Брифінг Раді Безпеки щодо гуманітарної ситуації в Україні Джойс Мсуї, заступниці Генерального секретаря з гуманітарних питань та заступниці Координатора гуманітарної допомоги

Дякую, пане Президенте

Дякую за можливість знову поінформувати Раду про гуманітарну ситуацію в Україні разом із Мирославом Єнча, заступником Генерального секретаря.

З часу нашого останнього брифінгу Раді 20 червня гуманітарна ситуація в Україні продовжує різко погіршуватися. Протягом останнього тижня нові хвилі атак ракет та дронів спустошили життя та інфраструктуру в кількох регіонах, як уже зазначив заступник Генерального секретаря Єнча.

За даними Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, масштаби й швидкість завдання шкоди цивільному населенню залишаються тривожно високими. У першій половині 2025 року майже на 50 відсотків більше випадків загибелі та поранення цивільних було зафіксовано порівняно з аналогічним періодом минулого року.

Протягом минулої доби влада повідомляє про атаки на міста -  Черкаси, Харків і Одесу, внаслідок яких загинуло п’ятеро цивільних і 93 отримали поранення, серед них 11 дітей.

Минулого вікенду атаки уражали населені райони в Дніпрі, Харкові та Сумах, повідомляється про десятки загиблих і понад 70 поранених, включаючи дітей. У Харкові було уражено реабілітаційний центр для людей з інвалідністю.

У Києві було пошкоджено дитячий садок, станцію метро, магазини та житлові будинки. В Івано-Франківській області, яку раніше вважали безпечним прихистком далеко від лінії фронту і домом для багатьох переміщених родин, ми спостерігали наймасштабнішу атаку з часу ескалації війни у 2022 році. В Україні більше не залишилося безпечних місць.

Це останні з низки атак, які приносять ще більше страху та страждань громадам, як поблизу лінії фронту, так і далеко від неї.

Застосування вибухової зброї в населених районах, включаючи ракети великої дальності та дрони, залишається ключовим чинником шкоди цивільному населенню.

Пане Президенте,

Цивільні в Україні продовжують нести найбільший тягар у боротьбі за доступ до їжі, води, електроенергії та медичної допомоги. Майже 13 мільйонів людей потребують допомоги, але обмежене фінансування означає, що ми можемо охопити лише частину з них.

Для багатьох переміщених жінок і дівчат безпека залишається недосяжною. Ризики насильства - вдома, у притулках і під час евакуації - зберігаються. Проте місцеві жіночі організації, які найкраще можуть надати допомогу, змушені скорочувати діяльність через нестачу фінансування, залишаючи незліченну кількість жінок без захисту, який їм украй потрібен.

Кількість переміщених осіб із прифронтових районів продовжує зростати. З квітня понад 26 000 осіб, які тікали від бойових дій, зареєструвалися в транзитних центрах. У відповідь наші партнери працюють із владою над відкриттям нових пунктів у Сумській і Дніпропетровській областях для задоволення зростаючих потреб.

По всій Україні 3,7 мільйона людей залишаються переміщеними, ще майже 6 мільйонів є біженцями за кордоном.

Крім того, непідтверджені повідомлення за останні дні та тижні вказують на жертви серед цивільного населення та пошкодження цивільної інфраструктури в Курській, Брянській, Бєлгородській, Воронезькій, Калузькій, Липецькій і Тульській областях Російської Федерації.

Відповідно до міжнародного гуманітарного права, всі сторони повинні вживати всіх можливих запобіжних заходів для уникнення та мінімізації шкоди цивільному населенню.

Пане Президенте,

Подальше використання протипіхотних мін щодня наражає на небезпеку життя та засоби до існування цивільного населення. Конвенція про заборону протипіхотних мін суворо забороняє їх використання.

У межах цієї Конвенції держави погодилися, що шкода, яку завдає ця зброя, є неприйнятною і що міркування гуманності мають накладати обмеження на її використання.

Ми не можемо повернутися назад.

Саме тому ми з тривогою відзначаємо нещодавній указ Президента України про вихід України з Конвенції. Це сталося після прикрих рішень сусідніх країн про вихід із Конвенції.

