Конкурс есе до 75-річчя ООН - роботи переможців

 

Перше місце, автор Ігор Кондратьєв

 

                                                                    "ЗАВТРА"

Завтра ніколи не буває сьогодні! Хіба можна прокинутися вранці і сказати: «Ну ось, зараз нарешті завтра»?  - Льюїс Керрол

Учора. 

Ще учора людина кутаючись в шкури звірів грілася у багаття в печері, ще учора вона дивилася в зоряне небо і давала назви сузір’ям, ще учора людина навчилася не вбивати, а одомашнювати тварин. Ще учора людина побудувала собі перше житло.

Ще учора людина кинула в землю зерна та зібрала врожай, ще учора був виліплений перший горщик, ще учора на коня вперше вдягнули сідло, ще учора залізна руда була завантажена вперше у горн, ще учора перша нитка була просунута у вушко голки, а перша ракета вийшла на навколоземну орбіту.

Ще учора мандрівка навколо земної кулі займала роки, і ще нещодавно невідомий моряк з верхівки корабельної фок-мачті з усієї сили закричав «земля». Ще учора листи відправляли з караванами торговців, ще учора пішки йшли з прощею через пів світу. Ще учора про війни та падіння держав дізнавалися через багато років після самих подій.

Ще учора світ людини обмежувався його плем’ям, а згодом його селом та країною. Ще учора народжений селянином не міг стати мешканцем міста, а син рибака ставав рибаком, а син короля – королем.

Ще учора на віче був обраний перший вождь, який повів своє плем’я на війну із сусідами. Ще учора війна велася камінням, згодом мечами та стрілами, а згодом – танками та гарматами. Ще учора правителів вітали будівничі пірамід, а в сенаті засідали принципати. Лише учора пролунав перший ядерний вибух. Ще учора правда була за сильним, а історію писали переможці. Але й учора вожді, королі та уряди вперше сіли за стіл переговорів та домовились припинити війну.

Ще учора людина стала задаватись питанням «Хто я?» і «Де я?» і обрала собі богів. Ще учора людина вважала що земля плоска і стоїть на трьох китах у величезному океані. Ще учора на зламану руку була вперше накладена шина з гілок та мотузок. Ще учора з’явилася перша школа, за парту якої сіла перша жінка, ще учора був виданий перший підручник для університетів. 

Ще учора хтось вивів вугіллям зображення людей та звірів на стіні печери, хтось виліпив з глини жіночу фігуру, скульптор взяв в руки мармур і перетворив його у статую. Ще учора художник намалював перший портрет.

Сьогодні. 

Сьогодні людина будує собі багатоповерхове житло та заміські котеджі, вдягається та взувається в спеціальних магазинах, купує їжу та питво собі та домашнім тваринам. Але є місця на планеті, де не вистачає не лише їжі, але й води, де люди живуть в коробках та не мають роботи та освіти.

Сучасна економіка здатна забезпечити будь-які потреби людини, на це спрямовані усі наукові знання та матеріальні ресурси, виробничі зв’язки охопили усю планету. Але образ товару стає важливішим за сам товар, презентація важливішою за функціональність, промоушен – за призначення. Люди купують не товар, а образ, не послугу – а статус, не речі – а звички. Мрія людини – постійно купувати.

Сьогодні інформація розповсюджується миттєво, але і створюється штучно, вона впливає та маніпулює. За її допомогою викликають ненависть та любов, злість та добро. Вона провокує милосердя та розпалює лють, вона робить людину доброю та злою. Віртуальний світ все важче відрізнити від реального, реальність все частіше заміняється екраном електронного гаджета. Новини перетворюються в шоу. Жахливість подій породжує не співчуття, а цікавість. 

Все частіше суспільне поступається індивідуальному, все частіше стереотипи називають традиціями, все частіше мракобісся називають знаннями. Все частіше неприйняття іншого намагаються назвати нормою. 

Подекуди з демократії береться не сутність, а форма. Демократію заміняють виборами, забуваючи про примат приватної власності та обов’язковість закону.

