Нове
Прес-реліз
24 січня 2023
ВООЗ передає Україні автомобілі невідкладної допомоги для забезпечення невідкладних потреб у сфері охорони здоров’я в умовах війни
Дізнатися більше
Прес-реліз
23 січня 2023
ФАО назвала три основні напрямки діяльності в Україні для впровадження ініціатив у 2023 році
Дізнатися більше
Прес-реліз
18 січня 2023
Заява Координаторки системи ООН в Україні Деніз Браун
Дізнатися більше
Нове
Прес-реліз
20 грудня 2022
УКРАЇНА: ГУМАНІТАРНА КООРДИНАТОРКА ВИДІЛЯЄ 20 МІЛЬЙОНІВ ДОЛАРІВ НА ПІДТРИМКУ МІСЦЕВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ І ВОЛОНТЕРСЬКИХ ГРУП, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ НА ПЕРЕДОВІЙ ГУМАНІТАРНОГО РЕАГУВАННЯ
«Відколи війна почалася наприкінці лютого ці групи завжди були основою гуманітарного реагування в Україні і навіть більше. Вони перебувають на передовій, беручи на себе ризики, щоб переконатися, що люди, чиї життя були пошматовані місяцями війни, отримують підтримку для задоволення своїх щоденних потреб: у воді, їжі, ліках, притулку, в той час як їхні будинки були пошкоджені», – пояснила Деніз Браун.
Гуманітарна спільнота в Україні провела кілька зустрічей з цими групами в різних частинах країни. «Робота, яку вони виконують, вражає. Проте через 10 місяців їхні ресурси вичерпані, і їм потрібна допомога, щоб продовжувати надавати життєво важливу допомогу народу України», – сказала Деніз Браун.
Завдяки цій новій виплаті гуманітарні фонди, якими керує OCHA, виділять понад 252 мільйони доларів США на операції з порятунку життя в Україні відколи почалося вторгнення Російської Федерації 24 лютого, у тому числі 192 мільйони доларів від UHF та 60 мільйонів доларів від Центрального фонду реагування в надзвичайних ситуаціях (CERF). Понад 55 мільйонів доларів було спрямовано на проекти та організації, що підтримують лікарні, центри для внутрішньо переміщених осіб та інші критично важливі об’єкти генераторами, а також людей зимовими поставками, оскільки Україна зіткнулася з серйозною енергетичною кризою посеред зими. «Це було б неможливо без неймовірної підтримки наших донорів. Ми дякуємо їм від імені гуманітарної спільноти та народу України», – підсумувала Деніз Браун.
***
Примітка для редакторів:
- Український гуманітарний фонд, яким керує OCHA, є найбільшим у світі з 20 діючих об’єднаних фондів на базі країни (CBPF), які створюються, коли виникає нова надзвичайна ситуація або коли існуюча гуманітарна ситуація погіршується.
– У період з 2019 року по лютий 2022 року UHF виділив 24 мільйона доларів 26 партнерам, які реалізують 64 проекти на сході України, щоб підтримати щонайменше 1,25 мільйонів осіб, які потребують гуманітарної допомоги.
- З лютого і з цим новим оголошенням фонд виділив майже 192 мільйони доларів США на підтримку 109 проектів 56 партнерів, включаючи 30 міжнародних неурядових організацій, 18 національних неурядових організацій і 8 агентств ООН. Близько 44 мільйонів доларів із загальної суми асигнувань було спрямовано безпосередньо національним організаціям.
- Також з лютого UHF розширила базу своїх партнерів, збільшивши кількість відповідних партнерів з 51 за довоєнних часів до 93 сьогодні, включаючи 35 національних НУО.
За додатковою інформацією просимо звертатись до:
Наталія Пушкарук +380 50 442 8374, nataliia.pushkaruk@un.org
Пресрелізи УКГС ООН доступні на сайті www.unocha.org або www.reliefweb.int.
1 of 3
Прес-реліз
20 грудня 2022
ЗВЕРНЕННЯ ЗАСТУПНИКА ГЕНЕРАЛЬНОГО СЕКРЕТАРЯ ООН З ГУМАНІТАРНИХ ПИТАНЬ, КООРДИНАТОРА НАДЗВИЧАЙНОЇ ДОПОМОГИ МАРТІНА ГРІФФІТСА ДО ПРЕСИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ЙОГО МІСІЇ В УКРАЇНУ
Дякую Вам, пане Прем’єр-міністре, дякую, Денисе [Шмигалю], за те, що Ви змогли прийняти мене. Я згадував, як ми з Вами зустрічалися в цій самій будівлі багато місяців тому, на самому початку війни. І для мене велика честь повернутися сюди знову. Я надзвичайно вдячний Вам за цю можливість.
Мені пощастило відвідати на початку цього тижня Миколаїв і Херсон, а зараз я в Києві, де маю можливість зустрітися з Прем’єр-міністром і керівниками державних органів, а також із представниками гуманітарних агенцій. Я хотів би скористатися цією нагодою, щоб поділитися з Вами кількома висновками, які я зробив за результатами цих поїздок і зустрічей.
Насамперед я був надзвичайно вражений тісним партнерством між міжнародною гуманітарною спільнотою, представником якої я є, та органами влади Вашої країни, Вашим Урядом, а також, що дуже важливо, з обласними органами влади, з адміністраціями Миколаєва і Херсона. Я зустрічався з мерами цих двох міст, а також із керівниками місцевих громад. Ці відносини є надзвичайно міцними й водночас дуже ефективними. Потреби визначаються. Допомога надається.
І тому я хотів би подякувати Вам за ті максимально конструктивні й відкриті відносини між нами, які, як мені повідомляла кожна як міжнародна, так і місцева гуманітарна агенція, кожен партнер, що працює на передовій, було створено незважаючи на невимовно складну ситуацію, коли кожен Ваш день наповнений трагедіями й необхідністю ухвалювати рішення. Ви надали нашим агенціям і нашим партнерам час, щоб вони змогли виконувати свою роботу. І за це я Вам безмежно вдячний.
З початку війни міжнародні гуманітарні агенції надали допомогу майже 14 млн людей, і ми будемо робити це й надалі під Вашим керівництвом.
Але дозвольте мені сказати декілька слів про Миколаїв і Херсон.
Як я вже сказав, ми були в Херсоні. Голова обласної адміністрації провів цей день із нами, з мером, з людьми. Ми побачили центри, де здійснюється розподіл харчових продуктів, одягу, матраців, вирішуються питання з притулком. І все це організовано завдяки зусиллям органів місцевої влади, їхньому чуйному ставленню до людей у ці важкі часи. Я відвідав школу, де ЮНІСЕФ облаштував дитячий центр. Поки ми були в Херсоні, ми чули, як до нас наближається артилерія. Ми чули звуки обстрілу, що стали частиною повсякденного життя в Херсоні. Я не сказав би, що нам щось загрожувало, але це стало для нас іще одним нагадуванням про те, наскільки невизначеним залишається життя та майбутнє багатьох людей, навіть на Херсонщині, де вдалося повернути під контроль Уряду таку значну частину території.
У Миколаєві ми зустрілися з кількома сім’ями, які мешкають у притулку, що надав очільник області вимушеним переселенцям із Херсона. Частина цих сімей знаходиться в Миколаєві вже впродовж кількох місяців, а деякі з них були змушені покинути свої домівки нещодавно після того, як їхні села, розташовані вздовж дороги між Миколаєвом і Херсоном, було повністю зруйновано. Наступного дня ми побачили ці села, мешканці яких повертаються туди щодня, аби спробувати почати життя заново.
Вони не знають, коли їм вдасться відновити свої будинки, і це є нагадуванням про дві речі. Перша — це неймовірний виклик, який потрібно буде подолати, щоб відбудувати селища, де ці люди жили раніше. Але водночас є люди, які хочуть повернутися додому, які твердо вирішили повернутися додому.
І це має велику цінність і викликає неймовірне захоплення цими людьми.
Надзвичайно гострими залишаються три проблеми. Ви згадали про них як про пріоритетні потреби. Перше, що цілком очікувано, — це електроенергія. Я був абсолютно приголомшений тим, якою мірою наявність електроенергії є передумовою всього іншого. Без електроенергії немає тепла. Температура продовжує знижуватися.
Без електроенергії неможливо надавати медичні послуги, не працює транспорт, немає світла.
І в багатьох районах Херсона електропостачання здійснюється у надзвичайно обмеженому обсязі. Тому ті зусилля, які Ви, Денисе, робили в цей самий день у Парижі, щоб визначити ремонт об’єктів енергетичної інфраструктури абсолютно першочерговим пріоритетом, є неймовірно важливими для мешканців Херсона. І голова Херсонської ОДА намагається переналаштувати лінії електропередач, якими електроенергія надходить в область, сподіваючись, що після завершення ремонту їх не буде пошкоджено знову.
Це питання є ключовим саме тому, що від відсутності електроенергії потерпає цивільне населення, яке відповідно до міжнародного права не повинне страждати під час конфлікту. Ця проблема має першочерговий пріоритет.
На другому місці — розмінування, і ми про це щойно говорили. Мені, наприклад, сказали, що тільки в Херсонській області налічується приблизно пів мільйона гектарів сільськогосподарських земель, що потребують розмінування. Відновлення неможливе без розмінування території. На мою думку, як Ви мені раніше сказали, Україна, ймовірно, є найбільш забрудненою мінами країною у світі. Тому для міжнародної спільноти буде нагальним пріоритетом у зв’язку з мінами зробити все, що від нас залежить.
