Генеральний секретар ООН у своєму виступі перед Генасамблеєю щодо пріоритетів на 2026 рік закликає до реформ, миру та єдності

Високодостойні пані та панове,

З Новим роком.

Бажаю вам і вашим родинам миру та здоров’я у 2026 році.

За традицією Генеральний секретар звертається до Генеральної Асамблеї, щоб представити пріоритети на наступний рік.

Сьогодні я роблю це востаннє.

Запевняю вас: я зроблю так, щоб кожен день 2026 року мав значення.

Я повністю відданий і повністю сповнений рішучості продовжувати працювати, продовжувати боротися і продовжувати наполягати на кращому світі, який, ми знаємо, можливий.

Учора ви вже мали змогу заслухати доповідь Голови Генеральної Асамблеї щодо порядку денного на цей рік.

І перед нами не бракує нагальних завдань, особливо з огляду на реалізацію Пакту заради майбутнього та ініціативи UN80.

Тож сьогодні я хочу використати цей традиційний момент для дещо нетрадиційної розмови.

Я хочу подивитися не лише на цей рік, а й далі і відверто поговорити про глобальні впливи та мегатренди, які формують наш світ, і про глибші виклики, з якими ми повинні зіткнутися.

Замість переліку завдань я хочу зосередитися на трьох принципах, які мають спрямовувати нашу роботу.

Але спершу - про контекст.

Високодостойні пані та панове, будьмо відвертими.

Ми живемо в контексті хаосу.

Ми живемо у світі, переповненому конфліктами, безкарністю, нерівністю та непередбачуваністю.

У світі, позначеному саморуйнівними геополітичними поділами… зухвалими порушеннями міжнародного права… та масштабними скороченнями допомоги у сфері розвитку та гуманітарної допомоги.

Ці та інші чинники підривають самі основи глобальної співпраці та випробовують стійкість багатосторонності як такої.

Це парадокс нашої епохи: саме тоді, коли міжнародна співпраця потрібна нам як ніколи, ми, здається, найменш схильні нею користуватися та в неї інвестувати.

Дехто намагається поставити міжнародну співпрацю на апарат життєзабезпечення.

Я можу вас запевнити: ми не здамося.

І ми повністю віддані справі миру - у Газі, в Україні, у Судані та далеко за їхніми межами - і невтомні у наданні життєво необхідної допомоги тим, хто відчайдушно її потребує.

Водночас визнаймо: навіть у цій турбулентності нам вдалося відстояти простір для Організації Об’єднаних Націй там, де він не був гарантований.

Ми зробили крок уперед, щоб допомогти сформувати глобальну дискусію щодо штучного інтелекту, наполягаючи, щоб ці потужні сили служили людству та поважали людську гідність.

Ми перебуваємо на передовій зусиль зі забезпечення справедливого та сталого фінансування розвитку, просуваючи реформи та нові механізми, щоб не залишити жодну країну осторонь.

Ми відкрито заявляємо про нагальну потребу в кліматичних діях, вимагаючи амбіційності та працюючи над мобілізацією урядів, бізнесу та громадянського суспільства.

Повсюди ми намагаємося привертати увагу до потреб найуразливіших людей і країн.

І цього року ми продовжимо наполягати в усіх цих напрямах і не лише в них.

Уже впродовж найближчих кількох тижнів ми:

     • Запустимо Незалежну наукову панель зі штучного інтелекту для надання неупереджених, науково обґрунтованих оцінок можливостей, ризиків і впливів ШІ;

     • Представимо рекомендації Групи високого рівня з питань «Поза межами ВВП», щоб запропонувати нові способи вимірювання прогресу та добробуту і краще відображати те, що справді має значення для людей і планети;

     • Розпочнемо серію щомісячних зустрічей із вами щодо ініціативи UN80 для поглиблення нашого постійного діалогу та співпраці з метою найкращої підготовки ООН до майбутнього;

     • Представимо початкові оцінки потенційних злиттів ПРООН з UNOPS, а також UN Women з UNFPA з метою підвищення ефективності та узгодженості нашої роботи у сфері розвитку;

     • І просунемося в огляді роботи з підтримання миру, щоб зробити їх ефективнішими, більш адаптивними та відповідними складним викликам сучасності.

Це лише невелика частина найближчих кроків.

За всіма напрямами - повний хід уперед.

Високодостойні пані та панове,

Ми працюємо в часи драматичних змін і маємо враховувати світ таким, яким він є.