Все частіше політики стають не флагманами суспільного розвитку, а флюгерами суспільних сподівань. Все частіше популізм заміняє прогрес, а суспільні сподівання зводяться до давнього – «хліба й видовищ». 

Все прозорішими стають кордони, але деякі країни стають ще закритішими. І ще, де-не-де, не держава існує для людини, а людина існує для держави. 

Окрім «звичайних» війн, з’являються війни гібридні, війни інформаційні, війни економічні. Але право сильного вже не є гарантією створення світових імперій та правоти у міжнародних відносинах. Все частіше поважні міжнародні організації здатні лише фіксувати та засуджувати конфлікти, не маючи інших можливостей для їх вирішення.

Вже сьогодні релігія стає формальністю, але водночас все більше людей обирають собі шлях фанатиків. 

Сучасна наука просуває вперед нашу цивілізацію, але стає недоступною для багатьох розкішшю. Медицина просувається вперед і робить життя людей довшим. Освіта стає міжнародною, але вона недоступна багатьом людям на планеті.

Сьогодні технічні пристрої стають все мініатюрнішими та тонкішими, електронні бази даних тримають в собі інформацію мільйонів книг, а комп’ютери та роботи вже слугують людям. Мистецтво стає елітарним, а кітч масовим. 

Завтра. 

Людина майбутнього не повинна замислюватись над пошуком їжі чи житла. Недопустимі голод та нестача води, люди мають навчатися на працювати. Вирівнювання рівня життя має проходити за рахунок розвитку підприємливості та туризму, освіти та розвитку національних економік. Міжнародна допомога, окрім особливих випадків, не повинна надаватися грішми чи продовольством, а складатися із знань та технологій. 

Світова економіка буде побудована на досягненнях цифрових технологій та базована на вільному обміні інформацією. Потреби людини мають забезпечуватися за рахунок відновлювальних матеріальних ресурсів, поняття «сміття» має поступово зникнути і повністю перетворитись у поняття «вторинна сировина». Більшу роль мають відігравати функціональність та зручність, якість та надійність. Саме це і має надавати речам статусність, а якість стане повсякденністю. Розширення ринків дозволить вирішити проблему збільшення споживання, але й саме споживання стане відповідальним.

Завтра комунікації стануть ще швидшими, наземний та авіаційний транспорт будуть конкурувати, розпочнеться освоєнні навколоземного простору з метою його включення в економічні процеси. Інформація стане відповідальною, критичне мислення буде в основі освітніх програм та інформаційної політики.

Суспільства стануть більш відкритими, а покращення рівня життя в багатьох країнах зменшить потребу в міграції. Освіта стане міжнародною та доступною, у тому числі за рахунок дистанційного навчання та вільного Інтернету.

Основою суспільних взаємин стане повага до людини. Суспільний розвиток і надалі буде процесом – вічним пошуком гармонії та балансу між особистим та суспільним, національним та міжнародним, правами та обов’язками. 

Сутністю демократії залишиться повага до власника-громадянина. Соціальна відповідальність, яку треба виховувати та популяризувати, не дозволить кидати окремі країни в прірву соціальних та економічних експериментів. Популізм не має підміняти суспільний прогрес.

Завтра війн стане менше, адже бути агресивними в зовнішній політиці буде економічно невигідно, це автоматично погіршить життя цієї країни. Після проведення необхідних реформ, Організація Об’єднаннях Націй буде здатна зупиняти усі форми війн та конфліктів та слугувати дієвим міжнародним арбітром.

Вже завтра релігія стане не інструментом національної відокремішності, а одним з інструментів соціального розвитку. Пропаганда наукових знань стане важливим фактором становлення людської цивілізації. Саме знання стануть основним капіталом майбутнього та його основним ресурсом. Важливим драйверами цього процесу стануть проривні відкриття в медицині – в генній інженерії, цифровізації та роботизації. Медицина стане доступною.

