Три роки повномасштабної війни: гуманітарна допомога залишається порятунком для мільйонів

23 січня 65-річний пан Артем прокинувся від гучного вибуху, що порушив ранкову тишу Краматорська на Донеччині. Від вибухової хвилі здригнулись стіни його дому. Пан Артем отримав поранення, а його будинок було зруйновано.

"Я живу сам. Допомогти нікому".

Попри поранення, Артем не міг чекати. Він поступово, крок за кроком, почав ремонтувати будинок, використовуючи все, що вдалося врятувати. Пан Артем відчув полегшення, коли співробітники БФ "Янголи Спасіння" забезпечили його будівельними матеріалами.

"З цими матеріалами, я зможу відбудувати принаймні частину будинку, щоб було, де перезимувати," — каже він.

Для тисяч людей, які залишаються поблизу лінії фронту, обстріли — це частина щоденного життя, якої неможливо уникнути. У пошкоджених будинках під постійними обстрілами енергетичної інфраструктури мешканці України переживають холодні зимові місяці з тим небагатьом, що в них залишилось.

Для України починається четвертий рік повномасштабного російського вторгнення, і, як очікується, 36 % населення країни потребуватимуть гуманітарної допомоги у 2025 році. Війна далека від завершення: щодня уздовж 2 000 кілометрів лінії фронту тривають бойові дії, і мирні мешканці постійно наражаються на небезпеку.

За останні три роки не було жодного дня без обстрілів. У 2024 році бої посилилися: і лінія фронту збільшилась на 15 %, зокрема на Харківщині. У Донецькій та Сумській областях загострилися бойові дії, унаслідок чого ще більше зросли гуманітарні потреби людей.

Коли немає іншого виходу, крім як виїхати

"Я до останнього не хотіла виїжджати. Адже місто живе, поки в ньому хтось залишається, і руйнується, коли всі його покинули. Але мій будинок зруйнували", — розповідає 67-річна пані Наталя, показуючи світлини її зруйнованої домівки у Рубіжному на Луганщині.

"Місто живе, поки в ньому хтось залишається, і руйнується, коли всі його покинули". 

Як і мільйони інших українців за останні три роки, пані Наталя не мала іншого вибору, як виїхати й розпочати все з початку. Зараз вона живе у місці тимчасового проживання в Одесі, що отримує підтримку від Гуманітарного фонду для України (UHF).

Повномасштабна війна, яка розпочалась у лютому 2022 року, спричинила найбільшу кризу переміщення  людей в Європі з часів Другої світової війни. Станом на січень 2025 року 3,7 мільйона людей були вимушеними переселенцями в Україні, і 6,9 мільйона виїхали за кордон, не маючи змоги повернутися додому, де зруйноване їхнє звичне життя.

Через продовження обстрілів у прифронтових громадах мешканці змушені евакуюватися, залишаючи рідні домівки та все, що в них було.

Через війну зросло навантаження на систему охорони здоров’я

Через війну неймовірно зросло навантаження на систему охорони здоров'я України та збільшилась потреба в травматологах і психологах.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) з лютого 2022 року було зареєстровано понад 2 200 випадків, коли постраждали медичні заклади та персонал, що наражає на небезпеку лікарів та пацієнтів.

"Я побачив сумні наслідки, коли був у повністю зруйнованій унаслідок удару клініці в Запоріжжі, знаючи, що там загинуло 11 людей, включаючи 4 медичні працівниці, лише кілька тижнів тому," — сказав Координатор з надзвичайної допомоги Том Флетчер під час нещодавнього відвідання України.

В Одесі Юлія, фармацевтка громадської організації "Ваше місто", надає допомогу вразливим людям у пункті видачі ліків. Вона та її сім'я були змушені виїхати з Херсона під час інтенсивних бойових дій.

"Через війну багато людей, у тому числі літніх людей, сімей з маленькими дітьми та людей з інвалідністю, втратили засоби до існування, — пояснює Юлія. — Щодня вони мають робити складний вибір: купити продукти, ліки або заплатити за комунальні послуги".

