Активістка відстоює права людей з інвалідністю в Україні

Тетяна Баранцова отримала травму хребта під час занять гімнастикою у школі, коли їй було всього 10 років і з того часу стала прикутою до інвалідного візка. З тих пір вона вперто відмовлялася дозволити своїй травмі обмежити її життя – і стала ревним захисником інших людей з інвалідністю у своїй рідній Україні.

У 2002 році вона заснувала громадську організацію “АМІ-Схід”, яка допомагає молодим українцям, жінкам та сім’ям долати інвалідність через адвокацію, послуги та консультування. З тих пір організація переросла у регіональну мережу НУО. У квітні її також було призначено Уповноваженою уряду з питань прав людей з інвалідністю.

“Моя місія – допомагати іншим”, – каже Тетяна, якій зараз 46.

За свою роботу вона була обрана регіональним переможцем у Європі Премії УВКБ ООН у справах біженців імені Нансена – престижної щорічної премії, що вшановує тих, хто доклав надзвичайних зусиль для підтримки біженців, вимушено переміщених осіб та осіб без громадянства.

Її лідерство й тихий природний авторитет проявились у 2014 році, коли на сході України спалахнув конфлікт. Люди з інвалідністю в її рідному місті та регіоні були особливо вразливими, тому Тетяна активно допомагала їм.

Посеред бойових дій вона змогла врятуватися дорогою з Луганська разом із сином Павлом, якому тоді було вісім років, та чоловіком Олексієм Сорокою, який також користується інвалідним візком.

Вона згадує звук сирен і те, як Павло плакав під час артилерійської атаки, відмовляючись сховатися від обстрілу в підвалі без батьків, які не могли спуститись туди на своїх візках.

Опинившись у безпеці, вона взялася за організацію евакуації багатьох інших. Вона створила гарячу лінію і особисто відповідала на телефонні дзвінки людей з інвалідністю, які застрягли у зоні конфлікту. Ця “гаряча лінія” допомогла близько 5000 людям у переїзді, грошовій допомозі, а також юридичній та психологічній підтримці. Її керівництво поєднувало рішучість і емпатію.

“Моя історія життя дозволяє мені зрозуміти людей, з якими я працюю”, – каже Тетяна.

Уряд України заявив у лютому, що зареєстрував понад 1,6 мільйона людей як внутрішньо переміщених осіб та постраждалих від конфлікту. З них 416 000 мають інвалідність, хоча спеціальних служб та послуг для них небагато.

Однією з тих, кому допомогла Тетяна, є Катерина Рязанцева. 40-річна жінка виїхала з Луганська у 2014 році з новонародженою донькою та 22-річним сином Дмитром, який має інтелектуальні вади.

У столиці вона намагалася знайти доступну квартиру, зареєструватися та оплатити витрати на проживання та лікування сина. Тетяна допомогла їй із посвідченням особи. Вона також переконала муніципальну владу розпочати доставку безкоштовних туалетно-косметичних засобів для Дмитра та інших внутрішньо переміщених людей з інвалідністю.

“Тетяна – мій ангел-охоронець”, – сказала Катерина. “Це мій найближчий друг у Києві”.

Тетяна пішла далі, створивши онлайн-школу для багатьох внутрішньо переміщених дітей, які намагаються впоратися з переїздом, який був особливо важким для людей з інвалідністю.

Школа функціонувала через Skype протягом двох років, починаючи з 2014 року, і навчала близько 1000 дітей. Багато викладачів жертвували свій час безкоштовно, а Тетяна, яка має ступінь соціології та мистецтва і займається подальшими дослідженнями в аспірантурі, викладала малювання.

Валентина, чий син Назар страждає виснажливою хворобою нирок і відвідував школу, стала супутницею Тетяни, коли вона подорожувала східною Україною, щоб підтримати людей з інвалідністю, які живуть біля контактної лінії. Вона також допомагає Тетяні в її новій ролі Уповноваженою уряду з питань прав людей з інвалідністю.

«Тетяна для мене вчителька, – сказала Валентина, 35 років. “Я не можу зрозуміти, як їй вдається допомогти всім і де вона бере на все енергію”.