Прес брифінг голови Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні Матільди Богнер

Сьогодні я приєдналася до вас з Одеси – міста на півдні України, де Моніторингова місія ООН з прав людини присутня з 2014 року. Щодня ми спілкуємося з людьми по всій країні та чуємо історії жертв, які постраждали внаслідок порушень прав людини під час збройного конфлікту, що загострився після збройного нападу Російської Федерації.

Пізніше цього місяця ми оприлюднимо чергову доповідь, але дозвольте поділитися з вами деякими результатами роботи за останній період.

Станом на сьогодні нами перевірено та підтверджено 14 059 жертв серед цивільного населення. Унаслідок бойових дій загинули 5767 цивільних осіб, 8292 дістали поранень. Ми неодноразово зазначали, що фактичні цифри, ймовірно, є набагато більшими.

Від 24 лютого наша Місія підтвердила, що принаймні 416 осіб стали жертвами свавільних затримань і насильницьких зникнень на територіях, окупованих Російською Федерацією, або на територіях, контрольованих на той час Збройними силами Росії та пов’язаними озброєними групами. З них 16 було знайдено мертвими, 166 звільнено. Ми також зафіксували 51 свавільний арешт і ще 30 випадків, які можуть бути кваліфіковані як насильницькі зникнення, вчинені українськими правоохоронними органами.

Ми зафіксували низку порушень щодо військовополонених. Нам було надано безперешкодний доступ до місць інтернування та тримання під вартою на території, яка контролюється Урядом України. Однак Російська Федерація не надала доступу до військовополонених, які утримуються на її території або на території, що перебуває під її окупацією, зокрема в районах, що контролюються її збройними силами та пов’язаними озброєними групами.

Це спричиняє ще більше занепокоєння, оскільки нами було зафіксовано, що військовополонені, які перебували в полоні Російської Федерації та трималися під вартою Збройними силами Російської Федерації або пов’язаними озброєними групами, зазнавали катувань і жорстокого поводження, а в деяких місцях несвободи не забезпечено нележне харчування, доступ до питної води, медичної допомоги, та не

забезпечено санітарні умови. Ми отримали інформацію про жахливу ситуацію щодо стану здоров’я українських військовополонених, які ув’язнені у виправній колонії біля Оленівки. Повідомляється, що багато з них хворіють на інфекційні захворювання, зокрема гепатит А та туберкульоз. Ми також зафіксували багато випадків, коли українським військовополоненим не дозволяли повідомити про їхній полон, місцеперебування та стан здоров’я. Тому сім'ї полонених солдатів відчайдушно шукають інформацію, оскільки вони позбавлені права знати, що сталося з їхніми близькими.

Ми також стежимо за випадками кількох вагітних військовополонених, інтернованих у місця, які контролюються Збройними силами Російської Федерації та пов’язаними озброєними групами. Ми закликаємо Російську Федерацію, як державу, що тримає у полоні, розглянути можливість негайного звільнення цих жінок із гуманітарних міркувань.

На території, яка контролюється Урядом, ми також зафіксували випадки катувань і жорстокого поводження з військовополоненими, зазвичай після захоплення, під час початкових допитів або перевезення до таборів для інтернованих осіб. Наша Місія мала змогу відвідати український табір військовополонених. Водночас ми зазначаємо, що військовополонені здебільшого і далі утримуються в пенітенціарних установах, що є порушенням норми про те, що військовополонених не можна інтернувати в ізоляції.

Хоча Криму, окупованому Російською Федерацією з 2014 року, останніми місяцями приділялося менше уваги, ми спостерігаємо там суттєве погіршення ситуації. Це стосується обмежень на здійснення основоположних свобод, катувань і жорстокого поводження, насильницьких зникнень та свавільних арештів, порушення права на справедливий судових розгляд, а також браку відповідальності за порушення прав людини. Ми стурбовані тим, що тенденції порушень прав людини, що фіксувалися в Криму з 2014 року, можуть повторитися на нещодавно окупованих Російською Федерацією територіях України.

У Криму Російська Федерація і далі придушує свободу вираження думок, застосовуючи розпливчасті та нечітко сформульовані закони, караючи за фактичну чи уявну критику Російської Федерації та її збройних сил. З березня ми зафіксували переслідування 89 осіб у Криму за, цитую, «публічні дії, спрямовані на дискредитацію Збройних сил Російської Федерації».

Вчителі в Криму, які відмовилися схвалити так звану, цитую, «спеціальну військову операцію», наражаються на помсту та покарання. Правозахисників заарештовують та переслідують у судовому порядку за їхню роботу, а адвокатів залякують. Ми зафіксували свавільні арешти та катування осіб, затриманих в окупованій Росією Херсонській області та перевезених у Крим. Ба більше, чоловіки, які перетинають адміністративну межу з материкової України до Криму, мають проходити так звану «фільтрацію» ФСБ Росії на блокпостах. Згідно з достовірними повідомленнями, що отримала наша Місія, це наражає їх на ризик насильницького зникнення, свавільного арешту, катувань і жорстокого поводження.

Кримські татари й далі стикаються із залякуваннями та утиском, поліцейськими рейдами та обшуками в будинках, а також переслідуваннями за злочини, пов’язані з тероризмом і екстремізмом, у провадженнях, що часто не відповідають стандартам прав людини. Крім того, затриманих кримських татар і далі депортують у віддалені райони Російської Федерації для відбування покарання.

Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні й далі фіксуватиме та повідомлятиме про факти порушень, що вчиняються на місцях, та історії постраждалих. Вважаємо це важливою частиною діяльності із запобігання подальшим порушенням і притягнення порушників до відповідальності за вже вчинені порушення. Більше наших висновків щодо впливу збройного нападу Російської Федерації на ситуацію у сфері прав людини в Україні буде представлено в черговій доповіді, що буде оприлюднена 27 вересня.

Дякую за увагу.

КІНЕЦЬ