Найбільше від обстрілів та переміщення страждають діти

"Все, про що я могла думати, залишаючи рідне місто, — це безпека моїх дітей, — розповідає Анастасія, мати трьох дітей, яка була змушена рятуватися від інтенсивних бойових дій на Донеччині, на сході країни. — Їм було дуже важко залишити дім, школу та друзів. Вони не могли навчатися, поки ми шукали нове місце проживання".

За даними ЮНІСЕФ, що щотижня в Україні гинуть або отримують поранення в середньому щонайменше 16 дітей. Було пошкоджено понад 3 600 закладів освіти. І 600 000 дітей все ще змушені навчатися дистанційно: їхні школи зруйновано, або до них надто небезпечно дістатися.

Анастасія та її сім'я врешті-решт знайшли вільний будинок у селі та переїхали туди. Маючи обмежені ресурси, вони покладаються на гуманітарну допомогу. "Тепер, коли у нас є дрова для опалення будинку взимку, ми можемо зосередитися на навчанні та починати відбудовувати наше життя", - каже Анастасія.

По всій Україні гуманітарні співробітники допомагають таким сім'ям, як родина Анастасії, щоб діти мали захист та підтримку під час війни.

Світ не може відвернутися від України

"У 2022 році мій друг Женя Санін евакуював сотні містян, які потрапили під обстріли у Харкові, — розповідає Євген Коляда, керівник громадської організації "Координаційний гуманітарний центр". — Через рік він загинув, доставляючи допомогу у прифронтові громади поблизу лінії фронту".

Ім'я Жені тепер зазначене на дошці пам’яті на Алеї волонтерів у Харкові. Євген каже, що на дошці постійно з’являються нові імена: "Ці люди —  герої, які пожертвували всім, навіть власним життям, щоб врятувати тих, хто поряд".

За останні три роки в Україні загинуло щонайменше 32 гуманітарних працівники, 85 отримали поранення. Через удари з дронів, ракетні обстріли та удари керованими авіабомбами зросли ризики як для мирних жителів, так і для тих, хто намагається їм допомогти.

Проте, попри небезпеку, гуманітарні працівники продовжують надавати підтримку людям.

Лише у 2024 році українські неурядові організацій, місцеві волонтери, міжнародні організації та агенції ООН надали життєво необхідну допомогу понад 8 мільйонам постраждалих від війни в Україні людей, у першу чергу підтримуючи мешканців прифронтових районів. Понад 50 гуманітарних автоколон у складних умовах доставили 580 тонн продуктів, води, медикаментів та зимових речей у прифронтові громади, де люди намагаються вижити, попри небезпеку.

Щоденна робота 600 організацій, більшість з яких складають українські неурядові організації, є доказом стійкості та сили місцевих громад. Їхня провідна роль у реагуванні на кризу є проявом солідарності та самовідданості. Саме завдяки їм навіть у найскладніші часи ті, хто її найбільше потребує підтримки, можуть отримати допомогу.

У 2025 році гуманітарні організації працюватимуть, щоб надати гуманітарну допомогу, у тому числі продовольчу, медичну, грошову допомогу та підтримку у сфері житла, освіти, соціально-правового захисту та іншу життєво необхідну допомогу, 6 мільйонам найбільш вразливих людей. У першу чергу тим людям, які мають найбільші потреби у прифронтових громадах або інших небезпечних районах.

"Ми повинні подвоїти зусилля, щоб покласти край цій війні, щоб народ України міг будувати своє майбутнє, де є безпека, справедливість та можливості," — зазначив Координатор надзвичайної допомоги ООН Том Флетчер під час представлення Плану гуманітарних потреб та реагування на 2025 рік. 

"Як гуманітарні працівники, ми зобов'язуємося бути з народом України стільки, скільки буде потрібно" 
Координатор надзвичайної допомоги ООН Том Флетчер