Нарешті, навіть під час війни люди хочуть бачити майбутнє і, можливо, це є особливо важливим саме під час війни. Головним пріоритетом для людей є відновлення складових частин місцевої економіки. Люди хочуть повернутися на роботу. Вони хочуть, щоб їхні діти повернулися у школи, вони хочуть, аби працював транспорт. Вони хочуть, щоб економіка працювала, щоб знову були робочі місця. І я є одним із тих, хто допомагатиме Вам відновити роботу приватного сектора економіки. Навіть зараз і навіть у таких місцях, як Херсон, де війна все ще триває і люди на правому березі щодня зазнають обстрілів, ми, представники ООН, зробимо все, що в наших силах, аби допомогти Вам перезапустити економіку, дати їй новий імпульс.
1 of 3
Прес-реліз
26 серпня 2022
Secretary-General's remarks to the Security Council - on Ukraine
Mr. President, Mr. President of Ukraine, Excellencies,
Today marks a sad and tragic milestone – six months since Russia’s 24th of February invasion of Ukraine.
During this devastating period, thousands of civilians have been killed and injured, including hundreds of children.
Countless others have lost their family members, friends and loved ones.
The world has seen grave violations of international human rights law and international humanitarian law committed with little to no accountability.
Millions of Ukrainians have lost their homes and their worldly possessions, becoming internally displaced or refugees.
With the onset of winter, humanitarian needs continue to rise rapidly with millions of people in need of assistance and protection.
As these needs skyrocket, it is imperative that humanitarian actors in Ukraine have safe and unhindered access to all people requiring assistance, no matter where they live.
Mr. President,
The consequences of this senseless war are being felt far beyond Ukraine. We are seeing new vulnerabilities emerge in a global environment already worn out by conflicts, inequality, pandemic-induced economic and health crises, and climate change – with a disproportionate impact on developing countries. The acceleration of already high food, fertilizer and fuel prices has triggered a global crisis that could drive millions more into extreme poverty, magnifying hunger and malnutrition, while threatening to raise the global humanitarian caseload to new highs and erase hard-won development gains. Vulnerable communities are grappling with the largest cost-of-living crisis in a generation and high commodity and transportation costs are having major repercussions for existing humanitarian operations. Mr. President,
Under-Secretary-General Rosemary DiCarlo will brief the Council on the impact of the armed conflict in Ukraine, both inside and outside the country over the past six months. As I mentioned on Monday, I wanted to take this opportunity to provide a brief update on my recent travel to Ukraine. I would like to have been able to do the same yesterday based on my experience in discussions about Zaporizhzhia, but unfortunately I was out of New York with a [inaudible] planned that was impossible to change at such a short notice. My visit was an important opportunity to follow up on the landmark deal that has brought a measure of hope, especially to developing countries and millions of vulnerable people bearing the brunt of the global food crisis, some of them on the edge of famine. I can report to the Council that the Black Sea Grain Initiative, signed in Istanbul in July, is progressing well – with dozens of ships sailing in and out of Ukrainian ports, loaded so far with over 720,000 metric tonnes of grains and other food products. This deal would not have been possible without the constructive approach of both Ukraine and Russia and the efforts of the government of Türkiye. During my visit to Lviv, I met with Ukrainian President Zelenskyy and Turkish President Erdogan. I thanked them for their continued engagement to support the implementation of the Initiative to ensure the safe passage of Ukrainian food products and fertilizers to those in need and to the world at large. I was filled with emotion visiting the port of Odesa and the Joint Coordination Centre in Istanbul. On my visit to Odesa, I went aboard a bulk carrier called the MV Kubrosli Y as it was being loaded with about 10,000 metric tonnes of wheat. It was deeply moving to peer into the hold of this cargo ship and see wheat pouring in. Even if in a limited way, the storied port of Odesa – which had been paralyzed for months – is slowly coming to life thanks to the Initiative. In Istanbul, I saw the WFP-chartered ship, the MV Brave Commander. It was proudly flying the UN flag with its cargo destined for the Horn of Africa where millions of people are at risk of famine. I then had the opportunity to walk up the long and narrow gangway of the SSI Invincible II heading to pick up Ukrainian grain in the port of Chornomorsk. The vessel will carry one of the largest hauls of grain leaving Ukraine to date – more than 50,000 metric tonnes. Mr. President,
Just a few weeks ago, much of this would have been hard to imagine. We are seeing a powerful demonstration of what can be achieved, in even the most devastating of contexts, when we put people first. As I stressed in Odesa and Istanbul, what I saw was the more visible part of the solution. The other part of this package deal is the unimpeded access to global markets of Russian food and fertilizers, which are not subject to sanctions. It is critical that all governments and the private sector cooperate to effectively bring them to market. Together with the task team led by Rebeca Grynspan, I will continue my intense contacts for that purpose. In 2022, there is enough food in the world – the problem is its uneven distribution. But if we don’t stabilize the fertilizer market in 2022, there simply will not be enough food in 2023. Many farmers around the world are already planning to reduce areas for cultivation for next season. Getting much more food and fertilizers out of Ukraine and Russia at reasonable costs is vital to further calm commodity markets and lower prices for consumers. I once again commend the parties for their engagement in this process and urge them to continue to build on this progress. I also renew the call I made in Odesa for a massive scaling up of support to the developing countries getting hammered by the global food crisis. The shipment of grain and other foodstuffs is crucial, but it won’t mean much if countries cannot afford them. Developed countries and International Financial Institutions must do more to ensure that developing countries can fully capitalize on the opportunities of the Black Sea Grain Initiative. Mr. President,
Despite progress on the humanitarian front, fighting in Ukraine shows no signs of ending, with new potential areas of dangerous escalation appearing. Two places were ever-present in my mind – and in my discussions in Ukraine — Zaporizhzhia and Olenivka. I remain gravely concerned about the situation in and around Europe’s largest Nuclear Power Plant in Zaporizhzhia. The warning lights are flashing. Any actions that might endanger the physical integrity, safety or security of the nuclear plant are simply unacceptable. Any further escalation of the situation could lead to self-destruction. The security of the Plant must be ensured, and the Plant must be re-established as purely civilian infrastructure. In close contact with the IAEA, the UN Secretariat has assessed that we have in Ukraine the logistics and security capacity to support any IAEA mission to the Zaporizhzhia Nuclear Power Plant from Kyiv, provided both Russia and Ukraine agree. I welcome expressions of support for such a mission and urge that to happen as soon as possible. Mr. President,
I am deeply disturbed by the allegations of violations of International Humanitarian Law and violations and abuses of human rights related to the armed conflict. International Humanitarian Law protects prisoners of war. The International Committee of the Red Cross must have access to them wherever they are held. The United Nations Human Rights Monitoring Mission in Ukraine -- and the UN Independent International Commission of Inquiry on Ukraine -- continue to monitor, document and report with a view to supporting the investigation of alleged violations. Work is also ongoing to deploy the recently established Fact-Finding Mission to Olenivka to look into the incident on 29 July. This mission must be able to freely conduct its work - to gather and analyze necessary information - and to find the facts. It is imperative that the mission has safe, secure and unfettered access to all relevant places and persons and to all relevant evidence without any limitation, impediment or interference. Mr. President, Excellencies,
On this 31st anniversary of Ukraine’s independence, I wish to congratulate the Ukrainian people. The people of Ukraine and beyond need peace and they need peace now. Peace in line with the UN Charter. Peace in line with international law. Thank you.
