Україна продовжує крокувати вперед до кращого розвитку людського потенціалу

Згідно з даними цьогорічної Доповіді про стан людського розвитку, опублікованої сьогодні Програмою розвитку ООН (ПРООН), Україна зафіксувала повільний, але стабільний прогрес у розвитку порівняно з попереднім роком.

Значення ІЛР України на 2019 рік становить 0,779, що робить її належною до країн високого рівня людського розвитку (74 місце серед 189 країн і територій). Вона ділить цю позицію з Гренадою, Мексикою, а також із Сент-Кіттсом і Невісом. У період з 1990 по 2019 рік значення ІЛР України зросло з 0,725 до 0,779, збільшившись на 7,4 відсотка.

За словами Дафіни Ґерчевої, Постійної представниці ПРООН в Україні, індекс гендерного розвитку України (ІГР) — компонент загального індексу людського розвитку, що відстежує гендерну нерівність — суттєво підвищився.

«Торік в Україні зросло представництво жінок у парламенті, і його показник ІГР у 1,000 перевищує середній показник по регіону — 0,953», — відзначила Ґерчева.

«Проте ще багато чого належить зробити для забезпечення рівного доступу до можливостей і вибору для чоловіків і жінок в Україні».

У той час як у глобальному масштабі Україна перебуває в категорії країн високого людського розвитку (ІЛР вищий від 0,753), вона демонструє нижчий від середнього показник у межах регіону Європи і Центральної Азії (0,791) і відстає від інших великих країн регіону — Казахстану (0,825) і Росії (0,824).

Нова доповідь містить низку поправок із урахуванням нерівності у суспільстві, і це означає, що компоненти індексу неможливо безпосередньо порівняти з тими, які були в попередніх доповідях.

Оскільки ІЛР демонструє середній показник основних досягнень людського розвитку в країні, він маскує нерівність у розподілі людського розвитку серед населення на рівні країни. Щоб відобразити вплив нерівності на людський розвиток, у звіті про людський розвиток за 2010 рік було введено індекс людського розвитку, скоригований з урахуванням соціально-економічної нерівності (ІЛРН), який враховує нерівність у всіх складових ІЛР (шляхом «зниження» середнього значення кожного компонента відповідно до ступеню нерівності).

При такому коригуванні Україна має ІЛРН 0,728, враховуючи «втрату» розвитку через нерівність, яка становить 6,5%. Незважаючи на те, що вона й досі відстає як від Казахстану (0,766), так і від Росії (0,740), їхні втрати відповідно на 7,2% та 10,2%, є вищими, що відображає вищий ступінь нерівності в цих країнах. Україна також випереджає середній показник ІЛРН у країнах Європи та Центральної Азії (0,697), де середня втрата розвитку через нерівність становить 11,9%.

Дані цієї доповіді відображають стан людського розвитку до пандемії COVID-19. ПРООН повідомляє, що дані, які відображають зміни, викликані пандемією та її соціально-економічними наслідками в 2020 році, будуть доступні в 2021 році та будуть представлені в таблицях і відповідних аналізах Доповіді про людський розвиток за 2021 рік.

У доповіді попереджається, що пандемія COVID-19 — це найновіша криза, з якою стикається світ, але якщо люди не звільнять природу від своєї влади, вона не буде останньою. Доповідь включає в себе новий експериментальний індекс людського прогресу, який враховує об'єм викидів вуглекислого газу в країнах і їхні ресурсозатрати.

Ця доповідь ставить перед світовими лідерами суворий вибір: або вжити радикальних заходів, щоб зменшити величезний тиск на навколишнє середовище і природний світ, або ж прогрес людства зупиниться.

«Людство має більше влади над планетою, ніж будь-коли раніше. На тлі COVID-19, рекордних температур повітря і нерівності, яка набирає дедалі більших обертів, настав час використовувати цю силу, щоб переосмислити наше розуміння прогресу, при якому викиди вуглецю і ресурсозатрати більш не є прихованими», — зазначає адміністратор ПРООН Ахім Штайнер.

«Як демонструється в доповіді, жодна країна в світі ще не досягла достатньо високого рівня людського розвитку, не здійснивши колосального тиску на планету. Але ми могли б стати першим поколінням, яке виправить цю помилку. Це наступний рубіж людського розвитку», — зазначив він.

У доповіді стверджується, що в міру того, як люди і планета вступають в абсолютно нову геологічну епоху — антропоцен або епоху людини – всім країнам час переглянути свої шляхи до прогресу, повністю враховуючи небезпечний тиск, який людство чинить на планету, й усунути грубий дисбаланс сил і можливостей, що перешкоджає змінам.

З метою це проілюструвати, в тридцятому виданні Доповіді про стан людського розвитку «Наступна межа: Розвиток людини та антропоцен» представлено новий експериментальний підхід складання щорічного Індексу людського розвитку (ІЛР).

Коригування ІЛР, який вимірює рівень охорони здоров’я, освіти та життя в країні, двох додаткових елементів — об'єму викидів вуглекислого газу в країні та її ресурсозатрат — демонструє, як змінився б вектор розвитку світу, якби добробут людей і стан планети були центральними у визначенні прогресу людства.

