Грілки з пластикових пляшок, спальні мішки та туристичний газ

Вже 9 днів у квартирі 3-річної Даші немає опалення. І 9 ночей її мама Ірина кладе в дитяче ліжечко дві п’ятилітрові пляшки з гарячою водою, щоб зігріти дитину. Воду жінка гріє на туристичному газовому балоні та на ньому ж варить каші для дочки. Родина мешкає у Дніпровському районі Києва, що постраждав від масованої атаки по критичній інфраструктурі.

У Києві та по всій країні мільйони родин змушені багато днів поспіль обходитися без тепла, електрики та води. І так нелегкі умови ускладнюють сильні морози, що подекуди опускаються до –18.

Холод, від якого нікуди сховатися

“Сьогодні вперше за кілька днів дали світло на годину. Ми ледь встигли підзарядити телефони. Вода йде з перебоями. Та найважче — це відсутність тепла. Батареї пробували запустити вчора, та їх прорвало по всьому будинку. На радіаторах видно величезні тріщини, тож вони зіпсовані”, — каже 34-річна Ірина та показує наслідки атаки.

Частину вікон у її квартирі забито фанерними листами. Скло вилетіло від ударної хвилі. Дідусь Даші, 72-річний пан Анатолій, сьогодні ремонтує балкон, щоб через щілини не заходило в квартиру ще більше холоду.

Останні 9 днів головне завдання Анатолія та Ірини — зігріти дитину. Мама вкриває дочку кількома ковдрами та на піжаму одягає теплий жилет із хутром.

“Купати дитину я не можу, бо вона тремтить від холоду. Вдома, у теплому одязі, з грілками та під ковдрами, вона відігрівається. Але ви б бачили, як вона плаче, коли треба спускатися в сховище”, — виснажено каже Ірина, яка й сама по дому ходить у теплому верхньому одязі.

Родина не ігнорує повітряні тривоги, адже їхній будинок кілька разів потрапляв під обстріл. Та час, проведений у підвалі, для дитини щоразу стає справжнім випробуванням. Якщо на термометрі всередині квартири всього +13 градусів, то у темному нежитловому сховищі температура ледве сягає +5.

“Дочка плаче і каже, що тривога не дає їй спати”, — каже жінка й бере дочку на руки. Дарія ховає обличчя на грудях у Іри: мамині обійми — найтепліше місце у домі.

Дуже хочу, щоб повернули світло

В іншому районі Києва Тетяна повертається з 8-річним сином Єгором із торговельного центру, де вони заряджали телефони та грілися. Поки хлопчика не було вдома, вікна в його спальні на першому поверсі багатоквартирної висотки затягнуло інієм.

“У нас холодно вже багато днів. Тому я постійно вмикаю ліхтарик. Ще ці дні я сплю одягнений, а мама зверху вкриває мене спальним мішком. І я вже дуже хочу, щоб повернули світло. Мені хочеться піти в школу, бо там друзі. А вдома темно та сумно”, — каже хлопчик, який навчається у другому класі.

Його мама Тетяна додає, що найважче син переносить відсутність світла. Хлопець має інвалідність, пов’язану із зором, і в темряві він майже нічого не бачить.

“Чотири дні світла не було взагалі, зараз його вмикають на пару годин. Та цього недостатньо, щоб ми могли нагріти квартиру. Тому на вікнах постійно намерзає іній”, — каже Тетяна, підсвічуючи ліхтариком темний під’їзд їхнього будинку.

Майже як у садочку

Державна служба України з надзвичайних ситуацій розгорнула по Києву пункти обігріву. У помаранчевих наметах ДСНС можна зігрітися, отримати гарячу їжу, зарядити гаджети та поспілкуватися з психологом. Або ж просто посидіти в теплі.

ЮНІСЕФ забезпечив ці намети матеріалами для психосоціальної підтримки: діти можуть гратися іграшками та настільними іграми, трохи розслабитися — це допомагає і дітям, і дорослим краще справлятися з холодом та тривогою.

От і 4-річна Міла грається у теплому наметі з подругою, зліпивши з пластиліну кольорових звірят.

Дитячий садок, який відвідує дівчинка, постраждав від обстрілу. У приміщенні вибило вікна та, на додачу, немає опалення.

“Садочок зараз закритий. Батьки Міли на роботі. Вдома 4 дні не було світла взагалі. Що маленькій дитині робити в темряві та холоді? Тож я привів її сюди — грітися й спілкуватися з іншими дітьми. Добре, що є ці пункти”, — каже 68-річний дідусь Віктор Миколайович.

Співробітниця ДСНС пригощає пана Віктора гарячим чаєм, а Мілі простягає печиво. Дівчинка дякує та каже: “Тут майже як у моєму садочку”.

Вже за пару годин їй разом із дідусем доведеться пішки підніматися темним під’їздом на 12-й поверх. Без електрики ліфт у будинку не працює. Та поки тепло та ігри дозволяють дитині забути про складні умови, в яких вона живе вже понад тиждень.

Реагування ЮНІСЕФ на зимові виклики розпочалося кілька місяців тому і базується на інвестиціях, зроблених у попередні роки, а також на масштабуванні підтримки після останньої надзвичайної ситуації. Це включає: 

• Посилення систем центрального опалення та посилення енергопостачання для зменшення перебоїв і підтримки водопостачання, роботи лікарень і опалення. 
• Зимова грошова допомога на 320 000 осіб, включаючи 145 000 дітей, щоб батьки могли пріоритезувати нагальні потреби своїх дітей.
• Зимові гранти для 1 500 навчальних закладів допоможуть їм провести термінові оновлення, щоб залишатися відкритими та забезпечити більш дружнє до дітей середовище для приблизно 445 000 учнів.

Зимова відповідь ЮНІСЕФ стала можливою завдяки життєво важливой підтримці партнерів, зокрема Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ) через KfW, уряду Великої Британії, Європейського Союзу, уряду США, Міністерства закордонних справ Норвегії та урядів Швеції та Данії.