Коли життя знову набуває кольорів: історія Ірини

Коли у 2022 році війна дійшла до її рідного міста Бердянська, Ірина опинилася перед неможливим вибором. Її мама терміново потребувала ліків, яких більше не було у місті під окупацією.

«Єдиним виходом було піти пішки й доставити ліки», — згадує Ірина. Разом із ще однією жінкою вони два дні йшли, рятуючись від небезпеки та намагаючись вибратися з охопленого війною міста.

Їм вдалося дістатися Запоріжжя і передати матері необхідні медикаменти. Але невдовзі здоров’я самої Ірини різко погіршилося: через тяжку хворобу їй ампутували ногу, а через слабкість у руках вона більше не може самостійно пересуватись. Уже понад три роки Ірина живе у центрі для внутрішньо переміщених осіб, пересуваючись на візку. 

Відновлення гідності через підтримку

Щоб допомогти Ірині, благодійний фонд “Рокада” за підтримки Гуманітарного фонду для України (Ukraine Humanitarian Fund), який адмініструє УКГС ООН, організував транспорт до лікарів, консультації спеціалістів і психологічну підтримку.

«Для мене допомога “Рокади” безцінна, особливо підтримка психолога, — каже Ірина. — Спочатку було важко відкритися, говорити про біль. Але з часом стало легше. З іншими мешканцями ми вже не просто сусіди — ми стали родиною». 

“Рокада” встановила два пандуси та облаштувала ванні кімнати у центрі, щоб люди з інвалідністю могли вільніше пересуватися.

«Тепер я можу сама дістатися лікарні чи магазину, — каже Ірина. — Без цієї допомоги я б просто сиділа й дивилася у вікно — на цьому моє життя б і закінчилося».

Ірина — одна з тисяч українців з інвалідністю, які були змушені залишити свої домівки через бойові дії і тепер мешкають у колективних центрах. За останніми даними, близько 72 тисяч уразливих переселенців — людей похилого віку, людей з інвалідністю та родин із обмеженими ресурсами — проживають у понад 1,500 таких центрів по всій країні. Підтримка цих груп є одним із чотирьох головних пріоритетів Гуманітарного плану реагування в Україні на 2025 рік. До кінця серпня понад 130 тисяч переселенців з інвалідністю вже отримали принаймні один вид гуманітарної допомоги.

По всій Україні організації, як-от “Рокада”, за підтримки гуманітарних фондів, надають критично важливу допомогу та повертають людям гідність і надію.

Ірина каже, що досі не знає, що принесе завтрашній день. Але завдяки отриманій підтримці її світ більше не чорно-білий — у ньому знову з’явилися кольори. 

By Olena Danylyshyn, Rokada Charitable Foundation and Viktoriia Andriievska, OCHA