10 речей, які потрібно знати про гуманітарну кризу в Україні

Упродовж шести років мешканці Донбасу живуть у страху. Через небезпеку, спричинену бойовими діями під час конфлікту, який не припиняється. Через те, що вони невпевнені в тому, чи будуть у них завтра гроші або можливість отримати пенсії, щоби прокормити себе. Через близькість до «лінії розмежування», територія поблизу якої замінована мінами та іншими вибухонебезпечними пристроями. Через коронавірус, який змінив життя у всьому світі та може призвести до загостреннях усіх проблем, пов'язаних із гуманітарною кризою.

Понад 10 000 цивільних громадян загинули або отримали поранення, та 1,4 мільйона людей стали внутрішньо переміщеними особами внаслідок найбільшого в Європі конфлікту за останні два десятиліття. Для мешканців постраждалих районів України, які стільки пережили, пандемія COVID-19 стала ще одним викликом. Гуманітарної допомоги потребують 3,4 мільйона людей, та очікується, що їх кількість продовжить зростати через світову пандемію та пов'язані з нею економічні наслідки.

Попри те, що конфлікт продовжується, останні п'ять років гуманітарні організації не отримують фінансування для заходів гуманітарного реагування на сході України в необхідному обсязі. Через це вони не можуть надати підтримку людям, які терміново потребують допомоги. Так, у 2020 році наразі отримано лише 28% від необхідного фінансування. Гуманітарній спільноті терміново потрібно 149 мільйонів дол. США для подолання гуманітарної кризи, пандемії та для підтримки вразливих людей у постраждалих унаслідок конфлікту районах.

1. ОСТАННІ ДОМОВЛЕНОСТІ ПРО ПРИПИНЕННЯ ВОГНЮ ДАЮТЬ НАДІЮ ЛЮДЯМ, ЯКІ ЗАРАЗ СТИКАЮТЬСЯ ІЗ ПОДВІЙНОЮ НЕБЕЗПЕКОЮ — ГУМАНІТАРНОЇ КРИЗИ Й КОРОНАВІРУСУ.

Унаслідок конфлікту на сході України, який триває вже сьомий рік, лише у 2020 роціпостраждали 94 цивільні особи: навіть початок пандемії не призвів до зменшення бойових дій. Обстріли, міни та вибухонебезпечні предмети-залишки війни — це щоденна реальність для мешканців постраждалих районів. Громади поблизу «лінії розмежування» живуть у постійній небезпеці та страху. Психологічні травми, спричинені конфліктом, ще більше загострилися через пандемію COVID-19 та пов’язані карантинні обмеження, які призвели до подальшого обмеження і свободи пересування через «лінію розмежування», і доступу до основних послуг, товарів та гуманітарної допомоги, на які вони зазвичай покладалися. У липні після кількох місяців перемовин було досягнуто домовленості про припинення вогню, які, за умови їх дотримання, можуть принести бажаний мир та полегшити життя мирних громадян України.

2. ЧЕРЕЗ КАРАНТИННІ ОБМЕЖЕННЯ РОДИНИ ОПИНИЛИСЯ ПО РІЗНІ БОКИ «ЛІНІЇ РОЗМЕЖУВАННЯ» ДОВЖИНОЮ 420 КМ.

Це призвело до необґрунтованого роз'єднання родин, які опинилися по різні боки 420-кілометрової «лінії розмежування», яка розділяє регіон на підконтрольну Уряду територію та територію поза урядовим контролем. «Лінія розмежування», яка з 2014 року неодноразово змінювалася, та прилеглі території залишаються зоною небезпеки, де у будь-який момент можуть відновитися бойові дії. Щоби потрапити на інший бік, цивільним громадянам необхідно перетнути один із п'яти контрольних пунктів в'їзду-виїзду (КПВВ). До початку пандемії COVID-19 кількість таких перетинів цивільним населенням складала в середньому 1,2 мільйона щомісяця. Після припинення роботи КПВВ наприкінці березня для запобігання розповсюдженню вірусу кількість перетинів стрімко зменшилася до кількох тисяч на місяць. Наразі першочерговий дозвіл на перетин КПВВ надається людям, яким це потрібно у зв'язку з особливими обставинами гуманітарного характеру. Люди, які не отримали дозвіл, змушені чекати на «лінії розмежування», стикаючись із майже непереборними труднощами, щоби повернутися додому або одержати необхідні їм послуги. Уже кілька місяців рідні не бачили одне одного, і не зрозуміло, коли родини зможуть возз'єднатися.

3. НАЙБІЛЬША У СВІТІ ЧАСТКА ЛІТНІХ ЛЮДЕЙ ТА ЛЮДЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ СЕРЕД ПОСТРАЖДАЛОГО НАСЕЛЕННЯ.