The consequences of this senseless war are being felt far beyond Ukraine. We are seeing new vulnerabilities emerge in a global environment already worn out by conflicts, inequality, pandemic-induced economic and health crises, and climate change – with a disproportionate impact on developing countries. The acceleration of already high food, fertilizer and fuel prices has triggered a global crisis that could drive millions more into extreme poverty, magnifying hunger and malnutrition, while threatening to raise the global humanitarian caseload to new highs and erase hard-won development gains. Vulnerable communities are grappling with the largest cost-of-living crisis in a generation and high commodity and transportation costs are having major repercussions for existing humanitarian operations. Mr. President,
Under-Secretary-General Rosemary DiCarlo will brief the Council on the impact of the armed conflict in Ukraine, both inside and outside the country over the past six months. As I mentioned on Monday, I wanted to take this opportunity to provide a brief update on my recent travel to Ukraine. I would like to have been able to do the same yesterday based on my experience in discussions about Zaporizhzhia, but unfortunately I was out of New York with a [inaudible] planned that was impossible to change at such a short notice. My visit was an important opportunity to follow up on the landmark deal that has brought a measure of hope, especially to developing countries and millions of vulnerable people bearing the brunt of the global food crisis, some of them on the edge of famine. I can report to the Council that the Black Sea Grain Initiative, signed in Istanbul in July, is progressing well – with dozens of ships sailing in and out of Ukrainian ports, loaded so far with over 720,000 metric tonnes of grains and other food products. This deal would not have been possible without the constructive approach of both Ukraine and Russia and the efforts of the government of Türkiye. During my visit to Lviv, I met with Ukrainian President Zelenskyy and Turkish President Erdogan. I thanked them for their continued engagement to support the implementation of the Initiative to ensure the safe passage of Ukrainian food products and fertilizers to those in need and to the world at large. I was filled with emotion visiting the port of Odesa and the Joint Coordination Centre in Istanbul. On my visit to Odesa, I went aboard a bulk carrier called the MV Kubrosli Y as it was being loaded with about 10,000 metric tonnes of wheat. It was deeply moving to peer into the hold of this cargo ship and see wheat pouring in. Even if in a limited way, the storied port of Odesa – which had been paralyzed for months – is slowly coming to life thanks to the Initiative. In Istanbul, I saw the WFP-chartered ship, the MV Brave Commander. It was proudly flying the UN flag with its cargo destined for the Horn of Africa where millions of people are at risk of famine. I then had the opportunity to walk up the long and narrow gangway of the SSI Invincible II heading to pick up Ukrainian grain in the port of Chornomorsk. The vessel will carry one of the largest hauls of grain leaving Ukraine to date – more than 50,000 metric tonnes. Mr. President,
Just a few weeks ago, much of this would have been hard to imagine. We are seeing a powerful demonstration of what can be achieved, in even the most devastating of contexts, when we put people first. As I stressed in Odesa and Istanbul, what I saw was the more visible part of the solution. The other part of this package deal is the unimpeded access to global markets of Russian food and fertilizers, which are not subject to sanctions. It is critical that all governments and the private sector cooperate to effectively bring them to market. Together with the task team led by Rebeca Grynspan, I will continue my intense contacts for that purpose. In 2022, there is enough food in the world – the problem is its uneven distribution. But if we don’t stabilize the fertilizer market in 2022, there simply will not be enough food in 2023. Many farmers around the world are already planning to reduce areas for cultivation for next season. Getting much more food and fertilizers out of Ukraine and Russia at reasonable costs is vital to further calm commodity markets and lower prices for consumers. I once again commend the parties for their engagement in this process and urge them to continue to build on this progress. I also renew the call I made in Odesa for a massive scaling up of support to the developing countries getting hammered by the global food crisis. The shipment of grain and other foodstuffs is crucial, but it won’t mean much if countries cannot afford them. Developed countries and International Financial Institutions must do more to ensure that developing countries can fully capitalize on the opportunities of the Black Sea Grain Initiative. Mr. President,
Despite progress on the humanitarian front, fighting in Ukraine shows no signs of ending, with new potential areas of dangerous escalation appearing. Two places were ever-present in my mind – and in my discussions in Ukraine — Zaporizhzhia and Olenivka. I remain gravely concerned about the situation in and around Europe’s largest Nuclear Power Plant in Zaporizhzhia. The warning lights are flashing. Any actions that might endanger the physical integrity, safety or security of the nuclear plant are simply unacceptable. Any further escalation of the situation could lead to self-destruction. The security of the Plant must be ensured, and the Plant must be re-established as purely civilian infrastructure. In close contact with the IAEA, the UN Secretariat has assessed that we have in Ukraine the logistics and security capacity to support any IAEA mission to the Zaporizhzhia Nuclear Power Plant from Kyiv, provided both Russia and Ukraine agree. I welcome expressions of support for such a mission and urge that to happen as soon as possible. Mr. President,
I am deeply disturbed by the allegations of violations of International Humanitarian Law and violations and abuses of human rights related to the armed conflict. International Humanitarian Law protects prisoners of war. The International Committee of the Red Cross must have access to them wherever they are held. The United Nations Human Rights Monitoring Mission in Ukraine -- and the UN Independent International Commission of Inquiry on Ukraine -- continue to monitor, document and report with a view to supporting the investigation of alleged violations. Work is also ongoing to deploy the recently established Fact-Finding Mission to Olenivka to look into the incident on 29 July. This mission must be able to freely conduct its work - to gather and analyze necessary information - and to find the facts. It is imperative that the mission has safe, secure and unfettered access to all relevant places and persons and to all relevant evidence without any limitation, impediment or interference. Mr. President, Excellencies,
On this 31st anniversary of Ukraine’s independence, I wish to congratulate the Ukrainian people. The people of Ukraine and beyond need peace and they need peace now. Peace in line with the UN Charter. Peace in line with international law. Thank you.
1 of 3
Історія
20 січня 2023
Прокинувшись вночі: Надати голос тим, хто страждає в Україні
Інтерв’ює Меліса Флемінг, заступниця Генерального секретаря ООН з питань глобальних комунікацій
Робота Матільди Богнер — бути свідком невимовних злочинів. Як голова Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, вона та її команда документують жахливі насильства та порушення прав з метою притягнути винних до відповідальності та полегшити страждання жертв.
«Це дуже складна робота. Це – зустрічатися з людьми та дізнаватися їхні історії. Це – надавати жертвам голос. Саме це мене мотивує».
Вторгнення Росії в Україну зруйнувало мільйони життів. Цивільні особи ставали жертвами свавільних страт, зникнень, свавільних арештів і зґвалтувань. У цьому епізоді Матільда Богнер розмірковує про масштаби цих жахів, вплив їх документування на психічне здоров’я та про своє прагнення розказати про це решті світу.
ТЕКСТ ІНТЕРВ'Ю НИЖЧЕ. ПРОСЛУХАТИ АУДІО ВЕРСІЮ АНГЛІЙСЬКОЮ МОВОЮ МОЖНА ТУТ.
Матільда Богнер
Це дуже складна робота. Це – зустрічатися з людьми та дізнаватися їхні історії. Це – надавати жертвам голос. Саме це мене мотивує.
Меліса Флемінг
Я – Меліса Флемінг з Організації Об'єднаних Націй. Я дуже вражена масштабними викликами, з якими стикається моя колега Матільда Богнер на посаді голови Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні. Щоденно вона збирає свідчення про жорстоке поводження та насильство. Як вона розповіла мені в цьому випуску програми «Awake at Night», головна мета такої роботи – засвідчити події. Тож Матільдо, ви працюєте в Україні з 2019 року. Де ви були, коли в лютому цього року почалася війна? І що Ви відчули, коли почули цю новину?
Матільда Богнер
Насправді я прокинулася дуже рано в квартирі, де жила зі своєю сім'єю. Прокинулася десь о 4 годині ранку з думкою: «О ні! Це все почалося». Я кинулася до вікна й побачила, що то просто сміттєвози забирали сміття. Із великим відчуттям заспокоєння я повернулася в ліжко, але тільки, щоби прокинутися за годину. Я побачила чоловіка, він сидів у вітальні, побачила спалахи вдалині й почула справжні удари. Насправді у той момент усе сприймалося дуже сюрреалістично. Але ми мали негайно починати думати про безпеку працівників та працівниць. Тож ми одразу почали телефонувати всім співробітникам, питати, чи вони в безпеці, хвилювалися, коли хтось не відповідав. Але все було добре. Зрештою, усі відповіли.
Меліса Флемінг
Отже, ви дійсно мешкаєте в Києві із чоловіком та родиною. Ви сказали про дітей...
Матільда Богнер
Так, троє дітей були тут. У мене всього четверо дітей. Ні насправді, даруйте. На той час із нами були двоє. Нам подобалося жити в Києві. І я працювала в цьому регіоні кілька років до того. Мій чоловік розмовляє російською. Тож це було місце, куди ми дуже хотіли приїхати та побути разом деякий час.
Меліса Флемінг
Наскільки я розумію, ви також розмовляєте російською. Як Ви вивчили російську мову, адже Ви з Австралії?
Матільда Богнер
Так, я здобула юридичну освіту в університеті. І як додатковий предмет пропонувалася арабська та російська. Це було досить незвично. Тому як додатковий предмет я вивчала російську мову. І фактично на третьому курсі, останньому курсі, на заняттях із російської мови нас було тільки двоє. Тож, безумовно, вивчати цю мову було не дуже популярно.
Меліса Флемінг
Виходить, лише двоє закінчили [заняття]. Отже, це полегшує вам також розуміння української мови.
Матільда Богнер
Так, я часто розмовляю з людьми російською, і також більшість українців розмовляють російською. Але якщо вони не знають або не хочуть, вони часто відповідають мені українською. Відтак ми маємо свого роду двомовну розмову, де ми розуміємо один одного достатньо, щоби спілкуватися.
Меліса Флемінг
Напевно, Вам набагато легше працювати, ніж багатьом іноземцям, які перебувають в Україні, але не знають мови й змушені покладатися на перекладачів.
Матільда Богнер
Так, значною мірою це була одна з причин, чому я хотіла приїхати в Україну. Я подумала: я розумію контекст, оскільки працювала в цій частині світу в ширшому регіоні, але й також тому, що я могла б використовувати мої мовні навички. Бо для багатьох людей в Україні російська є рідною мовою. Тому я даю інтерв'ю російською. Я проводжу зустрічі російською. Або іноді, як я вже казала, двома мовами. Але так набагато простіше. Я дійсно віддаю перевагу роботі в країнах, де я можу розмовляти місцевою мовою.
Меліса Флемінг
Ви працюєте в Моніторинговій місії ООН з прав людини в Україні, яка була створена після конфлікту 2014 року на сході країни та анексії Криму Росією. Це якось підготувало вас до вторгнення Росії в Україну чи ви були справді здивовані, коли почалися бойові дії?
