Навіть під час збройного конфлікту жінки знаходять можливості допомогати одна одній

Допомога волонтерів є надзвичайно важливою для вразливих осіб, адже забезпечує не лише господарські потреби, але й живе спілкування.

87-річна Неля живе в Зайцевому Донецької області, розташованому на 427-кілометровій «лінії розмежування», що розділяє схід України на підконтрольні та не підконтрольні Урядові території. Хоча завдяки домовленостям про припинення вогню, досягнутим наприкінці липня 2020 року, бойові дії суттєво зменшились, зокрема у селищі Нелі, відлуння збройного конфлікту все ще відчувається: у залишених будинках, уламках споруд та осколках навколо. Переживши одну війну, вона наразі потерпає від іншої, намагаючись подолати рак і сподіваючись, що бойові сутички в її селищі не відновляться.

«Коли були сильні обстріли, ми ховалися у сусідському підвалі і молилися. Навіть не порахую, скільки разів здавалося, що це вже все — кінець», — розповідає Неля.

Самотність — це те, від чого вона найбільше потерпає. Неля — колишня вчителька і звикла спілкуватися з великою кількістю людей. Зараз вона на пенсії, а її син та онука далеко. Проте, попри всі складнощі, Неля навчилася цінувати маленькі радощі. Її потяг до життя вражає: кожний ранок вона починає з руханки і намагається підтримувати чистоту та затишок в хаті. Вона також знайшла нову «родину» — волонтерів, які приходять допомогти їй по господарству та скласти компанію.

Одна з волонтерок, які приходять до Нелі, — Олена — живе в цьому ж селищі. Олені 34 роки. Вона має двох дітей: 12-річного сина з інвалідністю та 7-річню дочку. Після того, як автобус, який возив дітей до школи, розташованої за 15 кілометрів від селища, потрапив під обстріл, Олена вирішила, що безпечніше відправити дітей до мами, яка живе у більшому місті. А сама залишилася доглядати за господарством та домашніми тваринами і наразі бачить дітей лише по вихідних.

Раніше Олена працювала на хлібозаводі. Але, після того, як розпочався конфлікт, завод опинився по інший бік «лінії розмежування» та стало неможливо їздити на роботу. Наразі Олена допомагає Нелі та іншим людям похилого віку в Зайцевому: приносить воду, вугілля для опалення, купує ліки та харчові продукти.

Як часто і серед інших співробітників, які забезпечують необхідні послуги в найскладніших умовах, в ізольованих населених пунктах уздовж «лінії розмежування» більшість волонтерів — жінки. «У нашому районі немає волонтерів–чоловіків. Загалом у селищі залишилося лише кілька чоловіків», — розповідає Олена. Це не дивно, оскільки в постраждалих унаслідок конфлікту районах жінки складають більше половини людей, які потребують допомоги, (1,9 мільйона) і більшість незахищених люди похилого віку.

Завдяки фінансовій підтримці Гуманітарного фонду для України Неля і Олена отримують ваучери на придбання продуктів у рамках проєкту міжнародної неурядової організації Triangle Génération Humanitaire (TCG). Завдяки ваучерам жінки можуть заощадити кошти на інші необхідні витрати, зокрема, щоби купити паливо або заплатити за допомогу з обробкою городів навесні.

*імена змінено з метою забезпечення конфіденційності

Агенції ООН, долучені до цієї ініціативи
УКГС ООН
Офіс ООН з координації гуманітарних питань