Літні люди та люди з інвалідністю становлять понад 30% постраждалих унаслідок конфлікту на сході України. Це найвищий показник у світі. Багато людей молодшого віку та людей, у яких немає інвалідності, переїхали до інших регіонів країни. А люди з інвалідністю або люди похилого віку, яким складно розпочати життя в іншому місці, залишилися. Пандемія призвела до подальшої ізоляції віддалених сільських громад. Із 70 000 мешканців ізольованих населених пунктів на підконтрольній Уряду території, які позбавлені доступу до основних послуг через небезпеку та пошкодження дорожньої інфраструктури, понад 40 % — люди похилого віку, та 13 % — люди з інвалідністю. У таких важкодоступних громадах місцеві мешканці, особливо люди з обмеженою мобільністю, покладаються на допомогу гуманітарних організацій, які надають їм основні життєво необхідні послуги, зокрема послуги мобільних медичних бригад.

4. СОТНІ ТИСЯЧ ЛЮДЕЙ НЕ МОЖУТЬ ОТРИМАТИ ПЕНСІЇ.

Для задоволення своїх основних потреб люди похилого віку в України здебільшого покладаються на місячні пенсійні виплати. Але пенсію можна отримати лише в банківських установах на підконтрольній Уряду території, що для пенсіонерів, які проживають по іншій бік «лінії розмежування», пов'язано зі значними труднощами. Через бюрократичні вимоги, запроваджені у зв'язку з конфліктом, з 2014 року майже 700 000 пенсіонерів на територіях поза урядовим контролем втратили доступ до своїх пенсій. Це більше половини пенсіонерів, зареєстрованих там у 2014 році. Припинення роботи контрольних пунктів на «лінії розмежування» наприкінці березня через пандемію COVID-19 ще більше ускладнило ситуацію, оскільки більшість людей не має можливості дістатися до підконтрольної Уряду території, де вони одержують виплати. Через це принаймні 300 000 людей не мають можливості отримати пенсії. Оскільки незрозуміло, коли карантинні обмеження будуть скасовані, сотні тисяч людей похилого віку можуть ще багато місяців залишатися без свого основного джерела доходів. Гуманітарна допомога стає особливо необхідною для цих вразливих людей у такій ситуації.

5. У ПОСТРАЖДАЛИХ УНАСЛІДОК КОНФЛІКТУ РАЙОНАХ ПАНДЕМІЯ COVID-19 СТВОРИЛА ДОДАТКОВЕ НАВАНТАЖЕННЯ НА ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ’Я ЛЮДЕЙ.

Для мешканців сходу Україні, які вже понад шість років стикаються із наслідками збройного конфлікту, пандемія коронавірусної хвороби стала ще одним випробування їхньої стійкості. Пандемія також призвела до додаткового попиту на медичні послуги та послуги психосоціальної підтримки, для надання яких не вистачало ресурсів та персоналу навіть до її початку. Майже 40 % мешканців Донецької та Луганської областей страждають від стресу, депресії, тривожності та посттравматичного стресового розладу. Унаслідок пандемії та пов'язаних обмежень ця цифра, ймовірно, ще більше зросте. Крім того, пандемія, вірогідно, призведе до значного економічного спаду в Україні, наслідки якого, ймовірно, будуть особливо руйнівними для східних регіонів, які вже постраждали внаслідок конфлікту. Це додаткові фінансові складнощі ще більше вплинуть на психічне здоров'я людей та посилять психічні розлади.

6. ЧЕРЕЗ ОБСТРІЛИ МІЛЬЙОНИ ЛЮДЕЙ НЕ МАЮТЬ СТАЛОГО ДОСТУПУ ДО ЧИСТОЇ ВОДИ.

Цивільна інфраструктура сильно постраждала під час конфлікту: багато об'єктів водопостачання та водовідведення було пошкоджено внаслідок обстрілів, що призводить до припинення водопостачання для 4,2 мільйона людей. Працівники комунального підприємства «Вода Донбасу», яке забезпечує подачу води на сході України, ризикують власним життям від час ремонтів пошкоджених систем, щоби відновити водопостачання для сотень, а інколи — й мільйонів людей. Попри це, кожний четвертий мешканець районів поблизу «лінії розмежування» потерпає від нестачі води, яка необхідне щодня і особливо для дотримання санітарно-гігієнічних вимог для запобігання розповсюдженню коронавірусу.

7. КОНФЛІКТ ПРИЗВІВ ДО СТРІМКОГО ЕКОНОМІЧНОГО ЗАНЕПАДУ В КОЛИШНЬОМУ «ПРОМИСЛОВОМУ СЕРЦІ» КРАЇНИ.

