Звернення Генерального секретаря ООН на Конференції ООН зі зміни клімату (COP30) в Белені: «10 років Паризькій угоді: НВВ та фінансування»

Президенте Лула да Сілва,

Ваші високоповажності, дорогі друзі,

Від часу ухвалення Паризької угоди десять років тому, Національно визначені внески (НВВ) стали барометром кліматичних амбіцій країн.

Останні НВВ свідчать про певний прогрес.

Але на Саміті правди ми повинні бути чесними.

Плани й політики, які наразі лежать на столі, все ще далеко не достатні.

Наука говорить нам, що утримати підвищення температури нижче 1,5 градуса Цельсія до кінця століття усе ще можливо.

Проте тимчасове перевищення рівня у 1,5 градуса, починаючи щонайпізніше з початку 2030-х років, тепер є неминучим.

Але ми можемо керувати масштабом і тривалістю цього перевищення та знизити температуру знову, якщо почнемо діяти серйозно вже зараз.

Дія вимагає глибокого скорочення викидів: на 60 відсотків до 2035 року, щоб залишитися на шляху досягнення межі у 1,5 градуса.

Нові НВВ передбачають лише 10-відсоткове скорочення.

Нам потрібен план прискорення, щоб ліквідувати розриви між амбіціями НВВ та їх реалізацією.

І це прискорення має початися тут, у Белені.

По-перше, усунення розриву означає, що всі країни мають подати свої нові НВВ без зволікань.

По-друге, усунення розриву означає створення сприятливих умов для того, щоб країни могли виконати й перевиконати свої зобов’язання.

НВВ мають стати трампліном для ширших дій.

Це означає забезпечити країни, що розвиваються, доступом до інструментів і технологій, необхідних для переходу до сталих і справедливих економік.

А також забезпечити, щоб торговельна політика підтримувала кліматичні дії, дозволяючи країнам, що розвиваються, створювати власні зв’язки у ланцюгах постачання й спрямовувати економічні вигоди до своїх народів.

По-третє, усунення розриву означає об’єднання всіх секторів задля використання можливостей «відновлювальної революції»:

• будівництва сучасних енергомереж та систем великомасштабного зберігання енергії;
• розширення масштабів енергоефективності;
• відходу від викопного палива;
• скорочення викидів метану;
• і радикального зменшення вирубки лісів.

У цьому процесі Організація Об’єднаних Націй відіграватиме свою роль.

Так само, як ініціатива Climate Promise допомогла понад 100 країнам, що розвиваються, підготувати їхні нові НВВ, я доручив ПРООН представити план підтримки країн у реалізації цих внесків.

По-четверте, ми повинні ліквідувати розрив у фінансуванні як для пом’якшення наслідків зміни клімату, так і для адаптації.

Для того, щоб зберегти межу у 1,5 градуса і забезпечити універсальний доступ до енергії, щорічні інвестиції в чисту енергію в країнах, що розвиваються (поза Китаєм), мають зрости більш ніж у п’ять разів до 2030 року.

Країни, що розвиваються, не зможуть досягти цього самотужки.

Обіцяні 300 мільярдів доларів для країн, що розвиваються, до 2035 року мають бути повністю мобілізовані.

«Дорожня карта від Баку до Белена» щодо досягнення 1,3 трильйона доларів до 2035 року має відновити довіру до того, що кліматичне фінансування надходитиме передбачувано, справедливо і в необхідних масштабах.

Багатосторонні банки розвитку, як сказав президент Лула, повинні стати більшими, сміливішими і спроможнішими залучати значно більше приватних інвестицій за доступною ціною.

Необхідно розвивати інноваційні форми фінансування, включаючи обмін боргу на кліматичні дії, механізми розподілу ризиків та сміливі інструменти, такі як Фонд «Тропічний ліс назавжди», не забуваючи при цьому про внесок ринку вуглецю.

І ми повинні продовжувати наполягати на реформі глобальної фінансової архітектури, щоб вона відображала сучасний світ і відповідала потребам країн, що розвиваються.

Ваші високоповажності,

На Конференції COP30 давайте оновимо велику обіцянку, яку світ дав десять років тому в Парижі, розпочавши нове десятиліття реалізації та прискорення.

Давайте підемо далі і швидше - разом.

Дякую.