Cитуація з правами людини залишається похмурою через три роки після повномасштабного збройного нападу Росії – доповідь ООН

У доповіді, що охоплює період із вересня до листопада 2024 року, детально викладено порушення прав людини, спричинені конфліктом. Особлива увага приділяється посиленню російських атак на густонаселені райони, умисним ударам по об’єктах енергетичної інфраструктури та спробам обмежити основоположні права людини. 

«Кожен факт і кожна цифра в цій доповіді – це історії втрат і людських страждань, які демонструють руйнівний вплив війни на всю Україну», – зазначила Даніель Белль, голова ММПЛУ. «Вересень став місяцем із найбільшою кількістю жертв із липня 2022 року: за три місяці моя команда задокументувала 574 смерті цивільних осіб та 3032 випадки поранень», – додала вона. 

93% жертв зафіксовано на території, підконтрольній уряду України, зокрема в Донецькій, Харківській і Херсонській областях, де інтенсивність бойових дій залишається найвищою. 

Модифіковані авіабомби, які зараз здатні долати десятки кілометрів, до того, як вибухнути, завдали значних втрат у таких великих містах, як Харків і Суми – від них загинули 108 цивільних осіб і 755 отримали поранення. Ескалація також посилилася через нові випадки застосування цих бомб у Запоріжжі з вересня. 7 листопада планерні авіабомби вразили житлові квартали Запоріжжя, що призвело до загибелі дев’яти цивільних осіб і поранення 42. Крім того, безпілотники малого радіусу дії, оснащені вибуховими пристроями, стали причиною смерті 67 цивільних осіб і поранення 528, часто атакуючи цивільний транспорт, включно з гуманітарними конвоями.  

17 і 28 листопада російські збройні сили відновили масштабні повітряні атаки на критично важливу енергетичну інфраструктуру України. Ці атаки продовжують знижувати енергетичний потенціал країни взимку, спричинивши перебої у постачанні електроенергії та доступі до енергозалежних послуг, як-от водопостачання, опалення та транспорт у багатьох регіонах. 

Доповідь також висвітлює випадки страт, катувань і жорстокого поводження з військовополоненими. З серпня 2024 року кількість достовірних повідомлень про страти українських військовополонених значно зросла. Йдеться про щонайменше 62 жертви внаслідок 19 інцидентів. Управління ООН з прав людини/ММПЛУ провело незалежну перевірку вбивств 15 українських військовополонених, ґрунтуючись на свідченнях свідків і аналізі відео- та фотоматеріалів. 

Доповідь детально висвітлює тривалі широкомасштабні та систематичні випадки катувань і жорстокого поводження з українськими військовополоненими. Інтерв’ю з 42 нещодавно звільненими  військовополоненими, серед яких 11 жінок, виявили, що усі вони зазнали катувань, зокрема побиття, ураження електричним струмом та тривалого одиночного ув’язнення. Часто фіксувалися також випадки сексуального насильства, як щодо жінок, так і чоловіків.  

У доповіді також задокументовані випадки катувань і жорстокого поводження з російськими військовополоненими, яких утримували українські органи влади. Ці випадки переважно відбувалися під час перебування у транзитних пунктах на ранніх етапах полону. Управління ООН з прав людини зафіксувало смерть одного російського військовополоненого на початку 2024 року внаслідок катувань у транзитній установі та розслідує ще два достовірні повідомлення про загибель за схожими обставинами. 

На окупованій території Російська Федерація ще більше посилила свій контроль, впроваджуючи російське законодавство, що є прямим порушенням міжнародного гуманітарного права. Окупаційна влада вимагала від мешканців отримати російське громадянство для збереження прав власності. Крім того, конфісковувалися будинки, визнані «покинутими» після насильницького переміщення законних власників, що, ймовірно, ускладнить реалізацію їхнього права на повернення додому. 

Окупаційна влада посилила примусову політику, спрямовану на формування лояльності дітей до російської держави. Новоприйнята державна культурна політика Російської Федерації проголосила пріоритетом «інтеграцію» мешканців окупованої території у «російський культурно-гуманітарний простір» та збільшення участі дітей у відпочинкових заходах «на військово-історичну тематику». Влітку дітей із окупованої території відправляли до таборів, де їх залучали до військової підготовки та заходів, спрямованих на виховання російського патріотизму. Восени 2024 року до шкільної програми на окупованій території було включено новий курс для учнів 8-х класів, що передбачає 170 годин військової підготовки. Програма включає ознайомлення з основними видами гранат, стрілецькою зброєю, ручними протитанковими гранатометами та снайперськими гвинтівками. 

Окупаційна влада також обмежила свободу віросповідання. У Криму Свідки Єгови зазнали переслідувань за російським антиекстремістським законодавством, оскільки їхню релігійну громаду було визнано «екстремістською». Крім того, мусульманська організація була знята з реєстрації через звинувачення у поширенні «екстремістських матеріалів».  

На території, підконтрольній Уряду України, набули чинності нові законодавчі положення, які забороняють діяльність релігійних організацій, що мають зв’язки з аналогічними структурами у Російській Федерації. Закон, що вводить ці положення, накладає непропорційні обмеження на свободу віросповідання або переконань. У доповіді міститься заклик внести зміни до закону, щоб він повністю відповідав міжнародному праву прав людини. 

«Збройний напад на Україну триває майже три роки. У такій складній ситуації критично важливо посилити зусилля для дотримання норм міжнародного гуманітарного права та прав людини, де держави покликані захищати людей від нестерпного насильства, шкоди і несправедливості», – підкреслила Даніель Белль.