Голоси ромів у спустошеній війною Україні

«У перші тижні війни ми працювали безупинно, щоб підтримати ромів, які під обстрілами тікали від війни з прифронтових районів Херсонської та Миколаївської областей та прибували до Одеси. Ми не могли знайти для них притулок у місцях компактного проживання, навіть коли були вільні місця», – розповідає Віра Дрангой. Правозахисний Ромський центр, який вона очолює в Одеській області, надає гуманітарну та інформаційну допомогу ромам, які зазнали переміщення внаслідок війни, і закликає до ґарантування рівного доступу до гуманітарної допомоги. Вона також бере участь у заходах, спрямованих на розширення можливостей для молоді, мотивуючи їх розвивати лідерські навички та допомагати своїй громаді долати глибоко вкорінену стигму щодо ромів.

У свої 23 роки Віра  – успішна юристка, але в юному віці вона зазнала дискримінації через те, що вона ромка. Коли дівчині було дев’ять, у неї діагностували рак, тож вона потребувала термінової та дорогої медичної допомоги. «Я лежала у лікарні з мамою, і лікарі ставилися до нас упереджено, виходячи лише з зовнішнього вигляду моєї матері. Вони боялися, що вона вкраде гроші, зібрані на моє лікування, і їй довелося витратити багато зусиль, щоб змінити це ставлення. Але ми виграли ту боротьбу і змусили всіх змінити думку про нас – зрештою, у лікарні всі сказали, що ми перевернули їхнє уявлення про ромів», – каже Віра.

Разом з представницями сімнадцяти (17) громадських організацій, очолюваних жінками-ромами, Віра взяла участь у Тематичному діалозі ООН, організованому Агентством ООН у справах біженців (УВКБ ООН) та ООН Жінки 12-14 липня. Захід став можливістю для ромських жінок визначити проблеми, що стосуються їхніх громад, і шляхи недискримінаційного залучення ромів до гуманітарної допомоги та заходів із відновлення в Україні.

Під час заходу ромські активістки розробили рекомендації, які були представлені на спільній сесії Представницької Групи ООН в Україні під керівництвом Координаторки системи ООН в Україні, Гуманітарної координаторки Деніз Браун. Запропоновані дії передбачають здійснення комплексної оцінки конкретних потреб ромів в Україні, розробку недискримінаційної шкільної програми, залучення ромських організацій до координаційних механізмів ООН та партнерства з національними та місцевими органами влади, а також посилення їхнього потенціалу в управлінні проєктами, зборі коштів та адвокації.

«Під час війни ми фіксували випадки, коли ромам відмовляли не лише в розміщенні в колективних центрах, а й під час видачі гуманітарної допомоги. Ромські громади досить ізольовані та часто не мають доступу до інформації про доступну підтримку, і це також створює проблеми для їхнього залучення до реагування», – зазначає Анжеліка Бєлова, голова Асоціації ромських жінок «Голос Ромні». Вона була переміщена із Запоріжжя й знайшла тимчасовий прихисток в Ужгороді, де зараз координує доставку допомоги та проєкти забезпечення засобів до існування для жінок у найбільш постраждалих районах, зокрема Харкові, Запоріжжі, Ірпені, Кривому Розі й Торецьку.

За даними перепису населення 2001 року, в Україні проживало понад 47 тисяч ромів. Проте неурядові організації вважають, що ця кількість значно вища і становить від 400 000 до 500 000 осіб, адже багато осіб залишаються без документів. Відсутність у ромів документів, що посвідчують особу, негативно впливає на можливості отримати доступ до послуг і прав та може посилити дискримінацію, з якою стикаються роми.

«УВКБ ООН спільно з Радою Європи та Офісом Уповноваженого з прав людини реалізує пілотний проєкт у Мукачеві, щоб документувати ромів та зрозуміти перешкоди, з якими вони стикаються роми під час отримання документів, які посвідчують особу, та запропонувати зміни щодо законодавчої реформи. Сподіваємося, що цей пілотний проєкт призведе до позитивних законодавчих змін, які полегшать отримання документів та покращать доступ до послуг. Разом з іншими агентствами ООН ми повинні сприяти тому, аби безкоштовна правова допомога була доступною для ромів, щоб вони могли отримати основні документи, що посвідчують особу, і щоб матері могли зареєструвати своїх дітей при народженні, аби ті мали документи, необхідні для навчання в школі та отримання навичок, необхідних для сприяння своїм громадам і відбудові України. Такі агентства ООН, як УВКБ ООН, повинні співпрацювати з ромською громадою, щоб забезпечити їхню участь в обговореннях та ухваленні рішень, якщо вплинуть на їхнє майбутнє», – сказала Карен Вайтінг, заступниця Представниці УВКБ ООН (з питань захисту).