Велосипед, іграшки та кіт — що беруть із собою родини в Україні, залишаючи домівки

Олена ніколи не думала, що буде змушена залишити свою домівку в Дружбі, невеличкому селі на Сумщині у 5 км від кордону з Російською Федерацією. Тихе життя села повністю змінила війна. 

З загостренням бойових дій звуки повітряної тривоги, вибухи та страхи стали частиною повсякденного життя.

«Я найбільше хвилювалась за мою 85-річну маму, — розповідає Олена. — Їй складно пересуватися навіть у мирний час. Оскільки небезпека щодня зростала, ми не могли залишатися, але я не знала, як її безпечно евакуювати».

Гуманітарні працівники прийшли на допомогу

Оскільки дороги обстрілювалися, Олена звернулась до Гуманітарної місії «Проліска», яка отримує фінансування від Гуманітарного фонду для України під керівництвом Управління ООН з координації гуманітарних справ (УКГС ООН). Співробітники «Проліска» негайно прийшли на допомогу та організували евакуацію для всієї родини: Олени, її мами, її 13-річного сина та навіть їхнього кота.

Вони запакували лише найбільш необхідне: документи, ліки, улюблену іграшку сина та велосипед, які він не міг залишити. І вирушили в більш безпечне місце без обстрілів, проте не знаючи, що на них чекає далі.

На великій жаль, багато сімей на Сумщині, де через посилення обстрілів упродовж останніх місяців у прикордонних районах тисячі людей змушені були виїхати, наразі опинилися в такій ситуації, як родина Олени. Знищені цілі громади, де зруйновані та пошкоджені домівки, лікарні та школи. Активні бойові дії спричинили нову хвилю переміщення, але у тих, хто опинився в найбільшій небезпеці, часто найменше можливостей.

«Більшість людей, яким ми допомагаємо, — літні люди або люди, яким через проблеми зі здоров’ям вкрай складно виїхати, — пояснює Деніс Наумов, який координує евакуаційну підтримку Гуманітарної місії «Проліска» на Сумщині та Чернігівщині. — Деякі самі й ходити не можуть. В інших немає рідних, які могли б їм допомогти. Проте залишатися означає наражатися на постійну небезпеку». 

Гуманітарні працівники ризикують власним життям, щоб допомогти людям з небезпечних громад виїхати в безпеку.

Місце першої допомоги

Першим місцем, де евакуйовані можуть перепочити, зігрітися та отримати підтримку, часто є транзитні центри. Багато людей потрапляють туди майже без нічого.

«Ми бачимо, як люди виходять з автобусів з однією сумкою, — каже Євген Коляда з Координаційного гуманітарного центру, який також є партнером Гуманітарного фонду для України. — Вони все кинули: домівки, тварин, ціле життя. Деякі все ще не оговталися від шоку».

В транзитних центрах гуманітарні організації надають людям вкрай необхідну підтримку: гарячу їжу, правову допомогу, психологічну підтримку, та допомагають реєструватися як внутрішньо переміщеним особам і отримати грошову допомогу для забезпечення нагальних потреб. Діти отримують одяг та шкільне приладдя. А люди літнього віку отримують ковдри, засоби гігієни та можуть тут у теплі та безпеці залишитися на ночівлю.

Починати все з початку

«За кілька днів родини вирушають далі: хтось до родичів, хтось винаймає житло, хтось їде у місця тимчасового проживання, — пояснює Євген. — І тут починається інша частина нашої роботи — допомогти їм відновити життя».

Для Олени та інших евакуйованих вимушене переміщення — це не просто переїхати в інше місце, це означає розпочати все з початку. З тим небагатьом, що вдалося забрати, та з вагою втраченого за плечима.

«Ми не знаємо, що нас чекає в майбутньому, — каже Олена, — але завдяки людям, які нам допомогли, ми сподіваємось зараз знову бути у безпеці». 

В Україні залишається 3,7 мільйона вимушених переселенців. Багато з них змушені були залишати свої домівки вже вдруге або втретє. Агенції ООН та гуманітарні партнери продовжують підтримку в надзвичайних ситуаціях, але також допомагають таким людям, як Олена, розпочати більш мирне життя доти, доки вони не зможуть безпечно повернутися додому.

Зараз родина Олени в безпеці, далеко від лінії фронту.

«Зараз я найбільше ціную цю тишу. Я бачу, що моя мама мирно спить, а син знову сміється та грає», — каже вона.

Залишаються великі потреби

Гуманітарні працівники продовжують необхідну підтримку, але у людей залишаються значні потреби, оскільки війна триває.  

З початку повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року Гуманітарний фонд для України став таким найбільшим фондом допомоги окремій країні у світі. За останні три роки завдяки йому майже  7 мільйонів людей в Україні отримали необхідну підтримку. Так, лише у 2024 році у рамках трьох виділень коштів з Фонду на суму 162 млн дол. США фінансування отримали майже 60 партнерів. 62 % цих коштів було направлено українським неурядовим організаціям. Завдяки цій підтримці більш ніж 700 000 людей в Україні, у тому числі  300 000 жінок та 70 000 дівчинок, здебільшого у прифронтових областях, одержали допомогу. У 2024 році завдяки близько 20 млн дол. США, виділеним Фондом, 14 українських неурядових організацій забезпечили підтримку у сфері соціально-правового захисту вимушеним переселенцям, у тому числі для евакуації людей з прифронтових населених пунктів.

Завдяки продовженню цієї допомоги більше родин зараз у безпеці та сподіваються  на краще майбутнє.