Сьогодні ми з глибокою повагою та солідарністю вшановуємо жертв нацистського режиму, їхні родини та всіх, хто став на боротьбу з цим злочином.
У 2005 році Генеральна Асамблея Організація Об'єднаних Націй проголосила 27 січня Міжнародним днем пам'яті жертв Голокосту, взявши на себе зобов’язання, яке значно виходить за межі лише цього дня - зобов’язання для всіх держав і громадян світу.
Це зобов’язання - беззастережно засуджувати всі прояви релігійної нетерпимості, підбурювання, переслідування чи насильства проти осіб або спільнот на основі етнічного походження чи релігійних переконань,
Це зобов’язання - назавжди зберігати пам’ять та історії жертв Голокосту й їхніх родин і не дозволяти нікому спотворювати факти минулого.
Це також зобов’язання «НІКОЛИ ЗНОВУ» - зробити все можливе, щоб насильство, яке призвело до вбивства майже 6 мільйонів євреїв, з яких 1,5 мільйона були дітьми, а також інших народів, зокрема ромів, ніколи більше не повторилося.
Однак, живучи в Україні, я щодня стаю свідком страждань, які тривають з 2014 року і охопили всю країну з моменту повномасштабного вторгнення Російської Федерації у 2022 році.
Навіть зараз, коли я звертаюся до вас, мільйони українців продовжують терпіти невпинні російські атаки, що несуть смерть, холод і темряву в їхні домівки.
Тема цього року - гідність та права людини. Ми повинні стати на захист наших спільних цінностей - миру, гідності та прав людини.
І найкращий спосіб припинити війни та встановити мир - це спільна робота в межах реформованої багатосторонньої системи.
Ми повинні захищати постраждалих та надавати підтримку, де це можливо.
Ми повинні боротися за право кожної людини жити без страху, у гідності та мирі.
Саме на цьому ґрунтується Організація Об’єднаних Націй.