Зрушення не обов’язково мають бути руйнівними.

Вони також можуть бути силою творення.

Ініціатива UN80 спрямована на побудову системи ООН, яка працює ефективніше, узгодженіше та з більшим впливом, в умовах скорочення ресурсів і зростання потреб.

Так, реформа - це питання ресурсів і їх ефективного та раціонального використання.

Бюджети мають значення, але лише за умови, що всі держави-члени сплачують свої внески в повному обсязі та вчасно.

Сьогоднішня ситуація є абсолютно нестійкою.

Або всі країни без винятку виконують свої фінансові зобов’язання за Статутом, що, здається, більше не відбувається, або держави-члени мають переглянути наші фінансові правила, щоб запобігти бюджетному колапсу.

Я напишу вам докладніше з цього питання.

Але реформа має бути значно ширшою, ніж просто цифри в таблиці.

Реформа має стосуватися інституцій, які відображають сучасний світ.

Рішення 1945 року не вирішать проблем 2026 року.

Якщо структури не відображають наш час, наш світ, наші реалії, вони втратять легітимність.

Погляньмо на факти:

Щодня частка світового ВВП, яку утримують розвинені економіки, поступово зменшується.

Щодня економіки, що розвиваються, зростають у масштабі, силі та впливі.

Щодня торгівля Південь–Південь дедалі більше випереджає торгівлю Північ–Північ.

Наші структури мають відображати цей мінливий світ.

Саме тому реформа міжнародних фінансових і торговельних інституцій є не просто важливою, вона є необхідною.

Те саме стосується і Ради Безпеки.

І я додам: очевидно, що саме в інтересах тих, хто сьогодні має найбільшу владу, бути на передовій реформ.

Ті, хто намагається чіплятися за привілеї сьогодні, ризикують заплатити ціну завтра.

Тож ми всі маємо бути достатньо сміливими, щоб змінюватися. Світ не чекає. І ми також не повинні чекати.

Високодостойні пані та панове,

Просуваючи реформи, наша ширша місія полягає в тому, щоб знайти орієнтири в цьому дезорієнтуючому світі.

Дозвольте звести це до трьох принципів, які мають лежати в основі всіх наших дій не лише цього року, а й у наш час загалом.

По-перше, ми маємо повністю й беззастережно дотримуватися Статуту ООН. Без «якщо»… без «але»… без винятків.

Статут - це угода, яка зобов’язує нас усіх.

Це не меню à la carte, це фіксований комплекс.

Статут є основою міжнародних відносин, фундаментом миру, сталого розвитку та прав людини.

Для мене велика честь служити хранителем Статуту.

Але кожен із вас також підписався під роллю хранителя Статуту.

Коли лідери зневажають міжнародне право, коли вони вибірково вирішують, яких правил дотримуватися, вони не лише підривають глобальний порядок, а й створюють небезпечний прецедент.

І будьмо відвертими:

Розмивання міжнародного права не відбувається в тіні.

Воно розгортається на очах усього світу - на наших екранах, у прямому ефірі, у форматі 4K.

Люди всюди в реальному часі бачать наслідки безкарності - незаконне застосування сили та погрозу силою; напади на цивільних осіб, гуманітарних працівників і персонал ООН; неконституційні зміни влади; порушення прав людини; придушення інакодумства; розграбування ресурсів.

І небезпеки не обмежуються лише державами чи сторонами конфліктів.

Вони посилюються бездонною жадібністю та нерівністю.

Один відсоток населення володіє 43 відсотками світових фінансових активів. І лише минулого року 500 найбагатших осіб збільшили свої статки на 2,2 трильйона доларів.

Ми дедалі частіше бачимо світ, у якому надбагаті та компанії, які вони контролюють, як ніколи раніше визначають правила гри, маючи надмірний вплив на економіки, інформацію і навіть на правила, що регулюють нас усіх.

Коли жменька осіб може викривляти глобальні наративи, впливати на вибори або диктувати умови публічних дебатів, ми стикаємося не просто з нерівністю, ми стикаємося з корупцією інституцій і наших спільних цінностей.

Досить подивитися на штучний інтелект і на алгоритми, які формують наше життя.

Ці сили є надто значущими, щоб перебувати під контролем лише кількох компаній або оптимізуватися виключно задля монетизації уваги та обурення.

Наприклад, як нам захистити наших дітей від тиранії алгоритму?

Ми повинні забезпечити, щоб людство керувало технологіями, а не навпаки.