Матільда Богнер
Мушу сказати, що я була здивована. Я не дуже вірила, що до цього дійде. Лише в останні тижні перед тим, як це відбулося, я почала думати, що щось станеться. Занадто багато було ознак. І я повірила, що щось станеться. Але я все ще не вірила, що все дійде до цього. І маю сказати, що навіть вранці 24-го числа я подумала: «Можливо, вони просто завдають кілька ударів, щоби показати, що вони можуть, і, можливо, зупиняться. Принаймні на решті території країни. Можливо, буде ескалація на сході чи на півдні. Можливо, вони спробують взяти Херсон і деякі із цих районів, щоби створити буферну зону для входу в Крим». Але я все ще не до кінця вірила, навіть тоді, що станеться так, як сталося.
Меліса Флемінг
Безумовно, дуже мало хто міг уявити, наскільки жахливим все буде. Отже, вам, мабуть, дуже прикро чути історії про жорстоке поводження та насильство, що, власне, і є вашою роботою, чи не так? У чому полягає ваша робота як голови Моніторингової Місії ООН з прав людини?
Матільда Богнер
Це дуже складна робота. Це – зустрічатися з людьми та дізнаватися їхні історії. Це – надавати жертвам голос. І це дуже важка частина роботи. Але й дуже приємно, коли люди дякують за те, що ви їх вислухали, коли ти можеш змусити інших відгукнутися на ці голоси. Проте це може бути дуже важко. Але є також багато іншого. Наприклад, багато управління. Багато роботи просто, щоби забезпечувати взаємодію у великому офісі. Особливо, коли він переживає такі величезні зміни, як це сталося після 24 лютого. Багато логістики. Убезпечення співробітників. Маю сказати, що складова, яка дійсно дає мені стимул працювати далі, – це виїзди на місця та спілкування з людьми. А потім можливість повернутися і передати їхні слова іншим людям, уповноваженим приймати рішення. Саме це мене мотивує.
Меліса Флемінг
Зрозуміло. І ви засвідчуєте події. Чи є якась особлива історія, яка дійсно сколихнула вас або яку ви не можете забути?
Матільда Богнер
Є багато, багато історій. Одна, що спадає на думку, коли ви запитали, це коли ми поїхали до Бучі та Ірпеня і районів на північ від Києва після відводу російських військ. Ми пішли на дуже відому в Бучі Яблуневу вулицю. Саме там відбувалися деякі з найгірших порушень – свавільні страти цивільних осіб. Так от, ми пішли на одну з бічних від неї вулиць. Просто навмання. Конкретного плану в нас не було. Ми лише знали, що в цьому районі сталося багато чого. І ми просто стукали у ворота, щоби спитати, чи будуть люди в будинках з нами спілкуватися. Тож ми постукали у ворота одного будинку, і вийшов чоловік, а потім вийшов його сусід. І той чоловік, що вийшов спочатку, мав якусь форму психосоціальної інвалідності, деякі труднощі з комунікацією. І його сусід вочевидь його доглядав і сказав: «Йди додому. Я поговорю із цими людьми». Той пішов додому, а цей інший чоловік залишився. І ми просто запитали: «Розкажіть, що з вами сталося за час окупації?"
І він почав розповідати свою історію: як через деякий час, коли вони почали відчувати, що залишатися небезпечно, жінки та діти зібралися з усього кварталу, сіли в колону й поїхали. А чоловіки залишилися, щоби доглядати за будинками, за майном тощо. Так от, він був одним із них. Він розповів, як почав готувати їжу. Електропостачання не було. Тому вони готували їжу на вулиці. Було ще досить холодно, тож вони готували їжу в каструлях на вогнищі. Одного дня прийшли російські війська та сказали всім вийти на вулицю. Ця група сусідів, які разом готували їжу, вийшли на вулицю. Одним із них був малознайомий чоловік, який приєднався до них з околиці міста. Росіяни почали вимагати подивитися на їхні телефони, перевірити вміст. Вони взяли їх, подивилися вміст телефону цього малознайомого чоловіка, і щось там побачили. Сусіди не знали, що саме. І вони просто сказали: «Пішли з нами». Вони завели цього чоловіка за кут, а потім група сусідів почула постріли. І вони зрозуміли, що його щойно вбили. Потім росіяни повернулися, а того чоловіка вже не було. Чоловік, з яким ми розмовляли, спитав: «Ми можемо його поховати?» Він думав про пошану [щодо загиблого]. Росіяни сказали: «Не зараз. Зможете зробити це ввечері». Тож вони повернулися до своїх домівок. Він дочекався вечора, потім пішов і поховав тіло того чоловіка, з яким нещодавно готував їжу. Це була історія, чути яку дійсно спричиняло шок.
Меліса Флемінг
Це, напевно, має великий вплив на вас, коли ви повертаєтеся ввечері додому. І як Ви особисто справляєтеся із цим, із цими історіями травм, які Ви перейняли на себе?
Матільда Богнер
Я не знаю, чи достатньо справляюся із цим. Тобто, я займаюся цією роботою вже багато років. Іноді історії накопичуються, інколи здається, що їх забагато. Але потім... Потім я бачу цінність роботи, яку ми виконуємо. Я бачу, що ми можемо розповісти про ці історії. Можемо якось змінити ситуацію. Не знаю. Просто продовжую працювати.
Меліса Флемінг
Пам’ятаю, я читала про вашу поїздку до Чернігова та Чернігівської області. Там ви зустрілися із 70-річним чоловіком, який провів багато часу в підвалі. Чи можете ви описати, що він вам розказав?
Матільда Богнер
Ми поїхали до Чернігова, в конкретний, дуже маленький, сільський населений пункт, де росіяни змусили групу цивільних зайти в цей підвал. З одного боку, для їхньої безпеки. Але з іншого боку, вони змушували їх лишатися там. Начебто, щоби забезпечити їм певний рівень захисту від обстрілів із боку України. І вони тижнями були в тому підвалі. Коли ми туди приїхали, то ми просто пішли до цієї школи, але там нікого не було. Тому ми просто ходили вулицями. Підійшов чоловік, ми питаємо в нього: «Ви були тут під час окупації? Ви знаєте щось про людей, які були тут у підвалі?» І він сказав: «Так, я був серед них». І каже: «Я можу вам показати». І він повів нас униз [у підвал]. Показав нам, де саме був у той час. Він сказав: «Тут було так багато людей. Я не міг прилягти. Я прив’язував себе до цієї дерев’яної конструкції, щоби не впасти, коли засну». А потім він завів нас у меншу бічну кімнату в цьому підвалі. Там було сиро та темно. Світла не було, туалетів не було. Нічого не було. І в цій меншій кімнаті були ці два списки. По одному списку з іменами по обидва боки дверей. Ми запитали: «Що це?» І він сказав: «Це імена людей, які померли, коли ми були тут». Там були імена та дати. Він розповів нам про кожного з тих, хто помер. Здебільшого це були люди літнього віку, в яких просто не витримало здоров'я.
Меліса Флемінг
Як довго він був у тому підвалі?
Матільда Богнер
Я забула точну кількість днів, але це було близько трьох тижнів.
Меліса Флемінг
Три тижні... Вони, мабуть, не мали жодних засобів, щоби нормально поховати їх. І жодних санітарних приміщень. Як же вони харчувалися? Чи були в них запаси їжі?
Матільда Богнер
Вони [російські солдати] дозволяли їм виходити на певні періоди часу. Рано вранці їх відпускали на пів години. Доводилося швидко виходити, збігати додому або кудись ще, взяти трішки їжі й повертатися. Іноді люди могли вийти, якщо наполягали, що мали сходити в туалет, який був десь у тому дворі. В інших випадках їм доводилося… Вони просто використовували куток однієї з маленьких кімнат. І разом із трупами вони виносили все і просто складали біля цієї маленької прибудови на подвір'ї.
Меліса Флемінг
Це, мабуть, абсолютно… Навіть якщо ви раніше працювали в дуже складних місцях, побачити такий рівень нелюдяності мало справити на вас неймовірно шокуюче враження.
Матільда Богнер
Так. Це дуже важко зрозуміти. Мені досі важко зрозуміти, що люди можуть так ставитися один до одного. Для мене це не має жодного сенсу. І просто бачити страждання людей – це жахливо. І це триватиме роками. Навіть якщо завтра бойові дії припиняться, їхні спогади залишаться. І це назавжди буде частиною їхнього життя.
Меліса Флемінг
Втрати рідних і близьких. І звірства, свідками яких вони стали, не можна забути.
Матільда Богнер
Ні, їх не можна забувати. І вони не будуть забуті. Можливо, решта світу забуде, але їхні громади точно не забудуть.
Меліса Флемінг
І це також є частиною вашої роботи. Почути ці історії, задокументувати їх, написати про них. Як це працює? Скільки людей у вас у команді? А як ви їздите на місця? А як ви збираєте інформацію? І потім, як виглядає процес підготовки ваших доповідей? Куди вони надсилаються?