З урахуванням ІЛР або ІЛРП — індексу людського розвитку, скоригованого з урахуванням тиску на планету, з’являється нова картина світу, що дає менш оптимістичну, але чіткішу оцінку прогресу людства. Наприклад, понад 50 країн вибувають із групи дуже високого рівня розвитку людства через свою залежність від паливних корисних копалин і об'єму ресурсозатрат.

Незважаючи на ці регулювання, такі країни, як Коста-Ріка, Молдова і Панама просуваються вгору принаймні на 30 позицій, визнаючи, що послаблення тиску на планету є можливим.

«Доповідь про стан людського розвитку — важливий продукт Організації Об'єднаних Націй. У часи, коли необхідно діяти, нове покоління доповідей про людський розвиток, акцентованих на визначальних питаннях сучасності (зміна клімату, нерівність тощо) допомагає нам докладати зусиль до створення майбутнього, якого ми прагнемо», — наголосив Стефан Левен, прем'єр-міністр Швеції — країни, в якій відбулася презентація доповіді.

У доповіді йдеться про те, що наступний рубіж людського розвитку вимагатиме роботи з природою, а не проти неї, і одночасно з цим має відбуватися трансформація соціальних норм, цінностей, державних і фінансових стимулів.

Наприклад, згідно з новими оцінками, ближче до 2100 року найбідніші країни світу матимуть щороку до 100 додаткових днів екстремальних погодних умов через зміну клімату щороку — число, яке може бути скорочено вдвічі, якщо Паризька угода про зміну клімату буде повністю реалізована.

При цьому викопні види палива й досі субсидуються: згідно з цитованими у звіті даними Міжнародного валютного фонду, повна вартість державних субсидій на викопне паливо — зокрема на його непрямі витрати – оцінюється в понад 5 трлн дол. США на рік, або 6,5 відсотків світового ВВП. Лісовідновлення та кращий догляд за лісами можуть забезпечити лише чверть тих заходів, яких ми маємо вжити до 2030 року, щоб не допустити підвищення глобальної температури повітря на два градуси Цельсія порівняно з доіндустріальним рівнем.

«Хоч людство й досягло неймовірних висот, проте очевидно, що ми просто сприймаємо нашу планету як належне», — констатувала Джаятма Вікраманаяке, Посланиця Генерального секретаря ООН у справах молоді. Молодь із усіх куточків світу висловила свою точку зору, визнаючи, що ці дії ставлять під загрозу наше колективне майбутнє.

Як показано на прикладі людського розвитку 2020 року, нам потрібно змінити характер наших відносин із планетою, щоб споживання енергії та ресурсів стало стабільним, і щоб уся молодь здобувала таку освіту і такі можливості, які дозволять їм оцінити дивовижні речі, які може дати здоровий світ.

За словами провідного автора доповіді Педро Консейсау, відчуття тиску на планету залежить від того, як функціонує суспільство, і наразі високопроблемні суспільства ставлять людей і планету на шлях катастрофи.

У доповіді пояснено, що нерівність всередині країн та між ними, яка сягає своїм корінням у колоніалізм та расизм, означає, що більш привілейовані верстви населення заволодівають дарами природи й експортують затрати. Це обмежує можливості для бідніших людей, і мінімізує їх здатність із цими обмеженнями боротися.

Наприклад, землі, які перебувають під управлінням корінних народів в Амазонці, поглинають із розрахунку на одну особу таку ж саму кількість вуглекислого газу, який сумарно виділяє в атмосферу 1 відсоток найбагатших людей у світі. При цьому, згідно з доповіддю, корінні народи досі потерпають від тяжких життєвих умов, переслідування, дискримінації, і майже не в стані повпливати на прийняття рішень.

Автори стверджують, що дискримінація за етнічною ознакою часто призводить до того, що спільноти піддаються серйозним екологічним загрозам, таким як токсичні відходи або надмірне забруднення, і ця тенденція характерна для міст на всіх континентах. Згідно з доповіддю, послаблення тиску на планету в тій мірі, щоб усі люди змогли процвітати в цю нову епоху, вимагає усунення грубого дисбалансу влади та можливостей, який перешкоджає змінам.

У доповіді стверджується, що дії громадськості можуть бути спрямовані на усунення цієї нерівності, і за приклади такої дії може слугувати як ширше застосування прогресивного оподаткування, так і захист місцевих громад, які живуть на морському узбережжі, шляхом превентивних інвестицій і страхування. Але потрібні спільні зусилля, щоб ці дії не посилили протистояння людства і планети.

«Наступний рубіж людського розвитку — це не вибір на користь людей чи дерев. Сьогодні потрібно визнати, що прогрес людства, зумовлений нерівністю і ростом за рахунок надмірного споживання вуглецю, вичерпав себе», — зазначив Педро Консейсао.

«Вирішення проблеми нерівності, спирання на інновації та роботу з природою могли б допомогти людству зробити великий крок уперед, щоб усім разом підтримувати і різні суспільства, і планету в цілому», — сказав він.

Детальніше дізнатися про Доповідь про стан людського розвитку за 2020 рік та аналіз ПРООН експериментального ІЛР з урахуванням тиску на планету, запрошуємо відвідати сайт http://hdr.undp.org/en/2020-report