Роздуми про незалежність

Дозвольте розпочати з дуже особистих роздумів. Я народився у Ботсвані, у Південній Африці, ще до здобуття нею незалежності. У той час країна переживала перехідний період — від колонізованої території під назвою Протекторат Бечуаналенд до незалежної держави. Коли мене запитують, що для мене означає незалежність, я інстинктивно думаю про країни, які колись були колонізовані й здобули свободу — іноді через революцію та війну, іноді шляхом політичних переговорів чи змін. 

Україна у 2026 році — не країна, яка бореться за свою незалежність. Вона проголосила незалежність у 1991 році після розпаду колишнього Радянського Союзу. Сьогодні Україна бореться за те, щоб зберегти незалежність — протистоячи реальності, що розпочалася у 2014 році з анексії Криму та переросла у 2022 році в повномасштабне вторгнення Збройних сил Російської Федерації. 

Визнання міжнародною спільнотою є ключовим етапом на шляху до незалежності. Офіційний вступ до ООН, заснованої у 1945 році, вже давно є однією з форм визнання незалежності держави світовою спільнотою. Однією з 51 країни, яка підписала Статут ООН у 1945 році, була Українська Радянська Соціалістична Республіка. Коли Україна стала незалежною у 1991 році, вона зберегла своє членство в ООН, а разом із ним — визнання як незалежної держави. 

Відзначення 35-го Дня Незалежності України в розпал війни означає, що цей день проходить під знаком захисту Україною незалежності та територіальної цілісності, здобутих 35 років тому. 

Чого українці можуть очікувати від ООН щодо збереження своєї незалежності? 

Наш Генеральний секретар [ООН] зазначав, що головним інструментом ООН для запобігання війнам і припинення конфліктів є не армія і не зброя, а адвокація, публічне висловлення позиції та дотримання Статуту ООН і міжнародного гуманітарного права. Як і люди в інших країнах, які стикаються з війною та конфліктами, я знаю, що українці уважно стежать за тим, що говорить ООН. Очікується, що ООН дотримуватиметься визнання територіальної цілісності України в межах її кордонів 1991 року та називатиме будь-яке порушення цієї територіальної цілісності тим, чим воно є. 

Іншим інструментом ООН є миротворчість: ООН не має власної армії, але на підставі резолюції Ради Безпеки ООН може розгортати сили, які держави-члени добровільно надають для підтримання миру. Наразі Рада Безпеки не уповноважувала ООН на розгортання миротворчих сил в Україні. 

До речі, я зустрічав українців, які з гордістю служили у миротворчих місіях ООН. А 5 червня цього року українець Сергій Приходько посмертно був нагороджений Медаллю капітана Мбайє Діаня за виняткову мужність — найвищою нагородою ООН у сфері миротворчості. Сергій Приходько був приватним підрядником у складі екіпажу гелікоптера, який працював у Місії ООН у Південному Судані. У березні 2025 року він добровільно замінив менш досвідченого колегу під час надзвичайно ризикованої повітряної евакуації групи військовослужбовців, які опинилися в облозі у штаті Верхній Ніл. На жаль, пан Приходько загинув, а двоє членів екіпажу були поранені, коли під час місії їхній гелікоптер потрапив під обстріл. Його вчинок і готовність наражати себе на небезпеку заради виконання завдання допомогли врятувати життя на тлі ескалації насильства в цьому регіоні. 

Чи може ООН відіграти роль у разі досягнення домовленості про припинення вогню? 

Наразі надто багато невідомих, щоб сказати, як саме може виглядати майбутня домовленість про припинення вогню, зокрема й те, як у цій конфігурації будуть враховані території, які наразі перебувають під тимчасовою окупацією Російської Федерації. Але якою б не була форма припинення вогню, хтось має здійснювати моніторинг дотримання домовленостей, і використання значного досвіду та інструментів ООН було б одним із можливих варіантів для цього. За умови відповідного мандату, наданого державами-членами через керівні органи ООН, Секретаріат ООН завжди буде готовий підтримати моніторинг та запровадження припинення вогню і, сподіваємося, одного дня — й більш всеосяжної мирної угоди. 

Що ООН робить зараз, щоб допомогти Україні зберегти свою незалежність? 

Поки триває війна, ми щонайменше маємо залишатися поруч із народом цієї країни та допомагати йому долати її наслідки. Це наша гуманітарна робота: допомога мільйонам людей у тісній співпраці з українськими органами влади  та переважно через неурядові організації й громадянське суспільство. Вона включає дуже конкретну роботу із захисту, наприклад, допомогу людям, які були змушені залишити свої домівки чи втратили документи, у відновленні їхньої юридичної ідентичності, а також роботу з урядом України та партнерами задля захисту й підтримки постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного з війною. 

Це також включає раннє відновлення країни. Будь-якій країні, що прагне зберегти свою незалежність, необхідні функціонуюча інфраструктура та державні інституції. Вражає, скільки Україна змогла зберегти функціонуючих інституцій на п’ятий рік цієї війни. Значна частина інфраструктури була зруйнована — енергетичні об’єкти, складські приміщення, сховища сільськогосподарської продукції. ООН провела значний обсяг роботи, допомагаючи відновлювати та відбудовувати зруйновану інфраструктуру. 

Протягом усіх цих років війни система ООН також працювала з українською владою, щоб забезпечити функціонування базових державних послуг, таких як охорона здоров’я та освіта, а також повернути дітей до школи. Для мене це також є частиною незалежності: країна не може бути життєздатною незалежною державою без функціонуючих державних послуг, особливо для тих, хто найбільше ризикує залишитися без підтримки. 

“Клуб” держав-членів із правилами та фінансовими внесками  

ООН належить її державам-членам; у певному сенсі це свого роду “клуб”, члени якого визначають його правила, зокрема й те, що означає бути незалежною державою. Саме тому війни та вторгнення обговорюються в Нью-Йорку — на Генеральній Асамблеї та в Раді Безпеки ООН. Держави-члени несуть відповідальність за дотримання правил цього “клубу” та закликають тих, хто їх порушує, поважати те, про що було колективно домовлено. 

Жоден з описаних мною конкретних видів роботи — гуманітарна допомога, соціально-правовий захист, раннє відновлення — не був би можливим без фінансової підтримки держав-членів. Наша робота залежить від того, як держави-члени її фінансують, так само як здатність України залишатися функціонуючою, незалежною державою, залежить від подальшої підтримки держав-членів. 

За підтримки держав-членів 20 агенцій ООН, представлених в Україні, із майже 3 000 гуманітарних співробітників, продовжуватимуть через гуманітарну допомогу, роботу із соціально-правового захисту, відновлення, моніторинг дотримання прав людини та адвокацію виконувати свої зобов’язання перед громадянами України та підтримувати їхню незалежність, здобуту у 1991 році. І ці зобов’язання не завершаться разом із війною — ми будемо тут навіть після її завершення.