Війна в Україні: як через два роки проект з розмінування дарує надію фермерам

Автори: Нема Абдельмаджед, Антуан Валлас та Елізабет Брайант

Зима накинула крижані лещата на село Кам'янка, що на сході України. Ще не дуже давно його мешканці Володимир Корнійч та його дружина Людмила чекали б весняної посадки.

Протягом майже чверті століття подружжя повільно розширювало свій фермерський бізнес, вирощуючи суміш зернових, овочів і кавунів, а також розводячи курей, корів та свиней. 

Але сьогодні їхня робота призупинена. Не через сувору погоду, а через міни. «У цьому селі ми можемо почуватися в безпеці лише у власному дворі, — каже Корнійч. «Коли виходиш на вулицю, на тебе чекає небезпека». 

Вступаючи у третій рік війни, Україна випередила Афганістан і Сирію та стала країною з найбільшою кількістю мін у світі. Приблизно 25 000 квадратних кілометрів сільськогосподарських угідь потенційно всіяні мінами та іншим небезпечними залишками конфлікту, які вже вбили та покалічили сотні людей.

Окрім ризику для людських життів, міни загрожують цій сільськогосподарській потужності, яка протягом тривалого часу була найбільшим експортером зерна, і це впливає на зростання світових цін на зерно та рівень бідності.

Особливо міни загрожують таким невеликим фермерським господарствам, як у Корнійча, що забезпечують більшість виробництва молока, фруктів і овочів, великої рогатої худоби у країні та складають майже три чверті робочої сили, що займається виробництвом продуктів харчування. Багато з них зупинили або скоротили своє виробництво, і майже всі виживають за рахунок зменшення доходів.

Але сьогодні невелику ділянку землі Корнійча було очищено завдяки спільному проекту з розмінування, що здійснюється Всесвітньою продовольчою програмою (ВПП) та Продовольчою та сільськогосподарською організацією Об’єднаних Націй (ФАО) за підтримки неурядової організації Швейцарський фонд з протимінної діяльності зі штаб-квартирою у Женеві. 

Зосереджуючись на дрібних власниках, таких як Корнійч, які обробляють менше 300 га землі, а також на сім’ях, що проживають у селах та вирощують зернові культури для власного споживання - програма спочатку розгортається у Харківській області, що на сході, з планами розширення на дві інші області України з найбільшим сільськогосподарським виробництвом, Миколаївську та Херсонську.

«Повертаючи заміновану землю до продуктивного використання, ми можемо допомогти відновити сільськогосподарські засоби до існування – і, таким чином, поступово зменшити потребу в гуманітарній допомозі для тисяч сімей, що проживають у селах», – каже Маріанн Уорд, тимчасово виконуюча обов’язки регіонального директора ВПП в Україні.

Більше робочих місць, нові надії

Проект ВПП-ФАО з розмінування здійснюється в тісній співпраці з сільськими громадами та українською владою, як частина ширших зусиль уряду з очищення величезних ділянок замінованих земель. Ціль і ціна лякають: за оцінками Світового банку, вартість може перевищити 37 мільярдів доларів США. 

Але розмінування також приносить значні фінансові прибутки. Лише проект, орієнтований на невеличкі фермерські господарства, потенційно може заощадити до 60 мільйонів доларів США на прямій продовольчій допомозі сільським громадам – як Кам’янка, де людям фінансово складно придбати продукти харчування та інші необхідні речі. 

«Розмінування забезпечить доступ до землі багатьом родинам, які вирощують зернові культури для власного споживання, а також фермерам, які продають свою продукцію, заробляючи на життя», — каже Масельський Cтепан Іванович, очільник Ізюмської місцевої адміністрації, до якої входить Кам’янка. «Це може не тільки забезпечити робочі місця, але ще й збільшити бюджет територіальних громад району». 

Проект ВПП-ФАО використовує супутникові зображення, щоб нанести на карту потенційно заміновані ділянки, а потім відправляє спеціалізовані групи для їх обстеження та очищення, віддаючи пріоритет ділянкам, які можна швидко та безпечно відновити і які повернуться до використання. ФАО також оцінює конкретні потреби домогосподарств і пропонує фінансову допомогу учасникам, які залишилися знедоленими внаслідок війни.

«Це можливість врятувати ті села в Україні, які спустошені та знищені, і повернути їм подих життя», – каже Ніна Ярош, спеціаліст з програмної політики ВПП у Харкові.

У Кам’янці багато сусідів Корнійча виїхали з села в безпечніші місця. Інші стали жертвами війни.

«У нас є люди, які були поранені, — каже він, — люди без надії. І люди, які вже втратили надію, що тут колись буде безпечно ходити». 

Ті, хто залишився, живуть майже без ресурсів. Родина Корнійчів живе без тепла, світла та газу. Один із трьох його робітників пішов. 

Проте сьогодні друзі та сусіди, які перемістилися через війну, дзвонять йому, щоб дізнатися, як йде розмінування, бажаючи повернутися. «Мені сказали: Володю, я буду вирощувати, буду тут відбудовувати. Я більше не хочу нікуди їхати», — каже він.

Ще одна місцева фермерка Тетяна Лук’янко була евакуйована з Кам’янки на початку війни. У березні минулого року вона повернулася додому.

«Я знайшла дві гранати в своєму підвалі, одну у дворі, ще одну в квітнику», – каже вона. Лук'янко також у списку на участь у проекті з розмінування ВПП-ФАО. Незважаючи на триваючий конфлікт, вона з надією дивиться у майбутнє. 

«Я вірю, що село відродиться», – каже вона. «Це дуже гарне село». 

Проект ВПП з протимінної діяльності та відновлення засобів до існування в сільській місцевості в Україні фінансується Хорватією, Чеською Республікою, Європейським Союзом, Фінляндією, Францією, Норвегією, Польщею, приватними донорами та Гуманітарним фондом для України (UHF).