Верховний комісар ООН з прав людини Фолькер Тюрк завершує свій офіційний візит в Україну

Доброго дня і дякую всім, що прийшли.

Я тут вже чотири дні, при мінусовій температурі. Я на власні очі побачив жахи, страждання та щоденні втрати, які ця війна Росії проти України завдала людям цієї країни.

Я спілкувався із родинами військовополонених, які з нетерпінням чекають новин про своїх близьких. Я розділив біль тих, чиї діти перебувають  на передовій; я почув про особливе становище людей з інвалідністю та людей похилого віку, які не можуть дістатися безпечного укриття, коли лунають сирени повітряної тривоги. Я побував на місці обстріляного житлового будинку в Ізюмі Харківської області, де під завалами були поховані понад 50 людей.

І в тих завалах були сліди життів, обірваних актами невибіркового обстрілу.

Там були взуття. Піаніно. Іграшки. Повна шафа одягу. Полиці з книгами.

Я розмовляв з жінкою, яка показала мені свій зруйнований будинок, де раніше жили її, тепер загиблі, сусіди.

У понеділок мені довелося провести час у підземному укритті, оскільки по Україні було випущено щонайменше 70 ракет, які знову завдали ударів по важливим об’єктам інфраструктури та вивели з ладу систему електропостачання. До нас приєдналася група правозахисників, і ми спокійно продовжили нашу зустріч. Ніби це було нормально, коли ваш день переривають сирени повітряної тривоги.

Але це не нормально. Це не має бути нормальним.

Я боюся, що попереду на Україну чекає довга, похмура зима. Наслідки війни вже були руйнівними для реалізації прав людини в країні, і прогнози дуже тривожні.

Приблизно 17,7 мільйонів людей потребують гуманітарної допомоги, а 9,3 мільйона потребують продовольчої допомоги та допомоги в забезпеченні засобами для існування. Третина населення була змушена залишити свої домівки. Приблизно 7,89 мільйонів людей покинули країну, більшість з яких складають жінки та діти, а 6,5 мільйонів людей є внутрішньо переміщеними особами.

Це означає, що їх життя вирвані з корінням.

Гуманітарна допомога відіграє життєво важливу роль у наданні підтримки найуразливішим верствам населення, зокрема людям похилого віку та людям з інвалідністю. Забезпечення належної системи соціального захисту для найуразливіших верств населення має бути пріоритетним завданням.

Кожен день ми отримуємо інформацію про воєнні злочини. Масштаби жертв серед цивільного населення, а також значні пошкодження та руйнування цивільних об’єктів, зокрема лікарень і шкіл, шокують. Я бачив це на власні очі в Ізюмі. У зимовий період це має жахливі наслідки для найуразливіших верств населення. Вони борються з відключеннями світла, відсутністю опалення та електрики, які тривають годинами.

Продовжує надходити інформація про свавільні страти, катування, свавільні затримання, насильницькі зникнення та сексуальне насильство щодо жінок, дівчат і чоловіків.

У зв’язку з подальшими повідомленнями про жорстоке поводження, катування та страти військовополонених, мій Офіс у середині листопада опублікував заяву, в якій висловив серйозну стурбованість на основі наших висновків. Ми продовжуватимемо уважно стежити за цим питанням.

З військовополоненими у будь-який час з моменту їх захоплення необхідно поводитися гуманно. Це є чітким, однозначним зобов’язанням відповідно до міжнародного гуманітарного права. Військовополонені, які підозрюються у вчиненні воєнних злочинів, повинні бути притягнуті до відповідальності відповідно до міжнародних стандартів. Проте міжнародне право забороняє переслідувати їх лише за участь у бойових діях.

Під час мого візиту в понеділок в Бучу, що на півночі від Києва, я побачив видимий слід руйнувань, який залишився після відходу російських військ з міста в березні. Дірки від куль на стінах будинків. Місто було відвойоване українськими військами менш ніж за чотири тижні, проте і через шість місяців після того травма багатьох людей, які пережили цей період у страху, а також тих, хто втратив своїх близьких, залишається відчутною.

Наша присутність тут – Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні, яку очолює Матільда Богнер, сьогодні публікує доповідь, в якій детально описує вбивства цивільних осіб, які просто займались домашніми справами. У доповіді задокументовано долю 441 цивільної особи, які проживали в районах трьох північних областей – Київської, Чернігівської та Сумської – що до початку квітня перебували під контролем Росії. Найбільше постраждало місто Буча. Ми працюємо над підтвердженням повідомлень про інші випадки вбивств в цих регіонах, а також у частинах Харківської та Херсонської областей, які нещодавно були відвойовані українськими силами.

Є вагомі підстави вважати, що задокументовані в доповіді свавільні страти, можуть становити воєнний злочин у вигляді умисного вбивства.

Жертви та ті, хто пережив ці порушення, мають право на правду, справедливість і відшкодування завданої шкоди – відповідальність має бути забезпечена якнайшвидше. Важливо на ранньому етапі запровадити програми для надання компенсації жертвам і постраждалим, щоб заповнити прогалини, допоки відповідальні особи не виконають своїх зобов’язань.

Що також викликає занепокоєння, так це факт того, що міжнародне гуманітарне право ставиться під сумнів. Ми повинні пам’ятати, що ця галузь права, яка встановлює правила ведення військових дій, виникла після жорстокої битви під Сольферіно в 1859 році та була кодифікована після жахів двох світових воєн, які почалися на цьому континенті.

