Інформаційна записка: Вплив пандемії COVID-19 на працівників і працівниць охорони здоров’я в Україні
Резюме:
Працівники охорони здоров'я знаходяться на передньому краї боротьби України з COVID-19, ризикуючи своїм життям, фізичним і психічним здоров'ям. Умови роботи працівників охорони здоров’я не тільки позначаються на їхніх правах, але і впливають на права користувачів послуг охорони здоров'я, зокрема доступ до цих послуг та їхню якість. У цій інформаційній записці розглядаються наслідки пандемії та заходів Уряду з реагування на неї для прав працівників охорони здоров’я в Україні, 83% з яких становлять жінки. Зокрема, розглядається право на справедливі та сприятливі умови праці, соціальне забезпечення та ефективну участь, а також те, як їхній стан впливає на основні послуги охорони здоров'я. Інформаційна записка містить рекомендації для Уряду і місцевих органів влади.
Працівники охорони здоров'я в Україні отримують низьку заробітну плату, яка нижча за національний середній показник. У багатьох випадках працівники охорони здоров'я, особливо на середньому й молодшому рівнях, отримують мінімальну заробітну плату, яка не забезпечує їм та їхнім сім'ям задовільного рівня життя. Тимчасові доплати, запроваджені Урядом, частково виправили ситуацію для деяких працівників охорони здоров’я, які беруть участь у заходах із реагування на COVID-19, однак також викликали стурбованість через брак гарантій оплати праці, прозорості, підзвітності, рівної винагороди за працю рівної цінності та подальшого посилення гендерного розриву в оплаті праці.
Працівники охорони здоров’я не мають здорових і безпечних умов праці, зокрема, через брак достатньої кількості засобів індивідуального захисту, ефективного механізму запобігання й контролю інфекцій на робочому місці, а також послуг з охорони психічного здоров’я та психосоціальної підтримки. Працівники охорони здоров’я також страждають від збільшення робочого навантаження й недостатнього часу для відпочинку. Водночас ті, у кого є інші обов'язки з догляду, головно жінки, через поширені гендерні ролі в Україні, стикаються зі збільшеним тягарем неоплачуваної роботи з догляду, особливо в періоди, коли Уряд призупиняв надання послуг із догляду та освіти у зв’язку з COVID-19.
Працівники охорони здоров'я також не мають належного соціального захисту. З понад 60 000 випадків зараження COVID-19 серед працівників охорони здоров’я на лютий 2021 року лише незначний відсоток було визнано професійними захворюваннями, що негативно вплинуло на реалізацію права на компенсацію.
Брак ефективного діалогу між владою і працівниками охорони здоров’я та виключення працівників охорони здоров’я з процесу формування публічної політики не дає змогу владі розробляти та здійснювати ефективні політичні заходи для захисту працівників охорони здоров’я під час пандемії та на подальші періоди. Профспілки працівників охорони здоров’я зазначили, що консультації з ними щодо урядових заходів реагування на COVID-19 у галузі охорони здоров’я на національному та місцевому рівнях, а також щодо поточної медичної реформи, не були ефективними. Окрім того, ММПЛУ стурбоване випадками каральних заходів проти працівників охорони здоров’я, які публічно повідомляли про низький рівень готовності галузі охорони здоров’я до кризи, пов’язаної з COVID-19.
Небезпечні умови праці та неналежний рівень оплати праці та соціального забезпечення, зокрема у випадку професійного захворювання, інвалідності або смерті, призвели до звільнень працівників охорони здоров’я. З огляду на те, що в Україні була нестача кадрів у цій галузі ще до пандемії, звільнення працівників, ймовірно, посилять негативний вплив на право на охорону здоров’я для населення. Це, так само, може позначитися на вірогідності досягнення Україною Цілі сталого розвитку № 3 щодо забезпечення здорового способу життя та сприяння добробуту для всіх у будь-якому віці.
Міжнародний пакт про економічні, соціальні й культурні права, зокрема, статті 7 та 9, гарантують право на працю та на справедливі та сприятливі умови праці, включно з винагородою, яка забезпечує всім працівникам як мінімум справедливу заробітну плату та рівну винагороду за працю рівної цінності без будь-якої різниці, достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей, умови праці, що відповідають вимогам безпеки та гігієни, відпочинок і розумне обмеження робочого часу, а також право на соціальне забезпечення, зокрема соціальне страхування. Міжнародний пакт про громадянські й політичні права також гарантує право на участь в управлінні публічними справами та свободу думок і вираження поглядів, мирних зібрань і об’єднання.
Відповідно до міжнародних зобов'язань у галузі прав людини та національних обов'язків, зокрема Цілей сталого розвитку, Україна повинна значно збільшити інвестиції в сектор охорони здоров'я для поліпшення робочих умов для працівників охорони здоров’я, у тому числі через надання їм гідної оплати, створення більш безпечних і здорових умов праці й соціального забезпечення, а також через утворення ефективного механізму консультацій із працівниками охорони здоров’я на різних рівнях, у тому числі за допомогою профспілок.