Квіткарка, яка чинить опір війні та підтримує жінок в Україні

35-річна підприємниця Юлія Завальнюк є співзасновницею Villa Verde – квіткової ферми в селі Колонщина, що за 46 кілометрів від Києва. Попри те, що бойові дії пошкодили обладнання та інфраструктуру ферми, вона продовжила вирощувати квіти, ставши символом стійкості та незламності.

Зараз її місія полягає в тому, щоб створити інклюзивне робоче середовище, забезпечити робочими місцями жінок старшого віку та стати джерелом натхнення для інших.

Від розкішних готелів до вирощування квітів

«Я виросла в Криму, який з 2014 року окупований», — пояснює Юлія. Вона з теплотою згадує своє дитинство на березі моря з бабусею і дідусем, в оточенні домашніх тварин.

У сім років вона переїхала до Києва разом з батьками, які були підприємцями. Їхня наполеглива праця навчила її, як важливо бути незалежною та вміти керувати власним життям. Вона згадує, що саме тоді вперше мріяла стати успішною, забезпечувати свою сім'ю та управляти підприємством, орієнтованим на мету.

Під час навчання готельної справи у Швейцарії, а згодом і роботи в розкішних готелях по всій Європі, вона вдосконалила свої бізнес-навички та розвинула пристрасть до сфери надання послуг. «Я люблю перевершувати очікування, — каже вона. — Я люблю гостей, які ставлять перед нами складні завдання. Коли ти підходиш з посмішкою та відкритим серцем і кажеш: я тут. Я готова розв'язати вашу проблему, просто дозвольте мені це зробити».

На рішення Юлії зайнятися фермерством надихнула її мати, яка після багатьох років роботи в сімейному бізнесі вийшла на пенсію, але незабаром захотіла повернутися. «Через пів року вона сказала: «Я втомилася від пенсії. Вирощуймо квіти!» — з посмішкою згадує вона.

У 2019 році Юлія разом з матір'ю орендували гектар землі й посадили свої перші півонії. До кінця 2021 року бізнес розширився до п'яти гектарів, на яких росли півонії, бузок і гортензії, а також були встановлені автоматичні системи поливу та опалення.

Саме тоді, коли вона планувала подальший розвиток бізнесу, все змінилося. «Я була у відрядженні на виставці в Мілані, а наступного дня прокинулася й почула: «Почалася війна», — із сумом згадує дівчина. Її перша думка: «У мене так багато квітів. Хто їх буде поливати? Я мушу повернутися й поливати свої квіти».

Адаптація до нових реалій

Юлія отримала відео від її сусідів, на яких було видно, як горіла основна будівля ферми. Під час атаки 5 березня 2022 року вогонь поширився на запаси палива та пелети, знищивши інфраструктуру, зокрема системи водопостачання та обладнання. 19 квітня вона повернулася до деокупованого села, де вже було відновлено електропостачання.

«Я не плакала», – каже вона. «Я подумала: гаразд, я можу продати ці металеві панелі й повернути частину грошей. То що тут найцінніше?» Під час її відсутності сусіди власноруч поливали рослини в теплиці, подарувавши їй крихту надії.

Незабаром Юлія отримала підтримку від донорів, яка допомогла відбудувати Villa Verde. На фермі відновили основні системи поливу й перейшли на штучне зрошення. «Раніше цей процес автоматизувала сучасна італійська техніка, яка змішувала й розподіляла добрива, — пояснює вона. — Сьогодні ми використовуємо простіші механізми, як-от резервуари для води й розчинення добрив власноруч. Це не дуже вишукано, але працює».

Попри труднощі, Villa Verde продовжує адаптуватися та вирощувати свіжі саджанці півоній, зокрема класичну Sarah Bernhardt і кремово-білу Colonel Owen Cousins. «Я думаю, ми були першими в Україні, хто почав вирощувати гортензії в місцевих умовах, тому що це дуже складна квітка», — з гордістю каже вона.

