COVID-19 посилює вразливість і підвищує економічні, соціальні ризики та загрози для здоров’я жінок і дівчат

Пандемія, спричинена поширенням вірусу COVID-19, і пов’язані з нею обмежувальні заходи наражають усі групи жінок на серйозну небезпеку втрати доходів і заощаджень, значно збільшують тягар неоплачуваної роботи з догляду, підвищують ризики домашнього насильства щодо жінок і дітей, а також посилюють уразливість тих, хто стикається з множинними формами дискримінації — свідчить нове дослідження ООН Жінки в Україні «Оперативна гендерна оцінка становища та потреб жінок у контексті ситуації з COVID-19 в Україні».

Оцінка, що проводилася в період з 21 березня по 12 квітня 2020 року, містить онлайн-опитування. Опитано 3310 респонденток і 528 респондентів старших за 18 років, що проживають у різних типах населених пунктів і мають доступ до мережі Інтернет. Вибірка не є репрезентативною для населення областей за критеріями віку та рівня освіти, але для проведення порівняльного аналізу досягнуто представництво респонденток і респондентів ключових груп (аналітичний підхід до формування вибіркової сукупності). Окрім того, було проведено кабінетний огляд українського законодавства, пов’язаного із запобіганням виникненню та поширенню COVID-19, і офіційних даних державної статистики, розмежованих за ознакою статі, на національному, регіональному та місцевому рівнях. Оцінка також містить аналіз заходів з протидії COVID-19 на місцевому рівні у Волинській, Донецькій, Запорізькій, Луганській, Сумській, Херсонській і Чернівецькій областях, що базується на інформації з відкритих джерел і телефонних інтерв’ю з представниками/цями 12 об’єднаних територіальних громад у зазначених областях. У цілях проєктної діяльності ООН Жінки було також проведено напівструктуровані телефонні інтерв’ю з 77 представницями вразливих груп жінок з Волинської, Донецької, Запорізької, Луганської, Сумської, Херсонської та Чернівецької областей.

Дослідження засвідчує, що жінки, які отримують меншу заробітну платню та пенсії, а також стикаються з гендерною дискримінацією на ринку праці й тому загалом мають менше можливостей заощаджувати, є особливо ураженими під час пандемії COVID-19 і більше, ніж чоловіки, схильні очікувати гострої потреби економити на базових послугах за умови продовження обмежувальних заходів. Загалом, 81,8% жінок вважають, що їм доведеться заощаджувати на харчових продуктах; 77,4% очікують можливих складнощів з орендою житла й оплатою комунальних послуг; 76,8% прогнозують труднощі з покриттям основних витрат, пов’язаних з придбанням ними продуктів харчування та інших товарів першої необхідності. Чоловіки рідше, ніж жінки, відзначали можливу потребу в економії на харчах (72,3%), складнощі з оплатою оренди та комунальних послуг (65,5%) і з покриттям основних витрат (70,3%).

Опитування також продемонструвало, що карантин посилив проблему гендерних стереотипів і патріархальних соціальних норм щодо ролей жінки та чоловіка в сім’ї, оскільки значне навантаження з хатньої та доглядової праці вдома покладається на жінок. Жінки, які працюють удома, вимушені поєднувати оплачувану працю, хатні справи та догляд за дітьми, що залишаються вдома через карантин у навчальних закладах. Зокрема, 63,5% респонденток відзначили збільшення часу, який вони витрачають на прибирання, 50,5% — на приготування їжі, 53,3% — на психологічну й емоційну підтримку дорослих членів сім’ї. Спостерігаються і значні розбіжності відповідей опитаних жінок і чоловіків. Так, лише 27,8% і 44,1% чоловіків відзначили збільшення витрати часу на приготування їжі та прибирання відповідно.

Через брак розвинених форм організації дистанційного навчання дітей шкільного віку виник ще один виклик передусім для сімей і жінок, що повинні додатково дбати про навчання дитини вдома. 78,9% респонденток, які мають дітей шкільного віку, зазначили, що переважно саме вони займаються їх навчанням у цей період. Причому відповіді чоловіків підтверджують цю тенденцію — лише 32,3% чоловіків відповіли, що опікуються організацією навчання дітей під час карантину.

Ситуація є особливо гострою для жінок з уразливих груп, перед якими постають додаткові фінансові ризики та ризики для здоров’я.

