Життєва стійкість під час збройного конфлікту: дві жінки, одна історія

Валентина залишилася одна після того, як на Сході України розпочався конфлікт, але завдяки волонтерці Світлані вона знайшла підтримку та дружбу.

71-річна Валентина живе сама в маленькому селі в постраждалому внаслідок конфлікту районі на сході України. Її син та його родина виїхали невдовзі після початку конфлікту у 2014 року в пошуках кращого, більш мирного життя для їхньої дворічної донечки. Ці самотні роки були непростими для Валентини: вона не мали змоги бачити, як зростає її онука. Але вона розуміє, чому родина сина не приїжджає: «Я не хочу, щоби вони приїжджали, — каже Валентина, — бо боюся [за їхню безпеку]».

Валентина на власному досвіді знає, що це таке збройні сутички. Вона отримала поранення через підрив на вибуховому пристрої у своєму дворі. Поранена, уся у крові, вона поволі відповзла від місця вибуху. Пізніше її знайшов сусід, який викликав «швидку». Через поранення постраждала права нога, яка досі завдає їй сильного болю. Попри це, вона намагається не втрачати духу та завжди знаходить, як підняти собі настрій: наприклад, зробити зачіску та нафарбуватися.

55-річна Світлана двічі на тиждень приходить до Валентини, щоби допомогти по господарству та скласти їй компанію. Раніше вона працювала на залізниці в сусідньому місті, куди до початку конфлікту вона їздила щодня. Але Світлана втратила роботу, коли «лінія розмежування» змістилася і залізнична станція опинилася на іншому боці, до якого раптово стало неможливо дістатися. Знайти іншу роботу в маленькому селі дуже складно і вона стала волонтеркою гуманітарної організації. Ваучери на харчові продукти — це єдина плата, яку вона одержує як волонтерка.

«Зазвичай я піклуюсь про чотирьох людей і відвідую кожного з них двічі на тиждень. Я допомагаю по дому, ходжу за покупками, приношу воду з колодязя або вугілля для грубки, — розповідає Світлана. — Валентина дзвонить мені, коли їй потрібна допомога. Я приходжу, навіть якщо це мій вихідний». Дивлячись на те, як спілкуються жінки, можна подумати, що вони найкращі подруги або сестри.

Світлана — одна з волонтерів міжнародної організації Triangle Génération Humanitaire (TGH), яка забезпечує догляд на дому за підтримки Гуманітарного фонду для України. Усі волонтери TGH у цьому районі — жінки. «Не знаю, чому так склалося, що всі волонтерки — жінки. У нас у селі взагалі небагато чоловіків залишилося, і наразі багато жінок стали головою родини», — пояснює Світлана.

*імена змінено задля конфіденційності

Агенції ООН, долучені до цієї ініціативи
УКГС ООН
Офіс ООН з координації гуманітарних питань