Освіта стане більш значимою ніж нафтові та золоті родовища, вона стане міжнародною та буде престижною та значимою. Розвиток мистецтва дозволить познайомити усіх з кращими індивідуальними та національними зразками. 

Крок у завтра починається сьогодні, але це крок, який треба пройти, бо завтра ніколи не буває сьогодні.

Люди знову мають дивитися у небо та давати імена сузір’ям.

_______________________________________________________________________________________________________



Друге місце розділили дві роботи:

I. Автор Катерина Сторчак

"Які цілі повинно ставити перед собою людство – та як їх досягати? Які проблеми світу ми повинні вирішити найближчим часом?"

Багато років світ прямує до спільної мети – процвітання усіх країн і народів та забезпечення щасливого життя людей. Ми хочемо, щоб наші діти жили у мирі та спокої, без страху, що їм потрібно буде виїжджати з міста чи країни через те, що по телевізору сказали, що «на територію *** вторглися ворожі війська»; щоб вони ніколи у житті не почули: «ти всього лиш жінка», «тобі що, подобаються дівчата/хлопці?», «ти занадто стара(-ий)/молода(-ий)»; щоб їх брали на роботу за їхні якості як спеціаліста, а не за колір шкіри чи за особисту перевагу; щоб вони побачили ті дива природи, які ми маємо змогу побачити просто зараз.

Але чи це так просто? 

Для однієї людини – мабуть, ні, а от для усього світу, який поєднує спільне прагнення, це досяжне завдання. За останні роки люди почали розуміти, що наш спосіб життя слід змінювати. А для цього треба змінити спосіб нашого мислення. Зараз ми занадто часто, на жаль, стикаємося із принципом «живу для себе, і мені все одно, як це вплине на інших», який, як на мене, губить людство як таке, навколишнє середовище та загалом усю нашу планету. Саме цей принцип породжує проблеми сучасного суспільства. 

Як би не було прикро, я назву далеко не всі питання, що потребують вирішення, але найбільшими вважаю: дискримінацію в усіх її проявах, проблеми екології, зокрема, глобальне потепління та нестабільність у питанні підтримання миру, яке породжує десятки інших «антагоністів процвітання». Кожна із цих проблем – чорна пляма на тлі світлого майбутнього наших нащадків. І якщо не ми, то хто буде боротися із цим та змінювати світ на краще? 

Я вважаю, що найперше, що усьому людству слід зрозуміти, це те, що кожен вчинок кожної людини може вплинути в подальшому на хід подій та ситуацію у світі. Ми по суті і є способом вирішення проблем нашого часу. 

Із першого пункту витікає і друге: людям слід почати більше приділяти уваги тому, як вони ставляться до довкілля. Пожежі, повені, забруднення на суші та у воді – це все наслідки нашої діяльності. Наразі усі види ЗМІ, відомі люди та міжнародні організації намагаються донести людям те, що за незмінних умов нашій планеті загрожує величезна небезпека. Природа вже переживає численних змін, яких можна було б запобігти, але все ще не пізно, якщо пам'ятати нове правило: «З мене починається майбутнє світу». Але відповідні заходи мають вживати і держави: підтримувати резидентів у створенні волонтерських програм; впроваджувати нові технології із переробки сміття, надавати підтримку підприємствам в області енергозбереження та утилізації промислових відходів, щоб зменшити забруднення; піклуватися про безпеку видів тварин, що зникають, щоб попередити зменшення біорізноманіття світу. Зважаючи на економічні аспекти, якщо ці правила будуть дотримані щонайменше кожною другою країною, то ми зможемо допомогти світові на шляху до вирішення екологічного питання. 

