024 році ЮНІСЕФ розпочав комплексну програму допомоги в партнерстві з Міжнародним комітетом порятунку за підтримки Генерального директорату Європейського Союзу з питань цивільного захисту та гуманітарної допомоги (ECHO). Назар — один із понад 570 дітей, які отримали критично важливу допомогу в межах цієї програми, адаптовану до індивідуальних потреб для їхнього якомога повнішого відновлення.  , filtered_html

Херсонщина та Миколаївщина — одні з найбільш постраждалих регіонів України. Через продовження бойових дій зазнає постійних руйнувань цивільна інфраструктура, і найбільш вразливі люди вкрай потребують  підтримки. Місцеві та міжнародні гуманітарні партнери невтомно працюють, щоб допомогти громадам. У квітні Гуманітарний координатор в Україні Маттіас Шмале відвідав Миколаївську та Херсонську області, де зустрівся з представниками влади, партнерами та громадами, а також на власні очі побачив вплив гуманітарної допомоги ООН і партнерських організацій. Хліб для найбільш незахищених і життєстійкість миколаївців  У Миколаєві Координатор відвідав місцеву пекарню, якою керує неурядова організація Mavi Hilal, International Blue Crescent (IBC). Завдяки  пекарні найбільш незахищені люди можуть задовольнити свої потреби в продовольстві. П’ять днів на тиждень пекарня  виготовляє до 3 500 буханців хліба. Щодня до 9-ї ранку завдяки понад 25 місцевим партнерським організаціям вимушені переселенці, літні люди та малозабезпечені сім’ї отримують свіжий хліб. Щотижня 1 500 буханців хліба доставляється до Херсона, що допомагає громадам уздовж  лінії фронту.Гуманітарний координатор також відвідав Центр життєстійкості, створений Українською фундацією громадського здоров’я у співпраці з миколаївською міською радою та Міністерством соціальної політики. Наразі Центр повністю фінансується місцевою владою й надає важливу психосоціальну допомогу та соціальні послуги.  «Це чудовий приклад того, як гуманітарні організації та державні установи можуть співпрацювати задля побудови сталих систем підтримки», — зазначив Гуманітарний координатор.Під час зустрічі з українськими та міжнародними неурядовими організаціями Гуманітарний координатор і учасники обговорили умови роботи на півдні, включаючи складнощі координації та зміну пріоритетів гуманітарного реагування. Координатор підкреслив важливість інклюзивного підходу, особливо на місцевому рівні.Провідна роль місцевих громад у гуманітарному реагуванні на ХерсонщиніМісія продовжилася в Херсоні — місті, яке щодня потерпає від обстрілів, які вже давно руйнівно впливають на повсякденне життя мешканців. Гуманітарний координатор зустрівся з волонтерами місцевої ініціативи «Їжа життя», які двічі на тиждень готують гарячі обіди для мешканців прифронтових районів.Він також відвідав місце для тимчасового проживання, яке підтримує БФ «Мангуст». Тут знайшли прихисток люди, які змушені були залишити домівки через обстріли. Гуманітарні співробітники також забезпечують харчування, юридичну і психосоціальну допомогу надають та консультації щодо подальшої підтримки. «Завдяки щоденній турботі соціальних працівників цей центр повертає гідність і стабільність тим, хто втратив усе», — зауважив Шмале. У Херсоні він також побачив роботу соціального транспорту «Гуманітарної місії “Проліска”». Завдяки співробітникам «Проліски» люди із віддалених сіл можуть дістатися до міста, щоб отримати необхідні послуги. Гуманітарний координатор відвідав і місця обстрілів, куди ГО «Місто сили» доставляє  будівельні матеріали для відновлення житла в межах програми ремонтів пошкоджених будинків, яку реалізують місцеві партнери за підтримки міжнародних донорів.У селі Посад-Покровське, яке зазнало значних руйнувань через бойові дії з боку Російської Федерації, Координатор побачив розподіл продовольчої допомоги НУО ADRA в межах спільної програми з Всесвітньою продовольчою програмою ООН. Поруч у селі Луч він побачив ремонти пошкодженого житла, які здійснювала міжнародна організація Solidarités International за підтримки ECHO, CDCS та AFD.Співпраця з органами влади у сфері відновлення та соціально-правового захистуУ Херсоні Гуманітарний координатор зустрівся з головою Херсонської обласної державної адміністрації для обговорення гуманітарних пріоритетів, включаючи підтримку ВПО та раннє відновлення. Очільник області поділився своїм баченням відновлення регіону та підтвердив важливість координації з гуманітарними партнерами.