Невдовзі її діяльність розширилася на аграрну галузь, зокрема вирощування сортів дині «Cherry» та батату, з метою отримати 2 тони органічного врожаю.

Сила та натхнення квіткового бізнесу

До повномасштабної війни Villa Verde дотримувалася принципу рівних можливостей для чоловіків і жінок. Але коли чимало чоловіків пішли на фронт, жінки залишилися без джерел доходу. Усвідомлюючи це, Юлія змінила політику працевлаштування й надала пріоритет жінкам незалежно від віку та сімейних обов'язків. Розуміючи їхню потребу балансувати між роботою та особистим життям, а також усвідомлюючи, що одного дня вона може опинитися в подібній ситуації, вона проявила солідарність та адаптувалася до нових умов.

З 2022 року Villa Verde створює два нових робочих місця щороку; сьогодні на фермі працюють чотири жінки старшого віку.

Залучення на роботу місцевих жінок змінило життя багатьох. «Я, можливо, не знаю всього, — зізнається Юлія. — Але жінки з сільської місцевості знають деякі техніки й можуть прийти та поділитися своїми ідеями. Ми враховуємо це. Ми вносимо зміни, і вони відчувають, що вони тут не просто робоча сила. Вони є частиною бізнесу. Вони можуть впливати на наші рішення».

Її відданість економічній інклюзивності та створенню робочих місць узгоджується з напрямком «Кліматична справедливість» Порядку денного дій «Пекін+30» – добровільної, орієнтованої на дії платформи для прискорення впровадження Пекінської декларації та Платформи дій і Порядку денного на період до 2030 року.

Навіть під час війни вона активно сприяє економічній незалежності жінок, поширюючи свій досвід на Конгресі з економічного уповноваження жінок, організованому ООН Жінки в Україні. Вона також зміцнила свою бізнес-модель завдяки навчанню в межах ініціативи ООН Жінки «Розширення можливостей жінок у бізнесі».

Зміна, яка зародилася з попелу

Зіткнувшись з війною, Юлія побачила нагоду для переосмислення та зміни суспільних норм. «Ми маємо скористатися цією нагодою», — розмірковує вона. «Жінкам завжди надавали другорядну роль, а найважливішими вважалися чоловік та сім’я; ніколи не йшлося про те, що жінка є важливою. Жінка просто мала бути присутньою, але не для того, щоб творити зміни чи бути рушійною силою».

Нині вона бачить зміни. У її селі все більше жінок започатковують власний бізнес — від вирощування яблук до виготовлення шкарпеток ручної роботи. Завдяки розбудові місцевих виробничих мереж та створенню сприятливих податкових умов сільські жінки досягають економічної незалежності. Натхненні історією Юлії, деякі її сусідки навіть відкрили власні квіткові бізнеси, підтверджуючи, що жінки можуть бути рушійною силою економічних трансформацій в Україні.

Вона вірить, що квіти –це більше, ніж просто товар, вони символізують надію. Квіти місцевого виробництва свіжіші та якісніші, ніж імпортні. Як Нідерланди прославилися тюльпанами, так і Україна, на її переконання, може прославитися півоніями.

Навіть під час війни люди продовжують купувати квіти, бо вони дарують радість і усмішки. Для Юлії вирощування квітів також є сенсом життя й щоденною рутиною. «Квітам байдуже, чи є війна в Україні. Їм потрібні вода й тепло».

Вона черпає силу в словах Жанни д'Арк: «Я не боюся... Я народилася для цього». З посмішкою вона додає: «Тут, на фермі, я не боюся комах, хвороб, погодних умов чи ракетних атак, бо я народилася, щоб вирощувати квіти».

Ця історія є частиною регіональної комунікаційної кампанії «Нестримні» в межах Пекін+30 (Beijing+30), метою якої є відзначення 30-ї річниці Пекінської декларації та Платформи дій. Погляди, висловлені в цій історії, є поглядами головної героїні та автора/-ки й не обов'язково відображають погляди ООН Жінки, Організації Об'єднаних Націй або будь-якої з її асоційованих організацій.