Нова доповідь ООН висвітлює порушення прав людини, вчинені в контексті кримінальних справ, пов’язаних із конфліктами на сході України та у Криму

«Упродовж більш ніж шести років ми документуємо порушення прав людини в кримінальних справах у контексті конфліктів на сході України та у Криму. Ми закликаємо відповідальних за ці порушення припинити цю незаконну практику і забезпечити дотримання права на справедливий судовий розгляд для всіх людей», – заявила Матільда Богнер, Голова Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні.

Як наголошується у доповіді, на території, яка контролюється Урядом України, поширеними є порушення прав на свободу і особисту недоторканність, на правову допомогу, справедливий розгляд справи компетентним, незалежним і неупередженим судом без невиправданих затримок, на ефективний засіб правового захисту, а також порушення права не бути приневоленим до давання свідчень проти самого себе.

У доповіді зазначено, що ці порушення спостерігаються на всіх стадіях кримінальних проваджень. Усунення більшості порушень не потребує внесення змін до законодавства, оскільки вони здебільшого є результатом незабезпечення дотримання відповідних гарантій справедливого судового розгляду, однак деякі – вимагали б внесення змін до законодавства, як вказано в рекомендаціях, наведених у доповіді.

У доповіді підкреслюється, що на території, яка контролюється самопроголошеними «республіками»(4), ані «законодавство», ані практика його застосування не забезпечують дотримання базових елементів права на справедливий судовий розгляд і пов’язаних з ними прав людини осіб «обвинувачених» у «злочинах», пов’язаних з конфліктом. Відомості, викладені у доповіді, дають підстави вважати, що органи, які розглядають «справи», пов’язані з конфліктом, не є ані незалежними, ані безсторонніми. «Провадження» відбуваються у закритому режимі, без доступу до самостійно обраного захисника, та часто супроводжуються триманням під вартою без зв’язку з зовнішнім світом, застосуванням катувань і жорстоким поводженням.

«Практика «превентивного затримання» і «адміністративного арешту» прирівнюється до тримання під вартою без зв’язку з зовнішнім світом і сприяє процвітанню катувань і жорстокого поводження. Таку практику необхідно негайно припинити. Міжнародна спільнота, включно з Російською Федерацією, повинна використати свій вплив на самопроголошені «республіки», щоб зупинити ці тяжкі порушення прав людини», – додала пані Богнер.

У Криму в задокументованих УВКПЛ справах, пов’язаних із конфліктом, система правосуддя, застосовувана Російською Федерацією як окупаційною державою, часто не забезпечувала захист права на справедливий судовий розгляд і порушувала гарантії належної правової процедури. «Органи влади Російської Федерації у Криму повинні дотримуватися права на справедливий судовий розгляд згідно з її зобов’язаннями як окупаційної держави, передбаченими міжнародним гуманітарним правом і міжнародним правом у галузі прав людини», – наголосила пані Богнер.

Доповідь ґрунтується на понад 1 300 детальних інтерв’ю з жертвами та свідками порушень прав людини, результатах моніторингу 1 280 судових засідань і вивчення більш ніж 3 300 судових рішень та інших відповідних матеріалів.

У доповіді також надані рекомендації щодо заходів, яких необхідно вжити для запобігання подальшим порушенням права на справедливий судовий розгляд у ширшому контексті, а не лише у кримінальних справах, пов’язаних із конфліктами. Повний текст доповіді доступний українською, англійською та російською мовами.

________________________________________________________________________________________________________________

1 Посилаючись на те, що суверенітет, єдність і територіальна цілісність України в її міжнародно визнаних кордонах були підтверджені резолюцією 28/262 Генеральної Асамблеї ООН, автори доповіді зосереджуються виключно на проблемах прав людини.

2 Доповідь підготовлена за результатами роботи Моніторингової місії Організації Об’єднаних Націй з прав людини в Україні (ММПЛУ), яка здійснювала моніторинг і аналіз окремих справ на всій території України, зокрема у Криму та на території, яка контролюється самопроголошеною «Донецькою народною республікою» та самопроголошеною «Луганською народною республікою», і охоплює період з 14 квітня 2014 року до 13 квітня 2020 року.

3 Резолюція 68/262 Генеральної Асамблеї ООН, що підтверджує територіальну цілісність України та резолюції 71/205, 72/190, та 73/263, що визнають Крим територією України, тимчасово окупованою Російською Федерацією.

4 Хоча озброєні групи та інші недержавні суб’єкти не можуть бути сторонами міжнародних договорів у галузі прав людини, у випадках, коли вони здійснюють квазідержавні функції і контроль над територією, вони повинні дотримуватися норм щодо прав людини, якщо їхні дії впливають на права людини осіб, які знаходяться під їхнім контролем. Отже, зважаючи на мандат УВКПЛ на заохочення і захист прав людини всіх осіб і повсюди, у цій доповіді оцінюється вплив на права людини осіб, що мешкають на цій території, у результаті здійснення цими суб’єктами квазідержавних функцій. Ця оцінка у жодному разі не легітимізує самі вищезгадані процеси або структури.