Жінки-медики на передовій боротьби з COVID-19 в Україні

Упродовж останніх чотирьох місяців медичні працівники були на «передовій лінії» боротьби з пандемією коронавіруса. Для порятунку життя інших вони змушені працювати в надзвичайно складних умовах – часто без належного відпочинку та з потенційною загрозою власному здоров'ю та життю.

Станом на 14 липня 2020 року медичні працівники складали 14 відсотків із понад 54 000 людей, які були інфіковані COVID-19 в Україні.

З огляду на те що жінки складають 82,8 відсотка медичних працівників, які першими забезпечують оперативне реагування на COVID-19 та відіграють ключову роль у цьому процесі, саме вони знаходяться в зоні найбільшого ризику. Окрім потенційно шкідливих наслідків для їхнього фізичного здоров'я, вони також зазнають безпрецедентний моральний тиск й часто відчувають підвищену тривожність.

"Коли ви надягаєте захисний одяг та спорядження, це створює певний фізичний дискомфорт, але емоційний дискомфорт є набагато більшим, оскільки коли ви вперше стикаєтеся з цією хворобою, ви майже нічого про неї не знаєте", - каже Оксана Короляк, завідувачка педіатричного відділення лікарні "Охматдит" у Львові, регіональної столиці одного з найбільш постраждалих регіонів України. "Ми боїмося за своє здоров’я. Особливо знімаючи захисний одяг, ми починаємо сумніватися, чи все зробили правильно".

Незважаючи на серйозні ризики, з якими вона стикається під час лікування інфікованих пацієнтів, пані Короляк, яка вже кілька десятиліть працює лікарем, зазначає, що найбільш травматичною частиною епідемії для неї стала неможливість побачити своїх дітей та онуків.

Пані Олена Березовська, заступниця начальника тієї ж лікарні, каже, що коли почалася пандемія, вони готували персонал для роботи в червоній зоні (для пацієнтів з COVID-19) та провели спеціалізовані тренінги з носіння та використання засобів індивідуального захисту. Пані Березовська, яка координує лікування хворих на COVID-19, визнає, що пандемія була для неї як професійним випробуванням, так і тестом на стресостійкість.

Окрім високого рівня стресу та додаткових змін, жінкам-медикам також часто не вистачає тих самих засобів індивідуального захисту. За даними швидкої ґендерної оцінки (ШҐО), проведеної ООН Жінки в Україні, лише 13,9 відсотка жінок (які брали участь в онлайн-опитуванні) з тих, що працюють у галузі охорони здоров’я, повідомили, що вони були належним чином забезпечені засобами індивідуального захисту (масками, рукавичками та ін.), тоді як 59,7 відсотка були забезпечені відповідними ЗІЗ лише частково, а 26,4 відсотка не мали їх взагалі.

"Наразі, завдяки благодійникам, ми забезпечені всіма необхідними засобами індивідуального захисту. Однак спочатку нам довелося просити про допомогу на наших сторінках у соціальних мережах. На щастя, з того часу ми отримали багато пожертв від фондів, малого та середнього бізнесу та простих людей", – пояснює Березовська.

Швидка ґендерна оцінка, яку було проведено у період між 21 березня та 12 квітня, підтвердила наявність інших чинників впливу COVID-19 на жінок в Україні. Як онлайн-опитування, так і телефонні інтерв’ю з жінками з уразливих груп, включно з тими, що працюють у безпосередньому контакті з хворими, виявили наявні щоденні проблеми, такі як страх того, що їм доведеться економити на основних послугах, якщо заходи, пов'язані з COVID-19, продовжуватимуться (77,4% жінок засвідчили, що є велика ймовірність того, що їм буде важко платити за оренду житла та комунальні послуги). Вони також стикаються з додатковими бар'єрами в доступі до медичних та соціальних послуг, сплесками домашнього насильства та збільшенням тягаря неоплачуваної домашньої та піклувальної праці під час карантину (78,9% респонденток заявили, що їхня участь у процесі навчання їхніх дітей різко зросла).

"Робочий день став довшим", – каже пані Березовська. "На щастя, моя сім’я дуже мене підтримує. Однак деякі жінки, які працюють у лікарні, зазнали протилежного: зокрема, чоловік однієї нашої медсестри виявляв агресію і погрожував тоді, коли вона залишалася на роботі довше, ніж зазвичай".

Результати ШҐО демонструють непропорційний вплив обмежувальних заходів на жінок з уразливих груп, підкреслює пані Нургуль Асилбєкова, керівниця проєкту ООН Жінки в Україні. "Ми бачимо, як широкий спектр проблем, які ці жінки вже зазнавали через сильну ґендерну нерівність, посилюється під час кризи COVID-19. А жінки, які працюють на "передовій лінії", викликають особливе занепокоєння, оскільки вони не тільки ставлять під загрозу своє здоров’я, але також мають одночасно поєднувати напружений та мінливий робочий графік та обов’язки з догляду", – сказала вона.

Ця проблема є особливо гострою для одиноких матерів, які працюють у службах екстреного реагування. Оскільки вони не можуть працювати віддалено, їм часто доводиться залишати своїх дітей вдома наодинці або з родичами чи сусідами. Через закриття шкіл та дошкільних закладів, каже пані Березовська, багато працівниць змушені брати відпустку по догляду за своїми дітьми без збереження заробітної плати.

"Я не мати-одиначка, але мій чоловік також лікар," – пояснює Мар'яна Климців, сімейна лікарка із Червонограда, Львівської області. "Отже, ніхто з нас не може працювати віддалено, і нам доводиться залишати своїх 9- та 12-річну дочок вдома одних. Звісно, під час карантину вони отримували гірші оцінки, ніж їхні однокласники, чиї батьки мали змогу допомоги їм з дистанційним навчанням. Нам також довелося на вихідних вчити їх куховарити, оскільки ми не завжди встигали приготувати їм їжу протягом тижня".

Незважаючи на таку ситуацію, медичні працівники продовжують сподіватися на визнання вирішальної ролі жінок, що забезпечують надання первинної медичної допомоги, і що як національні, так і регіональні органи влади приділятимуть більше уваги їхнім потребам. Вони також очікують збільшення представництва жінок в органах, що приймають рішення щодо кризи в Україні. У даний час жінки беруть участь у менш ніж 20 відсотках процесів прийняття рішень у секторі охорони здоров'я. Збільшення ролі жінок має надважливе значення для більш рівноправного з ґендерної точки зору реагування і виходу з кризи.