Історія
02 грудня 2025
Борючись із холодом, змущені покинути свої домівки і занурені в темряву, українці готуються пережити ще одну воєнну зиму.
З початком четвертої зими під час повномасштабного вторгнення в Україні, мільйони цивільних знову опиняються перед серйозними випробуваннями - від невпинних атак і масових відключень електроенергії до лютих морозів, що виснажують і без того втомлене населення.Безперервні удари по енергетичній інфраструктурі позбавляють цілі громади впевненості в тому, чи матимуть вони тепло, світло та чисту воду в найближчі місяці. Тим часом уздовж активних ліній фронту продовжується нова хвиля переміщень.Гуманітарні організації застерігають, що ця зима може стати однією з найскладніших: посилені обстріли, дедалі гірші обмеження доступу та зростаючий дефіцит фінансування можуть залишити сотні тисяч людей без необхідної допомоги.Паралельно з цим психологічний тягар майже чотирьох років війни дедалі помітніший по всій країні.У розгорнутому інтерв’ю, яке в понеділок взяла Наргіз Шекінська у Матіаса Шмале для новиннєвої служби ООН, Координатор системи ООН в Україні та Гуманітарний координатор, розповідає про зростаючі ризики зими, поглиблення вразливості цивільного населення, брак фінансування гуманітарної допомоги та про стійкість, яку він щодня спостерігає у громадах під обстрілами.Розмову він розпочав із загальної оцінки гуманітарної ситуації та головних викликів. Матіас Шмале: Є кілька ключових викликів. По-перше, триваючі атаки військових продовжують безпосередньо й трагічно впливати на цивільних. Лише минулої ночі в Дніпрі загинули четверо людей і десятки були поранені. Такий вплив є постійним.По-друге, атаки серйозно пошкоджують систему виробництва та розподілу енергії. Оскільки холодна погода вже настала, ми особливо занепокоєні тим, чи зможуть люди залишатися в теплі та мати доступ до безпечної питної води.Якщо руйнування триватимуть і якщо зима буде такою холодною, як прогнозують, наш найбільший нічний жах - це тисячі людей, заблоковані у висотних будинках без електрики, опалення й води. Керувати такою ситуацією буде надзвичайно складно.UN News: Чи можемо ми впевнено сказати, що ця зима буде іншою, ніж попередні?Пан Шмале: Так, ми боїмося, що так і буде. Є накопичувальний ефект, адже ми входимо вже в четвертий рік цієї війни. Це проявляється не лише у фізичних руйнуваннях, але й у психологічному стані людей. Під час моїх поїздок країною я бачу, що люди стають дедалі втомленішими, виснаженішими й менш упевненими у своєму майбутньому.Ще одна причина, чому ця зима може бути іншою, масштаб останніх руйнувань інфраструктури. Торік ремонтні роботи просувалися відносно добре, і зима була м’якшою, ніж очікувалося.Цього року рівень руйнувань значно вищий, а прогнози свідчать про холоднішу зиму. Така комбінація робить цю зиму потенційно значно складнішою.UN News: Які групи населення зараз є найбільш уразливими?Пан Шмале: Одна з таких груп - малозабезпечені мешканці висотних будинків у містах, особливо в будівлях низької якості. Вони найбільше постраждають у разі зникнення світла та тепла.Інша дуже вразлива група - це люди, які живуть близько до лінії фронту. Ми оцінюємо, що щонайменше пів мільйона людей проживають у межах 0–20 кілометрів від фронту. Багато з них, літні люди або люди з обмеженою мобільністю.Третя група - найбільш уразливі серед внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Багато хто живе в переміщенні вже кілька років. Дехто знайшов рішення, оселившись у родичів, знайшовши роботу чи орендуючи житло, але чимало людей досі живуть у нестабільних умовах і продовжують потребувати підтримки. UN News: Which population groups are most vulnerable right now?Mr. Schmale: One group is low-income people living in high-rise apartment buildings in cities, especially in poorly constructed housing. They are particularly exposed if electricity and heating fail.Another highly vulnerable group is people living close to the frontline. We estimate at least half a million people live within zero to 20 kilometers of the front. Many are older people and those with limited mobility.A third group includes the most vulnerable among the internally displaced people (IDPs). Many have been displaced for several years now. Some have found solutions with family, jobs or rental housing, but many remain in precarious conditions and continue to need support.UN News: The number of displaced people keeps growing as evacuations continue from frontline communities.Mr. Schmale: We see displacement in waves rather than a steady increase. There was a significant wave in August, and we are seeing new movements again now. I recently visited Donetsk region, and the governor told me fewer than 200,000 people are left in the government-controlled part of the oblast. He fears that at least half of them may leave this winter.The number of IDPs is not rising at the same dramatic pace as in 2022, but it is steadily increasing. UN News: Кількість переміщених людей продовжує зростати, адже з прифронтових громад тривають евакуації.Пан Шмале: Ми спостерігаємо переміщення хвилями, а не рівномірне зростання. Значна хвиля була в серпні, і зараз ми знову бачимо нові пересування.Нещодавно я відвідав Донеччину, і губернатор повідомив мені, що в підконтрольній уряду частині області залишилося менше ніж 200 тисяч людей. Він побоюється, що цієї зими може виїхати щонайменше половина з них.Кількість ВПО вже не зростає такими стрімкими темпами, як у 2022 році, але вона стабільно збільшується.UN News: Чому так багато людей все ще залишаються в таких небезпечних районах?