По-третє, люди мають змінити своє ставлення до інших, якщо ми говоримо про дискримінацію - ніхто не є особливим: ми народжуємося рівними, ні в кого немає особливих прав, які дають можливість ставити себе вище за інших. Такий спосіб мислення та ідеї, що виникають в думках людей і є коренем проблеми, яка зародилась ще сотні років тому. Ми маємо завжди ставити себе на місце інших, за найменшої спроби прояву дискримінації. Ми маємо зрозуміти, що світ не можна ділити на «наших» і «не наших». Ми мусимо із холодним розумом ставитися до ситуацій, а не зважати на колір шкіри, стать чи національність людини, адже грати роль у будь-якій ситуації мають тільки факти, а не упередження. 

І останньою проблемою, на якій хотілося б акцентувати особливу увагу – це підтримання миру у світі. Лише за останній рік ми не раз чули про порушення всесвітнього ладу. Але чи не мир і є одним із основних принципів процвітання? Чи не з цією ціллю створювалися більшість наших міжнародних організацій, одною з яких є ООН? Війни та збройні конфлікти є неефективним способом вирішення непорозумінь в розвинутому суспільстві, адже найбільший його мінус – людські жертви. Найцінніше, що ми маємо – життя, а війни лишають життя сотні, тисячі, а інколи й мільйони людей. Чи вартує воно того? Невже не можна досягти компромісу дипломатичними методами? На мою думку, війна ніколи не стане тим інструментом, який допоможе людям на шляху до процвітання. 

Тож, як я зазначила, ми і є майбутнє. Тільки об'єднавши наші зусилля ми зможемо якнайшвидше досягти своїх цілей та хоча б трохи наблизитись до створення ідеального суспільства. Хоча, немає межі досконалості, чи не так?

_____________________________________________________________________________________________________

II. Автор - Павло Троян

                                                      "2050 (не) Утопія"

Уявіть, що ви живете у 2050-му році - у майбутньому, де людство досягло абсолютного миру та розквіту. Уявили? Дещо складно. 

Справа в тому, що нічого абсолютного, зокрема миру та щастя, апріорі не існує. Людська раса проходить стадії свого розвитку, під час яких одні проблеми та виклики змінюють інші. Сьогодні нас турбує те, про що ще століття тому ніхто навіть не замислювався. У творі початку XVI століття філософа Томаса Мора «Утопія» описується ідеальна держава. В цій «Утопії» влада була лише частково виборною, не існувало ніякої приватної власності, але наявні були раби та найманці, які вели війни. Для свого часу «Утопія» Мора була філософською недосяжною мрією, а нині такий суспільний стрій можна було б назвати швидше анти-утопічним.

Тож, говорячи про ідеальний світ 2050-року, слід мати не увазі не абсолют, а позитивні зміни по відношенню до дня сьогоднішнього. Це не значить, що ми не маємо прагнути до вирішення глобальних проблем. Авжеж, маємо! Але варто говорити не про «ідеальний», а про «кращий» світ. Маємо також пам’ятати: те, що сьогодні видається нам добром, може стати у майбутньому проблемою планетарного масштабу.

Найпростіший приклад - пластик. Його винахід і початок масового виробництва у XX столітті вважався величезним успіхом для планети, адже слугував стрімкому економічному розвитку. І порівняно нещодавно людство нарешті збагнуло, яку колосальну екологічну шкоду відходи пластику наносять Землі. 

У хорошому 2050-му Земля, її океани, моря, ріки ліси і степи практично очищені від пластику. Вчені винайшли нові види матеріалів, з яких роблять товари масового вжитку. Вони екологічно безпечні і швидко розпадаються на природні складові.

Цього вдалося досягти завдяки тому, що в рамках ООН було прийнято «Глобальний план боротьби з забрудненням Землі». Планом були передбачені зобов’язання урядів світу вкладати відсоток бюджету своїх країн на такі цілі, як програми з очистки територій від пластику, наукові дослідження для розробки екологічно-безпечного пластику, програми зменшення споживання пластику населенням тощо. В результаті спільних зусиль урядів, ООН, міжнародних організацій, науковців та еко-активістів по всьому світу поступово планета позбулася мільярдів тон пластикового сміття.

