Коментарі Генерального секретаря ООН засобам масової інформації після проведення Круглого столу неофіційних лідерів на тему "Кліматичні дії"

У п'ятницю Рамкова конвенція ООН зі зміни клімату опублікувала звіт про Національно визначені внески та зобов’язання всіх сторін Паризької угоди.



Базуючись на поточних зобов’язаннях держав-членів, світ перебуває на катастрофічному шляху до 2,7-градусного потепління, замість 1,5 градусного, з яким ми всі погодилися, як з межею. Наука говорить нам: усе, що перевищує 1,5 градуса, становить катастрофу.



Щоб обмежити підвищення температури до 1,5 градуса, нам потрібно скоротити викиди на 45 відсотків до 2030 року, таким чином ми зможемо досягти вуглецевої нейтральності до середини століття.



Натомість зобов’язання, виконані країнами до цього часу, передбачають збільшення викидів парникових газів на 16 відсотків, - а не зменшення на 45 відсотків, - збільшення на 16 відсотків рівня викидів парникових газів у 2030 році проти рівня 2010 року.

Це означає, якщо ми разом не змінимо курс, існує високий ризик провалу COP26 - Конференції сторін Рамкової конвенції ООН зі зміни клімату.



На шляху до COP26 міжнародне співтовариство має виконати три завдання.

✅По-перше, дотримання 1,5 градусної цілі в межах досяжності – і всі промовці сьогодні погодилися, що 1,5 градуса – це межа, якої ми повинні дотримуватись.

✅По-друге, забезпечення обіцяних 100 мільярдів доларів на рік для проведення кліматичних заходів у країнах, що розвиваються. І сьогодні я був щасливий побачити, як багато країн визнають, що важливо перетворити це зобов’язання в реальність. Ми побачимо, як це станеться.

✅По-третє, збільшення масштабів фінансування на адаптацію щонайменше до 50 відсотків загального державного фінансування клімату.



Нам ще до цього далеко. Але сьогодні кілька країн, а саме Швеція та Данія, оголосили про зобов’язання у розмірі 50 чи більше відсотків, і я гадаю, ця ідея про те, що країни, які розвиваються, настільки сильно потерпають, що підтримати їх лише у скороченні викидів є недостатньо, необхідно підтримувати їх у формуванні стійкості для їхніх громад, для їх інфраструктури.



Щодо запобігання зміни клімату, Міжурядова група експертів зі зміни клімату каже, що ціль 1,5 градуса все ще в межах досяжності.



Однак, нам потрібне різке покращення національно визначених внесків більшості країн.



Я розумію принцип спільної, але диференційованої відповідальності.



Розвинені країни мають брати на себе провідну роль. Також важливо, щоб кілька країн з розвиненою ринковою економікою пішли на додаткові поступки і ефективно сприяли скороченню викидів.

Особливо нам потрібне лідерство всіх членів країн Великої двадцятки (G20). Вони репрезентують 80 відсотків викидів парникових газів, і на сьогоднішній зустрічі було досягнуто єдиної думки, що наступна зустріч країн G20 буде абсолютно важливою для забезпечення успіху COP.



Як результат, зараз нам потрібні рішучі дії щодо нульових зобов’язань усіх країн та приватного сектору.



Я хочу згадати одну специфічну проблему - енергію. Уряди повинен скасувати субсидії на викопне паливо та поступово припинити використання вугілля. Якщо всі заплановані вугільні електростанції запрацюють, ми не тільки будемо явно вище 1,5 градуса - ми будемо значно вище 2 градусів.



Паризькі цілі потонуть в диму.



Країни ОЕСР (OECD) повинні припинити використання вугілля до 2030 року. Країни, що розвиваються, повинні поступити таким же чином до 2040 року.



Нам потрібні коаліції солідарності - між країнами, які все ще значною мірою залежать від вугілля, та країнами, які мають фінансові та технічні ресурси для підтримки перехідних періодів, тому що важливо, щоб більше не будувалися вугільні електростанції.



Щодо фінансів, розвинені країни повинні виконати свою обіцянку мобілізувати 100 мільярдів доларів на рік для кліматичних заходів у країнах, що розвиваються, з 2021 по 2025 роки. Ми зазнали невдач у 2019 та 2020 роках.



За підрахунками ОЕСР, нам бракує близько 20 мільярдів доларів.

Невиконання цієї обіцянки слугуватиме основним джерелом втрати довіри між розвиненими країнами та країнами, що розвиваються.

Розвинені країни повинні подолати цей розрив. Мене підбадьорило те, що я почув сьогодні.

Підвищення підтримки з боку міжнародних фінансових установ також має вирішальне значення.

Так само відбувається мобілізація допомоги з боку приватного сектору - як фінансової, так і технологічної.

Зараз багато власників активів, менеджерів та інших фінансових інституцій вкладають свої інвестиції в декарбонізовану, стабільну та стійку економіку.

Однак ці потоки приватного фінансування не покриють нагальних потреб багатьох країн, які зараз потребують підтримки або які не можуть позичати гроші через борговий тягар.

Знову ж таки, розвинені країни повинні активізуватись.

Нарешті, про адаптацію, ми справді бачимо, що всі країни стають все більш вразливими до погіршення клімату.

На противагу цьому, країни, що розвиваються, найменш здатні адаптуватися та формувати стійкість. Як я вже згадував, для адаптації дуже важливо досягти 50 відсотків фінансування клімату. І я просив усіх вкладників та фінансистів взяти на себе зобов’язання щодо цього розподілу.

Загалом моє повідомлення сьогодні вранці та до Конференції сторін у листопаді полягає в тому, що нам зараз потрібні рішучі дії, щоб запобігти кліматичній катастрофі.

Для цього нам потрібна солідарність. Зберегти це та майбутні покоління - це спільна відповідальність.