Фолькер Тюрк: «Загальна декларація прав людини окреслює шлях уперед для України»

Ваші Високоповажності, Шановні делегати,

Дякую вам за запрошення до участі в цьому важливому заході.

Коли в 1945 році був затверджений Статут Організації Об’єднаних Націй, його цілі були зрозумілими для всіх. Запобігання виникненню конфліктів. Досягнення країнами мирних рішень. Повага до суверенітету кожної нації та основоположних принципів справедливості, рівності та співпраці.

Під час збройного нападу Російської Федерації на Україну, який розпочався майже два роки тому, ці зобов’язання та принципи були зневажені.

Під час візиту до України рік тому я бачив, як щодня український народ переживає біль, страждання, вимушені переміщення та руйнування.

За стриманими підрахунками, менш як за два роки в Україні загинули більше 10 000 цивільних осіб. Більше шести мільйонів виїхали з України.

На порушення норм міжнародного права були зруйновані житлові будинки, школи та медичні заклади, а також об’єкти енергетичної інфраструктури. Загострюються гуманітарні проблеми, особливо з початком зими та зниженням температури, що наражає на величезний ризик найбільш вразливі верстви населення: людей похилого віку, людей з інвалідністю та вимушених переселенців.

Ми живемо, без перебільшення, у вкрай важкі часи для прав людини.

І справді, в усьому світі ми бачимо зростання кількості насильницьких конфліктів, небачених з 1945 року. Сьогодні в умовах загострення конфлікту живе одна четверта частина людства, тобто два мільярди людей.

Крім цього, відбувається поглиблення геополітичного напруження та цілеспрямований наступ на права людини на глобальному рівні.

З таких умов легко втратити надію.

Але я твердо переконаний, що історія може запропонувати нам вихід із цього складного становища.

Сімдесят п'ять років тому, в умовах потрясінь від двох світових воєн, геноциду, ядерної загрози та Великої депресії, держави-учасниці ООН взяли на себе зобов'язання захищати та просувати права кожної людини.

Вони розробили програму досягнення цієї мети – Загальну декларацію прав людини.

Мета сьогоднішнього зібрання – не святкувати, а поміркувати. Поміркувати про те, чому та як цей документ допоміг створити майбутнє надії, проклавши шлях від страху та злиднів до свободи.

Та про те, яким чином він може служити дороговказом до подолання викликів сьогодення.

Зважаючи на масштаби, складність і темпи цих викликів, зокрема тих, з якими стикається Україна, ми розуміємо, що подальше збереження нинішнього стану речей більше не є прийнятним.

Зараз як ніколи важливо повернутись до обіцянок Загальної декларації.

Згадати про універсальність прав людини та рухатись до бачення прав людини як вирішення проблем.

Навіть в умовах такої цілковитої людської трагедії, як війна, важливо лишатись відданим цьому баченню.

Вірне цим ідеалам лідерство, що ставить права людини в основу політики, економіки та управління, є гарантом гідності, свободи та справедливості.

Моє Управління продовжує здійснювати моніторинг ситуації з правами людини в Україні, працюючи над встановленням фактів та документацією порушень міжнародного гуманітарного права та права прав людини.

Український народ занадто довго жив у страхітті кровопролиття і втрат. Проте я вражений українцями, яких я зустрічав протягом багатьох років, і які не втратили надії на побудову майбутнього, заснованого на цінностях Загальної декларації прав людини: гідності, притаманній людині, рівних і невід'ємних правах кожного члена людства.

Щоб досягнути цього, необхідний тривалий мир, який відповідає Статуту Організації Об'єднаних Націй та міжнародному праву.

Дякую.