Ще одна проблема, яку ми довго не помічали, або не хотіли помічати це надмірний розвиток сільського господарства і внаслідок цього знищення природних екосистем. У 1878-му році розроблений російськими інженерами проект осушення боліт Полісся отримав золоту медаль на Всесвітній виставці в Парижі. Сьогодні такий проект назвали б варварством та екоцидом. Ми розуміємо важливість боліт – легень планети для глобальної екосистеми та розробляємо проекти заболочення колись осушених територій. 

У кращому 2050-му людство живе на планеті, яка зазнала глобального «ревайлдінгу». Були відновлені болота Європи і джунглі Амазонії, екосистеми, які зазнали страшних ударів людини поступово повертаються до природного балансу. Звірі, птахи, риби, дикі рослини та навіть комахи повернулись у місця, звідки люди змусили їх піти століття тому. Цього вдалося досягти, завдяки глобальній багаторічній кампанії Всесвітнього фонду природи та Програми ООН з довкілля (ЮНЕП). Метою кампанії, пожертви на промоцію якої надали декілька відомих меценатів світу, було інформувати громадськість про переваги відновлення екосистем та можливість успішного комерційного використання природних ареалів без завдання шкоди природі.

Іншою проблемою людства є надмірне зростання населення планети. Віками релігійні та політичні лідери спонукали людей мати якомога більше дітей і утримуватись від контрацепції, заради поліпшення демографічної ситуації. Але зараз, ми розуміємо - наша планета має достатньо ресурсів лише для обмеженої кількості населення. Додаткові мільярди жителів Землі, означатимуть голод та бідність для значного відсотку землян, а також знищення природних ареалів у багатьох регіонах світу.

У кращому 2050-му населення Землі перестало зростати і складає близько 8 мільярдів людей, абсолютна більшість з яких проживає у достатньо комфортних умовах.  Проблему голоду та крайньої бідності остаточно подолано. Цього вдалося досягти, завдяки створенню спеціального «Фонду допомоги бідним країнами світу». Створений під патронатом ООН Фонд, внески до якого зробили провідні країни світу, зробив капітальні вкладення у розбудову інфраструктури найбідніших країн світу, фокусуючи увагу на Африці. Були збудовані нові дороги та аеропорти, школи і університети, лікарні і дитсадки, заводи з опріснення води і електростанції, які використовують чисту енергію. Особлива увага була приділена наданню доступу до якісної освіти серед жителів Африки з низькими доходами. Крім цього, були проведені мільйони бізнес-трейнінгів для жителів країн що розвиваються, з метою започаткування малих еко-френдлі бізнесів по всьому світу.

 В результаті вжитих заходів на Африканському континенті та в інших країнах, що розвиваються значно підвищився рівень життя, що, в свою чергу сприяло зменшенню народжуваності і стабілізації населення Землі. Типова африканська родина тепер має двох дітей, які, при цьому, отримують якісну освіту і можуть повністю розкрити свої таланти.

Масштабною проблемою, на яку все ще не так багато людей звертають увагу у 2020-му є консюмеризм, який призводить до виснаження ресурсів нашої планети. Довгий час постійне збільшення споживання вважалось корисним, оскільки сприяло економічному зростанню. Але прийшов час, коли люди зрозуміли, збільшення споживання не може продовжуватися вічно – ресурси Землі вичерпні. Що ж робити?

У хорошому 2050-му люди підходять до споживання раціонально. Багато речей не викидаються, а використовуються довгий час. Люди цінують якісні речі і використовують їх багато років, знову віддаючи перевагу необхідному ремонту, а не викиданню хороших речей на звалище. Розроблені кардинально нові економічні теорії. Економіка перебудувалась і тепер отримує зростання не від постійного нарощення виробництва, а від підвищення якості послуг які надаються та створення нових секторів. Крім цього, людство почало активно освоювати космос. Постійно діючі поселення землян існують на Місяці, Марсі та у відкритому космосі. Корисні копалини видобуваються з астероїдів. Для управління космічними поселеннями під егідою ООН створене Міжнародне космічне агентство. 