Пан Шмале: Я часто ставлю це запитання, і відповіді завжди різні. Для одних це глибока прив’язаність до своєї землі й дому - їхні родини жили там поколіннями.Інші просто не мають альтернатив. Дехто переселився в безпечніші райони, але не зміг знайти там житло або роботу. Вони сказали мені, що краще повернутися додому, де принаймні не треба платити оренду, навіть якщо там значно небезпечніше.Є й сильне відчуття стійкості та непокори. Дехто каже: «Ми пережили чотири роки, переживемо ще один». Інші вважають, що повинні залишитися, щоб вшанувати тих, хто загинув, захищаючи країну. Це поєднання емоційних, економічних і психологічних факторів. UN News: Як зима впливає на гуманітарні операції?Пан Шмале: Узимку все стає небезпечнішим. Сніг та ожеледиця ускладнюють умови на дорогах, і багато прифронтових конвоїв із продовольством, водою, засобами гігієни та опалення стикаються з більшим ризиком.Ще одна велика проблема - постійні зміни на фронті. Російські просування в окремих районах, навіть якщо вони не є вирішальними, закрили нам доступ до деяких громад. Всесвітня продовольча програма (WFP) оцінює, що щонайменше 50 тисяч людей, яких вони раніше охоплювали допомогою, більше неможливо досягти через бойові дії. Це значно обмежує нашу здатність доставляти життєво необхідну допомогу.UN News: Наскільки важливою є співпраця з місцевою владою?Пан Шмале: Вона абсолютно критично важлива. Україна - не держава, що не відбулася. Вона залишається функціональною державою, яка продовжує забезпечувати послуги в надзвичайно складних умовах.Я бачив працюючі медичні центри зовсім поруч із лінією фронту, а у віддаленіших районах повністю функціонуючі ринки. Уряд, зокрема місцева влада, залишається головним відповідальним за безпеку й добробут своїх громадян.Наша роль як ООН та гуманітарної спільноти - працювати доповнюючи цю систему: визначати, що держава все ще може забезпечити, і де саме нам потрібно втрутитися, щоб допомогти найбільш уразливим. Ми тісно співпрацюємо з урядом і понад 400 неурядовими організаціями, багато з яких українські, щоб наша допомога закривала найкритичніші потреби. UN News: Поговорімо про зимовий гуманітарний план. Які основні цифри й наскільки він профінансований?Пан Шмале: Наш зимовий план націлений на допомогу 1,7 мільйона людей, переважно тих, хто живе поблизу фронту та у сільських районах. Це не охоплює всіх уразливих міських мешканців, особливо тих, хто проживає у висотках.Ми надаємо грошову допомогу, щоб люди могли купувати дрова, газ або електроенергію для опалення. Також забезпечуємо теплим одягом та базовими непродовольчими товарами.Зимовий план профінансований приблизно на 65 відсотків. Ми просили 278 мільйонів доларів. Ми змогли зробити багато завдяки вже отриманому, але нестача фінансування означає, що багато людей досі чекають на допомогу, особливо на грошову підтримку та тверде паливо для опалення. Ми продовжуємо закликати міжнародну спільноту повністю профінансувати реагування, щоб ми могли допомогти всім, хто потребує.UN News: Чи існує план Б на випадок, якщо додаткове фінансування не надійде?Пан Шмале: Для самих людей план Б - це виїзд. Якщо вони не отримають підтримку від нас, від уряду, від Українського Червоного Хреста чи інших організацій, вони можуть переселитися в інші частини країни в пошуках тепла і води або навіть виїхати за кордон.Якщо ми дійдемо до найгіршого сценарію, коли люди застрягнуть у висотках без комунальних послуг, масове переміщення стане неминучим. Наша здатність запобігти цьому повністю залежить від фінансування.UN News: Яке ваше послання українському народу та міжнародній спільноті?Пан Шмале: Українському народу: поки ми маємо можливості, ми залишатимемося тут і працюватимемо. Це відповідальність ООН - залишатися й підтримувати цивільних у найважчі часи.Міжнародній спільноті: дякуємо за щедрість, яку ви досі демонстрували. Завдяки їй ми допомогли незліченній кількості людей пережити суворі зими й літа війни. Але війна не закінчилася. Ми не повинні сприймати те, що відбувається в Україні, як норму, коли вона входить у п’ятий рік вторгнення. Я особливо звертаюся до урядів із закликом продовжувати фінансувати цю надзвичайно важливу гуманітарну роботу.UN News: Ви багато подорожуєте країною. Чи є історія, яка особливо запам’яталася?Пан Шмале: Є безліч історій, що демонструють водночас і силу українців, і величезний психологічний тягар війни.Кілька тижнів тому в Харкові я провів цілий ранок під землею з близько сотнею школярів та студентів, адже всі публічні заходи мають відбуватися в укриттях. Під час зустрічі я отримав повідомлення, що неподалік було розбомблено дитячий садок. Після заходу я поїхав туди. У садочок поцілили три рази. На щастя, жодна дитина не постраждала.Там я зустрів жінку-гуманітарну працівницю. Того ранку вона відвела дітей саме до цього садка, потім отримала дзвінок забрати їх після обстрілу, відвезла в безпечне місце і через кілька годин повернулася допомагати з розчищенням. Такий рівень стійкості - надзвичайний.Ще одна історія - з Херсона, міста під постійними обстрілами. На поверхні все виглядало спустошеним, скрізь руйнування. Але під землею я відвідав сучасне пологове відділення, де безпечно народжувалися діти. Контраст між війною і надією був вражаючим.А в Миколаєві я зустрів літнього чоловіка, який залишався у своєму домі під час окупації. Він з гордістю показав мені, як вони з дружиною відбудували свій будинок і город.Потім він розповів, що його брат був вбитий у 2022 році, і просто не зміг стримати сліз. У одну мить ти бачиш стійкість, у наступну - неосяжне горе. Цей контраст і визначає сьогоднішню Україну.Це інтерв’ю було відредаговане заради скорочення та ясності.