Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту «Визнання надзвичайної мужності жертв та постраждалих від Голокосту» Заяваdinary Courage of Victims and Survivors of the Holocaust" Statement by Volker Türk, UN High Commissioner for Human Rights 27 January 2024

Під час Голокосту було вбито близько шести мільйонів євреїв, серед яких було 1,5 мільйонів дітей. Вбитими були також мільйони осіб з переслідуваних груп, зокрема роми, сінті, слов’яни, особи з інвалідністю, люди ЛГБТІК+, учасники руху опору, та ті, хто боровся з нацизмом. 

Шість таборів знищення в Аушвіц-Біркенау, Белжеці, Хелмно, Майданеку, Собіборі і Треблінці були спеціально обладнані для масових вбивств. Лише в одному Аушвіці були вбиті близько мільйона євреїв, а ще мільйони інших були ув'язнені, піддані знущанням і замордовані у масштабній мережі інших концентраційних таборів, де їх примушували до рабської праці, зокрема сексуального рабства, та медичних експериментів.

Масштаби вчинених злочинів передбачали велику кількість виконавців. Нацистські концтабори та їхні потяги смерті були укомплектовані персоналом. Часто жертв ідентифікували поліцейські, відправляючи на смерть людей, з якими вони були знайомі. Безліч свідків або дивились в інший бік, або були байдужими до фактів, які могли свідчити про надзвичайну та нелюдську жорстокість. Ця дегуманізація, що уможливила Голокост, а також глибина і масштаби браку співпереживання та прагнення допомогти іншій людині, є незбагненними та жахаючими.

Наш обов’язок полягає в тому, щоб віднайти відповіді на запитання про те, як можна було попередити ці злочини. Якщо відповідь знайдена не буде, вони можуть  статись знову.

В рамках цієї роботи, стикаючись з запереченням самого факту геноциду, дуже важливо забезпечити правильне історичне розуміння значення Голокосту, або Шоа, та всіх його огидних подробиць.

Свідчення тих, хто пережив Голокост, є важливими для нашої роботи, та водночас надзвичайно болісними. Симона Вей, яка пізніше стала суддею та головою Європейського парламенту, опинилась в Аушвіц-Біркенау у віці 16 років. До кінця свого життя в 2017 році Симона розповідала школярам та всім іншим слухачам про жорстокість, терор, приниження та поневолення, які вона, її сім'я та багато інших людей були змушені пережити. Вона також розповідала про моменти ніжності та мужності та зустрічі з іншими в'язнями, які часто були дуже зворушливими.

Хельга Поллак-Кінскі з Австрії, яка пережила Голокост, під час виступів в ООН в Женеві розповідала про дорослих, - «вихователів, вчителів, митців», - які допомагали ув’язненим у таборах дітям «підтримувати віру в себе і в людство». Віктор Франкл і багато інших також говорили про людські зв'язки, які були викувані в цих жахливих умовах, і про те, як ці зв'язки взаємодопомоги допомагали людям зберегти здоровий глузд і вижити в таборах.

Я віддаю належне надзвичайній мужності та важливим урокам, якими щедро ділились з нами численні постраждалі від Голокосту. Я захоплююся їхньою стійкістю. Я дякую їм від щирого серця за людяність і безкорисливість їхніх свідчень.

Жах, який світ пережив під час Голокосту, безпосередньо призвів до прийняття 75 років тому Конвенції про запобігання злочину геноциду й покарання за нього, а також Загальної декларації прав людини. Він також сприяв прийняттю Європейської конвенції з прав людини та низки міжнародних договорів, які закріплюють нашу рівність, нашу гідність і наші права перед обличчям тиранії та злиднів.

Дотримання цих конвенцій, принципів та цінностей ніколи не повинно припинитись.

Усі люди народжуються вільними та рівними у своїй гідності та правах. Антисемітизм та всі форми расизму або расової чи релігійної дискримінації є недопустимими. Вони є неприйнятними. Сьогодні та назавжди ми повинні об’єднатись у боротьбі з дегуманізацією. Ми повинні працювати, щоб подолати байдужість та намагатись краще розуміти інших людей та співпереживати їм. Ніколи не можна забувати про жорстокі злочини Голокосту.