Матільда Богнер
Отже, зараз у нас більша команда, ніж у лютому. До лютого нас було близько 55 осіб. Зараз – близько 85. У нас є офіси в областях. Їм довелося змінити локації. Один із наших регіональних офісів до лютого був у Маріуполі. Але ми наполягли на тому, щоб вони евакуювалися 24 лютого, оскільки розуміли, що це було дуже небезпечне місце. Тож тепер у нас є офіси на сході країни в районах, де вони можуть дістатися до місць бойових дій на півдні та інших місцевостях. Основою роботи є поїздки з наших регіональних офісів та зустрічі з людьми в громадах. У деяких місцях, про які я щойно розказала, ви можете просто пройти вулицею та зустріти людей. Але в інших потрібно знати, до кого їхати. Не можна просто приїхати – потрібно встановити осіб і спробувати знайти жертв, знайти людей, з якими можна поговорити. Ми відвідуємо місця несвободи. Ми провели інтерв'ю з понад 150 військовополоненими з обох сторін. Отже, понад 300 разом у місцях несвободи тут [на території, яка контролюється Урядом України] і українських військовополонених, які повернулися після обміну. Потім ми повинні впорядкувати всю інформацію, встановити закономірності в порушеннях. Потім починаємо писати доповіді. Чотири рази на рік наші доповіді представляються на засіданнях Ради з прав людини, але їх також читають органи влади тут, їх читають міжнародні організації, та багато людей, які цікавляться цими питаннями в Україні. Два основні результати, яких ми прагнемо досягти, це, по-перше, відповідальність за злочини, які вже були скоєні, по-друге, запобігання подальшим порушенням. Ми хочемо, щоби ці порушення припинилися.
Меліса Флемінг
Нещодавно ви були на сході, у щойно звільнених частинах країни?
Матільда Богнер
Моя остання подорож була в райони Харківської області, з якої відступили російські війська. Саме там я зустрілася з представниками громад, які розказали про ситуації, що вони пережили, зокрема, свавільні страти, зникнення, загибелі чи поранення цивільних осіб, свавільні арешти. Це те, про що нам розповідали.
Меліса Флемінг
Ви хвилювалися за власну безпеку?
Матільда Богнер
Не дуже. Я була в місцях, де було чутно вибухи. Вибуху поряд, щоб я відчула його хвилю, не траплялося. Звичайно, я намагалася дотримуватися всіх правил безпеки. Але загалом я не відчувала серйозного занепокоєння за власну безпеку.
Меліса Флемінг
Мені цікавить психічне здоров'я. Чи вас хвилює те, що хтось із вашої команди слухає ці розповіді та стає свідком звірств? Вони, мабуть, переймають на себе надто багато, що на якомусь етапі це може бути занадто.
Матільда Богнер
Так, я, звичайно, дуже хвилююся із цього приводу. І я бачу вплив на колег. Приміром, під час підготовки доповіді про свавільні страти та умисні вбивства цивільних осіб нашим колегам доводилося виїжджати на місця день у день і говорити зі свідками та жертвами про те, що вони бачили під час цих різних вбивств. Це жахливий вид злочину. І це справляє вплив на колег, важкий вплив. Ми намагаємося зробити все можливе, щоби його пом'якшити. У нас доступні послуги психолога тощо. Я знаю, що багато колег не користуються цією можливість. Я, знаючи себе, теж не користуюся. Знаєте, не завжди легко зважитися на таке. Але принаймні такі послуги є, якщо хтось захоче скористатися.
Але я також вважаю, що як менеджери ми повинні намагатися знаходити баланс. Ми зрозуміли, що надто часто відправляли колег у робочі поїздки – всі знали, що в нас є дедлайни, і потрібно зібрати інформацію. І колеги також були мотивовані це зробити тому що хотіли, щоби світ дізнався, що сталося. Але навіть якщо ви вмотивовані це зробити, інколи це може бути занадто важко. Отже, ми маємо бути обережними. І ми повинні намагатися створити середовище, яке не буде надмірним. Але це важко не тільки через щоденні виїзди, адже потім ви повертаєтеся додому й чуєте сирени, і потрібно йти в укриття. Або ви не йдете в укриття, хоча мали б. Зараз у нас проблеми з електроенергією та водою. І все це накладається одне на одне. Ви проводите свій день, слухаючи ці важкі історії, потім повертаєтеся додому й маєте турбуватися про власну безпеку чи безпеку своєї родини, якщо ви місцевий співробітник чи співробітниця. Або просто намагаєтеся вижити, знайти достатньо тепла та всього іншого. Це важко.
Меліса Флемінг
Частину останньої доповіді ви присвятили зґвалтуванням. Чи можете описати, якою є ця війна саме для жінок?
Матільда Богнер
Ми доклали багато зусиль для документування сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом. Це дуже складна сфера для документування. Навколо неї багато стигми. «Коли я спілкуюся з громадами, то говорю з чоловіками, які були свідками та жертвами жахливих злочинів. Вони розказують, як були свідками свавільних страт, жертвами катувань, розповідають про зникнення їхніх сусідів тощо. Але як тільки виникає питання про сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом, вони кажуть: «О, ми чули про один випадок, але, будь ласка, не заглиблюйтеся в нього. Будь ласка, не питайте. Ніхто не хоче говорити про це. Ви тільки зробити все ще гірше». Ось тільки таке порівняння. Вони були свідками жахливих злочинів, і це ще один жахливий злочин. Але підхід зовсім інший. Одну людину сприймають просто як жертву жахливого злочину, іншу – все ще як щось ганебне. Це все випливає з того, що жінки все ще вважаються певною мірою винними, навіть якщо вони є жертвами. Звичайно, ніхто не скаже вам цього прямо, але воно випливає з такого ставлення. Є певний рівень сорому для жінки чи дівчини за те, що вони стали жертвою таких дій. І працювати із цим досить важко. Але в нас є задокументовані випадки. Оскільки ми проводимо більше інтерв’ю з військовополоненими, ми фактично виявили, що в більшості випадків, які ми задокументували, жертвами були чоловіки. І це було в контексті катування під час тримання під вартою.
Меліса Флемінг
Чи здійснюєте ви також моніторинг того, як ця війна вплинула зокрема на дітей?
Матільда Богнер
Ми доповідаємо про випадки смерті та поранення дітей. Доповідаємо про те, як бойові дії впливають на процес навчання та навчальні заклади, куди ходять діти. Про те, як це впливає на здоров'я матерів із погляду доступу до лікарень. А також доповідаємо про випадки свавільного затримання та насильницького зникнення дітей. На щастя, таких випадків небагато.
Меліса Флемінг
Я думаю про ваших дітей. На початку нашої розмови ви сказали, що двоє з них живуть із вами в Києві. Вони ще з вами?
Матільда Богнер
Вони евакуювалися. 24 лютого моя сім'я евакуювалася до Молдови. Після того вони переїхали до Будапешта, де й досі перебувають.
Меліса Флемінг
З вашим чоловіком?
Матільда Богнер
З моїм чоловіком? Так.
Меліса Флемінг
Що вони думають про вашу роботу?
Матільда Богнер
Це гарне питання. Я їх про це не питаю. Певною мірою намагаюся їх якось віддалити від моєї роботи, але вони все рівно бачать мене на інтерв'ю. Вони стають старшими і все розуміють. І ми обговорюємо ситуацію в Україні. Раніше вони казали, що я весь час просто сиджу в електронній пошті. Але думаю, що тепер вони точніше розуміють деталі роботи.
Меліса Флемінг
Отже, якщо їх у школі питають: «Чим займається твоя мама?», - що вони скажуть?
Матільда Богнер
Вони можуть сказати, що вона займається правами людини, працює в ООН. Насправді в контексті навчання в школі, я думаю, вони цим пишаються певною мірою. Тому що вони знають, що в мене брали інтерв’ю ЗМІ, і я зустрічалася з політиками високого рівня. І вони трохи пишаються цією складовою роботи, я думаю.
Меліса Флемінг
Так, і це, мабуть, свого роду розрада раз у раз виїжджати із зони бойових дій, якою стала Україна.
Матільда Богнер
Так кажуть, хоча я часто непокоюся, коли мене немає, оскільки щось може трапитися. Відчуваю, що могла би реагувати ефективніше, якби я була тут. Тому іноді я більше напружена, коли мене немає, ніж коли я просто тут. Можу зосередитися та вирішувати питання. Але, звісно, я дуже рада, коли можу бути зі своєю родиною.
Меліса Флемінг
Можна уявити, як це, коли ви не в країні, але зосереджені на тому, що щоденно відбувається в цій війні кожного дня. Щоденний жах для багатьох людей, значної частини населення, яке там живе. Я знаю, що переважна більшість порушень, які ви та ваша команда задокументували, були вчинені росіянами. Але я знаю, що ви також задокументували деякі порушення з боку українців.
Матільда Богнер
Так, і це важливо. Будь-яке порушення є порушенням, і за нього має бути відповідальність. Постраждалі повинні мати засоби правового захисту. А порушенням потрібно запобігати у майбутньому. Тому для нас важливо документувати, доповідати про всі порушення, зокрема й ті, що були вчинені Збройними силами України. Одним зі значних напрямків, у якому ми задокументували порушення, є військовополонені. Коли російські військовополонені потрапляють у полон, їх часто б'ють. Вони часто стикаються з катуваннями або жорстоким поводженням. Я сама проводила інтерв'ю з російським військовополоненим, який розповів, що після захоплення його били. Потім його кілька днів утримували в неофіційному місці несвободи, де його катували електричним струмом. Де його змушували не спати всю ніч у різних стресових положеннях. А якщо він починав засинати, його били. Тобто тяжкі форми катувань і жорстокого поводження. А потім різні форми катувань і жорстокого поводження, коли їх перевозили до місць тримання під вартою. Як тільки вони опиняються в офіційних місцях тримання під вартою, ставлення до них значно покращується. І ми отримуємо менше або небагато скарг щодо катувань або жорстокого поводження. За деякими винятками в окремих установах, де це все ще трапляється.