Донбас, центр добувної промисловості України, традиційно вважався «промисловим серцем» країни. Але за понад шість років конфлікту економічна ситуація в регіоні неминуче погіршилася, оскільки багато людей виїхало та інфраструктура зазнала суттєвих пошкоджень. Зменшення інвестицій в регіон призвело до втрати робочих місць, що збільшило економічну вразливість мешканців постраждалих областей. Пандемія тільки загострила ситуацію. Очікується, що рівень безробіття в країні збільшиться до 12 % цього року, а прихований рівень безробіття може бути навіть вищим — 15 %. Схід України, ймовірно, постраждає найбільше: навіть до світової пандемії рівень безробіття на підконтрольних Уряду територіях тут уже становив 15 %, що вдвічі вище середнього по країні.

8. СХІД УКРАЇНИ ВВАЖАЄТЬСЯ ОДНИМ ІЗ НАЙБІЛЬШ ЗАМІНОВАНИХ РЕГІОНІВ СВІТУ.

Україна, де понад 2 мільйона людей живуть у забруднених мінами районах, займає п'яте місце у світі за кількістю постраждалих від мін та боєприпасів. З 2014 року понад 2 000 мирних громадян загинули чи отримали поранення через міни та боєприпаси. У 2019 році міни спричинили 35 % жертв серед цивільного населення, серед дітей від них постраждала кожна друга дитина. Міни продовжують становити значну загрозу для життя людей поблизу «лінії розмежування»: жінки, чоловіки та діти у цих районах наражаються на небезпеку, намагаючись дістатися до лікарні, крамниці, школи. Через загрозу мін люди живуть у постійному страху.

9. МАЙЖЕ ПІВ МІЛЬЙОНА ДІТЕЙ ЗРОСТАЮТЬ У НЕБЕЗПЕЦІ ТА ЧЕРЕЗ КАРАНТИННІ ОБМЕЖЕННЯ МОЖУТЬ ЗАЛИШИТИСЯ БЕЗ ДОСТУПУ ДО НАВЧАННЯ.

Понад пів мільйона дітей на сході України потребують гуманітарної допомоги; покоління дітей росте у страху та небезпеці. З початку конфлікту у квітні 2014 року понад 530 дітей загинуло або отримало поранення. Діти віком до шести років не знають, що таке жити без конфлікту. Крім загрози життю конфлікт також обмежує доступ до освіти для дітей на сході України, що ставить під загрозу їхнє майбутнє. Навчальні заклади потрапляють під обстріли: з 2014 року постраждало понад 750 закладів освіти. Пандемія ще більше обмежила доступ до навчання та призвела до найбільшого в історії порушення роботи навчальних закладів, що вплинуло на майже 1,6 мільярда учнів по всьому світу. Коли навчальні заклади були змушені перейти на дистанційне навчання для запобігання розповсюдженню вірусу, діти із родин, у яких немає надійного інтернет-з'єднання або необхідних технологічних пристроїв, були позбавлені таких можливостей. Це ще більше посилило нерівності у сфері освіти, які існували і до пандемії, та негативно вплинуло на основне право дітей на освіту у світі загалом та в Україні зокрема. Хоча пандемія створила додаткові перешкоди для навчання на сході України, це також можливість переглянути систему освіти та запровадити більш інклюзивні, рівноправні та сталі підходи до навчання. 

10. ГУМАНІТАРНА СПІЛЬНОТА ВИСТУПАЄ ЗА РОЗШИРЕННЯ ДОСТУПУ ГУМАНІТАРНИХ СПІВРОБІТНИКІВ ДЛЯ ДОПОМОГИ ПО ОБИДВА БОКИ «ЛІНІЇ РОЗМЕЖУВАННЯ» ТА ДОСТУПУ ЦИВІЛЬНИХ ГРОМАДЯН ДО ПОСЛУГ ПІД ЧАС ПАНДЕМІЇ.

Попри наявні фізичні та фінансові обмеження для надання підтримки на сході України, гуманітарні організації продовжують шукати можливості надання необхідної допомоги постраждалим людям. Гуманітарна спільнота намагається не лише збільшити свою підтримку, але й покращити доступ цивільного населення для задоволення невідкладних потреб людей. Так було запроваджено особливий порядок перетину «лінії розмежування»: люди, які мають невідкладні потреби гуманітарного характеру — отримання термінової допомоги, возз'єднання з родиною або відвідання похорон рідних тощо — наразі можуть отримати відповідний дозвіл.

Гуманітарні працівники навіть вручну доставляють допомогу, коли немає можливості направити конвої вантажним транспортом. Гуманітарні організації також прийшли на допомогу не лише людям, які постраждали внаслідок конфлікту, але й тим, кому була необхідна допомога для подолання впливу пандемії, та тим, хто постраждав під час нещодавніх пожеж в регіоні. Сьогодні гуманітарна допомога потрібна постраждалим від конфлікту людям більш, ніж будь-коли раніше. Але можливості гуманітарних організацій залежать від донорської підтримки. Підтримати надання гуманітарної допомоги на сході України може кожний з нас. Кожний внесок має значення.

Зробити пожертву можна за посиланням.