Під час карантину жінки з інвалідністю стикаються з браком доступу до потрібних товарів медичного та санітарно-гігієнічного призначення, з ризиками в разі потреби отримати медичну допомогу. «Якщо людина з вадами зору потрапляє в лікарню, вона в ситуації карантину лишається супроводу. Наші лікарні не облаштовані для таких осіб. Ти не можеш самостійно прийняти ліки; мусиш на слово вірити, що тобі дають саме ті ліки, які потрібно; не можеш без сторонньої допомоги піти в туалет. Коли ви не розмовляєте, то маєте змогу хоч написати. Пробачте, але я знову хочу плакати», — підкреслює Оксана, жінка з інвалідністю з Чернівців.

У ситуації загальнонаціонального карантину стають особливо вразливими й ромські жінки, оскільки не мають фінансових ресурсів для купівлі харчів, засобів індивідуального захисту та гігієни, а також належного доступу до медичних послуг, освіти, доступної (ромською мовою) інформації про профілактику захворюваності. «Вчора я займалася плетінням кошиків з лози, сьогодні поїду в сусіднє село, щоб обміняти їх на картоплю, цибулю, моркву. Не продати, а просто обміняти. Ми тут у таборі важко живемо, але я не думала, що ситуація буде настільки складною для нас», — каже Марія.

В Україні жінки становлять 82,8%1 від загальної кількості працівників охорони здоров’я. Працівниці медичної сфери й так званих кризових сфер (соціальні працівниці, продавчині, аптекарки тощо) наражаються на підвищений ризик інфікування COVID-19 і стикаються з додатковими витратами, оскільки змушені купувати засоби індивідуального захисту власним коштом. Зокрема, лише 13,9% жінок, які взяли участь в опитуванні та працюють у медичній сфері, сказали, що вони повністю забезпечені засобами індивідуального захисту (масками, рукавичками тощо). 59,7% респонденток забезпечені засобами захисту частково та 26,4% не забезпечені ними взагалі.

«Видали дві маски на весь період карантину, одноразовий халат (іронізує, що він уже став багаторазовим) і бахили. Сказали, що якщо треба більше, то купуйте самі. На які гроші купувати, не сказали. У мене, медсестри зі стажем, заробітна плата мінімальна. Добре, що на роботу довозять спецтранспортом», — каже Наталя, медсестра.

Додаткові виклики постали перед жінками, зайнятими в медичній, соціальній сферах і сфері послуг, які не можуть перейти на дистанційну працю та змушені організовувати догляд за дітьми дошкільного й шкільного віку в контексті карантину. «У мене дитина, 6 років, я залишаю її вдома саму, бо ні з ким мені залишити. Я весь час хвилююся за її безпеку», — відзначає Тетяна, соціальна працівниця.

Інші вразливі групи, які мають вищий ризик опинитися за межею крайньої бідності, у ситуації відсутності продовольчої безпеки, у пастці зі своїми кривдниками в закритих приміщеннях; не мати або мати обмежений доступ до основних послуг і ресурсів, становлять жінки-ветеранки та військовослужбовиці; жінки, що фактично виховують дітей самотужки; жінки, що живуть з ВІЛ/СНІД; літні жінки (65+); жінки-підприємиці; жінки, що виховують дітей з інвалідністю чи доглядають інших членів сім’ї з інвалідністю тощо.

Дослідження відзначає певні позитивні приклади зважання на потреби вразливих груп в окремих областях. Водночас більшість рішень, ухвалених з метою протидії поширенню COVID-19 в Україні, не враховують повною мірою міжнародних і національних нормативних зобов’язань України з гендерної рівності та прав людини. Це призводить до диспропорційного впливу обмежувальних заходів на вразливих жінок.

Дослідження також надає рекомендації державним, регіональним і місцевим органам влади та громадянському суспільству й партнерам з розвитку щодо заходів, які треба вжити — з урахуванням потреб уразливих жінок і дівчат — для забезпечення рівних прав, а також підтримки відновлення після кризи, спричиненої пандемією.

Повний текст звіту буде доступний за посиланням https://eca.unwomen.org/en/digital-library/publications до кінця травня 2020 року.

Для отримання докладнішої інформації звертайтеся, будь ласка:

Надія Кайданович, відділ комунікації та адвокації ООН Жінки в Україні +38 050 380-85-55; nadiia.kaidanovych@unwomen.org

 

Опубліковано:
ООН Жінки