Безумовно, українська влада повинна звернути на це увагу. Вони повинні провести розслідування. Вони повинні притягнути винних до відповідальності. І вони повинні запровадити механізми, інструкції тощо, щоби це не повторювалося в майбутньому. Інша сфера, де ми задокументували порушення з української сторони, – це свавільні затримання та зникнення. Як ви сказали, масштаби дуже відрізняються від масштабів, які ми задокументували з боку Росії, де таких порушень було приблизно в 10 разів більше. Але втім є певна кількість людей, яким загрожує зникнення від рук української влади і які стикаються зі свавільними затриманнями. Так що це – серйозна справа. І, знову ж таки, це питання потрібно вирішити.
Меліса Флемінг
І, можливо, кілька слів про військовополонених, українських військовополонених, які повернулися з Росії. Ви змогли провести з ними інтерв'ю. Яким було їхнє...?
Матільда Богнер
Так. Вони зазнавали катувань і жорстокого поводження. Переважно, це було не стільки під час полонення, скільки після нього. Це відбувалося під час перевезення, де умови часто були нелюдськими. Людям заклеювали та зв'язували руки настільки щільно, що в них виникали травми на обличчі, на руках. Вони днями стікали кров'ю. Їх довго-довго не випускали в туалет. А потім, коли вони прибували в місця інтернування, їх били. А потім осіб, які могли становили особливий інтерес, тобто якщо їхня робота була пов'язана більше з військовою розвідкою, або якщо вони могли більше пояснити тактику чи стратегію українських сил, особливо цілеспрямовано допитували. І під час допитів до них застосовувалися дуже організовані форми катувань. Катування електричним струмом. Підвішування за руки та за ноги. Побиття, в тому числі різними предметами. Такі речі відбувалися з військовополоненими, яких утримувала Російська Федерація.
Меліса Флемінг
Що сьогодні змушує вас прокидатися вночі?
Матільда Богнер
О, ви знаєте, це – повсякденні проблеми, з якими ми стикаємося. Вони просто постійно прокручуються в голові. І це заважає заснути, а робоче навантаження просто зашкалює. Тож буквально працюєш, доки не заснеш. Робота постійно крутиться в голові. Але мушу сказати, що безпека та добробут співробітників – на першому місці в списку турбот.
Меліса Флемінг
Що ви робите, щоб якось розвантажитися та набратися сил?
Матільда Богнер
Я відвідую свою сім'ю. І розмовляю зі своїми дітьми, які дають мені зовсім інший погляд на світ. Хоча вони вже підростають, але все ще мають інший погляд на світ, ніж ті більш серйозні дорослі погляди, які я зазвичай чую щодня.
Меліса Флемінг
Дуже дякую, Матильдо, що приєдналися до нас у програмі «Awake at Night».
Матільда Богнер
Дякую вам. Дякую, що запросили мене.
Меліса Флемінг
Дякую, що слухали «Awake at Night». Незабаром ми повернемося з новими неймовірними та надихаючими історіями від людей, які працюють, щоби зробити щось хороше в цьому світі в часи глобальної кризи.
1 of 5
Історія
05 жовтня 2022
ЮНОПС передало генератори лікарням Харкова в межах проєкту за фінансування УГФ
Дві медичні установи в Харкові – Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, а також міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17 – отримали цього літа дизель-генератори в межах проєкту, що фінансується Українським гуманітарним фондом та впроваджується ЮНОПС. Представники Управління ООН з координації гуманітарних справ та ЮНОПС відвідали отримувачів допомоги, аби обговорити, як саме обладнання сприятиме їхній роботі найближчими місяцями.
Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Харкові є центральною установою в області, що забезпечує роботу бригад швидкої допомоги. В області працює близько 200 бригад, що реагують на виклики громадян. Віктор Забашта, директор Центру, зазначив: “Ми отримали загалом 3 генератори. Один із них установлений при адміністративному приміщенні Центру, а решта – при відділеннях, де базуються бригади екстреної медичної допомоги. Безперебійне електропостачання є ключовим для нашої роботи: нам потрібні джерела енергії для підтримки диспетчерських послуг, системи збору кардіографічних даних Телекард, GPS-моніторингу дзвінків та пересування карет швидкої допомоги, комунікації між центральним офісом та бригадами швидкої допомоги. Велика частина обладнання, що використовується, є електричним та потребує регулярної підзарядки, яку можливо здійснити завдяки наявності генераторів при відділеннях”.
Завдяки цим генераторам, Центр зможе продовжувати працювати незалежно від перебоїв електропостачання, реагуючи на виклики та надаючи пацієнтам необхідну допомогу. В середньому Центр обслуговує 30 тис. викликів на місяць.
Лікарня №17 у Харкові – багатопрофільний заклад охорони здоров'я із сильним хірургічним відділенням, що надає мешканцям міста послуги широкого профілю. Із 2020 року вона є однією з центральних установ міста для лікування пацієнтів із COVID-19. Олександр Зливка, заступник медичного директора лікарні, прокоментував: “Отриманий генератор підтримує роботу 9-поверхового корпусу, де розміщується діагностичне відділення, відділення терапевтичного профілю на 240 ліжок, які в разі потреби переоснащуються для надання допомоги хворим на COVID-19. Варто зазначити, що він також забезпечує роботу ліфтів у випадку вимкнення світла. Критично важливо забезпечити надійне постачання електроенергії до всіх приміщень, щоб обладнання могло функціонувати, а лікування продовжувалося за планом”.
Проєкт “забезпечення енергетичної стабільності лікарень в Україні” за підтримки УГФ передасть 141 генератор лікарням у різних містах України, визначеним Міністерством охорони здоров'я. Установи Харківської області вже отримали п'ять генераторів, а ще дев’ять одиниць зараз у дорозі. Обладнання підвищить стійкість роботи лікарень і дасть їм змогу надавати критично важливі послуги охорони здоров'я в умовах активних бойових дій, незалежно від підключення до центральної електромережі.
1 of 5
Історія
30 вересня 2022
ГЕНЕРАЛЬНИЙ СЕКРЕТАР - ПОВІДОМЛЕННЯ ДЛЯ ПРЕСИ ЩОДО РІШЕННЯ РОСІЇ ПРО АНЕКСІЮ УКРАЇНСЬКОЇ ТЕРИТОРІЇ
У Кремлі оголосили, що завтра в Москві відбудеться церемонія, яка запустить процес анексії українських територій: Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей.
У цей момент небезпеки я повинен підкреслити свій обов’язок як Генерального секретаря забезпечувати дотримання Статуту Організації Об’єднаних Націй.
Статут ООН однозначний.
Будь-яка анексія території держави іншою державою внаслідок загрози силою або її застосування є порушенням принципів Статуту ООН і міжнародного права.
Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй так само чітка.
У своїй знаковій Декларації про принципи міжнародного права від 24 жовтня 1970 року — яку Міжнародний Суд ООН неодноразово цитував як норми загального міжнародного права — Генеральна Асамблея проголосила, що “територія держави не має бути об’єктом набуття іншою державою в результаті загрози силою або її застосування”, і що “жодні територіальні надбання, які є результатом загрози силою або її застосування, не повинні визнаватися законними”.
І я маю бути однозначним.
Російська Федерація, як один із п’яти постійних членів Ради Безпеки, несе особливу відповідальність за дотримання Статуту.
Будь-яке рішення про анексію Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей України не матиме юридичної сили і заслуговує на засудження.
Воно не може бути узгоджене з міжнародною нормативно-правовою базою.
Це всупереч усьому, за що має виступати міжнародна спільнота.
Воно зневажує цілі та принципи ООН.
Це небезпечна ескалація.
Цьому не місце в сучасному світі.
Це не повинно бути прийнято.
Позиція ООН однозначна: ми повністю віддані суверенітету, єдності, незалежності та територіальній цілісності України в межах її міжнародно визнаних кордонів згідно з відповідними резолюціями ООН.
Хочу підкреслити, що так звані “референдуми” в окупованих регіонах проводилися під час активного збройного конфлікту, на окупованих Росією територіях та поза межами правового та конституційного поля України.
Їх не можна назвати справжнім волевиявленням народу.
Будь-яке рішення Росії продовжувати діяти у цьому напрямку ще більше поставить під загрозу перспективи миру.
Це продовжить згубний вплив на світову економіку, особливо на країни, що розвиваються, і завадить нам доставляти життєво необхідну допомогу по всій Україні та за її межами.
Настав час відійти від краю прірви.
Зараз, як ніколи, ми повинні працювати разом, щоб покласти край цій руйнівній і безглуздій війні та дотримуватися Статуту ООН і міжнародного права.
Дякую.
1 of 5
Історія
27 вересня 2022
ООН і гуманітарні партнери збільшують допомогу для понад 150 000 людей, які постраждали від нещодавніх бойових дій у Харківській області
Упродовж останніх 10 днів гуманітарна спільнота відправила першу частину з низки колон із терміновою допомогою в громади Харківської області, які лише нещодавно стали доступні для гуманітарних організацій.