Я дякую вам за підтримку Незалежної наукової панелі з ШІ та Глобального діалогу з управління ШІ. Нам потрібно й надалі працювати над створенням запобіжників, підзвітності, спільних стандартів і спроможності подолати цифровий розрив у сфері ШІ.

Концентрація влади й багатства в руках небагатьох є морально неприйнятною.

Більше того, це - очевидна й безпосередня загроза Статуту та обіцянці рівних прав і гідності для всіх.

Це підводить мене до другого принципу.

Ми маємо бути невпинними у нашій роботі заради миру зі справедливістю - миру між державами і миру з природою.

Мир - у центрі всього, що ми робимо.

І водночас, сьогодні мільйони членів людської родини опинилися в пастках виснажливих, затяжних циклів насильства, голоду та переміщення.

Ці страждання не можуть тривати далі.

У Газі, я вітаю початок Другої фази припинення вогню, оголошеної Сполученими Штатами, і знову наголошую: гуманітарна допомога має надходити безперешкодно, припинення вогню має бути реалізоване повністю, і має бути розчищений шлях до незворотного процесу створення двох держав відповідно до міжнародного права.

В Україні, ми маємо докласти всіх зусиль, щоб зупинити бойові дії та досягти справедливого й тривалого миру відповідно до Статуту ООН, міжнародного права та резолюцій ООН.

У Судані, де сторони мають погодитися на негайне припинення бойових дій та відновлення переговорів для досягнення стійкого припинення вогню і всеосяжного, інклюзивного та очолюваного суданцями політичного процесу. Цивільне населення має бути захищене.

Від Ємену до Демократичної Республіки Конго, від Гаїті до Сахелю та М’янми - і по всьому світу - ми ніколи не повинні здаватися у прагненні до миру.

При цьому ми маємо усвідомлювати: змусити замовкнути зброю недостатньо.

Мир - це більше, ніж відсутність війни.

Необхідно усувати корінні причини конфліктів. Без цього будь-яке рішення буде крихким.

Не випадково дев’ять із десяти країн із найнижчими показниками людського розвитку сьогодні перебувають у стані конфлікту.

Стійкий мир потребує сталого розвитку.

Однак через десять років після ухвалення Цілей сталого розвитку дві третини завдань відстають від графіка.

Світ недоотримує понад 4 трильйони доларів на рік - саме стільки потрібно країнам, що розвиваються, щоб виконати ці обіцянки до 2030 року.

А країни, що розвиваються, зазнають серйозного тиску через обмежений фіскальний простір, нищівні боргові навантаження та стрімке зростання цін.

Ми повинні просуватися в реалізації торішнього Севільського зобов’язання, яке окреслило амбітний порядок денний щодо масштабування фінансування, подолання боргової кризи та реформування міжнародної фінансової архітектури, щоб країни, що розвиваються, могли інвестувати в системи, які підтримують розвиток і мир.

А мир зі справедливістю означає мир, заснований на міжнародному праві та правах людини - економічних, соціальних, культурних, громадянських і політичних, які є невід’ємними, неподільними та взаємопов’язаними.

Ми повинні захищати свободу слова та громадянський простір. У цьому зв’язку я глибоко стурбований насильницькими репресіями в Ірані.

Ми маємо відкрити двері можливостей для жінок і дівчат у всьому світі.

І я хочу особливо наголосити: ми не можемо і не будемо поступатися перед тривожним опором правам жінок, що представляють половину людства, та важко здобутих досягнень у сфері рівності, участі та захисту.

Я пишаюся тим, що ми вперше в історії ООН досягли гендерного паритету на керівних посадах. Ми стали сильнішими завдяки цьому і ми продовжимо рухатися далі.

Ми також будемо розвивати досягнення у сфері змістовної участі молоді, повної інклюзії осіб з інвалідністю і реальних можливостей для корінних народів.

Усе це є необхідним для побудови більш справедливого, мирного й сталого майбутнього.

Високодостойні пані та панове,

Мир зі справедливістю також означає мир з природою.

Світ у стані кліматичного хаосу не може бути світом миру.

Зміна клімату є мультиплікатором загроз - вона загострює напруженість через доступ до землі, води та їжі, змушує людей залишати свої домівки і руйнує екосистеми, від яких ми всі залежимо.

Це також глибока несправедливість: ті, хто найменше причетний до проблеми, страждають першими і найбільше.

Лідери не змогли утримати підвищення температури нижче 1,5 градуса.

