Виступ Координаторки системи ООН в Україні Деніз Браун на церемонії відзначення Міжнародного дня безневинних дітей-жертв агресії
Дослівний текст*
За ті майже два роки, що я працюю в Україні, я зустрілася з багатьма прекрасними, радісними та усміхненими українськими дітьми. Попри повномасштабне вторгнення Російської Федерації та війну ці діти відчувають, що їх люблять і захищають.
Минулого Різдва у Грозі, що в Харківській області, під падаючим снігом ми ділилися шоколадками та цукерками з дітьми цієї невеличкої сільської громади. Ми розмовляли про майбутнє. До мене підбігла дівчинка, яка сказала, що хоче бути лікаркою, а інша говорила про те, що стане вчителькою.
Це, звичайно, мрії, які є у всіх дітей. Війна не розвіяла ці мрії.
Проте, коли я думаю про дітей, з якими зустрічалася, я не можу не думати про тих дітей, з якими ніколи не зустрінусь.
У тому ж самому селі Гроза жив восьмирічний хлопчик, який був убитий, коли 5 жовтня 2023 року російська ракета знищила його громаду. Ще дуже багато дітей загинуло уві сні або під час гри.
Правда шокує, і світу доводиться визнати цю правду: понад 600 українських дітей загинуло після ескалації у лютому 2022 року російської агресії. Ще 1420 дістали поранень. І це тільки ті випадки, які ООН змогла підтвердити. Попри наші неодноразові запити на доступ до української території, тимчасово окупованої Російською Федерацією, які повністю відповідають міжнародному гуманітарному праву, наші звернення завжди відхиляються.
Гірка правда полягає в тому, що ця цифра збільшується майже щодня, коли завдаються постійні удари по цивільній інфраструктурі. Минулого тижня у Харкові впродовж кількох хвилин ударів зазнали торговельний центр, офісна будівля і парк. Це – місця, де бувають діти.
Вторгнення Росії, що почалося більше двох років тому, завдає безмірної фізичної, психологічної та емоційної шкоди дітям, руйнуючи їхнє життя та ставлячи під загрозу їхнє майбутнє.
У прифронтових областях дітям через безжалісні напади довелося провести у бомбосховищах час, який у сумі дорівнює семи місяцям. Дитинство не повинно проходити під землею.
Російська Федерація схвалила й ратифікувала Конвенцію про права дитини, але правда в тому, що вона неприкрито зневажає взяті нею зобов’язання. Саме з цієї причини Генеральний секретар у 2023 році офіційно згадав Росію у зв’язку з убивством і каліченням нею українських дітей.
ООН завжди рішуче готова підтримувати народ України, життя котрого знівечила війна. Ми послідовно документуємо ці порушення та працюємо з Урядом для забезпечення турботи, якої так відчайдушно потребують ці діти.
Знаю, що це не полегшить страждання сімей і ніколи не відшкодує втрачене життя або горе, якого вони зазнали. Проте, те, що відбувається тут, повинно бути зафіксовано, щоб справедливість восторжествувала.
Я не припиню повторювати, що вся міжнародна спільнота ніколи не повинна приймати те, що відбувається в Україні, як щось нормальне. Діти не повинні рости посеред війни.
Війна – це ненормально, і ми не повинні звикати до неї.
***
Виступ під час заходу, організованого Урядом України у Національному музеї історії України у Другій світовій війні, Київ, 4 червня.