“Я відвідала ці громади минулого тижня, зокрема Балаклію, і сама побачила руйнування та травми, спричинені війною. У деяких районах ми бачили зруйновані або знищені будинки, медичні заклади та школи. Органи влади працюють над усуненням пошкоджень систем газо- та електропостачання, але тисячі людей усе ще не мають цих послуг. Забезпечити підтримку людям, а також тепло та безпеку в оселях напередодні холодів для тисяч людей є питанням життя або смерті”, — сказала Гуманітарна координаторка в Україні Деніз Браун.
Понад 73 000 людей — майже половина мешканців цих громад — уже отримали харчові продукти. 15 000 людей були забезпечені 12 000 комплектів гігієнічних засобів та непродовольчими товарами, зокрема кухонними наборами, лампами на сонячних батареях і ковдрами. У медичні заклади громад будо розподілено ліки, хірургічні комплекти, набори для невідкладної медичної допомоги, яких вистачить для лікування 10 000 людей упродовж наступних тижнів. Доставлення предметів першої необхідності продовжиться.
Гуманітарна спільнота тісно співпрацює з центральними й місцевими органами влади та волонтерськими групами щодо доставлення допомоги людям, які пережили страхіття семи місяців війни. “Гуманітарна допомога необхідна для задоволення найбільш невідкладних потреб. Проте лікувати травми та подолати страх значно складніше і потребуватиме більше часу”, — зазначила Деніз Браун.
1 of 5
Історія
25 серпня 2022
«ЗАГИБЕЛЬ ДІТЕЙ ЖАХАЄ», - ДЕНІЗ БРАУН, ГУМАНІТАРНА КООРДИНАТОРКА В УКРАЇНІ, ЩОДО УДАРУ ПО ЧАПЛИНОМУ
Під час удару загинули діти. І загинули там, де вони мали б бути у безпеці, — вдома або подорожуючи з родинами. Вони мали бути убезпечені, але не були.
Від імені Організації Об'єднаних Націй та гуманітарної спільноти в Україні я висловлюю свої найщиріші співчуття тим, хто втратив близьких, і бажаю швидкого одужання постраждалим.
Загибель людей під час удару по Чаплиному ще раз нагадує про ті страждання, які ця війна завдає мешканцям України. Вчора під час кількох інших ударів по країні також загинули мирні громадяни. Крім того, останніми днями про інтенсивні обстріли повідомлялось у прифронтових містах, зокрема у Нікополі та Зеленодольську в Дніпропетровській області. Бойові дії спричинили руйнування: було пошкоджено десятки будинків, шкіл, крамниць і аптек.
Ці шість місяців російського вторгнення мешканці України все ще бачать, як гинуть, отримують поранення і психологічні травми їхні рідні, як сім'ї роз'єднуються, а будинки, школи та лікарні зазнають обстрілів. Під час війни цивільні громадяни та цивільна інфраструктура повинні бути захищені.
Всі сторони без винятку повинні сумлінно дотримуватись своїх зобов'язань за міжнародним гуманітарним правом і постійно забезпечувати, щоби цивільні мешканці були захищені, їхні будинки залишались неушкодженими, а необхідні послуги не припинялись.
Дніпро, 25 серпня 2022 р.
***
За додатковою інформацією просимо звертатись:
Савіано Абреу, УКГС ООН: +380 50 422 39 43, deabreuisidoro@un.org
Вікторія Грубась, УКГС ООН: +380 50 382 45 41, viktoriya.hrubas@un.org
1 of 5
Прес-реліз
24 січня 2023
ВООЗ передає Україні автомобілі невідкладної допомоги для забезпечення невідкладних потреб у сфері охорони здоров’я в умовах війни
«ВООЗ підтримує українську систему охорони здоров’я, яка зазнає постійних атак під час війни, шляхом надання медичних засобів та обладнання у координації з Міністерством охорони здоров’я України та іншими партнерами», — сказав д-р Ярно Хабіхт, Представник ВООЗ в Україні.
«Ці автомобілі допоможуть рятувати життя та надавати життєво необхідну допомогу людям в Україні під час війни».
До складу пожертви увійшли 6 автомобілів для перевезення пацієнтів та 20 реанімобілів, обладнаних кисневими балонами, дефібриляторами, транспортними апаратами ШВЛ та іншим медичним обладнанням, що дозволяє транспортувати тяжкопоранених пацієнтів до закладів охорони здоров’я.
Починаючи з 24 лютого 2022 року, ВООЗ та її партнери передали Міністерству охорони здоров’я України понад 30 автомобілів швидкої допомоги. Більше – планується надати протягом року.
Д-р Віктор Ляшко, Міністр охорони здоров’я України зазначив: «Кожного дня війна ставить перед нами нові виклики і в роботі, і просто в житті. Ми всі зіштовхнулися з великою кількістю втрат та руйнувань, однак наше головне завдання залишається незмінним — піклуватися про здоров’я людей. Я щиро вдячний Всесвітній організації охорони здоров’я за значну допомогу та всебічну підтримку. Завдяки нашим спільним зусиллям українська медична система продовжує працювати. Уже сьогодні ці автомобілі швидкої допомоги почнуть рятувати життя українців».
Ця пожертва стала можливою завдяки фінансовій підтримці Європейського Союзу.
«З початку війни Росії проти України було зруйновано сотні медичних закладів. Разом із гуманітарними партнерами, такими як ВООЗ, і в тісній координації з українським урядом, ми підтримуємо систему охорони здоров’я, щоб українські медичні працівники могли продовжувати рятувати життя по всій країні», – сказала Клаудія Амарал, Керівниця відділу гуманітарної допомоги ЄС в Україні.
Від початку війни ВООЗ доставила в Україну понад 2 000 тонн медичних засобів, що рятують життя. Серед них — електрогенератори, автомобілі невідкладної допомоги, запаси кисню для медичних закладів, матеріали для надання допомоги при травмах і проведення невідкладних оперативних втручань, медикаменти для лікування неінфекційних захворювань та багато іншого.
Запити ЗМІ:
Райян Сабет-Перрі (Rayyan Sabet-Parry), Спеціаліст із комунікацій Бюро ВООЗ в Україні, rsabetparry@who.int
1 of 5
Прес-реліз
24 січня 2023
ФАО назвала три основні напрямки діяльності в Україні для впровадження ініціатив у 2023 році
Головний економіст ФАО Максимо Тореро Каллен представив оновлену інформацію щодо Плану швидкого реагування ФАО для країни на 2023 рік, окресливши три основні напрямки діяльності, які потребуватимуть фінансування у розмірі 205 млн доларів США.
Заходи включають:
відновлення продовольчої безпеки та забезпечення продовольчої незалежності для півмільйона сільських домогосподарств уздовж лінії фронту або інших районах, що зазнали значного впливу, через надання насіння, кормів та грошової допомоги;
відновлення критично важливих продовольчих ланцюжків доданої вартості через надання дизельних та газових генераторів, насіння пшениці, ячменю, вівса та гороху, тимчасових та довгострокових модульних зерносховищ та забезпечення інших потреб;
посилення критично важливих елементів агропродовольчої системи через зміцнення потенціалу у галузі тестування та сертифікації альтернативних маршрутів експорту зерна, відновлення ветеринарних служб, партнерство зі спеціалізованими організаціями для сприяння знешкодженню вибухонебезпечних предметів на сільськогосподарських угіддях та проведення оцінки збитків та втрат.
Зустріч проводив Джем Оздемір, Федеральний міністр продовольства та сільського господарства Німеччини.
На зустрічі також були присутні Микола Сольський, Міністр аграрної політики та продовольства України, та Володимир Болеа, Міністр сільського господарства та харчової промисловості Республіки Молдова, які постраждали від конфлікту. У заході також взяли участь міністри та високопосадовці з Канади, Франції, Італії, Японії, Польщі, Румунії, Великої Британії, Європейського Союзу та Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР).
У 2022 році у межах реалізації програм ФАО було розподілено понад 26 000 зернових рукавів, призначених для зберігання понад 5 мільйонів тонн зернових, оскільки інфраструктура України була пошкоджена; на початку року надано насіння овочів та насіннєву картоплю для понад 30 000 домогосподарств, а також надано понад 5 000 тонн насіння озимої пшениці для підтримки дрібних фермерських господарств.
ФАО також надала багатоцільову грошову допомогу для понад 2 000 вразливих сільських домогосподарств, зокрема у Дніпропетровській, Херсонській та Запорізькій областях.
«Програми ФАО в Україні, що реалізуються спільно з Міністерством аграрної політики та продовольства України та місцевими адміністраціями в кожній області, є гарним прикладом нашого стратегічного підходу, що поєднує гуманітарну допомогу та інвестиції для забезпечення середньострокової та довгострокової стійкості у контексті зв’язку між гуманітарною роботою та програмами розвитку та розбудови миру», ‒ зазначив Тореро під час презентації Плану швидкого реагування ФАО для країни. Згідно з даними ФАО, кожне четверте сільське домогосподарство скоротило або припинило сільськогосподарське виробництво через війну, водночас більш ніж кожен третій з них здійснив це у районах уздовж лінії фронту. Це створило проблему продовольчої безпеки для місцевого населення країни, яка традиційно була потужним експортером продовольства. У 2022/2023 маркетинговому році експорт зернових з України скоротився майже на 30 відсотків. Детальніше на цю тему: Відповідні заходи ФАО у зв'язку з кризою в Україні Контакти: Вікторія Михальчук Координаторка з питань комунікацій ФАО в Україні Viktoriia.Mykhalchuk@fao.org +38 (098) 605 5061
Журналістам та редакторам: Запити на фотографії, аудіо- та відеоматеріали направляйте за адресою FAO-newsroom@fao.org, або телефонуйте: (+39) 06 570 53625.
