Голоси жінок мають бути почуті в суспільному та політичному житті України

Війна та вимушене переміщення в Україні по-різному вплинули на жінок і чоловіків. Для жінок наслідки особливо відчутні через зростання економічної незахищеності, збільшення обсягу неоплачуваної роботи з догляду, розширення ролі у підтримці громад та зменшення можливостей для участі у процесах ухвалення рішень і мирних переговорах. Хоча війна впливає на всіх, вона створює гендерно зумовлені структурні бар’єри, які змінюють економічні, політичні та соціальні норми. Водночас жінки взяли на себе ширші ролі у громадському лідерстві, гуманітарному реагуванні та місцевому самоврядуванні, демонструючи як нерівномірний тягар війни, так і свою ключову роль у забезпеченні стійкості та відновлення громад.

Жінки та діти становлять близько 76% із 5,9 мільйона біженців, які були змушені залишити Україну. Серед майже 4 мільйонів внутрішньо переміщених осіб близько 56% також є жінками.

Участь жінок у Збройних силах України суттєво зросла за останні роки. За даними Міністерства оборони України, сьогодні в лавах ЗСУ служать понад 70 000 жінок, з яких понад 5 500 виконують завдання на передовій. Попри це, заходи з реінтеграції, чутливі до гендерних потреб, залишаються недостатніми. Жінки-ветеранки продовжують стикатися з труднощами у доступі до догляду за дітьми після демобілізації, психосоціальної підтримки та працевлаштування. Водночас гендерно орієнтовані підходи поки що недостатньо інтегровані в національні програми реінтеграції.

Жінки допомагають утримувати суспільство в умовах війни.

Жінки завжди відігравали важливу роль у політичному та громадському житті України, а з початком повномасштабної війни стали одними з ключових рушіїв волонтерського руху та стійкості громад.

Вони роблять внесок у безпеку, гуманітарне реагування, економіку та відновлення громад, часто очолюючи місцеві ініціативи, громадські організації та волонтерські мережі.

Водночас участь жінок у стратегічному ухваленні рішень залишається обмеженою. Створення військових адміністрацій змінило систему управління, однак серед 24 областей України лише дві жінки очолюють обласні військові адміністрації — в Івано-Франківській та Вінницькій областях. Централізація управління звузила простір для збалансованого та гендерно чутливого лідерства.

Досягнення у сфері представництва жінок можуть опинитися під загрозою через війну.

До повномасштабного вторгнення Україна досягла суттєвого прогресу у розширенні політичного представництва жінок.

Запровадження обов’язкових гендерних квот сприяло значному зростанню частки жінок в органах місцевого самоврядування. Після місцевих виборів 2020 року жінки становили близько 36% депутатів місцевих рад порівняно з приблизно 15% депутатів обласних рад у 2015 році. Частка жінок досягла 28,4% в обласних радах та 33,8% у районних радах, а в громадах жінки становили від третини до двох п’ятих депутатського корпусу.

Водночас жінки залишалися суттєво недопредставленими на керівних посадах: менше 10% обраних міських голів були жінками.

Сьогодні на національному рівні:

• 21% народних депутатів України — жінки;
• 25% посад в органах виконавчої влади займають жінки;
• лише 4 з 16 міністрів є жінками, включно з Прем’єр-міністеркою України.

Від початку повномасштабного вторгнення багато з цих досягнень опинилися під загрозою або їхній подальший розвиток сповільнився. Серед причин — зростання обсягу неоплачуваної роботи з догляду, нові ролі жінок як волонтерок і тих, хто першими реагують на потреби громад, вимушена міграція за кордон та переміщення з тимчасово окупованих територій.

Невидимі бар’єри для участі жінок у політичному житті

Участь жінок у політичному житті України обмежується поєднанням викликів, спричинених війною, та глибоко вкоріненої гендерної нерівності.

Лідерство жінок у воєнний час потребує повного визнання та підтримки. Сьогодні жінки відіграють важливу роль у волонтерстві, відновленні громад та наданні соціальної допомоги. Водночас вони залишаються недостатньо представленими на ключових посадах, пов’язаних з ухваленням рішень, особливо на регіональному рівні та серед вищого керівництва.

Війна також посилила традиційні гендерні ролі та сприяла формуванню більш маскулінізованого середовища прийняття рішень. У таких умовах жінкам складніше розширювати свою політичну представленість без цілеспрямованих заходів підтримки та створення сприятливих умов для їхньої повноцінної участі в суспільному й політичному житті.

Тягар турботи та психологічне виснаження

Зростання обсягу неоплачуваної роботи з догляду, вимушене переміщення, міграція та психологічні наслідки війни суттєво впливають на участь жінок у політичному житті.

Під час війни багато жінок взяли на себе додаткову відповідальність за догляд за дітьми, літніми родичами та підтримку своїх громад. Водночас саме жінки часто залишаються у своїх містах і громадах, зокрема в прифронтових районах, продовжуючи забезпечувати роботу місцевих служб, підтримувати відновлення та реагувати на потреби населення попри постійні безпекові ризики.

Досвід і лідерство, які жінки демонструють на рівні громад під час війни, мають знаходити відображення і в їхній ширшій участі у політичному житті та процесах ухвалення рішень.

Забезпечення рівної участі жінок-біженок у прийнятті рішень під час повоєнних виборів

Оскільки жінки та діти становлять більшість українських біженців, їхня політична участь матиме вирішальне значення для повоєнного відновлення та демократичного розвитку України.