Заяви про виняткові загрози та воєнну необхідність не можуть переважати міжнародне гуманітарне право, яке покликане обмежити людські страждання саме в момент, коли держава веде війну зі своїм ворогом.

Генеральний секретар закликав усі держави дотримуватись договорів із гуманітарного роззброєння та негайно припинити будь-які кроки до виходу з них.

Пане Президенте,

Попри постійні ризики, наші гуманітарні партнери в Україні продовжують свою життєво важливу роботу: з січня допомогу у вигляді екстреної медичної допомоги, житла, чистої води та грошової підтримки отримали понад 3,6 мільйона людей.

Але доступ залишається нестабільним. У регіонах, таких як Херсон і Донецьк, активізація бойових дій призвела до затримок або призупинення гуманітарних конвоїв, наражаючи працівників на небезпеку та перериваючи рятівну підтримку. Ми залишаємося відданими забезпеченню всіх необхідних умов, аби досягти людей у потребі безпечно і без перешкод.

Наша здатність дістатися приблизно до 1,5 мільйона цивільних у районах, контрольованих Російською Федерацією, зокрема в частинах Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей, залишається надзвичайно обмеженою та дедалі складнішою. Причиною цього є не брак ресурсів чи волі, а постійні перешкоди для доступу, які заважають доставити допомогу тим, хто її потребує найбільше.

Водночас ми терміново потребуємо ресурсів для підтримки й розширення зусиль там, де ми маємо доступ.

Міжнародне гуманітарне право не залишає сумнівів: усі сторони мають забезпечити безпечний, швидкий і безперешкодний доступ до цивільного населення в потребі, незалежно від їхнього місця перебування чи того, хто контролює територію.

Пане Президенте,

Попри зростаючий масштаб потреб, рівень фінансування залишається критично низьким. На сьогодні отримано лише 34 відсотки з 2,6 мільярда доларів США, необхідних для Плану гуманітарних потреб і реагування на 2025 рік, що змушує скорочувати життєво важливі програми саме в момент стрімкого зростання потреб.

Через нестачу фінансування вже скорочено грошову допомогу, підтримку ментального здоров’я та послуги у відповідь на гендерно зумовлене насильство. Без негайного надходження ресурсів навіть пріоритетні програми опиняться під загрозою саме в той момент, коли народ України готується до четвертої зими під час війни.

Минулого тижня Організація Об’єднаних Націй та наші гуманітарні партнери розпочали реалізацію Зимового плану реагування на 2025–2026 роки, який передбачає охоплення 1,7 мільйона людей допомогою з опаленням, зимовим одягом, ремонтами житла, екстреними енергетичними рішеннями та грошовою підтримкою. План орієнтований на домогосподарства в прифронтових районах і колективних центрах - там, де мороз може перетворити вже складні умови на смертельно небезпечні.

Ми закликаємо держави-члени діяти вже зараз аби запаси надзвичайної допомоги були на місцях до приходу зими, коли умови ускладнять доступ до тих, хто її потребує.

Пане Президенте,

Дозвольте завершити трьома нагальними зверненнями до цієї Ради:

По-перше, цивільні особи та цивільні об’єкти мають бути захищені. Масштаби загибелі та поранень серед цивільного населення, руйнування домівок, шкіл, лікарень і центрів для переміщених осіб мають припинитися. Непропорційні та інші невибіркові атаки суворо заборонені.

По-друге, забезпечте гуманітарний доступ. Усі сторони повинні сприяти безпечному, швидкому і безперешкодному доступу до цивільного населення в потребі, де б вони не були.

Рада та всі держави-члени мають використати свій вплив, аби гарантувати захист цивільного населення та можливість гуманітарним працівникам досягти тих, хто цього потребує.

По-третє, підтримайте реагування. Українці не можуть дозволити собі зволікань чи втоми донорів. Кожен внесок має значення.

Пане Президенте,

Ця війна продовжує завдавати страждань у шокуючих масштабах. Травми - щоденні, руйнування - повсюдні, витривалість цивільного населення на межі. Але наша рішучість допомагати їм не повинна зменшуватися.

Дякую.