На шляху до відновлення: завдяки комплексній підтримці громади й сім’ї, що повертаються після переміщення, відбудовують життя в Україні

Після початку повномасштабного російського вторгнення Марія, вдова, яка самостійно виховує 11-річну доньку, майже місяць жила в умовах постійної небезпеки, коли неподалік її рідного села Заводського, що на Миколаївщині, тривали бойові дії. У березні 2022 року жінка вирішила покинути рідний дім. Один із сусідів погодився вивезти Марію, її доньку та їхнього улюбленого кота.

«Залишатися тут було вкрай небезпечно. Коли ми виїжджали, дорогою чули, як позаду лунали вибухи», – згадує Марія.

Спочатку мати з донькою вирушили до однієї з центральних областей України, де зупинялися в друзів, які могли їх прихистити, а потім виїхали до Польщі. Для Марії було важливо, аби її донька мала необхідну підтримку й стабільність. Проте і мати, і донька дуже сумували за домом. Тож коли наприкінці року рідне село повернулося під контроль уряду України, Марія, не вагаючись, вирішила повернутися. А повертатися жінці довелося до спустошеного села, розбитого будинку й сповненого труднощів повсякденного життя.

«Вулицями бродили безпритульні собаки, повсюди були руїни», – розповідає Марія про своє село, через яке на початку повномасштабного вторгнення проходила лінія фронту. З 4 000 мешканців у селі залишилося лише 86 – решта була змушена рятуватися втечею від війни.

Відтоді багато чого відбулося в Заводському й інших селах, які пережили окупацію, що спричинила масштабні руйнування та змусила людей покинути рідні домівки. Але після того, як Україна повернула собі контроль над цими територіями й до поруйнованих сіл поволі почали повертатися люди, зажевріла надія.

Попри те, що війна триває, і місцева влада, і громади прагнуть відновити життя. Підтримати відповідні ініціативи й працювати над відбудовою покликаний спільний проєкт УВКБ ООН і ПРООН, що допомагає постраждалим громадам повернутися до звичного життя.

Програмні заходи, що із серпня 2024 року реалізуються в межах спільного проєкту, покликані створити безпечні умови для відновлення та повернення в чотирьох громадах Миколаївської та Херсонської областей. Проєкт фінансується Фондом відновлення громад України (UCRF), що працює під егідою ООН за співпраці з Урядом України заради відбудови постраждалих громад.

Співпрацюючи з органами місцевої влади й організаціями громадянського суспільства, ПРООН і УВКБ ООН працюють над розв’язанням проблем, з якими стикаються люди, котрі прагнуть повернутися до рідних громад. Серед проблем, що викликають найбільше занепокоєнь, – здійснення розмінування, розчищення завалів, відбудування будинків і об’єктів життєзабезпечення, відновлення системи надання життєво необхідних послуг, гарантування безпеки, створення можливостей для працевлаштування та отримання юридичних послуг і послуг із соціально-правового захисту.

У Заводському, рідному селі Марії, завдяки проєкту було відремонтовано будівлю громадського центру та сільської ради, пошкоджену внаслідок бойових дій. У лютому 2026 року відбулося офіційне відкриття відремонтованої будівлі, де відтепер знову надаються адміністративні послуги й відбуваються організовані громадою заходи.

«Одразу після повернення нам необхідно було зібрати певні документи, але в селі не було адміністрації, тож довелося їхати в Миколаїв, щоб зробити один-єдиний документ. А оскільки громадський транспорт не працював, нам довелося наймати машину й платити за дорогу туди й назад. А тепер все дуже просто й не потрібно витрачати гроші на дорогу», – пояснює Марія. Нещодавно Марія допомагала доньці упорядкувати документи й для цього було достатньо завітати до будівлі на сусідній вулиці.

Ситуація з домівкою Марії також покращилася. У 2022 році, коли жінка повернулася після переміщення, будинок був серйозно пошкоджений: протікав дах, жодного вцілілого вікна не залишилося. Марія отримала допомогу від партнерської організації УВКБ ООН, ГО «Десяте квітня». Фахівці організації відремонтували дах у багатоквартирному будинку, де мешкає Марія, інші ремонтні роботи жінка змогла оплатити самотужки, а тепер юристи організації допомагають Марії подати заяву на отримання компенсації за зруйноване житло від держави. Завдяки цим коштам Марія зможе продовжити ремонт.

Зараз до будинку, в якому мешкає Марія, повернулися п’ять сімей із 16, що мешкали там до повномасштабного вторгнення. «Ми на правильному шляху. Все поволі відбудовується. Сподіваюся, що зрештою всі повернуться. Що життя знову буде таким, як до війни, – ділиться Марія та додає: – Війна триває. Будь-якого дня може трапитися що завгодно. Але ми маємо жити далі й рухатися вперед. Моя донька дорослішає, їй потрібне спілкування, тож ми маємо відновлювати наше життя. Скоріш би ця війна закінчилася!»