Очищення шляху до безпеки: роль протимінної діяльності у порятунку життів та побудові безпечнішого майбутнього
Конвенція про заборону протипіхотних мін 1997 року стверджує, що зброя не повинна забирати життя навіть після війни.
Однак у контексті повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну Конвенція проходить серйозне випробування і має довести свою стійкість, надаючи безпеку цивільному населенню, яке щодня живе під загрозою вибухонебезпечних залишків війни: мін, уламків дронів та ракет.
Захист цивільних – у центрі гуманітарного розмінування
Міни й досі забирають життя у десятках країн, обмежують свободу пересування та доступ до землі, освіти й медицини. Саме тому очищення територій від вибухонебезпечних предметів і підтримка постраждалих залишаються ключовими пріоритетами гуманітарного розмінування у світі, а особливо в Україні.
Від часу набуття чинності Конвенції у 1999 році було знищено понад 53 мільйони мін, очищено мільйони гектарів землі, а тисячі людей, які постраждали від вибухотехнічних предметів, стали активними учасниками процесів відновлення й ухвалення рішень, що впливають на їхнє життя. За цими цифрами стоять реальні людські історії. Як зазначає Пол Геслоп, старший радник з розмінування в Офісі координатора системи ООН в Україні, кожна знешкоджена міна означає, що ще одна родина може повернутися додому і бути в безпеці.
Розмінування – шлях до миру, відновлення та партнерства
Очищення землі – це лише перший крок. Гуманітарне розмінування створює основу для миру, розвитку та гідного життя. В Україні це дає змогу фермерам повертатися до роботи, збирати врожаї та сприяти світовій продовольчій безпеці.
Розмінування безпосередньо підтримує досягнення Цілей сталого розвитку: подолання бідності, голоду та нерівності, зміцнення миру, справедливості та ефективних інституцій. Без нього інші зусилля з відновлення просто неможливі.
Пол Геслоп згадує, як співпраця різних партнерів втілюється на практиці: гуманітарні організації, державні структури та агенції ООН спільно очищають землю, навчають громади безпечній поведінці та створюють національну систему протимінної діяльності. У Харківській області команди саперів працюють над очищенням полів у межах програми компенсацій, що фінансується урядом.
Організація Об’єднаних Націй в Україні продовжує співпрацювати з національними та міжнародними партнерами, підтримуючи розмінування, яке рятує життя та формує основу для миру й сталого відновлення. Нові технології вже змінюють галузь: дрони, штучний інтелект, цифрове картування та сучасні механічні системи прискорюють обстеження й очищення територій, підвищуючи ефективність і безпеку саперів.
Утім, головне – це люди. Підготовка місцевих фахівців, зокрема жінок і ветеранів, покращення умов роботи, щоб команди могли працювати цілий рік, і проведення інформаційних кампаній, які допомагають запобігти новим трагедіям – усе це є невід’ємною частиною гуманітарного розмінування в Україні. Не менш важлива підтримка тих, хто постраждав від вибухотехнічних предметів: їхні голоси мають звучати, коли йдеться про подолання наслідків мін.
Як показує досвід України, шлях уперед – це сталі партнерства та реальні дії, що поєднують технічний прогрес із людяністю. Для тих, хто досі живе під загрозою мін, розмінування – це не просто процес. Це надія повернутися додому, відновити своє життя й майбутнє.
Стаття створена на основі блогу Пола Геслопа та Соні Паблі, вперше опублікованого в UN Chronicle.