Онлайн-інструменти
Фотографії також доступні на акаунті FAOnews у Flickr
Служба новин ФАО
RSS-канал прес-релізів ФАО
ФАО в Твітері @FAOUkraine
ФАО також надала багатоцільову грошову допомогу для понад 2 000 вразливих сільських домогосподарств, зокрема у Дніпропетровській, Херсонській та Запорізькій областях.
«Програми ФАО в Україні, що реалізуються спільно з Міністерством аграрної політики та продовольства України та місцевими адміністраціями в кожній області, є гарним прикладом нашого стратегічного підходу, що поєднує гуманітарну допомогу та інвестиції для забезпечення середньострокової та довгострокової стійкості у контексті зв’язку між гуманітарною роботою та програмами розвитку та розбудови миру», ‒ зазначив Тореро під час презентації Плану швидкого реагування ФАО для країни. Згідно з даними ФАО, кожне четверте сільське домогосподарство скоротило або припинило сільськогосподарське виробництво через війну, водночас більш ніж кожен третій з них здійснив це у районах уздовж лінії фронту. Це створило проблему продовольчої безпеки для місцевого населення країни, яка традиційно була потужним експортером продовольства. У 2022/2023 маркетинговому році експорт зернових з України скоротився майже на 30 відсотків. Детальніше на цю тему: Відповідні заходи ФАО у зв'язку з кризою в Україні Контакти: Вікторія Михальчук Координаторка з питань комунікацій ФАО в Україні Viktoriia.Mykhalchuk@fao.org +38 (098) 605 5061
Журналістам та редакторам: Запити на фотографії, аудіо- та відеоматеріали направляйте за адресою FAO-newsroom@fao.org, або телефонуйте: (+39) 06 570 53625.
Онлайн-інструменти
Фотографії також доступні на акаунті FAOnews у Flickr
Служба новин ФАО
RSS-канал прес-релізів ФАО
ФАО в Твітері @FAOUkraine
1 of 5
Прес-реліз
18 січня 2023
Заява Координаторки системи ООН в Україні Деніз Браун
Від імені Організації Об’єднаних Націй висловлюю свої найщиріші співчуття родинам постраждалих, Уряду та громадянам України.
Київ, 18 січня 2023 року.
1 of 5
Прес-реліз
17 січня 2023
Заява Речника Генерального секретаря щодо ракетного обстрілу в Дніпрі, Україна
Генеральний секретар висловлює свої найглибші співчуття родинам жертв атаки в Дніпрі та бажає якнайшвидшого одужання пораненим.
Стефані Трембле, помічниця речника Генерального секретаря ООН
Нью-Йорк, 16 січня 2023 року
Нью-Йорк, 16 січня 2023 року
1 of 5
Прес-реліз
04 січня 2023
Україна: Партнерство ЄС та ФАО забезпечить відновлення та розвиток сільськогосподарських ланцюжків доданої вартості
Сільські домогосподарства, дрібні фермери та малі сільськогосподарські підприємства отримають допомогу у межах проєкту на загальну суму 15,5 млн доларів США, що фінансується Європейським Союзом (ЄС) та реалізується Продовольчою та сільськогосподарською організацією ООН (ФАО). Метою проєкту є підтримка функціонування, зміцнення та посилення ланцюжків доданої вартості у сільському, рибному та лісовому господарствах, а також їхня адаптація до умов воєнного часу.
Проєкт буде спрямований на підтримку виробників у Львівській, Івано-Франківській, Закарпатській та частині Чернівецької областей через надання відповідних грантів для інвестицій на рівні фермерських господарств та ланцюжків доданої вартості у поєднанні з наданням дорадчих послуг і консультацій.
«Фінансування Європейського Союзу для цього проєкту ФАО спрямовано на відновлення або посилення довоєнного рівня функціональності сільськогосподарських ланцюжків доданої вартості. Це дозволить задовольнити потреби в продовольстві місцевого та внутрішньо переміщеного населення на заході країни та вирішити проблему продовольчої безпеки в усіх регіонах країни в найближчій та короткостроковій перспективі, а також матиме вирішальне значення для запобігання продовольчої кризи у 2023 році», ‒ зазначив Крістіан Бен Хелл, керівник сектору сільського господарства Представництва ЄС в Україні.
Ситуація з продовольчою безпекою в Україні стрімко погіршилася з початком війни 24 лютого 2022 року, внаслідок чого було знищено значні обсяги врожаю, сільськогосподарської та іншої цивільної інфраструктури, порушено ланцюжки постачання та створення доданої вартості.
Нещодавня загальнонаціональна оцінка ФАО щодо впливу війни на сільське господарство та сільські домогосподарства показала, що кожен четвертий з 5 200 опитаних респондентів зменшив або припинив сільськогосподарське виробництво через війну. Завдяки проєкту, фінансованому ЄС, який розпочався у лютому 2021 року з підготовчого етапу, а потім був призупинений через війну з метою перегляду заходів для задоволення поточних потреб, у березні-травні 2022 року було надано екстрену сільськогосподарську підтримку для понад 6 000 сільських домогосподарств. Ця допомога задовольнила нагальні потреби населення у сільськогосподарських засобах виробництва, фінансуванні, насінні овочів та насіннєвій картоплі для виробництва продуктів харчування для власного споживання.
«Розповіді людей, з якими я зустрічався під час моїх візитів до територій, до яких нещодавно було відновлено доступ, підтверджують необхідність негайної підтримки у відновленні потенціалу їхніх господарств та уникнення залежності від гуманітарної допомоги. Водночас, надзвичайно важливою є підтримка Уряду в його зусиллях щодо розвитку сільськогосподарського сектору та зміцнення і диверсифікації ланцюжків доданої вартості», ‒ зауважив П'єр Вотьє, голова офісу ФАО в Україні.
Оскільки війна триває, учасники ринку, зокрема велика кількість домогосподарств та сімейних фермерських господарств, індивідуальних виробників, малих компаній, торговців та переробників, відчувають труднощі з доступом до виробничих ресурсів, фінансування та інвестицій для підтримки сталості та розширення виробництва. Серед основних труднощів, які очікуються найближчими місяцями як у рослинництві, так і у тваринництві, є низькі прибутки від продажу продукції; обмежений доступ до добрив та пестицидів, а також до палива та електроенергії для живлення техніки.
«Хоча необхідна аналітична робота була завершена ще до початку військових дій, ескалація війни скорегувала програмні орієнтири та змінила пріоритетні потреби учасників агропродовольчого сектору, ‒ зазначила Ганна Антонюк, керівниця проєкту, ФАО в Україні. ‒ Цей проєкт спрямований на надання своєчасної підтримки сільськогосподарським виробникам та малим сільськогосподарським підприємствам, які мають гостру потребу у доступі до фінансування, технічних рекомендацій та консультацій з розвитку бізнесу, а також маркетингової інформації. У воєнний час ці інвестиції необхідні для забезпечення діяльності сільгоспвиробників, підтримки їхньої адаптації до мінливого середовища та закладання основ для сталого зростання».
Програма інвестиційної підтримки буде впроваджена через Державний аграрний реєстр України (ДАР) і, починаючи з березня 2023 року, гранти будуть надаватися відповідним сільськогосподарським виробникам та сільськогосподарським підприємствам у таких ланцюжках доданої вартості:
Львівська область:
Ягідництво
Овочівництво
Аквакультура
Закарпатська, Івано-Франківська та частина Чернівецької областей:
Гуцульська овеча бриндзя, захищене найменування походження (PDO)
Гуцульська коров'яча бриндзя, захищене найменування походження (PDO)
Закарпатський мед, захищене географічне зазначення (PGI)
Закарпатське вино
Гранти у розмірі від 1000 до 25000 доларів США надаватимуться в українській гривні за чинним обмінним курсом, а отримувачі допомоги повинні будуть зробити відповідний внесок для фінансування запропонованої інвестиції. Конкретні критерії відповідності та відбору, а також процедурні та адміністративні вимоги для подання заявки будуть опубліковані у межах комунікаційної кампанії, яка розпочнеться найближчим часом.
Крім того, проєкт передбачає надання допомоги Національній академії аграрних наук у збереженні унікальної національної колекції генетичних ресурсів рослин, яка має світове значення за обсягом та різноманітністю генетичного матеріалу. Проєкт забезпечить захист та збереження колекцій генетичних ресурсів рослин України через переміщення до безпечного місця зберігання, а також покращить базу даних колекцій за допомогою сучасної ІТ-підтримки.
Детальніше на цю тему:
Відповідні заходи ФАО у зв'язку з кризою в Україні
Профіль ФАО в Україні
Управління з надзвичайних операцій та стійкості до зовнішніх факторів ФАО
Україна: Оновлення щодо гуманітарного реагування
Україна: Вплив війни на сільське господарство та засоби до існування в Україні
1 of 5
Нові публікації
1 / 11
1 / 11