Тимчасове перевищення цього порогу тепер неминуче, але воно не є незворотним.

Наша місія - зробити це перевищення якомога меншим, коротшим і безпечнішим і без зволікань повернути траєкторію до 1,5 градуса.

Це означає:

перевиконувати національні кліматичні плани для негайного скорочення викидів і продовжувати їх скорочувати;

прискорювати справедливий, упорядкований і рівноправний перехід від викопного палива до відновлюваних джерел енергії;

подвоїти енергоефективність до 2030 року; будувати мережі та сховища для підключення чистої енергії для всіх; скорочувати викиди метану; і зупинити вирубування лісів;

виконувати обіцянки щодо адаптації та механізмів втрат і збитків;

і забезпечити доступне, передбачуване фінансування, яке надходитиме до тих, хто його потребує, тоді, коли воно потрібне.

Кліматична справедливість - це інвестиція в мир і безпеку, адже вразливість будь-де стає ризиком усюди, поширюючись через фінансові системи, ланцюги постачання та глобальну стабільність.

Третім і останнім пріоритетом має стати побудова єдності в епоху поділу.

По всьому світу ми бачимо ризик руйнування суспільств під тиском расизму, націоналістичної ксенофобії та релігійної нетерпимості.

Ці отрути роз’їдають тканину спільнот, підживлюючи поділи та недовіру.

Ці загрози не є абстрактними. Вони відчутні в повсякденному житті мільйонів людей і посилюються риторикою та дезінформацією, які прагнуть виключати, а не об’єднувати.

І недостатньо лише ідеологічно засуджувати ці явища або просто казати: «це неправильно».

Багато людей почуваються покинутими. Вони бачать навколо багатство, але самі ледве зводять кінці з кінцями.

Вони відчувають, що стрімка глобалізація разом із технологічним прогресом підірвали їхні перспективи.

Вони бачать великі міграційні потоки і хибно чують, що ідентичність є грою з нульовою сумою.

Демографічні тенденції посилюють нагальність.

Демографічний дивіденд не може реалізуватися, якщо молодь не бачить дивідендів у власному житті.

Водночас суспільства, що старіють, не можуть дозволити собі замикатися в собі, зводити стіни буквально чи метафорично. Це шлях до стагнації і погіршення.

Кожна країна має суверенне право в межах закону управляти своїми кордонами та забезпечувати безпеку.

Але мігранти та біженці також мають права - права, які мають поважатися та захищатися, де б вони не перебували.

Нашим викликом і нашим пріоритетом має бути побудова відкритих суспільств, а не відгороджених цитаделей.

Суспільств, які інвестують у «програмне забезпечення» соціальної згуртованості у межах нового суспільного договору - інклюзію, освіту та навички, гідну працю й соціальний захист.

Суспільств, які формують спільноти, де ідентичність кожного поважається, і всі відчувають приналежність, об’єднані спільними громадянськими цінностями.

Гармонія ніколи не виникає випадково. Вона потребує цілеспрямованої політики, ресурсів і політичної мужності.

Якщо ми не поставимо нашу спільну людяність на перше місце, ми ризикуємо втратити все, що робить нас сильними.

Вибір очевидний: інклюзія чи ізоляція, оновлення чи занепад.

Ми маємо будувати єдині суспільства у світі єдиних націй.

Високодостойні пані та панове,

Я говорив відверто, бо часи цього вимагають.

Ми не можемо дозволити собі самозаспокоєність, заперечення чи зволікання.

Ми не можемо бути байдужими свідками несправедливості, байдужості чи безкарності.

І в нас є сила обрати інший шлях.

Статут дає нам компас. Прагнення миру зі справедливістю дає нам мету. А наша спільна людяність дає нам імператив діяти.

Світ змінюється, часто у спосіб, що викликає тривогу, але також і у спосіб, що надихає.

Сили поділу та нерівності є потужними, але не менш потужною є наша здатність до солідарності та справедливості.

Навіть у бурхливих морях сьогодення ми можемо закріпити наші дії в мирі, гідності та надії.

Це вимагає найкращих зусиль від кожного.

Ніколи не забуваймо, ким ми є і що ми представляємо.

Організація Об’єднаних Націй - це жива обіцянка, що продовжує жити. Обіцянка того, що, попри наші відмінності, ми будемо розв’язувати проблеми разом.

Збережімо цю обіцянку.

Ніколи не здаваймося.

Ставки ще ніколи не були такими високими, а часу ще ніколи не було так мало.

Дякую.