Заява Матіаса Шмале, Помічника Генерального секретаря, Координатора системи ООН та Гуманітарного координатора в Україні, на брифінгу для преси в Палаці Націй

24 лютого виповнюється три роки з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну – це сумна річниця. Ми маємо пам’ятати, що вже три роки цивільне населення України живе під постійною загрозою ударів, вимушеного переселення та тяжких випробувань. Також варто нагадати, що ця трагедія почалася ще у 2014 році, а отже, всі діти, народжені з того часу – тобто всі діти до 11 років – ніколи не знали, що таке мир у своїй країні.

У 2024 році кількість цивільних жертв зросла на 30% порівняно з попереднім роком, а гуманітарна ситуація погіршується. Ми оцінюємо, що 36% населення України – тобто 12,7 мільйона людей – потребуватимуть гуманітарної допомоги цього року. Зима лише погіршує ситуацію. Температура знижується: минулої ночі в Києві було мінус вісім градусів за Цельсієм, а поблизу лінії фронта ще холодніше.

Удари по енергетичній інфраструктурі можуть залишити лікарні та домівки без електрики та опалення в найхолодніші місяці року. Лише кілька днів тому в Миколаєві 100 000 людей залишилися без електропостачання, і подібні випадки трапляються дедалі частіше.

Дозвольте також наголосити на ще одній кризі, яка загострюється в міру затягування війни – кризі психічного здоров’я. Щоночі українці змушені чути звуки вибухів і сирен повітряної тривоги. Минулої ночі всі ми тут, у Києві, знову прокинулися від гучних вибухів. Це, безперечно, має серйозний психологічний вплив. Я іноді називаю це "психологічним терором з неба". Він поступово виснажує людей. Ми часто говоримо про стійкість українців – і я не раз бачив вражаючі приклади того, як люди після ударів піднімаються та починають усе заново. Але цілком природно, що з часом ця стійкість слабшає.

Як Гуманітарний координатор в Україні, я визначив чотири ключові пріоритети на цей рік:

1.Продовження підтримки громад уздовж лінії фронту та надання допомоги найуразливішим людям, які залишаються в своїх домівках.
Минулого року ми організували 50 гуманітарних конвоїв, які доставили 550 тонн життєво необхідних товарів до виснажених війною громад. Ми продовжимо ці операції у 2025 році.

2.Підтримка евакуації з прифронтових районів.
Серед тих, хто найбільше страждає, – люди похилого віку та люди з обмеженими можливостями. Вони особливо вразливі перед загрозою інтенсивних російських ударів. Евакуація триває, і ми допомагаємо переміщеним особам, надаючи їм необхідні товари та фінансову підтримку, поки вони дістаються транзитних центрів, місць компактного проживання або інших безпечних місць. Водночас ситуація на тимчасово окупованих територіях залишається критичною. Ми, як і раніше, не маємо туди доступу, але достеменно знаємо, що там залишаються тисячі вразливих людей без жодної підтримки.

3.Продовження підтримки місцевих організацій, які першими реагують на удари та здійснюють гуманітарну діяльність.
Я відвідував місця ударів і зустрічався з працівниками місцевих гуманітарних орагінзацій. В Україні працює понад 600 таких організацій, і мене глибоко вражає їхня робота та неймовірна швидкість реагування – вони прибувають на місце подій менш ніж за годину, щоб допомогти тим, хто щойно втратив близьких або залишився без домівки. Надзвичайно важливо, щоб вони мали можливість і надалі виконувати свою життєво необхідну роботу.

4.Пошук довгострокових рішень для внутрішньо переміщених осіб.
Через цю війну понад 10 мільйонів людей були змушені покинути свої домівки. Принаймні 3,7 мільйона українців досі залишаються переміщеними всередині країни. Чим довше триває війна, тим важливіше виходити за межі екстреної допомоги та шукати довгострокові рішення. Йдеться про працевлаштування, соціальне житло, доступ до охорони здоров’я та освіти. Український уряд приділяє цим питанням багато уваги, і ми тісно співпрацюємо з ним, щоб розробити ефективні плани відновлення.

Для реалізації цих чотирьох пріоритетів у 2025 році нам необхідно 2,6 мільярда доларів. Це дозволить нам забезпечити життєво необхідну допомогу щонайменше шести мільйонам людей.

Ми закликаємо міжнародну спільноту продовжувати підтримку. Україна не повинна залишитися на узбіччі світової уваги. Ми розуміємо, що світ стикається з численними кризами, які потребують ресурсів. Але гуманітарні потреби в Україні залишаються критичними, і міжнародна підтримка є життєво необхідною.

Дякую за увагу.