Українці різного віку змогли поділитись думками про права людини під час війни завдяки конкурсові відеоесе

«Побачив конкурс і подумав, що ось така ситуація в Україні, то чому б не показати українців в цій ситуації? Кожна людина має право на життя», — розповідає 11-літній Андрій з Чернівців. Він, який в майбутньому мріє стати розробником відеоігор, був одним з п’яти переможців конкурсу відеороликів, організованого Моніторинговою місією ООН з прав людини в Україні (ММПЛУ) з нагоди 75-ї річниці прийняття Загальної декларації прав людини.

«Цей конкурс відеороликів мав на меті заохотити відеографів показати те, як Загальна декларація прав людини сприяє виконанню обіцянок свободи, рівності та справедливості для всіх», — каже Даніель Белль, яка очолює Моніторингову місію ООН з прав людини в Україні.

Завдяки досвіду роботи в спустошених війною Афганістані та Іраку, Белль знає, що відеоесе можуть стати потужним форматом візуального оповідання. «Створені учасниками відеоесе надзвичайно переконливо передають емоції людей, які постраждали від травми та руйнувань війни, що серйозно впливає на права людини», — пояснює вона.

На конкурс ООН подався 51 учасник — всі вони були різного віку та представляли різноманітні регіони України. Ця яскрава група включала учнів молодших класів та студентів університетів, викладачів та активістів. Троє основних переможців були обрані за результатами відкритого голосування «вподобайками» на сторінці Моніторингової місії з прав людини в Інстаграм. Ще дві нагороди були присуджені радою співробітників ООН. Переможці проживають в Миколаївській, Рівненській, Чернівецькій та Хмельницькій областях України.

Руслана, викладачка дитячої медіашколи в Рівному, розповідає, що її учні самі прийняли рішення про те, як найкраще підійти до теми. «Це реально ідея дитини», — розповідає Руслана, — «ми провели брейнштормінг з дітьми, вони пропонували свої варіанти, і самі придумали сценарій, за яким вони мріють про відвідування місць, до яких вони не можуть потрапити через війну, і самі в ньому знімалися». Сюжет відеоролика-переможця запропонував 13-річний Влад, чия сім'я була змушена покинути Херсон на початку війни.

Олександр, курсант з Кам'янця-Подільського, розповідає, що він та його одногрупники, автори ще одного відео, яке отримало нагороду, вирішили привернути увагу до порушень прав людини та воєнних злочинів, скоєних після вторгнення Росії в Україну 22 місяці тому. Він стверджує, що зйомки були не дуже складними, а от монтаж відео був нелегким. Проте, незважаючи на похмуру тему відео, він каже, що процес роботи над відео приніс позитивні емоції, про які всі тепло згадують.

Роман, викладач університету та практикуючий журналіст з Миколаєва, зазначає, що наразі тема перепрацювання на роботі, яку обрали його студенти, є актуальною для багатьох українців. Маючи за плечами три роки досвіду роботи на місцевому телеканалі, Роман добре знає, як створювати професійні відео. Роман розповідає: «Було багато проектів, але не таких, як цей. Процес групового написання сценарію, режисури та знімального процесу розпалив бажання в мене і дав мотивацію моїм студентам». Роман поділився планами щодо продовження створення відеороликів на тему прав людини. «Студентам це необхідно для професійного зростання, а країні — для збільшення обізнаності у своїх правах її громадян», — додає він.

«Представлені в цих відео теми стосуються широкого кола питань, пов’язаних із правами людини, наприклад, право на життя, особисте достоїнство, доступ до освіти тощо. В контексті страждань, які принесла ця війна, ми сподіваємося, що ці оповіді сприятимуть формуванню більш поінформованої та чуйної світової спільноти», — пояснює Белль.

Коротке відео, створене Русланом, студентом юридичного факультету Чернівецького Національного Університету, одного з найстаріших в Україні, присвячене тематиці втрати близьких людей через війну. «Співвідношення минулого та теперішнього, тобто мирного часу та часу війни, досить болісна тема для багатьох українців, зокрема для дітей, чиї батьки зараз воюють на сході та втрачають свої життя», - говорить Руслан. «Цей момент, коли до тебе не повертається батько [з війни], — це дійсно боляче. В моєму близькому середовищі такого досвіду, на щастя, немає, але я бачу такі історії». Він розказав, що процес створення відео для конкурсу був надихаючим та пізнавальним, та тепер хоче заснувати громадську організацію, яка б захищала права військовослужбовців.

Руслана, викладачка медіашколи з Рівного, говорить, що її юні студенти також думають про українських солдатів, які служать на передовій. Вона згадує, що нещодавно вони створили відео зі списком побажань до Санта Клауса. У цьому відео вони просять Санту безпечно повернути солдатів додому, а допоки вони воюють, - завжди забезпечувати їх гарячим чаєм.

***