І давайте не забувати, що Загальна декларація прав людини була розроблена як пряма відповідь на «лиха та варварські акти, яких зазнали народи світу під час Другої світової війни».

Міжнародне гуманітарне право є важливим досягненням людства та його зобов'язанням. Я звертаюся до всіх, хто бере участь у бойових діях, повною мірою поважати його, особливо в найскладніших, найемоційніших обставинах. Міжнародне гуманітарне право сильніше за порушення його норм будь-якою державою. Порушення однією стороною не легітимізує його порушення іншою стороною.

Я закликаю до правосуддя для всіх жертв, ким би вони не були, з повагою до їхньої гідності та людяності. Необхідність притягнення до відповідальності не змінюється залежно від приналежності жертви чи порушника. Усі повідомлення про порушення міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини – ким би  і де б вони не були скоєні – мають бути негайно розслідувані та винні притягнуті до відповідальності в рамках справедливого та незалежного судового процесу.

Такий підхід також має велике значення для зміцнення верховенства права в Україні.

Як сказав мені один правозахисник, з яким я зустрівся на цьому тижні, для України вкрай важливо міцно триматися за цінності вільного суспільства, заснованого на повазі до верховенства права та прав людини, зокрема, свободи вираження поглядів, права на справедливий суд, свободи віросповідання, права на соціальне забезпечення – до всього спектру громадянських, політичних, економічних, соціальних і культурних прав.

І не втратити їх у тумані війни.

Я наголосив своїм колегам на необхідності постійно слідкувати за баченням наступного дня. Готуватися вже зараз до такої України, в якій люди хотіли б жити після закінчення війни. Краще майбутнє буде.

Для цього дороговказом мають бути саме права людини.

Це означає розбудову соціальної згуртованості між різними громадами та забезпечення прав найуразливіших; забезпечення рівного доступу без жодної дискримінації до основних послуг для тих, хто їх найбільше потребує, зокрема для людей з інвалідністю та людей похилого віку, серед яких жінки страждають найбільше.

Це означає забезпечення повноцінно функціонуючої судової системи, яка забезпечує справедливий судовий розгляд і правосуддя для людей; забезпечення того, щоб заяви про порушення - нещодавні, та ті, що були скоєні з 2014 року - розглядалися невідкладно та прозоро, розслідувалися та супроводжувалися судовим переслідуванням; забезпечення того, щоб закони, які перебувають на розгляді, цілком відповідали міжнародним стандартам у сфері прав людини.

Громадянське суспільство має мати можливість вільно розвиватися, висловлювати свою думку та допомагати будувати суспільство, яке є сильним саме завдяки різноманітності.

Мене надихнула відкритість влади та її взаємодія з моєю Моніторинговою місією в Україні. На додаток до нашої моніторингової роботи, ми також надаємо консультації щодо законів, які потребують внесення змін, зокрема закону № 2108-IX, який у березні запровадив кримінальну відповідальність за колаборацію з «державою-агресором». Закон містить нечіткі положення, водночас передбачає суворі покарання. Ми закликаємо внести до нього зміни, щоб привести його у відповідність до міжнародних стандартів, як я зазначав під час зустрічі з парламентарями на початку цього тижня. Мій Офіс надасть для цього конкретні рекомендації. Ми також поділилися  з парламентом нашими занепокоєннями щодо законопроекту про громадянство та законопроектів про ЗМІ.

Мій офіс в Україні працює тут безперервно з 2014 року – документує та доповідає, працює з громадянським суспільством, консультує уряд щодо дотримання міжнародного права та того, які заходи реагування застосовувати відповідно до наших висновків. Наш мандат передбачає моніторинг та підготовку доповідей про всі порушення, вчинені на території України, незалежно від того, хто їх скоїв.

Для нас важливо мати доступ до окупованих територій України, звідки нам також продовжують надходити повідомлення про порушення. Ми ще не маємо доступу, але продовжуємо роботу над його отриманням.

Зараз моя представниця в Україні та голова нашої моніторингової місії, Матільда Богнер, розповість вам більш детально щодо нашої доповіді про вбивства на півночі України.

Зі свого боку дозвольте мені підкреслити, що найефективніший спосіб зупинити безперервний спектр жорстокості – це покласти край цій безглуздій війні – відповідно до Статуту ООН і міжнародного права. Моє найпалкіше бажання, щоб усі люди в Україні мали право на мир.

КІНЕЦЬ

Для отримання додаткової інформації та запитів ЗМІ, будь ласка, звертайтеся до:

Равіни Шамдасані (речниця) – ravina.shamdasani@un.org

У Києві - до Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні:

Кріс Яновські +380952300437 krzysztof.janowski@un.org або

Катерина Гірняк +380504868364 kateryna.girniak@un.org

У Женеві:

Ліз Тросселл + 41 22 917 9296 / elizabeth.throssell@un.org або

Джеремі Лоуренс +41 22 917 9383 / jeremy.laurence@un.org або

Марта Уртадо  + 41 22 917 9466 / marta.hurtadogomez@un.org

Для аудіовізуальних запитів:

Ентоні Хедлі – Anthony.headley@un.org / +41 79 444 4557