Одним із ключових ризиків майбутніх повоєнних виборів є можливе зниження політичної участі жінок, особливо тих, хто був змушений залишити свої домівки через війну, є внутрішньо переміщеними особами або належить до вразливих груп, зокрема людей, які пережили воєнні злочини. Попри те, що жінки становлять більшість українців, які виїхали за кордон через війну, вимоги щодо місця проживання, недостатньо розвинені механізми голосування за межами країни та обмежене застосування гендерних квот можуть суттєво ускладнити їхню можливість голосувати, балотуватися та впливати на політичні процеси.

Водночас посилення мілітаризації політичного середовища та домінування безпекових структур, у яких переважають чоловіки, можуть ще більше звузити простір для участі жінок у процесах ухвалення рішень, відновлення країни та демократичного врядування.

Забезпечення політичних прав жінок-біженок є важливим не лише для дотримання принципів демократії, рівності та інклюзивності. Воно також має ключове значення для сталого повернення людей, відновлення людського потенціалу країни та зміцнення довгострокової стійкості України.

Виборів під час війни не буде

Важливим кроком на шляху до розширення політичної участі жінок стало ухвалення Виборчого кодексу України у 2019 році, який запровадив обов’язкові гендерні квоти у виборчих списках політичних партій. Згідно з новими правилами, серед кожних п’яти кандидатів у списку щонайменше двоє мають бути представниками кожної статі. Це сприяло більш збалансованому представництву жінок і чоловіків у виборних органах влади.

Наразі проведення виборів в Україні залишається неможливим через дію воєнного стану. Громадська думка також свідчить про широку підтримку такого підходу: за даними Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) за 2026 рік, 69% українців вважають, що вибори мають відбутися лише після досягнення остаточної мирної угоди та повного завершення війни.

Представники громадянського суспільства неодноразово наголошували, що проведення виборів під час війни може становити серйозну загрозу для демократичних процесів та безпеки громадян.

Серед ключових викликів залишаються забезпечення безпеки виборців, організація голосування на тимчасово окупованих територіях після їхнього звільнення, участь українців за кордоном, внутрішньо переміщених осіб та військовослужбовців у виборчому процесі. Ці питання потребуватимуть комплексних рішень для забезпечення інклюзивних, безпечних і демократичних виборів після завершення війни.

Виклики для збереження та розширення політичної участі жінок

Останніми роками в Україні зростає суспільна підтримка участі жінок у політичному та громадському житті. Цьому також сприяли важливі реформи, спрямовані на посилення представництва жінок у виборних органах влади та процесах ухвалення рішень. Водночас значні виклики залишаються. Серед них — стійкі гендерні стереотипи, бар’єри на шляху до політичного лідерства, нерівний доступ до керівних посад та непропорційний вплив війни на можливості жінок брати участь у суспільному житті.

Попри досягнутий прогрес, забезпечення збалансованого представництва жінок і чоловіків вимагатиме довгострокової відданості з боку державних інституцій, політичних партій та суспільства загалом.

Міжнародний досвід свідчить, що після завершення конфліктів участь жінок у політичному житті часто зменшується, оскільки увага зміщується від питань інклюзії до відбудови та безпеки.

Для України серед основних ризиків залишаються:

• посилення маскулінізації політичного життя, зокрема політичних програм, кампаній та публічного дискурсу;
• поширені гендерні стереотипи та соціальні норми, які перешкоджають рівній і повноцінній участі жінок у політиці та представницьких органах;
• недостатнє залучення жінок до процесів відновлення країни та перехідного врядування;
• обмежена участь жінок у переговорних групах і миротворчих процесах.

Забезпечення рівної участі жінок у прийнятті рішень має бути невід’ємною складовою відновлення України, адже інклюзивне врядування сприяє більш стійким, справедливим і демократичним результатам для всього суспільства.

Розбудова гендерно чутливого врядування

Щоб забезпечити інклюзивність демократичних процесів, уже сьогодні необхідно вжити низку важливих заходів:

• розширювати можливості для жіночого лідерства через програми навчання, наставництва та професійного розвитку;
• забезпечити повне виконання гендерних квот на всіх рівнях влади;
• посилити інституційну та фінансову підтримку жінок у політиці;
• протидіяти сексизму, дискримінації, домаганням та онлайн-насильству щодо жінок у політичному житті та всередині політичних партій;
• впроваджувати гендерно орієнтоване бюджетування;
• забезпечити інклюзивну виборчу реформу, зокрема створити умови для участі жінок-біженок як виборців і кандидаток;
• гарантувати повноцінну участь жінок у процесах відновлення, врядування, миробудування та прийняття рішень.

Висновок: інклюзія не може чекати до завершення війни

Жінки стали одними з ключових рушіїв стійкості України та продемонстрували лідерство в умовах війни. Водночас саме зараз простір для їхньої участі в політичному житті звужується.

Без цілеспрямованих заходів, спеціальних механізмів підтримки та підходу, який охоплює все суспільство, існує реальний ризик того, що повоєнне відновлення поглибить наявні гендерні нерівності та відсуне на другий план тих, хто допомагав утримувати суспільство в найскладніші часи війни та вимушеного переміщення.

Тому забезпечення повної та рівної участі жінок є не просто питанням представництва. Це одна з ключових передумов демократичного врядування, майбутніх повоєнних виборів, успішного відновлення країни та побудови сталого миру.

Для цього вже сьогодні потрібна спільна й послідовна відданість державних інституцій, політичних партій, медіа, громадянського суспільства та міжнародних партнерів принципам гендерної рівності та недискримінації. Ці принципи мають бути інтегровані в усі процеси відновлення, врядування та підготовки до майбутніх виборів — не після завершення війни, а вже зараз.