«Я вдячний, що наші партнери, попри постійні обстріли, а сьогодні авіаудари по Центральному району міста, продовжують особисто відвідувати наш регіон — сказав він під час зустрічі з Матіасом Шмале. — Навіть за таких обставин нам вдалось сформувати подальші кроки співпраці, зокрема щодо посилення підтримки переселенців, підготовки до наступного опалювального сезону та впровадження рішень у сфері сталої енергетики».Останнім пунктом поїздки став Транзитний центр у Миколаєві, яким опікується ГО «Молодь України». З 2022 року центр забезпечив короткостроковий притулок та подальші перевезення для понад 32 000 евакуйованих із Херсонської області.Залишаючись поруч З огляду на загострення бойових дій на сході та півдні України Гуманітарний координатор підтвердив готовність ООН та гуманітарних партнерів продовжувати допомогу:«Попри ризики та втрати, місцеві волонтери, неурядові організації та міжнародні партнери щодня доставляють продовольство, проводять евакуацію, ремонтують пошкоджено житло. Вони дають надію людям. Їхня самовіддана праця — надзвичайна. Ми й надалі будемо підтримувати їх і робити все можливе, щоб наше реагування задовольняло потреби людей, які постійно змінюються». , filtered_html

Вербна неділя мала б бути днем миру та світла. Але для мешканців Сум 13 квітня 2025 року вона перетворилася на день жаху та невимовного горя. За даними місцевої влади, внаслідок ракетного удару Збройних сил Російської Федерації по жвавій вулиці в центрі міста загинуло щонайменше 30 цивільних осіб, та ще більше зазнали поранень. Під удар потрапили житлові будинки, громадський транспорт і навчальний заклад. Гуманітарні організації негайно згуртувалися, щоб надати термінову допомогу та психологічну підтримку постраждалим. Багато людей втратили рідних, інші отримали поранення або глибокі психологічні травми.«Я живу поблизу, і коли почув потужний вибух, одразу стало зрозуміло, що сталося щось жахливе, — розповідає Ігор Клименко, керівник Сумського осередку Гуманітарної місії «Проліска». — Я зв’язався з колегами, і ми зразу вирушили на місце обстрілу». Побачене шокувало: тіла загиблих посеред вулиці, крики поранених про допомогу, автівки у вогні.«Люди були в стані афекту, — згадує Ігор. — Вони плакали й просто хотіли виговоритися. Це був критичний момент для надання психологічної підтримки». Рятувальники та місцеві гуманітарні організації одними з перших прибули на місце трагедії. Вони допомогли перевезти поранених і організували тимчасовий прихисток тим, хто не міг повернутися додому. Постраждали отримали гарячу їжу, ковдри, гігієнічні набори та матеріали для термінових ремонтів. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) доставила комплекти для екстреної медичної допомоги, щоб допомогти лікарням упоратися з напливом пацієнтів.Команди кризових психологів із кількох організацій надавали підтримку дорослим і дітям. Гуманітарні співробітники також забезпечили соціальні послуги, юридичну допомогу та індивідуальний супровід для найбільш уразливих людей. JERU та БФ «Мирне небо Харкова» також розпочали реєстрацію постраждалих для надання грошової допомоги, щоб покрити невідкладні потреби — від медичних витрат до підтримки у сфері соціально-правового захисту. Загалом підтримку отримали сотні людей. Генеральний секретар ООН був глибоко засмучений цим ударом й нагадав, що міжнародне гуманітарне право категорично забороняє атаки на мирних мешканців і цивільні об’єкти. Ці норми призначені для захисту людського життя та гідності, та їх мають дотримуватися — всюди та без винятків. Гуманітарний координатор ООН в Україні також рішуче засудив цей удар і від імені всієї гуманітарної спільноти висловив щирі співчуття родинам загиблих.Підтримка гуманітарної спільноти була швидкою. Ціла низка організацій, серед яких БФ «Право на захист», БФ «Рокада», ГО «Дівчата», Данська рада у справах біженців, Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ), Гуманітарна місія «Проліска», «Карітас України», Товариство Червоного Хреста України,  УВКБ ООН, Фонд народонаселення ООН, Save the Children,  World Central Kitchen та багато інших, працювали пліч-о-пліч, щоб надати допомогу та забезпечити підтримку та надію.«І міські служби, і неурядові організації — усі долучилися до допомоги. Навіть перехожі підходили й питали, як можуть допомогти, — розповів Ігор. — Рятувальники, гуманітарні працівники, волонтери — кожен робив усе можливе, щоб підтримати постраждалих людей»., filtered_html