Якусь сотню років тому, війна вважалась цілком нормальним явищем і навіть демократичні країни не цурались вести збройну боротьбу за свої економічні інтереси. Сьогодні, 2020-го року ситуація дещо поліпшилась і розвинуті держави принаймні декларують відмову від наступальної війни, як засобу захисту власних інтересів. Втім, у різних регіонах нашої планети все ще йдуть війни, причиною яких є, в першу чергу, боротьба за території та ресурси. 

Кращий 2050-й позбавлений війн. На планеті все ще існують держави, між деякими з яких панують не найкращі відносини, але війни лишились у минулому. Цього вдалося досягти завдяки реформі ООН і, зокрема Ради Безпеки. Було створено новий ефективний механізм, який надав ООН мандат та можливість приймати швидкі рішення та втручатися у перебіг конфліктів на їх початковій стадій. Завдяки втручанню ООН і направленню миротворців організації в гарячі точки планети, без узгодження з залученими у конфлікт державами вдалося загасити полум’я низки локальних війн. ООН також отримало право втручатися у події, у разі серйозних порушень прав людини в тому чи іншому регіоні світу. Наявність нового механізму ООН сприяла демократизації та вирішенню конфліктів. Поступово, завдяки посередництву ООН старі рани ворожнечі між країнами та народами почали загоюватися.

Глобальне потепління є проблемою, про яку багато говорять, але мало роблять для її вирішення у 2020-му.

У кращому 2050-му людству не вдалося повністю подолати наслідки процесів, які були запущені більш ніж століття тому. Але, глобальна температура стабілізована і перестала зростати. Поступово, планета починає охолоджуватись і ще через 50 років клімат на планеті повернеться до стану, у якому він був до індустріальної доби.

Цього вдалося досягти завдяки новими технологіям виробництва, впровадженим розвинутими країнами світу. Китай, США, Індія, країни ЄС та низка інших держав, в рамках ООН, підписали нову кліматичну угоду, відповідно до якої домовилися не тільки знижувати шкідливі викиди в атмосферу, але й ділитися технологіями зменшення викидів та екологічного виробництва. 

У хорошому 2050-році Земля більше не антропоцентрична, ми зрозуміли, що людство є лише одним з мешканців нашої планети. Тварини і рослини, мешканці морів і океанів, навіть комахи і бактерії мають такі ж права, як і ми, люди, на Землю. У цьому зв’язку все більшої уваги набирає питання етичного ставлення до тварин. Рослинне м'ясо завойовує ринки по всій планеті, у багатьох регіонах світу повністю заборонене мисливство і частково рибальство. Розведення тварин заради м’яса починають вважати неетичним і також забороняють у низці країн світу. Точиться міжнародна дискусія щодо прийняття «Глобальної хартії прав живих істот».

У 2050-му, завдяки досягнення науки, ми повністю здолали такі хвороби як рак та СНІД та близькі до перемоги над старінням. В той же час, розвиток штучного інтелекту та алгоритмів призвів до комп’ютеризації та автоматизації багатьох професій. Існує нова проблема «непотрібності» значної кількості людей для економіки. У відповідь на це виникають нові філософські та містико-релігійні концепції сенсу життя. Все більша кількість людей присвячують життя служінню природі, творчості, науці та дослідженням самих себе. 

2050-тий не став роком абсолютного щастя, але більшість людей живуть свідомо. Натомість, людям, нарешті, після тисячоліть страждань та руйнування природи практично вдалося досягти екологічного балансу на землі. Так, Земля більше не належить виключно людині, але ми знову мріємо, а наша жага до досліджень горить як ніколи раніше яскраво. Тепер ми дивимось на таємниче світло безмежного космосу, і, досягши миру на власній планеті, готові відправитись у довгу подорож, для того щоб продовжити шукати відповіді на безкінечні і неосяжні запитання.

_________________

Всі переможці отримають брендовані подарунки від Представництва ООН в Україні.